Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/2574/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Розірвання договорів (правочинів); підряду; будівельного.
Надіслано для оприлюднення: 25.03.2016. Зареєстровано: 27.03.2016. Забезпечено надання загального доступу: 30.03.2016.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		17.03.2016Справа №910/2574/16
		За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "УКРБУД ДЕВЕЛОПМЕНТ" до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінтрейд", 2) Головного управління МВС України в місті Києві      пророзірвання договору та зобов'язання вчинити дії  Суддя Ярмак О.М.             
		За участю представників:  
		від позивачаСкрипченко Ю.О. (представник за довіреністю від 11.03.2016), Майборода О.Г. (керівник)від відповідача 1Кучерявий Д.В. (представник за довіреністю від 14.03.2016), Турчінов С.В. (представник за довіреністю від 01.03.2016) від відповідача 2не з'явився
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРБУД ДЕВЕЛОПМЕНТ" звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінтрейд" та Головного управління МВС України в місті Києві з позовною заявою про розірвання угоди № 132 про заміну сторони за договором № 239 про будівництво громадсько - житлового комплексу з вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом за адресою: м. Київ, вул. Зарічна, 16 у Дарницькому районі м. Києва від 19.12.2014, укладеної 05.06.2015 між Головним управлінням МВС України в місті Києві, Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРБУД ДЕВЕЛОПМЕНТ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будінтрейд", з усіма додатками до неї, а також про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРБУД ДЕВЕЛОПМЕНТ" стороною 2 у договорі № 239 про будівництво громадсько- житлового комплексу з вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом за адресою: м. Київ, вул. Зарічна, 16 у Дарницькому районі  м. Києва від 19.12.2014.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2016 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 910/2574/16, розгляд справи призначено на 15.03.2016.
		Ухвалою від 24.02.2016 судом було частково задоволено заяву позивача про забезпечення позову, заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю "Будінтрейд" вчиняти будь - які дії на виконання умов Угоди № 132 про заміну сторони за договором № 239 про будівництво громадсько - житлового комплексу з вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом за адресою: м. Київ, вул. Зарічна, 16 у Дарницькому районі м. Києва від 19.12.2014, укладеної 05.06.2015 між Головним управлінням МВС України в місті Києві, Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРБУД ДЕВЕЛОПМЕНТ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будінтрейд".
		15.03.2016 в судовому засіданні судом оголошено перерву до 17.03.2016.
		В судове засідання 17.03.2016 з'явилися представники позивача та відповідача 1.
		Відповідач 2 в засідання суду уповноваженого представника не направив, подавши через канцелярію суду відзив на позов, в якому просив не враховувати при розгляді по суті відзив від 15.03.2016 № 36/17поз. за підписом представника Азарової О.В. та виключити Головне управління МВС України в місті Києві з числа відповідачів з підстав відсутності позовних вимог до нього.
		Щодо вимоги відповідача 2 про його виключення з числа відповідачів слід вказати, що суд наділений господарським процесуальним законодавством виключно повноваженнями щодо залучення іншого відповідача чи заміну неналежного відповідача, тому спір підлягає вирішенню по суті у початковому складі учасників процесу.
		В ході судового засідання судом було заслухано директора Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРБУД ДЕВЕЛОПМЕНТ", який усно пояснив, що його підпис в декількох договорах про заміну сторони в Договорі купівлі-продажу майнових прав та акті про виконання зобов'язань підроблений, а підписувались ним лише проекти договорів про заміну сторони.
		Представник позивача заявив усне клопотання про витребування оригіналу акта про виконання зобов'язань від 03.08.2015 у відповідача-1.
		Оскільки указане клопотання не відповідає статті 38 Господарського процесуального кодексу України, що встановлює вимоги до змісту та форми клопотання про витребування господарським судом доказів, задоволенню воно не підлягає.
		Представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.
		Представник відповідача 1 заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі.
		В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		19.12.2014 між Головним управлінням МВС України в місті Києві (сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРБУД ДЕВЕЛОПМЕНТ" (сторона -2) укладено договір № 239 про будівництво громадсько-житлового комплексу з вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом за адресою: м. Київ, вул. Зарічна, 16 у Дарницькому районі м. Києва, за умовами якого сторона-1 та сторона-2 зобов'язуються збудувати об'єкт згідно з проектно-кошторисною документацією за адресою: м. Київ, Дарницький район, буд. № 16 по вул. Зарічна, 16. (п. 2.1 договору).  
		У п. 7.1 вказаного договору сторони домовились, що за виконання частини функцій замовника, сторона-1 отримує у власність частину об'єкту у вигляді окремих квартир та нежилих приміщень об'єкту у розмірі, визначеному у Додатку № 1 до цього договору після введення об'єкта в експлуатацію.
		За актом приймання-передачі від 19.12.2014 до договору № 239 сторона-2 передала строні-1 майнові права на квартири в багатоповерхових будинках з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 21-45, перелік яких наведений у таблиці.   
		05.06.2015 Головним управлінням МВС України в місті Києві (сторона-1), Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРБУД ДЕВЕЛОПМЕНТ" (сторона -2) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будінтрейд" (сторона-3) укладено угоду № 132 про заміну сторони за договором № 239 про будівництво громадсько-житлового комплексу з вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом за адресою: м. Київ, вул. Зарічна, 16 у Дарницькому районі м. Києва від 19.12.2014 (далі - Угода про заміну сторони).
		Відповідно до предмета вказаної угоди, сторона-1 погоджується, сторона-2 передає, а сторона-3 приймає на себе права та обов'язки, що належать стороні-2, і стає стороною-2 за основною угодою, укладеною між стороною-1 та стороною-2.
		Пунктом 1 додатку № 1 до угоди від 05.06.2015 про заміну сторони визначено, що на виконання п. 2.1 Угоди сторони домовились, що до 01.08.2015 сторона-3 компенсує витрати, понесені стороною-2 в ході виконання умов Основної Угоди, шляхом передачі 1 однокімнатної, 6 двохкімнатних, 9 трьохкімнатних квартир, загальною площею не менше 676,2 кв.м. у рівноцінних об'єктах у м. Києві, належних стороні-3.
		За твердженнями позивача, відповідач 1 до цього часу не виконав взяті на себе зобов'язання щодо передачі квартир позивачу, незважаючи на неодноразові звернення позивача, що стало підставою для звернення до суду з позовом про розірвання Угоди про заміну сторони на підставі ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України.
		Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.
		Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
		Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
		За змістом статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
		Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням,  проведеним належним чином.
		Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
		Пунктом 1 ч. 1    ст. 611 ЦК України     передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
		Відповідно до    ст. 651 ЦК України     договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок         завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
		Частина 3 ст. 653 ЦК України, частина 4 ст. 188 ГК України     також визначають, що договір може бути розірвано або за домовленістю сторін, або на вимогу однієї з сторін за рішенням суду.
		При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч. 2 ст. 651 ЦК України).
		Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651    ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі №6-75цс13.
		Отже, чинне законодавство визначає, що підставою для розірвання договору у судовому порядку може бути доведений належними та допустимими доказами факт невиконання стороною зобов'язань за договором.
		Позивач стверджує про те, що відповідач в порушення умов Угоди про заміну сторони відповідач 1 не передав квартири загальною площею 676,2 кв.м. у рівноцінних об'єктах у м. Києві.
		Проте, відповідачем подано до суду акт про виконання зобов'язань за Угодою від 05.06.2015 про заміну сторони за Договором № 239 про будівництво громадсько-житлового комплексу з вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом за адресою: м. Київ, вул. Зарічна, 16 у Дарницькому районі м. Києва від 19.12.2014, за умовами якого сторона-2 та сторона-3 домовились, що виконання п. 2.1 Угоди в частині компенсації стороною-3 стороні-2 витрат, понесених стороною-2 в ході виконання умов Основної Угоди, здійснюється шляхом відступлення стороною-3 на користь сторони-2 прав вимоги майнових прав на квартири та прав вимоги квартир за Договорами купівлі-продажу майнових прав, сторонами яких є сторона-3 та Комунальне підприємство з питань будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд-УКБ", та заміни сторони покупця в цих Договорах із сторони-3 на сторону-2; Договори про заміну сторони в Договорах купівлі-продажу майнових прав укладаються між стороною-2 та стороною-3, та з моменту укладення таких Договорів зобов'язання сторони-3 по компенсації витрат сторони-2 вважаються припиненими.
		Так, на підтвердження виконання своїх зобов'язань за Угодою про заміну сторони позивач подав копії договорів про заміну сторони в Договорі купівлі-продажу майнових прав від 01.02.2016 за такими номерами: № 82/8-К15-Б-З-2, № 82/15-К15-Б-З-3, № 82/18-К15-Б-З-5, № 82/175-К15-Б-З-6, № 82/176-К15-Б-З-7, № 82/183-К15-Б-З-8, № 82/184-К15-Б-З-9, № 82/186-К15-Б-З-10, № 82/179-К15-Б-З-12, № 82/24-К15-Б-З-15, № 82/25-К15-Б-З-16, № 82/7-К15-Б-З-1, № 82/187-К15-Б-З-13, № 82/19-К15-Б-З-11, № 82/16-К15-Б-З-4.
		Указаний акт про виконання зобов'язань та перераховані договори про заміну сторони в Договорі купівлі-продажу майнових прав підписані зі сторони позивача директором О.Г.Майбородою та скріплені печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРБУД ДЕВЕЛОПМЕНТ".
		Тож, з наведеного вбачається, що відповідач 1 виконав свої зобов'язання перед позивачем за Угодою про заміну сторони в момент підписання указаних договорів про заміну сторони в Договорі купівлі-продажу майнових прав від 01.02.2016. 
		Директор Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРБУД ДЕВЕЛОПМЕНТ" О.Г.Майборода в судовому засіданні повідомив суду про підробку його підпису в декількох договорах про заміну сторони в Договорі купівлі-продажу майнових прав та акті про виконання зобов'язань.
		Проте, вказані доводи наведені керівником позивача лише в усному порядку та не знаходять свого підтвердження в письмовому вигляді, оскільки клопотання про призначення почеркознавчої експертизи спірних договорів позивачем у справі не заявлено, доказів звернення позивача до відповідних правоохоронних органів про підробку підпису керівника на документах та їх результату в матеріали справи не подано.    
		Отже, усні пояснення директора з огляду на їх недоведеність жодним чином не спростовують факту виконання відповідачем 1 своїх зобов'язань за Угодою про заміну сторони.
		На підставі викладеного вище, оскільки істотного порушення Угоди про заміну сторони відповідачем-1 всупереч твердженням позивача не відбулося, то правових підстав для розірвання відповідного договору в порядку ст. 651 ЦК України     у суду немає, у зв'язку з чим у задоволенні вимоги про розірвання Угоди про заміну сторони суд відмовляє.
		Що стосується позовної вимоги про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРБУД ДЕВЕЛОПМЕНТ" стороною 2 у договорі № 239 про будівництво громадсько-житлового комплексу з вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом за адресою: м. Київ, вул. Зарічна, 16 у Дарницькому районі  м. Києва від 19.12.2014, суд вказує таке.
		Звертаючись до суду, позивач самостійно обирає спосіб захисту, передбачений ч. 2    ст.16 Цивільного кодексу України     та    ст. 20 Господарського кодексу України.         
		Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
		Норми    ст. 16 Цивільного кодексу України     кореспондуються з положеннями    ст. 20 Господарського кодексу України, якими визначено, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності права; визнання недійсними господарських угод; відновлення становища; припинення дій; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних і         оперативно-господарських санкцій; установлення, зміни та припинення господарських правовідносин.         
		У свою чергу, згідно зі змістом ч. 2    ст. 19 Цивільного кодексу України     встановлено, що способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням.
		Таким чином, звертаючись з позовом до суду за захистом порушеного права, позивач має обрати спосіб захисту, який узгоджується з двома критеріями: (1) має відповідати змісту права, що порушене й здатний таке право відновити, а також (2) має бути передбачений приписами    ст. 16 Цивільного кодексу України,    ст. 20 Господарського кодексу України, або ж визначений іншим Законом чи укладеним між сторонами Договором.
		При цьому, слід враховувати, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
		Суд вважає за необхідне зазначити, що у позовній заяві позивач жодним чином не обґрунтовує характер порушеного суб'єктивного права відповідачем, яке можу бути відновлено шляхом визнання позивача стороною договору.  
		Отже, оскільки обраний позивачем спосіб захисту права не відповідає вимогам ч. 2    ст. 19 Цивільного кодексу України, то немає підстав для задоволення позовної вимоги про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРБУД ДЕВЕЛОПМЕНТ" стороною 2 у договорі № 239 про будівництво громадсько-житлового комплексу з вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом за адресою: м. Київ, вул. Зарічна, 16 у Дарницькому районі  м. Києва від 19.12.2014.
		Відповідно до ст. ст.    33,    34 Господарського процесуального кодексу України     кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
		Оскільки судом встановлено, що позовні вимоги необґрунтовані, вони не підлягають задоволенню з урахуванням наведеного.
		Згідно зі ст. 68 Господарського процесуального кодексу України питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.
		З врахуванням викладеного, суд вважає, що підстави для вжиття заходів забезпечення позову відпали, а тому їх слід скасувати.
		З огляду на те, що суд відмовляє у задоволенні заявлених позовних вимог, судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача. 
		На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 68, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд 
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		У задоволенні позову відмовити повністю.
		 
		Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2016 у справі № 910/2574/16.
		 
		Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		 
		Суддя                                                                                                    О.М. Ярмак
		 
		 
		Повне рішення складено: 24.03.2016

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...