Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-1361/12/1070 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення сталого розвитку населених пунктів та землекористування, зокрема зі спорів у сфері:; землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: 18.04.2016. Зареєстровано: 19.04.2016. Забезпечено надання загального доступу: 19.04.2016.
Дата набрання законної сили: 25.04.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		07 квітня 2016 року                                                   м. Київ                              К/800/36510/13 
		 
		Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
		Головуючого, суддіГорбатюка С.А. (доповідач)СуддівГоляшкіна О.В.   Шведа Е.Ю.   провівши у касаційному порядку попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 до Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (далі - Гореницька сільрада), Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області, треті особи: Президент України, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 про скасування рішень та відшкодування шкоди за касаційними скаргами ОСОБА_9 та ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 березня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2013 року 
		в с т а н о в и л а :
		Позивачі у Київському окружному адміністративному суді пред'явили позов до Гореницької сільради, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області, треті особи: Президент України, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 про скасування рішень та відшкодування шкоди.
		З урахуванням уточнених позовних вимог просили:
		- визнати протиправними та скасувати рішення Гореницької сільради від 18 травня 2010 року № 4/22, № 4/23, № 4/81, від 29 липня 2010 року № 3/2, 3/53, від 29 жовтня 2010 року № 3/20, № 3/58 про надання дозволу ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_19, ОСОБА_17, ОСОБА_18 на розробку проектів землеустрою на земельні ділянки по 0,06 га кожному в межах с. Лука Києво-Святошинського району Київської області (далі - с. Лука);
		- зобов'язати Гореницьку сільраду внести зміни у рішення від 18 травня 2010 року № 4/20, № 4/25, № 4/26, № 4/27, № 4/28, № 4/29, № 4/31, якими надати позивачам дозвіл на складання проектів землеустрою щодо відведення їм земельних ділянок площею 0,14 га кожному, розташованих в межах с. Лука;
		- скасувати рішення Гореницької сільради від 18 травня 2010 року № 4/188 та зобов'язати прийняти рішення про надання дозволу ОСОБА_10 на складання проекту землеустрою щодо відведення йому у власність земельної ділянки площею 0,14 га, розташованої в межах с. Лука, для ведення особистого селянського господарства;
		- зобов'язати Гореницьку сільраду прийняти рішення про надання дозволу ОСОБА_9 на складання проекту землеустрою щодо відведення їй у власність земельної ділянки площею 0,10 га, розташованої в межах с. Лука, для будівництва жилого будинку;
		- визнати протиправним рішення Гореницької сільради від 26 серпня 2010 року, яким відмовлено внести зміни у рішення відповідача від 18 травня 2010 року № 4/20, № 4/25, № 4/26, № 4/27, № 4/28, № 4/29, № 4/31;
		- відшкодувати на користь всіх позивачів, крім ОСОБА_10, моральну шкоду у розмірі 100 000,00 грн. кожному;
		- відшкодувати на користь ОСОБА_10 моральну шкоду у розмірі 200 000,00 грн.
		Постановою Київського окружного адміністративного суду від 13 березня 2013 року, залишеною без зміни ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.
		Не погоджуючись з судовими рішеннями, у касаційних скаргах              ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_10 вказують на те, що рішення судів попередніх інстанцій постановлені з порушенням вимог матеріального та процесуального права. Просять їх скасувати, а справу направити на новий розгляд. 
		Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на таке.
		Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Отже, судам слід було перевірити чи відповідають дії відповідача та  рішення вимогам Конституції та законам України.
		Крім того, суди у відповідності до вимог частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України повинні перевіряти чи прийнятті рішення та вчинені дії на предмет того, чи  прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Судами попередніх інстанцій у цій справі встановлено, що земельна ділянка площею близько 1,5 га у с. Лука, починаючи з 1993 року перебувала у тимчасовому користуванні позивачів та використовувалася ними для ведення городництва.
		З метою приватизації вказаної ділянки позивачі у лютому 2008 року звернулись до Гореницької сільради з заявами про першочергову передачу їм у власність земельних ділянок по 0,10 га кожному із земель, що перебували у їх тимчасовому користуванні.
		Рішенням від 25 березня 2008 року № 3/81 Гореницька сільрада відмовила у задоволенні зазначених заяв позивачів.
		Вказане рішення було оскаржене позивачами до Києво-Святошинського районного суду Київської області. Рішенням вказаного суду від 20 липня 2009 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
		Рішенням Апеляційного суду Київської області від 18 лютого 2010 року постанову Святошинського районного суду Київської області від 20 липня 2009 року скасовано та прийнято нову, якою було зобов'язано Гореницьку сільраду повторно розглянути зазначені заяви позивачів у відповідності до вимог Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
		У березні 2010 року позивачі звернулися до Гореницької сільської ради з заявами, в яких змінили свої вимоги та просили збільшити розміри земельних ділянок, які підлягали передачі їм у власність.
		Гореницькою сільською радою на виконання рішення Апеляційного суду Київської області від 18 лютого 2010 року повторно розглянуті подані у лютому 2008 року заяви позивачів та за результатами їх розгляду прийняті рішення від 18 травня 2010 року № 4/20, № 4/25, № 4/26, № 4/27, № 4/28, № 4/29, № 4/31, якими надано позивачам дозвіл на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у с. Лука площею по 0,06 га кожна у власність для ведення особистого селянського господарства.
		Не погоджуючись з вказаними рішеннями в частині визначення площі земельних ділянок, позивачі звертались до Ради з проханням внести зміни у зазначені рішення, шляхом збільшення площі земельних ділянок.
		26 серпня 2010 року Гореницька сільрада прийняла рішення про залишення рішень від 18 травня 2010 року № 4/20, № 4/25, № 4/26, № 4/27, № 4/28, № 4/29,             № 4/31 без змін.
		Позивач ОСОБА_10 19 лютого 2010 року звернувся до Гореницької сільської ради з заявою про першочергову передачу йому у власність земельної ділянки, що розташована у с. Лука.
		Рішенням Гореницької сільської ради від 18 травня 2010 року № 4/188            ОСОБА_10 відмовлено у наданні земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Гореницької сільської ради.
		На підставі аналогічних заяв від громадян Гореницькою сільською радою прийнято рішення від 18 травня 2010 року № 4/22, № 4/23, № 4/81, від 29 липня 2010 року № 3/2, 3/53, від 29 жовтня 2010 року № 3/20, № 3/58, якими надано дозвіл на складання ними проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у с. Лука площею по 0,06 га кожна у власність для ведення особистого селянського господарства.
		Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову виходив з безпідставності вимог позивачів про скасування рішень Гореницької сільради та про зобов'язання Гореницької сільради внести зміни у рішення.
		З такими висновками суду першої інстанції погодився апеляційний суд.
		Така правова позиція судів є правильною, оскільки вона ґрунтується на повно та всебічно встановлених обставинах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.
		Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
		Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений статтею 118 Земельного кодексу України.
		У відповідності із вказаною статтею Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, зокрема, для ведення садівництва та індивідуального дачного будівництва, подають клопотання до відповідної районної державної адміністрації із зазначенням цільового призначення земельної ділянки, її орієнтовних розмірів, а також додають до нього відповідні графічні матеріали.
		Сільська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
		Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
		Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою.
		Комісія протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні. У разі відмови у погодженні проект повертається заявнику у зазначений у цій частині строк.
		Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (або про відмову у передачі земельної ділянки у власність або користування).
		Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
		Колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що надання громадянину дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є лише одним з етапів розгляду заяви громадянина про одержання безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності. 
		Розробка проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки має на меті визначення меж земельної ділянки в натурі, а також з'ясування обставин, що можуть бути перешкодою для надання земельної такої ділянки громадянину. 
		Надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не може призвести до порушення прав особи, оскільки є обов'язковою складовою визначеної Земельним кодексом України процедури відчуження державою земельної ділянки чи передачі її у користування громадянам.
		Таким чином, прийняття рішення про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок є лише початковим та обов'язковим етапом у визначеному чинним законодавством порядку передачі земельних ділянок у власність, який надає право громадянину звернутися до відповідних органів для виконання робіт з розроблення проекту землеустрою.
		Крім того, суди вірно зазначили у свої рішеннях про те, що рішення сільської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за своєю правовою природою є індивідуальним актом застосування норм права (правозастосовчим актом індивідуальної дії), який за юридичними наслідками відноситься до правоконстатуючих актів (констатує факт надання згоди), є виконаним в силу самого факту його прийняття, а тому є таким, що вичерпав свою дію одночасно з його прийняттям. 
		Рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки як адміністративний акт, що вичерпав свою дію, не може бути скасований чи змінений.
		У відповідності до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України  кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених  статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Відповідачем під час судового розгляду справи судам першої та апеляційної інстанцій доведено правомірність прийняття своїх рішень.
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у частині зобов'язання відповідача прийняти рішення про надання дозволів ОСОБА_10 та              ОСОБА_9 на складання проектів землеустрою щодо відведення їм у власність земельних ділянок площею 0,14 та 0,10 га, відповідно у межах с. Лука, суди правильно вказали на встановлені обставини у справі щодо того, що земельна ділянка, за рахунок якої вказані позивачі просять виділити їм земельні ділянки, знаходиться поза межами населеного пункту с. Лука та на час розгляду справи згідно актом на право власності, серія НОМЕР_1, значиться у власності ОСОБА_21
		Гореницька сільрада не має повноважень розпоряджатись вказаною земельною ділянкою, оскільки вона вже перебуває у власності іншої особи, яка згоди на її відчуження не надала.
		Оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, підстав для їх скасування або зміни немає.
		Доводи касаційних скарг не спростовують висновки судів та встановлених обставин справи.
		Відповідно частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
		у х в а л и л а :
		          Касаційні скарги ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_10 залишити без задоволення, а оскаржувані постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 березня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2013 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 до Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області, треті особи: Президент України, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 про скасування рішень та відшкодування шкоди - без зміни.
		Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
		 
		Судді                                                                                                        Горбатюк С.А.
		Голяшкін О.В.
		Швед Е.Ю.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...