Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Категорія справи № 127/2808/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини); Ухилення від військової служби (усі види), з них; Самовільне залишення військової частини або місця служби.
Надіслано судом: 04.04.2016. Зареєстровано: 05.04.2016. Забезпечено надання загального доступу: 08.04.2016.
Дата набрання законної сили: 05.05.2016
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 127/2808/16-к
		Провадження № 1-кп/127/570/16 
		 
		                           
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		04.04.2016 Вінницький міський суд Вінницької області
		в складі:
		 головуючого судді ОСОБА_1 ,
		   при секретарі  ОСОБА_2 ,
		за участю:
		 прокурора ОСОБА_3 ,
		 захисника ОСОБА_4 ,
		 обвинуваченого ОСОБА_5 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Вінниці матеріали кримінального провадження №42015020420000282, які надійшли з військової прокуратури Вінницького гарнізону центрального регіону України з обвинувальним актом по підозрі:
		ОСОБА_5 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ліски, Володарськ-Волинського району, Житомирської області, громадянина України, українця, одруженого, на утриманні неповнолітня донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , донька ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , син ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , син ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , син ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , з середньою-спеціальною освітою, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
		за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 407 КК України,- 
		ВСТАНОВИВ:
		Солдат ОСОБА_5 16 липня 2015 року призваний під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_8 та направлений для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 ). На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 №199 від 16 липня 2015 року солдат ОСОБА_5 цього ж дня зарахований в списки особового складу частини і на всі види забезпечення та призначений на посаду гранатометника 1 відділення 3 взводу роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) БОП.
		17 березня 2014 року Указом в.о. Президента України №303/2014 «Про часткову мобілізацію» на території України оголошено часткову мобілізацію та, після його затвердження 17 березня 2014 року Верховною Радою України, цей Указ набрав чинності, у зв`язку з чим в Україні відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» та ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» розпочався особливий період, який діє по даний час.
		23 вересня 2015 року о 22:00 год. солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи умисно, з метою тимчасово ухилитись від обов`язків військової служби, самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України, та проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його із виконанням обов`язків військової служби, проживаючи за адресою: АДРЕСА_1 .
		28 вересня 2015 року солдат ОСОБА_5 самостійно повернувся до місця дислокації військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та приступив до виконання своїх службових обов`язків.
		18 грудня 2015 року солдату ОСОБА_5 командуванням військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України було надано звільнення з розташування військової частини до 19 грудня 2015 року включно. Повернутись він повинен був в розташування військової частини 20 грудня 2015 року о 08:00 год.
		Однак, 20 грудня 2015 року о 08:00 год. солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. І, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, маючи об`єктивну можливість своєчасно повернутися до розташування військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, з метою тимчасово незаконно ухилитись від обов`язків військової служби, повторно не з`явився вчасно на службу до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України без поважних причин, проводячи час на власний розсуд, не пов`язуючи його із виконанням обов`язків військової служби, проживаючи за адресою: АДРЕСА_1 .
		09 січня 2016 року о 13:00 год. солдат ОСОБА_5 самостійно повернувся до місця дислокації військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.
		Таким чином, 23 вересня 2015 року солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи умисно, з метою тимчасово незаконно ухилитися від військової служби, самовільно, без поважних причин залишив розташування військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його із виконанням обов`язків військової служби, проживаючи за адресою: АДРЕСА_1 , поки 28 вересня 2015 року солдат ОСОБА_5 самостійно не повернувся до місця дислокації військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та не приступив до виконання своїх службових обов`язків.
		Крім того, солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період перебуваючи у наданому 18 грудня 2015 року командуванням військової частини НОМЕР_1 звільненні терміном до 19 грудня 2015 року, продовжуючи свою злочинну діяльність, повторно, умисно, діючи з метою тимчасово незаконно ухилитися від проходження військової служби, у порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України» ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 19 грудня 2015 року у встановлений час о 08:00 год., маючи об`єктивну можливість для своєчасного прибуття до місця проходження військової служби, вчасно на службу без поважних причин з наданого йому звільнення до розташування військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України не прибув, а проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його із виконанням обов`язків військової служби, проживаючи за адресою: АДРЕСА_1 , поки 09 січня 2016 року самостійно не повернувся до місця дислокації військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та не приступив до виконання своїх службових обов`язків.
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях визнав повністю, за обставин викладених в обвинувальному акті, щиро розкаявся у вчиненому, суду пояснив, що він був призваний під час мобілізації 16 липня 2015 року до військової частини НОМЕР_1 , де проходив військову службу. Достовірно знаючи про те, що йому заборонено залишати розташування військової частини 23 вересня 2015 року залишив розташування частини, в зв`язку з тим, що хотів погуляти, повернувся до частини 28 вересня 2015 року. До ОСОБА_5 телефонував командир роти та наказував повернутись до військової частини. Обвинувачений повторно 18 грудня 2015 року залишив розташування військової частини, та повернувся 09 січня 2016 року.
		У вчиненому щиро кається, просить не позбавляти його волі. 
		Відповідно до вимог ст. 349 КПК України, враховуючи, що проти цього не заперечували учасники судового провадження, з`ясувавши чи правильно розуміють обвинувачений та інші учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, а також роз`яснивши їм, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються.
		Згідно довідки Володарсько-Волинського центру первинної медико-санітарної допомоги  ОСОБА_5 на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.
		Згідно довідки КЗ «Вінницька обласна психоневрологічна лікарня ім. акад. Ющенка» ОСОБА_5 на обліку не перебуває.
		За місцем служби  ОСОБА_5 характеризується посередньо.
		За місцем проживання  ОСОБА_5 характеризується позитивно.
		Оцінивши досліджені докази, суд вважає, що вина обвинуваченого  ОСОБА_5  у вчиненні кримінальних правопорушень повністю знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду, а тому суд кваліфікує його дії за:
		- ч.4 ст. 407 КК України, тобто самовільне залишення військової частини військовослужбовцем, а також нез`явленння вчасно на службу без поважних причин вчинені повторно в умовах особливого періоду. 
		Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого  ОСОБА_5 суд визнає повне визнання вини обвинуваченим, його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, має на утриманні шестеро дітей.
		Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого  ОСОБА_5 судом не встановлені.
		При обрані виду та міри покарання обвинуваченому  ОСОБА_5 суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчинених кримінальних правопорушень, що відносяться до категорії тяжких злочинів, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, посередньо характеризується за місцем служби, позитивно характеризується за місцем проживання, на утриманні шестеро дітей, наявність обставин, що пом`якшують та відсутність обставин, що обтяжують покарання.
		З урахуванням викладеного, конкретних обставин кримінального провадження, особи обвинуваченого, суд вважає, що виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів  ОСОБА_5 можливе без ізоляції його від суспільства, а тому йому слід призначити покарання із застосуванням ст. 69 КК України, тобто більш м`якого покарання ніж передбачено законом у виді штрафу. 
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 370, 371, 374 КПК України, 69 КК України суд, -
		У Х В А Л И В :
		Визнати винним  ОСОБА_5  у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 407 КК України, ст.69 КК України і призначити йому покарання у виді штрафу, в розмірі двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян (три тисячі чотириста) грн.
		На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Вінницької області протягом 30 діб з моменту його проголошення.
		   Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...