Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 607/18133/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про спадкове право.
Надіслано для оприлюднення: 20.04.2016. Зареєстровано: 20.04.2016. Забезпечено надання загального доступу: 25.04.2016.
Дата набрання законної сили: 18.04.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		06.04.2016 Справа №607/18133/15-ц 
		Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
		головуючого судді: Дзюбановського Ю.І.
		за участю секретаря судового засідання: Борисевич І.А.
		за участю сторін:
		позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2
		відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4
		третьої особи:
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа на стороні відповідача приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_5, про визнання заповіту недійсним, 
		                                                       ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1, надалі позивач, звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3, надалі відповідач, третя особа на стороні відповідача приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_5, в якому просить визнати недійсним заповіт ОСОБА_6, який складений в користь ОСОБА_3 та посвідчений 29.10.2015р. приватним нотаріусом ОСОБА_5
		В судовому засіданні позивач та його представник заявлені позовні вимоги із поданими додатковими обґрунтуваннями підтримують та зазначають, що ОСОБА_6, підписуючи заповіт 29.10.2015р. не міг усвідомлювати значення своїх дій та не керувати ними, оскільки перебував у лікарні у надзвичайно важкому стані з діагнозом обширний цироз печінки, неодноразово із загостренням хвороби був переведений у реанімаційне відділення, йому були приписані для приймання медичні препарати, які частково знижували його свідомість, він був слабкий, не впізнавав людей, не памятав певні обставини, що свідчить про те, що ОСОБА_6, підписуючи заповіт 29.10.2015р. не усвідомлював, що саме він вчиняє, не керував своїми діями. Також, позивач та його представник вважають, що волевиявлення ОСОБА_6 як заповідача свого майна в користь ОСОБА_3 не було вільним і не відповідало його внутрішній волі, оскільки складений приватним нотаріусом текст заповіту в друкованому вигляді робився із слів спадкоємця ОСОБА_3 на її прохання, що ставить під сумнів відповідність внутрішньої волі ОСОБА_6 на вчинення заповіту на все майно в користь ОСОБА_3, а не в користь єдиного сина і при тому, що фізичний стан ОСОБА_7 в звязку з його важкою хворобою та прийманням значної кількості медичних препаратів міг бути наслідком такої невизначеності заповідача, і можливо усвідомлюючи при посвідченні заповіту вчинення його в користь свого сина. 
		Таким чином зазначають, що вчинений заповіт від імені ОСОБА_6 є таким, що вчинений особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його внутрішній волі, а відтак згідно ч. 3 ст. 203, ч. 1 ст. 225 ЦК України заповіт слід визнати недійсним.
		Крім цього в додаткових обґрунтуваннях позовної заяви представник позивача вказав, що заповіт, вчинений 29.10.2015р. ОСОБА_6 є нікчемним в силу прямої вказівки статті 1257 Цивільного кодексу України, оскільки приватним нотаріусом при його посвідченні не було дотримано вимоги статті 1248 цього Кодексу, а відтак і просить застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину  заповіту від 29.10.2015р.    
		Відповідач ОСОБА_3 і її представник позовні вимоги не визнають, мотивуючи тим, що заповіт приватним нотаріусом був посвідчений в установленому законом порядку, на момент посвідчення заповіту ОСОБА_6 був у свідомості, стан був стабільний, він все розумів, його бажання на посвідчення заповіту в користь ОСОБА_3 було вільним та відповідало його внутрішній волі, оскільки перед тим він сам неодноразово говорив про необхідність складення на її користь заповіту, а також вчинив дії по відчуженню в користь ОСОБА_3 належної йому на праві власності квартири, видав довіреність на право управління та вчинення всіх дій від його імені щодо його майна, що на їх думку свідчить про бажання на подальше вчинення дій в користь саме ОСОБА_3, оскільки вона являлася цивільною дружиною, з якою ОСОБА_6 проживав разом однією сімє коло вісімнадцяти років. Ті обставини, що ОСОБА_6 на момент посвідчення заповіту приймав за призначенням лікарів медичні препарати ніяким чином не могли б вплинути на фізичний та психічний стан ОСОБА_6, і не давали підстави говорити про не усвідомлення ОСОБА_6 значення свої дій, неможливість керувати ними, а також невідповідність волевиявлення його внутрішній волі. Зазначає, що вона здійснила виклик приватного нотаріуса до лікарні для посвідчення заповіту, привезла нотаріуса всі необхідні документи та повідомила нотаріуса із слів ОСОБА_6 в чию користь має бути вчинений заповіт. А тому, правових підстав для визнання заповіту недійсним як це просить позивач не має.
		В судове засідання приватний нотаріус ОСОБА_5 не зявилася, в попередніх засіданнях надала пояснення, з яких вбачається, що 29.10.2015р. коло 12 год. їй подзвонила ОСОБА_3 та повідомила про необхідність посвідчення заповіту від імені ОСОБА_6 в її користь та привезла необхідні документи. Вона виготовила текст заповіту, приїхала в палату лікарні коло 16 год., встановила особу ОСОБА_6, надала йому прочитати заповіт. ОСОБА_6 в короткий проміжок часу з ним ознайомився та підписав. Зазначає, що нею були вчиненні всі необхідні дії, які вимагаються для посвідчення заповіту.
		Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та їхніх представників, встановив наступне.
		Згідно витягу паспорту МС 298335 від 09.03.1998р. ОСОБА_6 був зареєстрований по місцю проживання в ІНФОРМАЦІЯ_1.
		Позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_6.
		29 жовтня 2015 року в КЗТОР «Тернопільська університетська лікарня» о 17 год. 30 хв. приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу був посвідчений заповіт від імені ОСОБА_6, за яким він все рухоме та нерухоме майно заповів ОСОБА_3.
		Із оглянутих в судовому засіданні оригіналу Журналу обліку викликів нотаріуса для вчинення нотаріальних дій поза приміщенням нотаріальної контори вбачається, що 29.10.2015р. в 12 год. ОСОБА_3 зверталася до приватного нотаріуса ОСОБА_5 із консультацією, а саме як встановлено, подала документи, необхідні для посвідчення заповіту від імені ОСОБА_6, а в Реєстрі для реєстрації нотаріальних дії за №4674 проставлений підпис ОСОБА_6 щодо виконання приватним нотаріусом дій по посвідченню заповіту. 
		ОСОБА_6 помер 31 жовтня 2015 року, про що свідчить свідоцтво про смерть серії 1ИД №195603 від 31.10.2015р.
		Згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 23.03.2016р. після смерті ОСОБА_6 заведена спадкова справа №224/2016 і як ствердив позивач, за його заявою.
		Проте, позивач зазначає, що батько не міг укласти заповіт на все своє майно в користь ОСОБА_3, воля на вчинення такого заповіту не відповідала його внутрішній волі і він в стані важкої хвороби не міг керувати своїми діями і не розумів їх вчинення. Тривалий час лікувався, приймав за показаннями лікаря багато медичних препаратів, які вплинути на його свідомість і на здатність розуміти свої дії. Зазначає, що при підписанні заповіту батько не належним чином усвідомлював, що підписує, так як перебував у важкому стані і йому не було доступно розяснено, враховуючи його фізичний стан, що він підписує і з якою метою. Стверджує, що між ним та батьком були дуже хороші відносини, багато часу проводили разом, він навчався за межами м. Тернополя, проте завжди цікавився про батька, його життя, який в свою чергу також зажди і допомагав матеріально, і підтримував сімейні відносини, постійно говорив про необхідність вчинення багато справ для забезпечення сина.
		Тому, на думку позивача ОСОБА_1, приймаючи багато медичних препаратів, будучи у важкому фізичному стані, наслідком чого була його важка хвороба, батько не міг керувати своїми діями та давати їм оцінку, не в повній мірі розумів, що вчиняв, а відтак і при підписанні 29.10.2015р. заповіту саме в користь ОСОБА_3 волевиявлення ОСОБА_6 не було вільним і не відповідало його внутрішній волі.
		На клопотання позивача в судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12. 
		Із показів свідка ОСОБА_8 вбачається, що він знає ОСОБА_6 Аанатолія із 1974 року, його сина ОСОБА_13 із дати його народження, дружили сімями. ОСОБА_14 та батьком були дуже хороші відносини як батька і сина, ОСОБА_6 постійно турбувався про сина, розказував по нього, радів ним. Вважає, що ОСОБА_6 не міг все своє майно заповісти ОСОБА_3, оскільки при розмові із ним, він говорив, що всім своїм майном поділиться по частці для того, хто його доглядає, і син ОСОБА_13 буде мати свою частку.
		Із показів свідка ОСОБА_9 вбачається, що вона є другом ОСОБА_6, разом з ним працювала, знала із давніх років. Памятає, що син ОСОБА_13 завжди приходив до батька на кафедру після школи, проводив вільний час. Батько завжди розказував про сина, про його поступлення, навчання, про дівчину, з якою зустрічається і мабуть буде одружуватися, гуляв з ними по місту, коли вони приїжджали. ОСОБА_6 зажди говорив, що робив і доглядав садовий будинок, який дістанеться ОСОБА_14 і йому нічого не потрібно було робити, щоб були умови для відпочинку і казав, що дачу будує синові. При розмові ОСОБА_6 розказував, що хоче продати квартиру і свою машину та купити дві машини, одну для син, щоб він мав на чому їздити, так як проживає і навчається далеко від нього. Кожен місяць відсилав на карточку сина по 500 грн. і відразу телефонував до ОСОБА_14, чи гроші на карточку зараховані. ОСОБА_6 гордився сином, який був в нього найріднішою людиною. Стан здоровя ОСОБА_6 погіршувався із січня 2015 року, в лікарню не звертався, сил не мав. З вересня 2015 року на роботі не зявлявся, із вересня був в лікарні. Телефонував до неї з проханням написати заяву в Профспілковий комітеті для отримання матеріальної допомоги. Стверджує, що при таких родинних близьких відносинах із сином ОСОБА_6 не міг при смерті записати все своє майно ОСОБА_3 
		Із показів ОСОБА_10 вбачається, що він знав ОСОБА_6 із 1973 року, сина ОСОБА_13 памятає з дитинства. ОСОБА_13 завжди після школи приїжджав до батька на кафедру. Відносини були дуже хороші, доброзичливі. ОСОБА_6 завжди залишав свою роботу і справи, коли приходив його сина і разом постійно проводили час. Зазначає, що був свідком того, що багато разів ОСОБА_6 приїздив до ПриватБанку і перераховував сину кошти. Із лютого 2015 року хвороба ОСОБА_6 почала сильніше проявлятися, однак він до лікарні не ходив.
		Свідок ОСОБА_12 надав покази, з яких вбачається, що знає ОСОБА_6 та сина ОСОБА_13 уже багато років. Зазначає, що ОСОБА_6 дуже часто їздив до сина в м. Чернівці забирати із навчання до додому. Мати ОСОБА_6 говорила, щоб він продав її хату і купив ОСОБА_14 машину. На дачі неодноразово бували і постійно запитував ОСОБА_6, нащо він там щось робить, завжди проводив якійсь ремонтні роботи, а ОСОБА_6 говорив, що мусить щось залишити синові. В палату, в якій лежав ОСОБА_6 його 29.10.2015р. не впустили, так як він перебував у важкому стані.
		Свідок ОСОБА_11 надала покази, що вона є лікарем ОСОБА_6 Він поступив в лікарню в стані середньої важкості, спочатку перебував в реанімаційному відділенні, а потім, коли стан трішки покращився перевели в відділ гастроентерології. ОСОБА_6 згідно даних історії хвороби та із спостережень перебував у загальній слабкості, стан був загальмований, постійно приймав велику кількість медичних препаратів, оскільки його хвороба прогресувала і стан погіршувався. В останні дні, а саме 29.10.2015р. стан був важкий, перебував у свідомості, на запитання відповідав із запізненнями, помилявся та путався, не міг дати чіткої відповіді по суті, стан був помітно загальмований, дружину пізнавав, так як вона постійно з ним залишалася. При сильному ускладненні йому надавали медичні препарати для капання, щоб зняти інтоксикацію від наслідків цирозу печінки, що впливає на кору головного мозку та на загальний стан організму, і йому ставало трішки легше. Психотропних засобів не давали. 30 жовтня 2015 року в 08 год. 30 хв. ОСОБА_6 був без свідомості, стан критичний.
		На клопотання відповідача в судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18.
		Свідок ОСОБА_15 надав покази, з яких вбачається, що він є сином ОСОБА_3 Із ОСОБА_6 та із своєю матірю проживали 18 років, сина ОСОБА_13 знає, однак не спілкується, інколи зустрічаються. Останні 10 років проживали на вул. Брюкнера у квартирі матері. На початку 2015 року здоровя у ОСОБА_6 погіршувалося, однак він до лікарні ніколи не хотів звертатися. Влітку 2015 року мати наполягла на медичному обстеженні, після курсу лікування стало краще, проте у вересні місяці знов ліг в лікарню. Щодо вчинення ОСОБА_6 заповіту то вказує, що це було його рішення, хотів пришвидшити укладання. Зранку 29.10.2015р. прийшов в палату замінити матір і ОСОБА_6 запитав його, чи мати звязалася із нотаріусом і попросив, щоб він скоріше привіз нотаріуса для складення заповіту під час підписання він був присутнім. В палаті ОСОБА_6 за столом в окулярах ознайомився із документами, які йому надали і особисто їх підписав. Додає, що в палаті ОСОБА_6 хвилювався, що його сина немає разом з ним, і навіть не взяв від нього трубки, коли ОСОБА_14 дзвонив.  
		Свідок ОСОБА_16 надала покази, з яких вбачається, що вона є подругою ОСОБА_3 і знає, що вони разом із ОСОБА_6 жили добре, турбувалися один про одного, вона постійно за ним доглядала, піднесла його самооцінку. Коли захворів ОСОБА_6, ОСОБА_3 постійно знаходилася біля нього цілими днями, ночувала з ним в палаті, по телефону спілкувалася з нею і вона розказувала про його стан здоровя, займалася лікуванням, оплачувала кошти, які збирали його колеги. ОСОБА_3, коли ОСОБА_6 був в лікарні, говорила їй, що він дуже хоче бачити свого сина, чекав його, і вона не знає як про це сказати ОСОБА_14. Вважає, що ОСОБА_6 записав своє майно ОСОБА_3, оскільки вдячний був за її турботу та догляд.
		Свідок ОСОБА_18 надав покази, з яких вбачається, що він лежав в палаті лікарні разом із ОСОБА_6 Коло нього завжди була ОСОБА_3 ОСОБА_6 був фізично хворий, проте розумів все, вони постійно спілкувалися і не можна було сказати, що ОСОБА_6 не розумів своїх дій. 29 жовтня прийшла нотаріус, ОСОБА_6 піднявся із ліжка з допомогою, сів до столу, щось говорили декілька хвилин, він розписався і його повели до ліжка. Сина ОСОБА_13 не памятає.
		Свідок ОСОБА_17 показала, що вона є медичною сестрою, доглядала ОСОБА_6, в останні дні стан його був важким, психотропні препарати або інші, які б могли вплинути на свідомість ОСОБА_6 не призначалися. Була в палаті, коли приходив нотаріус, ОСОБА_6 сидів за столом і щось із іншими особами переглядали. Підписання заповіту не бачила.
		Із особистих пояснень ОСОБА_1, наданих в судовому засіданні встановлено, що він проживав в м. Тернополі до закінчення школи, потім поступив на навчання в Чернівецький університет. Весь цей час з батьком були прекрасні відносини, постійно батько приїжджав до нього в м. Чернівці і забирав його додому, ОСОБА_1, будучи в місті Тернополі також навідував батька, постійно спілкувалися, перебували на відпочинку в садовому будиночку. Під час навчання батько завжди допомагав йому матеріально, переказував кошти на банківську карточку. Про важку хворобу батька стало відомо у вересні 2015 року, коли він ліг в лікарню. Старався постійно приїжджати до батька в лікарню, відвідував його, підтримував. 29 жовтня 2015 року коло 14 год. передзвонив до батька, однак він не зміг говорити, 29 жовтня 2015 року в 23 год. приїхав до м. Тернополя. 30 жовтня 2015 року в 09 год. був в лікарні і йому сказали, що батько вже був без свідомості. При спілкуванні із батьком, він ніколи не говорив про спадкування майна, оскільки не передбачав різкої смерті. Батько казав, що необхідно зробити всі документи по землі та садовому будинку, щоб в нього не було проблем при їх оформленні. Перебуваючи в палаті лікарні його батько спитав, хто буде завершувати оформлення документів дачі і на кого видавати довіреність, на що ОСОБА_1 сказав, що краще довіреність надати ОСОБА_3, оскільки він постійно працює в м. Чернівці, не має можливості і часу оформляти документації, та не орієнтується в процедурах оформленнях. Була розмова, в ході якої батько сказав йому, що завинив перед ним через розірвання шлюбу із матірю і хотів чимось йому віддячити. Стверджує, що через нестабільно важкий стан здоровя, хвороби, яка різко ускладнила його здоровя, прийняття значної кількості медичних препаратів батько не усвідомлював значення своїх дій при посвідченні 29.10.2015р. заповіту, наслідком чого волевиявлення не було вільним і не відповідало його дійсній волі щодо залишення майна своєму синові, так як бажав цього.
		В судовому засіданні ОСОБА_3 надала особисті пояснення, з яких вбачається, що вона із ОСОБА_6 проживала 18 років в громадянському шлюбі, чому не реєструвала шлюб пояснити не може і вказує, що при такій розмові із ОСОБА_6 вони вирішили ще жити без реєстрації, так як у шлюбі вже перебували. ОСОБА_3 залишив її колишній чоловік і вони із ОСОБА_6 тривалий час проживали на орендованих квартирах, а вже як десять років проживали в квартирі ОСОБА_3 по вул. Брюкнера в м. Тернополі. ОСОБА_6 почав хворіти із січня 2015 року. Вони їздили по всіх лікарях, проте нічого не допомагало. Із вересня 2015 року хвороба почала прогресувати і ОСОБА_6 за її примусом ліг в лікарню. Догляд за ним здійснювала вона постійно, купляла медикаменти як за їхні кошти, так і за кошти, які надавалися колегами, оскільки лікування потребувало значних сум. Питання по складенню ОСОБА_6 заповіту виникло ще на початку жовтня 2015 року, коли вони разом були в приватного нотаріуса ОСОБА_5 і ОСОБА_6 укладав договір купівлі-продажу належної йому квартири в користь ОСОБА_3, однак вона йому сказала, що в складенні заповіту ще не має необхідності. 29 жовтня 2015 року ОСОБА_6 сказав, що хоче скласти заповіт, оскільки вже перебував у важкому стані. Вона зателефонувала приватному нотаріусу ОСОБА_5 і повідомила про бажання ОСОБА_6 укласти заповіт в її користь. Завезла документи нотаріусу, а 29.10.2015р. коло 16-17 год. її син ОСОБА_15 привіз до лікарні в палату приватного нотаріуса. ОСОБА_6 із допомогою сів до столу, прочитав заповіт та підписав текст. Вночі 30.10.2015р. йому стало погано і коло 06 год. ранку прийшла медсестра, викликала чергового лікаря і ОСОБА_6 перевели в реанімаційне відділення, він упав в кому, до свідомості не приходив і 31.10.2015р. в 07 год. 30 хв. помер. Чітко стверджує, що заповіт ОСОБА_6 був підписаний ним особисто, при підписанні тексту був у свідомості, адекватний, розумів, що вчиняє.
		У відповідності до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.  
		Частина 3 статті 203 Цивільного кодексу України передбачає, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
		Згідно ч. 1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті  за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
		Частина 2 статті 1257 Цивільного кодексу України встановлює, що за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
		Як передбачено в пункті 6 листа ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справи від 16.05.2013р. №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», системний аналіз норм ЦК України свідчить, що відповідно до ч. 2 ст. 1257 ЦК України виключно підстави недійсності правочину, визначені у ст. 225, 231 ЦК України, зумовлюють те, що волевиявлення заповідача не було вільним та не відповідало його внутрішній волі.
		Для встановлення психічного стану заповідача в момент складання заповіту, який давав би підстави припустити, що особа не розуміла значення своїх дій і (або) не могла керувати ними на момент складання заповіту, суд призначає посмертну судово-психіатричну експертизу. Суд не має права давати оцінку медичним документам, які потребують спеціальних знань. Ухвалюючи рішення про визнання недійсним заповіту з підстав, передбачених ч. 1 ст. 225 ЦК України, суди повинні враховувати, що для визнання такого правочину недійсним предметом доказування є та обставина, що особа-заповідач у момент складання заповіту не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними. Висновок судово-психіатричної експертизи у такій категорії справ є лише одним із доказів, якому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами. 
		Згідно долученої до матеріалів справи медичної карти хворого ОСОБА_6, при його госпіталізації 10.10.2015р. діагноз вказаний вірусний гепатит «С» з трансформацією в цироз печінки. В протоколі патологоанатомічного дослідження №1/213 від 31.10.2015р. пункт 15 зазначено заключний діагноз  змішаний цироз печінки  гепатоспленомегалія. Варикозне поширення вен стравоходу і дня шлунку. Змішана жовтяниця. Ускладнення  Асцит (4л). Білково-жирова дистрофія. Некротичний нефрон. Набряк, набухання головного мозку. Дистрофія нейроцитів. Набряк легень. Двобічна н/дольова пневмонія. ІХС. Атеросклеротичний кардіосклероз. Пункт 20  клінікопатологоанатомічний епікриз: на основі даних розтину і гістологічного дослідження внутрішніх органів знайдено змішаний цироз печінки із розвиток змішаної жовтяниці і некротичного нефрозу, інтоксикаційної енцефалопатії. Печінко-ниркова недостатність спричинила смерть. 
		На думку суду, виходячи із даних медичної карти, хвороба ОСОБА_6, її наслідки і способи її лікування, а також враховуючи покази лікаря ОСОБА_11, могли б вплинути на повноту думки заповідача щодо усвідомлення значення своїх дій, можливість керувати ними, на волевиявлення та відповідність його внутрішньої волі при вчиненні 29.10.2015р. заповіту в користь ОСОБА_3
		Враховуючи вищенаведене, а також ті обставини, що позивач та його представник відмовилися від призначення у справі як почеркознавчої експертизи, так як було встановлено в судових засіданнях факт підписання заповіту особисто ОСОБА_6, і не підтримували клопотання про призначення посмертної психіатричної експертизи, суд вважає, в даному випадку із матеріалів справи, пояснень сторін, показів свідків не можна встановити та підтвердити, чи ОСОБА_6 не розумів значення своїх дій і (або) не міг керувати ними на момент складання заповіту 29.10.2015р., суд не має права надавати правову оцінку медичним документам, а відтак і встановити, що волевиявлення заповідача не було вільним та не відповідало його внутрішній волі. 
		Надані покази свідків судом оцінюються критично і могли б прийматися до уваги в сукупності з іншими досліджуваними доказами, отриманими згідно ЦПК України, а саме висновку судово-психіатричної експертизи за його наявності.
		Тому, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання недійсним заповіту, посвідченого 29.10.2015р. приватним нотаріусом ОСОБА_5 в користь ОСОБА_3 з підстав, зазначених позивачем, слід відмовити.
		Разом з тим, при розгляді матеріалів справи, оцінивши надані сторонами пояснення та покази свідків, суд прийшов до висновку, що заповіт, вчинений ОСОБА_6 в користь ОСОБА_3 та посвідчений приватним нотаріусом 29.10.2015р. є нікчемним. До такого висновку суд прийшов із наступних міркувань.
		Так, відповідно до ч. 1 ст. 1257 ЦК України, заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемний.
		Як встановлено судом, загальні вимоги до форми заповіту, передбачені в статті 1247 Цивільного кодексу України при посвідченні 29.10.2015р. заповіту були дотримані.
		Положення статті 1248 Цивільного кодексу України встановлюють, що нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.
		Проте, частиною 2 статті 1248 цього Кодексу передбачено обовязкове дотримання необхідних вимог при посвідченні заповіту, а саме нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним.
		При розгляді справи судом із наданих ОСОБА_3 пояснень встановлено, що 29.10.2015р. на прохання ОСОБА_6 вона передзвонила приватному нотаріусу ОСОБА_5 і повідомила, що ОСОБА_6 має намір скласти заповіт в її користь. В подальшому, привезла до нотаріуса документи  свій паспорт, паспорт ОСОБА_6, ідентифікаційні номери. 29 жовтня 2015 року коло 16-17 год. її син ОСОБА_15 привіз приватного нотаріуса до лікарні в палату до ОСОБА_6 із готовим надрукованим текстом заповіту в користь ОСОБА_3
		В судовому засіданні приватний нотаріус двічі надавала чіткі пояснення, з яких вбачається, що 29 жовтня 2015 року коло 12 год. їй зателефонувала ОСОБА_3 та попросила посвідчити заповіт від імені ОСОБА_6 і сказала, що йому краще, він перебуває в загальній палаті. Привезла до контори документи, і вона почала готувати текст заповіту. На кого ОСОБА_6 хоче залишити по заповіту все своє майно при отриманні від ОСОБА_3 документів не питала, оскільки на початку жовтня 2015 року нею був посвідчений договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_6 продав належну йому квартиру ОСОБА_3, а також видав від свого імені довіреність в користь ОСОБА_3 на управління, продаж, дарування та інші дії, своїм всім майном. ОСОБА_6 повідомив нотаріусу на її запитання, що в нього є ще рідні, але не будуть проти такої довіреності . ОСОБА_14 ними була розмова про можливість посвідчення ще заповіту від імені ОСОБА_6, проте в користь кого не знає. Також, її раніше викликали в жовтні місяці 2015 року, щоб посвідчити заповіт від ОСОБА_6, однак вона відмовилася, оскільки ОСОБА_6 перебував в реанімаційному відділенні. 
		Тому, як ствердила приватний нотаріус в судовому засіданні, вона при виготовленні заповіту в користь саме ОСОБА_3 керувалася обставинами їхнього спілкування в її кабінеті та враховуючи те, що ОСОБА_6 продав їй квартиру, видав на неї довіреність на управління всім його майном, ОСОБА_3 зробила виклик та повідомила про волю ОСОБА_6, в неї не було сумніву, що ОСОБА_6 хоче своє майно заповісти саме ОСОБА_3
		В подальшому, коло 17 год. приїхала в палату лікарні до ОСОБА_6, який піднявся із ліжка з допомогою, сів за стіл, переглянув заповіт, ознайомився з ним в думках і можливо прочитав декілька слів та підписав текст. Повний текст заповіту вголос не прочитав. Зазначив, щоб прискорити процес підписання. Нотаріус перепитала, чи його думка не змінилася і наголосила, що він робить заповіт в користь ОСОБА_3 В разі відсутності волі на укладення заповіту, то ОСОБА_6 міг би відмовитися від його підписання. З лікарем про стан хворого не говорила.     
		Свідок ОСОБА_15 також показав, що він був присутнім при підписанні заповіту, коли ОСОБА_6 лише ознайомився із текстом заповіту та його підписав особисто.
		В тексті заповіту від 29.10.2015р. приватним нотаріусом вказано, що заповіт до підписання прочитаний вголос заповідачем ОСОБА_6 і власноручно підписаний ним.
		Враховуючи вищенаведені пояснення суд прийшов до висновку, що текст заповіту, як це вимагає ч. 2 ст. 1248 ЦК України при встановлених обставинах його виготовлення та зазначення спадкоємця по заповіту із слів самого спадкоємця ОСОБА_3, заповідачем ОСОБА_6 до його підписання вголос не прочитаний.
		При огляді долученого до матеріалів справи заповіту від 29.10.2015р. вбачається і приватним нотаріусом в його тексті зазначено, що заповіт записаний зі слів ОСОБА_6. Однак, посилання нотаріусом в тексті заповіту про його записання зі слів ОСОБА_6 повністю спростовується вищезазначеними поясненнями самого нотаріуса, визнається відповідачем ОСОБА_3, що заповіт записаний в її слів. Тому, в даному випадку на думку суду, враховуючи хворобу заповідача, він зобовязаний був прочитати вголос текст заповіту та зазначена дія нотаріусом повинна була бути дотримана обовязково.
		При встановлених доведених обставинах, враховуючи недотримання приватним нотаріусом обовязкової вимоги, передбаченої ч. 2 ст. 1248 ЦК України щодо посвідчення нотаріусом заповіту  прочитання заповідачем заповіту, який записаний із слів іншої особи, суд констатує, що заповіт від імені ОСОБА_6, який посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_5 29.10.2015р. та зареєстрований в реєстрі за №4674 в користь ОСОБА_3 є нікчемний в силу прямої вказівки закону  ч. 1 ст. 1257 ЦК України.  
		Відповідно до Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», а саме пункту 5, вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може предявлятися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення по встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача.
		Пункт 7 Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009р. №9 передбачає, що у разі, якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.
		Зазначене також відображено в Узагальненні ВСУ від 24.11.2008р. «Практики розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними», зокрема, звернення окремо з вимогою про встановлення нікчемності правочину без застосування наслідків недійсності правочину є правом позивача, тому у випадку предявлення такого факту вона підлягає розгляду з констатацією в резолютивній частині рішення факту нікчемності правочину або відмови в цьому. Якщо позивач не заявляв окрему вимогу про встановлення нікчемності правочину, а посилається на її нікчемність при обґрунтуванні іншої предявленої вимоги, суди не вправі посилатися на відсутність рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинні дати оцінку таким доводам позивача в мотивувальній частині рішення або ухвалити додаткове рішення.
		Позивач ОСОБА_1 і його представник в додаткових обґрунтування до позову від 05.04.2016р. вказують, що заповіт від імені ОСОБА_6 від 29.10.2015р. складений з порушенням вимоги щодо його форм та посвідчення, а тому є нікчемним. Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом і поряд з цим просять застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
		Стаття 216 Цивільного кодексу України вказує, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.
		За правилами статті 236 цього Кодексу, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
		Згідно пункту 6 листа ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013р. №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» нікчемність заповіту, встановлена в рішенні суду, має наслідком позбавлення права спадкування за заповітом осіб, визначених розпорядженням заповідача в якості спадкоємців за заповітом, незалежно від того, чи предявлялися позовні вимоги про застосування наслідків нікчемності заповіту.
		Враховуючи те, що судом при розгляді справи було встановлено нікчемність правочину  заповіту, який складений від імені ОСОБА_6 в користь ОСОБА_3 та посвідчений 29.10.2015р. приватним нотаріусом, а відтак заповіт є нікчемним із дати його вчинення  29.10.2015р., є таким, що за його умовами юридичні наслідки не настають, а тому, враховуючи положення пункту 6 ОСОБА_4 ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справи від 16.05.2013р. №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» суд вказує, що в даному випадку ОСОБА_3 позбавляється права на спадкування майна померлого 31.10.2015р. ОСОБА_6 по заповіту, спадкування відбувається по закону і право на яке має син померлого  ОСОБА_1  позивач по справі, як спадкоємець першої черги і за заявою якого Першою тернопільською державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа до майна померлого батька ОСОБА_6
		Згідно ст. 88 ЦПК України судові витрати позивачу не відшкодовуються.
		Керуючись ст.ст. 16, 203, 215, 216, 225, 236, 1248, 1257 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212, 218, 223, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
		                                                      ВИРІШИВ:
		1.В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання недійсним заповіту ОСОБА_6, який складений в користь ОСОБА_3 та посвідчений 29.10.2015р. приватним нотаріусом ОСОБА_5  відмовити.
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скарги не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.. 
		 
		Суддя                                                                                  Дзюбановський Ю.І.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...