Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/22288/15 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної фінансової політики, зокрема зі спорів у сфері:; державного регулювання ринків фінансових послуг, у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: 29.03.2016. Зареєстровано: 29.03.2016. Забезпечено надання загального доступу: 31.03.2016.
Дата набрання законної сили: 28.03.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  Справа: №   826/22288/15                               Головуючий у 1-й інстанції:   Федорчук А.Б.                                                                                              Суддя-доповідач:  Петрик І.Й. 
		 
		У  Х  В  А  Л  А
		Іменем України
		 
		28 березня 2016 року                                                                                            м. Київ
		 
		Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		 
		Головуючого суддіПетрика І.Й.СуддівОксененка О.М., Шурко О.І.,При секретаріПриходько К.М.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Національного банку України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 січня 2016 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк» до Національного банку України про скасування рішення, -
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» пред'явило позов до Національного банку України про визнання протиправним та скасування Рішення Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайта) платіжних систем Національного банку України «Про накладення штрафу на публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» від 09.09.2015 року №465.
		Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 січня 2016 року позовні вимоги задоволено.
		Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.
		Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі розпорядження Національного банку України від 14.08.2015 № 459-р фахівцями Департаменту фінансового моніторингу у термін з 14.08.2015 до 28.08.2015 здійснено позапланову виїзну перевірку публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» з питань дотримання ним окремих вимог законодавства, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення (далі - законодавство з питань фінансового моніторингу) та валютного законодавства.
		За результатами позапланової виїзної перевірки публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» складено Довідку про позапланову виїзну перевірку Банку від 27.08.2015 р. (надалі - Довідка).
		З Довідки вбачається, що підчас перевірки встановлено порушення статті 10 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», що полягає у невиконанні обов'язку відмовити клієнту в обслуговуванні (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) у разі встановлення факту подання ним під час здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта недостовірної інформації.
		На підставі результатів перевірки Комітетом з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем прийнято Рішення від 09.09.2015 року №465, яким на публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» накладено штраф за порушення вимог статті 10 Закону у розмірі 2 990 132,00 гривень (надалі - Рішення №465).
		Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся із даним позовом до суду.
		Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
		Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів погоджується із огляду на наступне.
		З матеріалів справи вбачається, що 01.07.2015 року Позивачем відкрито рахунки НОМЕР_1 (у гривні) та № НОМЕР_2 (у доларах США) фізичній особі - ОСОБА_5 (народному депутату України, далі - Клієнт).
		Під час перевірки виявлено порушення Позивачем вимог законодавства, а саме, відкриття рахунку на підставі поданої Клієнтом під час здійснення його ідентифікації недостовірної інформації, чим порушено вимоги статті 10 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» № 1702-VII (надалі - Закон № 1702-VII).
		Відповідач зазначає, що Позивачем не вжито всіх заходів щодо перевірки відомостей Клієнта, зокрема, його вивчення шляхом отримання додаткової інформації (даних) стосовно останнього, суд не погоджується з даними твердженнями виходячи з наступного.
		Відповідно до ст. 1067 Цивільного кодексу України, Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам. Банк не має права відмовити у відкритті рахунка, вчинення відповідних операцій за яким передбачено законом, установчими документами банку та наданою йому ліцензією, крім випадків, коли банк не має можливості прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами. У разі необґрунтованого ухилення банку від укладення договору банківського рахунка клієнт має право на захист відповідно до цього Кодексу.
		У відповідності до абз. 1, абз. 3 п. 1.3 Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління Національного банку України від від 12 листопада 2003 року № 492, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.12.2003 за N 1172/8493 (надалі - Інструкція №492), Клієнти мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору, крім випадків, якщо банк не має змоги прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами. Фізичні особи мають право відкривати рахунки для здійснення підприємницької, незалежної професійної діяльності та для власних потреб.
		З аналізу вищезазначених норм права вбачається, що банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунку та заборону відмови у відкритті рахунку, виключенням з цього правила може бути відсутність можливості прийняти на банківське обслуговування (наприклад, відсутність банківської ліцензії, відсутність у банку права здійснювати певні операції тощо) та якщо відмова відкрити рахунок допускається законом або банківськими правилами.
		Відповідно до ч. 1- ч. 4 ст. 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 року № 2121-III (надалі - Закон № 2121-III), Банк зобов'язаний ідентифікувати та верифікувати відповідно до вимог законодавства України: клієнтів (крім банків, зареєстрованих в Україні), що відкривають рахунки в банку; клієнтів, які здійснюють фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу; клієнтів (осіб) у разі виникнення підозри в тому, що їх фінансові операції (фінансова операція) можуть (може) бути пов'язані (пов'язана) з фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення; клієнтів, які проводять перекази без відкриття рахунка на суму, що дорівнює чи перевищує 15000 гривень, або на суму, еквівалентну зазначеній сумі, в тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, одиницях вартості, але є меншою ніж 150000 гривень, або на суму, еквівалентну зазначеній сумі, в тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, одиницях вартості; клієнтів, що здійснюють фінансові операції з готівкою без відкриття рахунка на суму, що дорівнює або перевищує 150000 гривень, або у сумі, еквівалентній зазначеній сумі, в тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах; клієнтів, у яких банк залучає кошти на умовах субординованого боргу; клієнтів, що укладають з банком кредитні договори, договори про зберігання цінностей або надання в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; осіб (крім банків, зареєстрованих в Україні), з якими банк як професійний учасник ринку цінних паперів укладає договори для здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів (фондовому ринку). З дня укладення договору така особа є клієнтом банку; осіб, уповноважених діяти від імені зазначених клієнтів/осіб (представника клієнта); клієнтів (осіб), визначених нормативно-правовим актом Національного банку України з питань здійснення фінансового моніторингу. Банк здійснює ідентифікацію, верифікацію клієнта (особи, представника клієнта) і вживає заходів відповідно до законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, до відкриття рахунка клієнту, укладення договорів чи здійснення фінансових операцій, зазначених у частині другій цієї статті. Банк має право витребувати, а клієнт (особа, представник клієнта) зобов'язаний надати документи і відомості, необхідні для здійснення ідентифікації та/або верифікації (в тому числі встановлення ідентифікаційних даних кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), аналізу та виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, та інші передбачені законодавством документи та відомості, які витребує банк з метою виконання вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.
		Згідно з п. 2.1, п. 2.3 Інструкції №492, Банкам забороняється відкривати та вести анонімні (номерні) рахунки. Банки зобов'язані на підставі офіційних документів або засвідчених в установленому законодавством України порядку їх копій ідентифікувати та верифікувати клієнтів - власників рахунків / представників власників рахунків / осіб, які відкривають рахунки на користь третіх осіб у порядку, установленому законодавством України з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та нормативно-правовим актом Національного банку з питань фінансового моніторингу. Рахунок клієнту відкривається лише після його ідентифікації банком. Банк під час ідентифікації та верифікації клієнта встановлює ідентифікаційні дані про цього клієнта, передбачені статтею 9 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».
		У відповідності до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» № 1702-VII (надалі - Закон № 1702-VII), Суб'єкт первинного фінансового моніторингу відповідно до законодавства зобов'язаний на підставі поданих клієнтом (представником клієнта) офіційних документів або засвідчених в установленому порядку їх копій (якщо інше не передбачено цим Законом) здійснювати ідентифікацію та верифікацію клієнта (представника клієнта). Суб'єкт первинного фінансового моніторингу в процесі обслуговування клієнта зобов'язаний уточнювати інформацію про клієнта в порядку, встановленому суб'єктом державного фінансового моніторингу, який відповідно до цього Закону виконує функції державного регулювання та нагляду за відповідним суб'єктом первинного фінансового моніторингу.
		На підставі ч. 9 та ч. 10 ст. 9 Закону № 1702-VII, суб'єкти первинного фінансового моніторингу під час ідентифікації та верифікації фізичних осіб резидентів та нерезидентів встановлюють, зокрема, номер (та за наявності - серію) паспорта (або іншого документа, що посвідчує особу та відповідно до законодавства України може бути використаний на території України для укладення правочинів), дату видачі та орган, що його видав.
		Перелік документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, визначений пунктом 1 частини першої статті 13 Закону України «Про єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу та її спеціальний статус».
		З аналізу вищезазначених норм права вбачається, що для відкриття рахунків фізичною особою потрібно для ідентифікування пред'явити паспорт громадянина України (або іншого документа, що посвідчує особу та відповідно до законодавства України може бути використаним на території України для укладення правочинів) та ідентифікаційний номер в даних нормах міститься вичерпний перелік.
		Судом встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_5 (Клієнт) є фізичною особою-резидентом, тому під час ідентифікації та верифікації Банком до відкриття рахунків на виконання вимог законодавства для проведення ідентифікації та верифікації ОСОБА_5 (Клієнт) надано співробітнику Позивача (Банку) наступні документи: паспорт громадянина України та картка фізичної особи - платника податків.
		В матеріалах справи містяться документи, які було подано та досліджено Позивачем під час відкриття рахунків ОСОБА_5: копія заяви про відкриття поточного рахунку в гривні від 01.07.2015 року, копія картки зі зразком підпису, копія паспорту, копія картки фізичної особи-платника податків, копія опитувального листа клієнта - фізичної особи, копія декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013р., копія декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014р., копія службової записки від 01.07.2015 року № 26/3-1110/1 з погоджувальною візою.
		На виконання до вимог п. 5.2. Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14.05.2013р. №189 Банком встановлено, що надані Клієнтом офіційні документи були чинними (дійсними) на момент їх надання та включали всі необхідні ідентифікаційні дані, визначені Законом. Здійснив вивчення Клієнта.
		За даними Опитувального листа Клієнта-фізичної особи від 01.07.2015, який заповнено Клієнтом, встановлено, що Клієнт належить до національних публічних діячів, а саме, є народним Депутатом Верховної Ради України 8-го скликання.
		Так на виконання п. 5 ст.6 Закону № 1702-VII Банком було вжито додаткових заходів для з'ясування джерел походження коштів Клієнта на підставі інформації, отриманої з офіційних публічних джерел, а саме, розміщених на офіційному сайті Верховної Ради України декларацій про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру Клієнта за 2013 та 2014 роки (до яких Клієнт запропонував Банку звернутися з метою вивчення джерел його доходів і фінансового становища).
		За результатами аналізу документів Банком встановлено відповідність даних Опитувального листа, який надано Клієнтом 01.07.2015, офіційній публічній інформації, зокрема: вказано основні джерела доходів, а саме, заробітна плата та дивіденди (доходи від цінних паперів), при цьому зазначена Клієнтом сума основного доходу становить від 5 до 10 тис. грн.., що підтверджується публічним даним про заробітну плату народного депутата України. 
		Зокрема, на офіційному сайті Верховної Ради України надано роз'яснення Прес - служби Апарату Верховної Ради України щодо розміру заробітної плати народних депутатів України, де зазначено наступне: «У зв'язку із численними зверненнями засобів масової інформації щодо розміру заробітної плати народних депутатів України інформуємо про таке. Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України «Про статус народного депутата України» гарантії трудових прав, у тому числі, щодо оплати праці народного депутата України, встановлюються Конституцією України, цим Законом, Кодексом законів по працю України, іншими законами України. Питання оплати праці народних депутатів регулюються статтею 33 Закону України «Про статус народного депутата України» та Постановою Кабінету Міністрів України від 30.06.2005 р. № 510 «Про оплату праці керівних працівників державних органів». Постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2015 р. № 43 «Питання оплати праці членів Кабінету Міністрів України, керівників центральних органів виконавчої влади та інших державних органів у 2015 році» встановлено, що у 2015 році місячна заробітна плата народних депутатів України нараховується у розмірі посадового окладу членів Кабінету Міністрів України, що становить на сьогоднішній день 6109 гривень. Нині відповідно до урядової Постанови № 43 «Питання оплати праці членів Кабінету Міністрів України, керівників центральних органів виконавчої влади та інших державних органів у 2015 році» готується проект Розпорядження Голови Верховної Ради України про оплату праці народних депутатів України, яким заробітна плата народних депутатів буде встановлена саме на цьому рівні. Голова Верховної Ради України ОСОБА_7 підтвердив, що жодного рішення, яке б підвищувало заробітну плату народних депутатів, не готується.; вказано орієнтовний місячний сукупний дохід сім'ї, який становить більше 20 тис. грн. (максимальна градація шаблону Опитувального листа), що корелюється з даними декларацій про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік, де вказана загальна сума сукупного доходу Клієнта 26 061 693,42 грн. (2013 рік - 30 579 856, 93 грн.), включаючи заробітну плату, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) декларанту відповідно до умов трудового або цивільно - правового договору, дивіденди, проценти, дохід від відчуження рухомого майна.
		Крім того, Позивач зазначає, що працівником Банку надано клієнту Опитувальний лист та здійснено аналіз декларацій про доходи за 2013 і 2014 рр., отриманих з офіційних публічних джерел, а саме, на веб-сайті Верховної Ради України, оскільки ОСОБА_5 є народним депутатом України, що не заперечується і Відповідачем та з дозволу керівника відкрив рахунки ОСОБА_5
		Колегія суддів звертає увагу, що при відкритті рахунку позивач відповідно до чинного законодавства мав право і зобов'язаний витребувати лише певні документи (паспорт та ідентифікаційний код) та як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується Відповідачем 01.07.2015 року під час відкриття рахунку Позивачем проведена ідентифікація, верифікація та вивчення ОСОБА_5 на підставі одержаних Банком офіційних документів, а отже, підстав для відмови у відкритті рахунку клієнта у Позивача не було.
		Відповідач зазначає, що згідно з Декларацією про майно, доходи, втрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік (Клієнта), опублікованою на сайті Верховної Ради України, у графі «Сума коштів на рахунках у банках та інших фінансових установах, у т. ч.:» зазначено 63 867 103,60 грн.
		Так, Відповідачем було направлено до Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України (лист Національного банку від 20.08.2015 № 25-00010/59208/БТ), Національного антикорупційного бюро України (лист Національного банку від 20.08.2015 № 25-00010/59212/БТ) та Служби фінансового моніторингу України (лист Національного банку від 20.08.2015 № 25-00010/59210/БТ) запит про надання інформації про Клієнта Банку.
		Крім того, Відповідач зазначає, що 19.08.2015 р. в Декларації про майно, доходи, втрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік, опублікованою на сайті Верховної Ради України, відбулися зміни у графі «Сума коштів на рахунках у банках та інших фінансових установах, у т. ч.:» зазначено 970 920 467,66 грн. (дата подання уточненої декларації ОСОБА_5 19.08.2015).
		З вищезазначеного Відповідачем зроблено висновки, що Позивачем в порушення статті 10 Закону, надав Клієнту банківську послугу (зокрема, відкрив рахунок) на підставі недостовірної інформації, наданої Клієнтом.
		Колегія суддів не погоджується з даними твердженнями відповідача, оскільки Позивач з'ясував фінансовий стан та джерела походження коштів Клієнта на підставі декларацій про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру складеної та оприлюдненої на виконання Закону України «Про запобігання корупції» станом на липень 2015 рік, а не станом на серпень 2015 рік.
		Відповідно до п. 50.1. ст. 50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
		У відповідності до п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.
		Отже, саме на Податковий орган покладено обов'язок щодо перевірки даних податкової декларації, а не на Банк при відкритті рахунків, що в свою чергу не може слугувати про порушення Позивачем вимог ст. 10 Закону № 1702-VII.
		Крім того, законодавством передбачено можливість подання платником податків уточнюючої декларації, що в свою чергу не є підставою вважати про подання недостовірних даних в поданій декларації за звітний період.
		Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що перевірка достовірності даних, які викладені в деклараціях (Клієнта), здійснюють виключно Податковим органом, а отже позивач не може нести відповідальність за достовірність чи недостовірність даних, наведених в деклараціях та не наділений правом перевіряти декларації Клієнтів.
		Чинне законодавство не покладає на Банки обов'язок щодо ставлення під сумнів задекларованих Клієнтом даних в декларації, а отже у Позивача на час відкриття рахунків були відсутні дані, що Клієнтом було подано неправдиву (недостовірну) інформацію про дохід ОСОБА_5
		Щодо даних зазначених клієнтом в опитувальнику, на які посилається НБУ у своїй Довідці від 27.08.2015 року, у Позивача відсутні підстави вважати надану інформацію недостовірною, чи такою, що не відповідає даним декларацій, оскільки сума вказаного орієнтовного місячного сукупного доходу сім'ї «більше 20 тис.» аж ніяк не суперечить даним декларації, оскільки дохід Клієнта є більшим за 20 тисяч гривень, а 5 - 10 тис., як сума основного доходу відповідає розміру заробітної плати народного депутата, що є загально доступною інформацією.
		Відповідач в Довідці від 27.08.2015 року та в запереченнях на позовну заяву зазначає, що Клієнт є керівником ТОВ «ДИН», а отже, ним надано не достовірну інформацію під час заповнення Опитувальник.
		Судом встановлено, що згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch), в розділі керівник зазначено - ОСОБА_5, проте, в розділі «Дані про перебування юридичної особи в процесі припинення» міститься інформація, що з 16.06.2005 р. ТОВ «ДИН» (код ЄДРПОУ 33207621) знаходиться в стані ліквідації за рішенням суду і головою ліквідаційної комісії/ліквідатором є ОСОБА_8.
		Відповідно до ст. 105 Цивільного кодексу України, до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.
		З вищезазначеного вбачається, що ТОВ «ДИН» перебуває в стані припинення з 2005 р., а до ліквідатора, який призначено перейшли повноваження щодо управління справами юридичної особи, а тому твердження Відповідача, що Клієнтом надано не достовірну інформацію є необґрунтованим та таким, що спростовується матеріалами справи.
		Крім того, Відповідачем до матеріалів справи надано Довідку ПАТ «ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ» від 18.08.2015 р. № 7695/1/05 та ПАТ «АЛЬФА-БАНК» від 18.08.2015 р. № 483/БТ-98-Б/Б про те, що станом на 01.01.2015 року у Клієнта сума залишків коштів на відкритих рахунках становить 907 549 758,00 грн. (ПАТ «ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ») та 61 078 999,40 грн. (ПАТ «АЛЬФА-БАНК») суми, та висновок Відповідача про те, що ці суми не співпадають з Декларацією за 2014 рік.
		Колегія суддів звертає увагу, що до повноважень позивача не належить обов'язок щодо перевірки правильності заповнення декларації відображення певних сум та Позич жодного відношення не має до рахунків, відкритих Клієнтом в інших банках.
		Так, згідно з Законом України «Про банки та банківську діяльність» банк має право витребувати інформацію, яка стосується ідентифікації клієнта в тому числі у банків, проте, Суд звертає увагу, що в даному випадку Банк має право, а не зобов'язаний витребовувати дану інформацію та нормативно правовим актом Банк не зобов'язаний звіряти дані, які б були надані іншими банками, з даними Декларації.
		Як свідчать матеріали справи вищезазначені довідки отримані відповідачем вже після відкриття Позивачем рахунку Клієнту, що в даному випадку відповідно до чинного законодавства не може бути підставою для відмови у відкритті Клієнту рахунку.
		В частині посилання апелянта на те, що в Довідці ПАТ «ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ» від 11.09.2015 року № 8443/1/05 зазначено, що за період з 01.01.2015 року по 30.06.2015 року на рахунку Клієнта зараховано відсотки за вкладами - відповідно до чинного законодавства це не може бути підставою для відмови у відкритті клієнту рахунку наявність в інших Банківських установах відкритих рахунків та знаходження на них коштів та нарахування відсотків.
		Так, відповідно до статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
		Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам (частини перша, друга статті 1067 ЦК України).
		Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
		З аналізу вищезазначених норм права вбачається, що спочатку між Банком та Клієнтом укладається Договір на відкриття рахунків, а лише після цього виникає у Банку обов'язок, щодо обслуговування даного рахунку (зарахування, переказ коштів та інше).
		Крім того, п. 24 Постанови Кабінету Міністрів України від 5 серпня 2015 р. № 552, передбачено, що якщо суб'єкт відповідно до частин першої та другої статті 10 Закону прийняв рішення про відмову від встановлення ділових відносин з клієнтом, суб'єкт зобов'язаний протягом одного робочого дня з дати відмови, але не пізніше наступного робочого дня повідомити Держфінмоніторингу про особу, яка мала намір провести фінансову операцію. Якщо суб'єкт прийняв рішення про відмову від встановлення ділових відносин (проведення валютно-обмінних фінансових операцій, фінансових операцій з банківськими металами, готівкою (готівковими коштами) з юридичними чи фізичними особами, які включені до переліку осіб, пов'язаних з провадженням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції, суб'єкт зобов'язаний повідомити Держфінмоніторингу про таку особу в день прийняття зазначеного рішення. У разі виявлення суб'єктом за результатами внесення змін до переліку осіб, пов'язаних з провадженням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції, особи клієнта, з яким установлені ділові відносини, який включений до зазначеного переліку, суб'єкт зобов'язаний у день виявлення повідомити Держфінмоніторингу про такого клієнта у довільній формі із зазначенням обставин, за яких звернувся клієнт, та всієї наявної інформації про нього та фінансові операції, що ним проведені за допомогою суб'єкта (суми та дати проведення операцій, підстави для їх проведення та учасників таких операцій). Повідомлення про відмову від встановлення ділових відносин (проведення валютно-обмінних фінансових операцій, фінансових операцій з банківськими металами, готівкою (готівковими коштами) з клієнтом складається суб'єктом у довільній формі із зазначенням обставин, за яких звернувся клієнт, та всієї наявної інформації про нього.
		З аналізу вищезазначених норм вбачається, що обслуговування клієнта є саме дія по вчиненню певних фінансових операцій, а не укладання договору, лише під час здійснення фінансових операцій та встановлення недостовірних даних про дані операції Банк має право розірвати договір, а не відмовляти в укладенні договору на відкриття рахунків.
		З огляду на вищевказане, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що притягнення Позивача до відповідальності на підставі абз. 4 ч. 1 ст. 10 Закону № 1702-VII є неправомірним, оскільки дана норма повинна застосовуватися, коли між Клієнтом та Банком вже виникли договірні відносини і Банк обслуговує клієнта в межах договору, а не на стадії лише укладання договору, а тому оскаржуване рішення прийнято необґрунтовано та в порушення вимог законодавства.
		З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. 
		Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає. 
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст.160, 196, 198, 200, 205, 206, 254  Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Національного банку України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 січня 2016 року залишити без задоволення. 
		Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 січня 2016 року залишити без змін.
		Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		Головуючий суддя:                                                              Петрик І.Й.
		 
		 
		                    Судді:                                                                Оксененко О.М.
		                                                                                
		 
		                                                                                           Шурко О.І.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                 Петрик І.Й.            
		 
		Судді:                                                                                           Шурко О.І. 
		 
		                                                                                                                    Оксененко О.М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...