Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 6-31487ск15 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 25.03.2016. Забезпечено надання загального доступу: 25.03.2016.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		У х в а л а
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		16 березня 2016 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах
		Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
		 
		головуючого         Кузнєцова В.О.,
		суддів:                    Ізмайлової Т.Л.,    Мостової Г.І.,         
		                                Наумчука М.І.,      Парінової І.К.,            
		розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно за заповітом, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Житомирської області від 29 вересня 2015 року, 
		в с т а н о в и л а:
		У березні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом. Зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер його дядько ОСОБА_5, після смерті якого відкрилась спадщина на житловий будинок АДРЕСА_1 та земельні ділянки: 0,25 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та 0,065 га для ведення особистого підсобного господарства, розташовані за вказаною адресою. Він є спадкоємцем за заповітом від 15 липня 2010 року та прийняв спадщину, подавши заяву до нотаріальної контори. Постановою державного нотаріуса від 26 квітня 2013 року йому  відмовлено у вчиненні нотаріальної дії з тих підстав, що заповіт не зареєстровано в установленому порядку та відсутній відповідний посвідчувальний напис. Посилаючись на те, що заповіт є дійсним, просив задовольнити позов.
		У травні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду із зустрічним позовом, в якому вказувала на те, що заповіт від імені її двоюрідного брата ОСОБА_5, яким він 15 жовтня 2010 року заповів все своє майно ОСОБА_3, складений та посвідчений із порушенням вимог законодавства. Тому просила задовольнити зустрічний позов.
		Рішенням Андрушівського районного суду Житомирської області від 30 червня 2015 року первісний позов задоволено. Визнано за ОСОБА_3 право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 та земельні ділянки: площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд та 0,065 га для ведення особистого підсобного господарства, розташовані за вказаною адресою, як на спадкове майно за заповітом після смерті його дядька ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. У задоволенні зустрічного позову відмовлено. 
		Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 29 вересня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні первісного позову і задоволення зустрічного позову. Визнано недійсним заповіт від імені ОСОБА_5 від 15 липня 2010 року складений на ім'я ОСОБА_3
		ОСОБА_3 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
		З матеріалів справи вбачається, що 15 липня 2010 року ОСОБА_5 складено заповіт, яким він заповів все рухоме та нерухоме майно своєму племіннику ОСОБА_3.
		ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 помер. 
		Апеляційним судом встановлено, що заповіт було посвідчено Паламарем&nbsp;С.І., як заступником головного лікаря з АВР. Згідно витягу з наказу №142-0 останній з 15 грудня 2003 року працював завідуючим поліклінікою Андрушівської центральної районної лікарні. Таким чином, заповіт, посвідчений Паламарем С.І. як завідуючим поліклінікою Андрушівської центральної районної лікарні, а не як заступником головного лікаря з медичної частини.
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову ОСОБА_4 та відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3, апеляційний суд виходив із того, що заповіт складений за відсутності вільного волевиявлення ОСОБА_5, оскільки він не підписаний ні останнім, ні іншою визначеною законом особою, посвідчений не уповноваженою особою,  а тому відповідно до вимог ст. ст. 203, 215 ЦК України є недійсним.
		Однак повністю погодитися з такими висновком апеляційного суду не можна. 
		Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
		Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
		З матеріалів справи вбачається, що представником ОСОБА_3 - ОСОБА_7 було подано заперечення на зустрічний позов про визнання заповіту недійсним, у яких він просив застосувати позовну давність. 
		Однак, у порушення вказаних норм права, апеляційний суд не з'ясував початку перебігу позовної давності, ніяких висновків  про те, чи спливла вона на час подання позову не зробив, доводи представника відповідача за зустрічним позовом в цій частині не перевірив. 
		Крім того, відповідно до ст. 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням  місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до ч. 4 ст. 207 ЦК України у її присутності іншою особою. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими, визначеними законодавством, посадовими чи службовими особами, зазначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.
		Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
		Згідно з ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.
		Заповіт, складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, згідно із частиною першою статті 1257 ЦК є нікчемним, тому на підставі статті 215 ЦК визнання такого заповіту недійсним судом не вимагається. Заповіт є правочином, тому на нього поширюються загальні положення про правочини. 
		Апеляційний суд, дійшовши висновку про те, що заповіт складений за відсутності вільного волевиявлення ОСОБА_5, оскільки він не підписаний ним особисто, ні іншою визначеною законом особою, та посвідчений не уповноваженою особою, визнав його недійсним з посиланням на ст. ст. 203, 215 ЦК України. 
		Наведені в рішенні апеляційного суду обставини, зокрема, недотримання при складанні заповіту вимог щодо його форми та посвідчення, відповідно до ст. 1257 ЦК України свідчать про його нікчемність, а не оспорюваність. 
		Нікчемний заповіт, незалежно від визнання його недійсним, не створює наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. 
		Отже, висновки апеляційного суду в частині вирішення вимог, які були предметом розгляду є суперечливими. 
		Від вирішення зустрічного позову залежить вирішення вимог, заявлених ОСОБА_3 
		Вказані порушення норм процесуального права (ст. ст. 10, 60, 179, 212 ЦПК України) унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, в зв'язку з чим рішення апеляційного суду не може вважатись законним і обґрунтованим та в силу ст. 338 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до цього суду. 
		Про новому розгляді справи апеляційному суду необхідно врахувати наведене, з'ясувати чи не пропущено позовну давність по зустрічному позову, мати на увазі, що посилання в рішенні суду першої інстанції, як на преюдицію, на рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 14 січня 2013 року безпідставне, оскільки в ньому викладений лише правовий висновок, а не встановлені обставини, які не підлягають доведенню. 
		У випадку встановлення обставин, які свідчать про нікчемність заповіту, законодавець не виключає можливості визнання його недійсним і рішенням суду, якщо це вимагається з метою захисту інтересів осіб, які звернулись до суду з таким позовом. 
		Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
		у  х  в  а  л  и  л  а :
		Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
		Рішення апеляційного суду Житомирської області від 29 вересня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до цього суду. 
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		Головуючий             В.О. Кузнєцов    Судді:            Т.Л. Ізмайлова                   Г.І. Мостова                  М.І. Наумчук                 І.К. Парінова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...