Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/12200/15 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з відносин публічної служби, зокрема справи щодо:; звільнення з публічної служби.
Надіслано для оприлюднення: 15.04.2016. Зареєстровано: 16.04.2016. Забезпечено надання загального доступу: 20.04.2016.

Результат оскарження 07.07.2016 Шостий апеляційний адміністративний суд: скасовано судове рішення повністю і ухвалено нове судове рішення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		12 квітня 2016 року                      № 826/12200/15
		 
		Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Келеберда В. І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
		за позовом ОСОБА_1 до  Прокуратури м. Києва   Генеральної прокуратури України про визнання незаконним наказу та поновлення на посаді 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Прокуратури м. Києва, Генеральної прокуратури України, в якому просить, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 21 березня 2016 року:
		- скасувати наказ прокуратури міста Києва №1817к "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" від 11.06.2015 р. в частині притягнення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани;
		- скасувати наказ прокуратури міста Києва №1847к "Про зміну наказу від 11.06.2015 р. №1817к" від 12.06.2015 р. в частині звільнення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) з посади старшого прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні у сфері транспорту прокуратури міста Києва;
		- скасувати наказ Генерального прокурора України від 19.06.2015 р. №26дк "Про зміну наказу виконувача обов'язків прокурора м. Києва від 12.06.2015 №1847к" в частині звільнення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) з посади старшого прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні у сфері транспорту прокуратури міста Києва, з позбавленням класного чину "молодший радник юстиції", присвоєного наказом Генерального прокурора України від 24.12.2013 № 701к;
		- скасувати наказ прокуратури міста Києва №3075к "Про внесення змін до наказу від 12.06.2015 р. №1847к" від 18.08.2015 р. в частині звільнення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) з посади старшого прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні у сфері транспорту прокуратури міста Києва 22.06.2015 р.;
		- поновити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) у прокуратурі міста Києва (ідентифікаційний код юридичної особи: 02910019; 03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 45/9) на посаді, рівнозначній посаді старшого прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні у сфері транспорту прокуратури міста Києва, з 12.06.2015 р.;
		- зобов'язати Генеральну прокуратуру України (ідентифікаційний код юридичної особи: 00034051; 01011, м. Київ, вул. Різницька, буд. 13/15) повернути ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) класний чин "молодший радник юстиції", присвоєний наказом Генерального прокурора України від 24.12.2013 № 701к;
		- визнати недійсним запис про звільнення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) з посади старшого прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні у сфері транспорту прокуратури міста Києва та зобов'язати прокуратуру міста Києва (ідентифікаційний код юридичної особи: 02910019; 03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 45/9) зробити дублікат трудової книжки без запису про звільнення та позбавлення класного чину "молодший радник юстиції", присвоєного наказом Генерального прокурора України від 24.12.2013 № 701к ОСОБА_1;
		- стягнути з Прокуратури міста Києва (ідентифікаційний код юридичної особи 02910019; 03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 45/9) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 60 895 (шістдесят тисяч вісімсот дев'яносто п'ять) грн. 24 коп.;
		- допустити негайне виконання в частині поновлення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) у прокуратурі міста Києва (ідентифікаційний код юридичної особи: 02910019; 03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 45/9) на посаді, рівнозначній посаді старшого прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні у сфері транспорту прокуратури міста Києва з 12.06.2015 р., та стягнення на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) з Прокуратури міста Києва (ідентифікаційний код юридичної особи 02910019; 03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 45/9) середнього заробітку у межах стягнення за один місяць в сумі 8 070 (сім тисяч сто сорок п'ять) грн. 24 коп.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що були порушені його права на участь у процедурі притягнення до дисциплінарної відповідальності. Рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності недостатньо мотивоване та не відповідає тяжкості проступку, у якому він звинувачений. Крім того, позивач вказує, що рішення про його звільнення було прийнято в момент його перебування на лікарняному, що самостійно свідчить про його неправомірність. Позивач вказує, що він не допускав порушень трудової дисципліни, отже оскаржені накази є безпідставними та підлягають скасуванню.
		Позивач у своїй заяві про розгляд справи за його відсутності від 22 березня 2016 року позов підтримав, просив задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у позові, заявах про збільшення позовних вимог та поданих письмових поясненнях. Представники відповідачів проти задоволення позовних вимог заперечували з підстав, викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи. Зазначали, що своїми діями ОСОБА_1 дискредитував себе як працівник прокуратури та завдав значної шкоди авторитету органів прокуратури. Зазначена обставина свідчить про грубе порушення позивачем Присяги працівника прокуратури, а тому дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із займаної посади є співмірним із вчиненим позивачем проступком. 
		В судовому засіданні з урахуванням положень частини 6 статті 128 Кодексу у адміністративного судочинства України ухвалено про розгляд справи в порядку письмового провадження.
		Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, - 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		11 червня 2015 року наказом в. о. прокурора міста Києва О. С. Валендюка №1817к старшому прокурору відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні у сфері транспорту прокуратури міста Києва ОСОБА_1 за порушення вимог Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури оголошено догану.
		12 червня 2015 року наказом в. о. прокурора міста Києва О. С. Валендюка №1847к "Про зміну наказу від 11.06.2015 р. №1817к" пункт 2 наказу від 11 червня 2015 року було викладено у новій редакції і звільнено молодшого радника юстиції ОСОБА_1 з посади старшого прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні у сфері транспорту прокуратури міста Києва за порушення Присяги працівника прокуратури, Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури та вчинення проступку, який порочить працівника прокуратури.
		19 червня 2015 року, на підставі подання виконуючого обов'язки прокурора міста Києва наказом Генерального прокурора України № 26дк "Про зміну наказу виконувача обов'язків прокурора м. Києва від 12.06.2015 № 1847к" змінено п. 2 наказу виконувача обов'язків прокурора м. Києва від 12.06.2015 № 1847к і викладено його у наступній редакції: "Вважати старшого прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні у сфері транспорту прокуратури міста Києва молодшого радника юстиції ОСОБА_1 звільненим із займаної посади за порушення Присяги працівника прокуратури та вчинення проступку, який порочить працівника прокуратури, з позбавленням його класного чину "молодший радник юстиції", присвоєного наказом Генерального прокурора України від 24.12.2013 р. № 701к".
		18 серпня 2015 року було прийнято наказ в. о. прокурора міста Києва О. С. Валендюка №3075к "Про внесення змін до наказу від 12.06.2015 р. №1847к" та вирішено змінити наказ №1847к в частині дати звільнення ОСОБА_1 з посади старшого прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні у сфері транспорту прокуратури міста Києва та вирішено вважати його звільненим з 22.06.2015 р., у зв'язку з перебуванням ОСОБА_1 у період з 12.06.2015 р. до 20.06.2015 р. на лікарняному.
		Зазначені вище накази обґрунтовувались вчиненням ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, який полягав у порушенні вимог ст. 18 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури. У судовому засіданні 10.06.2015 р. у Дніпровському районному суді міста Києва ОСОБА_4 приймав участь як прокурор, підтримуючи клопотання слідчого про обрання міри запобіжного заходу. Під час цього засідання ОСОБА_4 здійснював електронну переписку зі свого особистого телефону з ОСОБА_5 та ОСОБА_1, у якій застосовувалися неетичні висловлювання та підбурювання до незаконних дій щодо інших учасників судового процесу. При цьому ОСОБА_6 та ОСОБА_1 брали участь у цій переписці та не вжили заходів до її припинення.
		Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.
		Спірні правовідносини врегульовано Кодексом законів про працю України, Законом України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-XII, Законом України "Про прокуратуру" від 5 листопада 1991 року №1789-XII, Дисциплінарним статутом прокуратури України, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 06.11.1991 р. №1796-XII.
		Відповідно до ст. 14 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-XII (надалі також - Закон України "Про державну службу") дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за порушення правил професійної етики, інший вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.
		Згідно із ст. 147 Кодексу законів про працю України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.
		У ч. 3 ст. 48 Закону України "Про прокуратуру" від 5 листопада 1991 року №1789-XII (надалі - Закон України "Про прокуратуру") вказано, що за порушення закону, неналежне виконання службових обов'язків чи скоєння ганебного вчинку прокурори і слідчі несуть відповідальність згідно з Дисциплінарним статутом прокуратури України, який затверджується Верховною Радою України.
		Порядок заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових і інших установ прокуратури, які мають класні чини визначено Дисциплінарним статутом прокуратури України (надалі - Дисциплінарний статут).
		У ст. ст. 1, 2 Дисциплінарного статуту зазначено, що відповідно до Закону України "Про прокуратуру" Генеральний прокурор України та підлеглі йому прокурори здійснюють вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів. Важливою передумовою успішного виконання покладених на прокуратуру функцій є компетентність та особиста дисципліна прокурорів і слідчих прокуратури.
		Працівники прокуратури повинні мати високі моральні якості, бути принциповими і непримиренними до порушень законів, поєднувати виконання своїх професійних обов'язків з громадянською мужністю, справедливістю та непідкупністю. Вони повинні особисто суворо додержувати вимог закону, виявляти ініціативу в роботі, підвищувати її якість та ефективність і сприяти своєю діяльністю утвердженню верховенства закону, забезпеченню демократії, формуванню правосвідомості громадян, поваги до законів, норм та правил суспільного життя. 
		Будь-які порушення прокурорсько-слідчими працівниками законності та службової дисципліни підривають авторитет прокуратури, завдають шкоду інтересам держави та суспільства.
		Наведені вище положення Дисциплінарного статуту співвідносяться з положеннями ст. 46 Закону "Про прокуратуру".
		У ст. 8 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарні стягнення до прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури застосовується за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків або за проступок, який порочить його як працівника прокуратури.
		Згідно зі ст. 9 Дисциплінарного статуту, Дисциплінарними стягненнями є: догана; пониження в класному чині; пониження в посаді; позбавлення нагрудного знаку "Почесний працівник прокуратури України"; звільнення; звільнення з позбавленням класного чину.
		Генеральний прокурор України має право застосовувати дисциплінарні стягнення, зазначені у статті 9 цього Статуту, в повному обсязі, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті. 
		У ст. 10 Дисциплінарного статуту передбачено, що прокурори Кримської АРСР, областей, міста Києва та прирівняні до них прокурори мають право застосовувати такі дисциплінарні стягнення: догану, пониження на посаді, звільнення, крім пониження в посаді і звільнення працівників, які призначаються Генеральним прокурором України. При необхідності застосування заходу дисциплінарного стягнення, що перевищує повноваження зазначених прокурорів, вони вносять подання Генеральному прокурору України (ст. 10 Дисциплінарного статуту).
		Відповідно до п. 10 Положення про класні чини працівників органів прокуратури України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 06.11.1991 № 1795-ХІІ, працівники органів прокуратури, яким присвоєно класні чини, перебувають у них довічно. Позбавлення класного чину може мати місце при звільненні працівника з органів прокуратури за поступки, що порочать його.
		З матеріалів справи вбачається, що 11 червня 2015 року в. о. прокурора міста Києва О. С. Валендюк розпорядженням №71 призначив службове розслідування з метою всебічного і повного встановлення всіх обставин події, що відбулась 10 червня 2015 року, та дотримання при цьому ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1 вимог Присяги працівника прокуратури, Дисциплінарного статуту прокуратури України. Тоді ж, 11 червня 2015 року, було складено Висновок службового розслідування, затверджений 12 червня 2015 року в. о. прокурора міста Києва О. С. Валендюком. 
		Службове розслідування проводилося згідно Інструкції про порядок проведення службових розслідувань (перевірок) в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 24.09.2014 р. № 104 (надалі - Інструкція про порядок проведення службових розслідувань).
		Відповідно до п. 1.2 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань службове розслідування (перевірка) - це комплекс заходів, які проводяться у випадках скоєння працівниками прокуратури ганебних вчинків - кримінальних, корупційних правопорушень, керування транспортними засобами у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння або відмови від проходження огляду з метою виявлення стану сп'яніння, порушення Присяги працівника прокуратури, а також за фактами порушень виконавської та трудової дисципліни, неправомірного втручання у службову діяльність працівників прокуратури, передбачених цією Інструкцією. 
		Відповідно до п. 1.3. Інструкції про порядок проведення службових розслідувань метою службових розслідувань (перевірок) є швидке, всебічне, повне та неупереджене з'ясування обставин, за яких скоєно ганебні вчинки, допущено неправомірне втручання у службову діяльність працівників прокуратури, посягання на їх життя, здоров'я та майно, виявлення причини і умов, що їм сприяли, зміцнення службової дисципліни  та попередження правопорушень серед особового складу.
		Згідно з п. 1.4. Інструкції про порядок проведення службових розслідувань Службові розслідування (перевірки) проводяться незалежно від проведення стосовно працівників прокуратури досудового розслідування у кримінальних провадженнях, здійснення проваджень у справах про адміністративні правопорушення.
		Відповідно до пп. 2.1.11., пп. 2.1.12. та пп. 2.1.1.13. п. 2 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань підставами для проведення службового розслідування (перевірки) є:
		- невиконання або неналежне виконання працівниками прокуратури своїх службових обов'язків що призвело до порушення законних прав і свобод  громадян та інтересів держави;
		- інші грубі порушення закону, трудової та виконавської дисципліни, Присяги працівника прокуратури і Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, які дискредитують їх як працівників прокуратури шкодять авторитету органів прокуратури; 
		- доручення Генерального прокурора України, його заступників про проведення службового розслідування (перевірки).
		Відповідно до п. 3.4 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань про призначення службового розслідування (перевірки) уповноваженим керівником органів прокуратури видається розпорядження, у якому визначається склад комісії (голова та члени), підстава, мета та строки його проведення, прізвище, ім'я, по батькові особи щодо якої проводиться розслідування, та її посада.
		Службове розслідування (перевірка) проводиться в строк не більше одного місяця з дня його призначення (п. 3.5 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань).
		Згідно із п. 4.2 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань у випадках, не передбачених п. 4.1 цієї Інструкції, службові розслідування (перевірки) в центральному апараті проводяться за вказівкою першого заступника Генерального прокурора України, заступників Генерального прокурора України працівниками відповідних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України, а в прокуратурах обласного рівня - працівниками структурних підрозділів апарату за рішенням  їх перших керівників.
		У проведенні службових розслідувань (перевірок) можуть брати участь працівники цього управління. 
		Не пізніше наступного робочого дня після затвердження керівником висновку службового розслідування (перевірки) голова та члени комісії зобов'язані повідомити про його завершення особу, стосовно якої воно проведено, про що зробити відповідну відмітку (пп. 6.2.12 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань). 
		Згідно з ч. 1 ст. 149 Кодексу законів про працю України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.
		Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України "Про державну службу", державні службовці мають право, серед іншого: 
		- брати участь у розгляді питань і прийнятті в межах своїх повноважень рішень; 
		- на повагу особистої гідності, справедливе і шанобливе ставлення до себе з боку керівників, співробітників і громадян;
		- безперешкодно ознайомлюватись з матеріалами, що стосуються проходження ним державної служби, в необхідних випадках давати особисті пояснення; 
		- вимагати службового розслідування з метою зняття безпідставних, на думку службовця, звинувачень або підозри.
		Позивач у своїх письмових поясненнях та позовній заяві вказує, що він у встановленому порядку про призначення та проведення службового розслідування не повідомлявся. З висновком службового розслідування від 11 червня 2015 року він також ознайомлений не був. Що стосується наданих ним письмових пояснень, то вони були дані під примусом, який полягав у тому, що текст пояснень було продиктовано іншим співробітником прокуратури міста Києва з погрозою, що в іншому разі позивача буде звільнено.
		Окрім того, висновок службового розслідування від 11 червня 2015 року був складений вже після оголошення догани ОСОБА_1 У резолютивній частині висновку ОСОБА_4, звільнений згідно того самого наказу, яким ОСОБА_1 було оголошено догану, зазначається як "колишній працівник прокуратури".
		Вказані доводи позивача не були спростовані відповідачами. Таким чином, позивач був позбавлений права на участь у службовому розслідуванні, що свідчить про порушення порядку його притягнення до дисциплінарної відповідальності.
		З матеріалів службового розслідування вбачається, що висновок від 11 червня 2015 року був складений на основі письмових пояснень ОСОБА_1 та інших можливих учасників переписки 10.06.2015 р., а також повідомлень засобів масової інформації з мережі інтернет. Позивачем факт ведення електронної переписки з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 не визнається. Окрім того, її достовірність і факт участі у ній ОСОБА_1 додатковими матеріалами, окрім вказаних вище, не встановлювалась. 
		Згідно зі статтею 31 Конституції України кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.
		Будь-якої інформації щодо можливого отримання у законний спосіб такої кореспонденції у розпорядженні відповідача не було, не надано й жодних матеріалів, які б підтверджували цей факт й до суду.
		Сам позивач заперечував наявність такої переписки. На спростування його доводів щодо неіснування такої переписки до суду не надано жодних доказів їх існування, які б суд, в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, міг би визнати допустимими для підтвердження зазначених подій.
		Відповідно, суд вважає недоведеними фактичні обставини, які були використані відповідачем для обґрунтування висновку про порушення позивачем правил професійної етики та поведінки працівників прокуратури. 
		А тому, відповідно, суд вважає безпідставним посилання відповідача на порушення позивачем вимог ст. 18 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури у зв'язку зі здійсненням електронної переписки з іншими особами в силу дії вищевказаного конституційного принципу. 
		Отримана відповідачем інформація щодо наявності переписки позивача під час судового засідання, що позивачем заперечувалось, не є винятковою в розумінні статті 31 Конституції України. Крім того, в матеріалах справи відсутнє судове рішення щодо правомірності отримання відповідачем такої інформації.
		Згідно з частинами 1 та 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Відповідачем у встановленому законодавством порядку належними й допустимими доказами не доведено, факту існування переписки ОСОБА_1 з іншими особами та, як наслідок, вчинення ним дисциплінарного правопорушення також доведено не було.
		Враховуючи, викладене та те, що зазначена обставина була покладена відповідачем в основі всіх оскаржуваних наказів, суд приходить до висновку про неправомірність притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та як наслідок про необґрунтованість та протиправність оскаржуваних наказів. 
		Відповідно до ст. 11 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню вини та тяжкості проступку. Прокурор, який вирішує питання про накладення стягнення, повинен особисто з'ясувати обставини проступку та одержати письмове пояснення від особи, яка його вчинила. В разі необхідності може бути призначено службову перевірку.
		ОСОБА_1, згідно матеріалів його особової справи, раніше до дисциплінарної відповідальності не притягався, за місцем роботи характеризувався позитивно.
		Накази, якими ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, не були мотивовані у повній мірі, з урахуванням тяжкості дисциплінарного проступку, за який позивача було звільнено з органів прокуратури. 
		Згідно з ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
		Верховним Судом України у Постановах від 25.11.2014 року по справі №21-537А14 та від 01.07.2014 року по справі №21-267А14 було зроблено висновок, що припинення державної служби в даних випадках є крайнім заходом відповідальності державної службовця за порушення службової дисципліни, який виходить за межі дисциплінарної відповідальності, тобто, його застосування має бути мотивоване.
		Також суд враховує, що ОСОБА_1 було звільнено у період його перебування на лікарняному.
		Згідно з ч. 3 ст. 40 Кодексу законів про працю України, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації. Дія частини 3 ст. 40 Кодексу законів про працю України поширюється, в тому числі, на публічну (державну) службу, що підтверджено правовою позицією Верховного Суду України в постанові від 01.07.2014 року по справі №21-212А14.
		12 червня 2015 року, в день звільнення ОСОБА_1, останній перебував на лікарняному, що підтверджується листком непрацездатності серія АГЧ №843433 від 12.06.2015 р. З огляду на те, що наказ №1847к "Про зміну наказу від 11.06.2015 р. №1817к" було прийнято 12 червня 2015 року, в день тимчасової непрацездатності ОСОБА_1, він є протиправним у зв'язку з порушенням приписів ч. 3 ст. 40 Кодексу законів про працю України та підлягає скасуванню5. Скасувати наказ прокуратури міста Києва №3075к "Про внесення змін до наказу від 12.06.2015 р. №1847к" від 18.08.2015 р. в частині звільнення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) з посади старшого прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні у сфері транспорту прокуратури міста Києва 22.06.2015 р.
		Наказ № 3075к "Про внесення змін до наказу від 12.06.2015 р. №1847к" від 18 серпня 2015 року не підлягає скасуванню, оскільки фактично прийнятий в межах регулювання трудових правовідносин, що вже врегульовані наказом № 1847 від 12.06.2015 «Про зміну наказу від 11.06.2015р. № 1817к» та самостійно не встановлює, не змінює та не припиняє жодних правовідносин та яким лише внесено зміни до основного  наказу «Про зміну наказу від 11.06.2015р. № 1817к», а тому судом надається правова оцінка наказу № 1847к з урахуванням внесених в нього змін наказом №3075, який самостійно не має юридичних наслідків. 
		Згідно з частинами 1 та 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Відповідачами по справі не надано належних та достатніх доказів правомірності оскаржених наказів, отже адміністративний позов є таким, що підлягає частковому задоволенню.
		Згідно з ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Водночас, суд враховує доводи позивача про поновлення його на рівнозначній посаді у прокуратурі міста Києва.
		Згідно з пунктом 1 наказу Генеральної прокуратури України №62ш від 15 липня 2015 року було ліквідовано управління нагляду у кримінальному провадженні у сфері транспорту, у якому на момент звільнення працював позивач, без утворення його правонаступника. 
		Відповідно до ч. 4 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
		Згідно з ч. 1 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. У ч. 5 цієї ж статті передбачено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
		Відсутність посади, яку обіймав позивач на момент його звільнення, у штатному розкладі, не перешкоджає можливості призначити позивача на іншу рівнозначну посаду відповідно до його кваліфікації та освіти. Як наслідок, з метою повного і всебічного захисту прав позивача виникає необхідність його поновлення у прокуратурі міста Києва на посаді, рівнозначній до займаної ним на момент звільнення.
		Стосовно вимоги позивача визнання недійсним запису про звільнення ОСОБА_1 з посади старшого прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні у сфері транспорту прокуратури міста Києва суд вказує про наступне. 
		Згідно з абз. 2-3 п. 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 р. №58 у разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: "Запис за N таким-то недійсний. Прийнятий за такою-то професією (посадою)" і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки. У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу у разі незаконного звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення. Наприклад, пишеться: "Запис за N таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі". При зміні формулювання причини звільнення пишеться: "Запис за N таким-то є недійсним, звільнений ..." і зазначається нове формулювання.
		Враховуючи, встановлену протиправність оскаржуваних наказів та поновлення позивача на посаді рівнозначній старшого прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні у сфері транспорту прокуратури міста Києва, та також з урахуванням вищевказаних положень, суд приходить до висновку про доцільність визнання недійсним запису про звільнення ОСОБА_1 з посади старшого прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні у сфері транспорту прокуратури міста Києва.
		Проте, вимоги позивача про зобов'язання відповідача зробити дублікат трудової книжки без запису про звільнення та позбавлення класного чину "молодший радник юстиції", присвоєного наказом Генерального прокурора України від 24.12.2013 № 701к ОСОБА_1 задоволенню не підлягають з огляду на наступне. 
		Відповідно до абзацу 5 пункту 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 р. №58 при наявності в трудовій книжці запису про звільнення або переведення на іншу роботу, надалі визнаної недійсною, на прохання працівника видається "Дублікат" трудової книжки без внесення до неї запису, визнаного недійсним.
		При цьому в  матеріалах справи відсутні, а позивачем не надані докази звернення ОСОБА_1 до відповідача із проханням у формі письмової заяви про видачу дублікату трудової книжки та, відповідно, відмови відповідача у цьому.
		А тому враховуючи, що на час вирішення справи відсутні спірні правовідносини безпосередньо щодо видачі дублікату трудової книжки, тому суд вважає відсутніми підстави для задоволення позовних вимог у вказаній частині.
		З огляду на задоволення вимог позивача про поновлення його на посаді, виникає необхідність у виплаті йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Згідно з ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
		Згідно з частиною першою статті 27 Закону України "Про оплату праці" порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 було затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок обчислення середньої заробітної плати). 
		Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. У абз. 2 п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати вказано, що у разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
		Згідно з абз. 1 п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. 
		Позивачем було надано суду Довідку №18/28 від 25.01.2016 р. про заробітну плату ОСОБА_1 за квітень-травень 2015 року. Згідно цієї довідки: 
		- кількість відпрацьованих днів за квітень-травень 2015 року - 39;
		- заробітна плата за квітень-травень 2015 року - 12 117 (дванадцять тисяч сто сімнадцять) гривень 22 коп.
		При цьому, середньоденна заробітна плата у вказаній Довідці не розрахована. Виходячи з положень абз. 1 п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 за 2 календарні місяці, які передували звільненню, становить 350 (триста п'ятдесят) грн. 88 коп. У свою чергу, кількість днів вимушеного прогулу розрахована позивачем починаючи з 13 червня 2015 року (дня, наступного за днем звільнення) і до 22 березня 2016 року (дня судового засідання) включно. Таким чином, кількість робочих днів вимушеного прогулу становить 196 днів. Як наслідок, сума середнього заробітку ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню з Прокуратури міста Києва, виходячи з положень абз. 2 п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, становить 60 895 (шістдесят тисяч вісімсот дев'яносто п'ять) грн. 24 коп.
		Згідно з пунктами 2, 3 ч. 1 ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць, та поновлення на посаді у відносинах публічної служби. Першим повним місяцем після звільнення ОСОБА_1 був липень 2015 року. У цьому місяці кількість робочих днів становила 23. Відповідно, підлягають задоволенню вимоги про негайне стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, яка становитиме 8 070 (вісім тисяч сімдесят) грн. 24 коп. Також негайному виконанню підлягає вимога про поновлення ОСОБА_1 на посаді, рівнозначній посаді старшого прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні у сфері транспорту прокуратури міста Києва.
		Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають частковому  задоволенню.
		Керуючись статтями 69-71, 94, 158-163, 167, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
		2. Скасувати наказ прокуратури міста Києва №1817к "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" від 11.06.2015 р. в частині притягнення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани.
		3. Скасувати наказ прокуратури міста Києва №1847к "Про зміну наказу від 11.06.2015 р. №1817к" від 12.06.2015 р. (із внесеними змінами) в частині звільнення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) з посади старшого прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні у сфері транспорту прокуратури міста Києва.
		4. Скасувати наказ Генерального прокурора України від 19.06.2015 р. №26дк "Про зміну наказу виконувача обов'язків прокурора м. Києва від 12.06.2015 №1847к" в частині звільнення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) з посади старшого прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні у сфері транспорту прокуратури міста Києва, з позбавленням класного чину "молодший радник юстиції", присвоєного наказом Генерального прокурора України від 24.12.2013 № 701к.
		5. Поновити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) у прокуратурі міста Києва (ідентифікаційний код юридичної особи: 02910019; 03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 45/9) на посаді, рівнозначній посаді старшого прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні у сфері транспорту прокуратури міста Києва з 12.06.2015 р.
		6. Зобов'язати Генеральну прокуратуру України (ідентифікаційний код юридичної особи: 00034051; 01011, м. Київ, вул. Різницька, буд. 13/15) повернути ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) класний чин "молодший радник юстиції", присвоєний наказом Генерального прокурора України від 24.12.2013 № 701к.
		7. Визнати недійсним запис про звільнення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) з посади старшого прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні у сфері транспорту прокуратури міста Києва та зобов'язати прокуратуру міста Києва (ідентифікаційний код юридичної особи: 02910019; 03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 45/9).
		8. Стягнути з Прокуратури міста Києва (ідентифікаційний код юридичної особи 02910019; 03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 45/9) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 60 895 (шістдесят тисяч вісімсот дев'яносто п'ять) грн. 24 коп.
		9. Допустити постанову до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) у прокуратурі міста Києва (ідентифікаційний код юридичної особи: 02910019; 03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 45/9) на посаді, рівнозначній посаді старшого прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні у сфері транспорту прокуратури міста Києва з 12.06.2015 р., та стягнення на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) з Прокуратури міста Києва (ідентифікаційний код юридичної особи 02910019; 03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 45/9) середнього заробітку у межах стягнення за один місяць в сумі 8 070 (вісім тисяч сімдесят) грн. 24 коп.
		10. Відмовити в задоволенні іншої частини позовних вимог.
		 
		Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
		 
		 
		СуддяВ. І. Келеберда

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...