Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 127/26785/14-а : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема зі спорів щодо:; охорони здоров’я.
Надіслано для оприлюднення: 23.04.2016. Зареєстровано: 25.04.2016. Забезпечено надання загального доступу: 27.04.2016.
Дата набрання законної сили: 21.04.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		У Х В А Л А 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		Справа №  127/26785/14-а 
		Головуючий у 1-й інстанції:  Саблук С.А. 
		Суддя-доповідач:  Матохнюк Д.Б. 
		21 квітня 2016 року
		м. Вінниця
		Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		головуючого судді:  Матохнюка Д.Б. 
		суддів:  Сапальової Т.В.  Боровицького О. А. 
		за участю:
		секретаря судового засідання: Стаднік Л.В.,
		представника відповідача: ОСОБА_2
		представника Вінницького місцевого центру з надання безоплатної правової допомоги: Пікановської Л.В.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 12 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Вінницької обласної  МСЕК №1, Вінницького обласного центру МСЕ, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про  визнання дій  та бездіяльність протиправними та незаконними, 
		В С Т А Н О В И В :
		У грудні 2014 року ОСОБА_4 звернулась в суд з адміністративним позовом до Вінницької обласної  МСЕК №1, Вінницького обласного центру МСЕ, ОСОБА_5, ОСОБА_6 з урахуванням уточнених позовних вимог просила наступне:
		1) визнати протиправними та незаконними щодо неї дії та бездіяльність кожного з відповідачів, а саме:
		- відмову 10 червня 2015 року у видачі позивачу довідки МСЕК про інвалідність;
		- відмову 12 червня 2014 року у видачі позивачу довідки МСЕК про інвалідність до закінчення експертизи після проходження обстеження в НДІ РІ і видачу її лише після попередження позивача про оскарження таких дій;
		- прострочку на дві доби у видачі позивачу довідки МСЕК про інвалідність;
		- видачу позивачу довідки МСЕК про інвалідність зі сфальсифікованою датою 10 червня 2014 року замість 12 червня 2014 року;
		- відмову 10 червня 2015 року у видачі позивачу індивідуальної програми реабілітації (ІПР);
		- відмову 12 червня 2014 року у видачі позивачу ІПР до закінчення експертизи після проходження обстеження в НДІ РІ і видачу позивачу лише після її попередження про оскарження таких дій;
		- прострочку на дві доби у видачі позивачу ІПР;
		- видачу позивачу ІПР зі сфальсифікованою датою 10 червня 2014 року замість 12 червня 2014 року;
		- включення до ІПР позивача сфальсифікованих даних про повторне складання ІПР, в той час як такий факт мав місце вперше 12 червня 2014 року;
		-включення до ІПР позивача не встановлених в ході МСЕ та недостовірних даних про наявність у позивача обмежень до самообслуговування помірно вираженого І ступення;
		- не включення до ІПР позивача даних про наявність у неї обмежень до самообслуговування вираженого ІІ ступення;
		- не включення до ІПР позивача засобів реабілітації інваліда: Окуляри, Тонометр, Протези зубів та щелеп, Ортопедичний матрац;
		- не розгляд до сьогодні та де-факто відмову у заяві позивача від 12 червня 2014 року про до включення потрібних їй засобів реабілітації до ІПР;
		- направлення позивача на медичне обстеження до Вінницького НДІ реабілітації інвалідів.
		2) зобов'язати відповідачів внести зміни до акту від 10 червня 2014 року огляду позивача медико-соціальною експертною комісією, а саме:
		- слова «Захворювання внутрішніх органів» замінити на слова «Захворювання опорно-рухового апарату»;
		- виключити позначки обмежень до самообслуговування І ступеню та обмежень до пересування І ступеню;
		- виключити позначки обмежень до самообслуговування ІІ ступеню, обмежень до трудової діяльності ІІ ступеню та обмежень до пересування І ступеню.
		3) зобов'язати відповідачів внести зміни до ІПР позивача, а саме:
		- у п. 10 слово «повторно» замінити на «вперше»;
		- у п. 11 слова «Захворювання внутрішніх органів» замінити на слова «Захворювання опорно-рухового апарату»;
		- доповнити п. 11 наступним текстом: «Спондилоартроз, деформуючий спондильоз ШВХ. Артоз унко вертебральних сполучень. Фрагментарний перелом остистого відростка С6 хребця. Деформація тазового кільця (R3). Двобічний коксартроз ІІ (R3 ІІ), двобічний гонартроз з явищами нестабільності зв`язочного апарата з ПФС ІІ. Остеоартроз 1-2ст. та артрит правого колінного суглобу з бурситом та ескудативно-проліферативним синові том. Тендиніт та тендопатія (залишкові явища перенесеного надриву волокон) медіальної колатеральної зв'язки правого суглобу. Тендиніт латеральної голівки литкового м'яза правого суглобу. Епікондиліт сухожилля медіальної та латеральної груп м'язів правого суглобу. Остеоартроз лівого колінного суглобу 1-2 ст., з проліферативним синові том. Деформуючий остеоартроз обох гомілково-ступневих суглобів і суглобів склепіння ступнів з ПФС І-ІІ ст. Hallux Valgus І-ІІ ст., остеофіти п`яточних кісток, статичний больовий синдром, виражений остеопороз. Порушення функції ходи і статики. Цілорічний алергічний риніт, побутова сенсибілізація. Атопічний дерматит. Полівалентна медикаментозна алергія. СКД, кіста лівої нирки, хронічний пієлонефрит. ІХС, стенокардія навантаження ІІІ ФК, атеросклероз коронарних артерій СН2А 2ФК ЕХ (?), аритмія.
		- доповнити п. 12 усіма наявними у позивача діагностованими супутніми захворюваннями з кодами за МКХ-10;
		- вилучити з ІПР дані про наявність у позивача обмежень до самообслуговування І ступеню; для цього вилучити позначку наявну у п. 13 «Обмеження життєдіяльності» в підпункті 13.1 «до самообслуговування» в графі «Ступінь обмежень» в підграфі «до виконання ІПР» у відповідній клітині підграфи І та включити таку позначку у відповідній клітині підграфи ІІ цього ж пункту;
		- включити до ІПР дані про наявність у позивача обмежень до самообслуговування ІІ ступеню; для цього включити позначку наявності у п. 13 «Обмеження життєдіяльності» в підпункті 13.1 «до самообслуговування» в графі «Ступінь обмежень» в підграфі «до виконання ІПР» у відповідній клітині підграфи ІІ цього пункту;
		4) визгати порушення кожним з відповідачів щодо позивача ст.ст. 3, 8 в сукупності зі ст. 14 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод.
		5) стягнути на користь позивача з усіх відповідачів солідарно вартість майнової шкоди в сумі 21106 грн. та вартість моральної шкоди в сумі 10387 грн.
		6) відповідно до ст. 267 КАС України зобов'язати відповідачів в 10-денний строк подати суду звіт про виконання судового рішення.
		Крім того, 21 квітня 2016 року ОСОБА_4 до Вінницького апеляційного адміністративного суду подано заяву про уточнення розміру позовних вимог, згідно якої просила стягнути на її користь з усіх відповідачів солідарно вартість моральної (немайнової) шкоди в розмірі вартості по одному неоподаткованому мінімуму доходів громадян (17 грн.) за кожний день порушень станом на день прийняття судом рішення, що за період з 10.06.2014 станом на день призначення судом розгляду справи складає 11594 грн. 
		Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 12 лютого 2016 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову.
		Не погоджуючись з судовим рішенням позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
		У судовому засіданні представник відповідача про задоволення апеляційної скарги заперечив, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність.  
		Позивач та відповідачі в судове засідання не з'явились, хоча належним чином повідомлялись про дату, час і місце судового засідання, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, які знаходяться у матеріалах справи.  
		Відповідно до ст. 196 КАС України неприбуття у судове сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
		Визначаючись щодо компетенції суду по розгляду такого спору, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
		Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
		Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. 
		Аналогічна норма міститься в ст. 4 КАС України, згідно якої юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
		Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. 
		Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб) відповідно до прийнятих або вчинених при здійсненні ними владних управлінських функцій.
		Так, на медико - соціальні експертні комісії (МСЕК) покладено обов'язки: а) встановлення рівня обмеження життєдіяльності потерпілого, причини, часу настання та групи інвалідності У зв'язку з ушкодженням здоров'я, б) встановлення ступеня втрати професійної працездатності у зв'язку з ушкодженням здоров'я, в) встановлення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках потерпілим, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків, в) встановлення потреби в додаткових видах відшкодування (догляд, харчування, протезування, санаторно-курортне лікування. Медикаментозне лікування тощо), г) встановлення розміру додаткових витрат на розробку та реалізацію індивідуальної програми реабілітації потерпілого за формою, затвердженою МОЗ України від 20.01.1992 року №16.01/47, д) встановлення факту спричинення моральної шкоди, є) огляд непрацездатних осіб, які були на утриманні померлого і мають право на відшкодування шкоди, а також осіб, які не були на утриманні померлого, але мали на день смерті право на одержання від нього утримання; ж) визначення медичних показань на право одержання потерпілим автомобіля і протипоказань до керування; з) встановлення причинного зв`язку смерті інвалідів з наслідками раніше отриманого каліцтва чи професійним захворюванням. 
		Відповідно до п. 4 Положення «Про медико-соціальну експертизу», затверджене Постановою Кабінету Міністрів України №1317 від 03 грудня 2009 року (Положення) медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров'я при Міністерстві охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.
		Медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності (п. 17 Положення).
		Згідно із п. 19 Положення комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.
		Таким чином, медико-соціальна експертна комісія є колегіальним дорадчим органом, не наділена законодавством владними управлінськими функціями, а тому не є суб'єктом владних повноважень. 
		Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» громадянин має право в судовому порядку оскаржувати рішення органів медико-соціальної експертизи про визнання чи невизнання його інвалідом, тобто вказаний спір повинен вирішуватись в порядку цивільного судочинства, що в свою чергу виключає розгляд справи в порядку адміністративного судочинства. 
		Так, згідно із ст. 15 Цивільно-процесуального кодексу України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. 
		Таким чином, порушуючи питання визнання неправомірними дій посадових осіб відповідача, позивач має основною метою вирішення спору приватного характеру щодо встановлення певного юридичного факту, який не пов`язаний із вимогою вирішити публічно-правовий спір.
		Колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що в даному випадку посадові особи МСЕК не виступають у статусі суб`єктів владних повноважень, оскільки не виконують владних управлінських функцій і не наділені можливістю владно керувати поведінкою особи, з якою вони перебувають у спірних правовідносинах.
		Тобто, між сторонами існує спір про право, який має приватноправовий характер, що в свою чергу виключає розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.
		Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що хоча згідно із п. 4 Положення медико-соціальна експертиза перебуває у віданні Міністерства охорони здоров'я України, однак відповідно до встановленого переліку прав і обов'язків, визначених у пунктах 11-14 Положення не здійснює владних управлінських функцій. 
		Аналогічна правова позиція висвітлена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 03 липня 2013 року №К/9991/64257/11, від 23 жовтня 2013 року №К/800/42674/13, від 11 грудня 2013 року №К/9991/60754/11 та від 20 лютого 2014 року №К/9991/2042/11.
		Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.  
		Європейський суд з прав людини у рішенні Zand v. Austria від 12.10.1978 вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
		Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних судах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд який розглянув справу не віднесену до його юрисдикції, не може вважатись "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції. 
		За таких обставин, встановивши фактичні обставини справи та проаналізувавши правові норми, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при вирішенні даного спору порушена підсудність вирішення вимог, які мали бути вирішенні судом в порядку цивільного судочинства. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.
		За правилами п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
		Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції не правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з порушенням норм процесуального права, а тому постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям ухвали про закриття провадження у справі. 
		Керуючись ст.ст. 157, 160, 167, 195, 196, 198, 199, 203, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд 
		У Х В А Л И В :
		апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
		Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 12 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Вінницької обласної  МСЕК №1, Вінницького обласного центру МСЕ, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про  визнання дій  та бездіяльність протиправними та незаконними, -скасувати, а провадження у даній справі, - закрити.
		Роз'яснити ОСОБА_4 право звернутися до суду в порядку цивільного судочинства.
		Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в  касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.
		Ухвала суду складена в повному обсязі  22 квітня 2016 року.
		 
		Головуючий  Матохнюк Д.Б.    Судді    Сапальова Т.В.    Боровицький О. А.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...