Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 872/2а-60/15 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення сталого розвитку населених пунктів та землекористування, зокрема зі спорів у сфері:; землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, у тому числі:; відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності.
Надіслано для оприлюднення: 30.03.2016. Зареєстровано: 30.03.2016. Забезпечено надання загального доступу: 01.04.2016.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		П О С Т А Н О В А
		і м е н е м  У к р а ї н и
		 
		22 березня 2016 рокусправа № 872/2а-60/15 
		 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:                    Семененка Я.В. 
		                    суддів:                     Бишевської Н.А.  Добродняк І.Ю 
		за участю секретаря судового засідання:          Кязимової Д.В. 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську позовну заяву Нікопольської районної державної адміністрації Дніпропетровської області до ОСОБА_1, третя особа: публічне акціонерне товариство "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат" про примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності,-
		                                                       в с т а н о в и В :
		 
		Нікопольська районна державна адміністрація Дніпропетровської області звернулась до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду із позовом, в якому просила:   
		- примусово відчужити у державну власність з мотивів суспільної необхідності земельну ділянку площею 8,050 га, що належить на праві власності громадянці ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку Серія НОМЕР_2 від 01 березня 2006р. та має наступні характеристики: місцезнаходження - на території Чкалівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області; площа - 8,050 га; кадастровий номер НОМЕР_1; цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; категорія - землі сільськогосподарського призначення, за ціною 154  876,15 грн. під розміщення об'єктів, пов'язаних із видобуванням корисних копалин загальнодержавного значення (розширення Чкалівського кар'єру №1 ПАТ «ОГЗК» з видобутку корисних копалин загальнодержавного значення);
		- зобов'язати громадянку ОСОБА_1 звільнити ділянку площею 8,050 га, яка розташована на території на території Чкалівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, кадастровий номер НОМЕР_1 протягом 5 (п'яти) днів з дня набрання постановою суду законної сили.
		Позовні вимоги обґрунтовані необхідністю викупу належної відповідачу земельної ділянки для розширення меж кар'єрів з видобування корисних копалин загальнодержавного значення (марганцевої руди) Публічним акціонерним товариством "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат", що зумовлено загальнодержавними інтересами та інтересами територіальної громади Нікопольського району, відсутністю згоди власника земельної ділянки на такий викуп та наявністю підстав для примусового відчуження земельної ділянки.
		Під час розгляду справи, позивачем надано заяву про уточнення заявлених вимог, в якій змінено ціну, за яку позивач просить примусово відчужити зазначену земельну ділянку. Такою ціною позивач визначив 193  451,17грн., виходячи із експертного висновку про вартість земельної ділянки станом на 26.11.2015р.
		Відповідач проти задоволення позову заперечував, оскільки не згоден з ціною, за яку позивач просить примусово відчужити належну йому на праві приватної власності земельну ділянку. 
		Представники третьої особи заявлені позивачем вимоги вважають обґрунтованими, оскільки такі вимоги обумовлені суспільною необхідністю та загальнодержавними інтересами. При цьому, представники третьої особи вказують на безпідставність доводів відповідача щодо необ'єктивності визначення вартості земельної ділянки, оскільки ринкова вартість земельної ділянки визначена з урахуванням вимог Закону України «Про оцінку землі».
		З'ясувавши підстави заявленого позову, заслухавши пояснення осіб, які приймали участь у справі, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
		Встановлені обставини справи свідчать про те, що відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку Серія НОМЕР_2 від 01 березня 2006 року у власності ОСОБА_1 перебуває земельна ділянка площею 8,050 га, кадастровий номер НОМЕР_1, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія - землі сільськогосподарського призначення, що розташована на території Чкалівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області. 
		Вказана земельна ділянка знаходиться в межах гірничого відводу, наданого Публічному акціонерному товариству "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат" згідно Акта про надання гірничого відводу, виданого Державною службою гірничого нагляду та промислової безпеки України 26 грудня 2011 року за №1921 та за змістом якого, у межах гірничого відводу підлягають використанню поклади марганцевих руд. 
		Марганцева руда, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 року №827 «Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення» віднесена до корисних копалин загальнодержавного значення. 
		На підставі спеціального дозволу на користування надрами №597 від 06 серпня 1996 року, 
		Публічне акціонерне товариство "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат" наділене правом видобування марганцевих руд західної частини Нікопольського родовища, розташованого на території Нікопольського району Дніпропетровської області.
		Враховуючи необхідність розширення меж кар'єрів з видобування корисних копалин за рахунок відведення додаткових земельних ділянок в межах гірничого відводу ПАТ «ОГЗК» 27 червня 2013 року звернулося до Нікопольської районної державної адміністрації Дніпропетровської області із листом за вих. №383-102 щодо вирішення викупу земельних ділянок, які перебувають у власності фізичних осіб, для суспільних потреб.
		23 квітня 2014 року Нікопольською РДА Дніпропетровської області прийнято розпорядження № Р-157/0/321-14, відповідно до якого розпочата процедура відчуження, шляхом викупу земельних ділянок, які перебувають у власності фізичних осіб та затверджені попередні заходи.
		20 червня 2014 року за участю відповідача відбулося засідання комісії Нікопольської РДА Дніпропетровської області з визначення розміру викупної ціни земельних ділянок, які відчужуються шляхом викупу та перебувають у власності фізичних осіб для суспільних потреб (розміщення та обслуговування об'єктів, пов'язаних із видобуванням корисних копалин) за наслідками якого складено протокол №5 від 20.06.2014 року. 
		На засіданні комісії ОСОБА_1 відмовилась від отримання іншої земельної ділянки замість відчужуваної.
		29 липня 2014 року від відповідача на адресу Нікопольської РДА Дніпропетровської області надійшло письмове повідомлення про надання згоди на проведення переговорів щодо умов викупу земельної ділянки площею 8,050 га.
		Проте, при проведенні переговорів щодо викупу земельної ділянки, що належить на праві власності громадянці ОСОБА_1 згоди на викуп за ціною 154  876,15 грн. досягнуто не було.
		12 лютого 2015 року Нікопольською РДА Дніпропетровської області прийнято розпорядження №Р-70/0/321-15 «Про відчуження шляхом викупу земельної ділянки громадянки ОСОБА_1 площею 8,050 га для суспільних потреб».
		Викупна ціна земельної ділянки визначена на підставі звіту про експертну оцінку земельної ділянки у розмірі 154 876,15 грн.
		13 лютого 2015 року Нікопольською РДА Дніпропетровської області було надіслано на адресу відповідача письмове повідомлення про прийняття рішення про викуп земельної ділянки, із додаванням плану земельної ділянки, що підлягає викупу, і посвідчену належним чином копію розпорядження про її викуп.
		Вказані документи отримано відповідачем 19.02.2015р., що підтверджено роздруківкою УДППЗ «Укрпошта», але відповіді на вказане повідомлення відповідачем надано не було.
		Відсутність добровільної згоди на викуп земельної ділянки для суспільних потреб стала підставою для звернення з даним адміністративним позовом про примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності.
		Правові, організаційні та фінансові засади регулювання суспільних відносин, що виникають у процесі відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності визначені Законом України від 17 листопада 2009 року №1559-VI «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» (далі - Закон №1559-VI).
		Відповідно до статті 1 Закону №1559-VI  примусове відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності - перехід права власності на земельні ділянки, інші об'єкти нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, до держави чи територіальної громади з мотивів суспільної необхідності за рішенням суду; суспільна необхідність - обумовлена загальнодержавними інтересами або інтересами територіальної громади виключна необхідність, для забезпечення якої допускається примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, у встановленому законом порядку.
		Згідно абзацу 2 частини 3 статті 4 Закон №1559-VI примусове відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості на підставі та в порядку, встановлених законом.
		Згідно ст. 15 Закону №1559-VI у разі неотримання згоди власника земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з викупом цих об'єктів для суспільних потреб зазначені об'єкти можуть бути примусово відчужені у державну чи комунальну власність лише як виняток з мотивів суспільної необхідності і виключно під розміщення: об'єктів національної безпеки і оборони; лінійних об'єктів та об'єктів транспортної і енергетичної інфраструктури (доріг, мостів, естакад, магістральних трубопроводів, ліній електропередачі, аеропортів, морських портів, нафтових і газових терміналів, електростанцій) та об'єктів, необхідних для їх експлуатації; об'єктів, пов'язаних із видобуванням корисних копалин загальнодержавного значення; об'єктів природно-заповідного фонду; кладовищ.   
		Примусове відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності здійснюється за рішенням суду.
		Таким чином, наведеними нормами права визначено підставу примусового відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені і такою підставою є суспільна необхідність, яка обумовлена загальнодержавними інтересами або інтересами територіальної громади.
		В той же час, на думку суду, таке втручання у право особи, яка є власником земельної ділянки, має бути пропорційним, тобто воно має забезпечувати справедливий баланс між інтересами особи і суспільною необхідністю.
		За наслідками розгляду справи судом встановлено, що фактично спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу визначення реальної вартості земельної ділянки, відносно якої поставлено питання щодо примусового відчуження.
		Таким чином, дотримання справедливого балансу, в контексті цієї справи, полягає у визначенні справедливої ціни, за яку має відбутися відчуження земельної ділянки. 
		Відповідно до ч.1, 2 ст. 5 Закону №1559-VI розмір викупної ціни затверджується рішенням органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, що здійснює викуп земельної ділянки, або встановлюється за рішенням суду. Вартість земельної ділянки, що відчужується або передається у власність замість відчуженої, визначається на підставі її експертної грошової оцінки, проведеної відповідно до закону.
		Відповідач не погоджувався з затвердженою позивачем вартістю земельної ділянки, посилаючись на інший звіт суб'єкта оціночної діяльності, яким вартість земельної ділянки визначена у значно більшому розмірі. Враховуючи суть спірних правовідносин між сторонами,  враховуючи наявність двох звітів суб'єктів оціночної діяльності, в яких вартість земельної ділянки суттєво відрізняється, а також приймаючи до уваги те, що грошова оцінка, за якою позивач просить примусово відчужити земельну ділянку, виконана станом на 27.11.2014р., судом у справі призначено судово-оціночну експертизу з метою визначення фактичної вартості земельної ділянки на час розгляду справи, а відповідно і на час вирішення питання про примусове відчуження земельної ділянки, оскільки, дотримання справедливого балансу, у спірному випадку, можливо лише за умови визначення фактичної вартості земельної ділянки на час розгляду судом справи щодо її примусового відчуження. 
		Проведення експертизи доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту.
		Згідно висновку №5521-15 судової оціночно-земельної експертизи по справі №872/2а-60/15 фактична грошова вартість земельної ділянки, станом на 19.01.2016р., становить 352  579грн. 
		Визначення вартості земельної ділянки здійснено на підставі методу, який передбачений ст.19 Закону України «Про оцінку землі».
		Під час дослідження висновку експерта у судовому засіданні, у представників третьої особи виникло ряд питань щодо проведення експертизи та оформлення її результатів. Так, представники вказували на те, що у висновку експерта відсутні відомості про наявність у експерта свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта, в тому числі, номер, дата видачі і строк дії. Крім цього, зазначали про те, що експерт ОСОБА_2 не є працівником Дніпропетровського науково-дослідного інституту, а відтак оформлений ним висновок не відповідає п.14 Інструкції про особливості здійснення судово-експертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12 грудня 2011 року №3505/5, оскільки: викладений не на бланку судового експерта; не посвідчений печаткою експерта; будь-які додатки до підсумкового документа відсутні; підсумковий документ має назву, не передбачену п.14. Також, на думку представників третьої особи, вартість земельної ділянки, визначена експертом ОСОБА_2 є необ'єктивною та не відповідає її реальній вартості. Вихідні дані, використані експертом, визначені ним на власний розсуд, а їх об'єктивність не може бути перевірена, оскільки будь-які додатки до звіту відсутні.
		З огляду на такі обставини, судом витребувано з експертної установи документи, які підтверджують правомочність проведення експертизи тим експертом, яким підписано висновок, а також викликано до судового засідання, для надання пояснень, експерта, яким проведено зазначену експертизу.
		З досліджених документів та пояснень експерта ОСОБА_2 судом встановлено наступне.
		Експерт ОСОБА_2, відповідно до свідоцтва НОМЕР_3 від 30.05.2014, виданого Центральною експертно-кваліфікаційною комісією Міністерства України, має кваліфікацію судового експерта за експертними спеціальностями: 10.6 «Дослідження об'єктів нерухомості, будівельних матеріалів, конструкцій та відповідних документів», 10.7 «Розподіл земель та визначення порядку користування земельними ділянками», 10.14 «Оцінка земельних ділянок».
		Експерт ОСОБА_2 не є працівником державної спеціалізованої експертної установи - Дніпропетровського науково-дослідного інституту.
		В той же час, між експертом ОСОБА_2 та Дніпропетровським науково-дослідним інститутом укладено цивільно-правові договори на виконання експертиз та експертних досліджень. За умовами договорів експерт виконує експертизи та експертні дослідження за дорученням Дніпропетровського науково-дослідного інституту.
		Експертиза, яку призначено у межах цієї справи, виконана експертом ОСОБА_2 від імені Дніпропетровського науково-дослідного інституту на підставі зазначених договорів. Результати цієї експертизи передані експертом Дніпропетровському НДІ на підставі акту приймання-здачі робіт №5521-15 від 02.03.2016р.
		З огляду на встановлені обставини справи, суд вважає необґрунтованими доводи представників третьої особи про недотримання експертом вимог відповідає п.14 Інструкції про особливості здійснення судово-експертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12 грудня 2011 року №3505/5.
		Пунктом 1 розділу І Інструкції визначено, що ця Інструкція визначає особливості здійснення судово-експертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах (далі - судовий експерт), а також порядок здійснення контролю за дотриманням цими експертами вимог нормативно-правових актів, що регулюють питання судово-експертної діяльності.
		Згідно п.3 розділу І Інструкції - ця Інструкція поширюється на судових експертів, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах та внесені до державного Реєстру атестованих судових експертів.
		Отже, положення цієї Інструкції визначають особливості здійснення судово-експертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах.
		Пунктом 14 розділу ІІІ Інструкції дійсно передбачено, що підсумковий документ викладається на бланку судового експерта та посвідчується його особистою печаткою.
		В той же час, як зазначено вище, проведення експертизи у цій справі доручено Державній спеціалізованій експертній установі - Дніпропетровському науково-дослідному інституту, а не експерту ОСОБА_2 Експертний висновок виготовлений експертом ОСОБА_2 від імені і за дорученням Дніпропетровського НДІ. Таким чином, у спірному випадку, експерт ОСОБА_2 обґрунтовано виклав підсумковий документ (Висновок) на бланку Дніпропетровського НДІ, який і був завірений печаткою державної спеціалізованої експертної установи. Отже, оскільки експерт ОСОБА_2 виконував експертизу не від власного імені, а від імені Дніпропетровського НДІ, то твердження представників третьої особи про порушення експертом вимог п.14 Інструкції є безпідставними.
		Безпідставними колегія суддів вважає і доводи представників третьої особи щодо неприйнятності складеного висновку, з огляду на відсутність у ньому відомостей про наявність у експерта свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта, в тому числі, номер, дата видачі і строк дії. Так, на стор.2 Висновку зазначено про кваліфікацію експерта та право проведення судових експертиз, яке підтверджено посвідченням Міністерства юстиції України НОМЕР_3 зі строком дії з 30 травня 2014 року по 30 травня 2017 року. Той факт, що замість правильної назви документа, який підтверджує право на проведення експертиз «Свідоцтво НОМЕР_3», експертом у висновку зазначено «Посвідчення НОМЕР_3», не може свідчити про неправильність оформлення експертом підсумкового документу (Висновку).
		Необгрунтованими суд вважає і доводи представників третьої особи про те, що вихідні дані, використані експертом, визначені ним на власний розсуд, а їх об'єктивність не може бути перевірена, оскільки будь-які додатки до звіту відсутні. Такі доводи представників третьої особи спростовуються самим висновком експерта, в якому на стор.2-3 зазначено перелік нормативних актів, методик, науково-технічної та довідкової літератури, які використані під час дослідження. При цьому, усі вихідні дані, які використані експертом, знаходяться у вільному доступі та у висновку експертом зазначено місце їх знаходження (друковані засоби, електронні адреси). Вказані обставини підтверджено і експертом під час допиту його у судовому засіданні.
		Суд вважає безпідставними посилання представників третьої особи на те, що не дивлячись на зниження вартості об'єктів нерухомості, з огляду на економічну ситуацію в Україні, вартість земельної ділянки згідно висновку експерту, порівняно з попередніми періодами, зросла, що свідчить про необ'єктивність визначення вартості земельної ділянки експертом. З висновку експерта вбачається, що при визначенні вартості земельної ділянки ним застосований метод прямої капіталізації рентного доходу, який передбачений ст..19 Закону України «Про оцінку земель» та обґрунтована неможливість застосування інших методів, які цим Законом визначені (стор.5 Висновку). Вихідними даними при визначенні вартості земельної ділянки, при застосуванні вказаного методу оцінки, зокрема, є собівартість виробленої продукції, витрати на реалізацію, витрати на насіння, витрати на міндобрива, витрати на пальне, мастило та інш., вартість яких, саме з огляду на економічну ситуацію, безперечно зросла. Тобто, зростання вартості земельної ділянки станом на 19.06.2016р., порівняно з оцінкою станом на 27.11.2014р., є об'єктивним.
		З огляду на наведені обставини справи, у суду не виникає сумнівів щодо правомірності проведення призначеної експертизи експертом ОСОБА_2 та обґрунтованості і об'єктивності зроблених ним висновків щодо фактичної грошової вартості земельної ділянки станом на 19.01.2016р.
		Таким чином, суд визнає висновок експерта належним та допустимим доказом у справі.
		Надаючи оцінку іншим доказам по справі, зокрема, Звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки, який виконаний ТОВ «Бізнес-Експерт» (т.1 а.с.19), Звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки, який виконаний ТОВ «Бізнес-Експерт» (т.2 а.с.8), суд вважає за необхідне зазначити те, що хоча вони і виконані із застосування методу оцінки землі, який передбачений ст.19 Закону України «Про оцінку землі», але відображають вартість земельної ділянки станом на 27.11.2014р. та 26.11.2015р. відповідно, в той час, як вище проаналізований висновок експертизи, відображає фактичну вартість земельної ділянки станом на 19.01.2016р., що є більш наближеним до дати розгляду справи.
		Таким чином, судом встановлено, що на час розгляду справи фактичною вартістю земельної ділянки, відносно якої поставлено питання щодо примусового відчуження, є 352  579грн.
		Позивач у справі був обізнаний про результати проведеної судової експертизи та визначену фактичну вартість земельної ділянки, судом представнику позивача було роз'яснено право змінити (уточнити) позовні вимоги в частині ціни земельної ділянки, за яку позивач просить примусово відчужити земельну ділянку, але таким процесуальним правом позивач не скористався та наполягав на задоволенні заявлених ним вимог.
		Оскільки правом визначати зміст та обсяг заявлених вимог наділений позивач, який не погодився з визначеною експертом вартістю земельної ділянки та відповідно не погоджувався і з примусовим відчуженням земельної ділянки за вказану суму, то у суду не існує підстав для задоволення позову, як шляхом примусового відчуження земельної ділянки за ціною, що визначив позивач так і за ціною, що визначена експертом, яку суд вважає обґрунтованою.
		З огляду на викладене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову.
		Щодо розподілу судових витрат.
		Відповідно до ч.1 ст.92 КАС України витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведення судових експертиз, несе сторона, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучення спеціаліста, перекладача та проведення судової експертизи.
		Оскільки, клопотання про проведення експертизи було заявлено відповідачем у справі, то саме ним і було попередньо оплачено вартість експертизи у розмірі 5160,96грн., що підтверджено актом №5521-15 здачі-приймання висновку судового експерта.
		Відповідно до ч.5 ст.94 КАС України у разі відмови у задоволенні позовних вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок Державного бюджету України.
		Таким чином, витрати відповідача на проведення судової експертизи у розмірі 5160,96грн. підлягають компенсації за рахунок Державного бюджету України.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст.158-163, 183-1 КАС України, суд, - 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		У задоволені позову Нікопольській районній державній адміністрації Дніпропетровської області -  відмовити.
		Судові витрати, у вигляді вартості проведеної судової експертизи у розмірі 5160,96грн., стягнути на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України. 
		Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вищого адміністративного суду України в 10 денний строк з дня отримання копії постанови.
		            (Повний текст постанови виготовлено 24.03.2016р.)
		 
		Головуючий:                                                                      Я.В. Семененко 
		 
		                   Суддя:                                                                      Н.А. Бишевська 
		 
		                   Суддя:                                                                      І.Ю. Добродняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...