Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 752/3650/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Окреме провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Надіслано для оприлюднення: 18.03.2016. Зареєстровано: 20.03.2016. Забезпечено надання загального доступу: 22.03.2016.
Дата набрання законної сили: 08.04.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 752/3650/16-ц
		Провадження № 2-о/752/149/16
		Р І Ш Е Н Н Я
		Іменем України
		18.03.2016 року Голосіївський районний суд міста Києва 
		 у складі головуючого по справі судді - Шкірай М.І.
		 за участю секретаря  Безверхої Н.В.
		розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи  Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація про встановлення факту, що має юридичне значення суд, -
		Встановив
		ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаною заявою, якою просила встановити юридичний факт, що її вимушене переселення, в травні 2014 року з тимчасово окупованої частини території Луганської області, Україна, відбулося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацію частини території Луганської області, Україна.
		В обґрунтування заяви заявник вказувала, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Олександрівка, Олександрівського району, Кіровоградської області та, до травня 2014 року, була зареєстрована і проживала за адресою: АДРЕСА_1 . До вимушеного залишення окупованої території Луганської області займала посаду першого заступника голови Луганської обласної державної адміністрації, тимчасово виконувала обов`язки голови Луганської обласної державної адміністрації, була членом Національної спілки журналістів України, головою Луганської обласної організації політичної партії "Батьківщина".
		Зазначає, що починаючи з кінця лютого 2014 року війська Російської Федерації, у військовій формі без розпізнавальних знаків, почали окупацію Кримського півострова, в результаті чого 21 березня 2014 року владою Російської Федерації було прийнято Федеральний конституційний закон «О принятии в Российскую Федерацию Республики Крым и образовании в составе Российской Федерации новых субъектов - Республики Крым и города федерального значения Севастополя».
		Після незаконної анексії Кримського півострова, в квітні 2014 року Російська Федерація почала другу фазу збройної агресії проти України, під час якої контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами Російської Федерації озброєні бандитські формування проголосили створення "Донецької народної республіки" (7 квітня 2014 року) та "Луганської народної республіки" (27 квітня 2014 року).
		11 травня 2014 р. на окупованій території Донецької і Луганської області відбувся референдум щодо самовизначення в Луганському та Донецькому регіонах з погано прихованою метою відокремлення та проголошення так званих «Луганської Народної Республіки» та «Донецької Народної Республіки», однак сам референдум так і не був визнаний, як Україною, так і міжнародною спільнотою.
		Як підсумок, Україною, за наслідками військової агресії Російської Федерації, прийнято Постанову Верховної Ради України від 17 березня 2015 року № 254-VІІІ «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями», якою визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей.
		В результаті збройної агресії Російської Федерації, наслідком якої стала окупація частини території Луганської області, Україна, ОСОБА_1 втратила можливість проживати в її рідному місті та змушена була залишити всі матеріальні цінності за місцем свого проживання.
		Також заявник зазначає, що після захоплення міста бойовиками «ЛНР» її ім`я було внесено до «Список лиц, проживающих в городе Луганске и действующих во исполнения целей преступной нацисткой банды, захватившей власть в Киеве", що давало підстави реально відчувати загрозу бути взятою у полон або вбитою. Через постійні погрози з боку бойовиків так званої «ЛНР», вона щодня відчувала постійну загрозу як для свого життя та здоров`я, так і для життя та здоров`я членів родини. Проживши під таким моральним та психологічним тиском в окупації, вона вимушена була залишити рідний край та переїхати спочатку до м. Сватове, а з травня 2014 року до м. Києва аби мати елементарну змогу жити, не турбуючись про свою безпеку.
		Після переїзду до м. Києва ОСОБА_1 була зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 . Вважає, що через окупацію частини Луганської області Російською Федерацією, вона фактично була позбавлена не лише рідного дому, матеріального забезпечення, а й звичного середовища існування, вільного спілкування з рідними, друзями.
		Після переїзду ОСОБА_1 в порядку, передбаченому ст. 6 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року №1706-VІІ, отримала довідку, якою підтверджено факт її прибуття до м. Київ на вимушене тимчасове проживання. Зважаючи на те, що в отриманій нею довідці Управління соціального захисту населення Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації № 3001008778 від 23.12.2015, посвідчується лише факт її вимушеного переселення з Луганська до м. Києва і не встановлено причини такого переселення, заявниця вважає за необхідне звернутися до суду для встановлення факту вимушеного переселення внаслідок саме збройної агресії Російської Федерації.
		Необхідність встановлення такого факту мотивує тим, що саме через окупацію частини Луганської області, Україна, Російською Федерацією порушено низку її прав, закріплених як Конституцією України, IV Женевською конвенцією 1949 р. про захист цивільного населення під час збройного конфлікту, так і Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, в зв`язку з чим їй завдано майнової та моральної шкоди, через що ОСОБА_1 має намір отримати її відшкодування від держави-агресора - Російської Федерації. Оскільки до компетенції відповідних виконавчих органів публічної влади не віднесено встановлення причин вимушеного переселення громадян з окупованої частини Луганської області, Україна, заявник вважає звернення до суду щодо встановлення такого юридичного факту єдиним можливим способом підтвердження наявності юридичних фактів, що мають значення для охорони її прав та інтересів.
		Заявник та її представник в судове засідання не з`явились, надали до суду заяву про розгляд справи без їх участі, в якій вказували, що вимоги заяви підтримали в повному обсязі.
		Представник заінтересованої особи Міністерства соціальної політики України в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву, в якій просив винести рішення виходячи з матеріалів справи на розсуд суду.
		Заінтересована особа - представник Російської Федерації, в судове засідання на вказану дату та час не з`явився, хоча своєчасно і належним чином повідомлявся про день, час та місце розгляду справи про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (Штрих код № 0190100297128).
		Дослідивши матеріали справи та відповідні докази, суд приходить до висновку про задоволення вимог заяви, з наступних підстав.
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянкою України, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Олександрівка, Олександрівського району, Кіровоградської області та зареєстрована в АДРЕСА_3 , що підтверджується відомостями паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 .
		Статтею 1 Закону України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року №1932-ХІІ визначено, що збройна агресія - це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з дій, зазначених в даній статті Закону, серед яких значиться вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України.
		Відповідно до постанови Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків» від 21 квітня 2015 року було схвалено текст Заяви Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків». З аналізу даної заяви вбачається, що 20 лютого 2014 року були зафіксовані перші випадки порушення Збройними Силами Російської Федерації порядку перетину державного кордону України в районі Керченської протоки та використання підрозділів збройних сил Російської Федерації, розташованих в Криму, що знаходились там відповідно до Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування на території України Чорноморського флоту Російської Федерації від 28.05.1997 року, для блокування українських військових частин.
		З даної заяви ВРУ слідує, що 27 лютого 2014 року збройні підрозділи спеціального призначення Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації захопили будівлі Ради Міністрів та Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Водночас, відбулось створення і озброєння іррегулярних збройних формувань найманців з числа місцевих жителів, якими керували офіцери спецслужб і Збройних Сил Російської Федерації, а Чорноморський флот Російської Федерації заблокував українські порти, де знаходились кораблі Військово-Морських Сил України. В подальшому лідер партії «Русское единство» Сергій Аксьонов проголосив себе головою Ради Міністрів Автономної Республіки Крим та закликав президента Російської Федерації «забезпечити мир і спокій в Криму». У відповідь на цей заклик Президент Російської Федерації, звернувся до Ради Федерацій Російської Федерації, яка своєю постановою від 01 березня 2014 року, надала згоду на використання на території України Збройних Сил Російської Федерації. Як наслідок це призвело до збройного захоплення і воєнної окупації невід`ємної частини України - Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.
		Нелегітимно сформована в умовах російської воєнної окупації виконавча влада Автономної Республіки Крим 16 березня 2014 року провела референдум про входження Автономної Республіки Крим до складу Російської Федерації, однак результати референдуму не були визнані жодною країною світу, крім Російської Федерації, що підтверджується Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 68/262 від 27 березня 2014 року «Територіальна цілісність України».
		17 березня 2014 року Верховна Рада Автономної Республіки Крим, розпущена постановою Верховної Ради України, всупереч цьому проголосила Крим незалежною державою. 18 березня 2014 року самозвані представники Верховної Ради Автономної Республіки Крим підписали з президентом Російської Федерації Володимиром Путіним «Договір про прийняття до Російської Федерації Республіки Крим і створення у складі Російської Федерації нових суб`єктів».
		21 березня 2014 року владою Російської Федерації було прийнято Федеральний конституційний закон «О принятии в Российскую Федерацию Республики Крым и образовании в составе Российской Федерации новых субъектов - Республики Крым и города федерального значения Севастополя».
		Згідно ст. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" №1207-VІІ від 15.04.2014 року із змінами і доповненнями, внесеними відповідно Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення дати початку тимчасової окупації" від 15.09.2015 року № 685-VІІІ Автономна Республіка Крим та місто Севастополь визнано тимчасово окупованою територією України з зазначенням дати початку тимчасової окупації - 20 лютого 2014 року.
		Незаконно анексувавши Автономну Республіку Крим Росія, продовжила свою військову агресію по відношенню до України, розпочавши в квітні 2014 року другу фазу збройної агресії проти України, коли контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами Російської Федерації озброєні бандитські формування проголосили створення "Донецької народної республіки" (7 квітня 2014 року) та "Луганської народної республіки" (27 квітня 2014 року).
		Згідно з постановою Верховної Ради України Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», прийнятою 21 квітня 2015 року, зазначені події на сході України відбувалися за наступним сценарієм:
		Протягом травня 2014 року самозвані лідери "ДНР" та "ЛНР", серед яких було багато громадян Російської Федерації, у неконституційний спосіб організували проведення фіктивних референдумів про відокремлення цих нелегітимних утворень від України. Під приводом і з метою їхньої підтримки на територію України були заслані розвідувально-диверсійні групи, які очолювали кадрові офіцери Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації, парамілітарні формування російського козацтва та укомплектований чеченцями - громадянами Російської Федерації батальйон "Восток", а також були задіяні такі озброєні групи найманців як "Русский сектор" та "Оплот". За їхньої участі відбулися захоплення адміністративних будівель у багатьох населених пунктах Донецької та Луганської областей, здійснено збройні напади на частини українських Сухопутних військ та літаків Повітряних сил Збройних Сил України.
		11 травня 2014 р. на окупованій території Донецької і Луганської області відбувся референдум щодо самовизначення в Луганському та Донецькому регіонах з метою відокремлення та проголошення так званих «Луганської Народної Республіки» та «Донецької Народної Республіки». Однак, такий референдум, як і проголошені утворення, а саме «Луганська Народна Республіка» та «Донецька Народна Республіка» не були визнані міжнародною спільнотою про що свідчать наступні, досліджені в суді докази.
		Так, Міністерство закордонних справ Великобританії назвало прикрим факт проведення референдуму 11 травня на Донбасі (http://ua.korrespondent.net/world/3361365-mzs-brytanii-nazvav-prykrym-faktom-referendum-na-donbasi). Тим часом прес-секретар Держдепартаменту США Джен Псакі заявила, що США не визнають результати референдуму про незалежність "Донецької народної республіки" (http://ua.korrespondent.net/ukraine/politics/3361226-derzhdepartament-ssha-znovu-zaiavyv-pro-nevyznannia-referendumiv-na-donbasi).
		Крім цього, прес-секретар Верховного представника ЄС із закордонних справ ОСОБА_2 заявила, що "так звані референдуми у Донецькій і Луганській областях нелегітимні, і ми не визнаємо їх результатів. Ті, хто організував ці референдуми, не володіють демократичної легітимністю" (http://www.ukrinform.ua/rubric-politycs/1660771- e_s_ne_viznae__referendum_na_shodi_ ukraiini_1937380.html) (додаток 7).
		Підтвердженням окупації Російською Федерацією, як країною агресором, частини території Луганської і Донецької області, є факти здійснення нею активних дій щодо організації збройних нападів, участі в них та постачання для цього на територію України зброї та особового складу військ Російської Федерації.
		На підтвердження цього заявницею були наведені наступні докази по справі.
		Так, 21 травня 2014 року працівниками Державної прикордонної служби України було затримано громадянина Російської Федерації, який був снайпером і брав участь у військових діях на території Чеченської Республіки. Затриманий розповів, що за завданням російської спецслужби прямував до східних областей України для участі в незаконних озброєних формуваннях і перед від`їздом до України пройшов детальний інструктаж у Ростові-на-Доні. За свою "роботу" він мав отримати винагороду: за вбивство рядового українського військовослужбовця - 100 доларів США, за офіцера - 1000 доларів, а після повернення ще 2000 євро ( ОСОБА_3 =124859).
		Згідно з даними прес-центру Служби безпеки України від 04 липня 2014 року, Контррозвідка Служби безпеки України встановила причетність кадрового співробітника Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних сил Російської Федерації, громадянина Російської Федерації ОСОБА_4 , до постачання зброї з Росії для бандформувань та найманців у східних регіонах України. Травкін разом зі своїм поплічником з Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних сил Російської Федерації на прізвисько " ОСОБА_5 " організовував постачання з Ростовської області Росії важкого озброєння, використовуючи для цього так звані "коридори" на українсько-російському кордоні. Встановлено також, що він, маючи досвід бойових дій у Чечні, готував бойовиків для поповнення терористичних організацій у Луганській області (http://www.ssu.gov.ua/sbu/control/uk/publish/article?art_id=128372&cat_id=128580).
		Згідно з офіційним повідомленням Служби безпеки України від 24 липня 2014 року, військовослужбовець строкової служби Збройних сил Російської Федерації ОСОБА_6 засвідчив, що російська сторона направляє на територію Донецької та Луганської областей кадрових військових фахівців, озброєння та броньовану військову техніку. Колишній рядовий російської армії розповів, що його військова частина була перекинута у Ростовську область поблизу кордону з Україною у травні 2014 року. Частина постійно доукомплектовувалася фаховими військовими з числа спецпризначенців Головного розвідувального управління Російської Федерації та вихідцями з Північного Кавказу, які нелегально переправлялися на Схід України. На українську територію для підтримки терористів перекидалась броньована військова    техніка з підготовленими російськими бойовими екіпажами (http://www.ssu.gov.ua/sbu/control/uk/publish/article?art_id=129448&cat_id=128580)
		23 серпня 2014 року почалися масові вторгнення на територію Донецької та Луганської областей регулярних підрозділів Збройних Сил Російської Федерації, зокрема, військовослужбовців 9-ї окремої мотострілецької бригади, 76-ї та 98-ї дивізій повітрянодесантних військ Збройних Сил Російської Федерації. Задіяння регулярних Збройних Сил Російської Федерації у збройній агресії проти України супроводжувалося поширенням серед населення України агітаційних листівок, в яких, зокрема, був такий заклик: "За жодних обставин не чиніть перепон пересуванню російських військ (техніка та особовий склад)".
		Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року № 1932-ХІІ, збройна агресія - це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема серед іншого: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України.
		Як підсумок, Україною, за наслідками збройної агресії Російської Федерації, прийнято Постанову Верховної Ради України від 17 березня 2015 року № 254-VІІІ «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» якою визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей" запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.
		В абзаці 2 постанови Верховної Ради України про Заяву Верховної Ради України «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій "ДНР" та "ЛНР", які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян» №145-VІІІ від 04.02.2015 року зазначено, що з 20 лютого 2014 року проти України триває збройна агресія Російської Федерації та підтримуваних нею бойовиків-терористів, під час якої було анексовано Автономну Республіку Крим та місто Севастополь, які є частиною території незалежної та суверенної держави Україна, окуповано частину Донецької та Луганської областей України, загинуло тисячі громадян України, серед яких діти, поранено тисячі осіб, зруйновано інфраструктуру цілого регіону, сотні тисяч громадян вимушені були покинути свої домівки».
		Також постановою Верховної Ради України від 27 січня 2015 року № 129-VIII законодавчий орган України затвердив звернення до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЕ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором.
		Крім того, військові дії Російської Федерації на території України були фактично визнані та засуджені рядом міжнародних інстанцій. Так, 15 січня 2015 року Європейський парламент затвердив резолюцію щодо України, в якій вказано: «Європарламент рішуче засуджує агресивну і експансіоністську політику Росії, що є загрозою єдності та незалежності України і створює потенційну загрозу для самого Європейського союзу, в тому числі засуджує незаконну анексію Криму і неоголошену гібридну війну проти України, яка включає в себе інформаційну війну з елементами кібер-війни, використання регулярних і нерегулярних сил, пропаганду, енергетичний шантаж, економічний тиск, дипломатичну та політичну дестабілізацію; підкреслює, що ці дії є порушенням міжнародного права і створюють серйозний виклик для безпекової ситуації в Європі; наголошує, що немає жодних підстав для застосування військової сили в Європі з так званих історичних та безпекових міркувань чи задля захисту своїх "співвітчизників, що проживають за кордоном"; закликає Москву припинити ескалацію ситуації, негайно зупинити потік зброї, найманців і військ на підтримку сепаратистських збройних формувань і використати свій вплив на сепаратистів, щоб переконати їх брати участь у політичному процесі».
		Резолюція Парламентської Асамблеї Ради Європи від 25 червня 2015 року визнає, що конфлікт на території України є агресією зі сторони Російської Федерації.
		Аналізуючи наведені обставини та докази, що містяться у досліджених судом нормах міжнародного та національного законодавства, суд приходить до висновку, що наслідком саме збройної агресії Російської Федерації стала окупація частини території Луганської області, України.
		При вирішенні даної справи суд виходить з того, що факти збройної (військової) агресії Російської Федерації відносно України, окупації частини території Луганської області, Україна є загальновідомими, а тому не підлягають доказуванню згідно приписами ч. 2 ст. 61 ЦПК України.
		Згідно з ч. 2 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
		Крім визнання окупації Російською Федерацією частини території Луганської області, Україна, міжнародною спільнотою та національним законодавством, суд вважає, що на таку вказують також джерела міжнародно-правового регулювання режиму окупації, а саме Гаазька конвенція про закони і звичаї сухопутної війни 1907 р., IV Женевська конвенція про захист цивільного населення під час війни 1949 р. і деякі положення Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 р., що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів 1977 р.
		Існуючі правові норми, що визначають режим окупації, переважно засновані на положенні ст. 42 Гаазької конвенції 1907 р.: «Територія вважається зайнятою, якщо вона дійсно знаходиться під владою ворожої армії». Згідно з цією ж ст. 42 Гаазької конвенції 1907 р., територія, до якої застосовано право окупації, повинна «дійсно перебувати під владою ворожої армії», причому «зайняття поширюється лише на ті області, де ця влада встановлена і в змозі проявляти свою діяльність».
		Тобто поняття окупації може бути застосоване до територій, зайнятих країною агресором, якщо наявний її фактичний ефективний контроль окупованих територій. Стан окупації послідовно визначається на основі фактів.
		З аналізу норм вказаних конвенцій можна підсумувати наступні ознаки ефективного контролю, а саме: достатня присутність військ держави окупанта; держава окупант здійснює свою владу над окупованою владою, яка втратила здатність до громадських функцій; ворожі сили здалися, були переможені чи відступили; над територією була встановлена тимчасова адміністрація; держава окупант видає укази громадянському населенню та контролює їх виконання.
		Здійснення Російською Федерацією ефективного контролю частини території України, а саме частини Донецької і Луганської області, з усіма його ознаками підтверджується в сукупності наступними доказами.
		Так, про присутність військ Російської федерації свідчить повідомлення прес-центру Служби безпеки України від 14 жовтня 2014 року, згідно якого на території України затриманий громадянин Російської Федерації ОСОБА_7 з позивним " ОСОБА_8 ". Цей громадянин обіймав посаду оператора ПЗРК, що підтверджується посвідченням "Народного ополченця", виданого на його ім`я. Зі слів ОСОБА_9 слідує, що за період його чергування на блокпостах терористів, розташованих поряд з кордоном, він бачив пересування російської військової техніки у кількості щонайменше 200 одиниць, яка в`їжджала на територію України зі сторони Ростовської області Російської Федерації через пункт пропуску "Ізварине" (http://www.sbu.gov.ua/sbu/control/uk/publish/article?art_id=132613&cat_ id=132376)
		Згідно з даними Державної прикордонної служби України від 12 вересня 2014 року, в межах Донецької та Луганської областей продовжується концентрація та перегрупування терористів та Збройних сил Російської Федерації, їх дозабезпечення озброєнням, важкою броньованою технікою, артилерією, боєприпасами та ПММ. Також ними проводяться активні розвідувальні заходи (http://dpsu.gov.ua/ua/about/news/news_5006.htm).
		В статті під назвою "В Красный Луч завезли 15 Градов - СНБО", що опублікована в інтернет-виданні "0642.ua" від 8 серпня 2014 року зазначено, що з Росії в Красний Луч, Луганської області, бойовики завезли 15 систем залпового вогню "Град". Не припиняються факти постачання важкого озброєння для терористів з території Росії. Так 07 серпня 2014 року о 17:45 в районі міста Красний Луч, Луганської області зафіксовано розгортання бойовиками 15 установок "Град" (http://www.0642.ua/article/593894).
		Згідно з оперативною інформацією ІАЦ РНБОУ за 17 вересня 2014 року українська розвідка зафіксувала переміщення російських військових та бойовиків в районах населених пунктів Фащівка, Красний Луч Луганської області та Дебальцеве Донецької області. На територіях, підконтрольних бойовикам, терористи продовжують маскувати військову техніку в житлових кварталах та у подвір`ях мирних громадян (http://www.rnbo.gov.ua/news/1813.html).
		Окрім цього Російська Федерація систематично направляє на територію України так звані "гуманітарні конвої". Інформаційно-аналітичний центр Ради національної безпеки та оборони України станом на 24.12.2014 року опублікував дані розвідки про невпинний потік військових конвоїв, що постачають "живу" силу та важке озброєння сепаратистам. Розвіддані показують кількість техніки, яка перетинає російсько-український кордон на тих ділянках, які не контролює Україна та не здійснює спостереження ОБСЄ. Військова техніка, що в`їхала в Україну в період з 30 жовтня по 9 грудня 2014 року налічує: танки - 256, бронемашини - 402, САУ (самохідні артилерійський установки) - 35, ракетний комплекс "Бук" - 5, вантажівки - 1903, гармати - 42, бензовози - 242, автомобілі та мікроавтобуси - 205, автобуси з "живою" силою - 20, ракетний комплекс тактичних ракет "Точка" - 4, реактивна система залпового вогню "Град" - 138, реактивна система залпового вогню "Ураган" - 4, 30-ствольна система залпового вогню "Буратіно" - 4, автоматизований комплекс радіорозвідки "Таран" - 5, комплекс радіоелектронної боротьби "Ртуть-БМ"(кількість невідома, комплекс було побачено на ешелоні), БРЕМ (Броньована ремонтно-евакуаційна машина) - 5, БАТ-2 (Шляхопрокладач) - 1, автокран - 2, автомобілі понт.-мостового парку - 6, РЛС (радіолокаційна станція) - 1, радіолокаційний комплекс - 3 (http://mediarnbo.org/2014/12/24/spravzhni-konvoyi-rf-za-bilimi-vantazh/).
		Інтернет-портал "Інсайдер" опублікував статтю під назвою "Сепаратисти Луганщини ухвалили тимчасову конституцію і призначили уряд" від 18 травня 2014 року в якій зазначено, що в Луганську на першому засіданні так званих народних депутатів "Верховної ради Луганської народної республіки" була прийнята Конституція як тимчасовий закон самопроголошеної республіки, а також обрали Валерія Болотова "главою ЛНР". Так званим "Головою республіканського зборів" ЛНР обраний ОСОБА_10 , а ОСОБА_11 обраний "главою уряду" ЛНР(http://www.theinsider.ua/politics/537915dad7173/).
		Окрім цього, в ЛНР створили Комітет державної безпеки діяльність якого керує голова псевдо республіки. До складу комітету входять авіаційні підрозділи, підприємства, освітні і наукові організації, експертні, судово-експертні, військово-медичні підрозділи і організації, військово-будівельні підрозділи та інші організації та підрозділи, призначені для забезпечення його діяльності. Ця інформація міститься в статті під назвою "У ЛНР створили КДБ", яку опублікував інтернет-ресурс "Українська правда" з посиланням на офіційний сайт сепаратистів (http://www.pravda.com.ua/news/2014/06/27/7030300/).
		Згідно з оперативною інформацією ІАЦ РНБОУ за 01 вересня 2014 року на Луганському напрямі, українські військові отримали наказ та організовано відійшли з селища Георгієвка, розташованого на трасі Луганськ-Красний Луч-Сніжне та аеропорту "Луганськ". Зважаючи на точність ударів, обстріл ведуть професійні артилеристи Збройних сил Російської Федерації. Крім того, зафіксовано велику концентрацію російських сил навколо райцентру Лутугіно й на підступах до міста Щастя на північному березі Сіверського Донця (http://www.rnbo.gov.ua/news/1799.html).
		Відповідно до інформації, що міститься в статті під назвою "Луганський губернатор" об`явив надзвичайний стан та комендантську годину" від 03 травня 2014 року, яка опублікована в інтернет-виданні "nbnews.com.ua", 03 травня 2014 року в м. Луганську російськими окупаційними військами та бойовиками було запроваджено комендантську годину з 23:00 до 06:00, місцевому населенню було заборонено пересуватися як пішки, так і на власному транспорті. Було запроваджено "дозвільні документи" на пересування під час комендантської години. Ці дозволи треба було отримувати в створеній російськими окупаційними військами комендатурі (http://nbnews.com.ua/ua/news/120171/).
		Проявами ефективного контролю Російською Федерацією частини території Луганської і Донецької області можуть свідчити також факти введення в обіг для розрахунків з населенням та виплат соціальних платежів національної валюти Російської федерації, а саме рубля. Інтернет-портал "Комсомольская правда в Украине" опублікував статтю під назвою "В Луганске обещали платить пенсии в долларах, но платят "деревянными"" від 9 квітня 2015 року в якій зазначено, що людям похилого віку почали платити пенсії на окупованій території Луганської області, але не в доларах, як обіцяли, а в рублях (http://kp.ua/economics/497651-v-luhanske-obeschaly-pensyy-v-dollarakh-no-platiat-dereviannymy).
		Аналізуючи наведені докази в їх сукупності, суд вважає вірним твердження заявниці, що Російська Федерація здійснює ефективний контроль частини Луганської та Донецької області, Україна, що в свою чергу дає підстави вважати частину Луганської та Донецької області окупованою Російською Федерацією.
		Що стосується обставин, що зумовили вимушене переселення заявниці з частини окупованої Російською Федерацією території Луганської області, Україна, то суд виходить з наступного.
		Відповідно до Женевської конвенції 1949 року про захист цивільного населення під час збройного конфлікту (чинна для Росії з 10.05.1954 року в порядку правонаступництва міжнародних договорів колишнього СРСР), то її положення застосовуються до всього цивільного населення держав, що беруть участь у конфлікті, тобто не лише до іноземних громадян, що перебувають на території однієї з воюючих держав, а й до громадян цих держав, а також до цивільного населення окупованих територій.
		У ст. 2 IV Женевської конвенції 1949 року зазначено, що Конвенція буде застосовуватися у всіх випадках окупації всієї або частини території Високої Договірної Сторони, навіть якщо ця окупація не зустріне жодного збройного опору.
		Згідно зі ст. 43 IV Гаазької конвенції 1907 року, супротивник, що зайняв територію, зобов`язаний вжити всіх залежних від нього заходів для того, щоб наскільки це можливо відновити і забезпечити громадський порядок та суспільне життя, і при цьому він повинен поважати існуючий в країні закон. Положення вищезазначеної Конвенції передбачають розв`язання конкретних питань, таких, як: створення безпечних зон, захист поранених і хворих, а також лікарень і медичного персоналу, доставка медикаментів, спеціальні заходи по захисту дітей та налагодження зв`язків між членами розлучених сімей.
		За правилом ст. З IV Женевської конвенції 1949 р. з особами, які не беруть активної участі в бойових діях, у тому числі з особами зі складу збройних сил, що склали зброю, а також із тими, хто hors de combat (той, що вийшов з ладу (фр.)) унаслідок хвороби, поранення, затримання чи з будь-якої іншої причини, поводяться гуманно, без будь-якої ворожої дискримінації, причиною якої слугують раса, колір шкіри, релігія чи вірування, стать, походження чи майновий стан чи будь-які інші подібні критерії.
		Із цією метою є забороненими й залишатимуться забороненими будь-коли та будь-де такі діяння стосовно зазначених вище осіб: а) насилля над життям й особистістю, зокрема всі види вбивств, завдання каліцтва, жорстоке поводження й тортури; b) захоплення заручників; с) наруга над людською гідністю, зокрема образливе та принизливе поводження; d) засудження та застосування покарання без попереднього судового рішення, винесеного судом, який створено належним чином і який надає судові гарантії, визнані цивілізованими народами як необхідні.
		Згідно ст. 27 згаданої Конвенції особи, що перебувають під захистом, мають право за будь-яких обставин, на особисту повагу, повагу до своєї честі, права на сім`ю, їхніх релігійних переконань та обрядів, звичок та звичаїв. До них завжди слід ставитися гуманно й захищати їх, зокрема, від будь-якого акту насильства чи залякування, від образ та цікавості натовпу.
		Однак всупереч норм вказаної Конвенції, Російська Федерація неодноразово порушувала права громадян України, тобто цивільного населення, передбачені та гарантовані Женевською конвенцією 1949 р. про захист цивільного населення під час збройного конфлікту та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 pоку, як право на життя, право на свободу повагу до честі і гідності, право не бути підданим катуванням, право не перебувати в рабстві або підневільному стані, право на свободу і особисту недоторканість, право на справедливий суд, право не бути покараним без закону, право на повагу до приватного і сімейного життя, право на свободу думки, совісті і релігії. Така позиція закріплена і в Постанові Верховної Ради України Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків».
		Зокрема, аналіз інформації, що міститься в інтернет-виданнях, про які вказувала заявник вказує на наявність конкретних фактів порушення вищезазначених гарантованих прав цивільного населення з боку Російської Федерації.
		Так, в статті під назвою "У Луганську сепаратисти захопили зброю у будівлі СБУ" від 7 квітня 2014 року, що опублікована в інтернет-виданні "dt.ua" зазначено, що учасники проросійського мітингу взяли штурмом будівлю управління Служби безпеки України в Луганській області, вибивши двері, після чого пробралися на другий поверх і почали трощити вікна. Невідомі, які знаходяться в будівлі управління Служби безпеки України у Луганську, захопили кімнату озброєння і заволоділи зброєю (http://dt.ua/UKRAINE/u-lugansku-separatisti-zahopili-zbroyu-u-budivli-sbu-141142_.html).
		Згідно статті під назвою "У Красному Лучі над мерією вивісили російський триколор - ЗМІ" від 30 квітня 2014 року, що опублікована в інтернет-виданні "ТСН", над виконкомом Красного Луча, що в Луганській області, вивісили прапор Росії (http://tsn.ua/politika/u-krasnomu-luchi-nad-meriyeyu-vivisili-rosiyskiy-trikolor-zmi-347625.html).
		В статті під назвою "У Красному Лучі озброєні терористи захопили будівлю міськради" від 21 травня 2014 року, що опублікована в інтернет-виданні "nbnews.com.ua" зазначено, що у Красному Лучі, Луганської області, озброєні терористи захопили будівлю міської ради, де розташована ОВК (http://nbnews.com.ua/ua/news/121842/).
		Зі статті під назвою "Переслідування, залякування: журналіст зі сходу розповів, чому приїхав у Луцьк" від 16 червня 2014 року, що опублікована в інтернет-виданні "volynnews.com" слідує, що редактор проукраїнського інтернет-видання " ОСОБА_12 " ОСОБА_13 зі своєю сім`єю переїхав в обласний центр Волині місяць тому. Із Луганська більшість незалежних журналістів виїхали, бо їх били, викрадали, катували. Прикладом може слугувати випадок, коли в м. Луганськ двох людей закинули в багажник авто, побили й відпустили (http://www.volynnews.com/news/society/na-volyni-perekhovuyetsia-luhanskyy-zhurnalist-dav-konferentsiiu/).
		В статті під назвою "Кримінальні хроніки Луганщини за минулу добу" від 21 червня 2014 року, що опублікована в інтернет-порталі "espreso.tv" вказано, що 20 червня о 03.30 троє невідомих чоловіків, одягнені у світлу камуфляжну форму, проникли в будинок по вулиці Калініна, де погрожуючи господарці будинку застосуванням обрізу мисливської рушниці, викрали з будинку гроші та золоті вироби, а також викрали її автомобіль "Volkswagen-T5", білого кольору, державний номер - НОМЕР_2 (http://espreso.tv/news/2014/06/21/kryminalni_khroniky_luhanschyny_za_mynulu_dobu36).
		За повідомленням інформаційно-аналітичного центру Ради національної безпеки і оборони України від 22.10.2014 р. під назвою "Як сьогодні живе Донбас?" упродовж останніх місяців на окупованих територіях Донецької та Луганської областей України продовжуються безчинства озброєних бойовиків. Внаслідок збройного протистояння територія Донбасу зазнала значних руйнувань виробничої, житлової, комунальної, соціальної, транспортної, енергетичної та іншої інфраструктури. Суттєвої шкоди завдано довкіллю регіону (http://mediarnbo.org/2014/10/22/yak-sogodni-zhive-donbas/).
		Згідно з оперативною інформацією ІАЦ РНБОУ станом на 8.09.2014, на Луганщині в місті Антрацит, що тимчасово перебуває під контролем терористів, не працюють банки, а у людей почали закінчуватися запаси готівки. Води у місті досі немає. У міськвиконкомі видають гуманітарну допомогу - одну буханку хліба на 4 дні (http://www.rnbo.gov.ua/news/1806.html).
		Масовість таких порушень призвела до того, що в результаті збройної російської агресії на території Донецької та Луганської областей та на території Автономної Республіки Крим понад 921 000 осіб були переміщені в межах України станом на 23 січня 2015 року, що підтверджується резолюцією Парламентської Асамблеї Ради Європи "Гуманітарна ситуація українських біженців і переміщених осіб" №2028 від 27 січня 2015 року (http://assembly.coe.int/nw/xml/XRef/Xref-XML2HTML-en.asp?fileid=21480&lang=en).
		Більше 2 000 000 осіб залишаються в районах, контрольованими сепаратистськими силами, схильними до нестабільності, серйозних порушень прав людини і створення неадекватних умов життя. За даними УВКБ ООН (UNHCR Ukraine) станом на 14 серпня 2015 року 1 438 000 осіб були змушені покинути свої домівки внаслідок збройної агресії Російської Федерації на території України, згідно з даними Управління верховного комісара ООН з питань біженців (http://unhcr.org.ua/en/2011-08-26-06-58-56/news-archive/1244-internal-displacement-map).
		Щодо порушень прав самої ОСОБА_1 , які гарантовані вищезгаданими Конвенціями, то такі підтверджуються як власними поясненнями заявниці та поданими нею доказами, так і узгоджуються з загальним станом подій, що відбуваються на окупованій території Луганської області та свідчать про масовість порушень прав цивільного населення.
		Зокрема, обіймаючи посаду заступника голови Луганської державної адміністрації, а в подальшому виконуючи обов`язки голови Луганської обласної державної адміністрації відстоювала проукраїнську позицію, здійснюючи свої владні функції.
		Незадовго до проведення референдуму 11 травня 2014 року про ОСОБА_1 , за її негативне ставлення до організації референдуму, почали розповсюджувати інформацію з принизливими заголовками, внесли її в "Список лиц, проживающих в городе Луганске и действующих во исполнения целей преступной нацисткой банды, захватившей власть в Киеве", що міститься на інтернет-ресурсі " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (http://moov-vmf.ru/spisok-lic-prozhivayuschih-v-gorod). погрожували їй по телефону, намагались захопити в полон. Починаючи з 09 травня 2014 року керівництвом бойовиків вона була оголошена в розшук, а тому цього ж дня вона переїхала разом зі своєю сім`єю до м. Сватове, аби мати елементарну змогу жити, не турбуючись про свою безпеку.
		Указом Президента України "Про тимчасове виконання обов`язків голови Луганської обласної державної адміністрації" від 10.05.2014 № 463/2014 на ОСОБА_1 було тимчасово покладено виконання обов`язків голови Луганської обласної державної адміністрації. Однак будівля Луганської обласної державної адміністрації була захоплена проросійськими бойовиками так званої «ЛНР» і доступ до робочого місця у заявника був відсутній.
		Тобто результатом збройної агресії Російської Федерації особисто для заявниці стала втрата належного майна і житла, можливість реалізуватися у справі, якій вона присвятила багато років.
		Указом Президента України "Про увільнення ОСОБА_14 від тимчасового виконання обов`язків голови Луганської обласної державної адміністрації" від 15.09.2014 № 727/2014 увільнено ОСОБА_1 від виконання обов`язків голови Луганської обласної державної адміністрації.
		Починаючи з 3 листопада 2014 року вона проживає в АДРЕСА_2 .
		Після окупації частини Луганської області Російською Федерацією з ОСОБА_1 під впливом російської пропаганди припинили спілкування деякі знайомі та друзі, порушено її налагоджений звичний спосіб життя, гостро стало питання з приводу житла та фінансів, що позначилось на її моральному та фізичному стані.
		За таких обставин, суд прийшов до висновку, що внаслідок саме збройної агресії Російської Федерації на частині території Луганської області було порушено низку конституційних прав заявниці, передбачених Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 р., IV Женевською конвенцією 1949 р. про захист цивільного населення під час збройного конфлікту, розділом II Конституції України.
		Підсумовуючи викладене, слід також зазначити, що Російська Федерація, здійснивши збройну агресію відносно України, та відповідно окупувавши частину території України, а саме Автономну Республіку Крим, м. Севастополь, та частину Донецької та Луганської областей, порушила норми та принципи Статуту ООН, Загальної декларації прав людини, Будапештського меморандуму, Гельсінського заключного акту наради по Безпеці та Співробітництву в Європі від 01.08.1975р. та Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією.
		Зокрема, пунктом 1 Будапештського меморандуму передбачено, що Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують Україні їх зобов`язання згідно з принципами Гельсінського заключного акту Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01.08.1975р. поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України.
		Пункт 2 Будапештського меморандуму говорить, що Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують їх зобов`язання утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об`єднаних Націй.
		Згідно із Гельсінським заключним актом Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01.08.1975р. суверенні права держави мають узгоджуватись із міжнародним правом, зокрема Статутом ООН, Загальною декларації прав людини та Гельсінським заключним актом Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01.08.1975р., які визначають права та законні інтереси людини як найвищу суспільну цінність, гарантують людині право жити в мирі та безпеці. Виходячи із викладеного держава, яка грубо порушує гарантовані нормами міжнародного права основні свободи та права людини, не може використовувати імунітет від судового переслідування іноземним судами як гарантію уникнення відповідальності за вчинені проти життя та здоров`я людини злочини. 
		Порушивши Статут ООН, Загальну декларацію прав людини, Будапештський меморандум, Гельсінський заключний акт наради по Безпеці та Співробітництву в Європі від 01.08.1975р., Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією, Договір між Україною і Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон Російська Федерація вийшла за межі своїх суверенних прав, гарантованих статтею 2 Статуту ООН, а тому, на думку суду є державою-агресором, що в свою чергу свідчить про відсутність у неї судового імунітету.
		Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та статтею 8 Конституції України гарантовано кожному право звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.
		В судовому засіданні встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 . Управлінням соціального захисту населення Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації видана довідка № 3001008778 від 23.12.2015 року, яка посвідчує лише факт її вимушеного переселення з Луганська до м. Києва і не встановлює причини такого переселення, оскільки даний орган не має таких повноважень.
		Згідно з ч. 2 ст. 256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначеного іншого порядку їх встановлення.
		Як роз`яснено в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів, встановлення яких віднесено до компетенції відповідних органів виконавчої влади.
		Враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_1 переселилась з території Луганської області задля уникнення загрози життю, здоров`ю, свободи, насильницької втрати громадянства, особистих прав на свободу пересування, вираження думки, майнових прав вільного володіння, розпорядження та користування майном, прав на працю та захист в результаті збройної агресії Російської Федерації, та те, що встановити даний юридичний факт ОСОБА_1 необхідно для виникнення права на справедливу компенсацію з держави - агресора Російської Федерації, суд вважає, що подана заява підлягає до задоволення.
		Керуючись ст. ст. 10-11; 28-29; 57-60; 158; 179; 185; 209; 212; 214-215 ЦПК України, суд -
		Вирішив
		Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи  Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація про встановлення факту, що має юридичне значення  задовольнити.
		Встановити факт вимушеного переселення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в травні 2014 року з території Луганської області, Україна, відбулося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацію частини території Луганської області, Україна. 
		На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва. 
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...