Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 804/15621/15 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної фінансової політики, зокрема зі спорів у сфері:; грошового обігу та розрахунків, у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: 05.04.2016. Зареєстровано: 05.04.2016. Забезпечено надання загального доступу: 08.04.2016.
Дата набрання законної сили: 21.09.2016
Результат оскарження 21.09.2016 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд : залишено без змін ухвалу (постанову) суду першої інстанції
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		                                                ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД   ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		21 березня 2016 р.Справа №804/15621/15   Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Верба І.О., суддів Сидоренка Д.В., Степаненка В.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» до Національного банку України, треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», Публічне акціонерне товариство «Акцент-Банк», про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, - 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		11 листопада 2015 року Публічне акціонерне товариство «Нікопольський завод феросплавів» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Національного банку України, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», у якому позивач просить:
		- визнати протиправними дії Національного банку України по непідтвердженню можливості здійснення операції Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» по оплаті 30214409 грн. за контрактом №060515SN від 06.05.2015 року, 10071469,73 грн. за контрактом №130515SN від 13.05.2015 року, в сумі 3032983,62 грн. за контрактом №181214 від 18.12.2014 року, 4681137,46 грн. за контрактом №190515КSN від 19.05.2015 року;
		- скасувати рішення Національного банку України №25-03001/74026 від 08.10.2015 року в частині непідтвердження можливості здійснення операцій Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» по оплаті 30214409 грн. за контрактом №060515SN від 06.05.2015 року, 10071469,73 грн. за контрактом №130515SN від 13.05.2015 року, в сумі 3032983,62 грн. за контрактом №181214 від 18.12.2014 року, 4681137,46 грн. за контрактом №190515КSN від 19.05.2015 року;
		- зобов'язати Національний банк України направити Публічному акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк» повідомлення про підтвердження операцій Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» по оплаті 30214409 грн. за контрактом №060515SN від 06.05.2015 року, 10071469,73 грн. за контрактом №130515SN від 13.05.2015 року, в сумі 3032983,62 грн. за контрактом №181214 від 18.12.2014 року, 4681137,46 грн. за контрактом №190515КSN від 19.05.2015 року.
		Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2015 року відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду.
		1 березня 2016 року позивач збільшив позовні вимоги у зв'язку із необхідністю зазначення ще однієї особи, якій має бути направлено повідомлення про підтвердження операції - ПАТ «Акцент-Банк», у зв'язку із чим простив суд (т.3 а.с.27-30):
		- визнати протиправними дії Національного банку України по непідтвердженню можливості здійснення операцій Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» по перерахуванню 30214409 грн. за контрактом №060515SN від 06.05.2015 року, в сумі 10071469,73 грн. за контрактом №130515SN від 13.05.2015 року, в сумі 3032983,62 грн. за контрактом №181214 від 18.12.2014 року, в сумі 4681137,46 грн. за контрактом №190515КSN від 19.05.2015 року;
		- скасувати рішення Національного банку України №25-03001/74026 від 08.10.2015 року в частині непідтвердження можливості здійснення операцій Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» по перерахуванню 30214409 грн. за контрактом №060515SN від 06.05.2015 року, в сумі 10071469,73 грн. за контрактом №130515SN від 13.05.2015 року, в сумі 3032983,62 грн. за контрактом №181214 від 18.12.2014 року, в сумі 4681137,46 грн. за контрактом №190515КSN від 19.05.2015 року;
		- зобов'язати Національний банк України (01601, Київ, вул. Інститутська, 9) направити Публічному акціонерному товариству Комерційний банк «Приватбанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50) повідомлення про підтвердження операцій Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» (53200, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 310) по перерахуванню 10071469,73 грн. за контрактом №130515SN від 13.05.2015 року, в сумі 3032983,62 грн. за контрактом №181214 від 18.12.2014 року, в сумі 4681137,46 грн. за контрактом №190515КSN від 19.05.2015 року;
		- зобов'язати Національний банк України (01601, Київ, вул. Інститутська, 9) направити Публічному акціонерному товариству «Акцент-Банк» (49074, м. Дніпропетровськ, вул. Батумська, 11, МФО 307770, код ЄДРПОУ 14360080) повідомлення про підтвердження операцій Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» (53200, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 310) по перерахуванню 30214409 грн. за контрактом №0605158SN від 06.05.2015 року.
		Судом до участі у справі залучено як третю особу на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ПАТ «Акцент-Банк».
		В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що:
		-          в рамках зовнішньоекономічного договору позивач направив до ПАТ «КБ Приватбанк» для виконання платіжні доручення від 05.10.2015 року №8861, №8862, №8863, №8864  на перерахування компанії Stalmag Sp. z.o.o Польща грошових коштів за поставлений товар, проте, згідно витягу з оскаржуваного електронного повідомлення №25-03001/74026 від 08.10.2015 року Національний банк України повідомив про непідтвердження заяви товариства на купівлю та перерахування іноземної валюти з імпортними операціями по реєстру; 
		-          оскаржувані дії та рішення є протиправними, оскільки є необґрунтованими, не відповідають жодним нормативним актам, фактично є втручанням в господарську діяльність підприємства, такими діями унеможливлено розрахунок ПАТ «НЗФ» із своїм основним постачальником за продукцію, яка вже фактично поставлена та використовується позивачем у виробничому процесі;
		-          позивач та обслуговуючий банк виконали всі вимоги діючого законодавства щодо повідомлення НБУ про заплановані операції з оплати на адресу компанії Stalmag Sp. z.o.o Польща, в тому числі було сформовано та направлено в НБУ реєстр вказаних операцій та копії документів, які є підставою для здійснення цих операцій.
		Представник відповідача заперечив проти позову наступним (т.2 а.с.64-119):
		- Національний банк відповідно до статті 2 Закону України «Про Національний банк України» (далі - Закон №679-XIV) є центральним банком України, особливим органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України;
		- відповідно до статті 99 Конституції України та статті 6 Закону №679-XIV забезпечення стабільності грошової одиниці є основною функцією Національного банку;
		- стаття 6 Закону №679-XIV також встановлює, що при виконанні своєї основної функції Національний банк має виходити із пріоритетності досягнення та підтримки цінової стабільності в державі. Національний банк України також сприяє фінансовій стабільності;
		- законодавчо встановлено особливий правовий режим обороту для такого виду майна як валютні цінності, зокрема, для валюти України - гривні у відносинах з нерезидентами;
		- з метою врегулювання ситуації на грошово-кредитному ринку, зокрема валютному сегменті прийнято постанову Правління Національного банку України від 03.09.2015 року № 581 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитною валютному ринках України» (далі - Постанова №581);
		- пунктом 6 Постанови №581 запроваджено низку заходів щодо діяльності банків.  У  підпункті 18 пункту 6 Постанови №581 з метою недопущення недобросовісної практики проведення валютних операцій уповноважені банки формують реєстр операцій за дорученнями клієнтів із купівлі іноземної валюти/перерахування коштів у гривнях на користь нерезидентів через кореспондентські рахунки банків-нерезидентів гривнях,  відкриті в уповноважених банках/перерахування коштів, що здійснюється на користь нерезидентів через філії уповноважених банків, відкриті на території інших держав, та подають його до Національного банку України в день отримання від клієнта заяви про купівлю іноземної валюти/платіжного доручення;
		- уповноваженим банкам забороняється проводити операцію клієнтів у разі отримання від Національного банку повідомлення про непідтвердження можливості її здійснення;
		- пунктом 7 Постанови №581 визначено, що на час дії цієї постанови інші нормативно-правові акти Національного банку України діють у частині, що не суперечить вимогам цієї постанови;
		- Національним банком, з метою реалізації своєї компетенції, визначеної вищевказаними нормами Конституції України, Закону про Національний банк, Закону №679-XIV, Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» встановлено, що наявність відповідного підтвердження операції з боку Національного банку є необхідною умовою, обов'язковим елементом, зокрема, встановленого порядку перерахування коштів у гривнях на користь нерезидентів. Відсутність такого підтвердження є підставою відмови в проведенні такої операції;
		- ані Постановою №581, ані іншим законодавством України не встановлено, що Національний банк має вказувати причини не підтвердження можливості здійснення операції клієнтів уповноважених банків, зокрема, з перерахування коштів у гривнях на користь нерезидентів. Вищевказані норми дають Національному банку певну свободу розсуду, тобто коли Національний банк може обрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим у конкретних обставинах. Таким чином, згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316 нараді, має місце наявність у Національного банку дискреційних повноважень під час прийняття рішення про не підтвердження здійснення операцій;
		- з огляду на викладене, Національний банк при непідтвердженні операцій позивача діяв згідно з Конституцією і законами України та у межах наданих повноважень, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
		Представник третьої особі ПАТ «КБ Приватбанк», у судовому засіданні пояснив, що вжив всіх заходів, направлених на виконання вимог законодавства у сфері валютного регулювання, з метою виконання доручень клієнта. Представник ПАТ «Акцент-Банк» підтримав правову позицію позивача. 
		Учасники справи в судових засіданнях підтримували обрані правові позиції.
		Ухвалами суду неодноразово зупинялось провадження у справі для надання сторонами додаткових доказів по справі та реалізації наміру позивача врегулювати спір у позасудовому порядку (т.2 а.с.25).
		Суд не знайшов підстав для задоволення клопотання відповідача про передачу справи для розгляду до окружного адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого розповсюджується на місто Київ, з огляду на оскарження акта індивідуальної дії, а не нормативно-правового акта Національного банку України (т.2 а.с.47).
		Враховуючи клопотання представників сторін про розгляд справи без їх участі, та відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, суд дійшов висновку про розгляд справи у письмовому провадженні за правилами частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.
		Судом встановлено, що для митного оформлення товару ПАТ «НЗФ» подало наступні вантажні митні декларації:
		- №110090000/2015/006121 (відправник IMMCO (Industrial Minerals & Metals) Limited), в режимі ІМ 40 АА, в графі 31 якої наведено опис товару, а саме: цегла вогнетривка з вмістом більш як 50% МАС. MgO, вогнеупори переклазові П91 у вигляді цеглин. ГОСТ 4689-94, за декларацією позивачем було подано документи щодо митного оформлення вантажу на суму 71425 грн. (графа 22), вага нетто 125000 кг (графа 38);
		- №110090000/2015/006574 (відправник IMMCO (Industrial Minerals & Metals) Limited), в режимі ІМ 40 АА, в графі 31 якої наведено опис товару, а саме: цегла вогнетривка з вмістом більш як 50% МАС. MgO, вогнеупори переклазові П91 у вигляді цеглин. ГОСТ 4689-94, за декларацією позивачем було подано документи щодо митного оформлення вантажу на суму 71995,82 грн. (графа 22), вага нетто 125998,98 кг (графа 38);
		- №110090000/2015/005080 (відправник ТОВ «Южтранс»), в режимі ІМ 40 ДТ, в графі 31 якої наведено опис товару, а саме: антрацит марки «АКО», за декларацією позивачем було подано документи щодо митного оформлення вантажу на суму 65937,22 грн. (графа 22), вага нетто 346000 кг (графа 38);
		- №110090000/2015/005790 (відправник ТОВ «Южтранс»), в режимі ІМ 40 ДР, в графі 31 якої наведено опис товару, а саме: антрацит марки «АКО», за декларацією позивачем було подано документи щодо митного оформлення вантажу на суму 131302,73 грн. (графа 22), вага нетто 689000 кг (графа 38);
		- №110090000/2015/006593 (відправник ТОВ «Южтранс»), в режимі ІМ 40 ДР, в графі 31 якої наведено опис товару, а саме: антрацит марки «АКО», за декларацією позивачем було подано документи щодо митного оформлення вантажу на суму 92617,02 грн. (графа 22), вага нетто 486000 кг (графа 38);
		- №110090000/2015/006597 (відправник Pilbara Trading Limited/Consolida Ted Minerals), в режимі ІМ 40 ДР, в графі 31 якої наведено опис товару, а саме: австралійська марганцева руда кускова MN51.52% Р.0.024% фракція: 6.3 - 75 мм. волога 5.19%, за декларацією позивачем було подано документи щодо митного оформлення вантажу  на суму 476250 грн. (графа 22), вага нетто 1500000 кг (графа 38);
		- №110090000/2015/006596 (відправник Pilbara Trading Limited/Consolida Ted Minerals), в режимі ІМ 40 ДР, в графі 31 якої наведено опис товару, а саме: австралійська марганцева руда кускова MN51.52% Р.0.024% фракція: 6.3 - 75 мм волога 5.19%, за декларацією позивачем було подано документи щодо митного оформлення вантажу на суму 1428750 грн. (графа 22), вага нетто 4500000 кг (графа 38).
		5 жовтня 2015 року ТОВ «НЗФ» було подано до ПАТ КБ «Приватбанк» платіжні доручення з метою здійснення перерахування грошових коштів за поставлену продукцію на адресу продавця компанії Stalmag Sp. z.o.o, Польща, а саме платіжні доручення від 05.10.2015 року (т.1 а.с.15-18):
		- №8861 на суму 30214409,19 грн.;
		- №8862 на суму 10071469,73 грн.;
		- №8863 на суму 3032983,62 грн.;
		- №8864 на суму 4681137,46 грн.
		8 жовтня 2015 року позивач отримав вказані платіжні доручення без виконання (т.2 а.с.32-39). 
		Згідно електронного повідомлення №25-03001/74026 від 08.10.2015 року Національним банком України не підтверджені заяви ПАТ «НЗФ» на купівлю та перерахування іноземної валюти за імпортними операціями по реєстру «Інформація про намір купівлі та/або перерахування безготівкової валюти за 05.10.2015 року» на суму 30214409,19 грн., на суму 10071469,73 грн., на суму 3032983,62 грн., на суму 4681137,46 грн. (т.1 а.с.23 витяг без підпису, т.2 а.с.67 копія із підписом).
		Електронне повідомлення підписано Керівником проектів та програм Департаменту фінансового моніторингу Г.В. Горбенко на підставі розпорядження Національного банку України від 22.09.2015 року №540-р (т.2 а.с.66-67).
		Досліджуючи правомірність прийняття оскаржуваного рішення Національного банку України про непідтвердження можливості здійснення операцій ПАТ «НЗФ» по оплаті товару на адресу компанії Stalmag Sp. z.o.o, Польща, колегією суддів встановлено наступне. 
		З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (покупець) та компанією Stalmag Sp. z.o.o, Польща (продавець) були укладені договори купівлі-продажу:
		- №060515SN від 06.05.2015 року, згідно умов якого з метою здійснення господарської діяльності продавець продає, а покупець купує продукцію на умовах, в кількості та строки, які зазначені в специфікаціях до цього договору. Відповідно пункту 2.2 загальна вартість контакту визначається сумою специфікацій, проте не більше 14000000 доларів США. До договору купівлі-продажу №060515SN від 06.05.2015 року було укладено Специфікацію №1 на поставку австралійської марганцевої руди крупної фракції 63-75 мм., кількість 30000 метричних тон, умови поставки СРТ ж/д станція порту відгрузки (порт України), ціна 334 дол. США за 1 метричну тону, загальна вартість складає 11022000 дол. США. Згідно додатку №1 змінено пункти №№4, 6, 8 специфікації №1, згідно змін встановлено кількість 28690,06 метричних тон, ціну 317,50 дол. США за 1 метричну тону, вартість поставленої продукції 10020003,46 дол. США;
		- №130515SN від 13.05.2015 року, згідно умов якого з метою здійснення господарської діяльності продавець продає, а покупець купує продукцію на умовах, в кількості та строки, які зазначені в специфікаціях до цього договору. Відповідно пункту 2.2 загальна вартість контакту визначається сумою специфікацій, проте не більше 14000000 доларів США. До договору купівлі-продажу №130515SN від 13.05.2015 року було укладено Специфікацію №1 на поставку австралійської марганцевої руди крупної фракції 63-75 мм., кількість 30000 метричних тон, умови поставки СРТ ж/д станція порту відгрузки (порт України), ціна 334 дол. США за 1 метричну тону, загальна вартість складає 11022000 дол. США;
		- №181214 від 18.12.2014 року, згідно умов якого продавець зобов'язується продати, а покупець прийняти та оплатити вогнеупори переклазові П91 на умовах, в кількості та строки, які зазначені в специфікаціях до цього договору. Відповідно пункту 3 загальна вартість контакту визначається сумою специфікацій, проте не більше 14000000 доларів США. До договору купівлі-продажу №181214 від 18.12.2014 року було укладено Специфікацію №1 та Специфікацію №2 на поставку вогнеупорів переклазових П91, умови поставки DAP - станція Нікополь, Придніпровської з/д, Україна, загальна вартість по Специфікації №1 складає 53860 дол. США по Специфікації №2 складає 591581,85 дол. США;
		- №190515КSN від 19.05.2015 року, згідно умов якого продавець зобов'язується продати, а покупець прийняти та оплатити вугіль кам'яний марки «АКО» на умовах, в кількості та строки, які зазначені в специфікаціях до цього договору. Відповідно пункту 10.3 загальна вартість контакту визначається сумою специфікацій. До договору купівлі-продажу №190515КSN від 19.05.2015 року було складено Специфікації №1, №2 на поставку вугілля кам'яного марки АКО, вартість однієї метричної тони складає 190,57 дол. США, умови поставки СРТ з/д станція Нікополь, Інкотермс.
		В оскаржуваному рішенні відповідач посилається, зокрема, на пункт 6 Постанови правління НБУ «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» №581 від 03.09.15 року (Постанова №581), яким передбачено, що уповноваженому банку заборонено здійснювати за дорученням клієнта-резидента купівлю іноземної валюти / перерахування коштів у гривнях на користь нерезидента через кореспондентський рахунок банку-нерезидента у гривнях, відкритий в уповноваженому банку, якщо така купівля іноземної валюти / таке перерахування коштів у гривнях здійснюється з метою проведення розрахунків за імпорт продукції, митне оформлення якої було проведено до 01 січня 2014 року включно, за зовнішньоекономічним договором, за яким відбулася заміна боржника та/або кредитора у зобов'язанні. Резиденти виконують такі зобов'язання за рахунок власних (не куплених, не залучених у формі кредиту, позики) коштів в іноземній валюті. Вимоги цього пункту не поширюються на імпортні операції резидентів з купівлі життєво необхідних товарів, визначених статтею 5 Закону України «Про заходи щодо стабілізації платіжного балансу України відповідно до статті XII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року».
		Колегією суддів встановлено, що митне оформлення товарів, сплату яких не погоджено НБУ, відбулось після 1 січня 2014 року, що підтверджується вантажно-митними деклараціями №110090000/2015/006597, №110090000/2015/006596 від 12.09.2015 року, №110090000/2015/005080 від 20.07.2015 року, №110090000/2015/005790 від 13.08.2015 року, №110090000/2015/006593 від 11.09.2015 року, №110090000/2015/006121 від 27.08.2015 року, №1100090000/2015/006574 від 11.08.2015 року. 
		Належить також зазначити, що за зобов'язаннями у зовнішньоекономічних договорах №060515SN, №130515SN, №181214, №190515SN не відбувалось заміни боржника та/або кредитора.
		Таким чином, посилання НБУ на пункт 6 Постанови №581, як на підтвердження підстав непідтвердження валютних операцій, є необґрунтованими та помилковими.
		У рішенні про непогодження операцій НБУ посилається також на підпункт 17 пункту 6 Постанови №581.
		Згідно вказаного підпункту 17 пункту 6 Постанови №581, уповноважений банк не має права купувати іноземну валюту за дорученням клієнта-резидента (крім фізичної особи), який має кошти в іноземних валютах, розміщених на поточних та депозитних рахунках у цьому та/або інших уповноважених банках. Такий клієнт-резидент виконує зобов'язання в іноземній валюті за рахунок наявних у нього коштів в іноземній валюті.
		Таким чином, підпунктом 17 пункту 6 Постанови №581 передбачені обмеження щодо купівлі та обміну іноземної валюти.
		В той же час, за платіжними дорученнями №8861 від 05.10.2015 року на суму 30214409 грн., №8862 від 05.10.2015 року на суму 10071469,73 грн., №8863 від 05.10.2015 року на суму 3032983,62 грн., №8864 від 05.10.2015 року на суму 4681137,46 грн. передбачено перерахування коштів постачальнику в національній валюті України, а тому такі операції не стосуються купівлі або обміну іноземної валюти.
		З урахуванням наведеного, посилання НБУ на підпункт 17 пункту 6 Постанови №581, як на підтвердження відмови у погодженні оплат в сумі 30214409 грн. за контрактом №060515SN, в сумі 10071469,73 грн. за контрактом №130515SN, в сумі 3032983,62 грн. за контрактом №181214, в сумі 4681137,46 грн. за контрактом №190515KSN також є необґрунтованими.
		Підпунктом 18 пункту 6 Постанови №581, на який посилається НБУ, передбачено, що з метою недопущення недобросовісної практики проведення валютних операцій уповноважені банки формують реєстр операцій за дорученнями клієнтів із купівлі іноземної валюти/перерахування за межі України іноземної валюти/перерахування коштів у гривнях на користь нерезидентів через кореспондентські рахунки банків-нерезидентів у гривнях, відкриті в уповноважених банках / перерахування коштів, що здійснюється на користь нерезидентів через філії уповноважених банків, відкриті на території інших держав (далі - реєстр), та подають його до Національного банку України в день отримання від клієнта заяви про купівлю іноземної валюти/платіжного доручення.
		Якщо сума заяви про купівлю іноземної валюти/платіжного доручення на перерахування за межі України іноземної валюти/платіжного доручення на перерахування коштів у гривнях на користь нерезидента через кореспондентський рахунок банку-нерезидента/платіжного доручення на перерахування коштів, що здійснюється на користь нерезидента через філії уповноважених банків, відкриті на території інших держав, у гривнях дорівнює або більше еквівалента 50000 доларів США на дату заяви / платіжного доручення, то уповноважений банк разом із реєстром подає копії документів (у сканованому вигляді), які є підставою для здійснення цих операцій. Інформація за заявами про купівлю іноземної валюти / платіжними дорученнями на перерахування коштів у гривнях на користь нерезидента через кореспондентський рахунок банку-нерезидента в гривнях / платіжними дорученнями на перерахування коштів, що здійснюється на користь нерезидента через філії уповноважених банків, відкриті на території інших держав, у яких сума менша, ніж зазначена, надається в реєстрі в узагальненому вигляді. Інформація за платіжними дорученнями в іноземній валюті на переказ коштів за межі України, у яких сума менша, ніж зазначена, до реєстру не надається.
		Пакет документів, що подаються до Національного банку України для підтвердження можливості здійснення відповідних операцій, має додатково містити:
		- за операціями з імпорту товарів - відповідний акт цінової експертизи (погодження) у випадках, передбачених постановою Правління Національного банку України від 30 грудня 2003 року №597 «Про переказування коштів у національній та іноземній валюті на користь нерезидентів за деякими операціями», зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 5 лютого 2004 року за №159/8758 (зі змінами);
		- за операцією з купівлі та/або перерахування за кордон коштів в іноземній валюті, отриманих від продажу іноземним інвестором на фондовій біржі боргових цінних паперів (крім державних облігацій України), - довідку Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про відсутність підстав для включення емітента таких цінних паперів до переліку емітентів, що мають ознаки фіктивності, та ознак маніпулювання цінами під час здійснення відповідних операцій з такими цінними паперами;
		- за операцією з купівлі та/або перерахування за кордон коштів в іноземній валюті, отриманих від продажу іноземним інвестором на фондовій біржі державних облігацій України, - документальне підтвердження, що свідчить про те, що купівля цих цінних паперів здійснювалася виключно за рахунок коштів, отриманих іноземним інвестором від продажу іноземної валюти за гривні, та/або коштів, отриманих іноземним інвестором за операціями з продажу державних облігацій України, виплати за ними доходу та їх погашення (копії відповідних договорів, довідок/виписок уповноважених банків, депозитарних установ тощо). Вимога цього абзацу не поширюється на випадки продажу іноземним інвестором державних облігацій України, що були придбані ним до 3 березня 2015 року включно.
		Уповноваженим банкам забороняється проводити операцію клієнта в разі отримання від Національного банку України повідомлення про не підтвердження можливості її здійснення. Підтверджені операції можуть бути виконані не раніше четвертого операційного дня з дня подання уповноваженим банком інформації про ці операції в реєстрі.
		З метою запобігання непродуктивному відпливу капіталу за кордон Національний банк України має право запитувати й отримувати від уповноваженого банку копії додаткових документів, необхідних для з'ясування обставин щодо конкретної операції, інформація про яку була подана у відповідному реєстрі. У цьому разі уповноважений банк не може здійснювати таку операцію до моменту отримання окремого підтвердження Національного банку України.
		Не потребує включення до реєстру для подання до Національного банку України інформація про переказ коштів, що здійснюється виключно за рахунок іноземної валюти, купленої з дотриманням вимог цього підпункту.
		Операція клієнта, інформація про яку була включена банком до реєстру, що був поданий до Національного банку України, та для здійснення якої планувалася купівля іноземної валюти, може бути виконана клієнтом за рахунок власних (некуплених) коштів в іноземній валюті (у межах погодженої суми купівлі) без повторного включення інформації про переказ цих коштів до реєстру (за умови, що за операцією клієнта не було отримано від Національного банку України повідомлення про не підтвердження можливості її здійснення).
		Вимоги цього підпункту не поширюються на купівлю та/або перерахування іноземної валюти з метою здійснення авансових платежів (попередньої оплати) в іноземній валюті за імпорт товару. Порядок підтвердження можливості проведення таких операцій визначається постановою Правління Національного банку України від 23 лютого 2015 року №124 «Про особливості здійснення деяких валютних операцій».
		Таким чином, підпунктом 18 пункту 6 Постанови №581 передбачено формування обслуговуючим банком реєстрів операцій клієнтів та направлення такого реєстру в НБУ разом із копіями документів (у сканованому вигляді), які є підставою для здійснення цих операцій, - з метою недопущення недобросовісної практики проведення валютних операцій.
		Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що відповідачем не наведено підтвердження або обґрунтування доводів щодо наявності недобросовісної практики позивача відносно проведення валютних операцій, на недопущення якої були направлені оскаржувані дії та рішення. 
		Доводи відповідача щодо наявності у Національного банку такої свободи розсуду при застосуванні адміністративного методу банківського регулювання в формі заборони або обмеження вчинення банківськими установами певних дій, що повністю виключає необхідність визначення ним причин не підтвердження можливості здійснення операції клієнтів уповноважених банків, суд вважає необґрунтованими, оскільки будь-яка дія або рішення суб'єкта вданих повноважень мають бути обґрунтованими, тобто вчиненими/прийнятими з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
		В іншому випадку відповідач, як суб'єкт владних повноважень, що реалізує функції держави України, усувається від виконання притаманних йому функцій, та нівелює мету його створення - задля забезпечення та утвердження України суверенною і незалежною, демократичною, правовою державою, що проголошено статтею 1 Конституції України.
		Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		З огляду на викладене, суд вважає, що відповідач порушив гарантований Конституцією правовий порядок. 
		Судом встановлено, що ПАТ «НЗФ» та обслуговуючий банк виконали всі вимоги законодавства щодо повідомлення НБУ про заплановані операції з оплати на адресу компанії Stalmag Sp. z.o.o (Польща) сумі 30214409 грн. за контрактом №060515SN, в сумі 10071469,73 грн. за контрактом №130515SN, в сумі 3032983,62 грн. за контрактом №181214, в сумі 4681137,46 грн. за контрактом №190515KSN, в тому числі було сформовано та направлено в НБУ реєстр вказаних операцій та копії документів (у сканованому вигляді), які є підставою для здійснення цих операцій, а саме (т.1 а.с.137-248, т.2 а.с. 15-18)), зокрема:
		- платіжне доручення №8861 на суму 30214409,19 грн. - оплата за марганцеву руду на користь СТАЛЬМАГ по контракту №060515SN від 06.05.2015 року, контракт №060515SN від 06.05.2015 року, доповнення №1 від 08.06.2015 року, рахунок №060515SN-КY-4, рахунок №060515SN-КY-5, рахунок №060515SN-КY-6, довідка СДПІ від 22.09.2015 року №8744/10/27-01-47-11;
		- платіжне доручення №8862 на суму 10071469,73 грн. - оплата за марганцеву руду на користь СТАЛЬМАГ по контракту 130515SN  від 13.05.2015 року, контракт 130515SN від 13.05.2015 року, доповнення №1 від 08.06.2015 року, рахунок №130515SN-КY-1, рахунок №130515SN- КY-2, довідка СДПІ від 22.09.2015 року №8744/10/27-01-47-11;
		- платіжне доручення №8863 на суму 3032983,62 грн. - оплата за вогнетриви періклазові на користь СТАЛЬМАГ по контракту №181214 від 18.12.2014 року, контракт №181214 від 18.12.2014 року, специфікація №2, рахунок №ІМSМ-2/15/S, рахунок №ІМSМ-2/15/S-2, довідка СДПІ від 22.09.2015 року №8744/10/27-01-47-11;
		- платіжне доручення №8864 на суму 4681137,46 грн. - оплата за вуголь кам'яний АКО на користь СТАЛЬМАГ по контракту №190515KSN від 19.05.2015 року, контракт №190515KSN від 19.05.2015 року, додаткова угода 1/2 от 21.05.2015 року, специфікація №2, рахунок №190515KSN, рахунок №190515KSN-f2, рахунок №190515KSN-f3, рахунок №190515KSN-f4, довідка СДПІ від 22.09.2015 року №8744/10/27-01-47-11.
		В судовому засіданні встановлено, що жодних запитів щодо надання додаткових документів відповідачем не заявлялось, як і не заперечувалось проти позову відсутністю будь-яких документів, або їх якістю.
		Поряд з цим, суд зазначає, про недобросовісність відповідача, яка виявилась у застосуванні в оскаржуваному рішенні абзацу 7 підпункту 2.1. глави 1 «Правил функціонування Системи підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку України Національного банку України та перерахування (зарахування) коштів за окремими операціями з іноземною валютою і банківськими металами», затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 серпня 2005 року №281, відповідно до якого Уповноважений банк (уповноважена фінансова установа) не має права брати участь у функціонуванні Системи підтвердження угод без отримання підтвердження Національного банку України про прийняття Заявки.  
		Так, відповідно до постанови Правління Національного банку України від 24 липня 2015 року №473, яка набрала чинності з 1 серпня 2015 року, глава 2 Правил №281 повністю викладена в новій редакції, у зв'язку взагалі відсутній як підпункт 2.1. так його абзац 7, на які посилається відповідач як на підставу непідтвердження операцій. 
		Посилання відповідача на постанову Правління Національного банку України від 23.02.2015 року №124 «Про особливості здійснення деяких валютних операцій», як на підставу непогодження наведених операцій ПАТ «НЗФ», є не обґрунтованими, оскільки постанова №124 встановлює обмеження на платежі в іноземній валюті та не містить заборон або обмежень на платежі в національній валюті України.
		Щодо посилання НБУ на свій лист від 22.09.2015 року №25-03001/68257, яким встановлено вимогу направлення обслуговуючим банком реєстрів операцій клієнтів та сканованих копій документів, на підставі яких проводяться такі операції, суд зазначає, що ПАТ «НЗФ» та обслуговуючим банком було виконано всі вимоги цього листа та направлено в НБУ реєстр та скановані копії документів, на підставі яких було заплановано проведення операцій за платіжними дорученнями №8861 від 05.10.2015 року на суму 30214409 грн., №8862 від 05.10.2015 року на суму 10071469,73 грн., №8863 від 05.10.2015 року на суму 3032983,62 грн., №8864 від 05.10.2015 року на суму 4681137,46 грн., а тому посилання НБУ на свій лист від 22.09.2015 року №25-03001/68257 є безпідставним.
		З огляду на викладене, з урахування доводів та пояснень відповідача, суд не знайшов підтверджень, що розглянуті операції можуть бути віднесені до недобросовісної практики проведення валютних операцій, оскільки такі операції повністю відповідають законодавству України та постійно вчиняються ПАТ «НЗФ» з 2013 року в процесі ведення підприємством звичайної господарської діяльності з придбання сировини та продукції, яка використовується у власній господарській діяльності з виробництва феросплавів.
		На думку суду, відповідач, не забезпечивши прийняття обґрунтованого та законного рішення, порушив статтю 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», а саме право на мирне володіння своїм майном, що також є невід'ємним правом на повагу своєї власності.
		Так, відповідно до статті 1 Протоколу 1 кожна юридична особа має право на мирне володіння своїм майном. Конвенція, залишаючи за державною владою велику свободу відносно рішень в сфері економічної та соціальної політики, підтверджує, що таке вручання в гарантовані права не буде повільним. 
		Мирне володіння означає, що порушення принципу, встановленому у першому реченні, може мати місце і за відсутності прямого або фізичного втручання у право власності. Так, наприклад, порушення може мати форму позбавлення можливості використати власність, ненадання дозволів, або інших форм перешкоджання реалізації права власності, що є наслідком застосування законодавства або заходів органів державної влади (рішення Європейського суду у справі Wiggins v. Unated Kingdom Appl. 7456/76 (1976).
		Суд констатує, що неправомірна відмова в підтвердженні операцій фактично обмежила право позивача на розпорядження своєю власністю у сфері його зовнішньоекономічної діяльності, могла вплинути на господарські відносини, виникнення фінансових санкції, або привести до інших репутаційних ризиків.  
		Судом не була встановлена розумна соразмірність між використаними відповідачем засобами та тією метою, на яку була направлена міра, що обмежила позивача у реалізації права власності на своє майно.
		Належить зазначити також порушення суб'єктом владних повноважень принципу захисту обґрунтованих сподівань (reasonable expectations), який тісно пов'язаний із принципом юридичної визначеності (legal certainty) і є невід'ємним елементом принципу правової держави та верховенства права. Як відзначено у справі Black  Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, сприяття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть. 
		Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються.
		Як відзначив Європейський суд у справі Yvone van Duyn v. Home Office принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії. 
		Така дія названого принципу пов'язана із іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності (Сase 8/81 Ursula Becker v. Finanzamt Munster-Innenstadt [1982] ECR 053, § 24; Case 148/78 Criminal Proceedings against Tullio Ratti [1979] ECR 1629, § 22; Case 168/95 Criminal Proceedings against Luciano Arcaro [1996] ECR 1-4705, § 42 тощо).
		Суд зазначає, що відповідно до пункту 2 розділу 4 Указу Президента України «Про Концепцію вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стан дартів» від 10.05.2006 року №361/2006 адміністративне судочинство спрямоване на захист прав особи у публічно-правових відносинах від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. 
		За своїм статусом у суспільстві учасники таких правовідносин перебувають у нерівних умовах, тому адміністративний суд має вжити всіх передбачених законом заходів, щоб захистити порушені органом влади права особи, в тому числі збирати докази з власної ініціативи, виходити за межі вимог сторін тією мірою, наскільки це необхідно для повного захисту прав особи.
		Таким чином, з системного аналізу наведених норм права, обставин справи та доказів, наданих суду, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині скасування оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень. 
		Вирішуючи заявлені позовні вимоги щодо визнання протиправними дій по непідтвердженню можливості здійснення операцій та скасування рішення в частині непідтвердження можливості здійснення таких самих операцій, суд виходить із необхідності оцінки правильності обрання позивачем способу захисту порушеного права.
		Спірні правовідносини у національному законодавстві були врегульовані чинним на час виникнення спірних правовідносин абзацом сьомим підпункту 18 пункту 6 Постанови №581, яким уповноваженим банкам заборонялось проводити операцію клієнта в разі отримання від Національного банку України повідомлення про непідтвердження можливості її здійснення. 
		Як зазначено вище, оскаржуване електронне повідомлення №25-03001/74026 від 08.10.2015 року підписано Керівником проектів та програм Департаменту фінансового моніторингу Г.В. Горбенко на підставі розпорядження Національного банку України від 22.09.2015 року №540-р (т.2 а.с.66-67).
		У розглянутому випадку оскаржувані дії є складовою частиною прийняття оскаржуваного рішення щодо непідтвердження заяв клієнта на купівлю та перерахування іноземної валюти за імпортними операціями, отже, належним способом захисту порушеного права позивача є оскарження саме рішення Національного банку України, що реалізовано в цьому спорі.
		З огляду на викладене, суд відмовляє в задоволенні позову в частині оскарження дій відповідача у зв'язку із неналежним обранням способу захисту порушеного права. 
		Поряд з цим, суд не знайшов підстав для задоволення позову в частині зобов'язати Національного банку України направити:
		- ПАТ КБ «Приватбанк» повідомлення про підтвердження операцій позивача по перерахуванню 10071469,73 грн. за контрактом №130515SN від 13.05.2015 року, в сумі 3032983,62 грн. за контрактом №181214 від 18.12.2014 року, в сумі 4681137,46 грн. за контрактом №190515КSN від 19.05.2015 року та 
		- ПАТ «Акцент-Банк» повідомлення про підтвердження операцій позивача по перерахуванню 30214409 грн. за контрактом №0605158SN від 06.05.2015 року.
		Згідно листа від 17.11.2015 року валютний контроль по імпортному контракту №0605158SN від 06.05.2015 року по ВМД №6596 від 12.09.2015 року на суму 1428750 грн., що не оплачені, та знаходяться в реєстрі митних декларацій, передано до ПАТ «Акцент-Банк».
		Відповідно до статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» ініціювання переказу здійснюється за таким видом розрахункового документу, як платіжне доручення.
		Згідно пункту 22.7 статі 22 вказаного Закону у разі відмови з будь-яких причин у прийнятті розрахункового документа банк має повернути його ініціатору не пізніше наступного операційного дня банку із зазначенням причини повернення.
		Таким чином, ПАТ КБ «Приватбанк», повернувши без виконання платіжні доручення не матиме підстав їх виконати, рівно як і ПАТ «Акцент-Банк», який в розглянутих правовідносинах не виступав отримувачем платіжних документів, та не направляв до відповідача на відповідне підтвердження документи позивача.
		З огляду на викладене, враховуючи відсутність підстав для виконання банками повернутих платіжних документів, задоволення судом вимог про зобов'язання Національного банку України надати підтвердження операцій позивача по перерахуванню визначених сум грошових коштів по визначених контрактах, за відсутності поданих за встановленою процедурою платіжних доручень, що здатні бути викинутими та перевірятимуться у складі загального пакету документів, суперечить встановленому порядку проведення безготівкових операцій.  
		Керуючись статтями 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		ПОСТАНОВИВ:
		Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» до Національного банку України, треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», Публічне акціонерне товариство «Акцент-Банк», про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
		Скасувати рішення Національного банку України №25-03001/74026 від 08.10.2015 року в частині непідтвердження можливості здійснення операцій Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» по перерахуванню 30214409 грн. за контрактом №060515SN від 06.05.2015 року, в сумі 10071469,73 грн. за контрактом №130515SN від 13.05.2015 року, в сумі 3032983,62 грн. за контрактом №181214 від 18.12.2014 року, в сумі 4681137,46 грн. за контрактом №190515КSN від 19.05.2015 року.
		В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Національного банку України на користь Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» (код ЄДРПОУ 00186520) судовий збір у розмірі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн.
		Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Головуючий суддя                                        Суддя  Суддя            І.О. Верба Д.В. Сидоренко  В.В. Степаненко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...