Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 914/4455/15 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Визнання договорів (правочинів) недійсними; купівлі - продажу; нерухомого майна.
Надіслано судом: 28.03.2016. Зареєстровано: 29.03.2016. Забезпечено надання загального доступу: 01.04.2016.
Дата набрання законної сили: 11.10.2016
Результат оскарження 11.10.2016 Львівський апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		15.03.2016р.   Справа№ 914/4455/15 
		 
		За позовом: Державної акціонерної компанії «Хліб України», м.Київ
		до відповідача-1:  Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Геосистеми», м.Львів
		до відповідача-2: Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України» «Львівський комбінат хлібопродуктів», м.Львів
		третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Міністерство аграрної політики та продовольства України, м.Київ
		третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Товарна біржа «Перша Універсальна», м.Львів 
		про визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу нерухомості на аукціоні Товарної біржі «Перша Універсальна»
		 
		Суддя Щигельська О.І.
		при секретарі Зарицькій О.Р.
		Представники:
		від позивача: ОСОБА_1,   представник за довіреністю
		від відповідача-1: ОСОБА_2  представник за довіреністю
		від відповідача-2: ОСОБА_3  представник за довіреністю
		від третіх осіб-1,2: не зявилися
		Суть спору: позов заявлено Державної акціонерної компанії «Хліб України», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Геосистеми», м.Львів та до Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України» «Львівський комбінат хлібопродуктів», м.Львів про визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу нерухомості на аукціоні Товарної біржі «Перша Універсальна» від 23.06.2009р. №28-LV/09, укладеного між ТзОВ «Торговий дім «Геосистеми» та ДП ДАК «Хліб України» «Львівський комбінат хлібопродуктів».
		Ухвалою суду від 30.12.2015р. провадження у справі порушено та призначено до розгляду в судовому засіданні на 20.01.2016р. Ухвалою суду від 20.01.2016р. розгляд справи відкладено на 01.02.2016р. у звязку з неявкою відповідачів. Ухвалою суд від 01.02.2016р. до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Міністерство аграрної політики України та Товарну біржу «Перша Універсальна» та розгляд справи відкладено на 17.02.2016р. Ухвалою суду від 17.02.2016р. за клопотанням позивача строк вирішення спору продовжено на 15 днів та розгляд справи відкладено на 09.03.2016р. Ухвалою суду від 09.03.2016р. розгляд справи відкладено на 15.03.2016р. 
		Учасникам судового процесу розяснено права, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.
		Представник позивача в судове засідання 15.03.2016р. зявився, долучив до матеріалів справи додаткові документи (вх.№10314/16 від 15.03.2016р.). Позовні вимоги підтримав в повністю з підстав, зазначених у позовній заяві та поданих додаткових поясненнях. Зокрема, ствердив, що укладений між відповідачами в червні 2009 року договір є нікчемним, зважаючи на те, що він нотаріально не посвідчений та не пройшов державну реєстрацію. Просив визнати такий правочин недійсним, заважаючи також і на його невідповідність законодавству та су переченню інтересам держави.
		Представник відповідача-1 в судовому засіданні 15.03.2016р. проти позову заперечив з мотивів, наведених у поданому ним відзиві, звернувши, серед іншого, увагу на те, що в 2009 році рішенням суду, яке набрало законної сили, оспорюваний правочин визнано дійсним, а обгрунтування позову зводиться до переоцінки позивачем тих обставин справи, правову оцінку яким надано вказаним рішенням суду. Окрім цього, просив також застосувати наслідки спливу строку позовної давності та, зважаючи на таке, відмовити у задоволенні позову.
		Представник відповідача-2 в судовому засіданні 15.03.2016р. проти задоволення позовних вимог не заперечив, з мотивів наведених у поданих ним поясненнях, підтримавши наведені позивачем доводи.
		Іншими учасниками судового процесу явки повноважних представників в судове засідання 15.03.2016р. не забезпечено, хоча про час та місце проведення судового засідання їх повідомлено належним чином. До матеріалів справи долучено надіслані факсограмою пояснення Міністерства аграрної політики та продовольства України по суті спору.
		Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, в яких достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч.3 ст.4-3 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у зв'язку із чим передбачені у ст.77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи не вбачаються. 
		Дослідивши матеріали справи та розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення учасників судового процесу, судом встановлено таке.
		23.06.2009 між ТзОВ «ТД «Геосистеми» (відповідач-1 по справі) та ДП ДАК «Хліб України» «Львівський КХП» (відповідач-2 по справі) за результатами аукціону з продажу майна ДАК «Хліб України», що перебуває в господарському віданні ДП ДАК «Хліб України» «Львівський КХП» укладено договір купівлі-продажу нежитлових будівель: млин (літ. Є-5) площею 3047,4 м.кв., пожежне депо (літ. В-1) площею 13,9 м. кв., складська будівля (літ. Е-5) площею 2134,7 м.кв., будівля насосної (літ. И-1) площею 9,4 м.кв., розташованих на земельній ділянці площею 1,1604 га за адресою: м. Львів, вул. Лемківська, 9.
		Предметом вказаного договору є нерухоме майно, що перебувало до моменту відчуження у державній власності.
		Державна акціонерна компанія «Хліб України» (позивач по справі), утворена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.1996р. №1000, є правонаступником Головного управління по хлібопродуктах та Головного управління комбікормової промисловості Мінсільгосппроду. Її засновником є держава в особі Кабінету Міністрів України, а повноваження щодо управління корпоративними правами держави стосовно позивача здійснюються Міністерством аграрної політики України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2010р. №764. Майно ДАК «Хліб України» складається з основних фондів, обігових коштів, цінних паперів, а також фінансових та інших активів, відображених у його бухгалтерському балансі. Джерелом формування такого майна є, зокрема, майно, передане засновником. Позивач є власником, зокрема, майна, переданого засновником до статутного капіталу Позивача, відтак, останній володіє, користується та розпоряджається належним йому майном і вчиняє стосовно нього будь-які дії, що не суперечать законодавству, статуту та меті його діяльності.
		Позивач є засновником дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України» «Львівський комбінат хлібопродуктів» (відповідач-2 по справі), яка створена рішенням Спостережної ради ДАК «Хліб України» від 10.03.1998р. (протокол №3), шляхом реорганізації державного підприємства Львівський комбінат хлібопродуктів на виконання постанови Кабінету міністрів України від 15.11.1997р. №1218 «Про прискорення приватизації хлібоприймальних і хлібозаготівельних підприємств». 
		Згідно з вказаною постановою Кабінету Міністрів України, статутний фонд ДАК «Хліб України» сформовано шляхом передачі майна державних підприємств. Майно компанії, яке входить до статутного фонду Позивача і не підлягає приватизації (відчуженню), є власністю держави.
		Позивач звертає увагу на те, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України №1218, наказу №24 від 13.03.1998р., акту оцінки власного майна підприємства за січень місяць 1998 року, за позивачем зареєстроване майно, що знаходиться за адресою: Львівська область, м. Львів, вул. Лемківська, буд. 9, а саме: пожежне депо літ. «В-1» заг. пл. 13,9 кв.м. (станом на 06.10.2008р. будівля пожежного депо зруйнована на 58% - залишився фундамент), що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно №23059961 від 18.06.2009р. реєстраційний номер 24949505, виданим Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», номер запису 1044 в книзі 3; склад літ. «Е-5» пл. 2134,7 кв.м. (частина будівлі літ. «Е-5» зруйнована (% руйнації 78%), внаслідок чого змінилась пл. із 2134,7 кв.м. на 629,1 кв.м.), що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно №23060086 від 18.06.2009р., реєстраційний номер 24949192, виданим Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», номер запису 1044 в книзі 3; млин літ. «Є-5» пл. З 047,4 кв.м. (станом на 06.10.2008р. будівля млину зруйнована на 90% - залишився фундамент), що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно №23059894 від 18.06.2009р., реєстраційний номер 24949650, виданого обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», номер запису 1044 в книзі 3 (копія витягу додається до позову); насосна літ. «И-1» пл. 9,4 кв.м. (станом на 06.10.2008р. будівля насосної зруйнована на 58% - залишився фундамент), що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно №23060123 від 18.06.2009р., реєстраційний номер 24949601, виданим Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», номер запису 1044 в книзі 3.
		Зазначене нерухоме майно перебувало у господарському віданні Відповідача-2. Зокрема, в п.4.3 Статуту ДП ДАК «Хліб України» «Львівський комбінат хлібопродуктів» зазначено, що майно компанії (ДАК «Хліб України») передається підприємству (ДП ДАК «Хліб України» «Львівський комбінат хлібопродуктів») в користування, який має право вчиняти щодо майна компанії будь-які дії тільки з дозволу компанії. ДП ДАК «Хліб України» «Львівський комбінат хлібопродуктів», володіє, користується і розпоряджається майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, що не суперечать чинному законодавству та цьому Статуту. 
		Відповідно до п.3.7.3 зазначеного Статуту, ДП ДАК «Хліб України» «Львівський комбінат хлібопродуктів» має право, в установленому законодавством та цим Статутом порядку, продавати і передавати іншим підприємствам, організаціям та установам, обмінювати, здавати в оренду, надавати безоплатно в тимчасове користування або в позику майно та кошти, а також належні йому будинки, споруди, устаткування, транспортні засоби, інвентар, сировину та інші матеріальні цінності, а також списувати їх з балансу. Здійснення будь-яких угод з майном компанії, яке передане підприємству в користування, провадиться лише з дозволу компанії.
		Відтак, позивач вважає, що договір купівлі-продажу нерухомості, укладений на аукціоні Товарної біржі «Перша Універсальна» від 23.06.2009р. №28-LV/09 між ТзОВ «Торговий дім «Геосистеми» та ДП ДАК «Хліб України» «Львівський комбінат хлібопродуктів», не відповідає вимогам чинного законодавства та суперечить інтересам держави. 
		Відтак, вважаючи вказаний правочин нікчемним, позивач просить визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу нерухомості на аукціоні Товарної біржі «Перша Універсальна» від 23.06.2009р. №28-LV/09, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Геосистеми» та Дочірнім підприємством Державна акціонерна компанія «Хліб України «Львівський комбінат хлібопродуктів».
		Позивач вважає, що оскільки договір вчинений з порушенням закону, не посвідчений нотаріально та не пройшов державну реєстрацію, то це свідчить про його нікчемність. Так, позовні вимоги ДАК «Хліб України» обґрунтовує, зокрема, тим, що не зважаючи на відсутність погодження Кабінетом Міністрів України можливості відчуження вказаного державного майна, відсутність погодження ДАК «Хліб України» на укладення такого договору, а також включення зазначеного майна ДП ДАК «Хліб України» «Львівський комбінат хлібопродуктів» до Переліку обєктів державної власності, що не підлягають приватизації, зазначене нерухоме майно відчужено ТзОВ «Торговий дім «Геосистеми». Також позивач звертає увагу на те, що на момент вчинення спірного правочину на все майно ДАК «Хліб України» в ході здійснення виконавчого провадження було накладено арешт, отже, в силу законної заборони майно не підлягало відчуженню. 
		При вирішенні спору суд виходив з такого.
		Згідно із ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Так, відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Водночас, згідно з ч.2 ст.215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
		Пленумом Вищого господарського суду України у п.2.5.2 Постанови №11 від 29.05.2013р. розяснено, з урахуванням приписів статті 215 ЦК України та статті 207 ГК України, необхідно розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, частина перша статті 220, частина друга статті 228 ЦК України, частина друга статті 207 ГК України, стаття 13 Закону України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України"), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора (зокрема, частина перша статті 227, частина перша статті 229, частина перша статті 230, частина перша статті 232 ЦК України, частина перша статті 207 ГК України). За змістом частини другої статті 215 ЦК України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним. Отже, спори про визнання нікчемних правочинів недійсними підлягають вирішенню господарськими судами у загальному порядку. 
		Позивач стверджує, що оскільки договір купівлі-продажу нерухомості на аукціоні Товарної біржі «Перша Універсальна» від 23.06.2009р. №28-LV/09, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Геосистеми» та Дочірнім підприємством Державна акціонерна компанія «Хліб України «Львівський комбінат хлібопродуктів» не посвідчений нотаріально та не пройшов державну реєстрацію, то такий правочин є нікчемним зважаючи на приписи закону.
		Відповідно ст.657 ЦК України в редакції, чинній на момент підписання договору, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Згідно з ч.3 ст.640 ЦК України, договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації. Водночас, ст.220 ЦК України встановлено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
		Суд звертає увагу на те, що рішенням господарського суду Львівської області від 25.09.2009р. у справі №5/193 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Геосистеми», м. Львів до відповідача  1: Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України» «Львівський комбінат хлібопродуктів», м. Львів та до відповідача  2: Товарної біржі «Перша Універсальна», м. Львів, за участю третьої особи: Державної акціонерної компанії «Хліб України», про визнання права власності на обєкти нерухомого майна, позов задоволено повністю. Зокрема, вказаним рішенням визнано дійсним договір купівлі продажу обєктів нерухомого майна, що знаходяться в м.Львові по вул.Лемківській, 9, а саме: пожежне депо літ «В-1» площею 13,9 м.кв, млин літ «Є-5», площею 3047,4 м.кв., будівля насосної літ «И-1» площею 9,4 м.кв., складська будівля літ «Е-5» площею 2134,7 м. кв., а також визнано право власності ТзОВ «Торговий дім «Геосистеми» на обєкти нерухомого майна, що знаходяться в м.Львові по вул.Лемківській, 9, а саме: пожежне депо літ «В-1» площею 13,9 м.кв, млин літ «Є-5», площею 3047,4 м.кв., будівля насосної літ «И-1» площею 9,4 м.кв., складська будівля літ «Е-5» площею 2134,7 м. кв. 
		При винесенні зазначеного рішення судом встановлено, що шляхом укладення договору купівлі-продажу нерухомості на аукціоні Товарної біржі «Перша Універсальна» від 23.06.2009р. сторони тим самим погодили усі істотні умови майбутнього нотаріально-посвідченого договору купівлі-продажу майна, так як сторонами було досягнуто згоди щодо предмету договору купівлі-продажу нерухомого майна, погоджено ціну договору, порядок проведення розрахунків та приймання-передачі майна. Дану обставину підтверджує і те, що 08 липня 2009р. між Позивачем і Відповідачем-1 укладено додаткову угоду №1, та додаток від 08.09.2009р. про зміну порядку розрахунків за придбаний обєкт. Позивач виконав умови укладеного договору купівлі-продажу нерухомості на аукціоні, а саме здійснив повну оплату вартості обєкту аукціону. Даний факт підтверджується відповідними платіжними відомостями.
		Зазначені обставини й покладено судом в основу прийнятого рішення.
		Хоч позивач в обґрунтування позовних вимог і зазначає про те, що судом не враховано, що договір купівлі-продажу нерухомого майна в силу ст.657 ЦК України в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, підлягав і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, тому не міг бути визнаний судом дійсним на підставі ч.2 ст.220 ЦК України, і, відповідно, відсутні підстави для визнання за позивачем права власності на спірне нерухоме майно (зазначена позиція тотожна правовій позиції Верховного Суду України, наведеній у постанові від 19.06.2013р. по справі №6-49ц13), суд звертає увагу на те, що рішення господарського суду Львівської області від 25.09.2009р. у справі №5/193 не скасоване та набрало законної сили у встановленому законом порядку. Надана у ньому правова оцінка зібраним у справі доказам підтримана рішеннями судів апеляційної та касаційної інстанцій, а саме постановами Львівського апеляційного господарського суду від 25.02.2010р. та Вищого господарського суду України від 07.07.2010р.
		Як встановлено ч.1 ст.115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження». Відповідно до ч.3 ст.35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
		Відтак, хоч ч.1 ст.111-28 ГПК України і визначено, що висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права, проте, предметом вказаного спору не є визнання оспорюваного правочину дійсним, отже, відсутні підстави для застосування судом норм ч.2 ст.220 ЦК України із врахуванням зазначеної правової позиції Верховного Суду України. Враховуючи вищенаведене, при розгляді справи №914/4455/15 господарський суд Львівської області не наділений повноваженнями надавати правову оцінку підставності прийняття рішенням іншим судом, що набрало законної сили, змінювати чи скасовувати його, а зазначений у резолютивній частині рішення висновок про дійсність правочину є обовязковим і для суду також в силу норми, що зафіксована у приписі ч.1 ст.115 ГПК України.
		Водночас, суд також звертає увагу на те, що недійсність правочину договору купівлі-продажу нерухомого майна, зважаючи на не проведення його державної реєстрації в законодавстві України не встановлено. Тобто договори купівлі-продажу нерухомого майна, державну реєстрацію яких не проведено, не є нікчемними. Закон повязує проведення державної реєстрації лише із моментом укладення такого договору.
		Також слід звернути увагу на те, що на момент укладення спірного договору, порядок державної реєстрації правочинів регулювався Тимчасовим порядком державної реєстрації правочинів, затвердженим  постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004р. №671. Відповідно до п.п. 5, 6 вказаного Порядку, договір купівлі-продажу нерухомого майна підлягає державній реєстрації, яка проводиться шляхом внесення нотаріусом запису до Реєстру одночасно з його нотаріальним посвідченням. 
		У рішенні господарського суду Львівської області від 25.09.2009р.у справі №5/193 встановлено, що ДП ДАК «Хліб України» «Львівський комбінат хлібопродуктів» ухиляється від нотаріального посвідчення правочину, а саме договору купівлі-продажу нерухомості на аукціоні Товарної біржі «Перша Універсальна» від 23.06.2009р. №28-LV/09, укладеного між ТзОВ «Торговий дім «Геосистеми» та ДП ДАК «Хліб України «Львівський комбінат хлібопродуктів». З наведеного вище вбачається, що не проведення державної реєстрації вказаного правочину зумовлене саме ухиленням відповідача-2 від нотаріального посвідчення правочину. Подальше нотаріальне посвідчення правочину після визнання його дійсним судом, у відповідності до закону, не вимагалось.
		Аналізуючи рішення господарського суду Львівської області від 25.09.2009р., позивач, в контексті наведених у ньому підстав визнання правочину дійсним, також зазначає, що умови договору фактично не виконані, оскільки кошти з продажу такого майна ДП ДАК «Хліб України» «Львівський комбінат хлібопродуктів» не отримано. Ухвалою суду від 09.03.2016р. суд витребував з архіву господарського суду Львівської області справу №5/193 для огляду. Так, аналізуючи матеріали зазначеної справи, суд звертає увагу на те, що вказаним рішенням суду встановлено, що ТзОВ «Торговий дім «Геосистеми» виконано умови укладеного договору купівлі-продажу нерухомості на аукціоні, а саме здійснено повну оплату вартості обєкту аукціону, що підтверджується відповідними платіжними відомостями, зокрема квитанцією №7418 від 13.06.2009р. про сплату гарантійного та ліцензійного збору за проведення аукціону, платіжними дорученнями №11 від 24.06.2009р. про сплату збору за операції купівлі-продажу нерухомого майна та №47 від 22.09.2009р. про оплату за майно, що знаходить за адресою: м.Львів, вул.Лемківська, 9 згідно рахунку.
		Водночас посилання позивача те, що ТзОВ «Товарна біржа «Перша Універсальна» не перераховано отримані від ТзОВ «Торговий дім «Геосистеми» кошти, сплачені останнім на виконання умов договору, на рахунок ДП ДАК «Хліб України» «Львівський комбінат хлібопродуктів» не може вважатись належним та допустимим доказом недійсності (нікчемності) правочину. Видається, що захист права ДАК «Хліб України», як власника відчуженого майна, шляхом зобовязання ТзОВ «Товарна біржа «Перша Універсальна» здійснити перерахування коштів, отриманих від відповідача-1 на користь ДП ДАК «Хліб України» «Львівський комбінат хлібопродуктів», є самостійним предметом спору та не може бути вирішений в межах заявлених позивачем позовних вимог у даній справі.
		Щодо тверджень позивача про те, що нерухоме майно відчужено ТзОВ «Торговий дім «Геосистеми» не зважаючи на відсутність погодження Кабінетом Міністрів України можливості відчуження вказаного державного майна, відсутність погодження ДАК «Хліб України» на укладення такого договору, а також включення зазначеного майна ДП ДАК «Хліб України» «Львівський комбінат хлібопродуктів» до Переліку обєктів державної власності, що не підлягають приватизації, суд зазначає таке.
		Рішенням господарського суду Львівської області від 25.09.2009р. та постановою Львівського апеляційного господарського суду України від 25.02.2010р. у справі №5/193 встановлено, що відповідно до реєстраційних посвідчень на обєкти нерухомого майна від 29.11.2000р. (а.с.а.с.39, 40, 41, 42) спірне майно зареєстроване на праві державної власності за ДАК «Хліб України» в господарському віданні ДП ДАК «Хліб України» «Львівський комбінат хлібопродуктів».
		Право господарського відання, відповідно до ч.1, ч.2 ст. 136 ГК України є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.
		Пунктом 4.3. Статуту ДП ДАК «Хліб України» «Львівський КХП»(а.с.а.с.30-34 справи №5/193) (підприємство) визначає, що майно ДАК «Хліб України» (компанія) передається підприємству в користування. Підприємство має право вчиняти щодо майна компанії будь-які дії тільки з дозволу компанії (а.с.32 справи №5/193).
		Відповідно до п.6 Порядку відчуження обєктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 803 від 06.06.2007р. (далі Порядок відчуження обєктів державної власності), відчуження майна здійснюється безпосередньо суб'єктом господарювання, на балансі якого перебуває таке майно, лише після надання на це згоди або дозволу відповідного суб'єкта управління майном, який є представником власника і виконує його функції у межах, визначених законодавчими актами. Рішення про надання згоди на відчуження нерухомого майна, а також повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання та рухомого складу залізничного транспорту приймається суб'єктами управління лише за погодженням з Фондом державного майна. 
		Така ж норма закріплена в ч.5 ст. 75 ГК України.
		Як встановлено судом першої інстанції у справі №5/193 і це вбачається з матеріалів справи, відповідачем 1 було отримано всі необхідні дозволи та погодженнядля продажу спірного нерухомого майна. Так, зокрема, листом№ 1-1-22/5694 від 26.12.2008р. (а.с.36) ДАК «Хліб України» повідомило про те, що відповідно до рішення комісії з питань обліку, вибуття, списання та відчуження основних засобів дочірніми підприємствами ДАК «Хліб України» Компанія дає дозвіл ДП ДАК «Хліб України» «Львівський комбінат хлібопродуктів» реалізувати залишки корпусу млина, будівлі пожежного депо, будівлі складу та будівлі насосної станції. Продаж зазначених залишків будівель здійснити за ринковими цінами в межах чинного законодавства на конкурсних засадах через біржі, на аукціоні, за курсом, але не нижче залишкової вартості. Листом №10-17-5672 від 23.04.2009р. (а.с.22) отримано згоду Фонду державного майна України на відчуження зазначеного вище майна.
		Пунктами 21, 22 вищезгаданого Порядку відчуження обєктів державної власності встановлено, що інформація про майно, що підлягає продажу на аукціоні публікується не пізніше ніж за 15 робочих днів до дати проведення аукціону у друкованих засобах масової інформації. Строк призначення аукціону не повинен перевищувати 6 місяців з дня надання згоди на продаж майна.
		Судом першої інстанції у справі №5/193 встановлено, що оголошення про продаж майна було опубліковане в газеті «Газета по-Українськи» і містило відомості про майно, визначені в п. 20 Порядку. Строк призначення аукціону не перевищував шестимісячного терміну з моменту отримання листа ДАК «Хліб України» № 1-1-22/5694 від 26.12.2008р. про надання згоди на продаж обєктів нерухомості, листа Фонду державного майна України № 10-17-5672 від 23.04.2009р. про надання згоди на продаж обєктів нерухомості.
		Окрім цього позивач, в обґрунтування позовних вимог, звертає увагу на те, що на момент вчинення спірного правочину постановою про відкриття виконавчого провадження підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м.Києві від 28.05.2009р. накладено арешт на все майно ДАК «Хліб України», отже, в силу законної заборони майно не підлягало відчуженню.
		Водночас, суд звертає увагу на те, із змісту постанови про відкриття виконавчого провадження від 28.05.2009р., вбачається, що заборона здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику, накладено в межах суми звернення стягнення. Позивачем не надано жодного доказу на підтвердження включення обєктів нерухомого майна, що знаходяться в м.Львові по вул.Лемківській, 9 та були предметом купівлі-продажу спірного договору до акту опису та арешту майна боржника та оголошення заборони на розпорядження ним.
		Зазначені обставини були  предметом дослідження також у справі №5/193, за результатами якого судом зроблено висновок про те, що при накладенні арешту постановою про відкриття виконавчого провадження підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м.Києві від 28.05.2009р.  на все майно ДАК «Хліб України» державним виконавцем не було дотримано вимого Закону щодо застосування арешту.
		Відтак, зважаючи на те, що така постанова суперечила чинному на той час законодавству, судом не взято її до уваги при винесенні рішення.
		Суд звертає увагу на те, що предметом спору по справі №5/193, що розглядалась господарським судом Львівської області, було, зокрема, визнання дійсним нотаріально не посвідченого правочину, саме у звязку із встановленням факту накладення арешту на все майно ДАК «Хліб України» державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження від 28.05.2009р., відтак, обставини, на які позивач покладається як на підставу недійсності позову зважаючи на його невідповідність закону, вже досліджувались судом, та їм надано відповідну правову оцінку.
		Також суд звертає увагу на те, що у поданому ТзОВ «Торговий дім «Геосистеми» відзиві (вх.№6373/16 від 16.02.2016р.), відповідач-1 просить суд відмовити у задоволенні позову зважаючи на пропуск позивачем строку позовної давності, зважаючи на те, що оспорюваний правочин укладено 23.06.2009р., а позовну заяву ДАК «Хліб України» подано лише тепер. У своїх запереченнях на вказану заяву позивач зазначає, що про оспорюваний правочин йому стало відомо лише на стадії апеляційного оскарження рішення господарського суду Львівської області від 15.04.2015р. по справі №914/534/15 за позовом ПАТ «Фірма «Львів-Петроль» до ТзОВ «Торговий дім «Геосистеми», ДП ДАК «Хліб України» «Львівський комбінат хлібопродуктів» та Товарної біржі «Перша Універсальна» про визнання недійсним договору купівді-продажу нерухомості, коли ухвалою Львівський апеляційний господарський суд від 18.06.2015р. ДАК «Хліб України» залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2.
		Розглянувши вказану заяву, суд звертає увагу на таке.
		Відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність  це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Як визначено ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Спеціальної позовної давності, більш тривалої порівняно із загальною позовною давністю, для вимог про визнання нікчемного правочину недійсним не встановлено.
		Як визначено ст.260, ч.1 ст.261 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		Водночас, позивач звертає увагу на те, що оскільки позивач не є стороною оспорюваного договору, початок перебігу позовної давності слід обраховувати не з моменту, коли йому стало відомо про наявність оспорюваного договору, а з моменту, коли позивач дізнався про факт вчинення оспорюваного договору відповідачами з порушенням закону. Зазначене, зокрема, кореспондує правовій позиції, наведеній у постанові Верховного Суду України від 20.08.2013 у справі №3-18гс13.
		Аналізуючи матеріали справи №5/193 про визнання права власності на обєкти нерухомого майна, що розглядалась господарським судом Львівської області та рішення, за результатами розгляду якої, договір купівлі-продажу нерухомості на аукціоні Товарної біржі «Перша Універсальна» від 23.06.2009р. №28-LV/09, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Геосистеми» та Дочірнім підприємством Державна акціонерна компанія «Хліб України «Львівський комбінат хлібопродуктів» визнано дійсним, суд звертає увагу на те, що ДАК «Хліб України» було залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1, про що, зокрема, зазначено в ухвалі суду від 18.08.2009р. про порушення провадження по справі №5/193. До матеріалів вказаної справи долучено копію листа ДАК «Хліб України» №2-1-09/1567 від 22.09.2009р. за підписом першого заступника правління ОСОБА_4 (вх.№19441 від 24.09.2009р.), яким останнє просить розглядати справу без участі ДАК «Хліб України» у звязку з тим, що спірні приміщення знаходяться в господарському віданні ДП ДАК «Хліб України» «Львівський комбінат хлібопродуктів». Відтак, суд приходить до висновку, що ДАК «Хліб України» не був позбавлений передбачених ст.ст.22, 27 ГПК України прав учасника судового процесу, в тому числі й права на ознайомлення з матеріалами справи, а відтак мав можливість довідатись про обставини укладення оспорюваного договору. Проте, зазначеними процесуальними правами, як вбачається з матеріалів справи, ДАК «Хліб України» не скористалась.
		Згідно з ч.ч.2, 3, 4 ст.267 ЦК України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
		Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що ДАК «Хліб України» подано позовну заяву від 21.12.2015р. до господарського суду Львівської області після спливу встановленого законом 3 річного строку позовної давності. Відтак, зважаючи на зроблену відповідачем-1 заяву, суд вважає, що підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності наявні.
		Водночас, звертає увагу на те, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Так, Пленумом Вищого господарського суду України у п.2.2 Постанови №10 від 29.05.2013р. розяснено, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. 
		Згідно з ч.1 ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. 
		Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. 
		Як вже зазначалось, відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обовязковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
		Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. 
		Враховуючи вищенаведене, суд звертає увагу на те, що обставини, на які позивач посилається як на підставу нікчемності оспорюваного правочину належними та допустимим доказами не доведено, так само як і підставність визнання такого правочину недійсним після того, як рішенням суду, яке набрало законної сили такий правочин визнано дійсним. Відтак, хоч позовна давність спливла і про це зроблено відповідну заяву відповідачем-1, у задоволенні позову слід відмовити з підстав його необґрунтованості.
		Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відтак, суд приходить до висновку, що витрати зі сплати судового збору слід покласти на позивача в повному обсязі.
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 116 ГПК України, суд, -
		 
		В И Р І Ш И В :
		 
		1. У задоволенні позову відмовити повністю.
		2. Строк і порядок оскарження рішення суду визначені ст.ст.91-93 ГПК України.
		 
		Повне рішення складено 21.03.2016р.
		 
		 
		Суддя                                                                                        Щигельська О.І.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...