Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 401/3927/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із сімейних правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: 25.04.2016. Зареєстровано: 25.04.2016. Забезпечено надання загального доступу: 27.04.2016.
Дата набрання законної сили: 29.04.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		18.04.2016
		     
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И
		 копія Справа №  401/3927/15-ц  Провадження № 2/401/54/16
		 
		18 квітня 2016року  Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:
		     головуючого судді          Мельничика Ю.С.,
		     за участю:      секретаря     Страшної О.Е.,
		позивача     ОСОБА_1,
		               представника позивача ОСОБА_2,
		               відповідача      ОСОБА_3,
		представників відповідачаОСОБА_19,
		третьої особи ОСОБА_4, 
		представника третьої особи ОСОБА_5,
		третьої особи ОСОБА_6,                    
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Світловодську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета позову на стороні відповідача - ОСОБА_4, ОСОБА_6, про поділ майна подружжя, -
		В С Т А Н О В И В:
		У вересні 2015 року до суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна подружжя, яке було набуто за час їх шлюбу, укладеного 20 березня 1993 року.
		В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свої позовні вимоги, з урахуванням змін та уточнень, підтримав та зі своїм представником пояснив, що з 20 березня 1993 року по 25 листопада 1996 року він перебував у шлюбі з ОСОБА_3, 19 червня 1999 року між ним та ОСОБА_3 повторно був зареєстрований шлюб, який рішенням Світловодського міськрайонного суду від 01 жовтня 2012 року було розірвано. Під час шлюбу вони спільно набули:
		-у 2002 році гараж НОМЕР_3 в гаражному товаристві «ОСОБА_9», вартістю 15000 грн.;
		-у 2011 році побудували гараж НОМЕР_1 в гаражному товаристві «ІНФОРМАЦІЯ_1», вартістю 20165 грн.;
		-у 2010 році кухонний м'який куточок, вартістю 1000 грн.;
		-у 2010 році кухонні шафи 2 шт., вартістю 800 грн.;
		-у 2010 році холодильник «Норд», вартістю 1700 грн.;
		-у 2010 році стіл-книжку, вартістю 300 грн.;
		-у 1999 році килим для підлоги розміром 3 м. х 4 м., вартістю 826 грн.;
		-у 2007 році меблеву стінку, вартістю 1540 грн.;
		-у 2012 році в квартирі АДРЕСА_1 зробили ремонт, а саме: встановили вхідні двері, вартістю 1700 грн.; відремонтували стелю у всіх кімнатах квартири, вартістю - 1600 грн.; нові шпалери, вартістю 1000 грн.; встановили унітаз, вартістю 700 грн.; встановили бойлер, вартістю 1000 грн.; встановили на лоджії дерев'яну раму зі склом, вартістю 1500 грн.; 
		-у 1995 році земельну ділянку у АДРЕСА_3, вартістю 60 000 грн.;
		-у 2000 році земельну ділянку у дачному товаристві «ІНФОРМАЦІЯ_3», вартістю 2000 грн.;
		-у 2002 році земельну ділянку з буд. вагоном у дачному товаристві «ІНФОРМАЦІЯ_3», вартістю 4000 грн.
		Зазначене майно вважає об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, проте, оскільки після розлучення він з відповідачкою не домовився про його поділ, просив суд розділити вказане майно остаточно у такий спосіб і порядок, а саме, просив визнати за ним ОСОБА_1 право власності на:
		- холодильник «Норд», вартістю 1700 грн.;
		- бойлер, вартістю 600 грн.;
		- стіл-книжку, вартістю 300 грн.;
		- будівельні матеріали, обладнання, які були використані при створенні гаражу НОМЕР_1 у гаражному товаристві «ІНФОРМАЦІЯ_1», вартістю 20165 грн.;
		- ? частини земельної ділянки НОМЕР_5, кадастровий номер НОМЕР_2, на яку видано Державний акт про право власності на земельну ділянку НОМЕР_4, яка розташована на території Микільської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області, загальною грошовою оцінкою угідь 88457 грн.
		За відповідачкою ОСОБА_3 позивач просив визнати право власності на:
		-кухонні шафи 2 штуки, вартістю 400 грн.;
		-килим, вартістю 200 грн.;
		-дерев'яну раму на лоджії зі склом, вартістю 600 грн.;
		-вартість ремонту в квартирі, у розмірі 100 грн.;
		-меблеву стінку, вартістю 700 грн.;
		-      будівельний вагончик на земельній ділянці НОМЕР_6 в дачному товаристві «ІНФОРМАЦІЯ_3», вартістю 600 грн. (а.с.215,217);
		-гараж НОМЕР_3 в гаражному товаристві «ОСОБА_9», вартістю 15000 грн.;
		-- ? частини земельної ділянки НОМЕР_5, кадастровий номер НОМЕР_2, на яку видано Державний акт про право власності на земельну ділянку НОМЕР_4, яка розташована на території Микільської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області, загальною грошовою оцінкою угідь 88457 грн.
		Відповідачка ОСОБА_3 позовні вимоги визнала частково, в судовому засіданні зі своїм представником пояснила, що з 20 березня 1993 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_1 Під час шлюбу вони набули таке майно: у 2010 році дві кухонні шафи; у 2010 році стіл-книжку; у 1999 році килим для підлоги, розміром 3 м. х 4 м.; у 2007 році меблеву стінку; у 2012 році бойлер та у 2008 році холодильник «Норд», вартість яких на час поділу майна нижча за вказану позивачем.
		Також, в її квартирі АДРЕСА_1, до розлучення вона з позивачем у 2012 році провели ремонт, а саме: встановили вхідні двері, відремонтували стелю у всіх кімнатах квартири, нові шпалери, встановили бойлер та на лоджії дерев'яну раму зі склом, вартістю 600 грн.
		Заперечуючи проти набуття у шлюбі іншого майну, відповідачка пояснила, що гараж НОМЕР_3 в гаражному кооперативі «ОСОБА_9» у шлюбі ними не набувався. Вказаний гараж купив та користується її син ОСОБА_6, який є членом гаражного кооперативу з 2001 року. Також, гараж НОМЕР_1 в гаражному кооперативі «ІНФОРМАЦІЯ_1» у 2010 році побудували її сини ОСОБА_4 та ОСОБА_6 Гаражем користується її син ОСОБА_4, який є членом гаражного кооперативу. Вказані гаражі відповідачка не визнає спільною сумісною власністю подружжя, так як їх власниками є її сини.
		Крім цього пояснила, що у 2000 році її батько ОСОБА_7 тяжко захворів, та перебуваючи у лікарні вирішив розпорядитися своїм майном, в тому числі і правом на земельну частку (пай). З метою недопущення спорів між доньками, її батько вирішив передати їй земельну частку (пай), і за порадою юристів вони вирішили оформити вказану передачу земельного паю шляхом укладення договору його купівлі-продажу. Для вказаного її сестра ОСОБА_8 передала їй в дар 100 грн. по 50 грн., про що вони з сестрою оформили два договору дарування грошових коштів від 08 червня 2000 року. За подаровані сестрою гроші вона придбала у свого батька ОСОБА_7 земельний пай про що вони уклали відповідний договір купівлі-продажу паю від 08 червня 2000 року. На підставі вказаного у червні 2002 року вона одержала Держаний акт на право приватної власності на землю- земельну ділянку НОМЕР_5, яка розташована на території Микільської сільської ради Світловодського району, а тому не визнає вказану земельну ділянку спільною сумісною власністю подружжя.
		За клопотанням відповідачки до участі у справі залучено треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета позову на стороні відповідача - ОСОБА_4, ОСОБА_6, та які в судовому засіданні заперечували проти позовних вимог.
		Заслухавши доводи сторін, пояснення їх представників і третіх осіб, допитавши свідків, з'ясувавши обставини справи, та перевіривши їх доказами, суд вирішив, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя слід задовольнити частково з таких підстав.
		Судом встановлено, що сторонни з 20 березня 1993 року по 25 листопада 1996 року перебували у шлюбі, а також між ними повторно зареєстровано шлюб 19 червня 1999 року. Під час шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_4 року у них народилася донька ОСОБА_9.
		Рішенням Світловодського міськрайонного суду від 01 жовтня 2012 року, яке набрало законної сили (а.с.8), шлюб між сторонами розірвано.
		Після розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виник спір про розподіл майна, набутого подружжям за час шлюбу.
		Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» за загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина першої статті 58 Конституції України) норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року. До сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов'язків, що виникли після набрання ним чинності. Ці права й обов'язки визначаються на підставах, передбачених СК України.
		Оскільки спірне майно, вказане позивачем у позовних вимогах придбано як до 2004 року, так і після 01 січня 2004 року, тому при вирішенні справи необхідно застосовувати положення як Кодексу про шлюб та сім'ю України так і Сімейного кодексу України, які відповідно були чинні на момент виникнення спірних правовідносин.
		Відповідно до статті 22 КпШС України, який був чинним до 01 січня 2004 року, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
		Майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку спадкування, за умовами статті 24 КпШС України є власністю кожного з них (роздільним майном).
		Також, відповідно до ст.60 СК України, ч.3 ст.368 ЦК України, - майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
		Відповідно до статті 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
		В силу ст.63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
		Відповідно до ч.1 ст.68 СК України, - розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
		Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України і статтею 372 ЦК України.
		Відповідно до ч.1, ч.2 ст.69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.
		Згідно зі статтею 28 КпШС України в разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, їх частки є рівними.
		Згідно із ч.1 ст.29 КпШС України, якщо між подружжям не досягнуто згоди про спосіб поділу спільного майна, то за позовом подружжя або одного з них суд може постановити рішення: про поділ майна в натурі, якщо це можливо без шкоди для його господарського призначення; про розподіл речей між подружжям з урахуванням їх вартості та частки кожного з подружжя в спільному майні; про присудження майна в натурі одному з подружжя з покладенням на нього обов'язку компенсувати другому з подружжя його частку грішми.
		Також частиною 1 статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
		Згідно з нормами статі 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
		Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
		Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя.
		Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на жилий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.
		Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової компенсації на депозитний рахунок суду.
		З вказаних норм випливає, що сутність поділу майна, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя полягає у тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, тобто, здійснюється виділення майна в натурі, або його поділ реалізується через виплату грошової компенсації вартості його частки у разі неподільності майна.
		Пленум Верховного Суду України в п.п.22-24 Постанови від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», роз'яснив судам, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами встановленими статтями 69-72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної вартості на час розгляду справи. Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
		Вирішуючи позовні вимоги щодо розподілу придбаного сторонами у шлюбі рухомого майна суд визнає, що вони підлягають задоволенню.
		В судовому засіданні сторони визнали, що за час перебування у шлюбі ними набуто за спільні кошти та є їх спільною сумісною власністю таке майно, а саме: - холодильник «Норд», бойлер, стіл-книжка, дві кухонні шафи, килим, дерев'яну раму на лоджії зі склом, меблеву стінку, які знаходяться в квартирі АДРЕСА_1, яка належить відповідачці ОСОБА_3, та ними проведено в квартирі ремонт. Також придбано будівельний вагончик, який знаходиться на земельній ділянці НОМЕР_6 в дачному товаристві «ІНФОРМАЦІЯ_3», якою користується відповідачка.
		Під час судового розгляду справи сторони дійшли згоди щодо дійсної вартості та порядку поділу вказаного рухомого майна про що подали суду підписане ними письмове клопотання (а.с.217).
		На підставі викладено суд визнає спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3: - холодильник «Норд», вартістю 1700 грн.; - бойлер, вартістю 600 грн.; - стіл-книжку, вартістю 300 грн.; - дві кухонні шафи, вартістю 400 грн.; килим, вартістю 200 грн.; дерев'яну раму на лоджії зі склом, вартістю 600 грн.; вартість ремонту в квартирі, у розмірі 100 грн.; меблеву стінку, вартістю 700 грн.; - будівельний вагончик на земельній ділянці НОМЕР_6 в дачному товаристві «ІНФОРМАЦІЯ_3», вартістю 600 грн.
		В рахунок поділу майна подружжя слід виділити ОСОБА_1 в натурі таке майно: -холодильник «Норд», вартістю 1700 грн.; - бойлер, вартістю 600 грн.; - стіл-книжку, вартістю 300 грн., а всього майна на загальну суму 2600 грн.
		В порядку поділу майна подружжя слід виділити ОСОБА_3 в натурі таке майно: кухонні шафи 2 штуки, вартістю 400 грн.; килим, вартістю 200 грн.; дерев'яну раму на лоджії зі склом, вартістю 600 грн.; вартість ремонту в квартирі, у розмірі 100 грн.; меблеву стінку, вартістю 700 грн.; будівельний вагончик на земельній ділянці НОМЕР_6 в дачному товаристві «ІНФОРМАЦІЯ_3», вартістю 600 грн., а всього майна на загальну суму 2600 грн.
		Вирішуючи позовні вимоги про визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 права особистої приватної власності за кожним на ? частини земельної ділянки НОМЕР_5, кадастровий номер НОМЕР_2, яка розташована на території Микільської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області, загальною грошовою оцінкою угідь 88457 грн., на яку ОСОБА_3 26 серпня 2002 року видано Державний акт про право власності на земельну ділянку НОМЕР_4, суд дійшов висновку, що вони не підлягають задоволенню з таких підстав.
		Відповідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Заявляючи вказані вимоги позивач зазначав, що спірна земельна ділянка знаходиться в селі Золотарівка та була набута у 1995 році.
		На пропозицію надати суду докази щодо участі у придбані спірної земельної ділянки позивач ОСОБА_1 пояснив про відсутність у нього таких доказів.
		З пояснень відповідачки ОСОБА_3 щодо вказаних позовних вимог випливає, що 08 червня 2000 року її батько ОСОБА_7 тяжко захворів, та знаходячись у лікарні передав їй право на земельну частку (пай), посвідчене сертифікатом від 26 вересня 1997 року, що підтверджується договором купівлі-продажу права на земельну частку (пай), який підписано в Світловодській ЦРЛ та посвідчено нотаріусом. Для придбання вказаного права на земельну частку (пай) їй подарувала грошові кошти 100 грн. її сестра ОСОБА_8
		В судовому засіданні встановлено, що відповідачка ОСОБА_3 та її сестра ОСОБА_8 є доньками ОСОБА_7 (а.с.103-108).
		З договору купівлі-продажу права на земельну частку (пай) від 08 червня 2000 року видно, що ОСОБА_7 продав, а ОСОБА_3 купила за 100 грн. право на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом від 26 вересня 1997 року, площею 5,17 га в умовних кадастрових гектарах, розташованого в Агрофірмі «ІНФОРМАЦІЯ_2» в АДРЕСА_2. Вказаний Договір підписано в Світловодській Центральній районній лікарні в зв'язку з хворобою продавця та посвідчено державним нотаріусом Світловодської районної державної нотаріальної контори (а.с.109).
		З копій договорів дарування грошових коштів №1 і №2 від 08 червня 2000 року видно, що ОСОБА_8 подарувала ОСОБА_3 грошові кошти по 50-ть грн., всього 100 грн., для сплати коштів за договором купівлі-продажу права на земельну частку (пай), та купівлі у їх батька ОСОБА_7 спадщини у зв'язку з тяжкою хворобою останнього на виконання його волі (а.с.110,111).
		Дійсність вказаних договорів позивачем не спростовано, а тому суд визнає їх належними до допустимими доказами, які доводять обґрунтованість заперечень відповідачки.
		З Державного акту на право приватної власності на землю від 26 серпня 2002 року видно, що ОСОБА_3 на підставі розпорядження голови Світловодської райдержадміністрації від 22 березня 2002 року передано у приватну власність земельну ділянку НОМЕР_5, площею 5,50 гектарів, кадастровий номер НОМЕР_2, яка розташована на території Микільської сільської ради (а.с.112).
		Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснила, що дійсно її батько ОСОБА_7, будучи тяжко хворим, та знаходячись у Світловодській центральній лікарні з метою недопущення спору між своїми доньками щодо поділу спадщини, розпорядився передати у власність ОСОБА_3 земельну частку (пай). За порадою юристів таку передачу вони оформили договором купівлі-продажу за подаровані нею сестрі грошові кошти. Для придбання вказаного права вона передала згідно двох письмових договорів від 08 червня 2000 року своїй сестрі ОСОБА_3 в дар по 50 грн., всього сто грн. для сплати коштів за договором купівлі-продажу права на земельну частку (пай) та купівлі у ОСОБА_7 спадщини у зв'язку з його тяжкою хворобою та на виконання його волі.
		Відповідно до ч.1 ст.24 КпШС України майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку спадкування, є власністю кожного з них, тобто є роздільним а не спільним майном.
		В судовому засіданні відповідачкою ОСОБА_3 доведено, що у червні 2000 року вона у свого батька одноособово придбала право на земельну частку (пай) за власні грошові кошти, одержані нею в дар від своєї сестри ОСОБА_8 Відповідачка суду довела, що метою придбання вказаної земельної ділянки був обраний її батьком спосіб розпорядження спадщиною, а не створення спільного майна подружжя.
		Суд вважає, що ОСОБА_3 фактично одержала в дар право на земельну частку (пай) від свого батька. На підставі набутого у вказаний спосіб у роздільну приватну власність права на земельну частку (пай), відповідно до положень Земельного законодавства України, ОСОБА_3 одержала у приватну власність земельну ділянку сільськогосподарського призначення НОМЕР_5, площею 5,50 гектарів, кадастровий номер НОМЕР_2, яка розташована на території Микільської сільської ради Світловодського району. Вказану земельну ділянку вона здає в оренду.
		Як визначено у правовій позиції Верховного Суду України, яка сформована в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 03 червня 2015 року у справі № 6-38цс15, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна.
		Отже, застосовуючи ст.60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
		Тобто критеріями, за якими спірному набутому майну можна надати режим спільного майна, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий режим спільної власності подружжя.
		Тільки в разі встановлення цих фактів і визначення критеріїв норма ст.60 зазначеного Кодексу вважається застосованою правильно.
		З вказаного слідує, що суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого подружжям у шлюбі, необхідно встановити також обставини, що спірне майно придбавалось сторонами внаслідок спільної праці або за спільні кошти, та метою придбання майна було створення спільної власності подружжя.
		Позивач ОСОБА_1 в суді не надав доказів, про свою участь у придбанні ним спірної земельної ділянки, не довів, що метою придбання земельної ділянки було створення спільного сумісного майна подружжя, що вказує, що він не довів свої позовні вимоги, тому суд визнає, що спірна земельна ділянка не є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, а тому поділу не підлягає, а відтак в задоволенні позову ОСОБА_1 в частині визнання права власності на 1/2 частку цієї земельної ділянки належить відмовити.
		Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання за відповідачкою ОСОБА_3 права особистої приватної власності на гараж НОМЕР_3 в гаражному товаристві «ОСОБА_9», вартістю 15000 грн., суд дійшов висновку, що вони не підлягають задоволенню з таких підстав.
		Відповідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		На пропозицію надати суду докази щодо участі у придбані спірного гаражу позивач ОСОБА_1 пояснив про відсутність у нього таких доказів.
		З пояснень відповідачки ОСОБА_3 щодо вказаних позовних вимог випливає, що гараж НОМЕР_3 в гаражному кооперативі «ОСОБА_9» у шлюбі нею з ОСОБА_1 не набувався, отже не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Вказаний гараж купив та користується її син ОСОБА_6, який є членом гаражного кооперативу з 2001 року. Вказаний гараж відповідачка не визнає спільною сумісною власністю подружжя, та незгідна з вимогами ОСОБА_1 про виділ їй в порядку поділу майна подружжя та визнання за нею права власності на вказаний гараж.
		В судовому засіданні третя особа ОСОБА_6 пояснив, що перед службою в армії на одержані в дар від бабушки гроші у 2001 році він придбав металевий гараж НОМЕР_3 в гаражному кооперативі «ОСОБА_9», та став членом вказаного кооперативу. Гараж він використовував для зберігання автомобіля «Москвич». З позовними вимогами ОСОБА_1 про визнання за його мамою ОСОБА_3 в порядку поділу майна подружжя права власності на гараж НОМЕР_3 в ГК «ОСОБА_9» він незгідний, оскільки він є власником вказаного гаражу, а позивач ОСОБА_1 не купував гараж, і не є його власником.
		Судом досліджено надані третьою особою ОСОБА_6 докази: довідка №8 від 11.11.2015 р. Гаражно-будівельного кооперативу «ОСОБА_9» про те, що ОСОБА_6 є членом ГБК «ОСОБА_9» з 11 грудня 2005 року та з вказаного часу користується гаражем НОМЕР_3 в ГБК «ОСОБА_9», членський білет члена ГБК «ОСОБА_9» ОСОБА_10 від 11.12.2005 року як користувача гаража НОМЕР_3 (а.с.52,53,71,195).
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не є членами ГБК «ОСОБА_9», і не є власниками спірного гаражу.
		Належним користувачем вказаного гаражу є третя особа ОСОБА_6
		Оскільки позивачем не доведено достовірними, належними та допустимими доказами набуття у спільну сумісну власність подружжя гаражу НОМЕР_3 в гаражному кооперативі «ОСОБА_9», тому відсутні правові підстави для задоволення його позовних вимог в цій частині, так як вказаний гараж не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, отже поділу не підлягає.
		Вирішуючи позовні вимоги щодо визнання за ОСОБА_1 права особистої приватної власності на - будівельні матеріали, обладнання, які були використані при створенні гаражу НОМЕР_1 у гаражному товаристві «ІНФОРМАЦІЯ_1», вартістю 20165 грн., суд дійшов висновку, що вони не можуть бути задоволені з таких підстав.
		Судом досліджено надані позивачем докази: заяви ОСОБА_1 на генерального директора СПТОВ «Світловодськпобут» від 28.04.2010 р., 29.04.2010 р., 12.05.2010 р., 27.05.2010 р., 02.-06.2010 р. на виписку в рахунок заробітної плати автокрану, екскаватора та вантажівок, калькуляції на транспортні послуги для замовника ОСОБА_1, товарний чек від 03.04.2010 року на придбання ОСОБА_1 листа та угла у ФОП ОСОБА_15 (а.с.9-19,216).
		За клопотанням позивача допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що 10 років був підлеглим у ОСОБА_1 На прохання ОСОБА_1 він приймав участь весною 2010 році у будівництві гаражу в кооперативі «ІНФОРМАЦІЯ_1». ОСОБА_1 будував фундамент з блоків, наймав кран зі своєї роботи, 2-3 рази завозив цеглу. Разом з ним працювали ОСОБА_17 і ОСОБА_18. Привозив плити ОСОБА_10, ворота варив ОСОБА_16. На будівництві гаражу активно приймав участь ОСОБА_6, який клав цеглу, мішав бетон, возив своєю машиною воду. Дружина ОСОБА_1 - ОСОБА_3 готувала для будівельників їжу, а ОСОБА_1 з ними розраховувався грошима за роботу. Працювали по вихідним.
		Свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що робив кладку при будівництві гаражу ОСОБА_1 весною 2010 року. Дружина ОСОБА_1 готувала та приносила їжу. Техніку для будівництва замовляв ОСОБА_1, він і розраховувався за роботу. ОСОБА_6 також був на будівництві, привозив воду.
		Свідок ОСОБА_13 суду пояснив, що у відпустці у 2010 році на прохання ОСОБА_1 він 2 рази приходив на стройку гаражу. ОСОБА_3 робочим приносила їжу. Він получив за роботу 100 грн. від ОСОБА_1, носив цеглу, робив раствор.
		У постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 27 травня 2015 р. у справі № 6-159цс15 сформовано правовий висновок про те, що визнання права власності на об'єкт незавершенного будівництва, не прийнятого в експлуатацію, в судовому порядку нормами ЦК України чи іншими нормативними актами не передбачено.
		Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Статтями 58 та 59 ЦПК України визначені вимоги щодо належності та допустимості доказів, а саме нормами вказаних статей передбачено, що сторонни мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень, суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Аналізуючи надані позивачем докази, якими він обґрунтовує свої вимоги з точки зору їх належності та допустимості, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази не доводять, що він у встановленому законом порядку одержав земельну ділянку для будівництва на території ГК «ІНФОРМАЦІЯ_1» гаражу НОМЕР_1, та дозвіл на будівництво спірного гаражу, який є об'єктом незавершеного будівництва.
		На пропозицію надати суду докази щодо переліку, кількості та вартості придбаних будівельних матеріалів і обладнання, які були використані при створенні гаражу НОМЕР_1 у гаражному товаристві «ІНФОРМАЦІЯ_1», позивач ОСОБА_1 пояснив про відсутність у нього таких доказів, крім товарного чеку на придбання металевого листа для виготовлення гаражних воріт.
		З пояснень відповідачки ОСОБА_3 щодо вказаних позовних вимог випливає, що гараж НОМЕР_1 в гаражному кооперативі «ІНФОРМАЦІЯ_1» у 2010 році побудували її сини ОСОБА_4 та ОСОБА_6 Гаражем користується її син ОСОБА_4, який є членом гаражного кооперативу. Вказаний гараж не визнає спільною сумісною власністю подружжя.
		В судовому засіданні третя особа ОСОБА_4 зі своїм представником пояснив, що у 2009 році його прийняли в члени гаражного кооперативу «ІНФОРМАЦІЯ_1», та надали земельну ділянку на якій він у 2010 році побудував, з допомогою свого брата ОСОБА_6 гараж НОМЕР_1. Вказаним гаражем він особисто користується, та сплачує в кооператив членські внески. Для будівництва гаражу він купував будівельні матеріали, та за місцем своєї роботи в СПТОВ «Світловодськпобут» він виписував техніку: екскаватор, кран, вантажівки. З позовними вимогами про визнання за ОСОБА_1 права власності на будівельні матеріали, використані для будівництва гаражу НОМЕР_1, він незгідний, так як позивач ОСОБА_1 не приймав участі у будівництві гаражу, і не є його власником.
		Судом досліджено надані третьою особою ОСОБА_4 докази: довідка від 02.11.2015 р. голови Гаражного кооперативу «ІНФОРМАЦІЯ_1» про те, що ОСОБА_4 є членом ГК «ІНФОРМАЦІЯ_1» по АДРЕСА_4, та має гараж НОМЕР_1, розрахункова книжка члена гаражного кооперативу «ІНФОРМАЦІЯ_1» ОСОБА_4, як користувача гаража НОМЕР_1, та інші документи (а.с. 55,56,72,165-170,194).
		На підставі вказаних доказів встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не є членами ГБК «ІНФОРМАЦІЯ_1», і не є його власниками.
		Належним користувачем вказаного гаражу є третя особа ОСОБА_4
		В судовому засіданні третя особа ОСОБА_6 пояснив, що дійсно він допомагав своєму братові ОСОБА_4 будувати у 2010 році гараж в кооперативі «ІНФОРМАЦІЯ_1».
		Допитаний за клопотанням третьої особи ОСОБА_4 свідок ОСОБА_14 суду пояснив, що у 2009-2010 роках працював головою гаражного кооперативу «ІНФОРМАЦІЯ_1». ОСОБА_4 та його брата ОСОБА_6 він знає давно. На їх звернення правлінням ГК «ІНФОРМАЦІЯ_1» було виділено місце земельну ділянку під будівництво гаражу. ОСОБА_4 написав заяву в кооператив, і йому виділили землю на правлінні кооперативу. На вказаній земельній ділянці ОСОБА_4 побудував гараж. На будівництві гаражу був лише ОСОБА_4, ОСОБА_1 не було. Гараж будували два брата ОСОБА_4 та їх мати.
		На підставі досліджених доказів вбачається, що у будівництві спірного гаражу приймали участь позивач ОСОБА_1, відповідач ОСОБА_3 та її повнолітні сини - треті особи ОСОБА_4 та ОСОБА_6, які на час будівництва гаражу не були членами сім'ї подружжя.
		Відповідно до положень ч.1 ст.355, ч.1,ч.2 ст.369 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Співвласники майна. що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. 
		Позивач не пред'являв позовні вимоги до третіх осіб щодо здійснення права спільної сумісної власності, і такі вимоги не можуть бути вирішені у справі про розподіл майна подружжя.
		Оскільки позивачем не доведено, що ним особисто придбано будівельні матеріали, обладнання, які були використані при створенні гаражу НОМЕР_1 у гаражному товаристві «ІНФОРМАЦІЯ_1», на загальну вартість 20165 грн., тому відсутні правові підстави для задоволення його позовних вимог в цій частині, так як вказаний гараж не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, отже поділу не підлягає.
		Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
		Позивач сплатив при зверненні до суду з позовною заявою судовий збір в сумі 587,65 грн.
		В зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог судові витрати слід присудити позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
		На підставі викладеного, керуючись статтями 22,24,28 КпШС України, статтями 57, 60-63, 69-71 СК України статтями 3, 10, 11, 27, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
		В И Р І Ш И В:
		Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 рухоме майно: - холодильник «Норд», вартістю 1700 грн.; - бойлер, вартістю 600 грн.; - стіл-книжка, вартістю 300 грн.; - кухонні шафи 2 штуки, вартістю 400 грн.; килим, вартістю 200 грн.; дерев'яну раму на лоджії зі склом, вартістю 600 грн.; вартість ремонту в квартирі, у розмірі 100 грн.; меблеву стінку, вартістю 700 грн.; - будівельний вагончик на земельній ділянці НОМЕР_6 в дачному товаристві «ІНФОРМАЦІЯ_3», вартістю 600 грн.
		В порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя виділити ОСОБА_1 в натурі таке майно: - холодильник «Норд», вартістю 1700 грн.; - бойлер, вартістю 600 грн.; - стіл-книжку, вартістю 300 грн., на загальну суму 2600 грн.
		В порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя виділити ОСОБА_3 в натурі таке майно: кухонні шафи 2 штуки, вартістю 400 грн.; килим, вартістю 200 грн.; дерев'яну раму на лоджії зі склом, вартістю 600 грн.; вартість ремонту в квартирі, у розмірі 100 грн.; меблеву стінку, вартістю 700 грн.; будівельний вагончик на земельній ділянці НОМЕР_6 в дачному товаристві «ІНФОРМАЦІЯ_3», вартістю 600 грн., на загальну суму 2600 грн.
		У решті позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 відмовити.
		Судові витрати присудити позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
		     Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
		     Суддя підпис Згідно з оригіналом
		Суддя Світловодського
		міськрайонногосуду                              Ю.С. Мельничик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...