Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-1485/11/2670 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з відносин публічної служби, зокрема справи щодо:; проходження служби.
Надіслано для оприлюднення: 23.03.2016. Зареєстровано: 25.03.2016. Забезпечено надання загального доступу: 28.03.2016.
Дата набрання законної сили: 09.06.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		23 березня 2016 року                      № 2а-1485/11/2670
		 
		Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Конституційного Суду України, третя особа: Кабінет Міністрів України про стягнення коштів.
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У січні 2006 року до Печерського районного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Конституційного Суду України  про стягнення грошового довічного утримання як судді у відставці відповідно до ст.44 ЗУ «Про статус суддів», просив визнати право на довічне грошове утримання, виходячи з розміру зарплати 12734,13 грн., також стягнути одноразово 105 587, 66 грн. Свої вимоги уточнював, посилаючись на те, що відповідач не брав у розрахунок та не включив до 40% надбавки за вислугу років доплати за вчену ступінь, за почесне звання «заслужений юрист України» та інше, тому уточнив вимоги про стягнення грошового утримання, матеріальної допомоги до відпустки за період з січня 2000року по грудень 2004року з врахуванням індексу інфляції всього 200 438, 94 грн.
		Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05.10.2009р. позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду в зв'язку з повторною неявкою позивача без поважних причин.
		Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2010. ухвалу районного суду скасовано, справу направлено до Печерського районного суду для продовження розгляду.
		Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23.12.2010р. справу №2-а-614/10 за позовом ОСОБА_1 до Конституційного суду України, третя особа: Кабінет Міністрів України про стягнення коштів направлено за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва. 
		Справі присвоєно новий номер - №2а-1485/11/2670.
		28.05.2014 року ухвалою судді О.А. Соколової прийнято до свого провадження адміністративну справу №2а-1485/11/2670.
		Ухвалою від 31.07.2014р. призначено судово-бухгалтерську експертизу по справі №2а-1485/11/2670 та зупинено провадження у справі на час проведення експертизи.
		01.12.2014р. від Київського науково - дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок судово - економічної експертизи №11 596/14-45 від 28.11.2014р.
		У зв'язку з припиненням повноважень судді щодо здійснення правосуддя, в провадженні якого перебувала адміністративна справа № 2а-1485/11/2670 відповідно до автоматичного перерозподілу адміністративна справа № 2а-1485/11/2670 для розгляду передана судді Качуру І.А.
		 
		 
		 
		 
		В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що  відповідачем всупереч приписів законодавства недонарахувалась грошові суми, що пов'язано з неправильністю визначення відповідачем обрахунку виплати, передбаченої законом 40 відсотків премії за вислугу років згідно з приписами статті 44 Закону України «Про статус суддів», що діяла на час виникнення спірних правовідносин.
		Зокрема позивач зазначав, що загальна сума недонарахованих та недовиплачених коштів позивачеві в частині заробітної плати, довічного грошового утримання, матеріальної допомоги за період 2002-2004 роки та вересень - грудень 2005 року з урахуванням надбавок на отримані премії становить 97 953, 46 грн. 
		Поряд з цим, позивач стверджував, що виходячи з того, що він працював на посаді судді повних 27 років, мав право отримати за кожен рік роботи місячну заробітну плату. Оскільки при нарахуванні та виплаті йому вихідна допомога розраховувалась із суми заробітку 9 769, 81 грн. за кожен рік вислуги йому недоплачувалось 2 672,95 грн. Таким чином, сума недоплати вихідної допомоги судді становить: 72 169, 65 грн. 
		Разом з тим позивач звертав увагу суду на те, що компенсація підлягає нарахуванню по кожному місяцю окремо та виплаті на недонараховані суми надбавок за вислугу років, надбавок за інтенсивність праці, недонарахованої премії (за умови наявності коштів), не донараховані суми на довічне утримання, не донараховані суми матеріальної допомоги, а отже компенсація за несвоєчасно виплачені кошти за період 2002 - 2004 роки, вересень - грудень 2005 року з урахуванням індексу інфляції становить: 312 412, 22 грн.
		Зважаючи на викладені обставини, позивач просив суд  присудити до стягнення  на його користь з відповідача 498   408, 33 грн.
		Відповідач проти задоволення позову заперечував в повному обсязі та звертав увагу суду на те, що  застосувати безпосередньо положення статті 44 Закону України «Про статус суддів» до розрахунку заробітної плати суддів Конституційного Суду України без урахування відповідних нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України про оплату праці неможливо. Також при нарахуванні заробітної плати позивачу необхідно обов'язково керуватися Постановою Кабінету Міністрів України «Про забезпечення діяльності Конституційного Суду України» № 1350, чого не було враховано позивачем, відповідно до якої надбавка за вислугу років є не тільки самостійною надбавкою, а й складовою для визначення розміру надбавки за особливий характер роботи та інтенсивність праці. З огляду на вищевикладене вказував на безпідставність доводів позивача про недонарахування коштів, а відтак і відсутність правових підстав для задоволення позову. 
		В судовому засіданні за згодою сторін ухвалено про продовження вирішення справи у письмовому провадженні відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України.
		Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов задоволенню підлягає  з огляду про наступне.
		Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 у вересні 1996 року на третьому (позачерговому) з'їзді суддів України призначений суддею Конституційного Суду України. Звільнений з посади Рішенням VII з'їзду суддів України від 03 листопада 2005 року у зв'язку з закінченням строку, на який було призначено та поданням заяв про відставку. 
		Як зазначав позивач, він як суддя Конституційного Суду України за своїм статусом та вислугою років має право  на отримання 40 відсотків надбавки від щомісячного заробітку. Разом з тим, надбавка за вислугу років, починаючи з 01.09.2005 року, нараховувалась лише від окладу, доплати за кваліфікаційний клас та військове звання, що, на думку позивача, суперечить положенням статті 44 Закону України «Про статус суддів» та призвело до недоотримання ним щомісячно заробітної плати.
		 
		 
		При цьому, на підтвердження таких доводів покликався на обставини, що встановленні  рішенням Печерського районного суду міста Києва від 05 червня 2005 року, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2009 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 грудня 2010 року  по справі №2-а-32-1/08, що на переконання позивача мають преюдиційний характер по відношенню до даного спору.
		Натомість, відповідач стверджує про правильність обрахування позивачеві як заробітної плати,  так і щомісячного грошового утримання у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України  №1350 від 08 листопада 1996 року «Про забезпечення діяльності Конституційного Суду України, якою передбачений особливий порядок нарахування заробітної плати суддям Конституційного Суду України.
		Суд критично ставиться до таких доводів відповідача, зважаючи на наступне. 
		Згідно ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
		В той же час, положеннями ч.1 ст.22 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
		Разом з тим, ч.2 ст.22 Конституції України визначено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
		Водночас, відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
		При цьому, п.14 ч.1 ст.92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються судоустрій, судочинство, статус суддів, засади судової експертизи, організація і діяльність прокуратури, органів дізнання і слідства, нотаріату, органів і установ виконання покарань; основи організації та діяльності адвокатури.
		На момент виникнення спірних правовідносин, статус суддів з метою забезпечення належних умов для здійснення правосуддя урегульовувся положеннями Закону України «Про статус суддів».  
		Як встановлено ч.1 ст. 11 Закону України «Про статус суддів» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), незалежність суддів забезпечується: - встановленим законом порядком їх обрання (призначення), зупинення їх повноважень та звільнення з посади; - особливим порядком присвоєння військових звань суддям військових судів; - передбаченою процедурою здійснення правосуддя; - таємницею прийняття судового рішення і забороною її розголошення; - забороною під загрозою відповідальності втручання у здійснення правосуддя; - відповідальністю за неповагу до суду чи судді; - правом судді на відставку; - недоторканістю суддів; - створенням необхідних організаційно - технічних та інформаційних умов для діяльності судів, матеріальним і соціальним забезпеченням суддів відповідно до їх статусу; - особливим порядком фінансування судів; - системою органів судового самоврядування.
		Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України від 22 травня 2008 №10-рп, статус суддів, його матеріальне та соціально - побутове забезпечення, в тому числі і заробітна плата суддів є елементами статусу судді і його заробітна плата визначається виключно законами і не може регулюватись підзаконними актами.
		Відповідно до статті 29 Закону України «Про Конституційний Суд України», судді Конституційного Суду України отримують заробітну плату та користуються іншими видами матеріального забезпечення встановлених законами України про статус суддів.
		Закон України «Про статус суддів», який діяв на час виникнення спірних правовідносин однозначно визначав, що гарантії незалежності і статусу суддів не можуть бути скасовані чи змінені підзаконними нормативними актами.
		Відповідно до частини першої статті 44 Закону України «Про статус суддів»  заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. За частиною четвертою цієї статті суддям при стажі роботи на цій посаді понад 25 років виплачується 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплат за кваліфікаційні класи.
		Докази, що містяться у матеріалах справи  підтверджують наявність у позивача стажу роботи на посаді судді більше 25 років у зв'язку з чим, за правилами приписів Закону України «Про статус суддів» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) позивач мав право на отримання надбавки за вислугу років у розмірі 40 відсотків від заробітної плати, яка складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок (частина перша статті 44 вищезгаданого Закону).
		Необхідність нарахування надбавки за вислугу років на всі без виключення доплати і надбавки, що є складовою щомісячного заробітку позивача, стверджується висновком експерта №53-8/15 від 19.08.2015, та рішенням Конституційного Суду України від 18 жовтня 2005 року «Про оплату праці суддів Конституційного Суду України», рішенням судів по справі №2-а-32-1/08.
		Така позиція також відображена і в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2010 року по справі №2-а-32-1/08 (К-10659/09), прийнятої за наслідком розгляду апеляційної скарги Конституційного Суду України на постанову Печерського районного суду міста Києва по справі №2-а-32-1/08 за позовом ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, матеріальної допомоги до відпуски та довічного грошового утримання.
		Частиною 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
		Змістовний аналіз зазначених вище письмових доказів в їх сукупності однозначно засвідчують, що надбавка за вислугу років суддям має нараховуватися не тільки на посадовий оклад і доплати за кваліфікаційний клас, а і на всі доплати і надбавки, що входять до загальної суми щомісячної заробітної плати цього судді (надбавки за почесне звання, вчену ступінь, особливий характер та інтенсивність праці, за таємність і інше).
		Водночас, за висновком судово-бухгалтерської експертизи, проведеної Бюро економіко - правових експертиз (висновок №53-8/15 від 19.08.2015)  відповідно до статті 44 Закону України «Про статус суддів» заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавки за вислугу років та інших надбавок, а щомісячна надбавка за вислугу років виплачується у відсотках від загальної суми щомісячного заробітку.
		Так, за висновком експертизи, вбачається, що загальна сума недоплати за період 2002-2004 роки та вересень-грудень 2005 року за Висновком, включаючи щомісячні премії, становить 78 616, 24 грн., яка включає: - недонараховану премію (за умови достатності коштів) - 7 893,20 + 1 554,74 = 9 447, 94 грн.; - недонараховану суму надбавки за інтенсивність праці - 12 675, 13 + 2 945, 83 = 15 620, 96 грн.; недонараховану суму довічного утримання - 23 047,17 + 5 597, 08 = 28 644, 25 грн.; недонараховану суму матеріальної допомоги - 7 546,50 грн.; недонараховану суму надбавки за вислугу років  - 14 083, 50 + 3 273,14 = 17 356, 64 грн.
		При цьому, недонарахована надбавка на премії за період 2002-2004 роки та вересень - грудень 2005 року становить 40 відсотків від суми премії: (41 992,10 + 6 350,83) 48 342,93 х 40% = 19 337,17 грн.
		Таким чином, загальна сума недонарахованих та недовиплачених коштів в частині заробітної плати, довічного грошового утримання, матеріальної допомоги за період 2002-2004 роки та вересень-грудень 2005 року з урахуванням надбавок на отримані премії становить (78 616, 24 + 19 337,17) = 97 953,41 грн.
		Поряд з цим, враховуючи те, що ОСОБА_1 працював на посаді судді повних 27 років, він мав право отримати за кожен рік роботи місячну заробітну плату. Оскільки при нарахуванні та виплаті йому вихідна допомога розраховувалась із суми заробітку 9 769, 81грн. за кожен рік вислуги йому недоплачувалось 2 672, 95 грн. Таким чином, сума недоплати вихідної допомоги судді становить: (2 672,95 х 27) = 72 169,65 грн.
		Крім того, порядок визначення сум компенсації громадянам заробітку у зв'язку із затриманням термінів виплат, передбачений Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050- ІІІ.
		Так, за Висновком експертизи, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого доходу за відповідний місяць на індекс інфляції в період невиплати доходу.
		В усіх випадках порушення встановлення термінів виплати грошових доходів, на думку експерта, має застосовуватись Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21 лютого 2001 року.
		Виходячи з результатів Висновку та вказаних вище нормативно - правових актів в розпорядження суду надається розрахунок компенсації за несвоєчасно виплачені кошти за період 2002 - 2004 роки, вересень - грудень 2005 року з урахуванням індексу інфляції по кожному місяцю окремо.
		Загальна сума, що підлягає компенсації за вказаний вище період згідно розрахунку становить 312 412, 22 грн.
		Разом з тим, матеріали справи свідчать, що в межах справи було проведено 3 експертизи і один фаховий висновок. На підтвердження вартості оплачених експертиз, позивачем до суду подані копії платіжних документів (квитанцій про оплату), згідно яких за проведення експертизи КНДІСЕ позивачем сплачено 6873 грн., за проведення експертизи в ТОВ «Бюро економіко-правових експертиз» - 9000 грн.
		Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Так, матеріалами справи підтверджено, що позивачем у рамках даної справи понесені судові витрати у розмірі 15 873 грн., які з урахуванням наведених вимог законодавства підлягають присудженню за рахунок бюджетних асигнувань Конституційного Суду України на користь ОСОБА_1
		Особливу увагу суд звертає увагу на те, що ні відповідачем, ні третьою особою, правильність суто математичних розрахунків експертизи, не оспорювались. 
		Так, відповідач в обґрунтування своїх доводів лиш покликався на хибність зазначеного позивачем у позовній заяві алгоритму розрахунку заробітної плати судді.
		Проте, в ході судового розгляду справи суд приходить до висновку проте, що посилання представника відповідача на особливий порядок нарахування та визначення щомісячного заробітку судді Конституційного Суду України, який має здійснюватись на підставі Постанови Кабінету Міністрів України, не носять правового підґрунтя і не можуть свідчить про невмотивованість позовних вимог.
		У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.
		Згідно ч.4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
		Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених    статтею 72 цього Кодексу.
		Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158-163, 167, 254 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		Позов задовольнити. 
		Стягнути на користь ОСОБА_1 недонарахованих та недовиплачених коштів заробітної плати, довічне утримання, матеріальної допомоги за період 2002 - 2004 роки, вересень - грудень 2005 року на загальну суму 97 953,41 грн.
		Стягнути на користь ОСОБА_1 суму недонарахованої та недовиплаченої вихідної допомоги у зв'язку з виходом у відставку в розмірі 72 169, 65 грн.
		Стягнути на користь ОСОБА_1 суму компенсації за несвоєчасно виплачені кошти з урахуванням індексу інфляції за період 2002 - 2004 роки, вересень - грудень 2005 року в розмірі 312 412, 22 грн.
		Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Конституційного Суду України на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 15 873 грн.
		 
		 
		Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		 
		Суддя                                                                                                        І.А. Качур

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...