Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 5-2585км15 : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 30.03.2016. Забезпечено надання загального доступу: 31.03.2016.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Ухвала
		іменем україни
		24 березня 2016 року м. Київ 
		 
		Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
		Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних 
		і кримінальних справ у складі:
		 
		головуючого    ОСОБА_1 ,
		суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		при секретарі ОСОБА_4 , 
		 
		розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12012000000000011 за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_5 та його захисників  адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на вирок Сихівського районного суду м. Львова від 14 лютого 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 08 квітня 2015 року щодо 
		 
		ОСОБА_5 ,
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Житомир, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який фактично проживав за адресою: АДРЕСА_2 , 
		за ст.ст. 119 ч. 1, 138, 190 ч. 2, 190 ч. 3, 358 ч. 4 КК України 
		 
		за участю прокурора ОСОБА_8 ,
		захисників засудженого
		ОСОБА_5 адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , 
		 
		в с т а н о в и л а : 
		 
		у касаційних скаргах, з урахуванням доповнень, захисник ОСОБА_6 просить вирок та ухвалу щодо ОСОБА_5 скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Вважає, що судами обох інстанцій істотно порушено вимоги міжнародних договорів, кримінального процесуального закону, неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність та призначено покарання, яке не відповідає тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого внаслідок суворості. Зокрема, зазначає, що висновки судів обох інстанцій є помилковими, а вина засудженого у вчиненні інкримінованих йому злочинів не доведена. Вказує на упереджене ставлення судів та обвинувальний ухил розгляду провадження в судах, що виразилось у відмові в дослідженні наданих захистом документів, висновків та відповідей щодо обставин кримінального провадження і потягло постановлення незаконних судових рішень. Вказує на порушення вимог ст.ст. 7, 20, 404 КПК України, допущене судом апеляційної інстанції, а також на порушення апеляційним судом принципу правової визначеності в частині вирішення питання щодо зміни запобіжного заходу ОСОБА_5 , чим порушено вимоги ст.ст. 197, 203, 331 КПК України, ст. 29 Конституції України. 
		 
		У касаційній скарзі, з урахуванням доповнень до неї, захисник  ОСОБА_7 просить вирок та ухвалу щодо ОСОБА_5 скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Вказує на порушення загальних засад здійснення кримінального провадження, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, допущені судами обох інстанцій. Вважає, що вина ОСОБА_5 в інкримінованих йому злочинах не доведена, а докази, які суд поклав в обґрунтування вироку, є неналежними та недопустимими. Зазначає, що докази, отримані в порядку ст.ст. 551 - 553 КПК України, є неналежними, оскільки зібрані з порушенням вимог європейських конвенцій. Вказує на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, зокрема, ст.ст. 401 ч. 1 п. 2, 404 ч. 3 КПК України, допущені апеляційним судом, які є безумовною підставою для скасування ухвали апеляційного суду. Посилається і на інші істотні порушення вимог закону, які вважає підставами для скасування судових рішень судів обох інстанцій.
		 
		У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 , з урахуванням доповнень та змін до неї, просить вирок та ухвалу скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції у іншому складі суду. Вважає вирок та ухвалу щодо себе необґрунтованими та немотивованими, оскільки у них не наведено достатніх мотивів їх ухвалення, а більшість доказів, на які суди послались на підтвердження доведеності його вини у вчиненні злочинів, є неналежними і сумнівними, в тому числі і докази, отримані в порядку ст.ст. 551 - 553 КПК України. Вказує на допущені порушення норм міжнародного права, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та його особі. Зазначає, що апеляційним судом було відмолено йому у праві доведення та спростування його невинуватості, не досліджено надані стороною захисту відповіді та висновки щодо дійсних обставин провадження, чим порушено вимоги ст.ст. 63, 129 Конституції України, ст.ст. 7 ч. 1 п. 19, 404 КПК України. Вказує і на інші істотні порушення вимог закону, які вважає підставами для скасування судових рішень судів обох інстанцій.
		 
		При цьому, засуджений та захисники у касаційних скаргах вказують на те, що тяжкі наслідки у вигляді смерті особи охоплюються диспозицією статті 138 КК України, яка є спеціальною нормою по відношенню до статті 119 ч. 1 КК України, а тому додаткової кваліфікації дій за цією статтею не потребує, чого судами враховано не було, внаслідок цього неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність. Крім того, вважають, що апеляційним судом безпідставно відмовлено у застосуванні до ОСОБА_5 положень Закону України «Про амністію у 2014 році». Вказують і на інші порушеннях процесуального закону, зокрема щодо порушення порядку обрання та продовження строку тримання під вартою, а також строків розгляду кримінального провадження в цілому. 
		 
		Вироком Сихівського районного суду м. Львова від 14 лютого 2014 року ОСОБА_5 визнано винуватим і засуджено:
		- за ст. 119 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років;
		- за ст. 138 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;
		- за ст. 190 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;
		- за ст. 190 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років;
		- за ст. 358 ч. 4 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки. 
		На підставі ст.ст. 70, 72 КК України остаточне покарання ОСОБА_5 призначено шляхом часткового складання призначених покарань у виді позбавлення волі на строк 8 років.
		Строк відбування покарання ОСОБА_5 вказано обчислювати з часу фактичного затримання, а саме - з 14 листопада 2011 року.
		 
		Вирішено питання щодо цивільних позовів та стягнуто зі  ОСОБА_5 на користь ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 33 963 гривні 30 копійок, 107 800 гривень, 114 002 гривень 56 копійок, 100 980 гривень 39 копійок матеріальної шкоди та 70 000 гривень, 30 000 гривень, 30 000 гривень, 30 000 гривень моральної шкоди відповідно.
		Цивільні позови Секретаріату Кабінету Міністрів України, Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика, Державного закладу «Республіканська клінічна лікарня МОЗ України» до ОСОБА_5 залишено без розгляду. 
		Вирішено питання щодо речових доказів. 
		 
		За встановлених вироком суду фактичних обставин ОСОБА_5 визнано винуватим та засуджено за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 119 ч. 1,138, 190 ч. 2, 190 ч. 3, 358 ч. 4 КК України.
		Так, 31 серпня 2005 року ОСОБА_5 використав завідомо підроблені документи про медичну освіту, внаслідок чого його з 01 вересня 2005 року було прийнято на посаду професора кафедри інноваційних систем та технологій Інституту підприємництва та перспективних технологій при Національному університеті «Львівська політехніка», що за адресою: м. Львів, вул. Горбачевського, 18.
		Крім того, 24 лютого 2006 року ОСОБА_5 повторно використав завідомо підроблені документи про медичну освіту, внаслідок чого, його з 01 березня 2006 року було прийнято на посаду доцента кафедри загальних юридичних дисциплін Львівського Державного інституту новітніх технологій та управління ім. В.Чорновола, що за адресою: м. Львів, вул. Генерала Чупринки, 130.
		08 червня 2006 року ОСОБА_5 всупереч вимогам наказу МОЗ України № 117 від 29.03.2002 року та всупереч вимогам ст.ст. 3, 6, 33, 42, 74 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», умисно, без спеціального дозволу, не маючи належної медичної освіти, в приміщенні Бродівської центральної районної лікарні, що в місті Броди по вул. Юридика, 22, здійснював лікування ОСОБА_13 , внаслідок чого останній отримав тяжкі тілесні ушкодження.
		10 червня 2008 року ОСОБА_5 повторно використав завідомо підроблені документи про медичну освіту, внаслідок чого його з 10 червня 2008 року було зараховано на посаду професора кафедри нейрохірургії Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика, що за адресою: м. Київ, вул. Дорогожицька, 9.
		14 червня 2008 року ОСОБА_5 всупереч вимогам наказу МОЗ України № 117 від 29.03.2002 року та всупереч вимогам ст.ст. 3, 6, 33, 42, 74 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», повторно, без спеціального дозволу, не маючи належної медичної освіти, в приміщенні Чортківської центральної районної комунальної лікарні, що в місті Чортків Тернопільської області по вул. Коновальця, 2/30, здійснював лікування ОСОБА_14 , внаслідок чого остання отримала тяжкі тілесні ушкодження.
		В період часу з 08 по 09 серпня 2008 року ОСОБА_5 всупереч вимогам наказу МОЗ України № 117 від 29.03.2002 року та всупереч вимогам ст.ст. 3, 6, 33, 42, 74 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» повторно, без спеціального дозволу, не маючи належної медичної освіти, в приміщенні Славутської центральної районної лікарні, що в місті Славута Хмельницької області по вул. Соборності, 32, передбачаючи можливість настання тяжких наслідків для життя та здоров`я хворого ОСОБА_15 , в тому числі і настання смерті останнього, проте легковажно розраховуючи на їх відвернення, здійснював лікування ОСОБА_15  внаслідок чого останній отримав тяжкі тілесні ушкодження, після чого, не приходячи до свідомості, помер.
		В 2008 році ОСОБА_5 шляхом обману та зловживаючи довірою пацієнта ОСОБА_15 під приводом придбання мазі, необхідної для лікування, заволодів коштами останнього в розмірі 7000 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 2008 рік в середньому складало 33 963, 3 гривні, не маючи в дійсності наміру здійснювати вказану покупку, чим завдав потерпілому значної шкоди. 
		16 серпня 2008 року ОСОБА_5 всупереч вимогам наказу МОЗ України № 117 від 29.03.2002 року та всупереч вимогам ст.ст. 3, 6, 33, 42, 74 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» повторно, без спеціального дозволу, не маючи належної медичної освіти, в приміщенні Чортківської центральної районної комунальної лікарні, що в місті Чортків Тернопільської області по вул. Коновальця, 2/30, здійснював лікування ОСОБА_16 , внаслідок чого останній отримав тяжкі тілесні ушкодження.
		02 грудня 2008 року ОСОБА_5 повторно використав завідомо підроблені документи про медичну освіту, внаслідок чого його того ж дня було прийнято на посаду професора кафедри основ професійного навчання Київського національного університету будівництва і архітектури, що за адресою: м. Київ, Повітрофлотський проспект, 31. 
		В кінці лютого 2009 році біля прийомного покою Хмельницької міської лікарні, що по провулку Проскурівський, 1 у місті Хмельницький, ОСОБА_5 через невстановлену слідством особу під приводом придбання ліків для лікування неповнолітнього ОСОБА_17 повторно, шляхом обману та зловживаючи довірою його батька ОСОБА_10 , заволодів коштами останнього в розмірі 14000 доларів США, що з урахуванням курсу НБУ станом на лютий 2009 року складало 107 800 гривень та є великим розміром. 
		02 квітня 2009 року ОСОБА_5 повторно використав завідомо підроблені документи про медичну освіту, внаслідок чого його того ж дня було прийнято на посаду лікаря-нейрохірурга вищої категорії Державного закладу «Республіканська клінічна лікарня Міністерства охорони здоров`я України», що за адресою: м. Київ, вул. Ю.Коцюбинського, 9. 
		03 грудня 2009 року ОСОБА_5 повторно використав завідомо підроблені документи про медичну освіту, внаслідок чого його з 09 грудня 2009 року було прийнято на посаду радника Першого віце-прем`єр-міністра України Кабінету Міністрів України, що за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, 12/2. 
		В період часу з 09 по 20 січня 2010 року ОСОБА_5 всупереч вимогам наказу МОЗ України № 117 від 29.03.2002 року та всупереч вимогам ст.ст. 3, 6, 33, 42, 74 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» повторно, без спеціального дозволу, не маючи належної медичної освіти, в приміщенні Кременецької центральної районної комунальної лікарні, що в місті Кременець Тернопільської області по вул. Горбача, передбачаючи можливість настання тяжких наслідків для життя та здоров`я хворого малолітнього ОСОБА_18 , в тому числі і настання смерті останнього, проте легковажно розраховуючи на їх відвернення, здійснював лікування малолітнього ОСОБА_18 , завдавши йому тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок чого останній ІНФОРМАЦІЯ_2 , не приходячи до свідомості, помер.
		09 червня 2010 року ОСОБА_5 повторно використав завідомо підроблені документи про медичну освіту, внаслідок чого 17 червня 2010 року атестаційна комісія Міністерства освіти і науки, молоді і спорту України, що за адресою: АДРЕСА_3 , прийняла рішення про присвоєння йому вченого звання професор, на підставі якого  ОСОБА_5 було видано відповідний атестат. 
		02 вересня 2010 року ОСОБА_5 повторно використав завідомо підроблені документи про медичну освіту, внаслідок чого його з 03 вересня 2010 року було прийнято на посаду професора кафедри інформаційних систем та мереж Національного університету « ІНФОРМАЦІЯ_3 », що за адресою: АДРЕСА_4 . 
		03 вересня 2010 року в невстановлений досудовим слідством час в кімнаті № НОМЕР_1 гуртожитку що по АДРЕСА_5 , ОСОБА_5 під приводом придбання ліків для лікування ОСОБА_19 повторно, шляхом обману та зловживаючи довірою його матері ОСОБА_20 , заволодів коштами останньої в розмірі 25 800 гривень.
		В період часу з 09 березня по 20 травня 2011 року через невстановлену досудовим слідством особу ОСОБА_5 під приводом придбання ліків для лікування малолітнього ОСОБА_21 повторно, шляхом обману та зловживаючи довірою його матері ОСОБА_12 , заволодів майном останньої на загальну суму 100 980, 39 гривень, чим завдав значної шкоди потерпілій.
		В липні 2011 року в приміщенні кабінету директора департаменту управління справами Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, що за адресою: АДРЕСА_3 та в період з травня по листопад 2011 року за місцем свого проживання, що по АДРЕСА_6 , ОСОБА_5 під приводом швидкого та кваліфікованого лікування ОСОБА_22 повторно, шляхом обману та зловживаючи довірою його матері ОСОБА_11 , заволодів майном останньої на загальну суму 114 002,56 гривень, чим завдав потерпілій значної шкоди.
		14 червня 2011 року ОСОБА_5 повторно використав завідомо підроблені документи про медичну освіту, внаслідок чого його з 15 червня 2011 року було прийнято на посаду старшого наукового співробітника сектору економічної освіти та бізнесу відділу соціально-гуманітарної, мистецької освіти та освіти з бізнесу і права відділення змісту вищої освіти Інституту інноваційних технологій та змісту освіти, що за адресою: АДРЕСА_7 . 
		 
		Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 08 квітня 2015 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_5 змінено. Вирок щодо ОСОБА_5 в частині його засудження за ст. 358 ч. 4 КК України скасовано, а кримінальне провадження в цій частині закрите у зв`язку із закінченням строків давності. Вказано вважати ОСОБА_5 засудженим за ст.ст. 119 ч. 1, 138, 190 ч. 2, 190 ч. 3 КК України із застосуванням ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років. В решті вирок залишено без зміни. 
		 
		Заслухавши доповідача, доводи захисників про підтримання касаційних скарг, доводи прокурора про заперечення проти касаційних скарг та законність судових рішень, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково з таких підстав.
		 
		Зі змісту положень ст.ст. 418 ч. 2, 419 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380цього Кодексу. Ухвала суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має містити короткий зміст доводів особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, викладаються докази, що спростовують її доводи. 
		 
		В порушення таких вимог процесуального закону суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок суду щодо ОСОБА_5 , усіх доводів апеляційних скарг засудженого ОСОБА_5 та його захисників ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 належним чином не перевірив, та обґрунтування підстав, з яких частину з них залишив без задоволення, у своїй ухвалі не навів.
		 
		Так, зі змісту апеляційних скарг вбачається, що сторона захисту як на підстави для скасування вироку суду щодо ОСОБА_5 вказувала на недоведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 119 ч. 1, 138, 190 ч. 2, 190 ч. 3, 358 ч. 4 КК України, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та неповноту судового розгляду. Зокрема, апелянти вказували на помилковість висновку суду щодо відсутності у ОСОБА_5 належної медичної освіти і права займатися лікувальною діяльністю, так як усі документи про його освіту навчальних закладів та закладів освіти у Російській Федерації і в Україні були отримані ним у встановленому законом порядку, ніким не оскаржені, а будь-яких рішень суду щодо їх скасування та вилучення немає. Вказували і на те, що ні органом досудового розслідування, ні судом так і не з`ясовано коли, за яких обставин та ким було підроблено вказані документи про освіту ОСОБА_5 , які він використовував як завідомо підроблені. Звертала сторона захисту увагу і на неналежність доказів отриманих з Російської Федерації в порядку міжнародно-правової допомоги та порушення такого порядку, визначеного Главою 43 КПК України, а саме: на те, що Акт Державного освітнього закладу вищої професійної освіти «Російський державний медичний університет федерального агентства охорони здоров`я і соціального розвитку» Міністерства охорони здоров`я і соціального розвитку РФ службового розслідування від 31.10.2011 року за фактом видачі дублікату диплома ОСОБА_5 не засвідчений належним чином тим органом, що його видавав, а члени комісії, які його складали, не були допитані судом як свідки.
		Засуджений ОСОБА_5 у своїй апеляційній скарзі вказав про наявність постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, винесеної на підставі ст. 6 п. 2 КПК України 1960 року прокуратурою Франківського району в період 2000, 2005-2006 років, за заявою особи щодо відсутності у ОСОБА_5 належної медичної освіти, підробки дубліката диплома та інших документів, і просив з`ясувати цю обставину.
		Крім того, сторона захисту наголошувала на необґрунтованості рішень суду першої інстанції щодо продовження утримання ОСОБА_5 під вартою та вважали, що застосування такого запобіжного заходу не може перевищувати 12 місяців з урахуванням положень КПК України та положень Європейських конвенцій.
		Засуджений та його захисники, окрім іншого, у своїх апеляційних скаргах вказували на неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, оскільки диспозиція статті 138 КК України повністю охоплює наслідки у вигляді настання смерті особи, які є тяжкими наслідками, а тому необхідності в додатковій кваліфікації дій ОСОБА_5 за ст. 119 КК України у суду першої інстанції не було. 
		Вказаних обставин апеляційним судом належним чином перевірено не було та відповідей на такі доводи апеляційних скарг засудженого та захисників в ухвалі не зазначено.
		 
		Крім того, відповідно до вимог ст. 401 КПК України на суддю-доповідача під час підготовки кримінального провадження до апеляційного розгляду покладається обов`язок запропонувати учасникам судового провадження подати нові докази, на які вони посилаються, або витребувати їх за клопотанням особи, яка подала апеляційну скаргу, вирішити інші клопотання та питання необхідні для апеляційного розгляду. При цьому вказані дії мають бути здійснені суддею-доповідачем протягом десяти днів після відкриття апеляційного провадження, і усі судові рішення щодо зазначених питань викладаються у формі ухвали. 
		Проте, зазначених вимог закону не було дотримано під час здійснення підготовки справи до апеляційного розгляду, виходячи з наступного.
		Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ухвалою судді-доповідача Апеляційного суду Львівської області від 05 травня 2014 року було відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_5 та захисників ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 на вирок суду щодо ОСОБА_5 і розпочато підготовку справи до апеляційного розгляду. При цьому, на цей день до апеляційного суду надійшло 7 клопотань від ОСОБА_5 , в п`яти з яких він порушував питання про необхідність долучення до матеріалів кримінального провадження доказів, які з позитивного боку характеризують його особу, а також підтверджують кваліфікованість його дій за епізодами з потерпілими ОСОБА_19 , ОСОБА_18 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , та вказував на необхідність передати кримінальне провадження на розгляд до Апеляційного суду Хмельницької області. Після відкриття апеляційного провадження, у десятиденний строк, на адресу апеляційного суду від ОСОБА_5 надійшло 12 клопотань, в яких він, зокрема, вказував про необхідність: витребування з прокуратури Франківського району міста Львова матеріалів перевірки щодо встановлення наявності медичної освіти у ОСОБА_5 в період 2000 року, 2005-2006 роки; встановлення та допиту особи, якій ОСОБА_10 було передано грошові кошти на ліки; призначення судової почеркознавчої експертизи; залучення у якості доказів копії фото фіксування хірургічного втручання за епізодом з ОСОБА_14 ; встановити через МВС Росії адреси його однокурсників та викладачів РНІМУ ім. Н.І.Пирогова, імена яких він зазначив у клопотанні, та які зможуть підтвердити, що він дійсно навчався в Російському державному медичному університеті; допиту як свідка  ОСОБА_27 в порядку міжнародно-правової допомоги за допомогою відеоконференції згідно з положеннями ст. 336 КПК України; витребувати з Українського науково-практичного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф МОЗ України бухгалтерських документів на його ім`я; допитати як свідка ОСОБА_28 ; витребувати медичну документацію щодо пацієнта ОСОБА_22 ; долучити до матеріалів кримінального провадження у якості доказів наукові і методичні рекомендації, які відображені у наукових статтях, та які підтверджують кваліфікованість дій ОСОБА_5 за епізодом щодо лікування ОСОБА_22 . 
		У цей же десятиденний строк ОСОБА_5 звернувся до апеляційного суду із заявою, у якій просив забезпечити його підготовку до написання апеляційної скарги та можливість ознайомитись з матеріалами кримінального провадження, та надати йому копії ряду рішень органу досудового розслідування та рішень судів першої та апеляційної інстанцій (постанов про порушення кримінальної справи, постанов про продовження строку його тримання під вартою та рішень апеляційного суду за результатом оскарження таких постанов).
		Крім того, у цей строк ОСОБА_5 подав уточнену апеляційну скаргу в частині його засудження за ст. 358 ч. 4 КК України на 38 аркушах, у пункті 2 прохальної частини якої просив звільнити його з-під варти. (т. 39 а.с. 22-66) 
		Проте, дій, передбачених ст. 401 КПК України, суддею-доповідачем апеляційного суду здійснено не було, будь-яких рішень щодо зазначених документів не прийнято і ухвалою від 23 травня 2014 року було закінчено підготовку та призначено апеляційний розгляд кримінального провадження на 02 червня 2014 року. Уточнена апеляційна скарга ОСОБА_5 не була направлена іншим учасникам судового розгляду для ознайомлення та можливості подати заперечення. 
		Відповідно до вимог частини 3 статті 404 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
		Під час розгляду справи в апеляційному суді стороною захисту, а саме захисниками ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , які не брали участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції та були допущені як захисники на стадії апеляційного розгляду, було заявлено ряд клопотань щодо необхідності приєднання до матеріалів провадження та дослідження нових доказів, які, на думку захисту, спростовують доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень та які були отримані після ухвалення вироку, а саме: пояснення осіб, висновки експертиз та інші нові документи, здобуті стороною захисту після ухвалення вироку щодо ОСОБА_5 . Вказані клопотання з відповідними додатками до них долучені до матеріалів кримінального провадження судом апеляційної інстанції, проте в їх досліджені захисникам було відмовлено. Як на підстави для відмови у дослідженні вказаних документів апеляційний суд посилався, зокрема, на їх безпідставність, на те, що вони зібрані після ухвалення вироку та на те, що стороною захисту не заявлялось клопотань про дослідження таких доказів в суді першої інстанції. 
		Проте, таке обґрунтування рішень апеляційного суду щодо відмов у задоволенні клопотань захисників не відповідає вищезазначеним положенням ст. 404 ч. 3 КПК України, оскільки обставина того, що клопотання про дослідження таких доказів у суді першої інстанції не заявлялося, і докази були отримані після ухвалення вироку не є безумовною підставою для відмови у їх задоволенні, а навпаки дає право звернутися з клопотаннями до суду апеляційної інстанції для надання можливості сторонам обґрунтувати свою позицію щодо певних обставин справи, з урахуванням отриманих нових доказів та того, що частина 3 статті 93 КПК України надає право стороні захисту на їх збирання. 
		Крім того, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що суддя Апеляційного суду Львівської області ОСОБА_29 своєю ухвалою від 01 квітня 2014 року залишала апеляційні скарги обвинуваченого та захисників без руху (т. 37 а.с. 158), а суддя ОСОБА_30 відкрив апеляційне провадження за вказаними апеляційними скаргами відповідною ухвалою (т. 38 а.с. 244). Проте, підстави заміни судді-доповідача в суді апеляційної інстанції у вказаному кримінальному провадженні не зазначені, відсутній відповідний протокол автоматизованого розподілу та підстави його проведення. На необхідність роз`яснення такої обставини ОСОБА_5 вказував у поданих ним до апеляційного суду «Додаткових поясненнях на заперечення прокурора» від 29.09.2014 року вх. № 20615/14 від 01.10.2014 року (т. 41 а.с. 144  211), проте апеляційним судом відповіді на зазначене питання не дано і ці обставини перевірені та з`ясовані не були.
		Отже, доводи касаційних скарг в цій частині є обґрунтованими та в цій частині підлягають задоволенню.
		 
		Крім того, практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення ЄС у справі «Авшар проти Туреччини»). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (рішення ЄС у справі «Веренцов проти України» - п.86, «Яллох проти Німеччини»).
		У справі "Корнєв і Карпенко проти України" (п. 54 Рішення від 21.10.2010 року) Європейський Суд визначив, що пункти 1 і 3(d) ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, як загальне правило, вимагають надання підсудному відповідної та належної можливості заперечувати докази свідка обвинувачення і допитати його або під час надання останнім своїх показань, або пізніше. З цього рішення вбачається, що якщо засудження виключно або вирішальною мірою ґрунтується на показаннях особи, допитати яку чи домогтися допиту якої підсудний не мав можливості ані під час досудового слідства, ані під час судового розгляду, права захисту виявляються обмеженими в тій мірі, що є несумісною з гарантіями, передбаченими ст. 6 Конвенції.
		 
		Наведені положення Конвенції та практики Європейського Суду, які відповідно до ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-ІV Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини застосовуються при розгляді справ як джерело права, апеляційним судом не були враховані. 
		З урахуванням зазначеного та вимог ст.ст. 370, 418, 419 КПК України щодо обґрунтованості і вмотивованості рішення суду апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що у відповідності з вимогами ст. 438 ч. 1 п. 1 КПК України є підставою для скасування такого рішення.
		 
		За таких обставин, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції зі стадії відкриття провадження, а касаційні скарги засудженого та захисників задоволенню частково. 
		 
		На стадії відкриття провадження апеляційному суду необхідно забезпечити підготовку до апеляційного розгляду, виконавши вимоги ст. 401 КПК України.
		 
		При новому розгляді в суді апеляційної інстанції також необхідно перевірити інші доводи касаційних скарг щодо:
		- неможливості притягнення ОСОБА_5 до відповідальності за ст. 138 КК України, оскільки його медична освіта була підтверджена в Україні уповноваженим органом (документи про нострифікацію, які є дійсні і не скасовані), що у свою чергу надавало йому право на здійснення лікувальної діяльності в Україні; 
		- щодо недоведеності пред`явленого ОСОБА_5  обвинувачення у підробці документів за ст. 358 ч. 4 КК України, оскільки не вказано коли, ким і яким чином була здійснено підроблення документів, за використання яких як завідомо підроблених його засуджено;
		- щодо помилковості окремої кваліфікації дій ОСОБА_5 за ст. 119 КК України у зв`язку із тим, що ст. 138 КК України є спеціальною нормою закону України про кримінальну відповідальність, і тяжкі наслідки у вигляді смерті особи (осіб) охоплюються диспозицією цієї статті та окремої кваліфікації за ст. 119 КК України не потребують;
		- щодо необґрунтованості вироку суду в частині наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями ОСОБА_5 та смертями ОСОБА_18 , ОСОБА_15 з урахуванням висновків експертиз;
		- щодо порушення вимог процесуального закону при вирішенні судами питання доцільності обраного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обґрунтованості рішень щодо його продовження;
		- щодо порушень судами обох інстанції Конституції України, вимог міжнародних договорів (конвенцій), згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог Глави 43 КПК України при отриманні доказів стороною обвинувачення та дотримання порядку їх отримання в межах здійснення міжнародної правової допомоги при проведенні процесуальних дій;
		- щодо відсутності в матеріалах провадження доказів, які б підтверджували вину ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 190 ч. 2, 190 ч. 3 КК України;
		- щодо наявності підстав для застосування до ОСОБА_5 положень Закону України «Про амністію у 2014 році».
		- щодо невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі ОСОБА_5 внаслідок суворості. 
		 
		При новому розгляді в суді апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, перевірити інші доводи апеляційних та касаційних скарг, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог КПК України та прийняти законне і обґрунтоване рішення.
		 
		Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, колегія суддів
		 
		у х в а л и л а:
		 
		касаційні скарги засудженого ОСОБА_5 та його захисників  адвокатів  ОСОБА_6 , ОСОБА_7  задовольнити частково.
		Ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 08 квітня 2015 року щодо  ОСОБА_5  скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження.
		Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		________________ _____________________ __________________
		 ОСОБА_1   ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...