Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/11423/15 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Виконання договору кредитування; Інший спір про виконання договору кредитування.
Надіслано для оприлюднення: 22.04.2016. Зареєстровано: 25.04.2016. Забезпечено надання загального доступу: 27.04.2016.
Дата набрання законної сили: 14.04.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1           (044) 230-06-58 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"14" квітня 2016 р.                                 cправа№ 910/11423/15
		Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:          Буравльова С.І.
		суддів:            Руденко М.А. 
		          Андрієнка В.В. 
		при секретарі:     Ковальчуку Р.Ю.
		за участю представників: позивача - Демченко О.В.
		                                            відповідача - Чугунов М.В.
		розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ледер Плюс ЛТД»
		на рішення Господарського суду м. Києва від 04.02.2016 р.
		у справі № 910/11423/15 (суддя - Стасюк С.В.)
		за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк»
		до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ледер Плюс ЛТД»
		про стягнення 437 763 164,58 грн 
		      
		ВСТАНОВИВ:
		У квітні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк» (далі - позивач) звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ледер Плюс ЛТД» (далі - відповідач) про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 6-2014 від 08.01.2014 р. у сумі 437 763 164,58 грн, з яких: 350 000 000,00 грн прострочена заборгованість за кредитом, 52 656 301,36 грн заборгованості за процентами, 11 813 698,63 грн пені за несвоєчасне погашення кредиту, 2 962 211,37 грн пені за несвоєчасне погашення процентів, 1 583 133,21 грн 3% річних, 15 309 677,44 грн інфляційних втрат за несвоєчасне погашення кредиту, 3 438 142,57 грн інфляційних втрат за несвоєчасну сплату процентів.
		Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.07.2015 р. було зупинено провадження у справі у зв'язку з призначенням судової експертизи.
		Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.01.2016 р. було поновлено провадження та призначено справу до розгляду.
		Рішенням Господарського суду м. Києва від 04.02.2016 р. у справі № 910/11423/15 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 350 000 000,00 грн заборгованості по кредиту, 45 554 657,54 грн заборгованості по відсотках, 11 813 698,63 грн пені за несвоєчасне погашення кредиту, 2 962 211,37 грн пені за несвоєчасну сплату процентів, 1 583 133,21 3% річних, 15 309 677,44 грн інфляційних втрат за несвоєчасну сплату кредиту, 3 438 142,57 грн інфляційних втрат за несвоєчасну сплату процентів; в іншій частині позову відмовлено.
		Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ледер Плюс ЛТД» подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про повну відмову у задоволенні позову.
		Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.
		Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, що копії документів, надані позивачем до матеріалів справи, не відповідають вимогам пункту 2 статті 36 Господарського процесуального кодексу України, а відтак, не є належними доказами в розумінні статті 34 цього кодексу.
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.02.2016 р. порушено апеляційне провадження у справі № 910/11423/15 та призначено її до розгляду на 29.03.2016 р. 
		У судовому засіданні 29.03.2016 р. було оголошено перерву до 14.04.2016 р.
		Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне. 
		08.01.2014 р. між Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ледер Плюс ЛТД» (далі - позичальник) було укладено кредитний договір № 6-2014 (далі - договір).
		Відповідно до п. 1.1 договору кредитор зобов'язується надати позичальнику кредит у формі поновлювальної кредитної лінії з лімітом 350 000 000,00 грн, а позичальник зобов'язується отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом, комісії, можливі штрафні санкції та інші платежі, передбачені цим договором, а також виконати інші обов'язки, визначені цим договором.
		Згідно з п. 1.2 договору, в редакції додаткової угоди до кредитного договору, процентна ставка за користування кредитом: з 08.01.2014 р. по 31.08.2014 р. - 22%річних; з 01.09.2014 р. - 16,1% річних.
		Кінцевий термін погашення кредиту позичальником - 06.01.2015 р. (п. 1.3 договору).
		Як передбачено п. 2.2, 2.3 договору, проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно виходячи з умови, що до розрахунку приймається календарна кількість днів  у році та календарна кількість днів у місяці, методом факт/факт. Проценти нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом протягом всього строку користування кредитом. День видачі та день погашення кредиту враховуються як один день (при розрахунку процентів враховується день видачі кредиту, день погашення не враховується).
		На виконання умов укладеного договору кредиту позивач надав відповідачу кредитні кошти в межах кредитної лінії у розмірі 350 000 000,00 грн, що підтверджується меморіальним ордером № 245738 від 08.01.2014 р.
		04.03.2015 р. позивач звернувся на адресу відповідача з вимогою усунути порушення умов кредитного договору № 6-2014 від 08.01.2014 р. та погасити заборгованість у розмірі 437 763 164,58 грн.
		Однак відповіді на вказаний лист відповідач не надав, зобов'язання щодо повернення кредитних коштів не виконав.
		Згідно розрахунку позивача заборгованість відповідача за кредитним договором № 6-2014 від 08.01.2014 р. склала: 
		- 350 000 000,00 грн простроченої заборгованості за кредитом, 
		- 52 656 301,36 грн заборгованості за процентами.
		Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
		Згідно з приписами ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. 
		В силу вимог ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. 
		Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).
		Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. 
		Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). 
		Як передбачено ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
		Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). 
		Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. 
		Встановлено, що позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, що підтверджується меморіальним ордером № 245738 від 08.01.2014 р.
		Однак, відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, оскільки у матеріалах справи відсутні докази сплати заборгованості по кредиту та процентам.
		Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що позовна вимога про стягнення з відповідача простроченої заборгованості за кредитним договором № 6-2014 від 08.01.2014 р. у сумі 350 000 000,00 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
		Стосовно вимоги позича про стягнення з відповідача 52 656 301,36 грн заборгованості за процентами, колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
		Згідно з ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
		Договором від 13.08.2014 р. про внесення змін до кредитного договору сторони домовились викласти пункт 1.2 договору в наступній редакції:
		«1.2. Процентна ставка за користування кредитом:
		- з 08.01.2014 року по 31.08.2014 року - 22%річних;
		- з 01.09.2014 року - 16,1% річних».
		Згідно з п. п. 2.2, 2.3 кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно виходячи з умови, що до розрахунку приймається календарна кількість днів у році та календарна кількість днів у місяці, методом факт/факт. Проценти нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом протягом всього строку користування кредитом. День видачі та день погашення кредиту враховуються як один день (при розрахунку процентів враховується день видачі кредиту, день погашення не враховується).
		У зв'язку із складністю розрахунків та необхідністю спеціальних знань в галузі економіки місцевим судом було призначено судову економічну експертизу.
		За результатами проведення судово-економічної експертизи було складено висновок експертів № 14453/14454/15-45 від 28.12.2015 р. 
		При наданні відповіді на поставлені питання експерти дійшли висновку, що фактичний розмір заборгованості (прострочена заборгованість по кредиту, заборгованість по сплаті процентів, сума пені за несвоєчасне погашення кредиту, сума пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту, сума інфляційних збитків за несвоєчасну сплату процентів) Товариства з обмеженою відповідальністю «Ледер Плюс ЛТД» перед Публічним акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк» за кредитним договором № 6-2014 від 08.01.2014 р. зі змінами та доповненнями до нього становить:
		1) станом на 30.04.2015 р.:
		- сума простроченої заборгованість по кредиту становить 350 000 000, 00 грн;
		- сума заборгованість по сплаті процентів становить 45 554 657,54 грн; 
		- сума пені за несвоєчасне погашення кредиту становить 30 608 219,18 грн;
		- сума пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту становить 5 418 491,92 грн;
		- сума заборгованості по сплаті 3% річних становить 3 860 004,75 грн;
		- сума інфляційних збитків за несвоєчасне погашення кредиту становить                          114 100 000,00 грн;
		- сума інфляційних збитків за несвоєчасну сплату процентів становить                                16 514 648,04 грн;
		2) станом на дату винесення ухвали від 09.07.2015 р.:
		- сума простроченої заборгованість по кредиту становить 350 000 000, 00 грн;
		- сума заборгованість по сплаті процентів становить 45 554 657,54 грн;
		- сума пені за несвоєчасне погашення кредиту становить 48 597 260,27 грн;
		- сума пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту становить 6 328 785,93 грн;
		- сума заборгованості по сплаті 3% річних становить 3 038 264,66 грн;
		- сума інфляційних збитків за несвоєчасне погашення кредиту становить                          123 200 000,00 грн;
		- сума інфляційних збитків за несвоєчасну сплату процентів становить                                16 514 648,04 грн.
		Встановлено, що судово-економічної експертизу проведено кваліфікованими експертами, попередженими про кримінальну відповідальність, в результаті проведеної судової експертизи за наявними матеріалами справи надано вичерпні відповіді на поставлені судом питання, вирішення яких необхідне для прийняття рішення у даній справи, а тому приймається судом в якості належного та допустимого доказу. 
		Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по відсотках, нарахованих за період з 08.01.2014 р. по 20.02.2015 р. є такими, що підлягають частковому задоволенню на загальну суму 45 554 657,54 грн, з урахуванням висновку судово-економічної експертизи № 14453/14454/15-45 від 28.12.2015 р.
		За прострочення виконання грошового зобов'язання, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 11 813 698,63 грн пені за несвоєчасне погашення кредиту та 2 962 211,37 грн пені за несвоєчасне погашення процентів.
		Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
		Згідно з ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. 
		Як передбачено п. 14.4 кредитного договору, за прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань за договором позичальник сплачує кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення. Розрахунок пені здійснюється, починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов'язання мало бути виконаним, і по день виконання позичальником простроченого зобов'язання. Сплата пені не звільняє позичальника від виконання простроченого грошового зобов'язання. 
		Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
		Статті 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та ч. 2 ст. 343 ГК України обмежують граничний розмір пені подвійною обліковою ставкою НБУ. 
		Отже, розмір пені не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України. Таку ж правову позицію підтримує і Верховний Суд України (постанова ВСУ від 24.10.2011р. у справі № 25/187).
		Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 11 813 698,63 грн пені за несвоєчасне погашення кредиту та 2 962 211,37 грн пені за несвоєчасне погашення процентів є обґрунтованими, розмір їх перевірений судом, відповідає вимогам чинного законодавства та умовам укладеного кредитного договору.
		Крім того, за неналежне виконання умов кредитного договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 15 309 677,44 грн інфляційних втрат за несвоєчасне погашення кредиту, 3 438 142,57 грн інфляційних втрат за несвоєчасну сплату процентів та 1 583 133,21 грн 3% річних.
		Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. 
		Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. 
		Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.
		Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду, відповідно до якого вимоги позивача про стягнення з відповідача 15 309 677,44 грн інфляційних втрат за несвоєчасне погашення кредиту, 3 438 142,57 грн інфляційних втрат за несвоєчасну сплату процентів та 1 583 133,21 грн 3% річних є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
		Згідно з п. 2 ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.
		Таким чином, оскільки в матеріалах справи відсутня відповідна заява позивача про збільшення розміру позовних вимог з урахуванням висновку експертів № 14453/14454/15-45 від 28.12.2015 р., судова колегія бере до уваги розмір вимог позивача, заявлений в позовній заяві.
		Стосовно доводів скаржника про те, що копії документів, надані позивачем до матеріалів справи не відповідають вимогам пункту 2 статті 36 Господарського процесуального кодексу України, а відтак, не є належними доказами в розумінні статті 34 цього кодексу, колегія суддів вважає необґрунтованими, враховуючи наступне.
		Згідно з ч. 3 ст. 36 ГПК України оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
		Як передбачено п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р., копії, які видаються органами державної влади України, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та їх об'єднаннями усіх форм власності, повинні бути засвідчені з додержанням вимог пункту 5.27 Національного стандарту України «Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003», затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 р. № 55, а в разі якщо інструкціями з діловодства, які діють у відповідних органах, підприємствах, установах і організаціях, установлено додаткові вимоги щодо оформлення копій, - також і цих вимог 
		Відповідно до п. 5.27 Національного стандарту України «Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003» відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту «підпис». Така відмітка проставляється на кожному аркуші засвідченої копії документа.
		Встановлено, що в матеріалах справи містяться копії кредитного договору № 6-2014 від 08.01.2014 р. зі змінами та доповненнями до нього, меморіального ордеру № 245738 від 08.01.2014 р. та виписок банку по особовому рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Ледер Плюс ЛТД», як засвідчені головним юрисконсультом Демченком Олександром Володимировичем, який діяв на підставі довіреності № 201 від 20.03.2015 р., виданої Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Славкіної Марини Анатоліївни.
		Таким чином, вказані документи засвідчені у відповідності до вимог п. 5.27 Національного стандарту України «Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003», затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 р. № 55.
		Інші доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.
		Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 04.02.2016 р. прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Ледер Плюс ЛТД» задоволенню не підлягає. 
		У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
		Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
		      
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ледер Плюс ЛТД» залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 04.02.2016 р. у справі № 910/11423/15 - без змін.
		2. Матеріали справи № 910/11423/15 повернути до Господарського суду м. Києва.
		3. Копію постанови надіслати сторонам.
		      
		Головуючий суддя                                                             С.І. Буравльов 
		 
		Судді                                                                                М.А. Руденко
		 
		                                                                                В.В. Андрієнко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...