Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/12615/15 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення сталого розвитку населених пунктів та землекористування, зокрема зі спорів у сфері:; землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: 18.04.2016. Зареєстровано: 19.04.2016. Забезпечено надання загального доступу: 19.04.2016.
Дата набрання законної сили: 25.04.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		14 квітня 2016 року                                                   м. Київ                              К/800/43179/15 
		 
		Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
		Головуючого, суддіГорбатюка С.А. (доповідач)СуддівГоляшкіна О.В.   Шведа Е.Ю.  провівши у касаційному порядку попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Київської міської ради, третя особа - Київське комунальне об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд" про визнання протиправним та скасування рішення за касаційною скаргою Київської міської ради на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 липня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року у справі  
		в с т а н о в и л а :
		У червні 2015 року ОСОБА_4 в Окружному адміністративному суді м. Києва пред'явив позов до Київської міської ради, третя особа - Київське комунальне об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд" про визнання протиправним та скасування рішення.
		В обґрунтування позову вказав на те, що 18 серпня 2005 року між ним, як громадянином Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії, та Республікою Татарстан Російської Федерації в особі торговельного представництва Республіки Татарстан було укладено договір купівлі-продажу нежилого будинку (літ. Б), розташованого за адресою: АДРЕСА_1. 
		На підставі вказаного договору він придбав у власність нежилий будинок, сплативши за нього плату відповідно до платіжного дорученням від 19 вересня 2005 року № 140, передбачену у договорі купівлі-продажу.
		Договір купівлі-продажу нежилого будинку був нотаріально посвідчений у день його підписання та належним чином зареєстрований у Державному реєстрі правочинів від 21 вересня 2009 року. 
		Право власності на нежилий будинок було також належним чином зареєстровано Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 3 жовтня 2005 року. 
		Крім того, у березні 2015 року його право власності на нежилий будинок було зареєстровано й у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідно до вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 11 березня 2015 року. 
		Після придбання у власність належний йому нежилий будинок був частково пошкоджений невстановленими особами.
		Будинок знаходиться на земельній ділянці, яка перебуває в його користуванні, що підтверджується даними Київського міського земельного кадастру (витяг з бази даних міського земельного кадастру від 11 лютого 2015 року, викопіювання з планово-картографічних матеріалів з нанесенням меж земельних ділянок у кварталі НОМЕР_1, план земельної ділянки НОМЕР_2 (витяг з бази даних земельного кадастру на ОСОБА_4, АДРЕСА_1)). 
		З моменту придбання будинку він добросовісно здійснює сплату земельного податку до місцевого бюджету за користування земельною ділянкою, на якій розміщено будинок.
		З метою оформлення землекористування 3 грудня 2014 року він звертався з клопотанням до Київської міської ради про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою - проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у АДРЕСА_1, на якій розташовано нежилий будинок.
		Проте, 17 лютого 2015 року Київською міською радою прийняте рішення № 83/948 "Про надання статусу скверу земельній ділянці на АДРЕСА_1", відповідно до пункту 1 якого земельній ділянці площею 0,06 га на АДРЕСА_1 було надано статус скверу. 
		Цим рішенням Київському комунальному об'єднанню зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було доручено здійснити організаційно-правові заходи щодо оформлення та благоустрою ділянки площею 0,06 га на АДРЕСА_1.
		Крім того, відповідно до вказаного рішення Київської міської ради статус скверу було надано саме тій земельній ділянці загальною площею 0,06 га (відповідно до даних Київського міського земельного кадастру - земельна ділянка НОМЕР_2), на АДРЕСА_1, на якій розташований нежилий будинок, що належить йому на праві власності, і який було придбано ним на підставі договору купівлі-продажу від 18 серпня 2005 року. 
		Площа земельної ділянки, якій надано статус скверу (0,06 га), майже повністю співпадає з площею земельної ділянки (558,02 кв. м), на якій розташовано нежилий будинок.
		Вважає, що крім зазначеного нежилого будинку на вказаній земельній ділянці не можуть бути розташовані інші об'єкти через брак площі, а облаштування скверу по суті відбуватиметься на місці знаходження нежилого будинку і неминуче призведе до порушення його права власності. На його думку вказане рішення Київською міською радою було прийняте з грубим порушенням порядку створення скверу як об'єкту благоустрою м. Києва та вимог законодавства щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, порушує його право власності на вказаний нежилий будинок, а також його права, як іноземного інвестора на вільне володіння та розпорядження інвестиціями, які були здійснені ним відповідно до чинного українського законодавства.
		Просив визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської ради від 17 лютого 2015 року № 83/948 "Про надання статусу скверу земельній ділянці на АДРЕСА_1".
		Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року, адміністративний позов задоволено.
		Визнано протиправним та скасовано рішення Київської міської ради від 17 лютого 2015 року № 83/948  "Про надання статусу скверу земельній ділянці на АДРЕСА_1".
		          Судові витрати в розмірі 73,08 грн. присуджено на користь позивача  за рахунок Державного бюджету України.
		Київська маіська рада, не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про закриття провадження у справі.
		Окрім того, ОСОБА_6 - представник ОСОБА_7,             ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які не брали участі у справі, але які вважають, що судовими рішеннями у цій справі порушені їхні права, подала заяву про приєднання до касаційної скарги Київської міської ради.
		Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процессуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступних висновків. 
		Відповідно до статті 217 Кодексу адміністративного судочинства України  особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, у будь-який час до закінчення касаційного розгляду мають право приєднатися до касаційної скарги, підтримавши її вимоги.
		Вимогами касаційної скарги Київської міської ради є скасування рішень судів попередніх інстанцій і закриття провадження у справі. 
		Вимоги заяви про приєднання до касаційної скарги  містять у собі прохання   скасувати рішення судів попередніх інстанцій і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю, тобто заява про приєднання до касаційної скарги не відповідає приписам статті 217 Кодексу адміністративного судочинства України .
		Суд касаційної інстанції згідно з частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України  переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанції у межах касаційної скарги.
		Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що надання земельній ділянці статусу скверу є порушенням прав позивача, оскільки на ній розташований належний йому на праві власності об'єкт нерухомого майна, який у зв'язку із частковим пошкодженням він планував реконструювати. 
		Крім того, оскаржуване рішення Київською міською радою прийнято не у спосіб, який визначено законом, оскільки при його прийнятті не дотримано процедури погодження розміщення такого скверу із власником об'єкту нерухомого майна, без попередньої зміни цільового призначення земельної ділянки, без погодження у встановленому чинним законодавством порядку проекту землеустрою та проведення його державної експертизи.
		Колегія суддів вважає, що такий правовий висновок є правильним, оскільки він ґрунтується на повно та всебічно встановлених обставинах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.
		Судами першої та апеляційної інстанції у цій справі встановлено, що 03 жовтня 2005 року за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на підставі договору купівлі-продажу нежилого будинку у АДРЕСА_1.
		З метою оформлення землекористування 03 грудня 2014 року позивачем до Київської міської ради подано клопотання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою - проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для відновлення зруйнованої будівлі з подальшим використанням як житлової. 
		Проте, 17 лютого 2015 року Київська міська рада прийняла рішення №83/948 "Про надання статусу скверу земельній ділянці на АДРЕСА_1", відповідно до пункту 1 якого земельній ділянці площею 0,06 га на АДРЕСА_1 надано статус скверу.
		Статус скверу надано саме тій земельній ділянці, на якій розташований нежилий будинок, що належить ОСОБА_4 на праві приватної власності.
		Вважаючи порушенням своїх прав та інтересів з боку міської ради та з метою їх відновлення позивач звернувся за їх захистом до суду.
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України) у справах щодо оскарження рішень дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Статтею 349 Цивільного кодексу України визначено, що право власності на майно припиняється в разі його знищення. У разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру.
		З матеріалів справи видно, що нежитловий будинок у АДРЕСА_1, право власності на який було зареєстровано за ОСОБА_4 у встановленому порядку, знищено невідомими особами шляхом підпалу.
		Ці обставини не тягнуть за собою підстави припинення права власності останнього щодо об'єкта нерухомого майна, яке йому належить на праві власності. Водночас, у справі відсутні докази того, що  ОСОБА_4 у встановленому порядку звертався до відповідного органу із заявою про припинення права власності на нежитловий будинок у АДРЕСА_1 і що відповідні зміни щодо цього об'єкту нерухомого майна внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
		Крім того, у відповідності до частини першої та другої статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. 
		Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
		Таким чином, ОСОБА_4 при придбанні нежитлового будинку набув право користування й земельною ділянкою, на якій розташований цей будинок.
		У матеріалах справи відсутні докази того, що вказана земельна ділянка у встановленому порядку була вилучена з користування ОСОБА_4.
		За таких обставин, Київська міська рада не мала підстав для прийняття рішення щодо надання статусу скверу земельній ділянці земельній ділянці на АДРЕСА_1, на якій розміщений об'єкт нерухомого майна.
		Крім того, колегія суддів вважає необхідним вказати й на таке.
		Правові та організаційні засади озеленення населених пунктів, спрямовані на забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини визначають Правила утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затвердженого Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 р. №105.
		Пунктом 2.1 вказаних Правил передбачено, що озеленені території - це ділянки землі, на яких розміщена рослинність природного чи штучного походження (садово-паркові комплекси та об'єкти зеленого будівництва).
		Озеленення населених місць - комплекс робіт зі створення і використання зелених насаджень у населених пунктах, або інакше, система зелених насаджень населених пунктів.
		Рекреаційна зона - спеціально виділена генеральним планом і організована територія в місті і зеленій зоні, призначена для відпочинку населення.
		Сквер - упорядкована й озеленена ділянка площею від 0,02 га до 2,0 га, яка є елементом архітектурно-художнього оформлення населених місць, призначена для короткочасного відпочинку населення.
		Згідно з пунктом 4 рішення Київської міської ради "Про затвердження Програми розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста" відповідно до функціонально-просторових характеристик озеленені території загального та обмеженого користування рекреаційного призначення типологічно визначаються таким чином: сквер - упорядкована озеленена територія рекреаційного призначення площею до 2,0 га.
		Статтею 50 Земельного кодексу України визначено, що до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.
		При цьому до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації.
		Водночас, частиною першою статті 91 та частиною першою статті 96 Земельного кодексу України передбачено, що власники земельних ділянок та землекористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати використання їх за цільовим призначенням.
		Оскільки територія для благоустрою скверу у розмірі 0,06 га (600 кв.м.) визначена оскаржуваним рішенням за рахунок земельної ділянки, на якій розташований нежитловий будинок позивача (розміром 558,02 кв.м.), то віднесення зазначеної земельної ділянки до земель рекреаційного призначення перешкоджатиме у реалізації позивачем права приватної власності на нежитловий будинку.
		Як видно з матеріалів справи, земельна ділянка по АДРЕСА_1, входить до території пам'ятки ландшафту місцевого значення "Історичний ландшафт Київських гір і долини р. Дніпра", пам'ятки містобудування місцевого значення "Замкова гора-Андріївський узвіз", в межах території Державного історико-архітектурного заповідника "Стародавній Київ", в межах Центрального історичного ареалу міста Києва, в археологічній та архітектурній охоронних зонах (а.с.11-21,  том II).
		Отже, вона за цільовим призначенням є земельною ділянкою історико-культурного призначення.
		Також відповідно до статті 53 Земельного кодексу України до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам'ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.
		Статтею 20 Земельного кодексу України, визначено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
		Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.
		Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
		Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок.
		Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності провадиться: щодо земельних ділянок, розташованих у межах населеного пункту, - сільською, селищною, міською радою.
		Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється, розробляється на замовлення власника земельної ділянки без надання дозволу Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, opгани місцевого самоврядування на його розроблення.
		Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
		Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, погодженого в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зміну її цільового призначення.
		Отже, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин (стаття 186-1 ЗК України).
		Частиною другою статті 186-1 Земельного кодексу України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об'єкт будівництва або планується розташування такого об'єкта, подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до  виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури.
		За приписами пункту 8 Порядку розроблення проектів землеустрою з організації та встановлення меж територій природно-заповідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 №1094, проект землеустрою погоджується з власниками і користувачами суміжних земельних ділянок, а також земельних ділянок, які включаються до території природно-заповідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення без їх вилучення, органом земельних ресурсів, природоохоронним органом, санітарно-епідеміологічною службою, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини. 
		Крім того, відповідно до статті 9 Закону України  "Про державну експертизу землевпорядної документації" обов'язковій державній експертизі підлягають, зокрема, проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів.
		В матеріалах справи відсутні докази погодження із позивачем, як власником нежилого будинку, розташованого на земельній ділянці, якій оскаржуваним рішенням надано статус скверу, розміщення такого скверу, зміни цільового призначення земельної ділянки, а також погодження у встановленому чинним законодавством порядку проекту землеустрою та проведення його державної експертизи відповідачем.
		Таким чином є безпідставними доводи касаційної скарги про те, що надання спірній земельній ділянці статусу скверу не тягне за собою зміну цільового призначення.
		Колегія суддів вважає правильною правову позицію судів першої та апеляційної інстанцій щодо належності даної справи до категорії публічно-правових спорів, оскільки оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень стосується саме надання земельної ділянки статусу скверу.
		За правилами пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
		Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
		Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
		Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
		За приписами пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
		За характером спірних правовідносин та складом суб'єктів, які беруть участь у розгляді справи, даний спір підпадає під ознаки публічно-правового спору, який підлягає вирішенню у відповідності до положень Кодексу адміністративного судочинства України.
		Суди першої та апеляційної інстанцій правильно та повно встановили у цій справі обставини, до спірних правовідносин застосували саме те законодавство, яке регулює відповідні правовідносини, а отже ухвалені ними судові рішення є законними і обґрунтованими, підстав для їх скасування або зміни немає. 
		          Доводи касаційної скарги не спростовують встановлених обставин справи та висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процессуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. 
		За правилами, встановленими частиною першою статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		Керуючись статтями 210, 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України
		У х в а л и л а
		Касаційну скаргу Київської міської ради відхилити.
		Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 липня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до Київської міської ради, третя особа - Київське комунальне об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд" про визнання протиправним та скасування рішення залишити  без змін.
		          Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених ст.ст. 237-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		 
		Судді                                                                                              Горбатюк С.А.
		Голяшкін О.В.
		Швед Е.Я.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...