Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/20246/15 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Орендні правовідносини.
Надіслано для оприлюднення: 18.04.2016. Зареєстровано: 19.04.2016. Забезпечено надання загального доступу: 19.04.2016.
Дата набрання законної сили: 12.04.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		12 квітня 2016 року Справа № 910/20246/15 
		           Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
		Головуючий суддя Судді:Могил С.К. (доповідач), Кривда Д.С., Борденюк Є.М.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерної компанії "Гюльсан іншаат санаі туризм накліят ве тіджарет анонім шіркеті" в особі представництва "Гюльсан іншаат санаі туризм накліят ве тіджарет анонім шіркеті" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2016 та рішення господарського суду міста Києва від 06.10.2015 у справі № 910/20246/15 господарського суду міста Києва
		за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Бауком-Україна"до:1. Акціонерної компанії "Гюльсан іншаат санаі туризм накліят ве тіджарет анонім шіркеті" в особі представництва "Гюльсан іншаат санаі туризм накліят ве тіджарет анонім шіркеті", 2. товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лайт Інвест"  
		простягнення 101 581 051, 05 грн. та зобов'язання передати майно,  
		  за участю представників   позивача: Білицького Б.М.,  відповідача-1:  Літвінова О.Б., Сацика В.О.,   відповідача-2: не з'явились, 
		В С Т А Н О В И В :
		У серпні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Бауком-Україна" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерної компанії "Гюльсан іншаат санаі туризм накліят ве тіджарет анонім шіркеті" в особі представництва "Гюльсан іншаат санаі туризм накліят ве тіджарет анонім шіркеті" та товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лайт Інвест", в якому просило: 1) стягнути з Акціонерної компанії "Гюльсан іншаат санаі туризм накліят ве тіджарет анонім шіркеті" в особі представництва "Гюльсан іншаат санаі туризм накліят ве тіджарет анонім шіркеті" 101 581 051, 05 грн. заборгованості за договором № 30/07/09-БУ суборенди транспортного засобу та спеціальної техніки від 30.07.2009, з яких: 27 371 940, 85 грн. заборгованості з орендної плати, 39 730 534, 40 грн. неустойки, 449 859, 80 грн. пені, 29 259 249, 05 грн. інфляційних втрат, 4 769 466, 95 грн. 3% річних; 2) зобов'язати Акціонерну компанію "Гюльсан іншаат санаі туризм накліят ве тіджарет анонім шіркеті" в особі представництва "Гюльсан іншаат санаі туризм накліят ве тіджарет анонім шіркеті" передати у власність товариства з обмеженою відповідальністю "Бауком-Україна" транспортні засоби та спеціальну техніку у кількості 17 одиниць, а саме: Renault Kerax Dumptruck з д/н АМ 0129 ВА, д/н АМ 0961 АХ, д/н АМ 0680 АХ, д/н АМ 0681 АХ, д/н АМ 0679 АХ, д/н АМ 0677 АХ, д/н АМ 0676 АХ, д/н АМ 1905 АХ, д/н АМ 1907 АХ, д/н АМ 1908 АХ, д/н АМ 0678 АХ, д/н АМ 1912 АХ, д/н АМ 1906 АХ, д/н АМ 5928 АХ, д/н АМ 5927 АХ, д/н АМ 3276 ВА,  д/н АМ 0135 ВА; 3) стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лайт Інвест" 100 000 грн. за договором поруки № 24/03-15 від 24.03.2015.      
		Рішенням господарського суду міста Києва від 06.10.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2016, позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача-1 на користь позивача 16 502 512, 40 грн. заборгованості з орендної плати, 39 730 534, 40 грн. неустойки, 449 859, 80 грн. пені, 23 750 789, 68 грн. інфляційних втрат та 4 015 486, 61 грн. 3% річних. Стягнуто з віповідача-2 на користь позивача 100 000 грн. за договором поруки. Провадження у справі в частині вимог про стягнення з відповідача-1 на користь позивача 10 769 428, 45 грн. заборгованості з орендної плати, 1 324 483 грн. інфляційних втрат та 377 244, 35 грн. 3% річних припинено. В іншій частині вимог в позові відмовлено.
		Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, відповідач-1 звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати в частині стягнення заборгованості з Акціонерної компанії "Гюльсан іншаат санаі туризм накліят ве тіджарет анонім шіркеті" в особі представництва "Гюльсан іншаат санаі туризм накліят ве тіджарет анонім шіркеті" і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог до відповідача-1 відмовити повністю.
		В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на порушення судами норм матеріального, а також процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.
		Переглянувши в касаційному порядку оскаржені судові рішення колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
		Як встановлено судами попередніх інстанцій, між товариством з обмеженою відповідальністю "Бауком-Україна" (орендарем) та представництвом "Гюльсан іншаат санаі туризм накліят ве тіджарет анонім шіркеті" (суборендарем) 30.07.2009 укладено договір № 30/07/09-БУ суборенди транспортного засобу та спеціальної техніки.  
		Відповідно до п. 1.1 договору орендар передає, а суборендар приймає в орендне користування, за плату, на певний строк транспортні засоби (спецтехніку) (далі - майно) на умовах, викладених у договорі, згідно з додатками, що є невід'ємними частинами договору.
		Згідно з п. 2.1 договору майно передається в суборенду суборендарю з моменту оформлення актів приймання-передачі, складених в порядку, визначеному чинним законодавством України та підписаних представниками обох сторін. 
		Пунктом 2.2 договору визначено, що майно передається за адресою: Житомирська обл., Житомирський район, 167 км Дороги М06 Київ-Чоп, де розташована будівельно-виробнича база суборендаря.
		За умовами пункту 2.3 договору суборендар протягом 2-х календарних днів з моменту закінчення терміну дії даного договору (п.п. 6.1, 6.2) чи у випадках дострокового припинення договору (п. 4.2.2) повертає орендарю майно в технічно справному стані з урахуванням нормального зносу із складанням актів приймання-передачі.
		Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 договору розмір орендної плати за 1 місяць узгоджується сторонами додатково в додатках, що є невід'ємними частинами договору. Суборендар протягом 10-ти календарних днів з моменту підписання акта приймання-передачі майна повинен здійснити попередню оплату орендарю в розмірі 30% від місячної орендної плати, яка вказана в додатках до договору. 
		Згідно з п. 3.3 договору в подальшому орендна плата сплачується у безготівковому порядку, протягом 5-ти календарних днів згідно з рахунком, виставленим орендарем, але в будь-якому випадку не пізніше 10-го числа поточного місяця.
		Пунктом 6.1 договору передбачено, що останній вступає в силу з моменту фактичної передачі майна суборендарю згідно з актом приймання-передачі та діє протягом одного місяця.
		Умовами п. 6.2 договору визначено, що термін оренди автоматично вважається продовженим до 31.12.2009, якщо за 3 календарних дні до закінчення терміну дії договору не надійшло ніяких письмових заперечень від сторін про його розірвання. 
		Відповідно до п. 7.5 договору у випадку несвоєчасного внесення орендної плати суборендар сплачує пеню в розмірі 0,01 % від суми простроченого платежу за кожний день затримки.
		Між позивачем та відповідачем-1 30.07.2009 укладено додаток № 1 до договору, відповідно до положень п. 2 якого сторонами встановлений загальний розмір щомісячної орендної плати в сумі 2 483 158, 40 грн., в т.ч. ПДВ 20%, що в грошовому еквіваленті в іноземній валюті складає 228 650, 10 EUR.
		Пунктом 1 вказаного додатку визначено майно, яке орендар зобов'язується передати, а суборендар - прийняти в суборенду, та яке, як встановлено судами попередніх інстанцій, передано за наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі спеціальної техніки від 01.08.2009, підписаними сторонами та скріпленими їх печатками.
		У період з вересня 2009 року по липень 2010 року відповідачем-1 перераховано на користь позивача 4 909 118, 17 грн. орендної плати за користування орендованим майном. Відповідно до акта звірки взаєморозрахунків, підписаного представниками позивача та відповідача-1, станом на 07.02.2011 заборгованість останнього за користування у період з вересня 2009 року по травень 2010 року орендованим майном становить 19 922 465, 83 грн.
		У зв'язку з невиконанням відповідачем-1 обов'язку з повернення орендованого майна, позивач листом № 67/1 від 01.09.2010 повідомив відповідача-1 про те, що товариством з обмеженою відповідальністю "Бауком-Україна" 30-31 серпня 2010 року відбулося одностороннє повернення техніки з оцінкою її технічного стану, про що складені відповідні акти про повернення та технічний стан техніки. 
		В подальшому, між товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лайт Інвест" (поручителем) та товариством з обмеженою відповідальністю "Бауком-Україна" (кредитором) 24.03.2015 укладено договір поруки № 24/03-15, відповідно до п. 1.1 якого поручитель поручається перед кредитором за виконання всіх обов'язків представництва "Гюльсан іншаат санаі туризм накліят ве тіджарет анонім шіркеті" (боржник), що виникли з договору № 30/07/09-БУ суборенди транспортного засобу та спеціальної техніки від 30.07.2009.
		Відповідно до п. 3.1 договору поруки, поручитель зобов'язується у разі порушення боржником обов'язку за основним договором самостійно виконати обов'язок боржника перед кредитором на підставі письмової вимоги кредитора. Порукою за цим договором забезпечується виконання боржником взятих на себе за договором № 30/07/09-БУ від 30.07.2009 зобов'язань (в т.ч. щодо сплати штрафних санкцій, які виникнуть у випадку неналежного виконання ним таких зобов'язань) у сумі, що не може бути більшою 100 000 грн.
		Згідно з пункту 4.1 договору поруки, у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов'язку за основним договором, кредитор на свій власний розсуд звертається з письмовою вимогою до боржника про виконання цього обов'язку або з позовом до суду.
		Зазначаючи, що орендоване за договором № 30/07/09-БУ майно відповідач-1 не повернув та продовжував ним користуватись після припинення дії договору, а також враховуючи, що за договором поруки відповідач-2 поручився перед позивачем за виконання відповідачем-1 грошових зобов'язань за договором № 30/07/09-БУ, позивач звернувся з даним позовом до суду. 
		Частково задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки відповідач-1 після закінчення строку дії договору № 30/07/09-БУ продовжував користуватися орендованим майном, то зобов'язання відповідача-1 сплачувати орендну плату за весь час фактичного користування майном не припиняється, оскільки його припинення в розумінні умов договору пов'язано з моментом повернення орендованого майна, а не з фактом закінченням строку дії договору. Припиняючи провадження у справі в частині стягнення з відповідача-1 на користь позивача 10 769 428, 45 грн. заборгованості, 1 324 483 грн. інфляційних втрат та 377 244, 35 грн. 3% річних, суди обох інстанцій зазначили, що вимоги: про стягнення заборгованості з орендної плати за користування орендованою за договором № 30/07/09-БУ технікою у кількості 24 одиниці у період з 01.08.2009 по 01.12.2009 у розмірі 5 023 515, 43 грн.; стягнення заборгованості з орендної плати за користування орендованою технікою у кількості 9 одиниць у період з 01.12.2009 по 31.05.2010 у розмірі 5 745 913, 20 грн.; стягнення інфляційних втрат у розмірі 1 324 483,00 грн. та 3% річних у розмірі 377 244,35  грн., нарахованих по кожному платежу окремо у загальний період з 11.10.2009 по 01.04.2011 вже були предметом розгляду спору в іншій справі з прийняттям відповідного судового рішення.
		Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів з огляду на таке.
		Статтею 283 Господарського кодексу України передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
		За змістом ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. 
		Згідно з ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
		Згідно з ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
		Статтею 291 Господарського кодексу України передбачено, що договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України. 
		Судами обох інстанцій встановлено, що договір № 30/07/09-БУ суборенди транспортного засобу та спецтехніки припинив свою дію з 31.12.2009.
		Частиною 1 ст. 785 Цивільного кодексу України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. 
		Отже, законодавство у сфері орендних правовідносин пов'язує припинення обов'язків орендаря з фактом повернення об'єкта договору оренди. 
		Судами обох інстанцій встановлено, що відповідач-1 продовжував користуватися орендованим майном після припинення строку дії договору. Крім того, матеріали справи не містять належних доказів, які б підтверджували факт повернення орендованого майна позивачу.
		Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновкам місцевого та апеляційного господарських судів, що договір суборенди транспортних засобів та спеціальної техніки № 92.12.-БУ від 01.12.2009 не може вважатись доказом пролонгації договору № 30/07/09-БУ від 30.07.2009 та виступати правовою підставою для правомірного користування відповідачем-1 орендованим майном після закінчення строку дії договору № 30/07/09-БУ, оскільки, як встановлено судами обох інстанцій, у рішенні господарського суду Житомирської області від 23.11.2011 у справі № 17/5007/73/11, яке набрало законної сили, встановлено, що договір суборенди транспортних засобів та спеціальної техніки № 92.12.-БУ від 01.12.2009 є неукладеним з огляду на недосягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору оренди.
		Також судами обох інстанцій встановлено, що предмети позовів у даній справі та у справі № 9/5007/12/11 є тотожними в частині: стягнення заборгованості з орендної плати за користування орендованою за договором № 30/07/09-БУ технікою у кількості 24 одиниці у період з 01.08.2009 по 01.12.2009 у розмірі 5 023 515, 43 грн.; стягнення заборгованості з орендної плати за користування орендованою за договором № 30/07/09-БУ технікою у кількості 9 одиниць у період з 01.12.2009 по 31.05.2010 у розмірі 5 745 913, 20 грн.; стягнення нарахованих за прострочення з оплати вказаної заборгованості пені у розмірі 196 004, 20 грн., нарахованої по кожному платежу окремо у загальний період з 11.10.2009 по 11.12.2010, інфляційних втрат у розмірі 1 324 483, 00 грн. та 3% річних у розмірі 377 244, 35  грн., нарахованих по кожному платежу окремо у загальний період з 11.10.2009 по 01.04.2011.
		Таким чином, беручи до уваги викладене вище, встановлені ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України межі перегляду справи в касаційній інстанції та враховуючи, що орендар не повернув у встановлений договором строк об'єкт оренди орендодавцю, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів про стягнення з відповідача-1 на користь позивача 16 502 512, 40 грн. заборгованості з орендної плати за фактичне користування майном після закінчення строку дії договору оренди, 449 859, 80 грн. пені (на підставі п. 7.5 договору, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України), 23 750 789, 68 грн. інфляційних втрат і  4 015 486, 61 грн. 3% річних (на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України) та про припинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення з відповідача-1 на користь позивача 10 769 428, 45 грн. заборгованості з орендної плати, 1 324 483 грн. інфляційних втрат та 377 244, 35 грн. 3% річних, оскільки зазначені позовні вимоги вже були предметом розгляду судом у справі № 9/5007/12/11 з прийняттям відповідного судового рішення.
		Що ж до вимог про стягнення 39 730 534, 40 грн. неустойки на підставі ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України колегія суддів зазначає наступне. 
		Згідно з ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
		Неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.
		Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для застосування до відповідача-1 відповідальності за ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України у вигляді стягнення 39  730  534, 40 грн. неустойки за весь час прострочення виконання зобов'язання з повернення об'єкта оренди, оскільки ця неустойка є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин, право на яку виникає у орендодавця у разі несвоєчасного повернення орендованого майна орендарем та підлягає стягненню за весь час прострочення обов'язку щодо повернення речі. Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею) передбаченою ст. 549 Цивільного кодексу України, оскільки її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня). 
		Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
		За ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
		Положеннями ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
		Судами обох інстанцій встановлено, що за умовами укладеного договору поруки        № 24/03-15 від 24.03.2015, поручитель поручився перед кредитором за виконання всіх обов'язків представництва "Гюльсан іншаат санаї туризм накліят ве тіджарет анонім шіркеті" (боржника), що виникли з договору №30/07/09-БУ (в тому числі щодо сплати штрафних санкцій, які виникнуть у випадку неналежного виконання ним таких зобов'язань) - в сумі, що не може бути більшою 100 000  грн., а за положеннями п. 4.1 договору поруки, у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) божником обов'язку за основним договором, кредитор на свій власний розсуд звертається з письмовою вимогою до боржника про виконання цього обов'язку або з позовом до суду.
		Таким чином, враховуючи, що заборгованість відповідача-1 за неналежне виконання перед позивачем за договором суборенди № 30/07/09-БУ своїх зобов'язань перевищує розмір 100 000 грн., колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів про стягнення з відповідача-2 на користь позивача 100 000 грн.
		Також колегія суддів вважає правомірними висновки судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідача-1 передати позивачу у власність транспортні засоби та спеціальну техніку у кількості 17 одиниць, зазначену в позовній заяві, оскільки сам по собі факт наявності заборгованості у зв'язку з порушенням відповідачем-1 умов договору не є підставою для набуття права власності на майно товариством з обмеженою відповідальністю "Бауком-Україна" з огляду на приписи ст. 321 Цивільного кодексу України.
		Згідно з ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, у зв'язку з чим посилання скаржника на нові докази, які не долучались до матеріалів справи та не досліджувались під час провадження у суді першої та апеляційної інстанцій, не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги.
		Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для скасування рішень господарських судів у даній справі, оскільки в межах касаційного провадження скаржником не доведено порушення або неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків місцевого та апеляційного господарських судів.
		Керуючись ст.ст. 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, 
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		Касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2016 - без змін.
		Головуючий суддяМогил С.К.Судді:Кривда Д.С.        Борденюк Є.М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...