Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 6-4507ск16 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 19.04.2016. Забезпечено надання загального доступу: 20.04.2016.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Ухвала
		іменем україни
		13 квітня 2016 року  м. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах                                                Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
		Писаної Т.О.,  Коротуна В.М.,  Мазур Л.М.,
		розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення коштів, за касаційною скаргою ОСОБА_5, який діє через представника ОСОБА_4, на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 05 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 25 січня 2016 року,
		в с т а н о в и л а:
		У липні 2009 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4 про звернення стягнення на належне відповідачу на праві власності заставне майно.
		У липні 2010 року позивач уточнив позовні вимоги, до складу відповідачів було включено ОСОБА_5, та просив стягнути солідарно             з відповідачів заборгованість за кредитним договором від 08 вересня 2008 року № 375М у розмірі 4 786,83 дол. США, що за курсом НБУ станом на 04 жовтня 2012 року складає 38 261,13 грн.
		Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 05 жовтня   2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області  від 25 січня 2016 року, позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено.
		Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 4 786,83 дол. США, що за курсом НБУ складає 38 261,13 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 1 522,72 дол. США, що за курсом НБУ складає 12 171,10 грн; заборгованість з відсотків - 2 041,43 дол. США, що за курсом НБУ складає 16 317,14 грн; пеня - 1 222,68 дол. США, що за курсом НБУ складає 9 772,88 грн.
		Вирішено питання про розподіл судових витрат. 
		У касаційній скарзі представник ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить вказані судові рішення в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_5 скасувати і передати справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Судові рішення в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_4 не оскаржуються, а тому відповідності до ст. 335 ЦПК України в касаційному порядку не переглядаються.
		Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для його скасування.
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
		Судами встановлено, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір від 08 вересня 2008 року № 375М, за         яким позивач надав позичальнику кредит у розмірі 3 тис. дол. США на строк  до 08 травня 2009 року включно.
		Цього ж дня з метою забезпечення позичальником виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_5 було укладено договір поруки № 375МР.
		Також судами встановлено, що у зв'язку з неналежним виконанням позичальником зобов'язань за кредитним договором, у останнього станом           на 04 жовтня 2012 року виникла заборгованість у загальному розмірі             4 786,83 дол. США, що за курсом НБУ становить 38 261,13 грн.
		ОСОБА_5 заперечував проти задоволення вимог банку про стягнення заборгованості, оскільки вважав, що його порука за договором                від 08 вересня 2008 року відповідно до частин 1, 4 ст. 559 ЦК України є припиненою. Аналогічні доводи наведені і в касаційній скарзі.
		Колегія суддів вважає, що вказані доводи ОСОБА_5 є безпідставними, а висновок судів про стягнення заборгованості з позичальника та поручителя є правильним.
		Статтею 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Частина 2 ст. 554 ЦК України визначає також, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойку, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
		Згідно з ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
		Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарський або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
		Із матеріалів справи вбачається та судами встановлено, що судовими рішеннями за участі цих же сторін було встановлено відсутність підстав для визнання поруки ОСОБА_5 за договором від 08 вересня 2008 року припиненою з підстав, передбачених ч. 1 ст. 559 ЦК України, а тому ці обставини відповідно до ст. 61 ЦПК України доказуванню не підлягають.
		Отже суди дійшли правильного висновку про відсутність підстав для припинення поруки на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України.
		Згідно з ч. 4 ст. 559 ЦК України встановлено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
		У п. 11 укладеного сторонами договору поруки зазначено, що цей договір діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором.
		У п. 12 сторони дійшли згоди, що строк, в межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права або законного інтересу за цим договором, встановлюється у 5 років.
		З указаного вбачається, що сторони у відповідності до вимог ч. 4                               ст. 559 ЦК України встановили строк щодо звернення з вимогами банку до поручителя протягом п'яти років, а тому з урахуванням того, що строк повернення кредиту встановлено до 08 травня  2009 року, а із позовом до суду банк звернувся у липні 2010 року, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання поруки ОСОБА_5 припиненою на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України.
		Таким чином, колегія суддів вважає, що суди відповідно до вимог статей 10, 11, 60 ЦПК України, дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, ухвалили законні і обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам статті 213 ЦПК України.
		Наведені у касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.
		Таким чином, підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, а тому їх необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - відхилити.
		Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
		у х в а л и л а:
		Касаційну скаргу ОСОБА_5, який діє через представника ОСОБА_4, відхилити. 
		Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 05 жовтня           2015 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 25 січня 2016 року залишити без змін.
		Ухвала оскарженню не підлягає. 
		 
		Колегія суддів:Т.О. Писана    В.М. Коротун   Л.М. Мазур

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...