Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/26406/15 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інші спори.
Надіслано для оприлюднення: 22.03.2016. Зареєстровано: 23.03.2016. Забезпечено надання загального доступу: 25.03.2016.
Дата набрання законної сили: 16.03.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1           (044) 230-06-58 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"16" березня 2016 р.           Справа№ 910/26406/15
		Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:          Доманської М.Л.
		суддів:            Пантелієнка В.О. 
		          Остапенка О.М. 
		при секретарі судового засідання Чміль Я.Є.
		та представників:
		від позивача: Єфімчук О.Є. (дов. б/н від 15.03.2016);
		від відповідача: Алейнічева Ю.В. (дов. № 22/1368-Д від 10.07.15)
		розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "М.С.Л."
		на рішення господарського суду міста Києва  від 16.12.2015
		у справі № 910/26406/15 (суддя: Прокопенко Л.В.) 
		за позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю "М.С.Л." 
		до                  Служби безпеки України                                                   
		про                     визнання недостовірною інформацію  
		ВСТАНОВИВ:
		Рішенням господарського суду міста Києва  від 16.12.2015 у справі                         № 910/26406/15  у позові відмовлено.
		Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "М.С.Л." звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду міста Києва  від 16.12.2015 у даній справі та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
		В обґрунтування апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "М.С.Л." посилається на те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального права. 
		Ухвалою Київського апеляційного господарського  суду від 18.01.2016 у даній справі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "М.С.Л." було прийнято до провадження та призначено її розгляд на 17.02.2016.
		09.02.2016 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від  відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
		Ухвалою Київського апеляційного господарського  суду від 17.02.2016 у даній справі розгляд справи було відкладено на 16.03.2016.
		Представник відповідача у судовому засіданні апеляційної інстанції 16.03.2016 заперечила проти апеляційної скарги, просила оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Представник апелянта підтримала вимоги апеляційної скарги та просила суд задовольнити її в повному обсязі.
		Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Конституцією України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.
		Також, Конституція України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
		Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
		Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначав, що листом від 05.05.2015 № 8/1/Р-293/30-7005 "щодо розгляду звернення" Службою безпеки України за наслідками опрацювання депутатського звернення народного депутата України Романюка В.М. встановлено засновників ТОВ "М.С.Л.", склад Ради директорів компанії "Evolot Limited" станом на листопад 2014 року, а також зазначено таку інформацію: "співвласником ТОВ "М.С.Л." є Корпорація "Альфа груп", інвестиції якої можуть становити близько 140 млн. дол. США".
		Позивач вважає порушенням своїх прав факт розповсюдження відповідачем - Службою безпеки України - недостовірної інформації наступного змісту: "співвласником ТОВ "М.С.Л." є Корпорація "Альфа груп".
		Наведену Інформацію позивач вважає недостовірною, неправдивою та такою, що посягає на його ділову репутацію з огляду на наступне: позивач стверджує, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, мажоритарним учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "М.С.Л." є Компанія "Evolot Limited", зареєстрована за законодавством Республіки Кіпр, кінцевим бенефіціаром - ОСОБА_5; позивач стверджує, що Корпорація "Альфа Груп" ніколи не була співвласником товариства позивача (арк. 5 позовної заяви); лист від 02.04.2010, адресований Міністру фінансів України, на підставі якого відповідач дійшов висновку щодо особи-співвласника Товариства з обмеженою відповідальністю "М.С.Л." - Корпорації "Альфа груп", було відкликано листом позивача від 17.10.2014 як застарілий.
		Відповідач заперечив проти позову з тих підстав, що інформація стосовно співвласника Товариства з обмеженою відповідальністю "М.С.Л." - Корпорації "Альфа груп" була вказана в офіційному Листі позивача від 02.04.2010, адресованому Міністру фінансів України, а також з тих підстав, що на брифінгу будинку Уряду 15.08.2014 Міністром фінансів України було повідомлено таку інформацію: " 80 лотерей, або 71% ринку, має ТОВ "М.С.Л.", власником якого, за нашими даними, є міноритарні акціонери "Альфа-Груп".
		          Оскаржуваним рішенням суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог, зазначивши при цьому, що позивачем не доведено факту поширення відповідачем недостовірної інформації в листі № 8/1/Р-293/30-7005 від 05.05.2015 стосовно співвласника товариства позивача і відсутні усі обставини в сукупності, що становлять юридичний склад правопорушення, на яке посилається позивач
		З даним судовим рішенням апелянт не погодився.
		Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшов висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції винесене з повним дослідженням матеріалів справи та є таким, що відповідає вимогам законодавства, з наступних підстав. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 200 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
		Відповідно до ст. 1 Закону України "Про інформацію", під інформацією закон розуміє будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
		Статтею 4 Закону України "Про інформацію" встановлено, що суб'єктами інформаційних відносин є: фізичні особи; юридичні особи; об'єднання громадян; суб'єкти владних повноважень, а об'єктом інформаційних відносин є інформація.
		Як визначено статтею 5 Закону України "Про інформацію", кожна особа має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
		Частиною 1 статті 7 України "Про інформацію" визначено, що право на інформацію охороняється законом.
		Згідно з частиною 2 наведеної статті визначено, що ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.
		Згідно зі статтею 34 Конституції України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
		Разом з тим, статтею 32 Конституції України встановлено, зокрема, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.
		Відповідно до приписів ч. 1 ст. 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.
		Згідно зі ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім'я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
		Частиною 1 статті 94 ЦК України передбачено право юридичної особи на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 ЦК України.
		У п. 8 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2007 № 01-8/184 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію" зазначено, що за змістом приписів ст. 91 ЦК України право на спростування недостовірної інформації, передбачене ст. 277 ЦК України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, що шкодить діловій репутації господарюючого суб'єкта (підприємця).
		Таким чином, юридична особа, так само як і фізична особа, має право на спростування недостовірної інформації відповідно до ст. 277 ЦК України та право на недоторканість ділової репутації відповідно до ч. 1 ст. 299 ЦК України.
		Відповідно до ст. 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
		Як встановлено в ст. 277 Цивільного кодексу України, якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний.
		З матеріалів справи вбачається, що причиною виникнення спору у даній справі є поширення відповідачем у листі від 05.05.2015 № 8/1/Р-293/30-7005 спірної інформації, наступного змісту: "Співвласником ТОВ "М.С.Л." є Корпорація "Альфа груп".
		Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" (далі - Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1), при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а)          поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г)          поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		Отже, суд першої інстанції вірно зазначив в оскаржуваному рішенні, що для вирішення спору та прийняття правильного рішення необхідно встановити:
		- чи мало місце поширення відповідачем інформації;
		-          чи стосувалася поширена інформація позивача;
		-          чи є підстави для визнання поширеної інформації недостовірною, що не відповідає дійсності;
		-          чи призвело поширення інформації до порушення особистих немайнових прав позивача.
		В абз. 2 п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 зазначено, що під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
		Матеріалами справи, підтверджується факт поширення відповідачем спірної інформації, наступного змісту: "Співвласником ТОВ "М.С.Л." є корпорація "Альфа груп" в листі від 05.05.2015 № 8/1/Р- 293/30-7005. Така інформація стосується позивача, оскільки у цьому листі зазначається  про співвласника юридичної особи позивача.
		З  матеріалів  справи вбачається, що позивачем було подано до Міністерства фінансів України лист від 02.04.2010 з інформацією наступного змісту: "... "Альфа груп" як власник "М.С.Л." залучає великі фінансові ресурси, що за планом інвестування складають близько 140 млн. доларів США".
		Суд першої інстанції вірно в оскаржуваній ухвалі зазначає, що в абз. 2 арк. 2 вказаного листа від 02.04.2010, адресованого Міністру фінансів України, президентом Товариства з обмеженою відповідальністю "М.С.Л." Ложенком Г.О. зазначена вищевказана інформація.
		Власне, факт існування листа від 02.04.2010, адресованого Міністру фінансів України, позивачем не заперечується, як і зміст такого листа, зокрема, в частині відомостей про власника Товариства з обмеженою відповідальністю "М.С.Л." - корпорації "Альфа груп". Доказів протилежного в суді не доведено.
		В той же час, позивач у позові вказує на те, що корпорація "Альфа Груп" ніколи не була співвласником товариства позивача.
		За таких обставин, викладені в позові доводи не знаходять свого підтвердження наданими до матеріалів справи доказами. Беручи до уваги, крім іншого, обставини щодо наявності листа позивача від 02.04.2010 із відомостями, що власником останнього є "Альфа груп", адресованого Міністру фінансів України, суд  дійшов висновку, що відповідачем  було поширено  інформацію, отриману з офіційних джерел, яка не потребує перевірки її достовірності, виходячи з наступного.
		Так,  приписами ст. 302 Цивільного кодексу України, передбачено фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел (інформація органів державної влади, органів місцевого самоврядування, звіти, стенограми тощо), не зобов'язана перевіряти її достовірність та не несе відповідальності в разі її спростування.
		Як зазначено вище, відповідно до ч. 1 ст. 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.
		Отже, приписи ст. 302 ЦК України можуть поширюватись і на юридичних осіб.
		Як вбачається з матеріалів справи, 15.08.2014 Міністром фінансів України на брифінгу в будинку Уряду повідомлено, що 80 лотерей, або 71% ринку має ТОВ "М.С.Л.", власником якого, за даними Міністерства, є міноритарні акціонери "Альфа груп". В зазначеному листі ТОВ "М.С.Л." від 02.04.2010, адресованому Міністру фінансів України зазначено, що "Альфа груп" як власник "М.С.Л." залучає великі фінансові ресурси, що за планом інвестування складають близько 140 млн. доларів США. 
		Отже, вказана інформація є інформацією, отриманою відповідачем з офіційних джерел в розумінні ст. 302 Цивільного кодексу України, оскільки є інформацією органів державної влади, а отже не потребує перевірки її достовірності, у зв'язку з чим особа, яка таку інформацію використовує, відповідно до приписів вказаної статті Цивільного кодексу України, не несе відповідальності в разі її спростування.
		Окрім того, позивачем не доведено, яким чином поширення відповідачем спірної інформації порушує особисті немайнові права позивача, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		Наявність вказаної обставини, відповідно до висновків Верховного суду України, викладених в п. 15 Постанови Пленуму від 27.02.2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", є елементом складу такого правопорушення та, відповідно, однією з умов для задоволення позову у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи.
		Так, позивач вказує на те, що повідомлення відповідачем недостовірної інформації в листі від 05.05.2015 № 8/1/Р-293/30-7005 стосовно співвласника товариства позивача посягає на ділову репутацію останнього, компрометує його в очах суспільства, гравців та партнерів.
		Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму від 27.02.2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту.
		Зокрема, під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.
		В той же час, позивачем не доведено, яким чином поширення інформації про співвласника Товариства з обмеженою відповідальністю "М.С.Л." впливає на оцінку підприємницької діяльності, ділових, професійних якостей такої особи, та яким чином завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам чи перешкоджає позивачу повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		За таких обставин місцевий господарський суд, повно і всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким дав необхідну оцінку, з дотриманням приписів зазначених норм матеріального і процесуального права та з наведенням у рішенні зі справи необхідного мотивування, дійшов обґрунтованих висновків стосовно того, що позивачем не доведено факту поширення відповідачем недостовірної інформації в листі № 8/1/Р-293/30-7005 від 05.05.2015 стосовно співвласника товариства позивача і відсутні усі обставини в сукупності, що становлять юридичний склад правопорушення, на яке посилається позивач, а тому й правомірно відмовив у задоволенні позовних вимоги позивача. 
		Доводи, викладені апелянтом в апеляційній скарзі, відхиляються судовою колегією за необґрунтованістю, оскільки не спростовують обставини, які на підставі належних та допустимих доказів у справі встановлені судом першої інстанції.
		Судова колегія звертає увагу на те, що посилання апелянта на лист Товариства з обмеженою відповідальністю "М.С.Л." від 17.10.2014 № 1001, в якому зазначається: «Для уникнення в подальшому непорозумінь, ТОВ «М.С.Л.» відкликає свій лист від 2 квітня 2010 року № 283 та просить не використовувати інформацію з цього листа щодо власника ТОВ «М.С.Л.» як таку, що є застарілою і, відповідно, недостовірною на сьогодні», як на одну з підстав задоволення позовної заяви, не приймається судовою колегіє. Так,  в листі від 17.10.2014 № 1001 позивач  не посилається на те, що інформація з  листа від 2 квітня 2010 року № 283 щодо власника ТОВ «М.С.Л.» була недостовірною на час направлення цього листа  адресату, та  спірну інформацію просить не використовувати як таку, що є, саме  застарілою на "сьогодні", тобто на 17.10.2014. До того ж суду не надано доказів надсилання цього листа від 17.10.2014 № 1001 адресату.  Доказів того, що відповідачу до подання даної позовної заяви  було відомо про наявність вказаного листа від 17.10.2014 № 1001, суду також не надано.   
		За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду м. Києва від 16.12.2015 у справі № 910/26406/15. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування оскаржуваного рішення у даній справі, судовою колегією не встановлено.
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 43, 99, 101-105  Господарського процесуального кодексу України, суд - 
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "М.С.Л." залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 16.12.2015 у справі № 910/26406/15 - без змін.
		2. Справу № 910/26406/15 повернути до господарського суду м. Києва.
		Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
		Повний текст постанови підписаний: 21.03.2016. 
		Головуючий суддя                                                             М.Л. Доманська 
		 
		Судді                                                                                В.О. Пантелієнко
		 
		                                                                                О.М. Остапенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...