Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 21.04.2016. Забезпечено надання загального доступу: 22.04.2016.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Ухвала
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		13 квітня 2016 рокум. Київ  Колегія суддів судової палати у цивільних справах
		Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
		головуючого                                     Касьяна О.П., 
		суддів:                             Гончара В.П.,         Дербенцевої Т.П.,                                                                            
		                                         ПоповичО.В.,         Савченко В.О.,
		 
		розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, третя особа - Чернігівський міський центр зайнятості, про зміну формулювання причин звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди
		 
		за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від                    24 лютого 2015 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від                  19 травня 2015 року, -
		в с т а н о в и л а :
		 
		У лютому 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду із указаним позовом. Зазначала, що  між нею та відповідачем було укладено трудовий договір № 25031902051 від 7 серпня 2013 року. 19 листопада 2013 року вона подала заяву про звільнення за власним бажанням у зв'язку з порушенням умов трудового договору та законодавства про працю, а саме ст. 115 КЗпП України щодо строків виплати заробітної плати. Проте, 23 січня 2014 року її було звільнено на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул без поважних причин. Зазначала, що її звільнено за прогул незаконно,  оскільки не вирішено питання щодо заяви про звільнення за власним бажанням, а формулювання причин звільнення може перешкодити новому працевлаштуванню. 
		 
		Просила змінити формулювання причин звільнення з п. 4 ст. 40 КЗпП України на ч. 3 ст. 38 КЗпП України; змінити дату звільнення з 19 листопада 2013 року на дату ухвалення рішення суду; стягнути із відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу та 5 000 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним звільненням. 
		 
		Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 квітня           2014 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Зобов'язано                          ФОП ОСОБА_4 змінити формулювання причини звільнення в трудовій книжці ОСОБА_3, вказавши причиною звільнення «за власним бажанням у відповідності до ч. 3 ст. 38 КЗпП України» з 19 листопада 2013 року. Стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 нараховану та невиплачену заробітну плату в розмірі 3358 грн 59 коп. Стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі             5768 грн 28 коп., моральну шкоду у розмірі 500 грн. Вирішено питання про стягнення судових витрат. У іншій частині позовних вимог відмовлено. 
		 
		Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 3 липня               2014 року рішення Деснянського районного суду  м. Чернігова  від 28 квітня  2014 року змінено, позов ОСОБА_3 задоволено частково. Змінено в усіх  облікових документах формулювання причини розірвання  трудового договору, укладеного 7 серпня 2013 року ОСОБА_3 з ФОП ОСОБА_4 з «п. 4              ст. 40 КЗпП України (за прогул)» на «за власним бажанням, у зв'язку з невиконанням власником  законодавства про працю, ч. 3  ст. 38 КЗпП України». Стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 заборгованість по оплаті праці у розмірі 3358 грн 59 коп.; середній заробіток за вимушений прогул у розмірі 6 210 грн 34 коп.; моральну шкоду у розмірі 500 грн. Вирішено питання про стягнення судових витрат. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.  
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 жовтня 2014 року  скасовано рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 квітня 2014 року та рішення апеляційного суду Чернігівської області від 3 липня 2014 року у частині вирішення позову про зміну дати та формулювання причини звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, справу  в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.  В іншій частині рішення апеляційного суду Чернігівської області від 3 липня        2014 року залишено без змін. 
		 
		У лютому 2015 року ОСОБА_3 збільшила позовні вимоги у частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та просила стягнути із відповідача 16 315, 30 грн. 
		 
		Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від  24 лютого 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 19 травня 2015 року, позов задоволено частково. Визнано незаконним звільнення ОСОБА_3 з посади менеджера зі збуту 19листопада 2013 року за прогул, згідно пункту 4 статті 40 КЗпП України. Ухвалено змінити в усіх облікових документах формулювання причини розірвання трудового договору, укладеного 07 серпня 2013 року між ОСОБА_3 та                                       ФОП ОСОБА_4, з п. 4 ст. 40 КЗпП України (за прогул) на звільнення за власним бажанням у зв'язку з невиконанням власником законодавства про працю згідно ч. 3 ст. 38 КЗпП України та дату звільнення з 19 листопада                  2013 року на 24 лютого 2015 року. Стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі                   16 315, 30 грн (сума визначена без відрахування податків і зборів) та 2 000 грн на відшкодування  моральної шкоди. 
		 
		У касаційній скарзі ФОП ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу апеляційного суду та ухвалити нове рішення про відмову у позові. 
		 
		Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню. 
		 
		Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права. 
		 
		Встановлено, що ОСОБА_3 працювала за трудовим договором у ФОП ОСОБА_4 менеджером зі збуту з 7 серпня 2013 року з 8-годинним робочим днем і п'ятиденним робочим тижнем.У зв'язку з наявністю заборгованості із заробітної плати за серпень-жовтень 2013 року, 19 листопада 2013 року позивач звернулась до відповідача із заявою про звільнення за власним бажанням за ч. 3 ст. 38 КЗпП України, у зв'язку з невиконанням власником законодавства про працю, однак в ході обговорення цього питання ними було досягнуто домовленості про виплату відповідачем заробітної плати та вирішення 20 листопада 2013 року у приміщенні Чернігівського міського центру зайнятості питання про звільнення позивача за угодою сторін. Оскільки в зазначений день відповідач відмовився виплатити заробітну плату ОСОБА_3, між сторонами не відбулось домовленості про звільнення позивача з роботи за угодою сторін, ОСОБА_3 направила заяву про звільнення через відділення поштового зв'язку та припинила виходити на роботу.
		 
		В подальшому, трудовий договір ОСОБА_4 було знято з реєстрації у службі зайнятості 23 січня 2014 року у зв'язку з його розірванням з підстав, передбачених п. 4 ст. 40 КЗпП України  (прогул). 
		 
		На підставі п. 3 ст. 38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.
		 
		За ч. 3 ст. 235 КЗпП України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. 
		 
		Згідно ч. 3 ст. 235 КЗпП України, якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.
		 
		Дослідивши із повнотою та всебічністю обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено за правилами ст. 212 ЦПК України, суди встановили, що фактично обставини звільнення ОСОБА_3 за прогул не мали місце                      19 листопада  2013 року, а тому підлягає розгляду заява позивача про звільнення на підставі п. 3 ст. 38 КЗпП України у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати. 
		 
		З огляду на доведеність наявності заборгованості відповідача перед ОСОБА_3 із виплати заробітної плати, суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення заяви ОСОБА_3 про звільнення на підставі                       п. 3 ст. 38 КЗпП України та зміну формулювання причини її звільнення. 
		 
		За  вимогами ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		З наведених ст. 335 ЦПК України підстав відхиляються доводи касаційної скарги про переоцінку доказів у справі. 
		 
		З урахуванням викладеного, судові рішення у частині вирішення позову про зміну формулювання причин звільнення ухвалені згідно із законом та залишаються без змін за ст. 337 ЦПК України.
		 
		Обґрунтованим вбачається й стягнення судами сум за ч. 3 ст. 235 КЗпП України у зв'язку із неправильним формулюванням причини звільнення ОСОБА_3
		 
		Стаття 237№ КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
		 
		Врахувавши обсяг порушення трудових прав позивача, завданих цим порушенням моральних страждань, суди правильно застосували ст. 237№ КЗпП України при стягненні відшкодування моральної шкоди, розмір якої визначено за вимогами розумності й справедливості. 
		 
		Доводи касаційної скарги не становлять підставу скасування оскаржуваних судових рішень, що ухвалені із додержанням норм матеріального й процесуального права та залишаються без змін за ст. 337 ЦПК України. 
		 
		Керуючись ст. ст. 336, 337  ЦПК   України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -
		 
		у х в а л и л а:
		 
		Касаційну скаргуфізичної особи-підприємця ОСОБА_4 відхилити. 
		 
		Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від  24 лютого                  2015 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 19 травня               2015 року залишити без змін.
		 
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                     О.П. Касьян
		 
		Судді:                                                                                                В.П. Гончар 
		                                            
		                                                                                                           Т.П.Дербенцева
		 
		                                                                                                           О.В. Попович
		 
		                                                                                                           В.О. Савченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...