Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 814/4390/15 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної фінансової політики, зокрема зі спорів у сфері:; грошового обігу та розрахунків, у тому числі:; спорів за участю органів доходів і зборів.
Надіслано для оприлюднення: 12.04.2016. Зареєстровано: 12.04.2016. Забезпечено надання загального доступу: 14.04.2016.
Дата набрання законної сили: 30.07.2016
Результат оскарження 20.07.2016 Одеський апеляційний адміністративний суд: залишено без змін ухвалу (постанову) суду першої інстанції
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		15 лютого 2016 року                                                                        Справа № 814/4390/15
		                                                              м. Миколаїв
		 
		Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Середа О.Ф., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу:
		за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, смт. Врадіївка
		до відповідача:  Головного управління ДФС у Миколаївській області, м. Миколаїв
		 
		Суть спору: скасування рішення від 27.11.2015 року № 000123/17-21,
		 
		                                              в с т а н о в и в:
		Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду із позовом про скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 27.11.2015 року № 000123/17-21, прийняте Головним управлінням ДФС у Миколаївській області (надалі - відповідач).
		Позивач вважає, що оскаржуване рішення відповідача було прийняті всупереч вимогам діючого законодавства України.
		 
		Відповідач заперечення надав, позовні вимоги не визнає повністю з підстав, викладених у ньому.
		 
		Відповідно до матеріалів справи, на підставі пункту 4 статті 122 КАС України, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
		Розглянувши матеріали справи суд встановив наступне.
		Головним управлінням ДФС у Миколаївській області на підставі п. п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ, із змінами та доповненнями, наказу № 479 від 06.10.2015р., було проведено фактичну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання ним законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання, транспортування та обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, за період з 06.10.2015р. по момент закінчення перевірки.
		Після проведення перевірки складено Акт (довідку) № 137/14-29-21-12/29675000991 про результати фактичної перевірки з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами.
		В висновках відповідач зазначає про порушення ФОП ОСОБА_1 вимог чинного законодавства, а саме в «...зберіганні трьох пляшок пива  алкогольного на суму 75,00 грн. у перевіряємому об'єкті, який не внесено до Єдиного державного реєстру місць зберігання роздрібної партії алкогольних напоїв», внесено до Єдиного державного реєстру місць зберігання роздрібної партії алкогольних напоїв».
		На підставі акту перевірки, відповідачем було прийнято рішення про застосування фінансових санкцій № 000123/17-21 від 27.1 1.2015 року, яким на підставі положень, передбачених абз. 11 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», застосував до позивача фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі - 17 000, 00 грн. за зберігання алкогольних напоїв у місці зберігання не внесеного до Єдиного реєстру.
		Відповідач в своїх запереченнях зазначив, що зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів може здійснюватися суб"єктами господарювання у місцях торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, при наявності у суб"єкта господарювання відповідної ліцензії та/або в місцях, внесених до Єдиного державного реєстру місць зберігання.
		А тому, Головне управління ДФС у Миколаївській області посилається на те, що ФОП ОСОБА_1 здійснював зберігання алкогольних напоїв у приміщенні, в якому відсутня ліцензія на право здійснювати продаж алкогольних напоїв, та яке не було внесено до Єдиного реєстру місць зберігання.
		Основні засади державної політики щодо регулювання, зокрема, роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами визначає Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 року № 481/95-ВР (надалі - Закон № 481).
		Відповідно до змісту ч. 12 ст. 15 цього Закону № 481 роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.
		Згідно із положеннями визначеними ч. ч. 35-38 вказаної статті Закону, зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.
		Внесення даних до Єдиного реєстру проводиться на підставі заяви суб'єкта господарювання з обов'язковим зазначенням місцезнаходження місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також, зокрема, для фізичних осіб - підприємців - прізвища, імені, по батькові, міст проживання, реєстраційного номера облікової картки платника податків.
		До заяви додаються копія виданої заявнику ліцензії на відповідний вид діяльності, засвідчена нотаріально або посадовою особою органу ліцензування, та документ, що підтверджує право користування цим приміщенням.
		Суб'єкти господарювання, які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, вносять до Єдиного реєстру тільки ті місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що розташовані за іншою адресою, ніж місце здійснення торгівлі.
		Відповідно до абз. 11 ч. 2 ст. 17 Закону № 481 у разі зберіганні спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірі 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 17 000 гривень.
		З аналізу наведених норм вбачається, що суб'єкти господарювання, які здійснюють продаж алкогольних або тютюнових виробів, повинні у порядку, визначеному Законом та на підставі необхідних документів, отримати ліцензію на відповідний вид діяльності та внести до Єдиного реєстру місця зберігання цих товарів.
		Зберігання алкогольних напоїв або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Реєстру, є підставою для застосування до суб'єктів господарювання фінансових санкцій у вигляді штрафів, який обраховується у сто відсотковому розмірі вартості товару, що знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 17 000 гривень.
		Разом з цим, до відповідальності за це порушення притягується особа, яка здійснює продаж цих товарів та порушила порядок їх зберігання, обов'язок дотримання якого виникає у зв'язку із реалізацією товару.
		Водночас, наведені норми законодавства дають підстави для висновку, що обов'язок реєстрації місця зберігання алкогольних напоїв або тютюнових виробів у суб'єкта господарювання виникає у разі зберігання цих товарів в місцях, відособлених від місць торгівлі товарів.
		Таким чином, внесення до Реєстру місця зберігання, розташованого за однією адресою з місцем торгівлі алкогольними напоями або тютюновими виробами, Законом не передбачено.
		Таким чином, ознакою застосування штрафних санкцій є те, що до відповідальності за це порушення притягується виключно та особа, яка здійснює продаж цих товарів та порушила порядок їх зберігання, обов'язок дотримання якого виникає у зв'язку із реалізацією товару.
		Судом встановлено, що позивач не здійснює продаж алкогольних або тютюнових виробів, що підтверджується відсутністю в останнього виданої контролюючим органом ліцензії на такий вид діяльності, та матеріалами перевірки, якими не встановлено факт реалізації цих товарів або наявність в книзі обліку товарних запасів алкогольних напоїв або тютюнових виробів.
		Крім того, відсутність у позивача ліцензії на здійснення роздрібної чи оптової торгівлі алкогольними напоями підтверджується відповідним записом відповідача, зробленим в акті перевірки.
		Таким чином, враховуючи те, що позивач не здійснює реалізацію алкогольних напоїв або тютюнових виробів, можна дійти висновку про відсутність у нього обов'язку реєстрації місця зберігання алкогольних напоїв або тютюнових виробів.
		Представник позивача пояснив, що відповідачем не було проведено облік товарних запасів (залишків), не досліджувалися жодні бухгалтерські документи (видаткові накладні від контрагентів-постачальників на придбання алкогольних напоїв), які б надавали можливість встановити належність такого товару позивачу, а також його вартість. 
		Оскільки відповідно до положень вищенаведених правових норм відповідальність за зберігання алкогольних напоїв або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Реєстру, обраховується у сто відсотковому розмірі вартості товару, що знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 17 000 гривень, а в матеріалах перевірки відсутні докази того, що податковий орган перевірив первинні або бухгалтерські документи стосовно виявленого товару на предмет його вартості, та докази реалізації цих товарів, суд вважає, що сума штрафу згідно оскаржуваного рішення визначена відповідачем на припущеннях, в довільній формі.
		Представник Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 пояснив, що , що алкогольні напої, які виявлені контролюючим органом, призначені для власного споживання, оскільки для правильного застосування санкцій, передбачених абз. 11 ч. 2 ст. 17 Закону, ці обставини мають суттєве значення, та повинні бути використані контролюючим органом при вирішенні питання про притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності.
		Крім того, позивач пояснював перевіряючим, що вказані алкогольні напої призначенні для власного споживання. 
		Суду були надані пояснення Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в яких він зазначив, що в день проведення перевірки (до початку її фактичного проведення) приніс до свого магазину 3 пляшки безалкогольного пива, які розмістив поза межами торгового прилавку, а також поза межами розташування холодильного обладнання. Вказані пляшки безалкогольного пива не мали жодних цінників чи інших даних, які б давали право інспекторам ДФС стверджувати, що їх вартість становить 75,00 грн., як це зазначено на 2 арк. Акту перевірки № 137/14-29-21 - 12/29675000991 про результати фактичної перевірки з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами.
		Під час відібрання пояснень у суб'єкта господарювання ФОП ОСОБА_1 письмово зазначив, що вказані пляшки він придбав для особистого споживання, в день проведення перевірки напередодні та мав на меті зберігати їх в своєму магазині до кінця робочого дня, а саме до 18:00 год., в той час, як перевірка проводилася о 17:10 год.
		Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.
		Оцінив докази, відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що відповідач діяв правомірно, відповідно до вимог чинного законодавства, обґрунтовано, добросовісно відповідно до статті 19 Конституції України та вимог статті 2 КАС України, тому позов задоволенню не підлягає.          
		На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що у позивача не було обов'язку реєструвати місце зберігання алкогольних напоїв і тютюнових виробів, отже суд вважає неправомірним застосування до позивача фінансових санкцій згідно оспорюваного рішення, що є безумовною підставою для скасування цього рішення.
		При винесені рішення по адміністративній справі, суд вирішує питання про розподіл витрат відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Керуючись статтями 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -
		 
		                                                  П О С Т А Н О В И В:
		 
		Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити у повному обсязі.
		Скасувати рішення про застосування фінансових санкцій Головного управління ДФС у Миколаївській області № 000123/17-21 від 27.11.2015 року.
		Присудити на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) судовий збір у сумі 488, 00 грн., сплачений квитанцією № 0.0.480320847.1 від 22.12.2015 року, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 39394277).
		 
		Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги. 
		У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.
		Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України. 
		Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.
		Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
		Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
		Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                               О. Ф. Середа

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...