Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 638/1009/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із трудових правовідносин; Спори, що виникають із трудових правовідносин про поновлення на роботі.
Надіслано для оприлюднення: 25.03.2016. Зареєстровано: 26.03.2016. Забезпечено надання загального доступу: 30.03.2016.
Дата набрання законної сили: 06.06.2016
Результат оскарження 15.02.2017 Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ: залишено касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 638/1009/15-ц
		                                                                             Провадження № 2/638/88/16
		РІШЕННЯ
		                                                         Іменем України
		18 березня 2015 року                             м. Харків
		Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
		головуючого судді Задорожного М.І.,
		при секретарі: Крупенко Л.С.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Муніципальна охорона» (далі  КП «Муніципальна охорона») третя особа Первинна профспілкова організація КП «Муніципальна охорона» (далі  ППО КП «Муніципальна охорона») про незаконність звільнення з роботи,
		Установив:
		Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до КП «Муніципальна охорона» про незаконність звільнення з роботи в якому, згідно уточнень просить визнати його звільнення з роботи незаконним та зобовязати відповідача поновити його на роботі. Зобовязати КП «Муніципальна охорона» виплатити позивачу компенсацію за час вимушеного прогулу з 01.01.2015 року по 09 лютого 2016 року. Зобовязати відповідача виплатити моральну шкоду в розмірі 40000 (сорок тисяч) гривень. Стягнути з відповідача судові витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги у сумі 5400 (пять тисяч чотириста) гривень.
		Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що його було звільнено у звязку із скороченням чисельності працівників однак звільнення не було погоджено з профспілковою організацією та йому не було запропонована жодна з вакантних посад які були наявні в КП «Муніципальна охорона».
		За таких обставин позивач вважає його звільнення незаконним.
		Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі.
		Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі.
		Представники відповідача ОСОБА_3 та та ОСОБА_4 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували та просили відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
		Представник третьої особи ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити в повному обсязі
		Також в судовому засіданні були допитані в якості свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8.
		Допитаний в якості свідка ОСОБА_7 суду пояснив, що ОСОБА_1 працював в КП «Муніципальна охорона» охоронником на обєкті «Центральний парк культури та відпочинку ім.Горького» та був звільнений у звязку із скороченням чисельності працівників оскільки КП «Центральний парк культури та відпочинку ім.Горького» не сплачувало за охорону та дія договору про охорону припинялась із 01.01.2015 року.
		На думку свідка позивач мав проблеми із трудовою дисципліною оскільки відмовлявся зявлятися на роботу за 15 хвилин до початку робочого дня.
		Допитаний в якості свідка ОСОБА_8 пояснив що про майбутнє звільнення ОСОБА_1 був попереджений завчасно в терміни визначені чинним законодавством.
		Щодо обовязку роботодавця пропонувати особі попередженій про звільнення наявні вакантні посади ОСОБА_8 зазначив що такі посади були у наявності одна посади охоронників не були запропоновані ОСОБА_1 оскільки на них працівники приймались за строковими договорами, а посада начальника відділу з маркетингу не була запропонована позивачу з огляду на його недостатню кваліфікацію.
		Щодо існування на підприємці профспілки ППО КП «Муніципальна охорона» ОСОБА_8 пояснив що йому та керівництву підприємства було відомо про її існування але з огляду на листи отримані з Харківської обласної профспілкової організації працівників державних установ України вони вважали, що ППО КП «Муніципальна охорона» ліквідована.
		Запити до органів державної реєстрації зокрема Харківського міського управління юстиції та/або реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції КП «Муніципальна охорона» з метою підтвердження факту ліквідації ППО КП «Муніципальна охорона» не направлялись.
		Також ОСОБА_8 пояснив, що дійсно близько 12 осіб із числа тих хто був прийнятий за строковими договорами на протязі жовтня  грудня 2014 року продовжували працювати за строковими договорами у січні  лютому 2015 року, а окремі особи і у подальшому.
		Допитаний в якості свідка ОСОБА_6 підтвердив що скорочення чисельності працівників було проведено у звязку з несплатою КП «Центральний парк культури та відпочинку ім. Горького» грошових коштів за охорону парку яка мала місце у жовтні 2014 року.
		Однак в подальшому наявна заборгованість була частково погашена, а КП «Муніципальна охорона» взяло участь у тендері на охорону парку у 2015 році. Не зважаючи на те що дія договору про охорону парку Горького припинилась КП «Муніципальна охорона» продовжувало у січні та лютому 2015 року охороняти парк на підставі додаткової угоди.
		Свідок також підтвердив що КП «Муніципальна охорона» було відомо про існування на підприємстві профспілкової організації однак роботодавець, з огляду на отримані листи (зокрема, але не виключно, листи Харківської обласної профспілкової організації працівників державних установ України) вони вважали її ліквідованою. 
		При цьому із запитами щодо підтвердження факту ліквідації (чи існування) КП «Муніципальна охорона» до органів державної реєстрації (Харківського міського управління юстиції та/або реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції) не зверталось.
		Суд заслухавши пояснення учасників судового процесу, пояснення свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
		У відповідності до ст.ст. 11,60 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював в КП «Муніципальна охорона» на посаді охоронника з 01.07.2010 року на яку був призначений згідно з наказом від 01.07.2010 року №33-к.
		Про майбутнє звільнення у звязку із скороченням чисельності позивач був попереджений повідомленням від 17.10.2014 року №156 «Про заплановане вивільнення» з яким він ознайомився 23.10.2014 року, що підтверджує його власноручний підпис.
		    В повідомлені від 17.10.2014 року №156 «Про заплановане вивільнення» з яким був ознайомлений ОСОБА_1 та яке наявне в матеріалах справи зокрема зазначено «Переведення на іншу посаду неможливо у звязку із відсутністю вакантних посад», вакантних посад за період з 23.10.2014 року по день звільнення 31 грудня 2014 року позивачу запропоновано не було
		Відповідно до ст. 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються Законодавством про працю. Судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників трудових правовідносин.
		ОСОБА_9 п.1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
		ОСОБА_9 ч.3 ст. 49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. 
		Таким чином, працівнику попередженому про звільнення робота повинна бути запропонована саме на тому ж підприємстві на якому він працює, а не на іншому.
		У звязку з цим твердження відповідача про те що ОСОБА_1 була запропонована робота у ТОВАРИСТВІ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АГЕНТСТВО КОМПЛЕКСНОЇ ОСОБА_10» від якої він відмовився суперечить приписам ч.3 ст. 49-2 КЗпП України.
		Обовязок пропонувати вакантні посади у разі їх появи виникає у роботодавця не лише на день повідомлення про звільнення чи на день фактичного звільнення, а на протязі усього терміну з моменту повідомлення працівника про майбутнє вивільнення.
		ОСОБА_9 правової позиції Верхового Суду України (постанова від 7 листопада 2011 року N 6-45цс11) під час визначення переліку посад які можуть бути запропоновані працівнику попередженому про майбутнє вивільнення, слід враховувати, що поняття кваліфікації є оціночним та таким що включає не лише освітній рівень працівника та стаж його роботи, а і здатність виконувати доручення.
		Таким чином, працівнику попередженому про майбутнє вивільнення має бути запропонована будь-яка посада роботу на якій він може виконувати роботу. 
		ОСОБА_9 пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (далі  Постанова ВСУ №9) «Розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали… скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази … що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі…».
		Я зазначили свідки та підтверджено документами наявними в матеріалах справи в КП «Муніципальна охорона» була наявна вакантна посада начальника відділу маркетингу на яку згідно наказу від 03.11.2014 року №232-к/тр була прийнята ОСОБА_11.
		Разом з тим, як свідчить протокол від 29.12.14 року загальних зборів охоронників задіяних на охороні ЦПКтаВ ім. М. Горького питання визначення переліку працівників які не підлягають скороченню було розглянуто комісією підприємства по скороченню штатів, однак протокол засідання цієї комісії відповідачем до суду не наданий.
		Відповідачем також не доведено та не підтверджено належними доказами, що КП «Муніципальна охорона» розглядалось питання щодо можливості призначення ОСОБА_1 на посаду начальника відділу маркетингу та роботодавцем була надана відповідна оцінка здатності виконувати позивачем цієї роботи.
		Відповідно до листа Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова від 14.05.2015 року №1523/9-20-34-17-02 за період з 23.10.2014 року по 31.12.2014 року на роботу в КП «Муніципальна охорона» були прийняті 27 осіб.
		Як свідчать копії наказів наданих відповідачем на посади охоронників підрозділу фізичної охорони працівники приймались на роботу за строковими трудовими договорами. 
		Разом з тим, суд критично оцінює твердження відповідача що прийом на роботу за строковими трудовими договорами був викликаний виробничою необхідністю.
		Так, як свідчать графіки чергувань надані відповідачем 12 осіб прийнятих на роботу за строковими трудовими договорами протягом жовтня  грудня 2014 року продовжували працювати на КП «Муніципальна охорона» і у січні  лютому 2015 року. 
		Так як приклад, ОСОБА_12 згідно наказу від 24.10.2014 року №220-к/тр був прийнятий на роботу за строковим трудовим договором на період з 28 жовтня 2014 року по 09 січня 2015 року на посаду охоронника.
		Однак при цьому ОСОБА_12 як свідчать графіки чергування продовжував працювати у період після 09 січня 2015 року та працював у лютому 2015 року то згідно пояснень свідка був звільнений значно пізніше у 2015 році. 
		Аналогічно на посаду охоронника згідно наказу від 31.10.2014 року №229-к/тр за строковим трудовим договором на період з 31 жовтня 2014 року по 09 січня 2015 був прийнятий ОСОБА_13 який продовжував працювати після 09 січня 2015 року та працював у лютому 2015 року
		Аналогічно на посаду охоронника згідно наказу від 21.10.2014 року №219-к/тр за строковим трудовим договором на період з 23 жовтня 2014 року по 09 січня 2015 був прийнятий ОСОБА_14 який продовжував працювати після 09 січня 2015 року та працював у лютому 2015 року.
		ОСОБА_9 ст. 39-1 КЗпП України якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невмизначений строк. Трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23, вважаються такими, що укладені на невизначений строк.
		ОСОБА_9 приписів ч. 1 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
		Позивачем на адресу Харківської обласної профспілкової організації працівників державних установ України був направлений лист від 26.12.2014 року вихідний №174 щодо знаходження на профспілковому та фінансовому обліку ППО КП «Муніципальна охорона». ОСОБА_9 відповіді наданої Харківської обласної профспілкової організації працівників державних установ України (лист від 29.12.2014 року вихідний №02-20/114) дана первинна профспілкова організація знята з профспілкового та фінансового обліку.
		ОСОБА_9 приписів ч. 1 ст. 4 Закону України від 15 травня 2003 року №755-IV«Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (далі  Закон № 755), в редакції що діяла на момент звільнення позивача, державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру
		ОСОБА_9 ч.1 ст. 16 Закону №755 (в редакції що діяла на момент звільнення позивача) єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
		Відповідно до приписів ч.1 ст. 18 Закону №755 (в редакції що діяла на момент звільнення позивача) якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
		Як підтвердили свідки КП «Муніципальна охорона» до органів державної реєстрації зокрема Харківського міського управління юстиції та/або реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції запити щодо підтвердження фактів існування чи припинення ППО КП «Муніципальна охорона» не направлялись.
		ОСОБА_9 документів наявних в матеріалах справи ППО КП «Муніципальна охорона» 18.06.2014 року цінним листом з описом вкладень на адресу КП «Муніципальна охорона» направлено повідомлення від 10.06.2014 року №01-06 про створення ППО КП «Муніципальна охорона» до якого була додана копія Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб  підприємців (від 10.06.2014 року) який підтверджував факт державної реєстрації створення ППО КП «Муніципальна охорона» 27.07.2012 року (номер запису 1480102 0000 053406) та відсутність записів про державну реєстрацію припинення ППО КП «Муніципальна охорона».
		В ході розгляду справи представником третьої сторони надана копія Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб  підприємців який підтверджує, станом на 12.11.2015 року факт державної реєстрації створення ППО КП «Муніципальна охорона» 27.07.2012 року (номер запису 1 480 102 0000 053406) та відсутність записів про державну реєстрацію припинення ППО КП «Муніципальна охорона».
		ОСОБА_9 п. 3 Висновків Верховного Суду України, викладені у постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 Цивільного процесуального кодексу України, за I півріччя 2014 року (від 01.07.2014 року) звільнення члена виборного органу первинної профспілкової організації підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки) без попередньої згоди на це виборного органу первинної профспілкової організації профспілки та вищестоячого органу цієї профспілки (об'єднання профспілок) є порушенням вимог ст. ст. 43, 252 КЗпП України, ст. 41 Закону України від 15 вересня 1999 р. № 1045-XIV «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та є підставою для визнання звільнення незаконним (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 23 квітня 2014 р. у справі N 6-30цс14).
		ОСОБА_9 п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається лише за попередньою згодою профспілкового органу, крім випадків, передбачених статтями 43 і 43-1 КЗпП. Звільнення погоджується з органом профспілки, яка утворена і діє на підприємстві, і членом якої є працівник. 
		Встановивши, що звільнення працівника проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до профспілкового органу, суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду профспілкового органу і після її одержання або відмови профспілкового органу в дачі згоди на звільнення працівника розглядає спір по суті. Відмова профспілкового органу в згоді на звільнення є підставою для поновлення працівника на роботі.
		Представником третьої сторони в ході судового розгляду надана виписка з протоколу засідання ППО КП «Муніципальна охорона» від 29.02.2016 року на якому загальними зборами було прийняте рішення враховуючи незаконність звільнення ОСОБА_1 підтримати його позов до КП «Муніципальна охорона».
		ОСОБА_9 ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. 
		ОСОБА_9 ч.2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
		Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
		Відповідно до роз'яснень п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 р. № 13, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести у рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
		Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100.
		Середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи (абз. 3 п. 2 Порядку).
		Основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період (п. 5 розд. IV Порядку).
		Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку).
		Ураховуючи, що звільнення позивача відбулося 31.12.2014 р., суд дійшов висновку про те, що середня заробітна плата повинна обчислюватися з виплат, отриманих позивачем за попередні два місяці роботи, а саме за жовтень та листопад 2014 року, з виключенням з розрахунку виплат, які не підлягають урахуванню відповідно до розд. III Порядку.
		Суд визначає середньомісячну заробітну плату позивача на підставі розрахункових листків наданих позивачем з яких вбачається, що середньомісячна зарплата позивача складає 2093,36 гривень, виходячи з виплат за попередні фактично відпрацьовані два місяці роботи перед звільненням шляхом ділення на число відпрацьованих робочих днів.
		Таким чином, беручи до уваги приписи Постанови КМУ від 08.02.1995, №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» відповідач повинен сплатити позивачу компенсацію за час вимушеного прогулу з 01 січня 2015 року по 09 лютого 2016 року в розмірі 27863,34гривень.   
		Що стосується відшкодування моральної шкоди суд виходить з наступного.
		Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
		ОСОБА_9 рішення Конституційного суду України від 22.02.2012 року зазначено право фізичних та юридичних осіб на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої внаслідок порушення їхніх прав, свобод та законних інтересів, має конституційно-правову природу і передбачено в статтях 32, 56, 62, 152 Основного Закону України.
		Таким чином, в наслідок незаконного звільнення відповідачем порушено Конституційні права позивача (зокрема право на труд), а відповідно до приписів ст.23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		ОСОБА_9 приписів ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих завязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
		В наслідок незаконного звільнення позивач втратив джерело доходів та почав зазнавати матеріальних труднощів (що підтверджується банківськими документами), а порушення відповідачем конституційний прав позивача (на труд та достатній рівень життя) призводило до тяжких моральних страждань.
		Відповідно до абз. 1 п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03. 1995 р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснює, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих завязків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
		Відповідно до ч. 3ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
		ОСОБА_9 Висновків Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, за I півріччя 2012 р направлених листом від 01.07.2012 року визначено «Стаття 237-1 КЗпП містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди. За змістом зазначеного положення закону передумовою для відшкодування працівнику моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП є наявність порушення прав працівника у сфері трудових відносин… Суд, установивши порушення трудових прав позивача та наявність підстав для покладення на роботодавця відповідальності за завдану працівникові моральну шкоду, повинен застосовувати відповідальність, що передбачена ст. 237-1 КЗпП».
		Суд дійшов висновку, що враховуючи незаконність звільнення з роботи, порушення Конституційних прав, відповідач завдав позивачу моральну шкоду.
		Однак, позивачем не надано достатніх доказів, що йому завдано матеріальної шкоди саме на суму 40000 тисяч гривань, а тому суд приходить до висновку про часткове задоволення матеріальної шкоди, також при вирішенні питання щодо розміру відшкодування суд враховує, що моральні страждання частково компенсуються шляхом відновлення порушеного права позивача - поновлення на роботі, та зменшує розмір відшкодування до 10000 гривень.
		При цьому, суд вважає необхідним зазначити, що керівник підприємства як посадова особа на підставі п. 8 ст. 134 та ст. 237 КЗпП України несе повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну оплатою працівникам вимушеного прогулу при незаконному звільненні їх з роботи, або затримки виконання рішення суду про поновлення на роботу.
		Пленум Верховного Суду України у п. 33 Постанови від 06.11.1992 р. №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснив, що повна матеріальна відповідальність винних у незаконному звільненні працівників, службових осіб і обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникам часу вимушеного прогулу настає у випадках будь-якого порушення закону, а не лише явного.
		Відповідно до п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 р. № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» відповідальність у цих випадках настає незалежно від форми вини.
		Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013).
		Відповідно до приписів ст. 12 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право на правову допомогу, яка надається адвокатами або іншими фахівцями у галузі права.
		ОСОБА_9 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи до витрат повязаних з розглядом страви належать зокрема і витрати на правову допомогу.
		Відповідно приписів ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони.
		Позивачем укладено Договір про надання правової допомоги від 16 січня 2015 року №1501-02 (далі  Договір №1501-02) із фізичною особою  підприємцем ОСОБА_2 (далі  ФО-П ОСОБА_2М.), і.п.н. НОМЕР_1 (запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців про реєстрацію від 15.01.13 року № 2 480 000 0000 146364).
		ФО-П ОСОБА_2 знаходиться на обліку в ДПІ у Московському районі та є платником єдиного податку (Свідоцтво платника єдиного податку серії А №824467 виписане 21.01.13р.) в тому числі із видом діяльності за КВЕД 69.10 «Діяльність у сфері права». Таким чином, ФО-П ОСОБА_2 в розумінні закону є належним фахівцем у галузі права.
		Відповідно до п.47 Постанови №10 від 17 жовтня 2014 року Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» (далі  Постанова №10) «При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом… або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 42, 56 ЦПК). Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу».
		ОСОБА_9 п. 48 Постанови №10 «Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом… стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо повязаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів)».
		Так на підставі Договору №1501-02 ФО-П ОСОБА_2 була надана правова допомога по складанню цієї позовної заяви. Надання послуг по складанню позовної заяви підтверджується актом прийому - передачі виконаних послуг по наданню правової допомоги від 26.01.2015 року №2-0115 (далі  ОСОБА_9 №2-0115)
		ОСОБА_9 № 2-0115 загальна вартість наданих послуг складає 5400 (пять тисяч чотириста) грн. 00 коп. (із розрахунку 450 грн. за 1 годину роботи над документом), а витрати часу на підготовку позовної заяви становлять 12 (дванадцять) годин.
		Таким чином, розмір витрат на оплату правової допомоги не перевищує граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений статтею 1 Закону України від 20 грудня 2011 року № 4191-VI «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», а саме 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, або 487,20 грн. (1218х40:100) .
		Сплату грошових коштів у сумі 5400 (пять тисяч чотириста) грн. за надання правової допомоги підтверджує квитанція від 26.01.2015 року №033624. Передача підготовленого позову ОСОБА_1 Анатолієвичу підтверджується актом прийому  передачі підготовлених документів від 26.01.2015 року №2д-0115.
		Факт відображення ФО-П ОСОБА_2 отриманих грошових коштів у своє обліку підтверджується завіреною копією витягу з Книги обліку доходів ФО-П ОСОБА_2
		ОСОБА_9 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. 
		Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача правомірні, обґрунтовані та підлягають задоволенню частково, у частині поновлення на роботі на посаді на посаді охоронника КП «Муніципальна охорона», стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01 січня 2015 року до 09 лютого 2016 року в загальній сумі 27863,34 грн., стягнення моральної шкоди в розмірі 10000 грн. та стягнення судових витрат повязаних з оплатою правової допомоги у сумі 5400 гривень.
		Крім того, відповідно до ст. 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання судового рішення в частині присудження позивачу виплати середньої заробітної плати за один місяць в сумі 2093 гривень 36 копійок та поновлення на роботі на посаді охоронника КП «Муніципальна охорона».
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, ст.ст. 3, 36, 47, 48, 116, 117, 134, 235, 237, 238, 367, 237-1 КЗпП України, суд-
		ВИРІШИВ:
		Позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Муніципальна охорона», третя особа: Первинна профспілкова організація КП «Муніципальна охорона» про поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.
		Визнати незаконним та скасувати наказ КП «Муніципальна охорона» №291-к/тр від 31.12.2014 року «Про звільнення ОСОБА_1А.»
		Поновити ОСОБА_1 на посаді охоронника КП «Муніципальна охорона».
		Стягнути з КП «Муніципальна охорона» код ЄДРПОУ 36817804 на користь ОСОБА_1 (номер облікової картки НОМЕР_2) середню заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 27 863,34 (двадцять сім тисяч вісімсот шістдесят три гривні тридцять чотири копійки).
		Стягнути з КП «Муніципальна охорона» код ЄДРПОУ 36817804 на користь ОСОБА_1 (номер облікової картки НОМЕР_2) суму моральної шкоди у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень.
		Стягнути з КП «Муніципальна охорона» код ЄДРПОУ 36817804 на користь ОСОБА_1 (номер облікової картки НОМЕР_2) витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги у сумі 5400 (пять тисяч чотириста) гривень.
		Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення на його користь заробітної плати у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
		Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Дзержинський районний суд м. Харкова, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...