Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 466/4412/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди; Спори про відшкодування шкоди завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, крім відшкодування шкоди на виробництві.
Надіслано для оприлюднення: 28.03.2016. Зареєстровано: 28.03.2016. Забезпечено надання загального доступу: 31.03.2016.
Дата набрання законної сили: 14.07.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 466/4412/15-ц
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		15 березня 2016 р.                         Шевченківський районний  суд м. Львова   
		у складі:  головуючого - судді               Ковальчука О.І.
		при секретарі  с/з                                      Чепіль С.М.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої смертю фізичної особи,-   
		                                                        ВСТАНОВИВ:
		15.06.2015 року позивачі ОСОБА_2 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_4, в якому просили ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивачів витрати на виготовлення надгробного пам'ятника у розмірі 32 357 грн., доставку надмогильної споруди - 1 606, 50 грн. та придбання ритуальних товарів - 2 661 грн., а всього - 36 624, 50 грн.; стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 відшкодування шкоди, завданої смертю ОСОБА_6, одноразово у розмірі 10.219, 10 грн. за три роки наперед та 40 498, 50 грн. щомісячними платежами по 304, 50 грн.; стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 в особі його законного представника ОСОБА_2 відшкодування шкоди, завданої смертю ОСОБА_6, одноразово у розмірі 10 219, 10 грн. за три роки наперед та 55 114, 50 грн. щомісячними платежами по 304, 50 грн.; стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 в особі її законного представника ОСОБА_2 відшкодування шкоди, завданої смертю ОСОБА_6, одноразово у розмірі 10 219, 10 грн. за три роки наперед та 44 457 грн. щомісячними платежами по 304, 50 грн. (триста чотири грн. 50 коп.).; стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 відшкодування моральної шкоди у розмірі 71 936, 49 грн.; стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 в особі його законного представника ОСОБА_2 відшкодування моральної шкоди у розмірі 90 000 грн.; стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 в особі її законного представника ОСОБА_2 відшкодування моральної шкоди у розмірі 90 000 грн.; стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 відшкодування моральної шкоди у розмірі 80 000 грн.; стягнути з ОСОБА_4 на користь позивачів понесені ними судові витрати.
		В обґрунтування позовних вимог зазначають, що 09. 12.2011р. близько 21:00 год. на автодорозі між с. Скнилів та с. Басівка Пустомитівського р-ну Львівської області водій ОСОБА_4, керуючи автомобілем «ЗАЗ» д.н.з. НОМЕР_1 здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6, який отримав тілесні ушкодження, внаслідок яких помер ІНФОРМАЦІЯ_3. При заданих слідством обставинах зближення автомобіля «ЗАЗ» д.н.з. НОМЕР_1 та пішохода ОСОБА_6, водій ОСОБА_4 з моменту виникнення небезпеки для його руху не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_6 шляхом застосування екстреного гальмування. Вказані обставини встановлені досудовим розслідуванням, за результатом якої постановою старшого слідчого ВР ДТП СУ ГУ МВС України у Львівській області Сас М.В. від 05.03.2015р. було закрито кримінальне провадження у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України. Внаслідок зазначеної ДТП позивачам було заподіяно матеріальну та моральну шкоду. 
		Вказують, що відповідно до акту судово-медичного дослідження №108/2011 в ОСОБА_6 виявлено поєднану травму тіла, відкриту черепно-мозкову травму, перелом кісток склепіння та основи черепа, крововиливи в м'які оболонки та речовину головного мозку, набряк мозку, закритий перелом кісток правої гомілки, садна на обличчі. У зв'язку з описаними тілесними ушкодженнями 09.12.2011р. ОСОБА_6 був госпіталізований до Пустомитівської ЦРЛ, де ІНФОРМАЦІЯ_3. помер. В ході лікування ОСОБА_6 позивачем ОСОБА_2 було придбано низку лікарських препаратів на загальну суму 3 006, 49 грн. Водночас, згідно розписок ОСОБА_4 відшкодував ОСОБА_2 на лікування 1070 грн. та 10 000 грн. на матеріальні витрати і лікування. Відтак, витрати на лікування у розмірі 3 006, 49 грн. відшкодовані відповідачем, а решту 8063, 51 грн. слід зарахувати до відшкодування моральної шкоди.
		Внаслідок смерті ОСОБА_6, позивач ОСОБА_2 понесла витрати на виготовлення надгробного пам'ятника у розмірі 32 357 грн., доставку надмогильної споруди - 1 606, 50 грн. та придбання ритуальних товарів - 2 661 грн., а всього - 36 624,50 грн.
		У відповідності до ч.1 ст.1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується:
		- дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років);
		- одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім'ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років.
		З огляду на викладене, право на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, мають малолітні діти ОСОБА_6, які були на його утриманні: ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 до досягнення ними 18 років (а у разі продовження ними навчання - до закінчення навчання, але не більше як до досягнення 23 років).
		Крім того, зважаючи на те, що ОСОБА_2 на момент ДТП і по сьогодні не працює та здійснює догляд за малолітніми дітьми, відтак, має право на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, до досягнення дітьми чотирнадцяти років.
		Згідно ч.2 ст.1200 ЦК України особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди.
		Таким чином, зважаючи на кількість осіб, які мають право на отримання відшкодування шкоди, з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого, розмір відшкодування становить 3/4 від середньомісячного заробітку.
		Окрім цього, ч.1 ст.1202 ЦК України встановлено, що відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами. За наявності обставин, які мають істотне значення, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більше як за три роки наперед. Зважаючи на складне матеріальне становище, неможливість ОСОБА_2 працювати у зв'язку із необхідністю здійснювати догляд за малолітніми дітьми, сума відшкодування може бути стягнута з ОСОБА_4 одноразово за три роки наперед від дня смерті ОСОБА_6
		Так як на момент ДТП ОСОБА_6 не працював, згідно ч.2 ст.1195 ЦК України розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.
		Згідно ст.22 Закону України «Про державний бюджет на 2011 рік» встановлено у 2011 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 941 гривня, з 1 квітня - 960 гривень, з 1 жовтня - 985 гривень, з 1 грудня - 1004 гривні.
		Відповідно до ст.13 Закону України «Про державний бюджет на 2012 рік» встановлено у 2012 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 1073 гривні, з 1 квітня - 1094 гривні, з 1 липня - 1102 гривні, з 1 жовтня -1118 гривень, з 1 грудня - 1134 гривні.
		Згідно ст.8 Закону України Про державний бюджет на 2013 рік встановлено у 2013 році мінімальну заробітну плату місячному розмірі: з 1 січня - 1147 гривень, з 1 грудня - 1218 гривень.
		У відповідності до ст.8 Закону України «Про державний бюджет на 2014 рік» встановлено у 2014 році мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі - 1218 гривень; у погодинному розмірі - 7,3 гривні.
		Згідно ст.8 Закону України «Про державний бюджет на 2015 рік» мінімальна заробітна плата становить 1218 грн.
		Відтак, розрахунок розмірів шкоди, завданої смертю ОСОБА_6, слід проводити виходячи з наступних розмірів мінімальної заробітної плати, що діяли у період з моменту ДТП по ІНФОРМАЦІЯ_5, а саме: з 17.12.2011 по 01.01.2012 (14 днів) у розмірі 1004 грн. з 01.01.2012 по 01.04.2012 (3 місяці) у розмірі 1073 грн. з 01.04.2012 по 01.07.2012 (3 місяці) у розмірі 1094 грн. з 01.07.2012 по 01.10.2012 (3 місяці) у розмірі 1102 грн. з 01.10.2012 по 01.12.2012 (2 місяці) у розмірі 1118 грн. з 01.12.2012 по 01.01.2013 (1 місяць) у розмірі 1134 грн. з 01.01.2013 по 01.12.2013р. (12 місяців) - 1147 грн. з 01.12.2013р. по ІНФОРМАЦІЯ_5 (12 місяців і 17 днів) 1218 грн.
		Таким чином, розмір відшкодування шкоди, завданої смертю ОСОБА_6, за три роки наперед на одну особу за період з дня смерті ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_3.) до ІНФОРМАЦІЯ_4 становить 10 219,10 грн.
		Вказані суми відшкодування підлягають стягненню на користь позивача ОСОБА_2 та її дітей одноразово.
		Окрім цього, позивач ОСОБА_2 та її діти мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю ОСОБА_6, протягом майбутніх періодів у наступних розмірах:
		- на ОСОБА_2 припадає відшкодування шкоди до досягнення наймолодшою дитиною - ОСОБА_5 14 років, тобто в період з ІНФОРМАЦІЯ_5 р. по ІНФОРМАЦІЯ_6 р. (133 місяці), у розмірі 40 498, 50 грн.;
		- на ОСОБА_5 припадає відшкодування шкоди до досягнення ним 18 років, а саме в період з ІНФОРМАЦІЯ_5 р. по ІНФОРМАЦІЯ_7 р. (181 місяці), у розмірі 55 114, 50 грн.;
		- на ОСОБА_7 припадає відшкодування шкоди до досягнення нею 18 років, тобто в період з ІНФОРМАЦІЯ_5 р. по ІНФОРМАЦІЯ_8 р. (146 місяців), у розмірі 44 457 грн.;
		Зазначені суми відшкодування підлягають стягненню з відповідача щомісячними платежами по 304, 50 грн. на одну особу.
		Також, на підставі ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. 
		Згідно п.1 ч.2 ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
		Згідно ч.2 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, шдшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
		Так, немайнова шкода, завдана потерпілій ОСОБА_2 полягає у пережитих нею моральних стражданнях внаслідок:
		- непомірного стресу, коли дізналась про загибель свого чоловіка, розуміння втрати його назавжди;
		- споглядання понівеченого тіла чоловіка;
		- усвідомлення втрати свого супутника життя, того, хто любив та мав прожити з нею життя, виховував з нею дітей, і на кого надіялась на старості;
		- фактичного розпаду її щасливої і молодої сім'ї;
		- непомірного стресу під час організації поховання свого чоловіка;
		- втрати психологічної рівноваги внаслідок порушення сталого побуту, життєвих зв'язків. Глибину і тяжкість душевних страждань ОСОБА_2 внаслідок втрати свого чоловіка переоцінити неможливо, їх непомірність і незворотність є явною.
		Виходячи з наведеного, позивач ОСОБА_2 оцінює нанесену їй моральну шкоду в розмірі 80000 грн., що справедливо відповідає обставинам справи, викликаним у зв'язку з цим змінам у житті потерпілої та зусиллям, які вона спрямувала для спроби відновлення попереднього стану, який в даному випадку повністю відновити неможливо.
		Названий розмір відшкодування немайнової шкоди є справедливою сатисфакцією, відповідає усталеній судовій практиці в аналогічних справах.
		Враховуючи, що ОСОБА_4 відшкодував ОСОБА_2 частину моральної шкоди у розмірі 8063, 51 грн., відтак, невідшкодована частина моральної шкоди становить 71 936, 49 грн.
		Крім того непомірні моральні страждання внаслідок злочинних дій були заподіяні неповнолітнім дітям ОСОБА_6 - ОСОБА_5 та ОСОБА_7, які полягають у:
		- втраті рідного батька фактично з моменту народження;
		- проживання у неповноцінній сім'ї та відсутністю можливості відчути батьківське «виховання і любов;
		- труднощах, які неминуче виникнуть у майбутньому через відсутність годувальника і захисника сімї.
		Виходячи з наведеного, ОСОБА_2 оцінює моральну шкоду, заподіяну її дітям в розмірі 90 000 грн. кожному, що справедливо відповідає обставинам справи та є співрозмірною компенсацією за безповоротну втрату рідного батька.
		Також, немайнова шкода, завдана матері ОСОБА_6 - ОСОБА_3, яка полягає у пережитих нею моральних стражданнях внаслідок:
		- непомірного стресу, коли дізналась про загибель свого сина, розуміння втрати його назавжди;
		- споглядання понівеченого тіла сина;
		- усвідомлення того, що батьки не повинні ховати своїх дітей, а на старості років нікому буде над нею опікуватись;
		- непомірного стресу під час організації поховання свого сина;
		- втрати психологічної рівноваги внаслідок порушення сталого побуту, життєвих зв'язків. Глибину і тяжкість душевних страждань ОСОБА_2 внаслідок втрати свого сина переоцінити неможливо, їх непомірність і незворотність є явною.
		Виходячи з наведеного, позивач ОСОБА_3 оцінює нанесену їй моральну шкоду в розмірі 80000 гри., що справедливо відповідає обставинам справи, викликаним у зв'язку з цим змінам у житті потерпілої та зусиллям, які вона спрямувала для спроби відновлення попереднього стану, який в даному випадку повністю відновити неможливо.
		Враховуючи викладені обставини, позивачі змушені звернутися до суду та просять позов задовольнити в повному обсязі.
		 
		 
		 
		Представники позивача та позивач ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсязі, покликаючись на підстави та мотиви викладенні в позовній заяві. Просили позов задовольнити.
		Представник відповідача ОСОБА_8 позов заперечив, підтримавши письмові заперечення долучені до матеріалів справи. 
		Заслухавши пояснення сторін, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, з'ясувавши дійсні обставини справи, права та обов'язки сторін, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
		З копії постанови про закриття кримінального провадження №12013150010000437 від 05.03.2015 року, вбачається, що 09.12.2011р. близько 21:00 год. на автодорозі між с. Скнилів та с. Басівка Пустомитівського р-ну Львівської області водій ОСОБА_4, керуючи автомобілем «ЗАЗ» реєстраційний номер НОМЕР_1, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6, який отримав тілесні ушкодження, внаслідок яких помер ІНФОРМАЦІЯ_3. в Пустомитівській ЦРЛ. Виходячи з висновку судової авто технічної експертизи №300 від 30.01.2012 року на момент огляду автомобіля «ЗАЗ» реєстраційний номер НОМЕР_1, його робоча гальмівна система та система рульового управління є технічно справними. При заданих слідством обставинах, зближення автомобіля «ЗАЗ» д.н.з. НОМЕР_1 та пішохода ОСОБА_6, водій ОСОБА_4 з моменту виникнення небезпеки для його руху не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_6 шляхом застосування екстреного гальмування.
		Постановою про закриття кримінального провадження від 05.03.2015р., вказане кримінальне провадження було закрито у зв'язку з відсутністю у діяннях водія ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. 
		Відповідно до ч.3 ст. 1166 ЦК України, шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров?я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. 
		У відповідності до ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
		Згідно Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
		З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду. Відсутність складу злочину, наприклад, у разі відмови у порушенні кримінальної справи, закриття кримінальної справи за правилами Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року чи закриття кримінального провадження за правилами Кримінального процесуального кодексу України 2012 року не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. При цьому постанова (ухвала) слідчого, прокурора, суду про відмову в порушенні кримінальної справи або її закриття, закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі у порядку, передбаченому ЦПК.
		Як встановлено в судовому засіданні, на момент ДТП ОСОБА_4 керував автомобілем «ЗАЗ» д.н.з. НОМЕР_1 на відповідній правовій підставі та даних про те, що ДТП відбулося внаслідок непереборної сили чи умислу потерпілого досудовим слідством не встановлено. 
		Крім того, згідно Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).
		Відповідно до ч. 1 ст. 1201 ЦК України, особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.
		Внаслідок смерті ОСОБА_6, позивач ОСОБА_2 понесла витрати на виготовлення надгробного пам'ятника у розмірі 32 357 грн., доставку надмогильної споруди - 1 606, 50 грн. та придбання ритуальних товарів - 2 661 грн., а всього - 36 624,50 грн., що підтверджується товарними чеками, а відтак позовна вимога в тій частині підлягає до задоволення. 
		У відповідності до ч.1 ст.1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; інвалідам - на строк їх інвалідності; одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім'ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років; іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п'яти років після його смерті. Особам, визначеним у пунктах 1 - 5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. 
		З огляду на викладене, право на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого ОСОБА_6, мають малолітні діти, які були на його утриманні: ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2, дружина ОСОБА_2 та мати ОСОБА_3 
		Окрім того, згідно ч. 2 ст. 1202 ЦК України, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами. За наявності обставин, які мають істотне значення, та з урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більш як за три роки наперед. Враховуючи складне матеріальне становище, неможливість ОСОБА_2 працювати у зв'язку з необхідністю здійснювати догляд за малолітніми дітьми, сума відшкодування підлягає стягненню з ОСОБА_4 одноразово за три роки наперед від дня смерті ОСОБА_6 
		В судовому засіданні встановлено, що на момент ДТП ОСОБА_6 не працював, а відтак згідно ч.2 ст.1195 ЦК України розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.
		Таким чином, виходячи з розрахунку, наданого позивачами, розмір відшкодування шкоди, завданої смертю ОСОБА_6, за три роки наперед на одну особу за період з дня смерті ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_3.) до ІНФОРМАЦІЯ_4 становить 10 219,10 грн. З врахуванням викладеного, вказаний вище розмір відшкодування на думку суду підлягає стягненню на користь позивача ОСОБА_2 та її дітей одноразово, а відтак вимога в цій частині також підлягає до задоволення. 
		Щодо позовних вимог про відшкодування шкоди, завданої смертю ОСОБА_6 протягом майбутніх періодів в розмірі: - на ОСОБА_2 відшкодування шкоди до досягнення наймолодшою дитиною - ОСОБА_5 14 років, тобто в період з ІНФОРМАЦІЯ_5 р. по ІНФОРМАЦІЯ_6 р. (133 місяці), у розмірі 40 498, 50 грн.; - на ОСОБА_5 відшкодування шкоди до досягнення ним 18 років, а саме в період з ІНФОРМАЦІЯ_5 р. по ІНФОРМАЦІЯ_7 р. (181 місяці), у розмірі 55 114, 50 грн.; - на ОСОБА_7 відшкодування шкоди до досягнення нею 18 років, тобто в період з ІНФОРМАЦІЯ_5 р. по ІНФОРМАЦІЯ_8 р. (146 місяців), у розмірі 44 457 грн., тобто щомісячними платежами по 304,50 грн. на одну особу, то суд приходить до висновку, що такі вимоги до задоволення не підлягають з врахуванням наступного. 
		У відповідності до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Стаття 10 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Вимогами ст. 1202 ЦК України встановлено, що за наявності обставин, які мають істотне значення, та з урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більш як за три роки наперед. Стягнення додаткових витрат, передбачених частиною першою статті 1195 цього Кодексу, може бути здійснене наперед у межах строків, встановлених на основі висновку відповідної лікарської експертизи, а також у разі необхідності попередньої оплати послуг і майна (придбання путівки, оплата проїзду, оплата спеціальних транспортних засобів тощо).
		Враховуючи вищевикладені норми закону, матеріальне становище відповідача ОСОБА_4 та той факт, що в судовому засіданні позивачами не надано доказів на підтвердження вимоги щодо стягнення додаткових витрат, передбачених частиною першою статті 1195 ЦК України наперед, зокрема висновку відповідної лікарської експертизи, необхідності попередньої оплати послуг і майна (придбання путівки, оплата проїзду, оплата спеціальних транспортних засобів тощо), відтак позовна вимога в тій частині до задоволення не підлягає. 
		Крім того, з розписок від 14.12.2011р. та 01.02.2012р., наданих позивачем ОСОБА_2 відповідачу ОСОБА_4 вбачається, що ОСОБА_2 отримала від відповідача ОСОБА_4 10000грн. за моральну та матеріальну шкоду та 1070 грн. витрат на лікування.
		 
		Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача в користь ОСОБА_2 відшкодування моральної шкоди у розмірі 71 936, 49 грн.; в користь ОСОБА_5 в особі його законного представника ОСОБА_2 відшкодування моральної шкоди у розмірі 90 000 грн.; в користь ОСОБА_7 в особі її законного представника ОСОБА_2 відшкодування моральної шкоди у розмірі 90 000 грн.; в користь ОСОБА_3 відшкодування моральної шкоди у розмірі 80 000 грн., то така підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.
		Відповідно до статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням майна, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
		Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
		У відповідності до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров?я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
		Частиною другою статті 1168 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім?єю.
		Під моральною шкодою, згідно з п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» N 4 від 31.03.95р., слід розуміти: втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ,  заподіяних  фізичній  чи  юридичній  особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
		Окрім того, на підставі ч. 1 п. 9 вищезазначеної Постанови Пленуму ВСУ розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. 
		Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
		Враховуючи вищенаведене, досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, характер і тривалість страждань кожного позивача, суд вважає, що в судовому засіданні знайшли своє підтвердження підстави стягнення моральної шкоди, факт заподіяння зі сторони відповідача моральних страждань позивачам, які полягають у спричиненні стресу у зв'язку з смертю чоловіка, батька дітей, сина, порушенні нормального ритму життя після смерті ОСОБА_6.
		Беручи до уваги наведене, з врахуванням глибини моральних страждань, ступеня вини, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до переконання, що з відповідача в користь позивача ОСОБА_2 слід стягнути 10000 грн. моральної шкоди, так як вимоги про стягнення в користь ОСОБА_2 71936,49грн., в користь ОСОБА_5 90000 грн., в користь ОСОБА_7 90000 грн., в користь ОСОБА_3 80000 грн. моральної шкоди є завищені, належним чином не обґрунтовані та суду не представлено жодних доказів на підтвердження таких вимог. 
		Статтею 79 ЦПК передбачено, що витрати на правову допомогу входять до витрат, пов'язаних з розглядом справи. 
		Згідно ч. 1 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.
		З квитанцій вбачається, що адвокатом Михалевським Ю.Р, який діє на підставі договору та ордеру про надання правової допомоги, позивачам надано правову допомогу вартістю 3500 грн. Виходячи з наведеного витрати на правову допомогу підлягають задоволенню.
		Крім того, в силу дії ст. 88 ЦПК України з відповідача слід стягнути в доход держави судові витрати. 
		Враховуючи вищенаведене, оцінивши зібрані по справі докази, суд вважає, що позов підставний та підлягає до часткового задоволення.
		Керуючись ст. 10, 11, 33, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 23, 1166, 1167, 1168, 1187, 1195, 1200, 1201, 1202 ЦК України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Постановою пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», суд,- 
		                                                              ВИРІШИВ:  
		Позов задовольнити частково.
		Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 витрати на виготовлення надгробного пам'ятника в розмірі 32357грн., витрати на доставку надмогильної споруди в розмірі 1606,50 грн., та витрати на придбання ритуальних товарів в розмірі 2661грн., а всього 36624,50грн. 
		Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 шкоду, завдану смертю ОСОБА_6 одноразово в розмірі 10219,10грн.
		Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 шкоду, завдану смертю ОСОБА_6 одноразово в розмірі 10219,10грн.
		Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 шкоду, завдану смертю ОСОБА_6 одноразово в розмірі 10219,10грн.
		Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 - 10 000 гривень моральної шкоди, заподіяної смертю особи.
		Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 3500 грн. витрат на правову допомогу. 
		Стягнути з ОСОБА_4 в доход держави 243,60 (двісті сорок три гривні шістдесят копійок) судового збору.
		У задоволенні решти вимог - відмовити.
		Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Шевченківський районний суд м. Львова шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення апеляційної скарги.
		Суддя О.  І.  Ковальчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...