Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 522/3410/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із трудових правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: 22.03.2016. Зареєстровано: 23.03.2016. Забезпечено надання загального доступу: 25.03.2016.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                                                                                               Справа № 522/3410/15-ц                                                    Провадження № 2/522/1047/16
		                                     РІШЕННЯ
		                                    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ     
		          
		21 березня 2016 року Приморський районний суд міста Одеси 
		у складі : головуючого - судді Ільченко Н.А.
		                при секретарі            Довгань Ж.А.
		                за участю адвоката  ОСОБА_1
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одеса цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Одеської обласної організації Товариства сприяння обороні України, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору : Одеська автомобільна школа № 2 Одеської обласної організації Товариства сприяння обороні України, про визнання недійсним трудового контракту в частині визначення його строку, визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
		             ВСТАНОВИВ :
		Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Одеської обласної організації Товариства сприяння обороні України (далі  ООО ТСОУ), третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору : Одеська автомобільна школа № 2 Одеської обласної організації Товариства сприяння обороні України (далі  ОАШ № 2 ООО ТСОУ), про визнання недійсним укладеного між ним і відповідачем 07.02.2014 р. трудового контракту № 3 в частині визначення його строку, визнання незаконним звільнення з посади директора ОАШ № 2 ООО ТСОУ та поновлення на цій посаді, про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 09.02.2015 р. по 02.09.2015 р. в сумі 31158,24 грн., про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати розрахунку при звільненні та про стягнення моральної шкоди в сумі 5000,00 грн. (а.с. 2-4, 43-48, 62-63, 95-96).
		     При цьому позивач просить допустити негайне виконання судового рішення у даній справі в частині поновлення його на попередній посаді директора ОАШ № 2 ООО ТСОУ та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу середнього заробітку за один місяць.
		Обгрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує, що починаючи з 09.02.2011 року працював на посаді директора ОАШ № 2 ООО ТСОУ за контрактами, які щорічно переукладалися, й останній контракт № 3 був укладений між ним і відповідачем 07.02.2014 р. на строк з 09.02.2014 р. по 09.02.2015 року, та відповідач своїм наказом № 9-ос від 09.02.2015 р. звільнив його з займаної посади за п. 2 ст. 36 КЗпП України (у звязку з закінченням строку контракту), хоча починаючи з 23.01.2015 року він знаходився на стаціонарному лікуванні в Тарутинській ЦЛЛ.
		Також позивач вказує, що, по-перше, оскільки ОАШ № 2 ООО ТСОУ є приватним закладом, який не відноситься до державних навчальних закладів, а ст. 20 Закону України «Про освіту» визначено, що за контрактом призначаються лише керівники навчальних закладів, що є загальнодержавною власністю і підпорядковані іншим центральним органам виконавчої влади, тому роботодавець може вимагати від працівника, який влаштовується на роботу чи працює за безстроковим трудовим договором, укладання контракту тільки в тому разі, якщо він належить до категорії працівників з якими, згідно із законами, може бути укладено контракт, отже, укладений з ним строковий контракт погіршує його становище порівняно з законодавством України, в звязку з чим такі умови є недійсними, як це передбачено ст. 9 КЗпП України; і, по-друге, так як контракт між ним і відповідачем неодноразово переукладався, тому вважається що він є безстроковим, у звязку з чим його звільнення за п. 2 ст. 36 КЗпП України є незаконним.
		Ухвалою суду від 18.03.2015 року провадження у даній справі було зупинено (а.с.19).
		Ухвалою від 25.05.2015 року провадження у справі було відновлено (а.с.32).
		Ухвалою суду від 19.10.2015 року вказану позовну заяву ОСОБА_2 - в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати розрахунку при звільненні та про стягнення моральної шкоди  залишено без розгляду (а.с.74).
		Ухвалою суду від 24.02.2016 року відмовлено у задоволенні клопотання директора ОАШ № 2 ООО ТСОУ про зупинення провадження у справі (а.с.134).
		     В судовому засіданні представник позивача  адвокат ОСОБА_1 підтримав позов, представники ООО ТСОУ - ОСОБА_3 та голова цієї організації ОСОБА_4 визнали позов в частині вимог позивача про поновлення на роботі і в решті частині вимог не визнали позов, а представники ОАШ № 2 ООО ТСОУ  ОСОБА_5 та директор цієї автошколи ОСОБА_6 категорично заперечували проти позову.
		     Разом з тим, представник ОАШ № 2 ООО ТСОУ ОСОБА_5 та директор цієї автошколи ОСОБА_6 не повідомили суду причини своєї неявки в судове засідання 21 березня 2016 року, хоча про дату і місце наступного розгляду справи були повідомлені під розписку відповідно до ч 3 ст. 191 ЦПК України, про що свідчить довідковий лист від 10.03.2016 року, який приєднаний судом до матеріалів справи (а.с.163).
		     Дослідивши матеріали справи і вислухавши пояснення представників сторін та третьої особи, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
		     Судом установлено, що відповідно до наказу ООО ТСОУ від 08.02.2011 р. № 16-ос ОСОБА_2 був прийнятий на роботу на посаду директора ОАШ № 2 ООО ТСОУ з 09.02.2011 р. за контрактом від 09.02.2011 р. № 2 строком дії з 09.02.2011 р. по 08.02.2012 р. (а.с. 136, 137-142).
		     Згідно наказу ООО ТСОУ від 09.02.2012 р. № 8-ос термін роботи ОСОБА_2 на посаді директора ОАШ № 2 ООО ТСОУ за контрактом було продовжено на один рік, з 09.02.2012 р., на підставі контракту від 09.09.2012 р. № 3 терміном дії з 09.02.2012 р. по 08.02.2013 р. (а.с.143, 144-148).
		     Відповідно до наказу ООО ТСОУ від 07.02.2013 р. № 59-ос термін роботи ОСОБА_2 на посаді директора ОАШ № 2 ООО ТСОУ за контрактом було продовжено на один рік, з 08.02.2013 р., на підставі контракту № 2 від 08.02.2013 р. терміном дії з 08.02.2013 р. по 08.02.2014 р. (а.с.149, 150-154).
		Відповідно до наказу ООО ТСОУ від 07.02.2014 р. № 9-ос термін роботи ОСОБА_2 на посаді директора ОАШ № 2 ООО ТСОУ за контрактом було продовжено на один рік, з 10.02.2014 р., на підставі контракту № 3 від 07.02.2014 р. терміном дії з 10.02.2014 р. по 03.02.2015 р. (а.с.155, 156-160).
		Таким чином, трудовий контракт між ООО ТСОУ і ОСОБА_2 неодноразово, а саме протягом чотирьох років поспіль, переукладався на одних й тих самих умовах.
		У силу статті 9 КЗпП України умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.
		Відповідно до ст. 21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обовязки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Прийняття (наймання) на роботу працівників шляхом укладання з ними контракту власником або уповноваженим ним органом, громадянином може здійснюватись у випадках, прямо передбачених законами.
		Статтею 20 Закону України «Про освіту» визначено, що за контрактом призначаються лише керівники навчальних закладів, що є загальнодержавною власністю і підпорядковані іншим центральним органам виконавчої влади.
		Проте ОАШ № 2 ООО ТСОУ є приватним закладом, який не відноситься до державних навчальних закладів.
		Відповідно до розяснень, які містяться в п. 7 Постанови Пленуму Верхового Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06.11.1992 р., власник або уповноважений ним орган може вимагати від працівника, який влаштовується на роботу чи працює за трудовим договором, укладення контракту тільки в тому разі, коли він відноситься до категорії працівників, які згідно з законодавством працюють за контрактом. Порушення цих вимог може бути підставою для визнання відповідно до ст. 9 КЗпП України недійсними умов праці за контрактом, які погіршують становище порівняно з законодавством.
		Відповідно до абзацу 2 п. 9 вказаної Постанови Пленуму Верхового Суду України, оскільки згідно з ч. 2 ст. 23 КЗпП (в редакції від 19 січня 1995 року) трудовий договір на визначений строк укладається лише у разі, коли трудові відносини не невизначений строк не може бути встановлено з урахуванням характеру роботи або умов її виконання, або інтересів працівника (наприклад, його бажання), або в інших випадках, передбачених законом, укладення трудового договору на визначений строк при відсутності зазначених умов є підставою для визнання його недійсним у частині визначення строку.
		З огляду на наведене, суд погоджується з доводами позивача та його представника стосовно того, що укладений між сторонами контракт № 3 від 07.02.2014 р. в частині визначення строку його погіршує становище позивача порівняно з законодавством України.
		Відтак укладений між сторонами 07.02.2014 р. трудовий контракт № 3 в частині визначення його строку  підлягає визнанню у судовому порядку недійсним, а звільнення позивача з займаної посади за п. 2 ст. 36 КЗпП України ( у звязку з закінченням строку контракту) на підставі наказу відповідача № 9-ос від 09.02.2015 р.  підлягає визнанню у судовому порядку незаконним (а.с.6).
		Окрім цього, в період з 23.01.2015 р. по 04.03.2015 р. позивач знаходився на стаціонарному лікуванні в Тарутинській ЦЛЛ (а.с.58), а відповідно до ч. 3 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності.
		Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної правової підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновленим на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
		Таким чином, позовні вимоги позивача щодо його поновлення на роботі на попередній посаді директора ОАШ № 2 ООО ТСОУ підлягають задоволенню.
		Відповідно до ч. 5 ст. 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
		Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника.
		Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		Позивач вимагає стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 09.02.2015 р. по 02.09.2015 р. в сумі 31158,24 грн., але відповідач лише наділений правом прийняття на роботу та звільнення з роботи керівника ОАШ № 2 ООО ТСОУ і не є особою, яка здійснює фінансування ОАШ № 2 ООО ТСОУ, яка в свою чергу є юридичною особою та фінансується за рахунок власних коштів.
		Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, а відповідно до ст.ст. 10, 33 ЦПК України право визначення відповідача є виключним правом позивача.
		Таким чином, оскільки позивач не заявив у даній справі вимоги до ОАШ № 2 ООО ТСОУ про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а відповідач не є особою, яка здійснює фінансування ОАШ № 2 ООО ТСОУ, в т.ч. не здійснює виплату заробітної плати працівникам ОАШ № 2 ООО ТСОУ, тому позовні вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню.
		Задовольняючи частково позовні вимоги позивача, суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 487,20 грн. (243,60грн.+243,60грн.).
		На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215, 367 ЦПК України, суд , -
		                             ВИРІШИВ :
		     Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
		Визнати недійсним укладений між головою Одеської обласної організації Товариства сприяння обороні України і ОСОБА_2 контракт № 3 від 07 лютого 2014 року про призначення ОСОБА_2 на посаду директора Одеської автомобільної школи № 2 Одеської обласної організації Товариства сприяння обороні України  в частині визначення строку цього контракту.
		Визнати незаконним звільнення ОСОБА_2 з посади директора Одеської автомобільної школи № 2 Одеської обласної організації Товариства сприяння обороні України за п. 2 ст. 36 КЗпП України на підставі наказу Одеської обласної організації Товариства сприяння обороні України № 9-ос від 09 лютого 2015 року.
		Поновити ОСОБА_2 на роботі на посаді директора Одеської автомобільної школи № 2 Одеської обласної організації Товариства сприяння обороні України.
		В решті частини позовних вимог відмовити.
		Стягнути з Одеської обласної організації Товариства сприяння обороні України на користь держави судовий збір в 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.
		Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_2 на роботі на посаді директора Одеської автомобільної школи № 2 Одеської обласної організації Товариства сприяння обороні України.
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
		Повний текст рішення складено 21 березня 2016 року.
		Суддя                                                             Н.А. Ільченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...