Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/12159/15 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення юстиції, зокрема спори у сфері:; прокуратури.
Надіслано для оприлюднення: 15.04.2016. Зареєстровано: 17.04.2016. Забезпечено надання загального доступу: 20.04.2016.

Результат оскарження 01.11.2016 Шостий апеляційний адміністративний суд: скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову суду
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		12 квітня 2016 року                10:37                              №826/12159/15
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., за участі секретаря судового засідання Шендирук А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
		за позовом ОСОБА_1до Генеральної прокуратури України про визнання протиправними дій, визнання відсутності компетенції,
		за участі:
		представника позивача: ОСОБА_2, 
		представника відповідача: Конакова В.О.
		На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 12.04.2016 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1.) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Генеральної прокуратури України, у якій просить суд:
		- визнати відсутність компетенції (повноважень) Генеральної прокуратури України на підписання заяви №05/1/1-114 вих-14 від 05.12.2014 про проведення спеціальної перевірки судді відповідно до Закону України «Про відновлення довіри до судової влади»;
		- визнати протиправними дії Генеральної прокуратури України щодо звернення до Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів загальної юрисдикції (далі - ТСК) з заявою №05/1/1-114 вих-14 від 05.12.2014 про проведення спеціальної перевірки судді відповідно до Закону України «Про відновлення довіри до судової влади» відносно судді Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_1.
		Позовні вимоги мотивовано тим, що у ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4.), який станом на момент виникнення спірних правовідносин обіймав посаду заступника Генерального прокурора України, були відсутні повноваження на підписання заяви №05/1/1-114 вих-14 від 05.12.2014, за якою ініційовано проведення спеціальної перевірки судді Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_1, у відповідності до  Закону України «Про відновлення довіри до судової влади».
		Представник відповідача проти позову заперечив, мотивуючи тим, що згідно приписів Закону України «Про відновлення довіри до судової влади» та Регламенту Генеральної прокуратури України, у заступника Генерального прокурора України ОСОБА_4 були наявні повноваження на підписання заяви №05/1/1-114 вих-14 від 05.12.2014. Зазначив, що дії Генеральної прокуратури України щодо звернення до ТСК із заявою №05/1/1-114 вих-14 від 05.12.2014 про проведення спеціальної перевірки судді відповідно до Закону України «Про відновлення довіри до судової влади» відносно судді Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_1., у розумінні положень  статті 17 Кодексу адміністративного судочинства не породжують, змінюють чи припиняють права та обов'язки позивача, а тому позовні вимоги є не обґрунтованими та не підлягають задоволенню.
		Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
		05.12.2014 заступник Генерального прокурора України ОСОБА_4 звернувся до ТСК із заявою №05/1/1-114 вих-14, в якій просив провести перевірку на предмет порушення присяги слідчим суддею ОСОБА_1., прийняти висновок про порушення присяги слідчим суддею ОСОБА_1. за результатами перевірки ТСК та направити висновок ТСК про порушення суддею присяги разом з матеріалами перевірки до Вищої ради юстиції.
		Вважаючи заяву заступника Генерального прокурора України ОСОБА_4 №05/1/1-114 вих-14 від 05.12.2014 такою, що підписана останнім без наявності у нього відповідної компетенції, а дії щодо звернення із такою заявою до ТСК- протиправними, ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом.
		Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.
		Відповідно до положень пункту 3 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
		При цьому, згідно пункту 6 частини четвертої статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.
		Під компетенційними спорами розуміють спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі делегованих повноважень. Особливістю таких спорів є те, що сторонами у них - як позивачем, так і відповідачем - є суб'єкти владних повноважень. Позивачем у компетенційних спорах є суб'єкт владних повноважень, якщо він вважає, що інший суб'єкт владних повноважень - відповідач своїм рішенням або діями втрутився у його компетенцію або що прийняття такого рішення чи вчинення дій є його прерогативою.
		Визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень відноситься до юрисдикції адміністративного суду лише у випадку наявності спору між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
		Суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої  статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України).
		Враховуючи, що ОСОБА_1 не є суб'єктом владних повноважень, то відповідно в останньої відсутнє право на звернення до суду з позовом, який містить вимогу про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.
		Таким чином, вимога позивача про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) у Генеральної прокуратури України на підписання заяви №05/1/1-114 вих-14 від 05.12.2014 про проведення спеціальної перевірки судді відповідно до Закону України «Про відновлення довіри до судової влади» - не підлягає задоволенню.
		Аналогічна позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 04.11.2015 №К/800/33160/13, від 02.12.2015 №К/800/47984/15, від 30.03.2016 №К/800/52396/15.
		Що стосується позовної вимоги про визнання протиправними дій Генеральної прокуратури України щодо звернення до ТСК із заявою №05/1/1-114 вих-14 від 05.12.2014 про проведення спеціальної перевірки судді відповідно до Закону України «Про відновлення довіри до судової влади» відносно судді Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_1, то суд зазначає наступне.
		Згідно частини другої статті 2 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» суб'єктами звернення із заявами стосовно здійснення перевірки індивідуально визначеного судді є фізичні або юридичні особи. 
		Ознайомившись із заявою заступника Генерального прокурора України ОСОБА_4 №05/1/1-114 вих-14 від 05.12.2014, суд встановив, що ОСОБА_4 звертався до ТСК про проведення спеціальної перевірки судді Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_1. тільки на підставі  Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».
		Згідно доводів представника відповідача підставо для звернення до ТСК із зазначеною заявою стало застосування слідчим суддею ОСОБА_1 до підозрюваного найбільш суворого запобіжного заходу, в межах кримінального провадження №42014100070000020, яке в подальшому було закрите на підставі пункту 2 частини першої, частини третьої статті 284 КПК України, у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 294 КК України.
		Представник відповідача зазначив, що відповідно до статті 54 Закону України «Про прокуратуру» Генеральна прокуратура України є юридичною особою, а тому відповідно до пунктів 7.16 та 7.33 Регламенту Генеральної прокуратури України заступники Генерального прокурора України мають право підписувати листи адресовані ТСК, яка діє при Вищій раді юстиції.
		Однак, суд не погоджується із зазначеними доводами, з огляду на наступне.
		Законом України «Про прокуратуру» визначено, що  однією з функцій прокуратури є нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
		В пункті 1 частини першої  статті 9 Закону України «Про прокуратуру»  визначено, що Генеральний прокурор України представляє прокуратуру у зносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, установами та організаціями, а також прокурорами інших держав та міжнародними організаціями.
		Відповідно до частини першої  статті 14 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) Генеральну прокуратуру України очолює Генеральний прокурор України, який має першого заступника та заступників, а також заступника Генерального прокурора України - Головного військового прокурора.
		Відповідно до частини 3 вказаної вище норми права, у разі відсутності Генерального прокурора України його повноваження здійснює перший заступник, а в разі відсутності першого заступника - один із заступників.
		З метою удосконалення організації роботи, забезпечення належної взаємодії структурних підрозділів центрального апарату, керуючись  статтею 15 Закону України «Про прокуратуру» наказом Генерального прокурора України від 12.04.2012 №35 затверджено Регламент Генеральної прокуратури України (надалі - Регламент).
		Приписами пункту 1.2 Регламенту визначено, що керівництво Генеральною прокуратурою України та підпорядкованими органами прокуратури здійснює Генеральний прокурор України.
		Заступники Генерального прокурора України організовують, спрямовують та контролюють роботу структурних підрозділів на закріплених за ними напрямах прокурорсько-слідчої діяльності, приймають рішення управлінського та процесуального характеру з питань, віднесених до їх компетенції (пункт 1.3 Регламенту).
		Розподіл службових обов'язків між керівництвом Генеральної прокуратури України та взаємозамінність визначаються наказом Генерального прокурора України (пункт 1.4 Регламенту).
		Згідно наказу Генерального прокурора України від 10.11.2014 №120, який міститься в матеріалах справи (а.с. 111-113), до повноважень ОСОБА_4 не входить обов'язок звернення із зазначеною заявою.
		Суд наголошує, що представником відповідача не надано доказів того, що ОСОБА_4 було окремо уповноважено на звернення до ТСК із заявою №05/1/1-114 вих-14 від 05.12.2014.
		Також, в матеріалах справи відсутні докази того, що станом на 05 грудня 2014 року були відсутні Генеральний прокурор України та його перший заступник, а тому їхні повноваження здійснювали інші заступники Генерального прокурора України.
		Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 22.02.2016 №800/437/15.
		В судовому засіданні, представником Генеральної прокуратури України наголошено, що при підписанні заяви №05/1/1-114 вих-14 від 05.12.2014 заступник Генерального прокурора України ОСОБА_4 діяв у межах своїх повноважень, керуючись пунктами 7.16 та 7.33 Регламенту.
		Відповідно до пункту 7.16 Регламенту, заступникам Генерального прокурора України подаються на розгляд документи та звернення заступників Голови Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України (надіслані до відома), Першого віце-прем'єр-міністра України, Віце-прем'єр-міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, заступників Глави Адміністрації Президента України, Уповноваженого Президента України з прав дитини, заступників голів Конституційного, Верховного та вищих спеціалізованих судів України, Служби безпеки України, Вищої ради юстиції, Голови Державної судової адміністрації України, перших керівників і заступників міністерств (крім Міністра внутрішніх справ України, Голови Державної фіскальної служби України, Міністра юстиції України), державних комітетів, інших центральних органів державної виконавчої влади, Верховної Ради та Уряду Автономної Республіки Крим, представника Президента України в Автономній Республіці Крим, голів обласних рад і державних адміністрацій, Київського та Севастопольського міських голів, державних установ зарубіжних країн і міжнародних організацій (їх представництв), звернення і листи народних депутатів України, голів комітетів і комісій Верховної Ради України та скарги на рішення керівників структурних підрозділів Генеральної прокуратури України.
		Заступниками Генерального прокурора України відповідно до їх компетенції підписуються документи, визначені у пункті 7.16 (пункт 7.33 Регламенту).
		Суд відхиляє посилання представника відповідача на пункти 7.16 та 7.33 Регламенту, як на підтвердження права ОСОБА_4 на звернення до ТСК із заявою №05/1/1-114 вих-14 від 05.12.2014, оскільки приписи зазначених пунктів визначають право заступників Генерального прокурора України розглядати звернення від інших осіб, а не звертатися самостійно із відповідними зверненнями до державних органів та органів із спеціальним статусом, у тому числі до ТСК, яка діє при Вищій раді юстиції. 
		Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Отже, Генеральною прокуратурою України, як суб'єктом владних повноважень, не доведено того, що заступник Генерального прокурора України ОСОБА_4 діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені  Конституцією та законами України, при зверненні до ТСК із заявою від №05/1/1-114 вих-14 від 05.12.2014.
		Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що заступники Генерального прокурора України не наділені правом самостійного звернення з відповідними заявами до державних органів та органів із спеціальним статусом, у тому числі до ТСК, яка діє при Вищій раді юстиції, на підставі положень пунктів 7.16 та 7.33 Регламенту.
		Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог частково.
		Керуючись статтями 2-7, 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково. 
		2. Визнати протиправними дії Генеральної прокуратури України щодо звернення до Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів загальної юрисдикції з заявою №05/1/1-114 вих-14 від 05.12.2014 про проведення спеціальної перевірки судді відповідно до Закону України «Про відновлення довіри до судової влади» відносно судді Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_1 
		3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
		3. Стягнути з Генеральної прокуратури України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) судові витрати у сумі 73,08 грн. (сімдесят три гривні 08 коп.).
		 
		Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому     ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
		 
		Суддя                                                                                                        К.М. Кобилянський
		 
		Повний текст постанови складено та підписано 15.04.2016.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...