Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/26612/14-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів.
Надіслано для оприлюднення: 21.03.2016. Зареєстровано: 23.03.2016. Забезпечено надання загального доступу: 24.03.2016.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 761/26612/14-ц
		Провадження №2/761/3655/2016
		Р І Ш Е Н Н Я 
		іменем України
		     14 березня 2016 року           Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
		головуючого - судді          Осаулова А.А.,
		при секретарі               Вольда М.А., 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженої відповідальності до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -
		В С Т А Н О В И В :
		У вересні 2014 року Фірма «Т.М.М.» - Товариство з обмеженої відповідальністю (надалі - позивач) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги. 
		Заочним рішенням від 08 квітня 2015 року позов Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженої відповідальності до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги було задоволено. За наслідками розгляду заяви про перегляд заочного рішення, ухвалою суду від 15 січня 2016р. вказане заочне рішення було скасоване та справу призначено до розгяду в загальному порядку.
		Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що позивач являлась експлуатуючою організацією будинку АДРЕСА_1 та надає житлово-комунальні та інші послуги мешканцям даного будинку. ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1, і відповідно користується всіма житлово-комунальними та іншими послугами, які надає позивач. 
		15 березня 2005 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 12ж/Вл49-05 (надалі - Договір), згідно умов якого відповідач зобов'язаний прийняти надані позивачем послуги та щомісячно оплачувати їх повністю в термін до 10 числа наступного місяця. 
		Відповідач щомісяця отримував від позивача рахунки на оплату квартирної плати та комунальних послуг, однак платежі здійснював не регулярно, внаслідок чого за період з 01 квітня 2011 року по 31 листопада 2013 роки утворився борг, який станом на 01.02.2014р. складає у розмірі 40969,67 грн. Оскільки відповідач у добровільному порядку борг не погашає, позивач вимушений був звернутися до суду за його примусовим стягненням.
		Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити. Зазначив, що жодних скарг на недання послуг або їх неякісне надання від позивача не було, а розраховані суми - це за додаткові послуги, які надаються і в квартиру відповідача, яка частково сплачує за них, а тому з договором погодилась.
		Представник відповідач у судовому засідання заявлені вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні посилаючись на письмові заперечення, в яких зазначив, що між позивачем та відповідачем не були погоджені ні розцінки, ні умови надання додаткових послуг відповідно до п. 3.4. укладеного Договору №12ж/Вл49-05 від 15.03.2005р. такі як: утримання служби охорони, обслуговування системи будинкового зв'язку (відеопристрій), обслуговування системи відео спостереження, обслуговування системи колективної телевізійної мережі. Крім того, ОСОБА_1 неодноразово повідомляла позивача про те, що вона відмовляється від отримання зазначених послуг. Також вважає, що позивач безпідставно нараховує витрати на послуги з утримання будинку, споруд та прибудинкових територій у розмірі 4,76 грн., хоча відповідно до Розпорядження КМДА № 979 від 31.08.2009р. «Про погодження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд на прибудинкових територіях» для будинку по АДРЕСА_1 погодженно розмір платежів в 3,19 грн. за кв. м. загальної площі квартири. Отже зазначені нарахування позивача є незаконними та не підлягають задоволенню. Крім того, відповідач звертав увагу суду на те, що строк позовної давності сплинув ще в січні 2014 року, оскільки останній платіж був зроблений ще у грудні 2010 року і позивачу було відомо про порушення його права, у зв'язку з чим з цієї дати почався відлік строку права звернення до суду. Проте позивач звернувся з позовом лише в вересні 2014 року. Таким чином просив відмовити у позові застосувавши позовну давність.
		Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
		В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2, що підтверджується Договором купівлі - продажу квартири від 02 березня 2005 року серія ВСА № 252154 (а.с. 49). 
		15 березня 2005 року між Фірмою «Т.М.М. - Товариство з обмеженою відповідальністю» та відповідачем було укладено Договір про участь у витратах на утримання житлового будинку і прилеглої території № 12ж/Вл49-05 (а.с. 5-6). 
		Відповідно до п. 1.1 Договору, його предметом є забезпечення позивачем обслуговування і поточного ремонту жилого будинку, в якому знаходиться квартира співвласника і прилеглих до нього територій. 
		Відповідно до п. 1.2 Договору позивач, який здійснює експлуатацію житлового будинку АДРЕСА_1 зобов'язався надати позивачу наступний комплекс послуг: постачання електро- і теплоенергії, водою, у відповідності з діючими в Україні стандартами; забезпечення нежилого фонду жилого комплексу і прилеглих територій; обслуговування, експлуатація, поточний і капітальний ремонт; забезпечення контролю за рухом (не допуском) сторонніх осіб і переміщенням товарно-матеріальних цінностей в межах жилого будинку; забезпечення трансляції програм кабельного телебачення; надання додаткових послуг по забезпеченню безпечного і комфортного проживання співвласника і проживаючих з ним осіб за додаткову плату. 
		В свою чергу відповідач, відповідно до положень п. 3.1 Договору, зобов'язався оплачувати спожиті послуги до 10-го числа наступного місяця, в сумі, вказаній в наданому рахунку на оплату послуг, яка є одночасно актом наданих послуг. 
		Крім того, згідно п. 2 Договору відповідач зобов'язався в терміни і порядку, встановлені п. 3.1 Договору, пропорційно своїй частині власності в цьому жилому будинку в розмірі, встановленому діючим законодавством оплачувати підприємству спожиті послуги, а саме: диспетчеризацію і технічне обслуговування ліфтів, вивіз побутових відходів, обслуговування вузлів обліку жилого будинку, їх стандартизація і метрологія, обслуговування водостоків, люків, димовентеляційних каналів, протипожежної автоматики, внутрішні і зовнішні тепло - і електропроводи будинку, дезінфекцію, дератизацію, послуги аварійних служб, підготовку будинку до експлуатації в зимній період, електроенергію на роботу ліфтів, на освітлення сходових майданчиків, опалення місць загального користування, води на помив та полив прилеглих територій, податку на землю, матеріальні витрати, витрати на забезпечення адміністративних приміщень і апарату управління, санітарне обслуговування прилеглих територій і допоміжних приміщень будинку, технічне обслуговування, комунальні і інші платежі, передбачені діючим законодавством України і цим договором.
		Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.
		У ч. 1 ст. 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
		За приписами ч. 1 ст. 319 ЦК України лише власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
		Так, тягар утримання майна лежить на власникові, що відповідає ст. 322 ЦК України, згідно якої власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
		На підставі ст.ст. 66, 67 ЖК України плата за користування житлом /квартирна плата/ обчислюється виходячи із загальної площі квартири, а плата за комунальні послуги /водопостачання, газ, та інші послуги/ береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
		Відповідно до п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08 жовтня 1992 р. «Про механізм впровадження Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» власник та наймач (орендар) квартири, житлового приміщення у гуртожитку зобов'язаний: укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору; оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
		При цьому, положеннями ст. 151, 162 Житлового кодексу Української РСР встановлено, що громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію. Плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.
		Як встановлено в судовому засіданні, позивач свої зобов'язання за Договором виконував належним чином, про що свідчать копії рахунків на оплату послуг наданих позивачем відповідачу за період з січня 2011 року по листопад 2013 року (а.с. 12-46). Однак, відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі сплачував за житлово-комунальні послуги, у зв'язку з чим в період з 01 квітня 2011 року по 31 листопада 2013 року у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі - 40 969 грн. 67 коп.
		21 травня 2012 року позивачем була направлена відповідачу досудова вимога про термінову оплату спожитих житлово-комунальних послуг згідно Договору (а.с. 47). 
		В зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за Договором, станом на 01 лютого 2014 року сума заборгованості в період з 01 квітня 2011 року по 31 листопада 2013 року з боку відповідача перед позивачем становила - 40 969 грн. 67 коп., що підтверджується наданими позивачем розрахунками (а.с. 8-9, 10-11), перевіреними у судовому засіданні.
		Проте, отримавши даний лист 31 травня 2012 року (а.с. 48), вимогу позивача щодо погашення заборгованості за житлово-комунальні послуги відповідач залишив без уваги.
		Між тим, судом відхиляються заперечення представника відповідача проти позову із посиланням на необґрунтованість рахунків на оплату послуг, наданих Фірмою «Т.М.М.».
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
		Відповідально до ст. 32 Закону № 1875-IV розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
		Відповідно до ст. 7 Закону № 1875-IV, ст. 28 «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги належить до повноважень органів місцевого самоврядування.
		У межах судового засідання представник позивача вказував на те, що при складенні рахунків вони керувались відповідними Розпорядженнями КМДА про затвердження тарифів, і включали у них вартість додаткових робіт за договором. 
		Умовами договору передбачено надання позивачем додаткових послуг з метою поліпшення комфортного мешкання та проведення додаткового комплексу робіт, направлених на підтримання в належному стані конструкцій та систем інженерного обладнання будинку і прибудинкової території, збереження експлуатаційних якостей, не пов'язаних із зміною основних техніко-економічних показників. Надання таких послуг не суперечить нормам чинного законодавства, включення до договору відповідних положень відповідає ст. ст. 6, 627, 628 ЦК України.
		Доказів протиправного застосування відповідачем цін і тарифів при обрахуванні плати за житлово-комунальні послуги відповідач не надав.
		Крім того, відповідачем не надано належних доказів ненадання або неналежного надання Фірмою «Т.М.М.»- ТОВ житлово-комунальних послуг та додаткових послуг, передбачених договором. Крім того, часткова оплата відповідачем отриманих послуг свідчить про визнання ним умов договору та отримання послуг.
		Водночас, в судовому засіданні представником відповідача було заявлено про необхідність застосування позовної давності, які не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
		Відповідно до частини 1 статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Як передбачено ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
		Згідно правової позиції висвітленій в Постанові Верховного Суду України від 19.03.2014р. у справі № 6-14цс14 відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. 
		Позовна давність відповідно до ч.1 ст. 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими ст.ст. 253-255 цього Кодексу.
		Ч. 2 ст. 264 ЦК України визначено, що позовна давніст переривається у разі пред'явлення особою позову до кожного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимог, право на яку має позивач.
		Судовий наказ відповідно до частини 1 статті 95 ЦПК України є особливою фомою судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги.
		Крім того, за умовами правової позиції ВСУ від 21.01.2015р. №6-214цс14 встановлено, що судовий захист права кредитора на стягнення грошових коштів може бути реалізовано як у позовному провадженні, так і шляхом видачі судового наказу як особливої форми судового рішення, подання кредитором заяви про видачу судового наказу в порядку передбаченому розділом ІІ ЦПК України, перериває перебіг строку позовної давності. 
		Судом встановлено, що позивач звертався до Шевченківського районного суду м. Києва з заявою про видачу судового наказу про стягнення ОСОБА_1 на користь Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженої відповідальності заборгованість за житлово-комуналь послуги у розмірі 40 969,67 грн., в зв'язку з чим було видано судовий наказ від 24 квітня 2014 року(а.с. 50). Між тим, ухвалою суду від 27.06.2014р. зазначений судовий наказ було скасовано (а.с. 51). 
		Тобто строк позовної давності у позивача переривався з дня подання до суду заяви про видачу судового наказу. З моменту видачі судового наказу позивач вважав свої права захищеними. І лише з моменту постановлення судом 27.06.2014 р. ухвали про скасування судового наказу позивач довідався про порушення свого права. Оскільки з моменту скасування судового наказу 3 роки не пройшло, підстав для застосування позовної давності суд не вбачає. 
		Тому, із врахуванням дати подання даного позову, 09.09.2014 року, перебіг позовної давності починається саме з ціє дати, відтак суд не вбачає підстав для застосовуються строків позовної давності.
		Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі
		Відповідно до ст. 88 ЦПК України суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 409 грн. 70 коп., які сплачено позивачем за подання позову до суду, виходячи із суми позовних вимог, які задоволено судом.
		Враховуючи викладене, на підставі ст. 66, 67, 151, 162 Житлового кодексу Української РСР, ст.ст. 4, 11, 256, 257, 261, 317, 319, 322, 525, 526, 902 ЦК України, ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572, та керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 64, 74, 76, 88, 169, 179, 208, 209, 212-215, 218, 228, 232, 294, 296 ЦПК України, суд -
		В И Р І Ш И В:
		Позов задовольнити повністю.
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженої відповідальності заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 01 квітня 2011 року по 31 листопада 2013 року в розмірі - 40 969 гривень 67 коп. та судовий збір у розмірі - 409 грн. 70 коп.
		Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...