Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а/0470/5301/12 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 25.04.2016. Забезпечено надання загального доступу: 25.04.2016.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ
		30 березня 2016 року                                                                      м. Київ
		Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
		головуючогоПрокопенка О.Б.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Самсіна І.Л.,                  Терлецького О.О., -розглянувши справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю комерційного центру футбольного клубу «Дніпро» (далі - Товариство) до управління Держкомзему в м. Дніпропетровську Дніпропетровської області (далі - Управління) про визнання протиправними дій, 
		в с т а н о в и л а:
		Товариство звернулося до суду з позовом до Управління, у якому просило:
		- визнати неправомірними дії Управління щодо відмови Товариству у перегляді коефіцієнта функціонального використання в даних державного земельного кадастру про нормативну грошову оцінку земельних ділянок для розрахунку плати за землю за 2009-2012 роки із застосуванням до земельної ділянки площею 0,3490 га (кадастровий номер 1210100000:07:280:0050) коефіцієнта функціонального використання у розмірі 0,5 (землі, зайняті поточним та відведені під майбутнє будівництво);
		- зобов'язати Управління зробити перерахунок нормативної грошової оцінки, на підставі чого надати Товариству витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2009-2012 роки, використавши коефіцієнт функціонального використання 0,5, що знаходиться по вул. Робочій, 166 у                           м. Дніпропетровську, загальною площею 0,3490 га (кадастровий номер 1210100000:07:280:0050).
		Свої вимоги Товариство обґрунтувало тим, що оскільки вид функціонального призначення земельної ділянки змінився, то до її нормативної грошової оцінки потребує застосування коефіцієнт 0,5, а не 2,5.
		Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від                    12 червня 2012 року позов задовольнив.
		Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від                                23 липня 2014 року апеляційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області задовольнив частково: постанову суду першої інстанції скасував та прийняв нове рішення - про часткове задоволення позову. Так, суд апеляційної інстанції визнав неправомірними дії Управління щодо відмови Товариству у перегляді коефіцієнта функціонального використання в даних державного земельного кадастру про нормативну грошову оцінку земельних ділянок для розрахунку плати за землю за 2012 рік із застосуванням до земельної ділянки площею 0,3490 га коефіцієнта функціонального використання 0,5 та зобов'язав Управління зробити перерахунок нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 2012 року, використавши коефіцієнт функціонального використання 0,5 (землі, зайняті поточним та відведені під майбутнє будівництво), що знаходиться по вул. Робочій, 166 у                                   м. Дніпропетровську, загальною площею 0,3490 га.
		В іншій частині позовні вимоги залишив без розгляду, оскільки позивач порушив строк звернення до суду.
		Вищий адміністративний суд України ухвалою від 23 вересня 2015 року касаційні скарги прокуратури Дніпропетровської області і Товариства залишив без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
		У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України заступник Генерального прокурора України зазначив про неоднакове застосування Вищим адміністративним судом України одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме: статті 5 Закону України від 11 грудня 2003 року           № 1378-ІV «Про оцінку земель» (далі - Закон № 1378-ІV) та Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Української академії аграрних наук від 27 січня 2006 року № 18/15/21/11 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України                5 квітня 2006 року за № 388/12262; далі - Порядок оцінки земель).
		На обґрунтування заяви додано копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 26 червня 2014 року та 2 квітня 2015 року                                                 (справи №№ К/800/61108/13, К/800/52938/14 відповідно), які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
		Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про неоднакове застосування касаційним судом у подібних правовідносинах вказаних норм матеріального права при вирішенні питання щодо визначення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки.
		Суди встановили, що 12 жовтня 2007 року на підставі рішення Дніпропетровської міської ради (далі - Міськрада) від 10 серпня 2007 року № 102/18 між Міськрадою і Товариством було укладено договір оренди землі (далі - Договір оренди), відповідно до якого Міськрада передала, а позивач прийняв у строкове платне користування земельну ділянку загальною прощею 0,3490 га по                       вул. Робочій, 166 у м. Дніпропетровську (зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:07:280:0050).
		Пунктом 3.1 Договору оренди визначено, що він укладений на десять років.
		Відповідно до пункту 4.1 цього Договору річна орендна плата за земельну ділянку встановлена з коефіцієнтом функціонального використання землі 2,5.
		25 листопада 2008 року до Договору оренди була укладена додаткова угода, пунктами 4.1, 4.2 якої передбачено, що річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (у гривнях) у розмірі мінімальної ставки орендної плати, встановленої Законом України від 6 жовтня 1998 року № 161-ХІV «Про оренду землі»,  незалежно від мети використання.
		Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.
		Рішенням Міськради від 26 листопада 2008 року № 90/39 (далі - рішення                № 90/39) Товариству надано дозвіл на проектування та будівництво багатофункціонального комплексу (житловий будинок із готельними апартаментами, вбудовано-прибудованими торговельно-офісними приміщеннями та паркінгом) у районі буд. № 166 по вул. Робочій з урахуванням знесення будівель і споруд, розташованих на зазначеній ділянці. Термін проектування та будівництва - три роки.
		З урахуванням рішення № 90/39 позивач на адресу Управління направив лист від 19 березня 2012 року за № 17/43 про надання даних державного земельного кадастру на земельну ділянку, розташовану на вул. Робочій, 166 у                                  м. Дніпропетровську, із застосуванням коефіцієнта функціонального                  використання 0,5.
		Управління листом від 17 квітня 2012 року № 7/7-249 відмовило у наданні даних державного земельного кадастру про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з використанням коефіцієнта функціонального використання 0,5.
		Не погодившись із відмовою Управління, Товариство подало позов до суду, який обґрунтувало тим, що оскільки вид функціонального призначення земельної ділянки змінився, то до її нормативної грошової оцінки потребує застосування коефіцієнта 0,5, а не 2,5.
		Усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції вищезазначених норм матеріального права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.
		У справі, що розглядається, суд касаційної інстанції погодився із висновками судів попередніх інстанцій про неправомірність дій Управління щодо перегляду коефіцієнта функціонального використання в даних державного земельного кадастру про нормативну грошову оцінку земельних ділянок для розрахунку плати за землю за 2012 рік із застосуванням до земельної ділянки прощею 0,3490 га коефіцієнта 0,5.
		Натомість у справі, наданій на порівняння, як убачається зі змісту ухвали від    26 червня 2014 року, Вищий адміністративний суд України у подібних правовідносинах дійшов висновку про те, що розмір коефіцієнта функціонального використання землі на момент укладання договору оренди та на момент отримання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель є незмінним.
		В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 2 квітня 2015 року, також наданій на порівняння, цей суд дійшов висновку про те, що надання дозволу на виконання будівельних робіт не змінює цільового призначення використання земельної ділянки і, відповідно, не змінює коефіцієнт функціонального використання землі. Окрім того, зміна категорії земельної ділянки, за висновками суду касаційної інстанції, передбачає законодавчо-визначену процедуру, наслідком якої є зміна юридичного статусу земельної ділянки з відповідними нормативними наслідками для її власника чи користувача.
		У статі 19 Земельного кодексу України (далі - ЗК) визначено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
		Відповідно до статті 20 ЗК віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. 
		Отже, з системного аналізу наведених правових норм убачається, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії та зміна їх цільового призначення проводиться виключно відповідним рішенням органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування.
		У статті 1 Закону № 1378-ІV визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.
		За приписами частини четвертої статті 5 цього Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) грошова оцінка земельних ділянок залежно від призначення та порядку проведення може бути нормативною і експертною. У частині п'ятій цієї статті визначено використання нормативної грошової оцінки земельних ділянок для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.
		У частині першій статті 15 Закону № 1378-ІV також визначено, що підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
		Пунктом 3 Порядку оцінки земель передбачено, що в основі нормативної грошової оцінки земель населених пунктів лежить капіталізація рентного доходу, що отримується залежно від місця розташування населеного пункту в загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва та розселення, облаштування його території та якості земель з урахуванням природно-кліматичних та інженерно-геологічних умов, архітектурно-ландшафтної та історико-культурної цінності, екологічного стану, функціонального використання земель.
		Населені пункти включають землі всіх категорій за основним цільовим призначенням, які розташовуються в їх адміністративних межах. Нормативна грошова оцінка населених пунктів для всіх категорій земель та земельних ділянок (за винятком сільськогосподарських угідь) визначається згідно з формулою 8. 
		Віднесення земель до категорії земель за функціональним використанням провадиться згідно з Інструкцією з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми №№ 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем), затвердженою наказом Держкомстату України від 5 листопада 1998 року № 377 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1998 року за № 788/3228), відповідно до видів економічної діяльності, зазначених у довідках, що надають юридичним особам органи державної статистики. 
		Відповідно до пункту 1.2 Договору оренди цільове використання земельної ділянки за цим договором - інша комерційна діяльність.
		У подальшому Міськрада рішенням від 26 листопада 2008 року № 90/39 надала Товариству дозвіл на проектування та будівництво багатофункціонального комплексу (житловий будинок із готельними апартаментами, вбудовано-прибудованими торговельно-офісними приміщеннями та паркінгом) у районі будинку № 166 по             вул. Робочій з урахуванням знесення будівель і споруд у межах наданої замовнику земельної ділянки (Договір оренди).
		Разом із тим внесення будь-яких змін до Договору оренди, зокрема щодо виду цільового використання спірної земельної ділянки, вказаним рішенням не передбачено.
		З огляду на наведене колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що оскільки зміна категорії земельної ділянки передбачає законодавчо-визначену процедуру і прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування, яке є підставою для зміни юридичного статусу земельної ділянки і застосування нового коефіцієнта її функціонального використання, надання органом місцевого самоврядування дозволу на проектування та будівництво багатофункціонального комплексу будівель не змінює цільового призначення використання земельної ділянки і, відповідно, коефіцієнта її функціонального використання. 
		За таких обставин колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України зазначає, що оскільки висновок судів у справі, що розглядається, не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, то всі ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, та ухвалює нове рішення - про відмову в задоволенні позову.
		Відповідно до частини шостої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції або Верховний Суд України, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Зважаючи на те, що Товариству відмовлено у задоволенні позову, то витрати зі сплати судового збору за подання заступником Генерального прокурора України заяви про перегляд Верховним Судом України судових рішень слід покласти на позивача.
		Ураховуючи наведене та керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду  України
		п о с т а н о в и л а:
		Заяву заступника Генерального прокурора України задовольнити. 
		Постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від                    12 червня 2012 року та Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2014 року й ухвалу Вищого адміністративного суду України від                        23 вересня 2015 року скасувати.
		У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю комерційного центру футбольного клубу «Дніпро» відмовити.
		Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю комерційного центру футбольного клубу «Дніпро» на користь держави в особі Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві 41 грн 85 коп. (сорок одну гривню вісімдесят п'ять копійок) витрат зі сплати судового збору за подання заяви про перегляд Верховним Судом України рішень адміністративних судів у справі                    № 2а/0470/5301/12.
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		Головуючий                        О.Б. ПрокопенкоСудді:О.Ф. Волков М.І. ГрицівО.А. КороткихО.В. КривендаВ.Л. Маринченко І.Л. Самсін                          П.В. Панталієнко О.О. Терлецький

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...