Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/1777/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги; Інші розрахунки за продукцію.
Надіслано для оприлюднення: 18.03.2016. Зареєстровано: 21.03.2016. Забезпечено надання загального доступу: 23.03.2016.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		16.03.2016Справа №910/1777/16За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи»
		до Комунального підприємства «Київпастранс»  
		про стягнення 124200789,04 грн.
		                                                             Суддя Сташків Р.Б.
		Представники сторін:
		від позивача - Матвієвський А.О, Святюк С.П., Горецький О.В. (представники за довіреностями);
		від відповідача - Юрко О.Є., Козачук Н.Ю.  (представник за довіреністю).
		СУТЬ СПОРУ:
		На розгляд Господарського суду міста Києва передано указаний позов про стягнення суми заборгованості та санкцій у зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань оплатити поставлений йому на підставі Договору № 06/80-12 від 21.05.2012 товар (тролейбуси).
		Відповідач заперечень проти позову по суті не висловив, але заявив клопотання про застосування позовної давності до вимог даного позову.
		У судових засіданнях оголошувались перерви та наступне судове засідання було призначено на 16.03.2016.
		Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд 
		ВСТАНОВИВ:
		На підставі укладеного 21.05.2012 між Позивачем, як постачальником, та Відповідачем, як покупцем, Договору № 06/80-12 (далі - Договір), Позивачем були поставлені, а Відповідачем прийняті без зауважень 17 тролейбусів, що підтверджується залученими до справи актами приймання-передачі тролейбусів моделі Е 301 (повний перелік наведено на першому аркуші позову, копії актів у справі). Акти підписані без зауважень представниками сторін та скріплені їхніми печатками.
		Відповідач у встановлені Договором строки (5 банківських днів) поставлені тролейбуси за вказаними актами повністю не оплатив, постачання йому тролейбусів не спростував, і доказів наявності у Відповідача претензій щодо якості та/або комплектності поставлених Позивачем за Договором та відображених у вказаних актах тролейбусів матеріали справи не містять. 
		Наявність у Відповідача заборгованості в сумі 62900000 грн., яка не була погашена на час подання позову, та залишається непогашеною на даний час, Позивачем належним чином відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України та ст. 193 ГК України доведена, документально підтверджена і Відповідачем не спростована. 
		Розрахунок заборгованості судом перевірено та визнано обґрунтованим і арифметично правильним; її розмір є доведеним залученими Позивачем до справи вищеописаними доказами, а також відсутністю їх спростування з боку Відповідача.
		Щодо строків оплати та залежності оплати від бюджетного фінансування, суд зазначає, що відповідно до  пунктів 7, 10 Розподілу асигнувань на фінансування капітальних вкладень програми соціально-економічного розвитку м. Києва на 2012 рік, затвердженого рішенням КМР ІХ сесії VI скликання від 16.02.2012 № 94/7431 Відповідачу було передбачено виділення коштів для оплати за Договором.
		При цьому, хоча умови чинного цивільного законодавства передбачають право сторін, не відходячи від обов'язкових вимог актів цивільного законодавства, в іншій частині погодити умови договору на власний розсуд, однак встановлена Договором залежність оплати від бюджетного фінансування не визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами та не вказує на подію, яка має неминуче настати, а отже в розумінні ст.ст. 251-252, 530 ЦК України, не є строком (терміном) виконання зобов'язань, натомість таким строком є встановлений п. 4.5 Договору строк у 5ть банківських днів від поставки тролейбусів, поставка яких підтверджена вищеописаними актами від 08.10.2012.
		Отже, оплатити тролейбуси Відповідач повинен був у строк по 14.10.2012 включно, та 15.10.2012 є першим днем прострочення виконання грошових зобов'язань.
		Тому також виходячи з положень ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України, ч. 2 ст. 193 ГК України, Відповідач є порушником грошового зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом, та зокрема у вигляді нарахування та стягнення:
		- пені на підставі п. 7.2 Договору, статей 546, 549 ЦК України, з урахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України та положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»;
		- 3% річних та втрат від інфляції за ст. 625 ЦК України за весь час прострочення заборгованості.
		Суд зауважує, що Позивачем було невірно встановлено дату початку прострочення виконання грошового зобов'язання, та натомість правильною датою є 15.10.2012, тому суд робить власний розрахунок заявлених Позивачем санкцій, починаюсь від встановленої судом дати прострочення виконання грошового зобов'язання та у межах заявлених Позивачем періодів наступним чином:
		 
		Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу15.10.2012 - 31.01.2016629000001.81651352766.72
		Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів6290000015.10.2012 - 03.02.201612073 %6240024.66
		Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення6290000015.10.2012 - 13.04.20131817.5000 %0.041 %*4665942.62
		Отже, обгрунтовано нарахованими є 62900000 грн. заборгованості, а також за розрахунком суду: 51352766,72 грн. втрат від інфляції, 6240024,66 грн. 3 % річних та 4665942.62 грн. пені. 
		У іншій частині судом здійснені Позивачем нарахування відхиляються за необґрунтованістю у зв'язку з чим в цій частині суд відмовляє у позові за необґрунтованістю.
		Дослідивши питання пропущення Позивачем позовної давності, та її застосування за заявою Відповідача, суд встановив наступне.
		Строк оплати за поставлені тролейбуси настав 14.10.2012, першим днем прострочення є 15.10.2012, а до суду з даним позовом Позивач звернувся 04.02.2016, тобто майже через 3 роки і 4 місяці від строку настання платежу, а отже поза встановленим ст. 257 ЦК України загальним трирічним строком позовної давності.
		Також, враховуючи строк нарахування пені - 15.10.2012-13.04.2013, позов про її стягнення можна було заявити у межах встановленого ст. 258 ЦК України спеціального строку позовної давності в один рік до 13.04.2014, тобто 14.04.2014 є першим днем пропущення позовної давності.
		Суд дослідив обґрунтування Позивача та погоджується з ними, що враховуючи презумпцію правомірності правочину (ст. 204 ЦК України) і наявність укладеного 12.12.2014 (у межах трирічного строку позовної давності) між Позивачем, як Цедентом, та ТОВ «Сіті транспорт групп», як Цесіонарієм, Договору про відступлення прав вимоги № 081214 за Договором поставки тролейбусів від 21.05.2012 № 06/80-12, у Позивача було відсутнє право на звернення до суду з позовом про стягнення сум заборгованості та санкцій за Договором поставки тролейбусів у період з дати укладення договору -  12.12.2014, по дату набрання рішенням суду законної сили про визнання його недійсним - 02.12.2015 (справа №910/10493/15, постанова від 02.12.2015 Київського апеляційного господарського суду).
		При цьому, всупереч тверджень Позивача строк позовної давності не перервався в розумінні ч. 2 ст. 264 ЦК України зверненням ТОВ «Сіті транспорт групп», як цесіонарія, до суду (справа № 910/5622/15-г Господарського суду міста Києва) про стягнення боргу та санкцій за Договором поставки тролейбусів, з урахуванням укладеного Договору про відступлення прав вимоги № 081214 від 12.12.2014, оскільки указаний правочин про відступлення права вимоги, визнаний недійсним у судовому порядку, не створив інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 ЦК України), тобто спростував законність підстав ТОВ «Сіті транспорт групп» на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості та санкцій по Договором поставки тролейбусів, з урахуванням укладеного Договору про відступлення прав вимоги № 081214 від 12.12.2014.
		Разом із цим враховуючи, що з 12.12.2014 по 02.12.2015 у Позивача було відсутнє право на звернення до суду з даним позовом (був чинним договір про відступлення прав вимоги), тому суд визнає дану підставу поважною причиною пропуску встановленого ст. 257 ЦК України загального трирічного строку позовної давності, та його поновлює для вимог про стягнення 62900000 грн. заборгованості, 51352766,72 грн. втрат від інфляції та 6240024,66 грн. 3 % річних, і вимоги позову у цій частині задовольняються.
		Щодо вимог про стягнення 4665942.62 грн. пені, то у цій частині суд відхиляє доводи Позивача щодо поважності причин пропуску позовної давності, оскільки Договір про відступлення прав вимоги № 081214 від 12.12.2014 було укладено поза встановленим ст. 258 ЦК України спеціальним строком позовної давності в один рік для вимог про стягнення пені, а інших обґрунтувань підстав його пропущення, а отже і поновлення Позивачем суду наведено не було.
		Отже, суд за заявою Відповідача застосовує позовну давність до вимог про стягнення пені та відмовляє в позові у цій частині на підставі ч. 4 ст. 267 ЦК України.
		Отже, позовні вимоги визнаються судом частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню. 
		Судовий збір за ст. 49 ГПК України за звернення Позивача до суду з даним позовом покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
		Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
		ВИРІШИВ:
		Позов задовольнити частково. 
		Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс» (м. Київ, вул. Набережне шосе, 2; ідентифікаційний код 31725604) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» (м. Київ, бульвар Івана Лепсе, 6; ідентифікаційний код 33894928) 62900000 (шістдесят два мільйони дев'ятсот тисяч) грн. заборгованості, 50320000 (п'ятдесят мільйонів триста двадцять тисяч) грн. 72 коп. втрат від інфляції, 6240024 (шість мільйонів двісті сорок тисяч двадцять чотири) грн. 66 коп. 3 % річних, а також 198810 (сто дев'яносто вісім тисяч вісімсот десять) грн. 23 коп. судового збору. 
		Видати наказ.
		У іншій частині в задоволенні позову відмовити.
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
		Повне рішення складено 18.03.2016
		Суддя                                                                                               Сташків Р.Б.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...