Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 501/4328/14-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів купівлі-продажу.
Надіслано для оприлюднення: 20.04.2016. Зареєстровано: 20.04.2016. Забезпечено надання загального доступу: 22.04.2016.
Дата набрання законної сили: 12.04.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Номер провадження: 22-ц/785/1687/16
		Головуючий у першій інстанції Пушкарський Д. В. 
		Доповідач Колесніков Г. Я.
		  
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 12.04.2016 року                                                м. Одеса
		Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
		            головуючого  Колеснікова Г.Я.,
		            суддів             Вадовської Л.М., Плавич Н.Д.,  
		           при секретарі Коноваленко Х.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: КП "Іллічівське бюро технічної інвентаризації", ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за законом, витребування майна з чужого незаконного володіння та виселення; та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: КП "Іллічівське бюро технічної інвентаризації", ОСОБА_6 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, витребування майна з чужого незаконного володіння та виселення, за апеляційною скаргою ОСОБА_4  на рішення  Іллічівського міського суду Одеської області від 12 жовтня 2015 року 
		ВСТАНОВИЛА:
		У серпні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним позовом до учасників цивільного процесу, зазначених у вступній частині цього рішення.
		Зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її тітка ОСОБА_7, після смерті якої відкрилася спадщина на будинок із земельною ділянкою та квартиру. Крім неї, спадкоємцем за правом представлення є її двоюрідний брат ОСОБА_5, який, як і вона, у встановлений законом строк звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.
		Проте оформити право власності на належне їй спадкове майно вона не змогла, оскільки рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 04 січня 2011 року визнано дійсним договір довічного утримання від 03 серпня 2008 року, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_6, та визнано за останнім право власності на квартиру АДРЕСА_1.
		22 липня 2011 року ОСОБА_6 подарував квартиру ОСОБА_3, який 21 вересня 2012 року продав її ОСОБА_4
		В подальшому рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 04 січня 2011 року, а також інше рішення цього ж суду від 12 грудня 2013 року про визнання вищевказаного договору дарування дійсним скасовані апеляційним судом Одеської області від 25 квітня 2012 року та 10 квітня 2014 року відповідно.
		Посилаючись на те, що вона у встановленому законом порядку прийняла спадщину, а спадкове майно вибуло із її володіння на підставі судового рішення, яке в подальшому скасовано, позивачка ОСОБА_2 просила:
		-визнати недійсним нотаріально посвідчений договір купівлі - продажу спірної квартири від 21 вересня 2012 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4;
		-витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 на її користь; 
		-скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_4;
		-припинити право власності ОСОБА_4 на цю квартиру;
		-визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після померлої ОСОБА_7
		-зобов'язати ОСОБА_4 звільнити спірну квартиру, яку передати їй (т. 1 а.с.3-6).
		Заочним рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 02 квітня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено в повному обсязі (т. 1 а.с.63-67).
		Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 17 червня 2015 року заочне рішення скасовано на підставі заяви відповідача ОСОБА_5 про його перегляд (т. 1 а.с. 92).
		У вересні 2015 року ОСОБА_5 подав зустрічний позов до суду, в якому, посилаючись на аналогічні обставини, якими ОСОБА_2 обґрунтувала свій позов, просив:
		-визнати за ним право власності на ? частину квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після померлої ОСОБА_7
		-витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 на його та ОСОБА_2 користь; 
		-зобов'язати ОСОБА_4 звільнити спірну квартиру та передати її йому та ОСОБА_2 (т. 1 а.с.112-115). 
		Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 12 жовтня 2015 року позов ОСОБА_2 задоволено частково, а зустрічний позов ОСОБА_5 повністю.
		Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 21 вересня 2012 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посвідчений Перчеклій І.М., приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за №3252.
		Скасовано у Державному Реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1.
		Припинено право власності ОСОБА_4 на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.
		Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири, розташовану за адресою: АДРЕСА_1. , в порядку спадкування за законом після померлої ОСОБА_7
		Визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/2 частину квартири, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після померлої ОСОБА_7
		Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_5
		Зобов'язано ОСОБА_4 звільнити квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та передати її ОСОБА_2 та ОСОБА_5
		Стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір у розмірі 2638,00 грн.
		Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 сплачений судовий збір у розмірі 3297,58 грн.( а.с.146 - 152).
		В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення суду першої інстанції скасувати та у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (а.с.159-164).
		Судом апеляційної інстанції витребувані наступні справи: 
		-№2-1879/09 за позовом ОСОБА_6 до Іллічівської міської ради Одеської області про визнання дійсним договору довічного утримання (далі - справа №2-1879/09);
		-№ 2-545/11 за позовом ОСОБА_6 до Іллічівської міської ради Одеської області про визнання дійсним договору довічного утримання та визнання права власності на квартиру (далі - справа № 2-545/11;
		-№ 1511/3151/12 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6, ОСОБА_3 про визнання договору дарування не дійсним, визнання права власності на квартиру, витребування майна та виселення (далі - справа № 1511/3151/12).
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників цивільного процесу, дослідивши матеріали справи, матеріали витребуваних цивільних справ Іллічівського міського суду Одеської області №2-1879/09, № 2-545/11, № 1511/3151/12, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
		Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_2, суд першої інстанції керувався нормами ст.ст. 1216,1217,1218,1268 ЦК України та виходив з того, що:
		-ОСОБА_2 та ОСОБА_5.є племінниками та спадкоємцями ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, 
		-до складу спадщини війшла квартира АДРЕСА_1, яка вибула із володіння спадкоємців поза їх волею, на підставі судових рішень, які в подальшому були скасовані,
		а тому договір купівлі-продажу спірної квартири від 21 вересня 2012 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, має бути визнаний недійсним із припиненням права власності останнього на вказану квариру.
		          Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про :
		- задоволення зустрічного позову ОСОБА_5 в повному обсязі, заявленого в тому числі в інтересах ОСОБА_2, незважаючи на її процесуальний статус відповідача за його позовними вимогами;
		- солідарне стягнення з відповідачів судових витрат.
		Проте повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції неможливо з наступних підстав.
		Установлено, що власник квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, не залишивши заповіту (т.1 а.с.9-14,  т.2 а.с. 12).
		        Племінники померлої - ОСОБА_2 та ОСОБА_5, у встановлений ст.1270 ЦК України строк, звернулися до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини (т.1 а.с. 11,13). 
		Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялись внаслідок його смерті.
		На підставі ч. 5 ст. 1268 ЦК України спадщина належить спадкодавцям ОСОБА_2 і ОСОБА_5 незалежно від часу її прийняття з моменту відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_1 - смерті спадкодавця (т. 1 а.с. 12), в рівних частках за законом - ст. 1267 ч. 1 ЦК України.
		Тому спадкоємці можуть захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України шляхом витребування цього майна від його добросовісного набувача з підстав, передбачених ст. 388 ЦК України (постанова судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 23 січня 2013 року у справі № 6-1644цс12).
		Одним із випадків, коли майно можливо витребувати від добросовісного набувача, є вибуття такого майна поза волею власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі - п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України.
		За змістом зазначеної норми закону майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею (постанови судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 16 квітня 2014 року у справі № 6-146цс13, від 11 червня 2014 року у справі № 6-52цс14).
		Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 04 січня 2011 року письмовий договір довічного утримання, укладений 03 серпня 2008 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 був визнаний дійсним, і за останнім, який пред'явив позов до виконавчого комітету Іллічівської міської ради Одеської області, було визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1 та скасовано свідоцтво про право власності ОСОБА_7 від 11 листопада 1993 року за НОМЕР_3 (т. 2 а.с.72-74).
		           У подальшому квартира АДРЕСА_1 була відчужена ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 22 липня 2011 року, який у свою чергу продав її ОСОБА_4 за договором купівлі - продажу від 21 вересня 2012 року (т.1 а.с.23-24).
		          Рішенням апеляційного суду Одеської області від 25 квітня 2012 року вказане вище рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 04 січня 2011 року скасовано, а у задоволенні позову ОСОБА_6 про визнання договору довічного утримання дійсним, визнання права власності на квартиру та скасування свідоцтва про право власності відмовлено (т.1 а.с.15-18).
		Оскільки спірне майно вибуло із володіння спадкоємців поза їхньою волею, порушене право спадкоємців підлягає захисту шляхом витребування спірної квартири із незаконного володіння ОСОБА_4
		Вимоги щодо скасування запису про реєстрацію права власності на цю квартиру за ОСОБА_4 і виселення є похідними від вимог про витребування майна із чужого незаконного володіння від ОСОБА_4, який незаконно, без відповідної правової підстави, заволодів спірною квартирою - ст. 387 ЦК України.
		Тому зазначені вимоги підлягають задоволенню.
		Що стосується висновку суду першої інстанції про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 21 вересня 2012 року, укладеному між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з підстав ст.ст. 215, 216 ЦК України, то колегія суддів звертає увагу на наступне.
		Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.
		Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Стаття 216 ЦК України визначає особливі правові наслідки недійсності правочину. Зокрема, кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.
		Однак, суд першої інстанції, застосувавши правила ст.ст. 215, 216 ЦК України, не врахував, що реституція як спосіб захисту цивільного права (ч. 1 ст. 216 ЦК України) підлягає застосуванню лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку із цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.
		Отже, реституція є правовим наслідком недійсності правочину і cпособом захисту цивільних прав, який може бути застосовано до відносин зобов'язального характеру, за умови якщо спір виник між сторонами недійсного правочину (договору).
		Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
		У даному випадку, спірна квартира вибула з володіння спадкоємців поза їхньою волею - на підставі судового рішення про визнання письмового договору довічного утримання дійсним, яке у подальшому скасовано.
		Ця квартира придбана ОСОБА_4 за відплатним договором у ОСОБА_3, який придбав її у ОСОБА_6 за договором дарування від 22 липня 2011 року, визнаним 10 квітня 2014 року недійсним апеляційним судом Одеської області (т. 1 а.с. 198-200).
		Оскільки між спадкоємцями та ОСОБА_4 не було договірних відносин, правила ст.ст. 215, 216 ЦК України на спірні правовідносини не розповсюджуються.
		Такий спосіб захисту згідно ст. 16 ЦК України не може бути застосований.     
		Порушене право спадкодавців підлягає захисту за правилами ст. 388 ч. 1 п.3 ЦК України про витребування майна шляхом віндикації.
		Доводи апеляційної скарги про закриття провадження у справі з підстав п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України до уваги не приймаються.
		Тлумачення суду положень ст. 388 ЦК України в іншій справі само по собі не може бути підставою для закриття провадження.
		Вирішивши спір, суд апеляційної інстанції у даній справі, виходячи із вимог ч. 5 ст. 1268 ЦК України прийшов до висновку про те, що спадкоємцям , які у встановлений законом строк звернулися з заявами про прийняття спадщини, з моменту відкриття спадщини - смерті спадкодавця, належать усі права та обов'язки. Тому їх порушене право щодо володіння та користування спадковим майном підлягає захисту з підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України.
		Доводи у скарзі про те, що ОСОБА_4 є добросовісним набувачем майна також не приймаються до уваги, оскільки спірна квартира вибула із володіння спадкоємців поза їхньої волі - на підставі рішення суду, яке у подальшому скасовано.    
		Із матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції (суддя Пушкарський Д.В.) двічи розглядав справи за позовом ОСОБА_6 до Іллічівської міскої ради Одеської області та виконкому Іллічівської міскої ради Одеської області про визнання дійсним одного і того ж письмового договору довічного утримання від 03 серпня 2008 року та визнання права власності на різні об'єкти нерухомого майна.
		Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 22 жовтня 2009 року визнано дійсним договір довічного утримання від 03 серпня 2008 року, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_6, і за ОСОБА_6 визнано право власності на об'єкти нерухомості, які розташовані на земельній ділянці, площею 0,2019 га у с. Малодолинське.
		Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 04 січня 2011 року також визнано дійсним договір довічного утримання від 03 серпня 2008 року, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 і за ОСОБА_6 визнано право власності на АДРЕСА_1.
		Ці рішення скасовані судом апеляційної інстанції 15 січня 2013 року (справа № 2-1879/09, а.с. 65-68, 74-81, 198-200) та 25 квітня 2012 року (справа № 2-545/11, а.с. 26-28, 33-37, 129-130) за апеляційними скаргами ОСОБА_2, яка була учасником процесу на стадії розгляду справи у суді апеляційної інстанції.
		Судом апеляційної інстанції в обох справах встановлено, що суд питання щодо спадкоємців ОСОБА_7 не з'ясовував. Суд визнав дійсним письмовий договір довічного утримання в обох справах всупереч ч. 2 ст. 220 ЦК України. Оскільки цей договір підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню і державній реєстрації, правила ч. 2 ст. 220 ЦК України на нього не розповсюджуються.
		Після скасування цих рішень, суддя Пушкарський Д.В. прийняв до свого провадження і постановив рішення у справі за позовом спадкоємців ОСОБА_2 і ОСОБА_5 з приводу цього ж майна, у даному випадку - спірної квартири.
		Розглядаючи питання щодо неупередженості суду з точки зору національного і міжнародного закону - ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), колегія суддів зазначає наступне.
		Наявність безсторонності згідно до п. 1 ст. 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (рішення від 09 листопада 2006 року у справі «Білуха проти України», п. 49).
		Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу у своїх рішеннях, що правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться. Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (п.53 зазначеної справи).
		Європейський суд з прав людини також зазначав, що проблема може виникнути, якщо суддя приймає участь у двох провадженнях, що стосуються одних фактів (Indra v.Slovakia (Iндра проти Словакії), п.п.51-53).
		Встановлення помилки у юридичному трактуванні може поставити під сумнів безсторонність судді (San Leonard Bane Clab v.Malta (Сан Леонардо Бене Клаб проти Мальти), п. 64).
		Прийняття судових рішень у декількох провадженнях, що стосуються одних і тих же фактів, тих же самих учасників процесу, встановлення вищестоящим судом грубих порушень у юридичному тлумаченні, ставить під сумнів безсторонність суду з огляду на те, що правосуддя повинно не тільки чинитися, але і має бути видно, що воно чиниться з довірою, яку суд повинен вселяти в громадськість у демократичному суспільстві.
		При наявності конфлікта інтересів у справах, які розглядалися суддею, незалежність і безсторонність суду може бути обґрунтовано поставлена під сумнів.
		Кожний суддя, стосовно якого існують будь-які сумніви щодо недостатньої неупередженості, повинен відмовитись від розгляду справи (Micallef v.Malta (Мікаллефф проти Мальті) п.98).
		В такому випадку суддя повинен керуватися ст. 2 Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з'їздом судів України 23 лютого 2013 року.
		Щодо судового збору.
		Цивільно-процесуальним  законом  - ст.ст.79, 88 ЦПК України  - не передбачено стягнення судового збору у солідарному порядку.
		Солідарний обов'язок -це матеріально-правова категорія (ст.541 ЦК України), а не процесуальна.
		Суд же на це увагу не звернув та помилково поклав  на відповідачів такий обов'язок.
		За правилами ст.88 ЦПК України розподіл судових витрат здійснюється у дольовому порядку.
		Тому підлягають стягненню судові витрати з ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по 879,33грн. з кожного на користь ОСОБА_2 
		А також підлягають стягненню судові витрати з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по 1099,19 грн. з кожного на користь ОСОБА_5 
		З урахуванням наведеного, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, з постановленням нового рішення.
		Керуючись ст. ст. 303, 304, п.2 ч.1ст.307, ст.308, п.п.3,4 ч.1 ст.309, ст.ст. 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
		 
		ВИРІШИЛА:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
		Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 12 жовтня 2015 року скасувати. 
		Позов ОСОБА_2 та зустрічний позов ОСОБА_5 задовольнити частково.
		Визнати за ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1)) право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1.
		Визнати за ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_4) право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1.
		Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_4  квартируАДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_5 в рівних частках (по 1\2 частки).
		Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 ( ІПН НОМЕР_2).
		Виселити ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_2) з квартири АДРЕСА_1.
		Відмовити ОСОБА_2 у позові до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: КП "Іллічівське бюро технічної інвентаризації", ОСОБА_6 про визнання недійсним нотаріально посвідченого договору купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1, укладеному 21 вересня 2012 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4.
		       Стягнути судові витрати з ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по 879,33грн. з кожного на користь ОСОБА_2. 
		        Стягнути судові витрати з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по 1099,19 грн. з кожного на користь ОСОБА_5. 
		         Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.
		Рішення суду може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
		Головуючий:                                                  /підпис/                     
		Судді:                                                                    /підписи/
		З оригіналом згідно,
		Суддя апеляційного суду 
		Одеської області                                                                                                 Г.Я. Колесніков

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...