Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/12953/14 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:; податку на прибуток підприємств.
Надіслано для оприлюднення: 25.03.2016. Зареєстровано: 27.03.2016. Забезпечено надання загального доступу: 28.03.2016.
Дата набрання законної сили: 02.04.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		23 березня 2016 року                    м. Київ                              К/800/4295/15 
		 
		Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: 
		Лосєва А.М., 
		Рибченка А.О., 
		Шипуліної Т.М., 
		розглянувши у попередньому судовому засіданні
		касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постановуОкружного адміністративного суду міста Києва від 23 жовтня 2014 рокута ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2015 рокуу справі№826/12953/14за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ІнтерБуд»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києвіпровизнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, 
		В С Т А Н О В И В:
		Товариство з обмеженою відповідальністю «ІнтерБуд» (далі по тексту - позивач, ТОВ «ІнтерБуд») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві), в якому просило визнати протиправною бездіяльність щодо неподання висновку до Управління Державної казначейської служби України у Голосіївському районі м. Києва про повернення ТОВ «ІнтерБус» надмірно сплачених коштів з податку на прибуток підприємств у розмірі 101813,00 грн. та зобов'язати відповідача подати відповідний висновок про повернення з державного бюджету України на користь ТОВ «ІнтерБус» надмірно сплачених коштів з податку на прибуток підприємств у розмірі 101813,00 грн. 
		Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 жовтня 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2015 року, позов задоволено частково.
		Визнано протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві щодо неподання відповідному органові Державної казначейської служби України висновку про повернення надміру сплачених сум грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ІнтерБус» від 25 червня 2014 року №25/06-01.
		Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві вчинити дії щодо подання відповідному органові Державної казначейської служби України висновку про повернення надміру сплачених сум грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ІнтерБус» від 25 червня 2014 року №25/06-01.
		У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 жовтня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2015 року і постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
		Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу не надав. 
		Як встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ «ІнтеБус» перебуває на податковому обліку як платник податків з 28 листопада 2005 року за №14052 у ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві та є платником податку на прибуток приватних підприємств.
		За 2013 рік як авансові внески з податку на прибуток ТОВ «ІнтерБус» було сплачено 102700,00 грн.
		Відповідно до податкової декларації з податку на прибуток приватних підприємств за 2013 рік відповідний податок за звітний (податковий) період склав 887,00 грн.
		З огляду на викладене, на думку позивача у  нього утворилась переплата по податку на прибуток у сумі 101813,00 грн., з метою повернення якої ТОВ «ІнтерБус» 25 червня 2014 року звернулось до відповідача із заявою №25/06-01.
		За результатами розгляду зазначеної заяви податковий орган листом від 01 липня 2014 року повідомив, що за даними картки особового рахунку по авансовим внескам з податку на прибуток приватних підприємств обліковується менша сума ніж заявлено товариством до повернення, у зв'язку з чим платнику податків запропоновано звірити стан розрахунків з бюджетом.
		Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з протиправності бездіяльності відповідача щодо повернення позивачу надміру сплачених сум грошового зобов'язання з податку на прибуток. 
		Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
		Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - ПК України) передбачено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
		Згідно з підпунктом 14.1.115 названого пункту надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.
		Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань визначені положеннями статті 43 ПК України.
		Відповідно до пункту 43.1 згаданої статті помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. 
		Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку. Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.
		Отже, з аналізу наведених норм слідує, що умовою повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань, окрім відсутності податкового боргу у платника податку незалежно від виду боргу, є воля самого платника податків, яка виражається у подачі до відповідного контролюючого органу заяви про таке повернення.
		На виконання положень статті 43 ПК України наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року №787, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 року за №1650/24182, затверджено Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів (далі по тексту - Порядок №787).
		Пунктом 5 названого Порядку закріплено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Подання подається до органу казначейства за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою із найменуванням та ідентифікаційним кодом установи, з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.
		Також наказом Міністерства доходів і зборів України, Міністерства фінансів України 30 грудня 2013 року №882/1188, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 січня 2014 року за №146/24923, затверджено Порядок взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань (далі по тексту - Порядок №882).
		Пунктом 1 названого Порядку закріплено, що він регламентує взаємовідносини територіальних органів Міністерства доходів і зборів України (далі - органи Міндоходів) з місцевими фінансовими органами та територіальними органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань з метою належного виконання положень статей 43, 102 Податкового кодексу України, частини 2 статті 45 та частини 2 статті 78 Бюджетного кодексу України.
		Аналогічно положенням Податкового кодексу України, у пунктах 5 та 6 Порядку №882 закріплено, що повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються органом Міндоходів на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми, а обов'язковим реквізитом заяви є визначення платником податку напрямів перерахування коштів, що повертаються як помилково та/або надміру сплачені.
		Як вбачається з матеріалів справи, заяви про повернення суми надміру сплаченого грошового зобов'язання позивачем подані в межах 1095 днів від дня виникнення надміру сплаченої суми, а також містять посилання про перерахування відповідної суми на поточний рахунок зі зазначенням його реквізитів.
		З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо протиправності бездіяльності відповідача та наявності підстав для зобов'язання його вчинити дії, передбачені наведеними вище нормативно-правовими актами.
		Доводи відповідача, викладені в касаційній скарзі викладеного не спростовують, оскільки стосуються правомірності дій податкового органу під час призначення та проведення позапланової невиїзної документальної перевірки, які не були предметом оскарження в рамках даної справи. 
		Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		Керуючись статтями 210, 214, 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		 
		У Х В А Л И В:
		1.          Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві залишити без задоволення.
		2.          Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 жовтня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2015 року у справі №826/12953/14 залишити без змін.
		 
		Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України. 
		 
		Головуючий суддя:                                                            А.М. Лосєв
		 
		Судді:                                                                                А.О. Рибченко
		 
		                                                                                          Т.М. Шипуліна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...