Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/6380/15 : Господарські справи (до 01.01.2019); Корпоративних відносин; оскарження рішень загальних зборів учасників товариств, органів управління.
Надіслано для оприлюднення: 23.03.2016. Зареєстровано: 24.03.2016. Забезпечено надання загального доступу: 28.03.2016.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 
		Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  
		тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41 
		________________________________________________________________________
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"29" лютого 2016 р.Справа № 922/6380/15
		Господарський суд Харківської області у складі:
		судді Прохорова С.А.        
		при секретарі судового засідання Пустоваловій І.С.
		 
		розглянувши справу
		за позовом ОСОБА_2, м. Дергачі     до1-відповідач - Компанія SIA "A.B.C.B Investment Corp.", м. Рига ,  2-відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вортекс Груп", м. Дергачі ,   3-відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю  "Будинок торгівлі "Центральний", м. Харків ,   4-відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю  "К.Г. Файненс Еллаєне", м. Рига 3-і особи на стороні відповідачів, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору : - Реєстраційна служба Дергачівського РУЮ Харківської області, м. Дергачі   - Відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Шевченківського районного управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві, м. Київ    про  визнання недійсним договору та рішення  загальних зборів учасників і договору купівлі - продажу часток в статутному капіталі за участю представників:
		представник позивача - ОСОБА_4, за угодою №2/16 від 15.01.2016 (після перерви не з`явився)
		представник відповідача 1 - не з`явився
		представник відповідача 2 - Мисник Н.В., за довіреністю б/н від 14.01.2016 р. (після перерви не з'явився 
		представник відповідача 3 - не з`явився
		представник відповідача 4 - не з`явився
		представник 3ої особи (РС Дергачівського району) - не з`явився  
		представник 3ої особи (ВДРЮО та ФОП Шевченківського РУДР ГТУЮ у м. Києві - не з`явився  
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		14 грудня 2015 року до господарського суду Харківської області надійшов позов ОСОБА_6 до 1) Компанія SIA "A.B.C.B Investment Corp.", 2) ТОВ "Вортекс Груп", 3) ТОВ "Будинок торгівлі "Центральний", 4) ТОВ "К.Г. Файненс Еллаєне", в якому позивач з урахуванням уточнень від 09.02.2015 (заява вх. № 4338/16 від 09.02.2016) просить суд:
		1. Визнати недійсними рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою "Вортекс груп", код ЄДР 38932810:
		- від 15.04.2014р., оформлене протоколом № 9;
		- від 10.06.2014р., оформлене протоколом № 10;
		- від 28.12.2014р., оформлене протоколом №11.
		2. Визнати недійсними договори купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Вортекс груп", укладені:
		- 21.04.2014р. між ОСОБА_6 та компанією SIA "A.B.C.B Investment Corp." 
		- 28.12.2014р. між компанією SIA "A.B.C.B Investment Corp." та ТОВ "К.Г. Файненс Еллаєнс" 
		3. Визнати недійсними зміни до статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Вортекс груп", зареєстровані у державному реєстрі:
		- 20.05.2014р. номер запису 14561050006022002;
		- 12.06.2014р. номер запису 14561050007022002;
		- 05.02.2015р. номер запису 14561050009022002.
		4. Перевести на позивача - ОСОБА_6 права покупця за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "Вортекс груп", укладеного 28.12.2014р. між компанією SIA "A.B.C.B Investment Corp." та ТОВ "Будинок торгівлі "Центральний".
		5. Зобов'язати державного реєстратора відділу реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Литвин Юлію Іванівну (Харківська обл., м. Дергачі, вул. Перемоги, 5, кімната 17) внести відповідні зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а саме - скасувати державну реєстрацію змін до статуту від 20.05.2014р. номер запису 14561050006022002; від 12.06.2014р. номер запису 14561050007022002; 05.02.2015р. номер запису 14561050009022002, та усіх подальших змін до статуту ТОВ "Вортекс груп" код 38932810.
		 
		04 січня 2016 року від третьої особи - Реєстраційна служба Дергачівського РУЮ Харківської області, надійшов лист (вх. №56 від 04.01.2016) в якому повідомлено суд про те, що 25.12.2015 товариство з обмеженою відповідальністю "ВОРТЕКС ГРУП" знято з обліку в Дергачівському районному управлінні юстиції Харківської області, а його реєстраційну справу направлено до Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Шевченківського району управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві (бульвар Тараса Шевченка, 26/4, місто Київ, 01030) для постановки на облік.
		Також, третьою особою надано до суду клопотання про розгляд справи без участі його представника (вх. №57 від 04.01.2016), у зв'язку з відсутністю можливості його явки.
		 
		Другим відповідачем 21 січня 2016 року були подані до суду клопотання:
		- вх. №1938, в якому відповідач 2 просить суд забезпечити особисту явку позивача - ОСОБА_6 у справі № 922/6380/15 та не здійснювати розгляд справи по суті без особистої явки у судове засідання ОСОБА_6 
		- вх. №1939, в якому відповідач 2 просить суд витребувати матеріали реєстраційної справи TOB "Вортекс Груп" від реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві.
		- вх. № 1941, в якому відповідач 2 просить суд надіслати матеріали справи №922/6380/15, як такої, що не підсудна господарському суду Харківської області, за встановленою підсудністю, господарському суду міста Києва, про що винести відповідну ухвалу про передачу справи за підсудністю. 
		 
		Від позивача надійшли пояснення щодо клопотань та заперечень відповідача 2 (вх. №3297 від 02.02.2016), які долучені судом до матеріалів справи.
		Другим відповідачем було подано клопотання про продовження строку розгляду справи.
		 
		Ухвалою суду від 09.02.2016 було відмовлено в задоволенні клопотання відповідача 2 (вх. № 1941 від 21.01.2016) про надіслання матеріалів справи №922/6380/15 за підсудністю, задоволено клопотання ТОВ "Вортекс груп" про продовження строків розгляду справи (вх. № 4159 від 09.02.2016) та продовжено строк розгляду справи №922/6380/15 до 29 лютого 2016 року. Прийняті уточнення позивача до позовної заяви вх. №4338/16 від 09.02.2016 (як заяву про зміну предмету позову) до розгляду. Залучено до участі у справі, у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Шевченківського районного управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві. Задоволені клопотання ТОВ "Вортекс груп" вх. №1939 від 21.01.2015 та вх. №1938 від 21.01.2016. Визнано обов'язковою особисту явку в судове засідання позивача - ОСОБА_2. 
		 
		Позивач та його представник позивача, в судове засідання 23 лютого 2016 року не з'явилися. Надав до суду клопотання (вх. №5640 від 18.02.2016) про відкладення розгляду справи.
		Також, позивачем були надані до суду пояснення до позовних вимог (вх. №5641 від 18.02.2016 та вх. №5642 від 18.02.2016),, які долучені судом до матеріалів справи.
		 
		Розгляд справи було відкладено на 29 лютого 2016 року.
		 
		Представник позивача в судовому засіданні 29 лютого 2016 року позовні вимоги підтримав, з урахуванням уточнень. Просив суд задовольнити позов повністю.
		Другий відповідач - ТОВ "Вортекс груп" надав суду відзив на позовну заяву (вх. №6662 від 29.02.2016) в якому проти позову заперечує в повному обсязі.
		Вказаний відзив було залучено судом до матеріалів справи.
		Представник другого відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував повністю, просив суд відмовити в його задоволенні.
		Представники першого, третього та четвертого відповідачів в судове засідання 29 лютого 2016 року не з'явилися, вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі не виконали. Про час та місце розгляду справи були повідомлені.
		Представники третіх осіб в судове засідання 29 лютого 2016 року не з`явилися. 
		Відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Шевченківського районного управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві матеріали реєстраційної справи TOB "Вортекс Груп" (01001, м. Київ, вул. Михайлівська, 15/1Б, код 38932810) суду не надав.
		ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився.
		 
		В судовому засіданні, яке розпочалося о 10 годині 30 хвилин 29 лютого 2016 року було оголошено перерву до 16 години 29 лютого 2016 року.
		 
		Представники позивача та другого відповідача після перерви в судове засідання не з'явилися.
		 
		Норми ст.22  Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
		В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
		Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
		Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, в судові засідання з'являлися повноважні представники сторін, які надавали письмові пояснення та заперечення, докази на підтвердження власних правових позицій, внаслідок чого справа може бути розглянута за результатами повного та всебічного розгляду спору.
		 
		З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників, які з'являлися в судові засідання, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне. 
		 
		Як вбачається з матеріалів справи, позивач - ОСОБА_6 був учасником товариства з обмеженою відповідальністю "ВОРТЕКС ГРУП", що підтверджується статутом товариства (доданим до матеріалів справи), володів часткою у статутному фонді у розмірі 50 % з усіма правами, наданими чинним законодавством та статутом учаснику товариства з обмеженою відповідальністю.
		Згідно протоколу загальних зборів №7 від 27.01.2014р. статутний капітал Товариства було вирішено збільшити до 9 000 000 (дев'яти мільйонів) 00 грн. та внесено відповідні зміни до статуту. Учасниками статутний фонд було сформовано лише на 2 172 000 (два мільйони сто сімдесят дві тисячі) 00 грн.
		Наступним рішенням загальних зборів, оформленим протоколом № 8 від 07.03.2014р., статутний фонд було зменшено до суми реально внесених вкладів, тобто до 2 172 000 (двох мільйонів ста сімдесяти двох тисяч) гривень 00 коп. Дане рішення разом зі змінами до статуту Товариства було подане до державного реєстратора та відповідні зміни зареєстровані ним 11.03.2014р.
		 
		15.04.2014р. було проведено загальні збори учасників (надалі - «Збори») товариства з обмеженою відповідальністю «ВОРТЕКС ГРУП» (надалі - «Товариство»). На даних Зборах було прийнято рішення (надалі - Рішення) про: 
		-продаж позивачем своїх  корпоративних прав в статутному капіталі Товариства в розмірі 50 % на користь відповідача-1;
		-внесення змін до Статуту Товариства.
		На виконання Рішення від 15.04.2014 було укладено договір купівлі-продажу частки позивача у Товаристві від 21.04.2014р., який з боку позивача був підписаний представником за довіреністю від 07.03.2014р.
		 
		Рішенням загальних зборів Товариства, що оформлене протоколом № 10 від 10.06.2014р., було збільшено статутний фонд до 5 384 440 (п'яти мільйонів триста вісімдесяти чотирьох чотириста сорок) грн. 00 коп. 
		Рішенням загальних зборів, яке було прийняте 28.12.2014р. та оформлене протоколом № 11, відповідачем-1 було вирішено продати частку у Товаристві іншим юридичним особам: ТОВ «Будинок торгівлі «Центральний» та ТОВ «К.Г. ФайненсЕллаєнс» - по 50% часток кожному.
		Усі рішення загальних зборів Товариства після 15.04.2014 були прийняті як похідні від рішення загальних зборів від 15.04.2014 про продаж частки позивача та його вихід зі складу Товариства.
		 
		Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.
		Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
		Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог та заперечень проти них, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
		 
		Щодо заперечень відповідача-2 про права позивача на звернення до суду, суд зазначає наступне.
		Позивач був учасником Товариства під час зборів 15.04.2014р., що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами. Це рішення окрім іншого є предметом позову. Крім того позивач просить суд застосувати реституцію та відновити становище, що існувало до оскаржуваного рішення.
		Право на судовий захист передбачене Конституцією України. 
		У статті 55 Основного Закону України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша). 
		Крім того, згідно зі ст. 16 ч.6 Господарського процесуального кодексу України, справи у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням юридичної особи.
		Виключення учасника з Товариства належить до виключної компетенції загальних зборів учасників Товариства.
		Віднесення цього питання до компетенції загальних зборів учасників Товариства не є перешкодою для його розгляду судом і здійснення у таких справах правосуддя, оскільки згідно з Конституцією України на всі правовідносини, що виникають у державі, поширюється юрисдикція судів (частина друга статті 124). Корпоративні правовідносини щодо виключення учасника з Товариства не можуть бути винятком з цього конституційного імперативу.
		Положення Конституції України про пряму дію її норм гарантує кожному звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод безпосередньо на її підставі (частина третя статті 8).Право на звернення до суду за захистом прав і свобод є конституційним правом (стаття 55 Конституції України). Воно не може бути скасоване (частина друга статті 22 Конституції України) і обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану (стаття 64 Конституції України).
		Положенням пункту 4 частини першої статті 12 ГПК України передбачено, що господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів. 
		Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість твердження відповідача-2 про відсутність права у  позивача на звернення до господарського суду Харківської області з цим позовом.
		 
		Щодо посилань позивача на те, що статутний фонд Товариства не було повністю сформовано на дату прийняття спірного рішення про продаж позивачем його частки від 15.04.2014, що мало наслідком відсутність у нього та його представника по довіреності прав відчужувати належну йому частку в статутному фонді в розмірі 50%, суд встановив наступне.
		Відповідач-2 зазначає у своїх запереченнях, що порушення закону при винесенні рішення від 15.04.2014р. мали місце, однак вони «не вплинули на обсяг корпоративних прав та волевиявлення позивача розпорядитися своїми правами, в тому числі, відчужити їх шляхом продажу третій особі».
		Дане твердження відповідача-2 не відповідає дійсності та чинному законодавству. Згідно зі ст. 56 Закону України «Про господарські товариства» (надалі за текстом - Закон про господарські товариства) рішення товариства з обмеженою відповідальністю про зменшення його статутного  капіталу набирає  чинності  не раніш як через 3 місяці після державної реєстрації і  публікації  про  це  у встановленому порядку. Відповідно до ч. 4 ст. 53 цього Закону, частка учасника  товариства з обмеженою відповідальністю може бути відчужена до повної її сплати лише в тій частині,  в якій  її уже сплачено.
		Згідно протоколу загальних зборів №7 від 27.01.2014р. статутний капітал Товариства було вирішено збільшити до 9 000 000 (дев'яти мільйонів) 00 грн. та внесено відповідні зміни до статуту. Учасниками статутний фонд було сформовано лише на 2 172 000 (два мільйони сто сімдесят дві тисячі) 00 грн.
		Наступним рішенням загальних зборів, оформленим протоколом № 8 від 07.03.2014р., статутний фонд було зменшено до суми реально внесених вкладів, тобто до 2 172 000 (двох мільйонів ста сімдесяти двох тисяч) гривень 00 коп. Дане рішення разом зі змінами до статуту Товариства було подане до державного реєстратора та відповідні зміни зареєстровані ним 11.03.2014р.
		Згідно ст. 56 Закону України «Про господарські товариства» (надалі за текстом - Закон про господарські товариства) рішення товариства з обмеженою відповідальністю про зменшення його  статутного  капіталу  набирає  чинності  не раніш як через 3 місяці   після   державної   реєстрації  і  публікації  про  це  у встановленому порядку. Відповідно до ч. 4 ст. 53 цього Закону, частка учасника  товариства з обмеженою відповідальністю може бути відчужена до повної її сплати лише в тій частині,  в якій  її уже сплачено.
		Факт того, що фактичне зменшення статутного фонду не відбулося - підтверджується самим протоколом № 9 від 15.04.2014р. рішення загальних зборів Товариства, згідно з яким, про це доповів у своєму виступі один з учасників ОСОБА_9.
		Враховуючи, що рішення про зменшення статутного фонду Товариства було прийняте 07.03.2014р., а внесено до реєстру 11.03.2014р., статутний фонд Товариства зменшується не раніше 12.06.2014р., тобто після спливу трьохмісячного строку з моменту прийняття рішення про його зменшення. Більш того закон вимагає публікації про  це  у встановленому порядку, докази якої до суду сторонами не надано.
		При цьому, Відповідач-2 не враховує той факт, що станом на день проведення загальних зборів 15.04.2014р. та прийняття відповідного рішення, частка позивача в грошовому виразі дорівнювала 4 500 000, 00 грн. (згідно до рішення загальних зборів №7 від 27.01.2014р.), проте була сформована ним лише на 1 086 000, 00 грн.
		Позивач, згідно до чинного законодавства, не міг бути позбавлений в повному обсязі своєї частки до закінчення 3-місячного терміну з моменту зменшення статутного капіталу. Позивач зазначає, що сподівався на те, що його частка може бути відчужена лише в межах її оплаченої частини, як того вимагає закон. 
		Судом встановлено, що договір купівлі продажу частки позивача у Товаристві від 21.04.2014р. був укладений не особисто позивачем, а його представником.
		У власному позові позивач зазначає, що не надавав представнику повноважень з продажу своєї частки. Це підтверджується і фактичними обставинами, а саме: така продаж не могла бути здійснена, оскільки суперечить чинному законодавству (ст. 56 Закону про господарські товариства), так як частка позивача не була внесена та в повному обсязі сформована. 
		 
		Крім того, як вірно зазначає відповідач-2, згідно з текстом довіреності представнику надавалося право «розпоряджатись належними довірителю корпоративними правами у межах, що допускаються законодавством України та на умовах, що були відомі представникові». Однак в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач  повідомляв представника про жодні істотні умови відчуження своєї частки (розмір відчужуваної частки, строк відчуження та оплати, ціну відчуження тощо). Тобто представнику взагалі не були відомі умови, на яких позивач доручив йому розпоряджатись часткою.
		Не зважаючи на це, представник здійснив відчуження не лише всупереч волі позивача, не знаючи конкретних умов та не отримуючи конкретного доручення на відчуження, на вкрай невигідних для позивача умовах (частка розміром 1 086 000, 00 грн. відчужена за 100,00 грн.), але й з порушенням ст. 56 Закону про господарські товариства.
		Як вже зазначалося вище, згідно ст. 56 Закону про господарські товариства рішення товариства з обмеженою відповідальністю про зменшення його статутного  капіталу  набирає  чинності  не раніш як через 3 місяці   після державної реєстрації  і публікації про це у встановленому порядку. Враховуючи, що рішення про зменшення статутного фонду Товариства було прийняте 07.03.2014р., а внесено до реєстру 11.03.2014р., статутний фонд Товариства зменшується не раніше 12.06.2014р., тобто після спливу трьохмісячного строку з моменту прийняття рішення про його зменшення.
		Відповідно до ч. 4 ст. 53 цього Закону, частка учасника  товариства з обмеженою відповідальністю може бути відчужена до повної її сплати лише в тій частині, в якій  її уже сплачено. В даному випадку частка була відчужена в повному обсязі, із зазначенням зменшеного статутного фонду, з урахуванням її зменшеного розміру - 1086000,00 грн., замість 4500000,00 грн., як це встановлено чинним на той час статутом Товариства.
		Ч. 3 ст. 237 ЦК України передбачає, що представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. Згідно зі ст. 238 ЦК України, представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Відповідно до ст. 244 ЦК України, представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. 07.03.2014р., на підставі усного договору доручення, укладеного позивачем із повіреною особою - ОСОБА_10, було видано останньому довіреність, яку посвідчено нотаріально.
		Згідно з текстом даної довіреності, повіреній особі надавалося право, зокрема - «розпоряджатися належними довірителю корпоративними правами у межах, що допускаються чинним законодавством України». Також, передбачалося повноваження повіреного «у разі необхідності та на умовах, які відомі представникові, підписувати … правочини про продаж частки у статутному капіталі Товариства».
		Позивач у позові зазначає, що довівши до відома представника результати засідання загальних зборів Товариства 15.04.2014р., - не повідомляв його про необхідність продавати частку, а також про умови її продажу, як цього вимагали умови довіреності. За таких обставин, можно дійти висновку, що умови продажу представникові відомі не були. 
		Враховуючи, що позивач не мав права відчужувати власну частку в статутному капіталі Товариства до 12.06.2014р. (строк зменшення статутного фонду), оскільки вона не була сформована в повному обсязі, та це є порушенням ст. 53 Закону про господарські товариства - його представник був не вправі укладати договір купівлі-продажу цієї частки. Більше того, між позивачем та його представником не було укладено договору доручення на відчуження частки в статутному фонді, як цього вимагає чинне законодавство (ст. 237 ЦК України).
		Таким чином, представник позивача перевищив надані йому повноваження та підписав договір про повне відчуження частки, всупереч ст. 56 вищевказаного закону, що призвело до повного позбавлення позивача його частки, а не лише її фактично оплаченої частини.
		Більш того, прийняття такого неправомірного рішення призвело до подальшої зміни статуту товариства та реєстрацію цих змін, яка проведена незаконно та необґрунтовано, з порушенням ст. 56 Закону про господарські товариства та прав і інтересів позивача.
		 
		Щодо посилання відповідача-2 на можливість голосування на загальних зборах в межах невнесеного вкладу, суд встановив наступне.
		Позивач у своїх поясненнях не заперечує можливість голосування в межах встановленого в статуті розміру частки учасника згідно до вимог чинного законодавства. 
		Проте відповідач-2 не вірно визначив обґрунтування позву: позовні вимоги не обґрунтовуються тим фактом, що частки учасників не були внесені в повному обсязі. Навпаки, позовні вимоги обґрунтовуються неможливістю відчуження (та прийняття відповідного рішення на загальних зборах) несформованої частки учасника, що прямо передбачено ст. 56 Закону про господарські товариства.
		Таким чином всупереч зазначеним нормам законодавства, на виконання спірного Рішення загальних зборів від 15.04.2014р., було прийнято рішення про зміну складу учасників у зв'язку із продажем частки позивача. 21.04.2014р. було підписано договір про купівлю-продаж частки на користь відповідача-1 в повному обсязі, в розмірі 50%, і при цьому позивача було фактично виключено зі складу учасників Товариства. 
		Дане рішення разом зі змінами до статуту Товариства та договором купівлі-продажу частки було подане до державного реєстратора, відповідні зміни зареєстровані ним 20.05.2014р., всупереч вимогам чинного законодавства, оскільки зміни до статуту (про зміну складу учасників) були затверджені зборами з порушеннями вимог законодавства (ст. ст. 53, 56 Закону про господарські товариства) щодо порядку їх прийняття та затвердження. 
		Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання недійсними зміни до статуту товариства з обмеженою відповідальністю «Вортекс груп», зареєстровані у державному реєстрі:
		- 20.05.2014р. номер запису 14561050006022002;
		- 12.06.2014р. номер запису14561050007022002;
		- 05.02.2015р. номер запису 14561050009022002.
		Ч. 2 п. 8 Постанови Пленуму Верховного суду України № 13 від 24.10.2008р. «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» (надалі - Постанова Пленуму) - у разі якщо предметом спору є визнання недійсним рішення загальних зборів учасників (акціонерів) господарського товариства, а вимога до суб'єкта владних повноважень є похідною (зокрема, про державну реєстрацію припинення юридичної особи), такий спір є підвідомчим (підсудним) господарським судам.
		Ч.2 п.12 - даної Постанови Пленуму визначає, що до корпоративних належать спори за позовами учасників (засновників, акціонерів) господарського товариства, пов'язані з вимогами про визнання недійсними установчих документів господарського товариства та припинення юридичної особи у зв'язку з порушеннями вимог законодавства щодо порядку їх прийняття та затвердження.
		Згідно з п. 13 Постанови Пленуму - відповідно до вимог статей 88, 143, 154 ЦК, статей 57, 82 ГК, статей 4, 37, 51, 65, 67, 76 Закону про господарські товариства, статей 27, 30 Закону про державну реєстрацію суди вправі визнати недійсними установчі документи товариства за одночасної наявності таких умов:
		- на момент розгляду справи установчі документи не відповідають вимогам законодавства;
		- порушення, допущені при прийнятті та затвердженні установчих документів, не можуть бути усунені;
		- відповідні положення установчих документів порушують права чи охоронювані законом інтереси позивача.
		Положення установчих документів господарських товариств, які не відповідають вимогам законодавства, не застосовуються.
		Під час розгляду справи, судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Вортекс груп» є фінансовою установою, а отже підпадає під дію  ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
		Так  відповідно до ч.5 ст.9 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» : «Юридична чи фізична особа, яка має намір набути істотної участі у фінансовій установі (крім корпоративного інвестиційного фонду) або збільшити її таким чином, що зазначена особа буде прямо чи опосередковано володіти або контролювати 10, 25, 50 і 75 відсотків статутного (складеного) капіталу такої фінансової установи чи права голосу придбаних акцій (часток) в органах фінансової установи, зобов'язана отримати письмове погодження органу, який здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг, якщо інше не передбачено законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг. Для отримання такого погодження відповідна юридична чи фізична особа (заявник) подає органу, який здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг, інформацію, передбачену нормативно-правовими актами зазначеного органу, зокрема про власний фінансовий стан та ділову репутацію, а також про структуру власності (для юридичної особи). Фінансовим станом заявника є сукупність показників, що відображають його реальні та потенційні фінансові можливості, у тому числі рівень ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості, забезпеченості власними оборотними коштами (власним капіталом) та їх ефективного використання, а також оцінка здатності заявника у майбутньому надавати в разі потреби додаткову фінансову підтримку фінансовій установі.»
		Вимоги ст. 9 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» сторонами не були виконані, тобто оскаржуване рішення прийнято з порушенням вимог закону без отримання відповідного дозволу.
		За таких обставин, суд приходить до висновку, що оскільки на сьогоднішній день статут Товариства не відповідає вимогам чинного законодавства; порушення, прийняті під час винесення рішення зборів від 15.04.2014р. не можуть бути усунені; положення зміненого статуту Товариства щодо зміни складу його учасників порушують права позивача, - прийняті та затверджені рішенням загальних зборів Товариства 15.04.2014р. зміни до статуту Товариства не повинні застосовуватися, та підлягають визнанню недійсними.
		Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку що спірне рішення загальних зборів ТОВ «Вортекс  груп» від 15.04.2014 р. було прийнято з порушенням вимог ст. 56 Закону про господарські товариства, а спірний договір від 21.04.2014р. з перевищеннями прав представника позивача без відповідної довіреності, який продав частку позивача у Товаристві розміром 1 086 000, 00 грн.  за 100,00 грн.
		Зазначені факти є підтвердженням недійсності правочину з відчуження частки, оскільки він був укладений з грубим порушенням ст. 56 Закону про господарські товариства та за відсутності відповідних повноважень представника.
		Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
		Згідно ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальнее настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Загальні підстави і наслідки недійсності угод встановлені ст.215 Цивільного кодексу України, за якою підставою недійсності угоди є недодержання в момент вчинення, правочину стороною вимог встановлених ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України.
		Суд приходить до висновку, що даний договір є недійсним із зазначених вище підстав незаконності рішення зборів про зміну складу учасників від 15.04.2014р., на виконання якого його було укладено, а також відсутності повноважень представника позивача його укладати, та враховуючи вкрай малу ціну у 100 грн. за частку вартістю більш ніж мільйон гривень, на яку позивач письмової згоди не давав, що є істотною умовою договору.
		 
		Щодо визнання недійсним рішенням загальних зборів Товариства, що оформлене протоколом № 10 від 10.06.2014р, суд встановив наступне.
		Рішенням загальних зборів Товариства, що оформлене протоколом № 10 від 10.06.2014р., було знову збільшено статутний фонд до 5 384 440 (п'яти мільйонів триста вісімдесяти чотирьох чотириста сорок) грн. 00 коп. 
		При винесенні цього рішення на загальних зборах Товариства були допущені наступні порушення чинного законодавства.
		Оскільки цим рішенням суд визнав недійсним рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Вортекс груп», код ЄДР 38932810, від 15.04.2014р., оформлене протоколом № 9, то відповідно до приписів ч. 1 ст.216 ЦК України як недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.; нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.
		Таким чином, визнане судом недійсним рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Вортекс груп», код ЄДР 38932810, від 15.04.2014р., оформлене протоколом № 9, не створює юридичних наслідків, а отже позивач є його учасником та володіє 50% часткою статутного капіталу.
		На загальних зборах при винесенні даного рішення приймала участь лише одна особа - відповідач, тобто компанія SIA  «A.B.C.B. INVESTMENT Corp.». Дане рішення було прийняте без повідомлення та участі позивача, чим було порушено його корпоративне право учасника на управління Товариством.
		Більш того, дане рішення було прийнято до фактичного зменшення статутного фонду Товариства, що з урахуванням рішення зборів про зменшення статутного фонду від 07.03.2014р. (зареєстроване 11.03.2014р.) відбулося не раніше 12.06.2014р., згідно ст. 56 Закону про господарські товариства. 
		Тобто, станом на день прийняття цього рішення, статутний капітал Товариства складав суму 9 000 000, 00 грн. та не був сформований учасниками (в т.ч. позивачем) в повному обсязі.
		Відповідно до частини 1 статті 167 Господарського кодексу України, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
		У відповідності до пункту а частини 1 статті 10 Закону України "Про господарські товариства", учасники товариства мають право брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим законом.
		Отже, право учасника господарського товариства на участь в управлінні господарською організацією є однією зі складових частин корпоративних прав. Одним із способів реалізації цього права є участь акціонера у загальних зборах.
		За таких обставин, рішення загальних зборів від 10.06.2014р., оформлене протоколом № 10, також є незаконним, оскільки прийняте за умови не повністю сформованого статутного капіталу, без участі позивача як учасника, а також кворум і підрахунок голосів на ньому визначалися з урахуванням зменшеного статутного фонду, не зважаючи на те, що на момент проведення цих зборів його зменшення ще не відбулося - не набрало законної сили згідно вимог чинного законодавства. 
		 
		Наступне рішення загальних зборів було прийняте 28.12.2014р. та оформлене протоколом № 11, згідно з яким відповідачем-1 як єдиним учасником було вирішено продати частку у Товаристві (яка йому не належала) іншим юридичним особам: ТОВ «Будинок торгівлі «Центральний» та ТОВ «К.Г. Файненс Еллаєнс» - по 50% часток кожному.
		Дане рішення, разом із відповідними змінами до статуту стосовно зміни складу учасників та договорами купівлі-продажу часток були подані державному реєстратору, а зміни до статуту зареєстровані державним реєстратором Литвин Ю.І. 05.02.2015р. 
		Зазначене рішення є також незаконним, оскільки прийняте без участі позивача як учасника Товариства, без реалізації його переважного права на придбання частки, передбаченого ч.1 та ч.3  ст. 53 Закону про господарські товариства.
		Договір купівлі-продажу частки між відповідачем-1 та ТОВ «К.Г. Файненс Еллаєнс» від 28.12.2014р. суд визнає недійсним з огляду на наступні порушення чинного законодавства.
		На загальних зборах при винесенні даного рішення приймала участь лише одна особа - відповідач, тобто компанія SIA  «A.B.C.B. INVESTMENT Corp.». Дане рішення було прийняте без повідомлення та участі позивача, чим було порушено його корпоративне право учасника на управління Товариством.
		Даний договір укладено та підписано з грубим порушенням ч. 3 ст. 238 ЦК України, тому він визнається судом недійсним.
		Згідно з ч.3  ст. 238 ЦК України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.
		Відповідно до ст. 243 ЦК України, комерційним представником є особа, яка постійно та самостійно виступає представником підприємців при укладенні ними договорів у сфері підприємницької діяльності. 
		Зважаючи на те, що пан ОСОБА_9 не є приватним підприємцем, що надає послуги комерційного представництва, а також на те, що договір купівлі-продажу часток не є договором у сфері підприємницької діяльності, оскільки це договір у сфері корпоративних прав - при укладенні та підписанні договору купівлі-продажу корпоративних прав від 28.12.2014р. порушено чинне законодавство.
		За таких обставин, договір купівлі-продажу частки між відповідачем-1 та ТОВ «К.Г. Файненс Еллаєнс» від 28.12.2014р. повинен бути визнаний недійсним в судовому порядку.
		Судом встановлено що договір купівлі-продажу частки між відповідачем-1 та ТОВ «Будинок торгівлі «Центральний» від 28.12.2014р. був укладений без забезпечення переважного права позивача.
		Відповідно до ст. 362 ЦК України, у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів. Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає.
		Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця, а щодо рухомого майна - протягом десяти днів від дня отримання ними повідомлення, продавець має право продати свою частку іншій особі.
		У разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця. Одночасно позивач зобов'язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець.
		Позивач як учасник Товариства, не надавав згоди (відмови) на укладення вказаного договору від 28.12.2014р., не був письмово повідомлений про укладення цього договору, що є порушенням його переважного права на придбання частки у статутному фонді товариства та є підставою для захисту цього права в судовому порядку шляхом переведення на позивача прав і обов'язків покупця за даним договором.
		Частиною 2 статті 13 ЦК України передбачено обов'язок особи при здійсненні своїх прав утримуватись від дій, які б могли б порушити права інших осіб. 
		Відповідно до статті 53 Закону про господарські товариства, учасник товариства з обмеженою відповідальністю може за згодою решти учасників відступити свою частку (її частину) одному чи кільком учасникам цього ж товариства, а якщо інше не передбачено установчими документами, то і третім особам. Учасники товариства користуються переважним правом придбання частки (її частини) учасника, який її відступив.
		Частина 2 ст. 147 ЦК України та ст. 53 Закону України "Про господарські товариства" встановлюють, що учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права.
		Відповідно до п. 6.8. статуту Товариства, учасники Товариства користуються переважним правом придбання частки учасника, який її відступив.
		Відповідно до п. 31 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008р. № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» продаж учасником частки (її частини) з порушенням переважного права купівлі інших учасників (частина друга статті 147 ЦК, частина друга статті 53 Закону про господарські товариства) не зумовлює недійсність такого правочину. У цьому разі будь-який учасник товариства має право пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця за аналогією з нормою частини четвертої статті 362 ЦК України.
		За таких обставин, вимога позивача про переведення на нього прав покупця частки, що була продана без його відома третій особі - ТОВ «Будинок торгівлі «Центральний», є законною, обґрунтовується нормами чинного законодавства та статутом Товариства і підлягає задоволенню.
		Згідно зі ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
		Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Ст. 216 ЦК України визначає, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
		Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.
		Зважаючи на вищевикладені обставини, рішення загальних зборів ТОВ «Вортекс Груп» від 15.04.2014р., 10.06.2014р., 28.12.2014р. були винесені всупереч чинному законодавству і підлягають визнанню недійсними в судовому порядку, як і договори купівлі-продажу корпоративних прав від 21.04.2014р. між ОСОБА_6 та компанією  SIA  «A.B.C.B. INVESTMENT Corp.», від 28.12.2014р. між компанією  SIA  «A.B.C.B. INVESTMENT Corp.» та ТОВ «К.Г. Файненс Еллаєнс»,  та відповідні зміни до статуту ТОВ «Вортекс Груп».
		Щодо заперечень відповідача про порушення позивачем норм процесуального права суд встановив наступне.
		Позивач не заперечував проти задоволення заявленого відповідачем-2 клопотання про витребування реєстраційної справи у державного реєстратора. Крім того, позивач у своїх поясненнях заявив про намір самостійно заявити таке клопотання.
		Наявність та достовірність наданих позивачем документів не заперечується сторонами, під сумнів відповідач ставить лише спосіб їх отримання.
		Відповідно до ч.1 ст. 35 ГПК України, обставини, які визнаються сторонами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватись перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
		Оскільки надані до суду позивачем докази підтверджують обставини, які визнаються сторонами, то відповідно до ч.1 ст. 35 ГПК України, суд приходить до висновку про їх доведеність, належність та допустимість.
		 
		Щодо позовної вимоги до державного реєстратора суд встановив наступне.
		Судом встановлено, що відповідач-2 на момент подання позову та прийняття його до провадження ТОВ "Вортекс Груп" знаходилося на території Харківської області, однак  в подальшому підприємство змінило юридичну адресу і на сьогоднішній день знаходиться у м. Києві.
		Відповідно до ч.1 п.5 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" державна реєстрація базується на принципах прийняття документів для державної реєстрації та здійснення державної реєстрації за принципом екстериторіальності в межах України.
		Таким чином суд приходить до висновку про безпідставність позовної вимоги саме до державного реєстратора відділу реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Литвин Юлію Іванівну (Харківська обл., м. Дергачі, вул. Перемоги, 5, кімната 17), оскільки судове рішення підлягає виконанню усіма державними реєстраторами України за принципом екстериторіальності.
		Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути як визнання правочину недійсним, так і зобов'язання вчинити певні дії.
		В даному випадку має місце порушення корпоративних прав позивача, яке може бути усуненим лише шляхом внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру. Підставою для внесення змін в Єдиний державний реєстр, згідно Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", є рішення суду.  Відповідно до ст. 25 даного Закону, державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі, зокрема, судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі або заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій. 
		Вочевидь, що безпосереднім чином діяльність реєстратора впливає на корпоративні права учасників, адже без запису в реєстрі учасник не зможе довести свої корпоративні права, а отже, на лежним чином їх здійснити. Без внесення змін до державного реєстру неможливо відновити становище, яке існувало до спірного рішення  від 15.04.2014 р., виконати рішення суду й захистити права позивача, отже без задоволення позовної вимоги про зобов'язання державного реєстратора вчинити певні дії право на захист у суді у цій справі було б ілюзорним.
		При цьому, суд  звертає увагу що у рішенні Європейського суду (п.37 рішення у справі "Деркач та Палек проти України" (заяви №№ 34297/02 та 39574/02) від 21 грудня 2004 року) наголошується, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося не виконаним на шкоду однієї зі сторін.
		За таких обставин, вимоги про зобов'язання державного реєстратора внести відповідні зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а саме - скасувати державну реєстрацію змін до статуту від 20.05.2014р. номер запису 14561050006022002; від 12.06.2014р. номер запису14561050007022002; 05.02.2015р. номер запису 14561050009022002, та усіх подальших змін до статуту ТОВ "Вортекс груп" код ЄДР 38932810, є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
		 
		Вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, суд керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких, судовий збір покладається на відповідача -ТОВ «Вортекс груп», з вини якої виник спір.
		 
		Крім того, позивачу підлягають поверненню з депозитного рахунку суду грошові кошти в сумі 1000 грн., внесені згідно квитанції №19881 від 14.12.2015.
		 
		 
		З огляду на вищевикладене, керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 16, 203, 215, 237, 244, 248, 249 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -     
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позов задовольнити частково.
		 
		Визнати недійсними рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Вортекс груп», код ЄДР 38932810:
		- від 15.04.2014р., оформлене протоколом № 9; 
		- від 10.06.2014р., оформлене протоколом № 10; 
		- від 28.12.2014р., оформлене протоколом № 11.
		 
		Визнати недійсними договори купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Вортекс груп» код ЄДР 38932810, укладені:
		- 21.04.2014р. між ОСОБА_6 та компанією  SIA  «A.B.C.B. INVESTMENT Corp.» (єдиний реєстраційний № 40103755713, місце реєстрації: LV-1050, Республіка Латвія, місто Рига, вулиця Театру, 10);
		- 28.12.2014р. між компанією  SIA  «A.B.C.B. INVESTMENT Corp.» (єдиний реєстраційний № 40103755713, місце реєстрації: LV-1050, Республіка Латвія, місто Рига, вулиця Театру, 10) та ТОВ «К.Г. Файненс Еллаєнс» (єдиний реєстраційний № 40103850539, місце реєстрації: LV-1050, Республіка Латвія, місто Рига, вулиця Театру, 10)
		 
		Визнати недійсними зміни до статуту товариства з обмеженою відповідальністю «Вортекс груп» код ЄДР 38932810, зареєстровані у державному реєстрі:
		- 20.05.2014р. номер запису 14561050006022002;
		- 12.06.2014р. номер запису14561050007022002;
		- 05.02.2015р. номер запису14561050009022002.
		 
		Перевести на позивача - ОСОБА_6 права покупця за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Вортекс груп» код ЄДР 38932810, укладеного 28.12.2014р. між компанією  SIA  «A.B.C.B. INVESTMENT Corp.» (єдиний реєстраційний № 40103755713, місце реєстрації: LV-1050, Республіка Латвія, місто Рига, вулиця Театру, 10) та ТОВ «Будинок торгівлі «Центральний» (код ЄДР 33122185, 61012, м. Харків, вул. Суздальські ряди, 9).
		 
		Зобов'язати державного реєстратора внести відповідні зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців,  а саме - скасувати державну реєстрацію змін до статуту від 20.05.2014р. номер запису 14561050006022002; від 12.06.2014р. номер запису14561050007022002; 05.02.2015р. номер запису 14561050009022002, та усіх подальших змін до статуту ТОВ "Вортекс груп" код ЄДР 38932810.
		 
		Відмовити в задоволенні позовних вимог  до державного реєстратора відділу реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Литвин Юлію Іванівну (Харківська обл., м. Дергачі, вул. Перемоги, 5, кімната 17).
		 
		Стягнути з ТОВ «Вортекс груп» (01001 м. Київ, вул. Михайлівська, 15/15, код ЄДР 38932810) на користь ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт НОМЕР_1, АДРЕСА_1) - 13780,00 грн. судового збору.
		 
		Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
		 
		Повернути позивачу - ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт НОМЕР_1, АДРЕСА_1) з депозитного рахунку господарського суду Харківської області грошові кошти в сумі 1000 грн., внесені згідно квитанції №19881 від 14.12.2015.
		 
		Повне рішення складено 09.03.2016 р.  
		 
		На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.
		 
		   
		 
		Суддя С.А. Прохоров
		(справа №922/6380/15)

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...