Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 760/1120/16-а : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема зі спорів щодо:; правового статусу фізичної особи, у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: 25.03.2016. Зареєстровано: 25.03.2016. Забезпечено надання загального доступу: 28.03.2016.
Дата набрання законної сили: 15.03.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа №760/1120/16-а
		                                       2-а/760/191/16 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И
		04 березня 2016 року     Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
		головуючого судді                 Коробенка С.В.
		при секретарі                       Семененко А.Д.
		розглянувши в відкритому судовому засіданні м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Начальника Солом'янського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві Осєчкіна Василя Миколайовича про зобов'язання вчинити дії,  , -
		В С Т А Н О В И В :
		Громадянин України ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Начальника Солом'янського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві Осєчкіна В.М., в якому просить зобов'язати його внести в графу «Особливі відмітки» паспорта громадянина України НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1, дані про його національність в наступній редакції: «Національність - Українець», завірити вказаний запис підписом повноважної посадової особи і відповідною печаткою Солом'янського районного відділу Головного управління ДМС у м. Києві.
		На підтвердження своїх позовних вимог Позивач зазначив, що він, ОСОБА_1, за місцем свого народження на Українській землі (місто Київ), за принципом крові свого Роду (Батько позивача - Українець), за своїм внутрішнім переконанням та світосприйняттям, яке базується на сповідуванні позивачем Рідної української віри, яка протягом більше ніж 7 тисяч років сформувала наявні в української нації традиції та звичаї, за способом мислення, що базується на використанні Української мови як рідної мови, є Українцем.
		Позивач, бажаючи реалізувати своє право на індивідуальність, яке полягає у збереженні своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, 30 жовтня 2015 року звернувся до Відповідача з письмовою заявою про внесення до паспорта Громадянина України НОМЕР_2, який належить Позивачу, даних про національність Позивача шляхом внесення до графи "Особливі відмітки" запису у наступній редакції "Національність - Українець", а також завірити вказаний запис підписом повноважної посадової особи і відповідною печаткою Солом'янського районного відділу Головного управління ДМС у м. Києві.
		Відповідач в своєму листі № 10/вх О-737 від 07 листопада 2015 року повідомив Позивача про відмову в задоволенні вказаного клопотання з посиланням на пункт 2.3. Наказу МВС України від 13 квітня 2012 року № 320.
		Таку відмову Позивач вважає протиправною, у зв'язку з чим звертається до суду за захистом своїх прав.
		В судовому засіданні Позивач позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені у поданому до Суду позові. 
		Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про день, час та місце розгляду справи. Клопотань та письмових заперечень по суті поданого адміністративного позову, а також повідомлень про причини неявки Відповідачем не подано.
		Відповідно до статті 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. 
		Зважаючи на вищевикладене, Суд прийшов до висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та перейшов до вирішення справи по суті на підставі наявних в ній доказів.
		Заслухавши пояснення Позивача, з'ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.
		Як вбачається із копії свідоцтва про народження НОМЕР_3 від 05 жовтня 1976 року, Позивач народився на території України в місті Києві, його батьками є ОСОБА_4 та ОСОБА_5. У вказаному свідоцтві про народження зазначено, що батько Позивача, ОСОБА_4 за національністю є українцем.
		Відповідно до частини 3 статті 9 Закону «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 1 липня 2010 року № 2398-VI, актовий запис цивільного стану є безспірним доказом фактів, реєстрація яких посвідчується, до спростування його в судовому порядку.
		Згідно зі статтею 11 Конституції України, держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України.
		Статтею 11 Закону України «Про національні меншини в  Україні» від 25 червня 1992 року № 2494XII  передбачене право громадян України вільно обирати та відновлювати національність. 
		Відповідно до статті 35 Конституції України, кожен має право на свободу світогляду і віросповідання.
		Згідно зі статтею 300 ЦК України фізична особа має право на індивідуальність. Фізична особа має право на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.
		Статтею 269 ЦК України встановлено, що особисті немайнові права належать кожній особі від народження або за законом.
		Згідно зі статтею 271 ЦК України зміст особистого немайнового права становить можливість фізичної особи вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя.
		Як вбачається з положень частини 28 статті 4 «Положення про Державну міграційну службу України», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 року №360, Державна міграційна служба України відповідно до покладених на неї завдань забезпечує створення, удосконалення, розвиток, супроводження та підтримку функціонування Єдиного державного демографічного реєстру, Національної системи біометричної верифікації та ідентифікації громадян України, іноземців та осіб без громадянства, а також здійснює заходи із захисту інформації в них.
		Зважаючи на вищевикладене, об'єктивно і всебічно з'ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази, заслухавши пояснення Позивача, Суд приходить вважає встанволеним, що за своєю національністю ОСОБА_1 є українцем, а вимога Позивача, адресована Відповідачу, щодо внесення даних про національність Позивача - українець - до належного Позивачу паспорта громадянина України є обґрунтованою, такою, що належить до сфери компетенції Відповідача, відповідає вимогам чинного законодавства України, не заборонена законом та не суперечить моральним засадам суспільства.
		Обґрунтовуючи свою відмову щодо задоволення прохання Позивача щодо внесення даних про національність Позивача до належного Позивачу паспорта громадянина України в графу для особливих відміток, Відповідач посилався на пункт 2.3. Порядку оформлення і видачі паспорту громадянина України, затвердженого Наказом МВС України від 13 квітня 2012 року № 320, яким передбачено, що на сторінках від сьомої до дев'ятої, які призначені для особливих відміток, проставляються лише відмітки, унесення яких до паспорта (дані про дітей віком до 16 років, наявність паспорта громадянина України для виїзду за кордон) покладено на Державну міграційну службу України. Дані про дітей уносяться за заявою батьків на підставі свідоцтва про народження. Інформація про внесення в паспорт таких відміток вноситься до графи "Службові відмітки" на зворотному боці заяви про видачу паспорта.
		Пунктом 6 «Положення про паспорт громадянина України», затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-XII, зокрема передбачено, що третя, четверта, п'ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних до паспорта, а сьома, восьма і дев'ята - для особливих відміток; на прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев'ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор; вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється.
		Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії; звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
		Згідно зі статтею 11 Конституції України, держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України.
		Статтею 11 Закону України «Про національні меншини в  Україні» від 25 червня 1992 року № 2494XII  гарантоване право громадян України вільно обирати та відновлювати національність. 
		Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; громадянство, правосуб'єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства; права корінних народів і національних меншин; засади регулювання демографічних та міграційних процесів.
		Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
		Частиною 1 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
		Частиною 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
		Враховуючи викладене, Суд приходить до висновку, що відмова Відповідача щодо задоволення вимоги Позивача про внесення даних про національність Позивача до належного Позивачу паспорта громадянина України в графу для особливих відміток є необґрунтованою, та такою, що не відповідає вимогам законодавства України. При цьому приписи «Положення про паспорт громадянина України», затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-XII, і положення «Порядку оформлення і видачі паспорту громадянина України», затвердженого Наказом МВС України від 13 квітня 2012 року № 320, які обмежують право громадян на їхнє прохання внести до належного їм паспорта громадянина України даних про власну національність, є такими, що суперечать вимогам статей 11, 19, 35, 64, 92 Конституції України, статті 11 Закону України «Про національні меншини в Україні», статтям 269, 271, 300 Цивільного кодексу України. 
		Отже, зазначені приписи «Положення про паспорт громадянина України», затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-XII, і положення «Порядку оформлення і видачі паспорту громадянина України», затвердженого Наказом МВС України від 13 квітня 2012 року № 320, не можуть бути застосовані Судом при вирішенні справи, а застосуванню підлягають норми правових актів, які мають вищу юридичну силу.
		Неправомірність обмеження права громадянина на внесення даних про його національність (етнічне походження) до паспорта громадянина України або іншого документа, що видається від імені держави Україна і посвідчує особу громадянина або призначений для будь-якої іншої ідентифікації громадянина (наприклад, Свідоцтво про народження дитини, в частині даних про національність/етнічне походження батьків дитини), випливає також з правового аналізу вимог Закону України «Про Всеукраїнський перепис населення» від 19 жовтня 2000 року № 2058-III.
		Так, згідно зі статтею 11 Закону України «Про Всеукраїнський перепис населення», респонденти зобов'язані безоплатно у повному обсязі за встановленою формою і у визначені терміни подати достовірні первинні (персональні) дані, передбачені програмою Перепису населення.
		Відповідно до частини 2 статті 5 Закону «Про Всеукраїнський перепис населення» в програму Перепису населення, крім інших, входять дані про етнічне походження респондента. Відсутність можливості респондента належним чином підтвердити інформацію про власне етнічне походження суперечить вимогам щодо достовірності первинних (персональних) даних, які встановлені частиною 1 статті 3, частиною 2 статті 11, абзацом 4 частини 2 статті 12 Закону «Про Всеукраїнський перепис населення".
		Враховуючи вищенаведене суд вважає, що позов  підлягає задоволенню.
		Керуючись статтями 8, 11, 19, 35, 64, 92 Конституції України, статтями 7-12, 17-19, 71, 86, 105, 122, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, статтями 269, 271, 300 Цивільного кодексу України, статтею 11 Закону України «Про національні меншини в Україні», суд
		П О С Т А Н О В И В :
		Позов задовольнити.
		Зобов'язати Начальника Солом'янського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві Осєчкіна Василя Миколайовича внести в графу «Особливі відмітки» (сторінки сьома, восьма, дев'ята) паспорта громадянина України НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1, дані про національність ОСОБА_1 в наступній редакції: "Національність - Українець", завірити вказаний запис підписом повноважної посадової особи і відповідною гербовою печаткою Солом'янськогорайонного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві.
		Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання стороною копії постанови. 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...