Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 6/265 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 04.08.2009. Забезпечено надання загального доступу: 23.11.2010.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
			 
			 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
			01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 
				 
					 
				
				РІШЕННЯ
			
			ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
			 
			Справа № 6/26523.07.09  
				 
			
			За позовом Прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України та державного підприємства «Агроспецсервіс»
			До відповідача-1Державного комплексного торговельного підприємства «Хрещатик»
			До відповідача-2Товариства з обмеженою відповідальністю «Е1-Інвест»
			Третя особана стороні позивачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву
			Провизнання недійсним договору та зобовязання повернути в натурі одержане за договором 
			 Суддя Ковтун С.А.
			 Представники учасників процесу:
			Від прокуратуриОнучина Т.В. (за посв.) 
			Від прокуратури міста КиєваБондарєва А.М. (за посв.) 
			Від позивача-1Бальвінська Т.С. (за дов.) 
			Від позивача-2Радченко А.О. (за дов.) 
			Від відповідача-1не зявились 
			Від відповідача-2Марусіч Т.В. (за дов.)
			Вісневська О.М. (за дов.) 
			Від третьої особиЄмець Ю.В. (за дов.) 
			 
			Обставини справи:
			 До Господарського суду міста Києва звернувся з позовом прокурор Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України та державного підприємства «Агроспецсервіс»до державного комплексного торговельного підприємства «Хрещатик»та товариства з обмеженою відповідальністю «Е1-Інвест»про визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна від 25.01.2006 р., укладеного між відповідачами, а саме: комплексу будівель, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Польова, 12 (прохідна (літ. А), площею 22,9 кв. м.; гараж (літера Б) площею 718,9 кв. м.; виробничо-ремонтний корпус (літ. В) площею 502,7 кв. м.; гаражі (літера Г) площею 574,1 кв. м.; гаражі (літ. Д) площею 60,8 кв. м., а всього загальною площею 1879,4 кв. м.); зобовязання відповідачів повернути один одному в натурі одержане за спірним договором.
			Ухвалою суду від 13.04.2009 р. було порушено провадження у справі № 6/265.
			Позовні вимоги мотивовані тим, що продаж майна державним комплексним торговельним підприємством (далі ДКТП) «Хрещатик»мав місце з порушенням господарської компетенції. Зокрема, як зазначає прокурор, придбане майно є окремим індивідуально визначеним майном, та відноситься до обєктів групи А як будівлі, споруди та нежилі приміщення, а тому його (майна) відчуження повинно відбуватись шляхом здійснення приватизаційної процедури, передбаченої Законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)». Оскільки продавцем даного майна повинні виступати органи приватизації, ДКТП «Хрещатик», укладаючи спірний договір, порушило господарську компетенцію. 
			Також прокурор вважає, що мало місце фіктивне застосування конкурентного способу продажу майна, оскільки відсутній протокол засідання конкурсної комісії з продажу нерухомого майна ДКТП «Хрещатик»№ 8 від 10.01.2006 р. та положення «Про умови та порядок проведення конкурсу з визначення покупців нерухомого майна, що є державною власністю», а ціна договору визначена необґрунтовано.
			Нормативно обґрунтовуючи вимоги прокурор посилається на ст. 228 ЦК України.
			Представники прокуратури та позивачів у судових засіданнях позовні вимоги підтримали з тих же підстав, що наведені у позовній заяві.
			Відповідач-2 (товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Е1-Інвест») позовні вимоги відхилило повністю. Зокрема, відповідач-2 посилається на те, що оскільки предметом купівлі-продажу є комплекс будівель, а не цілісний майновий комплекс, його відчуження здійснювалось у порядку та на підставі, передбаченому ст. 75 ГК України. Оскільки чинне на час укладення договору законодавство передбачало можливість відчуження майна державним підприємством за згодою органів управління на конкурентних засадах, відсутні правові підстави для оцінки оскаржуваного договору на відповідність приватизаційному законодавству. Закон України «Про управління обєктами державної власності»не був чинний на час укладення договору, а тому посилання прокурора та позивачів на невідповідність умов договору даному закону є безпідставним. Вартість майна, що продавалась, визначена на підставі звіту про незалежну оцінку ринкової вартості нежилих приміщень,будівель, який було надано субєктом оціночної діяльності. Також відповідач вважає, що оскаржуваний договір не порушує інтереси держави, оскільки держава реалізувала свої повноваження через Міністерство аграрної політики України, яке надало згоду на відчуження майна. 
			Під час розгляду справи за ініціативою суду було залучено до участі у справі третю особу на стороні позивачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву на підставі ст. 27 ГПК України.
			Третя особа позов підтримала, вважаючи, що правовідносини щодо відчуження спірного майна повинні регулюватись приватизаційним законодавством. 
			Відповідачем-2 подано клопотання про витребування у прокуратури міста Києва доказів висновку будівельно-технічної експертизи, яке відхилено судом як необґрунтоване. 
			Також у розгляді справи взяла участь прокуратура м. Києва, яка також підтримала позов.
			Відповідач-1 відзив на позов та письмові пояснення по суті спору суду не надав, його повноважений представник у судові засідання не зявився, про причини неявки не повідомив. З огляду на викладене, суд, відповідно до ст. 75 ГПК України, вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
			 Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
			25.01.2006 р. між ДКТП «Хрещатик»(продавцем) та ТОВ «Е1-Інвест»(покупцем) було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна (далі Договір), відповідно до якого продавець зобовязався передати, а покупець прийняти та оплатити відповідно до вимог Договору комплекс будівель, що знаходяться в господарському віданні ДКТП «Хрещатик», та розташовані за адресою: м. Київ, вул. Польова, буд. № 12, а саме: прохідна (літ. А), площею 22,9 кв. м.; гараж (літера Б) площею 718,9 кв. м.; виробничо-ремонтний корпус (літ. В) площею 502,7 кв. м.; гаражі (літера Г) площею 574,1 кв. м.; гаражі (літ. Д) площею 60,8 кв. м., а всього загальною площею 1879,4 кв. м. (далі майно).
			На момент укладення Договору майно було державною власністю, що підтверджується довідкою-характеристикою від. 06.01.2006 р. № 113935 та знаходилось у господарському віданні ДКТП «Хрещатик», що учасниками процесу не оспорюється. 
			Договір, відповідно до вимог ст. 657 ЦК України, укладений у письмовій формі та нотаріально посвідчений. Під час нотаріального посвідчення проведена державна реєстрація Договору, що підтверджується витягом № 2031513 від 25.01.2006 р. з Державного реєстру правочинів.
			Підставою для укладення Договору стало рішення від 10.01.2006 р. конкурсної комісії з продажу комплексі будівель та споруд, що знаходиться в господарському відання ДКТП «Хрещатик», розташованих за адресою: м. Київ, вул. Польова, 12 (протокол № 8).
			Стартовою ціною конкурсу була 1343410 грн., яка була визначена на підставі Звіту про незалежну оцінку ринкової вартості нежилих приміщень, будівель, що належать державі Україна та розташовані по вул. Польова, 12, в Соломянському районі м. Києва, який виконаний субєктом оціночної діяльності ОСОБА_8.
			Субєкт оціночної діяльності ОСОБА_8 здійснював свою діяльність на підставі сертифікату № НОМЕР_1 від 21.03.2005 р. зі строком дії до 21.03.2008 р., виданим Фондом державного майна України, і був внесений в Державний реєстр оцінювачів, у тому числі й за напрямком «оцінка нерухомих речей».
			Учасниками конкурсу були ТОВ «Град Інвест» та ТОВ «Е1-Інвест», і останнє, запропонувавши ціну 1400000 грн., визначено переможцем конкурсу.
			Дана ціна (1400000 грн.) зазначена у Договорі як ціна реалізації майна (п. 3.1 Договору).
			Отже, доводи прокурора про те, що мало місце фіктивне застосування конкурентного способу продажу майна, а ціна Договору визначена необґрунтовано - не відповідають дійсності. 
			Вищевказаний конкурс проведено ДКТП «Хрещатик»на підставі згоди Міністерства аграрної політики України, як органу, до сфери управління якого входить відповідач-1, на реалізацію останнім майна. Дана згода міститься у листі Міністерства аграрної політики України від 01.12.2005 р. № 37-24-1-13/18707. У листі зазначено, що кошти, отримані внаслідок відчуження майна, спрямувати до фінансового плану підприємства. Оскільки приватизаційне законодавство не передбачає можливість надходження коштів, отриманих від приватизації, на користь державних підприємств, згода Міністерства аграрної політики України стосується саме реалізації майна ДКТП «Хрещатик»поза застосування процедури, передбаченої Законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)». 
			Кошти у розмірі 1400000 грн. були сплачені ТОВ «Е1-Інвест»на користь ДКТП «Хрещатик», що підтверджується платіжними дорученнями № 2 від 27.12.2005 р. та № 4 від 25.01.2006 р.
			Отже, відчуження майна мало місце внаслідок складеного юридичного факту, складовими елементами якого є проведення конкурсу та оформлення його результатів шляхом підписання договору. В свою чергу, проведення конкурсу та оформлення договору є самостійними фактами, що мають юридичне значення, які взаємоповязані один з одним і настання другого факту (оформлення договору) є наслідком існування першого (проведення конкурсу). 
			Таким чином, відчуження майна є результатом сукупності ряду юридичних фактів, тобто момент виникнення цивільних відносин щодо відчуження майна пов'язаний з моментом проведення конкурсу. 
			За загальним правилом, акти цивільного законодавства не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони помякшують або скасовують цивільну відповідальність особи (ч. 2 ст. 5 ЦК України). 
			Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювались актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до тих прав та обовязків, що виникли з моменту набрання ним чинності (ч. 3 ст. 5 ЦК України).
			Оскільки правовідносини щодо відчуження майна виникли з моменту проведення конкурсу і укладення договору є його (конкурсу) наслідком, права та обовязки, які повязані з укладенням такого договору, виникають з моменту проведення конкурсу. Виходячи з того, що настання даних двох юридичних фактів не є одночасним (носить розрив у часі), зазначені права і обовязки протягом їх дії регулюються законодавством, що було чинне на момент їх виникнення. 
			За таких обставин, оцінка юридичних фактів щодо відчуження майна на предмет відповідності законодавству повинна здійснюватись виходячи з законодавства, яке було чинне станом на час проведення відчуження. 
			З огляду на викладене, відсутні правові підстави для оцінки Договору, як одного з юридичних фактів процедури відчуження майна, на відповідність вимогам Закону України «Про управляння обєктами державної власності».
			Відповідно до ч. 5 ст. 75 ГК України, чинної на час проведення аукціону, державне комерційне підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом. Відчужувати, віддавати в заставу майнові об'єкти, що належать до основних фондів, здавати в оренду цілісні майнові комплекси структурних одиниць та підрозділів державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно входить, і, як правило, на конкурентних засадах.
			В розумінні ст. 74 ГК України державним комерційним підприємства є субєкт підприємницької діяльності, який діє на основі статуту на принципах підприємництва, несе відповідальність за наслідками своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном.
			Приписи ст. 141 ГК України на час проведення конкурсу та укладення Договору передбачали, що до державного майна у сфері господарювання належать цілісні майнові комплекси державних підприємств або їх структурних підрозділів, нерухоме майно, інше окреме індивідуально визначене майно державних підприємств, акції (частки, паї) держави у майні суб'єктів господарювання різних форм власності, а також майно, закріплене за державними установами і організаціями з метою здійснення необхідної господарської діяльності, та майно, передане в безоплатне користування самоврядним установам і організаціям або в оренду для використання його у господарській діяльності. Управління об'єктами державної власності відповідно до закону здійснюють Кабінет Міністрів України і, за його уповноваженням, центральні та місцеві органи виконавчої влади. У випадках, передбачених законом, управління державним майном здійснюють також інші суб'єкти. 
			Орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами (ч. 2 ст. 73 ГК України). 
			Оскільки конкурс є конкурентним способом продажу майна, і на час його проведення була надана згода Міністерства аграрної політики України, до сфери управління якого входить відповідач-2, на продаж майна, Договір не суперечить приписам положенням редакції ст.ст. 75, 141 ГК України, чинній на час його укладення.
			«Положення про порядок відчуження основних засобів, що є державною власністю», затверджене наказом Фонду державного майна України від 30.07.1999 р. № 1477, та «Положення про порядок продажу на аукціоні, за конкурсом основних засобів, що є державною власністю», затверджене наказом Фонду державного майна України від 22.09.2000 р. № 1976, поширювали свою дію на порядок відчуження субєктами господарювання державного майна, закріпленого за державними підприємствами, їх структурними підрозділами, функції з управління майном яких в установленому порядку передані державним органам приватизації. 
			Продаж іншого майна відповідно до норм «Положення про порядок продажу на аукціоні, за конкурсом основних засобів, що є державною власністю»могла здійснюватись лише у випадках, передбачених нормативно-правовими актами.
			Виходячи з того, що функції з управління майном ДКТП «Хрещатик»не були передані державним органам приватизації, вищевказані Положення не регулюють спірні правовідносини.
			Господарський кодекс України прийнято Верховною Радою України 16.01.2003 р. і він набрав чинність 01.01.2004 р..
			Відповідно до п.п. 1 п. 3 прикінцевих положень Господарського кодексу України на Кабінет Міністрів України було покладено обовязок у тримісячний строк з дня опублікування Господарського кодексу України внести до Верховної Ради України перелік законодавчих актів (їх окремих положень), які мають бути визнані такими, що втратили чинність, та перелік законодавчих актів, до яких слід внести зміни, у звязку з набранням чинності цим Кодексом. 
			З огляду на це, оскільки Господарський кодекс України є законодавчим актом, який, виходячи з часу його прийняття та набрання чинності, у більш повній мірі врегульовує суспільні відносини, та зобовязує положення інших законодавчих актів привести у відповідність до правил, встановлених Господарським кодексом України, у разі нездійснення такого узгодження (внесення змін до законів) підлягають застосуванню норми, передбачені цим Кодексом. 
			Таким чином, у разі конкуренції норм Господарського кодексу України та норм інших законодавчих актів, що були прийняті до прийняття Господарського кодексу України, дії відповідачів повинні оцінюватися на відповідність нормам Господарського кодексу України. 
			За таких обставин, враховуючи, що ст. 75 ГК України було передбачено на час укладення Договору можливість відчужувати державному комерційному підприємству майнові об'єкти, що належать до основних фондів, іншим, ніж приватизація шляхом, Договір повинен оцінюватись на відповідність порядку та процедурі відчуження, встановленій ст. 75 ГК України. 
			Запровадження процедури відчуження майна державним підприємством мало місце саме внаслідок прийняття Господарського кодексу України, дана процедура є законодавчим нововведенням стосовно процедури приватизації, а тому, при конкуренції норм, що передбачають зміну правового режиму державного майна виключно шляхом приватизації, підлягають застосуванню правила ст. 75 ГК України. 
			Виходячи з цього, ст. 75 ГК України є спеціальною нормою щодо приписів ч. 3 ст. 145 ГК України, якою передбачено зміну правового режиму майна субєкта господарювання, заснованого на державній власності, шляхом приватизації. 
			Отже, оцінка Договору повинна здійснювати на відповідність вимогам ст. 75 ГК України. 
			Таким чином, на час здійснення спірної купівлі-продажу ДКТП «Хрещатик»могло відчужувати основні засоби за дозволом і на умовах, визначених органом, до сфери управління якого воно входить, тобто за дозволом Міністерства аграрної політики України.
			Відповідно до ст. 191 Цивільного кодексу України підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.
			За своєю правовою природою майновий комплекс підприємства є складною подільною річчю, яка включає в себе інші речі, які є її складовими частинами. Виділення окремої індивідуально-визначеної речі зі складу майнового комплексу можливе лише у разі, якщо внаслідок цього не відбувається пошкодження, знецінення або втрата цільового призначення головною річчю (ст. ст. 183, 186, 187, 188 Цивільного кодексу України). 
			Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
			Прокуратурою не надано суду доказів того, що виділення спірних приміщень зі складу єдиного майнового комплексу підприємства призвело до його пошкодження, знецінення або втрати ним цільового призначення. 
			Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ст. 228 ЦК України). 
			Оскільки обставини щодо незаконного заволодіння майном відсутні і Договір укладено відповідно до чинного на час його укладення законодавства, підстави для задоволення позову відсутні.
			На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 77, 86 ГПК України, суд
			 ВИРІШИВ :
			 У позові відмовити повністю. 
			 
				 
					 
					Суддя С.А. Ковтун   
						 
					
					Рішення підписано 29.07.2009 р.

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...