Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/12511/15 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з відносин публічної служби, зокрема справи щодо:; звільнення з публічної служби.
Надіслано для оприлюднення: 12.04.2016. Зареєстровано: 13.04.2016. Забезпечено надання загального доступу: 15.04.2016.
Дата набрання законної сили: 05.07.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		11 квітня 2016 року                                        № 826/12511/15
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури м. Києва, Генеральної прокуратури України про скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Прокуратури м. Києва, Генеральної прокуратури України, в якому просить, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 05.02.2016 р.:
		1) Скасувати наказ прокуратури міста Києва №1817к "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" від 11.06.2015 р. в частині притягнення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани.
		2) Скасувати наказ прокуратури міста Києва №1847к "Про зміну наказу від 11.06.2015 р. №1817к" від 12.06.2015 р. в частині звільнення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) з посади прокурора прокуратури Дніпровського району міста Києва.
		3) Скасувати наказ Генерального прокурора України від 19.06.2015 р. №25дк "Про зміну наказу виконувача обов'язків прокурора м. Києва від 12.06.2015 №1847к" в частині звільнення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) з посади прокурора прокуратури Дніпровського міста Києва, з позбавленням класного чину "юрист 2 класу", присвоєного наказом Генерального прокурора України від 25.02.2015 № 150к.
		4) Скасувати наказ прокуратури міста Києва №3177к "Про внесення змін до наказу від 12.06.2015 р. №1847к" від 26.08.2015 р. в частині звільнення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) з посади прокурора прокуратури Дніпровського району міста Києва.
		5) Поновити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) на посаді прокурора Київської місцевої прокуратури № 4 з 12.06.2015 р.
		6) Зобов'язати Генеральну прокуратуру України (ідентифікаційний код юридичної особи: 00034051; 01011, м. Київ, вул. Різницька, буд. 13/15) повернути ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) класний чин "юрист 2 класу", присвоєний наказом Генерального прокурора України від 25.02.2015 № 150к.
		7) Визнати недійсним запис про звільнення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) з посади прокурора прокуратури Дніпровського району міста Києва та зобов'язати прокуратуру міста Києва (ідентифікаційний код юридичної особи: 02910019; 03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 45/9) зробити дублікат трудової книжки без запису про звільнення та позбавлення класного чину "юрист 2 класу", присвоєного наказом Генерального прокурора України від 25.02.2015 № 150к ОСОБА_1;
		8) Стягнути з Прокуратури міста Києва (ідентифікаційний код юридичної особи 02910019; 03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 45/9) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 52 195 (п'ятдесят дві тисяч сто дев'яносто п'ять) грн. 92 коп.
		9) Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) на посаді на посаді прокурора прокуратури Дніпровського району м. Києва та стягнення на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) з Прокуратури міста Києва (ідентифікаційний код юридичної особи 02910019; 03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 45/9) середнього заробітку у межах стягнення за один місяць в сумі 7 145 (сім тисяч сто сорок п'ять) грн. 87 коп.
		Позовні вимоги мотивовані порушенням прав позивача щодо його участі у процедурі притягнення до дисциплінарної відповідальності, оскільки висновок про звільнення не був затверджений в установленому порядку. На думку позивача, рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності недостатньо мотивоване та не відповідає тяжкості проступку, у якому він звинувачений. Окрім того, рішення про звільнення ОСОБА_1 було прийнято в момент його перебування на лікарняному, що самостійно свідчить про його неправомірність.
		Представник відповідача-1 в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в їх задоволенні, оскільки вважає їх безпідставними та необґрунтованими. Так, неетичні висловлювання позивача та підтримання підбурювання до незаконних дій набули широкого резонансу та негативно вплинули на оцінку суспільства щодо діяльності прокуратури та правоохоронних органів в цілому. Своїми діями ОСОБА_1 дискредитував себе як працівника прокуратури та завдав значної шкоди авторитету органів прокуратури. Вказане свідчить про грубе порушення позивачем ОСОБА_2 працівника прокуратури, а тому дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із займаної посади є співмірним із вчиненим позивачем проступком. 
		Представник відповідача-2 в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в їх задоволенні, оскільки позивач допустив грубе порушення вимог ст. 18 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури та Присяги працівника прокуратури в частині несення високого звання працівника прокуратури, тобто скоїв проступок, який порочить його як працівника прокуратури, який є несумісним з подальшим перебуванням в органах прокуратури. 
		Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов висновку про наступне.
		Наказом виконувача обов'язків прокурора міста Києва Валендюка О. С. від 11.06.2015 р. № 1817к за порушення вимог Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури прокурору прокуратури Дніпровського району міста Києва юристу 2 класу ОСОБА_1 оголошено догану.
		12.06.2015 р. виконувачем обов'язків прокурора міста Києва Валендюком О.С. було прийнято наказ №1847к "Про зміну наказу від 11.06.2015 р. №1817к", відповідно до якого пункт 2 наказу від 11.06.2015 р. було викладено у новій редакції і, як наслідок, звільнено юриста 2 класу ОСОБА_1 з посади прокурора прокуратури Дніпровського району міста Києва за порушення Присяги працівника прокуратури, Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури та вчинення проступку, який порочить працівника прокуратури.
		В подальшому, на підставі подання виконуючого обов'язки прокурора м. Києва наказом Генерального прокурора України від 19.06.2015 р. № 25дк "Про зміну наказу виконувача обов'язків прокурора м. Києва від 12.06.2015 № 1847к" змінено п. 1 наказу виконувача обов'язків прокурора м. Києва від 12.06.2015 № 1847к і викладено його наступним чином: "Вважати прокурора прокуратури Дніпровського району м. Києва юриста 2 класу ОСОБА_1 звільненим із займаної посади за порушення Присяги працівника прокуратури та вчинення проступку, який порочить працівника прокуратури, з позбавленням його класного чину "юрист 2 класу", присвоєного наказом Генерального прокурора України від 25.02.2015 р. № 150к".
		Підставою для прийняття вказаних наказів та звільнення позивача із займаної посади стало те, що ОСОБА_4, здійснюючи процесуальне керівництво у кримінальному провадженні щодо підозрюваного ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369 КК України, 10.06.2015 р. приймав участь як прокурор у судовому засіданні Дніпровського районного суду м. Києва, підтримуючи клопотання слідчого про обрання міри запобіжного заходу. У ході відповідного засідання ОСОБА_4 здійснював електронну переписку зі свого особистого телефону з ОСОБА_1 та ОСОБА_6, у якій застосовувалися неетичні висловлювання та підбурювання до незаконних дій щодо інших учасників судового процесу. При цьому ОСОБА_1 та ОСОБА_6 брали участь у цій переписці та не вжили заходів до її припинення, чим порушили вимоги ст. 18 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури.
		26.08.2015 р. виконувачем обов'язків прокурора міста Києва Валендюком О.С. було прийнято Наказ №3177к "Про внесення змін до наказу від 12.06.2015 р. №1847к". Згідно з цим наказом, було вирішено змінити наказ №1847к в частині дати звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора прокуратури Дніпровського району міста Києва та вважати його звільненим з 15.06.2015 р., з огляду на його перебування станом на 12.06.2015 р. на лікарняному.
		Притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади з позбавленням його класного чину, здійснено на підставі ст. 46-2, 48-1 Закону України "Про прокуратуру", ч. 1 ст. 8, п. 6 ст. 9 та ст.ст. 10, 11 Статуту.
		Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
		Згідно із ч. 3 ст. 48 Закону України "Про прокуратуру" від 5 листопада 1991 року №1789-XII (надалі - Закон №1789-XII) за порушення закону, неналежне виконання службових обов'язків чи скоєння ганебного вчинку прокурори і слідчі несуть відповідальність згідно з Дисциплінарним статутом прокуратури України, який затверджується Верховною Радою України.
		Статтею 142 Кодексу законів про працю України визначено, що трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на основі типових правил. У деяких галузях народного господарства для окремих категорій працівників діють статути і положення про дисципліну.
		Порядок заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових і інших установ прокуратури, які мають класні чини визначено Дисциплінарним статутом прокуратури України (надалі - Дисциплінарний статут).
		Статтями першою та другою Дисциплінарного статуту передбачено, що відповідно до Закону України "Про прокуратуру" Генеральний прокурор України та підлеглі йому прокурори здійснюють вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів. Важливою передумовою успішного виконання покладених на прокуратуру функцій є компетентність та особиста дисципліна прокурорів і слідчих прокуратури. 
		Працівники прокуратури повинні мати високі моральні якості, бути принциповими і непримиренними до порушень законів, поєднувати виконання своїх професійних обов'язків з громадянською мужністю, справедливістю та непідкупністю. Вони повинні особисто суворо додержувати вимог закону, виявляти ініціативу в роботі, підвищувати її якість та ефективність і сприяти своєю діяльністю утвердженню верховенства закону, забезпеченню демократії, формуванню правосвідомості громадян, поваги до законів, норм та правил суспільного життя. 
		Будь-які порушення прокурорсько-слідчими працівниками законності та службової дисципліни підривають авторитет прокуратури, завдають шкоду інтересам держави та суспільства.
		Вказані положення Дисциплінарного статуту кореспондуються з положеннями ст. 46 Закону № 1789-XII.
		Статтею 8 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарні стягнення до прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури застосовується за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків або за проступок, який порочить його як працівника прокуратури.
		Дисциплінарними стягненнями, згідно статті 9 Дисциплінарного статуту, є: догана; пониження в класному чині; пониження в посаді; позбавлення нагрудного знаку "Почесний працівник прокуратури України"; звільнення; звільнення з позбавленням класного чину.
		Генеральний прокурор України має право застосовувати дисциплінарні стягнення, зазначені у статті 9 цього Статуту, в повному обсязі, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
		Прокурори Кримської АРСР, областей, міста Києва та прирівняні до них прокурори мають право застосовувати такі дисциплінарні стягнення: догану, пониження на посаді, звільнення, крім пониження в посаді і звільнення працівників, які призначаються Генеральним прокурором України. При необхідності застосування заходу дисциплінарного стягнення, що перевищує повноваження зазначених прокурорів, вони вносять подання Генеральному прокурору України (ст. 10 Дисциплінарного статуту).
		Відповідно до п. 10 Положення про класні чини працівників органів прокуратури України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 06.11.1991 № 1795-ХІІ, працівники органів прокуратури, яким присвоєно класні чини, перебувають у них довічно. Позбавлення класного чину може мати місце при звільненні працівника з органів прокуратури за поступки, що порочать його.
		Як встановлено судом, наказом виконувача обов'язків прокурора м. Києва від 11.06.2015 р. № 1817к за порушення вимог Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури прокурору прокуратури Дніпровського району міста Києва юристу 2 класу ОСОБА_1 оголошено догану.
		З урахуванням наведеного вище, 11.06.2015 р. виконувач обов'язків прокурора міста Києва Валендюк О.С. своїм розпорядженням №71 призначив службове розслідування для перевірки обставин, які мали місце 10.06.2015 р. за участі ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 У той же день було складено Висновок службового розслідування, затверджений 12.06.2015 р. Валендюком О.С. 
		Як вбачається з матеріалів справи, службове розслідування проводилося згідно Інструкції про порядок проведення службових розслідувань (перевірок) в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 24.09.2014 р. № 104 (надалі - Інструкція № 104).
		Відповідно до п. 1.2 Інструкції № 104 службове розслідування (перевірка) - це комплекс заходів, які проводяться у випадках скоєння працівниками прокуратури ганебних вчинків - кримінальних, корупційних правопорушень, керування транспортними засобами у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння або відмови від проходження огляду з метою виявлення стану сп'яніння, порушення Присяги працівника прокуратури, а також за фактами порушень виконавської та трудової дисципліни, неправомірного втручання у службову діяльність працівників прокуратури, передбачених цією Інструкцією. 
		Відповідно до п. 1.3 Інструкції № 104 метою службових розслідувань (перевірок) є швидке, всебічне, повне та неупереджене з'ясування обставин, за яких скоєно ганебні вчинки, допущено неправомірне втручання у службову діяльність працівників прокуратури, посягання на їх життя, здоров'я та майно, виявлення причини і умов, що їм сприяли, зміцнення службової дисципліни  та попередження правопорушень серед особового складу.
		Службові розслідування (перевірки) проводяться незалежно від проведення стосовно працівників прокуратури досудового розслідування у кримінальних провадженнях, здійснення проваджень у справах про адміністративні правопорушення (п. 1.4 цієї ж Інструкції).
		Відповідно до пп. 2.1.11, пп. 2.1.12 та пп. 2.1.13 п. 2 Інструкції № 104 підставами для проведення службового розслідування (перевірки), зокрема, є:
		- невиконання або неналежне виконання працівниками прокуратури своїх службових обов'язків що призвело до порушення законних прав і свобод  громадян та інтересів держави;
		- інші грубі порушення закону, трудової та виконавської дисципліни, Присяги працівника прокуратури і Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, які дискредитують їх як працівників прокуратури шкодять авторитету органів прокуратури; 
		- доручення Генерального прокурора України, його заступників про проведення службового розслідування (перевірки).
		Відповідно до п. 3.4 Інструкції № 104 про призначення службового розслідування (перевірки) уповноваженим керівником органів прокуратури видається розпорядження, у якому визначається склад комісії (голова та члени), підстава, мета та строки його проведення, прізвище, ім'я, по батькові особи щодо якої проводиться розслідування, та її посада.
		Службове розслідування (перевірка) проводиться в строк не більше одного місяця з дня його призначення (п. 3.5 Інструкції № 104).
		Згідно із п. 4.2 Інструкції № 104 у випадках, не передбачених п. 4.1 цієї Інструкції, службові розслідування (перевірки) в центральному апараті проводяться за вказівкою першого заступника Генерального прокурора України, заступників Генерального прокурора України працівниками відповідних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України, а в прокуратурах обласного рівня - працівниками структурних підрозділів апарату за рішенням  їх перших керівників.
		У проведенні службових розслідувань (перевірок) можуть брати участь працівники цього управління. 
		Не пізніше наступного робочого дня після затвердження керівником висновку службового розслідування (перевірки) голова та члени комісії зобов'язані повідомити про його завершення особу, стосовно якої воно проведено, про що зробити відповідну відмітку (пп. 6.2.12 Інструкції № 104). 
		Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-XII (надалі також - Закон № 3723-XII) державні службовці мають право, серед іншого: 
		- брати участь у розгляді питань і прийнятті в межах своїх повноважень рішень; 
		- на повагу особистої гідності, справедливе і шанобливе ставлення до себе з боку керівників, співробітників і громадян;
		- безперешкодно ознайомлюватись з матеріалами, що стосуються проходження ним державної служби, в необхідних випадках давати особисті пояснення; 
		- вимагати службового розслідування з метою зняття безпідставних, на думку службовця, звинувачень або підозри.
		Згідно з ч. 1 ст. 149 Кодексу законів про працю України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.
		Як зазначає позивач, належним чином про призначення службової перевірки та про її результати його повідомлено не було. З розпорядженням про проведення службової перевірки він не ознайомлювався, склад комісії йому також не був відомий. Письмові пояснення, надані ним, були надані під примусом. Примус полягав у тому, що текст пояснень йому було продиктовано іншим співробітником прокуратури міста Києва, який запевняв, що це лише формальність, а у іншому разі ОСОБА_1 буде звільнено. 
		Однак, суд не приймає вказані доводи позивача до уваги, оскільки останні не підтверджуються матеріалами справи.
		Статтею 11 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню вини та тяжкості проступку. Прокурор, який вирішує питання про накладення стягнення, повинен особисто з'ясувати обставини проступку та одержати письмове пояснення від особи, яка його вчинила. В разі необхідності може бути призначено службову перевірку. 
		З матеріалів службового розслідування вбачається, що висновок від 11.06.2015 р. був складений на основі письмових пояснень ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_6, а також публікацій, отриманих з мережі Інтернет. При цьому, достовірність електронної переписки, а також факт участі в ній ОСОБА_1 іншими доказами не встановлювалась. Відповідно до ст. 31 Конституції України кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо. Однак, відповідачами належних та допустимих доказів на підтвердження факту ведення переписки між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 і ОСОБА_6 до суду надано не було.
		З пояснень ОСОБА_1 вбачається, що він вів листування на особисті теми, які стосувалися особисто тільки його та ОСОБА_4
		З матеріалів особової справи ОСОБА_1 вбачається, що раніше він до дисциплінарної відповідальності не притягався, у виконанні безпосередніх трудових обов'язків характеризувався позитивно.
		Таким чином, факт вчинення дисциплінарного проступку ОСОБА_1 належним чином перевірений і доведений не був. Разом з тим, усі рішення про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності недостатньо мотивовані, враховуючи тяжкість проступку, у якому він був звинувачений. Верховний Суд України при розгляді даної категорії справ звертає увагу, що припинення державної служби в даних випадках є крайнім заходом відповідальності державної службовця за порушення службової дисципліни, який виходить за межі дисциплінарної відповідальності, тобто, його застосування має бути мотивоване. Така правова позиція була викладена у Постановах Верховного Суду України від 25.11.2014 року по справі №21-537А14 та від 01.07.2014 року по справі №21-267А14. В силу абзацу другого ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
		Самостійно про неправомірність звільнення ОСОБА_1 із займаної посади свідчить наступна обставина. Відповідно до ч. 3 ст. 40 Кодексу законів про працю України, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.
		Дія частини 3 ст. 40 Кодексу законів про працю України поширюється, в тому числі, на публічну (державну) службу, що підтверджено правовою позицією Верховного Суду України в постанові від 01.07.2014 року по справі №21-212А14.
		В день звільнення ОСОБА_1 12 червня 2015 року він перебував на лікарняному, що підтверджується листком непрацездатності серія АГЧ №713920 від 12.06.2015 р. Оскільки наказ №1847к "Про зміну наказу від 11.06.2015 р. №1817к" було прийнято 12.06.2015 р., тобто в день тимчасової непрацездатності ОСОБА_1, він є неправомірним також з цієї підстави в силу ч. 3 ст. 40 Кодексу законів про працю України.
		Що стосується посилань відповідача-1 на Наказ №3177к "Про внесення змін до наказу від 12.06.2015 р. №1847к" від 26.08.2015 р., то суд вважає, що він також підлягає скасуванню з огляду на наступне. Цим наказом порушуються строки притягнення до дисциплінарної відповідальності. Згідно з ч. 1 ст. 148 Кодексу законів про працю України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. В той же час, наказ від 26.08.2015 р. був прийнятий з беззаперечним пропущенням цього строку, оскільки виявлення недоведеного проступку було здійснене 11.06.2015 р, і навіть за умови вирахування періоду тимчасової непрацездатності позивача, місячний строк закінчувався би 15.07.2015 р. Окрім того, на його незаконність самостійно вказує незаконність основного наказу, до якого вносяться зміни.
		Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд має керуватися критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, згідно з якими у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Всупереч вимогам ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, доводи позивача відповідачами спростовані належним чином не були, достатні докази на підтвердження правомірності дій відповідачів при притягненні ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності суду не надавались. 
		З огляду на викладене, основні вимоги про скасування наказів про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, підлягають задоволенню, а позивач підлягає поновленню на роботі на посаді прокурора Київської місцевої прокуратури № 4 з 16.06.2015 р.
		Разом з тим, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог позивача в частині зобов'язання повернути класний чин, оскільки скасування наказу Генерального прокурора України від 19.06.2015 р. №25дк "Про зміну наказу виконувача обов'язків прокурора м. Києва від 12.06.2015 №1847к" в частині звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора прокуратури Дніпровського міста Києва, з позбавленням класного чину "юрист 2 класу", присвоєного наказом Генерального прокурора України від 25.02.2015 № 150к, суд вважає достатнім та належним способом захисту його прав.
		Відповідно до ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. В той же час, слід зважати на наступне.
		Прокуратура Дніпровського району міста Києва станом на сьогоднішній день була припинена з огляду на загальний процес реформування органів прокуратури. Відповідно до наказу Прокуратури міста Києва №128 від 14 грудня 2015 року весь обсяг справ, документів та майна був переданий із прокуратури Дніпровського району м. Києва до Київської місцевої прокуратури №4. Таким чином правонаступником прокуратури Дніпровського району м. Києва стала Київська місцева прокуратура №4.
		Згідно з абзацом другим пункту 9 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" від 06.03.2008 №2 при визначенні процесуального правонаступництва судам слід виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, та враховувати, що якщо під час розгляду адміністративної справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то в такому випадку суду необхідно залучити до участі у справі їх правонаступників. У випадку ж відсутності правонаступників суду необхідно залучити до участі у справі орган, до компетенції якого належить вирішення питання про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача.
		Окрім того, згідно з ч. 4 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
		Відповідний висновок може бути застосований і по відношенню до вимог позивача про поновлення його на посаді прокурора прокуратури у Київській місцевій прокуратурі №4.
		Разом з поновленням позивач має право на видачу йому дублікату трудової книжки. Згідно з абз. 2-3 п. 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 р. №58 у разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: "Запис за N таким-то недійсний. Прийнятий за такою-то професією (посадою)" і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки. У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу у разі незаконного звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення. Наприклад, пишеться: "Запис за N таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі". При зміні формулювання причини звільнення пишеться: "Запис за N таким-то є недійсним, звільнений ..." і зазначається нове формулювання. При цьому, у абз. 5 п. 2.10 цієї Інструкції зазначено, що при наявності в трудовій книжці запису про звільнення або переведення на іншу роботу, надалі визнаної недійсною, на прохання працівника видається "Дублікат" трудової книжки без внесення до неї запису, визнаного недійсним.
		З огляду на задоволення вимог позивача про поновлення його на посаді, виникає необхідність у виплаті йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Згідно з ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
		Згідно з частиною першою статті 27 Закону України "Про оплату праці" порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 було затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок обчислення середньої заробітної плати). 
		Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. У абз. 2 п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати вказано, що у разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
		Згідно з абз. 1 п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. 
		Прокуратурою міста Києва 03.08.2015 р. було надано суду Довідку про заробітну плату ОСОБА_1 за квітень-травень 2015 року. Згідно цієї довідки: (1) кількість відпрацьованих днів за квітень-травень 2015 року - 39; (2) заробітна плата за квітень-травень 2015 року - 12 117 (дванадцять тисяч сто сімнадцять) гривень 22 коп.
		При цьому, середньоденна заробітна плата у вказаній Довідці не розрахована. Виходячи з положень абз. 1 п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 за 2 календарні місяці, які передували звільненню, становить 310 (триста десять) грн. 69 коп. У свою чергу, кількість днів вимушеного прогулу розрахована позивачем починаючи з 13 червня 2015 року (дня, наступного за днем звільнення) і до 10 лютого 2016 року включно. Таким чином, кількість робочих днів вимушеного прогулу становить 168 днів. Як наслідок, сума середнього заробітку ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню з Прокуратури міста Києва, виходячи з положень абз. 2 п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, становить 52 195 (п'ятдесят дві тисяч сто дев'яносто п'ять) грн. 92 коп.
		Згідно з п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць, та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби. Першим повним місяцем після звільнення ОСОБА_1 був липень 2015 року. У цьому місяці кількість робочих днів становила 23. Відповідно, задоволенню підлягають вимоги про негайне стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, яка становитиме 7 145 (сім тисяч сто сорок п'ять) грн. 87 коп. Окрім того, ОСОБА_1 має бути негайно поновлений на посаді прокурора Київської місцевої прокуратури № 4.
		Керуючись статтями 69-71, 94, 158-163, 167, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Позов ОСОБА_1 до Прокуратури м. Києва, Генеральної прокуратури України про скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку - задовольнити частково.
		2. Скасувати наказ прокуратури міста Києва №1817к "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" від 11.06.2015 р. в частині притягнення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани.
		3. Скасувати наказ прокуратури міста Києва №1847к "Про зміну наказу від 11.06.2015 р. №1817к" від 12.06.2015 р. в частині звільнення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) з посади прокурора прокуратури Дніпровського району міста Києва.
		4. Скасувати наказ Генерального прокурора України від 19.06.2015 р. №25дк "Про зміну наказу виконувача обов'язків прокурора м. Києва від 12.06.2015 №1847к" в частині звільнення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) з посади прокурора прокуратури Дніпровського міста Києва, з позбавленням класного чину "юрист 2 класу", присвоєного наказом Генерального прокурора України від 25.02.2015 № 150к.
		5. Скасувати наказ прокуратури міста Києва №3177к "Про внесення змін до наказу від 12.06.2015 р. №1847к" від 26.08.2015 р. в частині звільнення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) з посади прокурора прокуратури Дніпровського району міста Києва.
		6. Поновити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) на посаді прокурора Київської місцевої прокуратури № 4 з 16.06.2015 р.
		7. Визнати недійсним запис про звільнення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) з посади прокурора прокуратури Дніпровського району міста Києва та зобов'язати прокуратуру міста Києва (ідентифікаційний код юридичної особи: 02910019; 03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 45/9) зробити дублікат трудової книжки без запису про звільнення та позбавлення класного чину "юрист 2 класу", присвоєного наказом Генерального прокурора України від 25.02.2015 № 150к ОСОБА_1.
		8. Стягнути з Прокуратури міста Києва (ідентифікаційний код юридичної особи 02910019; 03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 45/9) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 52 195 (п'ятдесят дві тисяч сто дев'яносто п'ять) грн. 92 коп.
		9. В решті позовних вимог відмовити.
		10. Допустити негайне виконання постанови в частині поновлення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) на посаді прокурора Київської місцевої прокуратури № 4 з 16.06.2015 р. та стягнення на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) з Прокуратури міста Києва (ідентифікаційний код юридичної особи 02910019; 03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 45/9) середнього заробітку у межах стягнення за один місяць в сумі 7 145 (сім тисяч сто сорок п'ять) грн. 87 коп.
		 
		Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.
		Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання її повного тексту особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		 
		Суддя                                                                                          І.О. Іщук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...