Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 359/929/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне тяжке тілесне ушкодження.
Надіслано для оприлюднення: 11.04.2016. Зареєстровано: 11.04.2016. Забезпечено надання загального доступу: 13.04.2016.
Дата набрання законної сили: 06.04.2016
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 359/929/16-к   Головуючий у І інстанції  ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/780/416/16   Доповідач у 2 інстанції         ОСОБА_2 Категорія 4    06.04.2016 
		<s> </s>
		 
		УХВАЛА
		Іменем України
		06 квітня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:
		   
		головуючої  ОСОБА_2 
		суддів  ОСОБА_3 , ОСОБА_4 
		при секретарі  ОСОБА_5 
		з участю прокурорів  ОСОБА_6 , ОСОБА_7 
		захисника  адвоката ОСОБА_8 
		представника Бориспільської ВК № 119  ОСОБА_9 
		представника спостережної комісії  ОСОБА_10      
		з участю в режимі відеоконференції засудженого  ОСОБА_11 
		розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 лютого 2016 року, якою ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнено умовно-достроково від відбування покарання на невідбуту частину покарання  1 рік 11 місяців 08 днів позбавлення волі,-
		ВСТАНОВИЛА:
		   
		   Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 20 квітня 2011 року ОСОБА_11 , визнано винним та засуджено за п. 7 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263, ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим на 15 років позбавлення волі. 
		Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 26 березня 2012 року вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 20 квітня 2011 року змінено та пом`якшено покарання ОСОБА_11 до 14 років позбавлення волі.
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року дії ОСОБА_11 перекваліфіковано з п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 296, ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 121 (в редакції 2001 року) КК України. За сукупністю цих злочинів та злочину передбаченого ст. 263 ч. 1 КК України на підставі ч. 1 ст. 70 КК остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років. 
		02 лютого 2016 року до Бориспільського міськрайонного суду надійшло клопотання захисника засудженого ОСОБА_11  адвоката ОСОБА_8 про застосування до засудженого ОСОБА_11 умовно-дострокового звільнення. 
		Ухвалою Бориспільского міськрайонного суду Київської області від 25 лютого 2016 року вищевказане клопотання задоволено та звільнено ОСОБА_11 умовно-достроково від відбування покарання за вироком Дніпровського районного суду м Києва від 20 квітня 2011 року, зміненого Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва від 26 березня 2012 року та Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року на невідбуту частину покарання  1 рік 11 місяців 08 днів. 
		Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що засуджений ОСОБА_11 відбув більше 2/3 строку покарання; протягом всього періоду систематично звертався до керівництва установи за працевлаштуванням; після надання можливості працевлаштування, постійно працював, а також своєю сумлінною поведінкою та ставленням до праці за наявними в особовій справі доказами довів своє виправлення.
		В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу Бориспільского міськрайонного суду Київської області від 25.02.2016 року скасувати та постановити нову ухвалу, відповідно до якої відмовити у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_11 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання на підставі ст. 81 КК України. 
		В обґрунтування своїх вимог зазначає, що за наявними в особовій справі матеріалами, засуджений ОСОБА_11 проявляв ініціативу у працевлаштуванні не протягом всього періоду, а лише з лютого 2014 року, подавши протягом цього місяця відразу дві заяви про надання йому роботи. До цього часу, упродовж майже двох років, засуджений не проявляв такої ініціативи, маючи відпрацьованими, згідно довідки про нарахування заробітної плати на яку посилається суд, лише 3 місяці  у 2012 році, та 1 місяць  у 2013 році. Після цього заяви з проханням надати роботу ОСОБА_11 були подані в травні 2014 році (1 заява), в липні 2014 році (1 заява) та в вересні 2014 році (відразу 3 заяви). Отже, заяви про працевлаштування подавались засудженим не систематично протягом всього періоду, як це зазначає суд, а в період з лютого по вересень 2014 року. Судом не враховано, що починаючи з 01 листопада 2014 року ОСОБА_11 почав працювати на дільниці «Металообробки», однак протягом першого місяця з дня працевлаштування ним було відпрацьовано лише 5 днів, упродовж наступних семи місяців ОСОБА_11 продовжив працювати не проявляючи наполегливості, відпрацьовуючи в місяць від 0 днів (квітень 2015 року) до 18 днів (січень 2015 року), а в середньому протягом 8 місяців  11 днів на місяць. 
		Крім того, прокурор звертає увагу суду, на те, що ОСОБА_11 має за весь період перебування в установі два заохочення: 12.05.2014 року  за організацію та зайняття призового місця в змаганні з шахів, що жодним чином не характеризує його ставлення до праці, а також вказане заохочення за сумлінне ставлення до праці за підсумками 4 кварталу 2015 року, оскаржене 29.02.2016 року Бориспільською місцевою прокуратурою у зв`язку із його незаконністю. 
		Не ґрунтується на матеріалах особової справи і висновок комісії Бориспільської ВК № 119, викладений у поданні до Бориспільського міськрайонного суду, оскільки в даному поданні не наведено об`єктивних даних, які відображали би процес виправлення засудженого протягом всього періоду відбування ним покарання. Воно містить висновок комісії, який не узгоджується із доданою до нього характеристикою, де зазначено що засуджений має лише одне заохочення, отримане ним менше ніж за місяць до розгляду питання про його умовно-дострокове звільнення. 
		Прокурор стверджує, що не відповідає дійсності і висновок суду про те, що сукупність досліджених судом доказів вказують, що ОСОБА_11 сумлінню поведінкою довів своє виправлення, враховуючи стабільну лінію поведінки засудженого за весь період відбування покарання. Утримуючись в Київському слідчому ізоляторі ОСОБА_11 зарекомендував себе посередньо, стягнень та заохочень не мав. В Бориспільській ВК № 119 за час відбування покарання також зарекомендував себе з негативного боку, мав 1 стягнення, яке було погашене у встановленому порядку. В подальшому, 12.05.2014 року він був заохочений за організацію та участь у проведенні змагань з шахів, що на думку адміністрації установи, і з якою погодився суд, свідчить про зміну поведінки засудженого в кращий бік. Однак судом першої інстанції під час дослідження матеріалів особової справи засудженого та опитування осіб, не встановлені конкретні дані, які б підтверджували такий висновок. Вказане заохочення було єдиним і не може свідчити про його сумлінну поведінку. Не з`ясовано та не встановлено судом те, які конкретно дані були підставою для переведення засудженого 16.05.2014 року до дільниці соціальної реабілітації, адже жодного заохочення у зв`язку із сумлінною поведінкою більш ніж за дворічний на той час період перебування в установі, ОСОБА_11 не мав. Крім того, суттєвим є той факт, що судом взагалі не з`ясовано та як наслідок не відображено в ухвалі ставлення засудженого до вчиненого ним злочину. 
		В доповненнях до апеляційної скарги прокурор зазначає що постанова про оголошення подяки засудженому ОСОБА_11 від 27.01.2016 року, постановою в.о. начальника Бориспільської ВК № 119 від 02.03.2016 року заохочення засудженому ОСОБА_11 від 27.01.2016 було скасовано, а отже засуджений ОСОБА_11 за весь період відбування покарання у Бориспільській ВК № 119 не має жодного чинного заохочення, що свідчило б про його сумлінну поведінку та ставлення до праці. 
		Крім того, в ухвалі суду зазначено, що ОСОБА_11 в період з 01.08.2014 року по 31.01.2016 року працював на дільниці соціальної реабілітації у майстерні «Виготовлення кухонних дощок». Також у рішенні суду зазначено, що з 01.11.2014 року по 30.06.2015 року засуджений працював ще і на дільниці «Металообробка». Однак, згідно матеріалів особової справи ОСОБА_11 , до дільниці соціальної реабілітації установи засуджений був переведений лише наказом начальника установи № 153/ОД від 16.05.2015 року.
		Крім того, згідно медичної довідки, яка міститься в матеріалах справи (т. 7 а.с. 316), 13.06.2012 року засуджений був госпіталізований на лікування у медичну частину Бориспільської ВК № 119, де знаходився на лікуванні з 13.06.2012 року по 09.07.2012 та з 11.07.2012 по 26.08.2012 року. Разом з тим, згідно довідки з бухгалтерії про нарахування заробітної плати (т. 7 а.с. 313) в липні та серпні 2012 року засуджений ОСОБА_11 відпрацював по 22 дні у кожному місяці та мав нарахування заробітної плати, що ставить під сумнів його перебування на лікуванні або на роботі. Також викладені у вказаній довідці відомості щодо суми нарахованої заробітної плати за липень 2013 року є сумнівними, оскільки за 27 відпрацьованих днів йому нараховано всього 43,63 грн., тобто по 1,61 грн. за добу. 
		Також прокурор зазначає що ОСОБА_11 визнаний винним та засуджений за ряд злочинів, один з яких є тяжким та за вироком суду із ОСОБА_11 стягнуто на користь потерпілих цивільний позов в сумі 18 тис. грн. Показовим є той факт, що даний цивільний позов відшкодовано ним лише 23.06.2014 року, при цьому ОСОБА_11 багато уваги приділяє своїй діяльності, яка пов`язана із матеріальною допомогою різним громадянам та організаціям, якою згідно наданих ним в суді пояснень, він почав займатися ще до того, як вчинив злочин. Він матеріально допомагає багатьом, однак, відшкодувати позов родині загиблого, маючи таку можливість на протязі багатьох років не бажав. 
		Крім того, в судовому засіданні 12.02.2016 року Бориспільським міськрайонним судом при розгляді клопотання захисника ОСОБА_11 щодо можливості застосування до нього умовно-дострокового звільнення та яким попередньо вивчено клопотання захисника, оголошено перерву та на адресу начальника Бориспільської ВК № 119 направлено лист, яким його зобов`язано надати висновок про можливість (неможливість) застосування до засуджено ОСОБА_11 умовно-дострокового звільнення відповідно ст. 154 ВТК України. На виконання вказаного листа до Бориспільського міськрайонного суду 24.02.2016 року направлено матеріали та подання відповідно до якого адміністрація Бориспільської ВК № 119 клопоче перед судом про застосування до ОСОБА_11 ст. 81 КК України  умовно-дострокового звільнення від подальшого відбування покарання. В порушення вимог ч. 1 ст. 539 КПК України, суд першої інстанції не є особою, яка має право подавати клопотання (подання) та ні в якому разі не уповноважений будь-кого зобов`язувати подавти вказані клопотання (подання) до суду для розгляду. 
		Крім того, судом при вирішенні зазначеного клопотання допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. За змістом ухвали суду представник Бориспільської ВК № 119 та представник спостережної комісії Бориспільської районної держаної адміністрації підтримали доводи клопотання захисника, одночасно надавши подання у якому адміністрація клопоче про застосування до ОСОБА_11 умовно-дострокового звільнення від подальшого відбування покарання, із відповідними матеріалами. В подальшому, суд першої інстанції, без належної реєстрації вказаного клопотання та матеріалів до нього, досліджує їх та надає оцінку. Разом з тим, в порушення вимог ст. 35 КПК України суддя ОСОБА_1 , без автоматизованого розподілу та без наявності протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, подання адміністрації Бориспільської ВК № 119, відповідно до якого остання клопоче перед судом про застосування до ОСОБА_11 ст. 81 КК України  умовно-дострокового звільнення від подальшого відбування покарання, розглянув одночасно з клопотанням захисника ОСОБА_8 , чим допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. 
		В запереченнях захисник засудженого ОСОБА_11  адвокат ОСОБА_8 просить апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 листопада 2016 року залишити без зміни. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що в матеріалах справи є багаточисельні письмові звернення ОСОБА_11 з проханням надати йому роботу та надати йому можливість організовувати виробництво. Більш того, відповідно до вимог ч. 1 ст. 118 КВК України праця засудженого є його правом, а не обов`язком, а тому бажання ОСОБА_11 працювати та його добровільна ініціатива у своєму працевлаштуванні була оцінена судом як ще одна важлива обставина, яка підтверджує необхідність умовно-дострокового звільнення засуджено ОСОБА_11 від відбування ним покарання. Крім того, за весь період свого знаходження в Бориспільській ВК № 119 засуджений ОСОБА_11 приймав активну участь в організації допомоги громадським організаціям, учбовим та дитячим закладам, воїнам та сім`ям загиблих в зоні АТО, що підтверджується численними подяками на його ім`я, які знаходять в матеріалах його особової справи. Твердження апелянта, що судом взагалі не з`ясовано та як наслідок не відображено в ухвалі ставлення засудженого до вчиненого ним злочину, є неправдивим та не відповідає дійсності, оскільки в судових провадженнях зазначений факт неодноразово обговорювався. 
		 Заслухавши доповідь судді, думку прокурорів, котрі підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задоволити, захисника засудженого ОСОБА_11  адвоката ОСОБА_8 , засудженого ОСОБА_11 , представника Бориспільської ВК № 119 ОСОБА_9 та представника спостережної комісії ОСОБА_10 , котрі не підтримали подану апеляційну скаргу та просили ухвалу суду залишити без зміни, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав. 
		Відповідно до ст. 81 КК України, до осіб, що відбувають покарають у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
		Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
		Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин. 
		Як видно з матеріалів провадження суд першої інстанції законно і обґрунтовано звільнив засудженого ОСОБА_11 умовно-достроково від відбування покарання, оскільки умови передбачені ст. 81 КК України виконані, а саме: ОСОБА_11 фактично відбув дві третини строку призначеного йому покарання та згідно з характеристикою засудженого ОСОБА_11 з місця відбування покарання, виписки з протоколу від 24.02.2016 року комісії про вирішення питання застосування умовно-дострокового звільнення відносно ОСОБА_11 , клопотання спостережної комісії Бориспільської районної державної адміністрації Київської області від 10.02.2016 року та наявних в особовій справі матеріалів засуджений ОСОБА_11 довів своє виправлення. 
		Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_11 не протягом всього періоду відбування покарання, а тільки з лютого 2014 року проявляв ініціативу у працевлаштуванні і не систематично подавав заяви про надання йому роботи, а тому не довів свого виправлення є безпідставними, оскільки згідно зі ст. 118 Кримінально-виконавчого кодексу України, засуджені до позбавлення волі мають право працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії. Засуджені залучаються до суспільно-корисної праці з урахуванням наявних виробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, вік, працездатність, стан здоров`я і спеціальність. 
		Адміністрація зобов`язана створювати умови, що дають змогу засудженим займатися суспільно-корисною оплачуваною працею. 
		Допитаний в судовому засіданні начальник Бориспільської ВК № 119 ОСОБА_9 показав, що адміністрація колонії немає можливості забезпечити всіх бажаючих працювати роботою. Засуджений ОСОБА_11 постійно проявляв ініціативу у його працевлаштуванні і при можливості працював. Будь-яких зауважень до ОСОБА_11 у нього не було він добросовісно виконував свої обов`язки передбачені ст. 107 ч. 3 КВК України і заслуговує на умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
		Доводи апеляційної скарги про те, що прокурор ставить під сумнів перебування ОСОБА_11 і на роботі і на лікуванні в період з 13.06.2012 р. по 09.07.2012 р., та з 11.07.2012 р. по 26.08.2012 року об`єктивно не підтверджені. 
		Допитаний в судовому засіданні начальник медичної частини Бориспільської ВК № 119 показав, що працює на цій посаді з 2006 року. ОСОБА_11 коли перебував на лікуванні у медичній частині запитував у нього чи можна йому працювати, а чи працював чи ні, йому не відомо, він мав можливість виходити з медчастини. Прокурором не надано документального підтвердження, що ці довідки не відповідають дійсності. 
		Не є обґрунтованими і доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції ст. 412 КПК України при розгляді подання адміністрації Бориспільської ВК № 119 про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_11 від відбування покарання, оскільки воно розглянуте без автоматизованого розподілу справи між суддями. 
		Як видно з матеріалів провадження (а.с. 23-24) суддя, котрий розглядав клопотання адвоката ОСОБА_8 про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_11 від відбування покарання направив запит начальнику ВК № 119, де зобов`язав останнього надати характеристику з висновком про можливість (неможливість) застосування до засудженого ОСОБА_11 умовно-дострокового звільнення відповідно до вимог ст. 154 КВК України, а тому вважати, що надані начальником установи матеріали є окремим поданням підстав немає, а також не було підстав для реєстрації їх в автоматизованій системі документообігу. 
		Окрім того суд не розглядав подання начальника Бориспільської ВК № 119 про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_11 від відбування покарання, що підтверджується і резолютивною частиною ухвали. 
		Не знайшли свого підтвердження і доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_11 цивільний позов потерпілої відшкодував лише 23.06.2014 року, оскільки потерпілою цивільний позов не заявлявся.
		За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції всебічно і повно дослідив всі докази наявні в матеріалах особової справи засудженого ОСОБА_11 та надані в судовому засіданні, дав їм належну оцінку, врахував ставлення ОСОБА_11 до вчиненого, де він жалкує за тим що сталося і правильно зробив висновок що ОСОБА_11 сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення та звільнив його умовно-достроково від відбування покарання. 
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-
		УХВАЛИЛА:
		   Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 лютого 2016 року, якою ОСОБА_11 звільнено умовно-достроково від відбування покарання на невідбуту частину покарання  1 рік 11 місяців 08 днів позбавлення волі  залишити без зміни. 
		Головуюча: 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...