Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 908/306/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Договори перевезення, у тому числі при:; Пошкодження, втрати, псування вантажу; З них при перевезенні залізницею.
Надіслано для оприлюднення: 25.04.2016. Зареєстровано: 26.04.2016. Забезпечено надання загального доступу: 28.04.2016.
Дата набрання законної сили: 27.09.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 номер провадження справи  12/10/16
		     
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		18.04.2016                                                                 Справа №  908/306/16
		 
		Суддя Господарського суду Запорізької області Смірнов О.Г.,
		За участю секретаря судового засідання Бамбизова М.Л., 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/306/16
		 
		за позовом: Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Південно-Західна залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця, м. Київ
		до відповідача: Приватного підприємства ВЄНОМЄТ МЕТАЛ, м. Запоріжжя
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Державне підприємство Нігинський карєр, с. Сахкамінь
		про стягнення 944569,63 грн.
		 
		за участю представників:
		від позивача   ОСОБА_1, довіреність від 18.12.2015 року 
		від відповідача  ОСОБА_2, довіреність від 15.02.2016 року 
		від третьої особи  не зявився
		 
		Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.03.2016 року за клопотанням представника відповідача строк розгляду справи був продовжений на підставі ст. 69 ГПК України на пятнадцять календарних днів до 17.04.2016 року.
		З метою усунення суперечностей у доводах та доказах сторін, у судовому засіданні 15.04.2016 року згідно вимог ст. 77 ГПК України була оголошена перерва до 18.04.2016 року, без винесення процесуального документу суду, за наслідком якого був складений протокол відповідно до вимог ст. 811 ГПК України.
		СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство Українська залізниця в особі регіональної філії Південно-Західна залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Приватного підприємства ВЄНОМЄТ МЕТАЛ про стягнення заборгованості за користування вагонами в сумі 743621,16 грн., пені в сумі 157144,97 грн., трьох процентів річних в сумі 11123,75 грн., інфляційних витрат в сумі 3718,10 грн. за договором про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги № 2036 від 21.08.2014 року, що разом складає 915607,98 грн.
		15.02.2016 року на адресу суду від відповідача у справі надійшли три клопотання в порядку приписів ст. 38 ГПК України, в яких останній просить витребувати у позивача  ПАТ Українська залізниця в особі регіональної філії Південно-Західна залізниця наступні документи:
		- положення про регіональну філію Південно-Західна залізниця ПАТ Українська залізниця, мотивуючи вказане клопотання необхідністю вирішення питання щодо можливості вказаної філії здійснювати повноваження позивача у даній справі; 
		- зведений акт оцінки майна Державного територіально-галузевого обєднання «Південно-Західна залізниця», що вноситься до статутного капіталу товариства, з розкриттям складу зобовязань, які були передані новому кредитору - ПАТ Українська залізниця, мотивуючи вказане клопотання необхідністю визначення питання щодо передачі зобовязань Державного територіально-галузевого обєднання «Південно-Західна залізниця» у вигляді плати за простій вагонів відповідача до статутного капіталу ПАТ Українська залізниця та для вирішення питання щодо можливості складання акта звірки з позивачем;
		- акти про затримку вагонів форми ГУ-23а, які повинен був скласти позивач у випадках простоїв вагонів, що належать відповідачу, на станції Нігин у періоді, що вказаний у позовній заяві, мотивуючи вказане клопотання не наданням позивачем до позову вказаних актів;
		- Інструкцію про порядок дії працівників Південно-Західної залізниці під час оформлення матеріалів на затримку вагонів на підходах до станції призначення (вивантаження), затверджену розпорядженням від 01.03.2011 року № НЗ-1-1/18, обґрунтовуючи вказане клопотання неможливістю здійснення перевірки правильності розрахунку плати за простої вагонів відповідача без перевірки відповідності дій працівників залізниці при оформленні матеріалів про затримку вагонів вимогам вищезазначеної інструкції.
		Так, в процесі розгляду даної справи позивачем було надано до матеріалів справи документи, які відповідач просив витребувати у позивача в порядку приписів ст. 38 ГПК України, а саме: положення про регіональну філію Південно-Західна залізниця ПАТ Українська залізниця (том 3, а.с. 21-34), передавальний акт від 31.07.2015 року та заключний передавальний акт від 01.12.2015 року (том 3, а.с. 68-75) та  Інструкція про порядок дії працівників Південно-Західної залізниці під час оформлення матеріалів на затримку вагонів на підходах до станції призначення (вивантаження), затверджену розпорядженням від 01.03.2011 року № НЗ-1-1/18 (том 2, а.с. 23-25).
		16.02.2016 року до суду від позивача надійшов лист № ДНЮ-3-02-7-17/2 від 15.02.2016 року, за змістом якого останній надсилає на виконання ухвали суду нормативне обґрунтування позову, накопичувальні картки, копії наказів на затримку вагонів та на відновлення руху, виписки з книги оповіщень, судову практику. При цьому зазначає, що листування з відповідачем по суті спору не проводилось з підстав його не перспективності, оскільки дана позовна заява вже четверта до господарського суду Запорізької області. Разом з тим вказує, що заявлена сума позовних вимог на даний час не відшкодована та не сплачена.
		Безпосередньо під час судового засідання 16.02.2016 року представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про залучення у справі третьої особи на стороні відповідача  Державного підприємства Нігинський карєр. В обґрунтування вказаного клопотання вказує, що у 2015 році між ним та Державним підприємством Нігинський карєр були укладені договори купівлі-продажу, за умовами яких останнє зобовязалося поставити відповідачу вапняки флюсові для сталеплавильного та феросплавного виробництва залізничним транспортом. При цьому зазначає, що залізничні підїзні колії, які використовуються при відвантаженні вапняків флюсових знаходяться у користуванні Державного підприємства Нігинський карєр, з яким Державним територіально-галузевим обєднанням «Південно-Західна залізниця» були укладені договори про експлуатацію залізничної підїзної колії та на подачу та забирання вагонів. Тому вважає, що для встановлення дійсних причин затримки вагонів відповідача на станції Нігин упродовж липнявересня 2015 року необхідно залучити у якості третьої особи  Державне підприємство Нігинський карєр.
		Вказане клопотання задоволено судом про що свідчить винесена ухвала від 24.03.2016 року, згідно з якою на підставі ст. 27 ГПК України до участі у справі залучено Державне підприємство Нігинський карєр в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
		14.03.2016 року на адресу суду від відповідача надійшли заперечення щодо позовних вимог згідно приписів ст. 22 ГПК України, в яких останній зазначає наступне:
		- позивач посилається як на правові підстави для своїх позовних вимог на положення ст. 119 Статуту залізниць України, однак не звернув увагу не те, що у частині 2 цієї статті мова йде  про затримку вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження, тоді як позивач стверджує, що вагони, які належать відповідачу, подавалися для навантаження;
		- вважає, що позивач помилково застосовує положення ст. 119 Статуту залізниць України до правовідносин, що виникли між позивачем та відповідачем при виконанні договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги № 2036 від 21.08.2014 року;
		- обґрунтовуючи позовні вимоги позивач послався на наявні в матеріалах справи акти загальної форми, складені залізницею, при цьому в цих актах зазначено, що вагони на станції призначення затримані в очікуванні під вантажні операції «… з вини клієнта…», втім про якого саме клієнта йдеться в актах не зазначено;
		- вказує, що залізнична підїзна колія, на яку мали подаватися спірні порожні вагони, належить не відповідачу, а Державному підприємству Нігинський карєр, з яким позивачем був укладений договір про експлуатацію залізничної підїзної колії № 899 від 05.05.2009 року, і саме в цьому договорі врегульовані питання порядку подачі на підїзну колію та забирання з неї усіх вагонів, часу перебування вагонів на підїзній колії під вантажними операціями, порядку та обсягу послуг, які має сплачувати власник цієї колії залізниці;
		- згідно з п. 16 договору про експлуатацію залізничної підїзної колії № 899 від 05.05.2009 року визначено, що плату за користування вагонами сплачує саме власник колії, що повністю кореспондується із приписами ст. 73 Статуту залізниць України, за якою відповідальність перед залізницею за користування вагонами контрагентом несе підприємство, якому належить підїзна колія;
		- позивач не довів, що спірні вагони затримувались саме через зайнятість колії вагонами відповідача, що свідчить про недоведеність вини відповідача у затримці вагонів;
		- відповідач не є власником підїзної колії ДП Нігинський карєр, не має укладеного договору про експлуатацію залізничної підїзної колії, тому взагалі не має можливості впливати на процес звільнення вантажного фронту;
		- жодних доказів неприйняття, або відмови від прийняття з боку відповідача поїздів, вагонів або вантажів позивач суду не надав;
		- згідно з п. 11 договору між відповідачем та залізницею існує система електронного документообігу з використанням компютерної системи позивача, так за даними архіву вказаної системи документообігу у липні 2015 року ПП «ВЄНОМЕТ МЕТАЛ» заявило та погодило із залізницею перевезення 1310 вагонів, а фактично було перевезено 880 вагонів, у серпні 2015 року заявило та погодило із залізницею перевезення 1497 вагонів, а фактично було перевезено 935 вагонів, у вересні 2015 року заявило та погодило до перевезення 750 вагонів, а фактично було перевезено 422 вагони;
		- невиконання плану перевезень вантажів у липні, серпні та вересні 2015 року було наслідком дій або бездіяльності з боку залізниці, тому ПП «ВЄНОМЕТ МЕТАЛ» не може нести відповідальність за невиконання взятих Державним територіально-галузевим обєднанням «Південно-Західна залізниця» на себе зобовязань;
		- відповідач як власник вагонів та вантажоодержувач є учасником виробничо-технологічного процесу перевезення вантажів, але практично не має можливості впливати  процес перевезення вантажів;
		- матеріали справи та надані позивачем докази не містять доказів наявності вини відповідача у затримці вагонів, а навпаки, свідчать про неможливість відповідача впливати на виробничо-технологічний процес перевезення вантажів, дотримання якого в першу чергу залежить від дії або бездіяльності позивача як перевізника;
		- свою господарську діяльність ПАТ «Українська залізниця» почала з 01.12.2015 року, тому незрозуміло чому позивач звертається до суду з вимогами щодо стягнення з відповідача плати за користування вагонами, яка на його думку виникла у серпні та вересні 2015 року;
		- до звернення до господарського суду з позовом ПАТ «Українська залізниця» не повідомляла боржнику про заміну кредитора і не надавала докази переходу до нового кредитора прав у зобовязанні, тому відповідач має право не виконувати це зобовязання;
		- відповідач не погоджував плату за користування вагонами, яка зазначена у відомостях, що складалися залізницею у спірний період у звязку з численними порушеннями порядку оформлення вище зазначених відомостей, допущених з боку залізниці;
		- позивач зазначає, що акти про затримку вагонів форми ГУ-23а та акти загальної форми ГУ-23 є підставами для складання відомостей плати за користування вагонами форми ГУ-46, однак в порушення цієї вимоги одні й ті ж акти були підставами для складання різних відомостей плати за користування вагонами форми ГУ-46;
		- в деяких відомостях взагалі відсутні акти, на які посилається позивач як на підстави їх складання або невідомими особами здійснені виправлення;
		- до матеріалів справи додана копія інформації по відомості плати за користування вагонами № 17080725/17080725, згідно з якою нараховано 28209,3 грн., в той же час згідно з відомістю № 17080725 за користування тими ж вагонами, що вказані у вищезазначеній інформації, нараховано 2548,00 грн.;
		- невідповідність наданих позивачем доказів вимогам чинного законодавства України та дійсності свідчить про необґрунтованість позовних вимог позивача, а також недоведеність з його боку розміру плати за користування вагонами, яку він намагається стягнути з відповідача. Просить відмовити позивачу в позові повністю.
		Безпосередньо в судовому засіданні 15.03.2016 року представник позивача надав суду разом із супровідним листом для долучення до матеріалів справи договір № 899 та заявку (угоду).
		24.03.2016 року на адресу суду від позивача у справі надійшов лист № ДНЮ-3-02-7-36/2 від 22.03.2016 року, згідно з яким останній надає на виконання ухвали суду витребувані документи для долучення їх до матеріалів справи. Разом із документами представник позивача надав письмові пояснення на заперечення відповідача в порядку приписів ст. 22 ГПК України, в яких зазначає наступне:
		- коментар відповідачем ст. 119 Статуту залізниць України, викладений у п. 1 заперечення, є не вірним, оскільки останній зосереджує увагу лише на ч. 2 ст. 119, лишивши поза увагою ч. 1 де чітко вказано, що за користування вагонами залізниці вантажоодержувачами вноситься плата;
		- доводи відповідача щодо не зазначення позивачем у ОСОБА_2 загальної форми повної назви клієнта, з вини якого відбулася затримка, є не переконливими, оскільки у зазначених відповідачем та інших актах вказано номери вагонів, прізвище та ініціали начальника
		залізничного цеху клієнта (ОСОБА_3А.), підпис останнього, а тому зазначати повну назву клієнта є недоцільним та зайвим, більше того, Правила користування вагонів дослівно вказане робити не зобов'язують;
		- викладені у запереченні доводи щодо не  належності відповідачу під'їзних колій кар'єра і неспроможності нести відповідальність, є також необґрунтованими, оскільки останнім укладено тристоронню Угоду і 29.06.2015 року подано та підписано Заявку про зобов'язання виконувати умови Договору № 899 від 29 квітня 2015 року, укладеного між Південно - Західною залізницею та ДП «Нігинський кар'єр»;
		- відповідач замовляє і орендує вагони, власниками яких є ТОВ «Лемтранс», ПрАТ «Укренерготранс», ТОВ «Укррейл Лоджистікс» та інші, власники вагонів із різних причин не виконують вимоги відповідача щодо поставки замовленої кількості вагонів, тобто подають  меншу кількість, тому і відбувається невиконання плану перевезень вантажів, про яке говориться у запереченні, тому яка кількість вагонів надходить на адресу клієнта, таку кількість залізниця подає та зобов'язана надати замовнику і не вправі їх переадресувати або віддати іншому клієнту;
		- зазначені у запереченні вимоги п. 5.6. «Правил експлуатації власних вантажних вагонів», затверджених наказом  Міністерства  інфраструктури України №17 від 29.01.2015 року, стосуються вантажних вагонів, власником яких є залізниця, керування рухом та розпорядження вантажними вагонами, які належать на праві власності підприємствам і організаціям, здійснюється власниками, тому отримавши в оренду від власників вантажні вагони, відповідач регулює порядок, обсяги та напрямок їх транспортування, а тому приймає участь, є учасником  і  впливає на виробничо-технологічний процес перевезення вантажів;
		- доводи про неповідомлення відповідача про заміну кредитора є неправдивими, оскільки 03.12.2015 року відповідачем укладено та підписано Додаткову угоду № 1 до Договору від 21.08.2014 року № 2036 про організацію перевезень вантажів та проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, в якій Приватним підприємством «Вєномєт Метал» визнано ПАТ «Українська залізниця», згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 року № 200, правонаступником ДТГО «Південно - Західна залізниця» та погоджено нові реквізити і рахунки;
		- твердження відповідача щодо допущених позивачем чисельних порушень порядку оформлення відомостей є безпідставними, оскільки за основу складання відомості плати за користування вагонами першою береться Пам'ятка про забирання вагонів залізницею із зазначенням числа, місяця, години та хвилини, забирання навантаженого вагону, надалі, у зворотному напрямку вираховується час користування вагоном з початку затримки, з часу зазначеного у ОСОБА_2 загальної форми ГУ-23 або у ОСОБА_2 про затримку вагонів ГУ-23а, тому номери вказаних актів повторюються у декількох відомостях і це не є порушенням порядку оформлення останніх;
		- виробничо-технологічний процес залізниці передбачає складання Відомостей в автоматизованому режимі, згідно бази даних АРМ ПЗ, а тому вказаною базою не передбачено відображення у Відомостях номерів ОСОБА_2 про затримку вагонів форми ГУ-23а, тобто складених на підходах, крім того, вказаний автоматизований режим в окремих випадках не враховує всіх зазначених у базі даних, тому виникає необхідність виправлення помилок в ручному режимі з подальшим складанням на оргтехніці окремої відомості також в ручному режимі. Разом з тим вказує, що пеня нарахована по кількості днів з 02.08.2015 року (день складання першої відомості, ознайомлення з цією відомістю відповідача та повідомлення останньому про наявну заборгованість) по 30.01.2016 року (день звернення до суду з позовною заявою), що становить 182 дні.
		Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.03.2016 року на підставі ст. 27 ГПК України залучено до участі у справі Державне підприємство Нігинський карєр в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
		05.04.2016 року на електронну адресу суду від третьої особи надійшли клопотання про перенесення розгляду справи на іншу календарну дату, яке мотивоване необхідністю часу для підготовлення і надання належних пояснень. Разом з тим від третьої особи також надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.
		До суду від відповідача надійшли додаткові заперечення щодо позовних вимог згідно ст. 22 ГПК України, в яких останній зазначає наступне:
		- Жмеринська дирекція залізничних перевезень регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Українська залізниця» звернулося до ПП «Вєномет Метал» з актом звіряння розрахунків за користування вагонами впродовж липня  вересня 2015 року, втім вважає, що відсутні підстави для його підписання;
		- вказані в акті звіряння розрахунків, наданого ПАТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця», розрахункові документи не відображені в особовому рахунку ПП «Вєномет-Метал», що передбачено умовами п. 3.3. Договору № 2036 від 21.08.2014 року, тому не можуть вважатися такими, що предявлені для сплати у встановленому Договором порядку;
		- відомості плати за користування вагонами не погоджені з боку ПП «Вєномет-Метал», тому суми плати, які в них вказані, не можуть вважатися зобовязаннями ПП «Вєномет-Метал»;
		- в акті звіряння відсутні акти, які підтверджують списання коштів з особистого рахунку ПП «Вєномет-Метал» за користування вагонами, згідно з якими підприємство розрахувалося за надані Залізницею послуги впродовж липня-вересня 2015 року;
		- жодна сума, яка вказані в акті звіряння розрахунків, не відповідає сумам, які вказані у відомостях плати за користування вагонами (контейнерами), доданих до позовної заяви;
		- вказує, що направив на адресу регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Українська залізниця» свій акт звірки взаєморозрахунків за користування вагонами впродовж липня-вересня 2015 року;
		- вважає, що суми плати за користування вагонами, які позивач намагається стягнути з нього в судовому порядку, не є зобовязаннями, які узгоджені сторонами Договору № 2036, та такими, що предявлені до сплати у встановленому Договором № 2036 порядку. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
		06.04.2016 року на адресу суду від відповідача надійшло клопотання згідно приписів ст. 41 ГПК України про проведення експертного дослідження з посиланням на ті обставини, що підставами для звернення з вимогами щодо стягнення суми боргу позивач вважає факти затримки вагонів відповідача на залізничній станції Нігин, а також на підходах до неї з причин, що залежать від вантажоодержувача, а саме по причині очікування звільнення вантажного фронту, а також неможливості приймання вагонів вантажовласником та відсутністю технічної можливості накопичення вагонів на станції призначення, які надалі після звільнення підїзних колій, направлені за призначенням. Вказує, що тобто позивач у своїй позовній заяві посилається на декілька причин затримки вагонів, але не зазначає у позові, які саме конкретні причини призвели до затримки вагонів у кожному випадку, зафіксованому позивачем. Вважає, що встановлення дійсних причин затримання вагонів можливе на підставі аналізу документів, які є у розпорядженні позивача та третьої особи  Державного підприємства «Нігинський карєр», але такий аналіз потребує знань у організації залізничних перевезень, тому наполягає, що для прийняття законного та обґрунтованого рішення необхідно провести експертне дослідження із залученням спеціалістів в області організації залізничних перевезень. Просить проведення експертного дослідження доручити експертам ВГО «Всеукраїнська спілка експертів оцінювачів», на розгляд та вирішення експертів поставити наступні питання:
		- з яких саме причин були затримані вагони, що належать відповідачу, на станціях Дунаївці, Ярмолинці, Гречани, Камянець  Подільський, Чорний Острів, Антоніни та Нігин у кожному конкретному випадку затримки вагонів, які зафіксовані позивачем упродовж липня  вересня 2015 року?;
		- чи повязані вищезазначені причини з діями або бездіяльністю відповідача при виконанні ним умов договору № 2036 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, укладеного між позивачем та відповідачем?». Просить зупинити провадження у справі на період проведення експертного дослідження.
		Розглянувши подане клопотання суд дійшов висновку, що фактично відповідач у ньому просить призначити проведення у справі судової експертизи, втім воно не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
		Відповідно до статті 1 Закону Про судову експертизу № 4038-ХІІ від 25.02.1994 року судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. 
		Частиною 1 ст. 41 ГПК України визначено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
		При цьому згідно з п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики призначення судової експертизи № 4 від 23.03.2012 року судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. 
		Разом з тим умовами п. 5 вказаної постанови Пленуму Вищого господарського суду України встановлено, що питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення. Отже, клопотання про призначення судової експертизи, заявлене стороною у справі, повинно ґрунтуватися на певних доводах з наданням відповідних доказів.
		Зі змісту клопотання відповідача вбачається, що останнє мотивовано необхідністю встановлення дійсних причин затримання вагонів, що належать відповідачу, на станціях Дунаївці, Ярмолинці, Гречани, Камянець  Подільський, Чорний Острів, Антоніни та Нігин, які зафіксовані упродовж липня  вересня 2015 року, та зясування обставин, з якими повязані вказані причини. Втім, при розгляді спору суд може самостійно встановити данні обставини, а тому  задоволенні клопотання відповідача слід відмовити з причин, зазначених у мотивувальній частині рішення. 
		До прийняття рішення у справі, а саме 15.04.2016 року, позивач звернувся до суду, згідно ст. 22 ГПК України, із заявою про збільшення позовних вимог, відповідно до якої збільшив розмір пені та інфляційних витрат, та просить стягнути з відповідача суму основного боргу 743621,16 грн., пеню в сумі 161694,37 грн., три проценти річних в сумі 10996,50 грн. та інфляційні витрати в сумі 28257,60 грн. При цьому позивач пояснює, що моментом виникнення грошового зобовязання відповідача необхідно вважати 04.08.2015 року, тобто перший день прострочки, оскільки першу відомість № 02080645 плати за користування вагонами складено 02.08.2015 року, після чого повідомлено про суму нарахувань представника ПП «Вєномет Метал» і надано наступний день 03.08.2015 року для отримання згоди та підписання відомості без зауважень. У випадку не підписання відомості або підписання останньої із зауваженнями, автоматизована система після 17 год. 00 хв. 03.08.2015 року висвітлює дану відомість як не проплочену. Пояснює, що нарахування штрафних санкцій здійснено по 30.01.2016 року включно.
		Судом прийнято до уваги, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог  (частина друга статті 22 ГПК України) слід розуміти збільшення або зменшення  суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога.
		З огляду на викладене, виходячи зі змісту раніше поданої позовної заяви, фактично відбулося збільшення розміру позовних вимог та формування нової ціни позову, в розумінні п. п. 3.10, 3.11. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду  України від 26 грудня 2011 року № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції. Таким чином, має місце нова ціна позову, заявлена позивачем в заяві про збільшення позовних вимог, з якої спір вирішується судом по суті, а саме вимоги про стягнення з відповідача:
		- основного боргу в сумі 743621,16 грн.,
		- пені в сумі 161694,37 грн., 
		- трьох процентів річних в сумі 10996,50 грн.,
		- інфляційних витрат в сумі 28257,60 грн.
		Разом з тим 15.04.2016 року на адресу суду від позивача надійшли пояснення згідно ст. 22 ГПК України та розрахунок штрафних санкцій. В поясненнях позивач зазначає, що відповідно до вимог п. 4 розділу 2 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України 15.03.1999 року № 113, відомості плати за користування вагонами мають підписуватися працівником станції і вантажовласником щоденно, тобто протягом доби. Вказує, що згідно з п.п. 1 п. 1 розділу Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та повязані з ними послуги, звітна доба на залізницях України встановлює термін з 17 годин 01 хвилин календарної доби до 17 години 00 хвилин наступної календарної доби. Пояснює, що першу відомість № 02080645 плати за користування вагонами складено 02.08.2015 року о 17 годині, після чого повідомлено про суму нарахувань представника ПП «Вєномет Метал» і надано звітну добу, наступний день 03.08.2015 року для отримання  згоди та підписання відомості без зауважень. Позивач зазначає, що у випадку не підписання відомості або підписання останньої із зауваженнями автоматизована система після 17 год. 00 хв. 03.08.2015 року висвітлює дану відомість як не проплачену, а у випадку не підписання  як прострочену, тому моментом виникнення грошового зобовязання відповідача, першим днем прострочки відповідно до листа ВГСУ від 13.07.2012 року № 01-06/908/2012 необхідно вважати 04.08.2015 року, тобто перший день, наступний за днем, коли зобовязання мало бути виконаним. При цьому вказує, що розрахунок пені проводиться по кожній відомості плати за користування вагонами окремо, а інфляційні витрати нараховуються з 04.08.2015 року (з першого дня прострочки) по 30.01.2016 року (день заявлення позову). Разом з тим пояснює, що різниця сум для сплати у відомості № 05080657 та у інформації по відомості виникла внаслідок неврахування автоматизованою системою 1 (однієї) години затримки вагонів на підходах, тому виникла необхідність коригування відомості вручну. Також зазначає, що відповідно до вимог п.п. 3 п. 56 Інструкції з ведення станційної комерційної звітності, затвердженої наказом УЗ від 04.06.2003 року № 147-Ц нумерація відомостей починається з початку року окремо для кожного відправника (одержувача) і складається: перші чотири цифри означають число та місяць, інші  порядковий номер відомості. Тому відомість № 10080671а складена 10.08.2015 року, про що свідчать перші чотири цифри у номері відомості. Разом з тим вказує, що розбіжності в сумах у відомості № 17080725 відбулися із-зі збою автоматизованої системи, а тому оператори провели коригування та склали в ручному режимі інформацію по відомості, де відобразили дійсний час затримки вагонів і належну до сплати суму за користування. Також зазначає, що вказана відомість була надрукована повторно 03.09.2015 року, оскільки раніше виготовлені 17.08.2015 року екземпляри були на неякісному причеті, а тому читати їх було важко. Поряд з цим пояснює, що у відомості № 17080729 відбулися виправлення в ручному режимі загальної суми плати за користування вагонами, оскільки автоматизована система не врахувала час 272 год. 46 хв. затримки двох вагонів № 53542882, 67052407 на підходах до станції Нігин відповідно до акту ГУ-23а № 13. При цьому зазначає, що відомість № 20080747а плати за користування вагонами виготовлена та надрукована 20.08.2015 року автоматизованою системою АС ПЗПК на суму 3665,90 грн., коригуванню остання не піддавалась, а тому  інформація по відомості не складалась. Також вказує, що відповідно до вимог п. 9.1. розділу 9 Технології формування та обробки електронних документів Автоматизованої системи обліку роботи підїзних колій прийомоздавальником станції одними з основних технологічних операцій формування та обробки відомості форми ГУ-46 є її коригування та видалення, коригуванню підлягають дані по вагонах (час користування, суми плати). Після коригування відомості за основу для стягнення плати підлягає інформація по відомості плати за користування вагонами.
		Безпосередньо в судовому засіданні 15.04.2016 року представник відповідача надав суду із супровідним листом докази для долучення їх до матеріалів справи.
		15.04.2016 року на адресу суду від третьої особи у справі надійшли пояснення в порядку ст. 22 ГПК України, в яких остання зазначає наступне:
		- відповідно до заявки (угоди) від 29.06.2015 року між начальником станції Нігин ПЗЗ та ПП «Вєномет Метал» узгоджено, що вагони, які будуть прибувати протягом  часу з 01.07.2015 року по 31.12.2015 року на адресу ПП «Вєномет Метал» для навантаження вантажу вапняків для флюсування, каменю вапнякового технологічного слід подати на підїзну колію ДП «Нігинський карєр»;
		- відповідач підтвердив, що зобовязується виконувати умови договору про експлуатацію підїзної колії № 899 від 29.04.2015 року між залізницею та ДП «Нігинський карєр», а також підтвердив, що розрахунки за подачу  забирання вагонів, маневрову роботу, користування вагонами будуть проводитись власником вантажу, а саме ПП «Вєномет Метал» та у відповідності до умов вищезазначеного договору;
		- вказує, що заявка (угода) підписана директором ПП «Вєномет Метал» ОСОБА_3 та відповідач ознайомлений про відповідальність при затриманні його вагонів на підїзних коліях;
		- головна причина затримок вагонів відповідача полягає  тому, що ПП «Вєномет Метал» протягом всього часу договірних зобовязань з ДП «Нігинський карєр» не погоджувало планів подавання вагонів, замість того, щоб врегулювати проблему щодо затримки вагонів відповідач навмисно збільшував кількість вагонів на станцію Нігин, що створювало проблеми у відвантаженні продукції як ДП «Нігинський карєр», так і інших вантажовідправників;
		- непогодження планів на подачу вагонів для завантаження ПП «Вєномет Метал» спричинило затримку вагонів, які були замовлені і для ДП «Нігинський карєр», таким чином з вини відповідача за період з липня  по вересень було завдано збитків на суму 921655,13 грн., щодо яких відкрито провадження в Господарському суді Хмельницької області;
		- зазначає, що належними та допустимими доказами наявності обставин, які є підставами для нарахування плати за понаднормативне зберігання вантажу є акт загальної форми, який підписується представниками залізниці та вантажовласника;
		- в даному спорі відповідач умисно впливав на ситуацію щодо завантаженості власними вагонами, що створило збитки і для ДП «Нігинський карєр». Просить прийняти дані пояснення  до розгляду та винести рішення відповідно до чинного законодавства.
		18.04.2016 року на адресу суду від третьої особи надійшли пояснення згідно ст. 22 ГПК України, в яких остання зазначає, що електронним листом від 01.08.2015 року директор по розвитку ПП «Вєномет Метал» ОСОБА_4 повідомила, що відвантаження продукції буде проводитись згідно письмових заявок. Натомість від ПП «Вєномет Метал» не надійшла жодна письмова заявка на подачу-забирання вагонів на колії, власником яких є ДП «Нігинський карєр», а також за період, зазначений в позовних вимогах ПП «Вєномет Метал» не повідомляв ДП «Нігинський карєр», що їх вагони перебувають на акті затримки. Вказує, що непогодження з ДП «Нігинський карєр» планів подачі-забирання вагонів спричинило блокування колій, а також затримку вагонів для ПП «Вєномет Метал» та інших вантажовідправників по станції Нігин. Разом з тим третя особа зазначає, що відповідач продовжує збільшувати подачу вагонів на ст. Нігин, тобто збільшує вантажообіг чим збільшує простої вагонів. Також зазначає, що у запереченні до позовних вимог відповідач не надав доказів того, що намагався чи вживав будь-яких дій для того, щоб замовлені ним вагони не ставили на акт простою. Просить прийняти дане пояснення до розгляду справи та винести рішення відповідно до чинного законодавства.
		Представник позивача в судовому засіданні 18.04.2016 року підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог та наполягав на їх задоволенні.
		Представник відповідача в судовому засіданні 18.04.2016 року проти позову заперечив.
		Представник третьої особи в судове засідання 18.04.2016 року не зявився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить розписка про оголошення перерви від 15.04.2016 року.
		Зясувавши  фактичні  обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача, заперечення відповідача, пояснення третьої особи, суд встановив:
		Позов мотивовано тим, що 21.08.2014 року між Державним  територіально-галузевим обєднанням Південно-Західна залізниця, далі Залізниця, та Приватним підприємством ВЄНОМЕТ МЕТАЛ, далі Вантажовласник (відповідач) був укладений договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги № 2036, далів Договір, предметом якого є (п. 1.1.) надання Залізницею Вантажовласнику послуг, повязаних з перевезенням вантажів, та проведенням розрахунків за ці послуги. 
		До вказаного Договору між сторонами була укладена додаткова угода № 1 від 03.12.2015 року, за змістом якої сторони погодилися викласти назву Договору в наступній редакції: «Договір про організацію перевезень вантажів та проведення розрахунків за перевезення та надані залізничним транспортом України послуги». Разом з тим у звязку з утворенням Публічного акціонерного товариства Українська залізниця, яке є правонаступником Укрзалізниці та підприємств і установ, реорганізованих шляхом злиття, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 року № 200 «Про утворення Публічного акціонерного товариства Українська залізниця, сторони дійшли згоди викласти преамбулу Договору в іншій редакції, зокрема зазначивши Публічне акціонерного товариства Українська залізниця як Залізниця за Договором.
		Згідно з п. 2.1.1., 2.1.3. Договору передбачені такі права Вантажовласника, а саме: отримувати від Залізниці послуги, передбачені Статутом залізниць України (далі  Статут) даним договором, діючими Правилами перевезень, затвердженими наказом Міністерства транспорту України, діючим Тарифним керівництвом № 1, затвердженими наказом Міністерства транспорту України та іншими нормативно-правовими актами та документами розпорядчого характеру, що регулюють питання, повязані з перевезенням та проведенням розрахунків, а також отримувати від Залізниці переліки витрат, податкові накладні, первинні документи, що підтверджують факт виконання робіт або надання послуг: накладні, накопичувальні картки, відомості плати за користування  вагонами та квитанції різних зборів (ГУ-57).
		Умовами п. 2.2.1, 2.2.2. Договору передбачені обовязки Залізниці, а саме: для централізованих розрахунків відкрити Вантажовласнику особовий рахунок 4285157 і код вантажовідправника, одержувача 5123, а також приймати до перевезення та видавати вантажі Вантажовласника, подавати під навантаження/вивантаження вагони (контейнери) згідно із затвердженими планами і заявками Вантажовласника та надавати йому додаткові послуги, повязані з перевезенням вантажів, в тому числі за вільними тарифами, перелік яких зазначається в додатку до цього договору.
		Пунктом 2.4.2. Договору передбачений обовязок Вантажовласника здійснювати попередню оплату за перевезення вантажів та за додаткові послуги шляхом перерахування коштів на рахунок єдиного технологічного центру по обробці перевізних документів ДТГО «Південно-Західна залізниця» (надалі  ЄТехПД).
		Умовами п. п. 3.1-3.3. Договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 03.12.2015 року до Договору) сторонами погоджено, що Вантажовласник здійснює попередню оплату залізниці шляхом перерахування коштів на рахунок № 26037301148927 ТВБВ 10026/0187 філія Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк», МФО 322669, код 40081221. Одержувач: Техпд Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Публічного акціонерного товариства Українська залізниця. Одержані кошти Залізниця зараховує на особовий рахунок Вантажовласника. Послуги Вантажовласнику за цим договором надаються за умови наявності попередньої оплати на його особовому рахунку. Сума попередньої оплати на особовому рахунку Вантажовласника (зменшення якої не допускається) визначається із розрахунку середньодобового обсягу перевезень за відпрацьовані дні попереднього або поточного місяця. Сторони погоджують розмір попередньої оплати у сумі середньодобового обсягу перевезень за пять діб. Залізниця відображає відповідні суми (провізну плату, додаткові збори, плату за користування вагонами (контейнерами), штрафи, пеню) в особовому рахунку Вантажовласника на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами (контейнерами) і т. ін., оформлених в паперовому або в електронному вигляді.
		Згідно з п. 7.1. Договору він набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє 3 роки.
		Позивач в позові вказує, що впродовж липня - вересня 2015 року на станціях Дунаївці, Ярмолинці, Камянець-Подільський, Чорний Острів, Антоніни та Нігин з причин, що залежали від вантажовласника, затримано групу вагонів останнього, а саме у звязку з очікуванням звільнення вантажного фронту, а також неможливістю приймання вагонів вантажовласником та відсутністю технічної можливості накопичення вагонів на станції призначення. При цьому зазначає, що в порушення вимог Правил видачі вантажів вантажовласник (відповідач) не забезпечив звільнення підїзних колій для здійснення подачі вагонів під вантажі операції, вчасно не розкредитував належні йому вагони, а також не вжив достатніх заходів для звільнення вантажного фронту, внаслідок чого за час затримки вагонів нарахована плата за користування вагонами в загальному розмірі 743621,16 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.
		Як вбачається з матеріалів справи, впродовж липня - вересня 2015 року на станції Нігин було затримано групу вагонів вантажовласника по причині неможливості приймання вантажовласником та відсутністю технічної можливості накопичення вагонів на станції призначення.
		Так, 29.07.2015 року на залізничну станцію Нігин вантажовласнику прибули 36 вагонів, про що залізниця о 17 год. 30 хв. повідомила вантажовласника про плановий час подавання вагонів під навантаження о 19 год. 30 хв., що підтверджується записом у Книзі повідомлень про час подавання вагонів під навантаження форми ГУ-2, затвердженої наказом Укрзалізниці від 04.06.2003 року № 147-ц.
		Втім, в порушення вимог Правил видачі вантажів вантажовласник (відповідач) не забезпечив звільнення підїзних колій для здійснення подачі вагонів під вантажі операції, вчасно не розкредитував належні йому вагони, внаслідок чого зазначені вагони були затримані на станції з 19 год. 30 хв. 29.07.2015 року, про що станцією Нігин був складений ОСОБА_2 загальної форми ГУ-23 від 29.07.2015 року № 1608.
		Після усунення у подальшому вантажовласником перешкод для подавання вагонів, затримка частини вагонів в кількості 7 шт. закінчилась о 00 год. 40 хв. 30.07.2015 року, про що свідчить складений станцією Нігин акт загальної форми ГУ-23 від 30.07.2015 № 1613.
		Зазначені вагони були подані під навантаження в 00 год. 40 хв. 30.07.2015 року, про що свідчить Пам'ятка про подавання вагонів ГУ-45 № 656. По закінченню вантажних операцій на під'їзній колії, зазначені вагони були забрані о 12 год. 00 хв. 02.08.2015 року, про що свідчить Пам'ятка про забирання вагонів № 639.
		В подальшому після усунення вантажовласником перешкод для подавання вагонів, в цей же день о 18 год. 30 хв. закінчилась затримка 4 вагонів, про що складено акт загальної форми № 1619, а 01.08.2015 року о 19 год. 40 хв. закінчилась затримка 10 вагонів із затриманих 36 вагонів, про що складено ОСОБА_2 загальної форми № 1636.
		Про затримку та подавання вагонів був здійснений розрахунок та складена відомість плати за користування вагонами № 02080645 за користування вагонами від 02.08.2015 року, згідно якої плата за користування вказаними вагонами з урахуванням 20% ПДВ складає 4677,12 грн. 
		Вантажовласник підписав відомість плати за користування вагонами № 02080645 із зауваженням з нарахуванням не згоден. Враховуючи положення пункту 2.10 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000р. № 644, позивач просить стягнути дану плату в судовому порядку.
		Аналогічна ситуація склалась з іншими вагонами цієї ж партії із 36 вагонів, які подавались відповідачу і затримувались на станціях Дунаївці, Ярмолинці, Камянець-Подільський, Чорний Острів, Антоніни, про що свідчать акти загальної форми та відомості плати за користування вагонами.
		Так, згідно відомості плати за користування вагонами № 02080646 були складені акти загальної форми № №1608,1620,1636,1619 за користування 8 вагонами нараховано 2717,40 грн., що з урахуванням 20% ПДВ складає 3260,88 грн.
		Згідно відомості плати за користування вагонами № 06080657 були складені акти загальної форми: 
		- № 42, № 41 за користування 5 вагонами нараховано 7278,50 грн., що з урахуванням 20% ПДВ складає 8734,20 грн.;
		- № 80 за користування 21 вагоном нараховано з урахуванням ПДВ 20% 44352,00 грн.;
		- № 655 за користування 1 вагоном нараховано з урахуванням ПДВ 20% 4418,28 грн.
		Тобто, разом за відомістю плати за користування вагонами № 06080657 нарахована плата в сумі 54504,48 грн. з урахуванням 20% ПДВ.
		Згідно відомості плати за користування вагонами № 06080665 були оформлені акти загальної форми: 
		- № 5, № 2, № 1659, № 1661 за користування 10 вагонами нараховано з урахуванням 20% ПДВ 334,80 грн.;
		- № 84, № 81 спочатку по ст. Ярмолинці, а потім № № 1653, № 1658 по ст. Нігин  за користування 6 вагонами нараховані 9694,80 грн., що з врахуванням 20% ПДВ складає 11633,76 грн.;
		- № 665, № 657 спочатку по ст. Гречани, надалі № 78, № 82 ст. Ярмолинці і  № 1653, № 1658 ст. Нігин за користування 3 вагонами нараховані 11958,60 грн., що з врахуванням 20% ПДВ складає 14350,32 грн.;
		- № 665, № 657 спочатку по ст. Гречани, надалі № 78, № 82 ст. Ярмолинці і  № 1653, № 1658 ст. Нігин за користування 7 вагонами нараховані 27567,40 грн., що з врахуванням 20% ПДВ складає 33080,88 грн.;
		- № 655, № 657 ст. Гречани та № 78, №82 по ст. Ярмолиннці за користування 4 вагонами нараховано 14727,60 грн., що з врахуванням 20% ПДВ складає 17673,12 грн.
		Отже, разом за відомістю плати за користування вагонами № 06080665 нарахована плата в сумі 77072,88 грн. з урахуванням 20% ПДВ.
		Згідно відомості  плати за користування   вагонами  № 10080671а  були оформлені акти загальної форми: № 37, № 39 по ст. Дунаївці та № 12, № 15 по ст. К-Подільський за користування 3 вагонами нараховано 10180,80 грн., що з врахуванням 20% ПДВ складає 12216,96 грн.
		Згідно відомості плати за користування вагонами № 10080676 також були оформлені акти про затримку вагонів та акти загальної форми, а саме:
		- № 5, № 2 по ст. Гречани та № 1659, № 1676 по ст. Нігин за користування 9 вагонами нараховано 2866,50 грн., що з врахуванням 20% ПДВ складає 3439,80 грн.;
		- № 37, № 39 по ст. Дунаївці та № 12, № 15 по ст. К-Подільський за користування 17 вагонами нараховано 57691,20 грн., що з врахуванням 20% ПДВ складає 69229,44 грн.;
		- №   14, № 13  по ст.  К-Подільський за користування 2  вагонами нараховані 5057,40 грн., що з врахуванням 20% ПДВ складає 6068,88 грн.
		Таким чином, разом за відомістю плати за користування вагонами № 10080676 нарахована плата в сумі 78738,12 грн. з урахуванням 20% ПДВ.
		Згідно відомості плати за користування вагонами № 10080688 також були складені акти про затримку вагонів та акти загальної форми, а саме:
		- № 41, № 44 по ст. Дунаївці та № 1694, №1699 по ст. Нігин за користування 12 вагонами нараховано 41299,20 грн., що з врахуванням 20% ПДВ складає 49559,04 грн.;
		- № 1690, №1697 за користування 4 вагонами нараховані 38,80 грн., що з врахуванням ПДВ складає 46,56 грн.
		- № 5, № 6 по ст. Гречани та № 85, № 86 по ст. Ярмолинці за користування 28 вагонами нараховані 42551,60 грн., що з врахуванням 20% ПДВ складає 51061,92 грн.
		Тобто разом за відомістю плати за користування вагонами № 10080688 нарахована плата в сумі 100667,52 грн. з урахуванням 20% ПДВ.
		Згідно відомості плати за користування вагонами № 11080692 також були оформлені акти про затримку вагонів та акти загальної форми, а саме: 
		- № 5, № 6 по ст. Гречани, надалі № 85, № 86 по ст. Ярмолинці і № 1702, № 1705 по ст. Нігин за користування 4 вагонами нараховані 6655,60 грн., що з врахуванням 20% складає 7986,72 грн.;
		- № 85, № 86 по ст. Ярмолинці, № 1702, № 1705 по ст. Нігин за користування 2 вагонами нараховано 86,40 грн., що з врахуванням 20% ПДВ складає 103,68 грн.
		- № 5, № 6 по ст. Гречани та № 85, № 86 по ст. Ярмолинці за користування 14 вагонами нараховано 21275,80 грн., що з врахуванням 20% ПДВ складає 25530,96 грн.;
		- № 1648, №1650 за користування 1 вагоном нараховані 2,40 грн., що з врахуванням 20% ПДВ складає 2,88 грн.
		Отже, разом за відомістю плати за користування вагонами № 11080692 нарахована плата в сумі 33624,24 грн. з урахуванням 20% ПДВ.
		Згідно відомості плати за користування вагонами № 12080703 були оформлені акти про затримку вагонів та акти загальної форми, а саме: 
		- №1б, № 2 по ст. Чорний Острів та №1714, № 1718 по ст. Нігин за користування 6 вагонами нараховано 27664,80 грн., що з врахуванням 20% ПДВ складає 33197,76 грн.;
		- № 1б, № 2 по ст. Чорний Острів та № 1714, №1719 по ст. Нігин за користування 1 вагоном нараховано 4626,80 грн., що з врахуванням 20% ПДВ складає 5552,16 грн.
		Таким чином, разом за відомістю плати за користування вагонами № 12080703 нарахована плата в сумі 38749,92 грн. з урахуванням 20% ПДВ.
		Згідно відомості плати за користування вагонами № 13080704 були оформлені акти про затримку вагонів та акти загальної форми, а саме: № 1б, № 2 по ст. Чорний Острів та № 1714, №1719 по ст. Нігин за користування 5 вагонами нараховано 23134,00 гр., що з врахуванням 20% ПДВ складає 27760,80 грн.
		Згідно відомості плати за користування вагонами № 14080710 були оформлені акти про затримку вагонів, і зокрема: № 45, № 49 по ст. Дунаївці за користування 22 вагонами нараховано 28149,00 грн., що з врахуванням 20% ПДВ складає 33778,80грн.
		Згідно відомості плати за користування вагонами № 16080716 були оформлені акти про затримку вагонів, і зокрема: № 45, № 50 по ст. Дунаївці за користування 12 вагонами нараховано 19389,60 грн., що з врахуванням 20% ПДВ складає 23267,52 грн.
		Згідно відомості плати за користування вагонами № 16080719 також були оформлені акти загальної форми, а саме: № 5, № 1 по ст. Антоніни за користування 1 вагоном нараховано 3665,90 грн., що з врахуванням 20% ПДВ складає 4399,08 грн.
		Згідно відомості плати за користування вагонами № 16080720 також були оформлені акти про затримку вагонів, а саме:
		- № 88, № 87 по ст. Ярмолинці за користування 10 вагонами нараховано 3185,00 грн., що з врахуванням 20% ПДВ складає 3822,00 грн.;
		- № 88, № 87 по ст. Ярмолинці та № 1730, № 1731 по ст. Нігин за користування 4 вагонами нараховані 1530,40 грн., що з врахуванням 20% ПДВ складає 1836,48 грн.
		Отже, разом за відомістю плати за користування вагонами № 16080720 нарахована плата в сумі 5658,48 грн. з урахуванням 20% ПДВ.
		Згідно відомості плати за користування вагонами № 17080725 також були оформлені акти про затримку вагонів, а саме:
		- № 88,87 по ст. Ярмолинці за користування 8 вагонами;
		- № 5, № 1 по ст. Антоніни за користування 7 вагонами  разом нараховано 28209,30 грн., що з врахуванням 20% ПДВ складає 33851,16 грн.
		Згідно відомості плати за користування вагонами № 17080726 також були оформлені акти про затримку вагонів та акти загальної форми, а саме: № 88, № 87 по ст. Ярмолинці та № 1730, № 1731 по ст. Нігин за користування 13 вагонами нараховані 4985,40 грн., що з врахуванням 20% ПДВ складає 5982,48 грн.
		Згідно відомості плати за користування вагонами № 17080727 були оформлені акти про затримку вагонів та акти загальної форми, а саме:
		- № 5, № 1 по ст. Антоніни та № 1732, № 1734 по ст. Нігин за користування 11 вагонами нараховані 40676,90 грн., що з врахуванням 20% ПДВ складає 48812,28 грн.; 
		- № 5, № 1 по ст. Антоніни та № 1732, № 1738 по ст. Нігин за користування 5 вагонами нараховані 20091,00 грн., що з врахуванням 20% ПДВ складає 24109,20 грн.
		Таким чином, разом за відомістю плати за користування вагонами № 17080727 нарахована плата в сумі 72921,48 грн. з урахуванням 20% ПДВ.
		Згідно відомості плати за користування вагонами № 17080729 також були оформлені акти про затримку вагонів та акти загальної форми, а саме:
		- № 5, № 1 по ст. Антоніни за користування 10 вагонами нараховані 36659,00 грн., що з врахуванням 20% ПДВ складає 43990,80 грн.;
		- № 5,1 по ст. Антоніни та № 1736, № 1737 по ст. Нігин за користування 5 вагонами нараховані 18729,50 грн., що з врахуванням 20% ПДВ складає 22475,40 грн.;
		- № 5, № 13 по ст. Гречани за користування 2 вагонами нараховані 7716,20 грн., що з врахуванням 20% ПДВ складає 9259,44 грн.
		Отже, разом за відомістю плати за користування вагонами № 17080729 нарахована плата в сумі 75725,64 грн. з врахуванням 20% ПДВ.
		Згідно відомості плати за користування вагонами № 17080733 також були оформлені акти загальної форми та акти про затримку вагонів, а саме:
		- № 1740, № 1744 за користування 2 вагонами нараховані 14,20 грн., що з врахуванням ПДВ складає 17,04 грн.;
		- № 5, № 13 по ст. Гречани та № 1739, № 1741 по ст. Нігин за користування 6 вагонаминараховані 23821,20 грн., що з врахуванням 20% ПДВ складає 28585,44 грн.;
		- № 1739, № 1741 за користування 1 вагоном нараховані 8,40 грн., що з врахуванням ПДВ складає 10,08 грн.
		Тобто, разом за відомістю плати за користування вагонами № 17080733 нарахована плата в сумі 28612,56 грн. з врахуванням 20% ПДВ.
		Згідно відомості плати за користування вагонами № 19080744 також були оформлені акти про затримку вагонів та акти загальної форми, а саме: № 5, № 1 по ст. Антоніни та № 1752, № 1756 по ст. Нігин за користування 2 вагонами нараховані 7876,20 грн., що з врахуванням 20% ПДВ складає 9451,44 грн.
		Згідно відомості плати за користування вагонами № 20080747а також були оформлені акти про затримку вагонів, а саме: № 5, № 1 по ст. Антоніни за користування 1 вагоном нараховані 3665,90 грн., що з врахуванням 20% ПДВ складає 4399,08 грн.
		Згідно відомості плати за користування вагонами № 15090803 також були оформлені акти загальної форми, а саме:
		- № 1898, № 1925 за користування  4 вагонами нараховані 2427,20 грн., що   з врахуванням 20% ПДВ складає 2912,64 грн.;
		- № 1898, № 1922  за   користування 1 вагоном нараховані 494,70 грн. з врахуванням 20% ПДВ складає 593,64 грн.;
		- № 1880, № 1885 за користування 1 вагоном нараховані 8,40 грн. з врахуванням ПДВ 20% складає 10,08 грн.;
		- № 1882, № 1899 за користування 1 вагоном нараховані 71,30 грн. з врахуванням ПДВ 20% складає 85,56 грн.;
		- № 1882, № 1904 за користування 1 вагоном нараховані 286,50 грн. з врахуванням 20% ПДВ складає 343,80 грн.
		Таким чином, разом за відомістю плати за користування вагонами № 15090803 нарахована плата в сумі 3945,72 грн. з врахуванням 20% ПДВ.
		Згідно відомості плати за користування вагонами № 28090835 були оформлені акти загальної форми, а саме:
		- № 2001, № 2009 за користування 4 вагонами нараховані 505,20 грн., що з врахуванням 20% ПДВ складає 606,24 грн.;
		- № 2001, № 2010 за користування 4 вагонами нараховані 1018,00 грн., що з врахуванням 20% ПДВ складає 1221,60 грн.;
		- № 2004, № 2012 за користування 3 вагонами нараховані 1003,50 грн., що з врахуванням 20% ПДВ складає 1204,20 грн.
		Отже, разом за відомістю плати за користування вагонами № 28090835 нарахована плата в сумі 3032,04 грн. з врахуванням 20% ПДВ.
		Згідно відомості плати за користування вагонами № 29090837 були також були оформлені акти загальної форми, а саме:
		- №  2001, № 2010 за користування 10 вагонами нараховані 2545,00 грн., що з врахуванням 20% ПДВ 20 % складає 3054,00 грн.;
		- № 2001, № 2011за користування  2 вагонами нараховані 989,40 грн., що з врахуванням 20% ПДВ складає 1187,28 грн.;
		- № 2013, № 2009 за користування 4 вагонами нараховані 67,90 грн., що з  врахуванням 20% ПДВ складає 81,48 грн.
		Таким чином, разом за відомістю плати за користування вагонами № 29090837 нарахована плата в сумі 4322,76 грн. з врахуванням 20% ПДВ.
		Відтак, всього позивачем нарахована плата за користування вагонами в загальному розмірі 743621,16 грн.
		Втім, відповідач свої зобовязання зі сплати нарахованої плати за користування вагонами не виконав, у звязку з чим за ним утворився борг в розмірі 743621,16 грн., який позивач і намагається стягнути.
		Оскільки відбулося несвоєчасне виконання грошового зобовязання, позивач намагається стягнути з відповідача пеню за загальний  період з 04.08.2015 року по 30.01.2016 року за кожною відомістю користування вагонами окремо в сумі 161694,37 грн. на підставі п. 4.3. Договору. Так, умовами вказаного пункту визначено, що у разі виникнення боргу Вантажовласника перед Залізницею Вантажовласник сплачує Залізниці пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочки з першого дня виникнення заборгованості включаючи день сплати. В разі наявності заборгованості та пені в першу чергу погашається заборгованість, потім пеня.
		З посиланням на приписи статті 625 ЦК України позивач вказує на прострочення грошового зобовязання з боку відповідача, в звязку з чим намагається стягнути з нього три проценти річних за період з 04.08.2015 року по 30.01.2016 року в сумі 10996,50 грн. та інфляційні витрати за період з серпня 2015 року по січень 2016 року в сумі 28257,60 грн.
		Надавши правову кваліфікацію правовідносинам сторін, оцінивши та дослідивши надані до матеріалів справи докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, заслухавши доводи позивача та заперечення відповідача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного. 
		Судом досліджені правові норми, які підлягають застосуванню у спірних відносинах сторін. За своєю правовою природою між сторонами було укладено договір перевезення вантажу. Відповідно до вимог Господарського кодексу України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов  щодо його предмету, строку та ціни. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, строк дії договору, порядок здійснення розрахунків, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639, 908, 909 ЦК України та ст. ст. 180, 181 ГК України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.
		Частинами 1, 2 ст. 908 Цивільного кодексу України передбачено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
		Відповідно до ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
		Згідно з ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
		Предметом спору в даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з плати за користування вагонами, нарахованої за час затримки вагонів відповідача на коліях залізниці з причин, що залежать від вантажовласника, а саме з причини очікування звільнення вантажного фронту, неможливості приймання вагонів вантажовласником та відсутності технічної можливості накопичування вагонів на станції призначення.
		Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 119 Статуту залізниць України за  користування  вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами,  власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.
		Згідно з п. 17 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 року № 113, унесення плати за користування вагонами і контейнерами здійснюється в порядку, установленому Правилами розрахунків за перевезення вантажів, затвердженими наказом Мінтрансу від 21.11.2000р. N 644.
		Пунктом 3 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 року № 113, визначено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання  вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), Пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12),  ОСОБА_2 про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), ОСОБА_2 загальної форми ГУ-23 (додаток 6).
		Відповідно до п. 4 Правил користування вагонами і контейнерами відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами.
		Пунктом 8 Правил користування вагонами і контейнерами визначено, що у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та  хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
		Матеріали справи свідчать, що в період липня-вересня 2015 року на станціях Дунаївці, Ярмолинці, Гречани, Камянець  Подільський, Чорний Острів, Антоніни та Нігин була затримана група вагонів відповідача з причин, що залежали від вантажовласника, а саме: очікування звільнення вантажного фронту, неможливості приймання вагонів вантажовласником та відсутністю технічної можливості накопичення вагонів на станції призначення. 
		Із матеріалів справи вбачається, що за фактом затримки вказаних вагонів залізницею у відповідності до вимог Правил користування вагонами і контейнерами були складені акти загальної форми ГУ-23 на віднесення на відповідальність вантажовласника та акти про затримку вагонів форми ГУ-23а, на підставі яких в подальшому були складені відомості плати за користування вагонами, за якими відповідачу нарахована плата за користування вагонами в загальній сумі 743621,16 грн.
		Стаття 129 Статуту залізниць України встановлює, що обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. 
		Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 року № 334.
		Виходячи з положень п. 3 Правил складання актів, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акту. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акту,  але не менше як двома особами.
		Як свідчать матеріали справи акти загальної форми ГУ-23 на віднесення на відповідальність вантажовласника підписані з боку відповідача прийомоздавальником та начальником залізничного цеху ОСОБА_3 та мулярем Добжанським.  У зазначених актах, як це передбачено п. 8 Правил користування вагонами та контейнерами зазначено час подачі та закінчення затримки вагонів, їх номери. При цьому вказані акти підписані представниками відповідача без заперечень, що свідчить про їх згоду із фактом затримки вагонів з вини ПП «Вєномет Метал» та з періодом затримки вагонів. Про час фактичного подавання та забирання вагонів свідчать також надані позивачем памятки про подавання вагонів та забирання вагонів форми ГУ-45, повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, які містяться в матеріалах справи.
		Абзацом 3 п. 12 Правил користування вагонами і контейнерами визначено, що причини,   які   є   підставою   для   нарахування  плати  за користування   вагонами   в   разі  затримки  їх  на  підходах  до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів.
		Так, причини затримки вагонів відповідача вказані в наявних в матеріалах справи актах про затримку вагонів форми ГУ-23а, які були складені за участю уповноваженого представника відповідача  ОСОБА_3 та підписані останнім, відповідно до яких такими причинами є: очікування звільнення вантажного фронту, а також неможливість приймання вагонів вантажовласником та відсутність технічної можливості накопичення вагонів на станції призначення. Відтак, оскільки причини затримки вагонів відповідача вказані в актах про затримку вагонів форми ГУ-23а, що відповідає статті 129 Статуту залізниць.
		Відповідно до положень п. п. 9, 10 Правил користування вагонами і контейнерами, про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ (додаток 4). Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці. Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" (додаток 5) до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення. Акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах - один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником).
		Позивачем надані суду копії наказів про затримку вагонів та копії наказів про скасування останніх за номерами, що вказані у актах про затримку вагонів (т. 2 а.с. 68- 89). В наказах причиною затримки вагонів у порожньому стані зазначено неможливість приймання їх на станцію призначення Нігин Південно-Західної залізниці.
		Матеріали справи свідчать, що відповідача (вантажоодержувача) було належним чином повідомлено про час подання вагонів під навантаження, що підтверджено наявними у справі витягами з книги повідомлень про час надавання вагонів під навантаження або вивантаження форми ГУ-2, затвердженої наказом Укрзалізниці  від 04.06.03р. № 147ц (т. 2, а.с. 92 - 121).
		Умовами п. 46 Статуту залізниць України визначено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок  зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
		В п. 14 оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.11.2007 року №01-8/917 Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства звернуто увагу господарських судів, що необхідно встановлювати та надавати оцінку обставинам, за яких залізниця не подавала чи не могла подавати вагони під вивантаження і чи був одержувач повідомлений належним чином про прибуття на його адресу вантажу, або з яких причин вагони було затримано залізницею на шляху прямування, і чи дійсно ці причини не залежать від залізниці. Щодо обставин наявності або відсутності вини вантажоодержувача, то відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
		З наявних у справі матеріалів вбачається, що затримка групи вагонів на станціях Дунаївці, Ярмолинці, Гречани, Камянець  Подільський, Чорний Острів, Антоніни та Нігин мала місце через зайнятість фронтів навантаження, несвоєчасність розкредитування вагонів, неможливість їх приймання вантажовласником і відсутність технічної можливості накопичення вагонів на станції призначення, що підтверджується актами про затримку та актами загальної форми, копії яких додані до позовної заяви. Власник підїзної колії належним чином повідомлявся про час подавання вагонів під завантаження, про що свідчать витяги з книги оповіщень про час подавання вагонів під завантаження. Втім у визначений в повідомленні час вагони не були забрані під навантаження.
		Третьою особою у справі, яка є власником колії, на яку прибували вагони відповідача, в письмових поясненнях зазначила, що головна причина затримок вагонів відповідача полягає в тому, що ПП «Вєномет Метал» протягом всього часу договірних зобовязань з ДП «Нігинський карєр» не погоджувало планів подавання вагонів, та замість того, щоб врегулювати проблему щодо затримки вагонів навмисно збільшувало кількість вагонів на станцію Нігин, що створювало проблеми у відвантаженні продукції як ДП «Нігинський карєр», так і інших вантажовідправників. При цьому також вказує, що непогодження ПП «Вєномет Метал» з ДП «Нігинський карєр» планів подачі-забирання вагонів спричинило блокування колій, а також затримку вагонів для ПП «Вєномет Метал» та інших вантажовідправників по станції Нігин, в тому числі спричинило затримку вагонів, які були замовлені і для ДП «Нігинський карєр», що завдало збитки останньому.
		Так, зі змісту витягу з Книги оповіщень про час подавання вагонів під завантаження або розвантаження вбачається, що 29.07.2015 року на ст. Нігин прибуло 36 вагонів ПП Вєномет Метал, надалі вагони відповідача продовжували надходити на станцію Нігин, зокрема 03.08.2015 року прибув 1 вагон, 05.08.2015 року прибуло 92 вагона, 08.08.2015 року прибуло 16 вагонів, 09.08.2015 року прибуло ще 40 вагонів, 10.08.2015 року прибуло 84 вагона, 15.08.2015 року прибуло 82 вагона, 16.08.2015 року прибуло ще 11 вагонів, 17.08.2015 року прибуло 14 вагонів, 18.08.2015 року прибуло 6 вагонів, 09.09.2015 року прибуло 19 вагонів, 10.09.20115 року прибуло 6 вагонів, 11.09.2015 року прибуло 7 вагонів, 12.09.2015 року прибуло 10 вагонів, 24.09.2015 року прибуло 20 вагонів, 25.09.2015 року  прибуло 3 вагона, 27.09.2015 року прибуло 39 вагонів. 
		З вищевикладеного вбачається, що ПП Вєномет Метал не контролює кількість надходження на станцію Нігин порожніх вагонів, що призводить до їх затримки на станційних коліях станції призначення, а також на підходах до неї та на інших станціях. 
		Пунктом 11 оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.11.2007 р. № 01-8/917 Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства розяснено, що "приватні" (власні) порожні вагони, які перевозяться залізницею за перевізними документами зі сплатою залізничного тарифу, мають правовий статус "вантажу" (вантаж на колесах). Отже, порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", і якими залізниця не має права розпоряджатись на свій розсуд, як вона розпоряджається вагонами загального парку залізниць, а зобов'язана доставити ці власні порожні вагони на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має відносно залізниці права та обов'язки, передбачені Статутом залізниць України, зокрема, право у разі пошкодження або розукомплектування, або втрати частини вагонів із групи - витребувати у залізниці складання комерційного та інших актів та заявити вимоги про відшкодування збитків у встановлених Статутом залізниць розмірах; право заявити до залізниці вимогу про сплату штрафу за прострочення в доставці вантажу; а також обов'язок отримати їх від залізниці, а у разі несвоєчасного приймання вагонів від залізниці - сплатити плату за користування вагонами, які знаходяться на коліях залізниці, та збір за зберігання у розмірах, встановлених Тарифним керівництвом N 1, та інші права та обов'язки, які має одержувач відносно вантажу, що прибув на його адресу.
		Умовами п. п. 16, 18 договору про експлуатацію залізничної підїзної колії при станції Нігин Південно-Західної залізниці № 899 від 29.04.2015 року (зі змінами в редакції додаткової угоди  № 1 від 03.12.2015 року), укладеним між ПАТ Українська залізниця (Залізниця) та ДП Нігинський карєр (Власник колії), передбачено, що власник колії (ДП Нігинський карєр) сплачує залізниці плату за користування вагонами (контейнерами) згідно Тарифного керівництва №1 та Правил користування вагонами і контейнерами. У разі простою на коліях станції не поданих на підїзну колію з вини одержувача (відправника) порожніх та навантажених власних і орендованих вагонів, плата за користування цими вагонами стягується на підставі п. 15 розділу 6 Правил користування вагонами і контейнерами. 
		Згідно з п. п. 2, 6, 7 вказаного договору розгорнута довжина підїзної колії складає 5267,8 погонних метрів, у тому числі 167,95 м на балансі залізниці. Вагони для підїзної колії подаються локомотивом залізниці на 7 або 8 колію підприємства. Здавання вагонів проводиться на 7 або 8 колії підприємства. Максимальна кількість вагонів у кожній партії, що передається Власнику колії, становить 22 вагони. 
		Відповідно до п. 12 зазначеного договору передбачено, що для підїзної колії встановлюються такі терміни перебування на ній вагонів: 5,62 год.
		В матеріалах справи міститься трьохстороння заявка (угода), підписана Приватним підприємством Вєномет Метал, власником колії ДП Нігинський карєр 29.06.2015 року та узгоджена начальником станції Нігин, за змістом якої відповідач ознайомлений з умовами договору на експлуатацію підїзної колії № 899 від 29.04.2015 року між Південно-Західною залізницею та ДП Нігинський карєр, та зобовязався їх виконувати, зокрема погодив, що розрахунки за подачу-забирання вагонів, маневрову роботу, користування вагонами будуть проводитись власником вантажу у відповідності до умов вищезазначеного договору. 
		Вищевикладене свідчить, що відповідачу було відомо про те, що максимальна кількість одночасної передачі рухомого складу становить 22 вагона, проте вказана норма завантаженості вагонів була відповідачем перевищена. Крім того, підписавши вказану трьохсторонню заявку (угоду) відповідач взяв на себе зобовязання здійснювати розрахунки із Залізницею в т.ч. за користування вагонами особисто як власник вантажу за умовами договору на експлуатацію підїзної колії № 889 від 29.04.2015 року між Південно-Західною залізницею (надалі  ПАТ «Українська залізниця») та ДП Нігинський карєр.
		Згідно з п. 2.4.1. договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги № 2036 від 21.08.2014 року Вантажовласник зобовязаний предявляти залізниці у визначений термін місячні плани перевезень, заявки на подачу вагонів (контейнерів) та здійснювати навантаження/вивантаження вантажів, що відправляються ним або прибувають на його адресу, а також за домовленістю сторін проводити оформлення замовлень на перевезення вантажів в електронному вигляді.
		Пунктом 2.2 розділу 2 Правил планування перевезень вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 09.12.2002 року № 873, передбачено надання вантажовідправником згідно з договором про організацію перевезень, не пізніше 12 днів до початку наступного місяця, місячного замовлення на перевезення вантажів за формою ГУ-12 або формою ГУ-12К (додатки 1 і 2) через ОСОБА_5 або на електронному носії у формі,  сумісній з ОСОБА_5, із зазначенням обсягів перевезень у вагонах (контейнерах) і тонах. Замовлення оформляється окремо для кожної номенклатури вантажу (додаток 3),  для  кожної станції відправлення. Втім як свідчать матеріали справи такий план на навантаження та замовлення на перевезення вантажу завчасно відповідачем не надавалися, а тому обслуговування підїзних колій по розставлянню вагонів на виставочні колії проводилося залізницею в порядку надходження вагонів на станцію.
		Таким чином, наявні у справі докази свідчать, що накопичення вагонів на станціях, їх затримка залізницею та нарахування плати за користування вагонами, які прибували на адресу ПП Вєномет Метал в період липень-вересень 2015 року, відбулось саме з вини відповідача у звязку з невиконанням ним вказаних вимог Правил та умов договору щодо предявлення місячних планів перевезень.
		При цьому відповідач не виконав зобовязання із здійснення розрахунків зі сплати нарахованої плати за користування вагонами за час їх затримки.
		В силу загальної норми, передбаченої у статті 599 ЦК України, та спеціальної норми, визначеної у частині першій ст. 193 ГК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання  відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
		Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений  строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Стаття 33 ГПК України зобовязує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
		Позивачем доведено суду наявність вини відповідача у затримці вагонів на станції призначення, а також факт порушення з боку відповідача своїх зобовязань за договором щодо не здійснення оплати нарахованої плати за користування вагонами. Розрахунок плати за спірними відомостями плати за користування вагонами здійснений позивачем відповідно до вимог чинного законодавства. Відповідач не довів відсутність своєї вини у спричиненні затримки вагонів на станції призначення, а також наявність підстав для звільнення його як вантажовласника від плати за користування вагонами і контейнерами, встановлених п. 16 Правил користування вагонами і контейнерами.
		За такими обставинами, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Південно-Західна залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця до Приватного підприємства ВЄНОМЄТ МЕТАЛ про стягнення заборгованості за користування вагонами в сумі 743621,16 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
		Фактичні обставини справи свідчать, що зобовязання з проведення розрахунків з позивачем щодо нарахованої плати за користування вагонами з боку відповідача залишились невиконаними належним чином. 
		Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
		Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
		Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за  увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
		Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 року № 543/96-ВР Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань платники грошових  коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
		Матеріали справи свідчать, що позивач за несвоєчасне виконання зобовязань за договором про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги № 2036 від 21.08.2014 року нарахував відповідачу пеню за загальний  період з 04.08.2015 року по 30.01.2016 року за кожною відомістю користування вагонами окремо в сумі 161694,37 грн. 
		Умовами п.п. 2.2.2, 2.2.6 п. 2.2. Договору № 2036 від 21.08.2014 року передбачені обовязки Залізниці, а саме: приймати до перевезення та видавати вантажі Вантажовласника, подавати під навантаження/вивантаження вагони (контейнери) згідно із затвердженими планами і заявками Вантажовласника та надавати йому додаткові послуги, повязані з перевезення вантажів, в тому числі за вільними тарифами, перелік яких зазначається в додатку до цього договору, а також списувати з особового рахунку Вантажовласника відповідні суми (провізну плату, додаткові збори, плату за користування вагонами і контейнерами, штрафи, пеню) на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами, контейнерами і т.н.
		Разом з тим умовами п.п. 2.1.1., 2.1.3. п. 2.1. передбачені права Вантажовласника: отримувати від Залізниці послуги, передбачені Статутом залізниць України, даним договором, діючими Правилами перевезень, затвердженими наказом Міністерства транспорту України та іншими нормативно-правовими актами та документами розпорядчого характеру, що регулюють питання, повязані з перевезенням та проведенням розрахунків та отримувати від Залізниці переліки витрат, податкові накладні, первинні документи, що підтверджують факт виконання робіт або надання послуг: накладні, накопичувальні картки, відомості плати за користування вагонами та квитанції різних зборів (ГУ-57).
		З аналізу змісту умов вказаних пунктів Договору вбачається, що плата за користування вагонами є однією з додаткових послуг, повязаних з перевезенням вантажів, яка надається Залізницею Вантажовласнику в рамках укладеного Договору, а відтак є договірним зобовязанням Вантажовласника, яке останній повинен виконувати у відповідності з умовами Договору. 
		Відповідно до абзацу 6 ст. 62 Статуту залізниць України, у разі несвоєчасного внесення вантажовідправником, вантажоодержувачем, експедитором належної плати, зборів та штрафів, справляється пеня   за кожний день затримки у розмірі, встановленому законодавством. Чинне законодавство не встановлює розмір такої пені. Проте, залізниця при укладанні з вантажовідправником та вантажоодержувачем договору може передбачити у ньому конкретні умови оплати послуг та розмір пені за порушення умов оплати.
		Так, пунктом 4.3 договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги № 2036 від 21.08.2014 року сторони передбачили, що у разі виникнення боргу Вантажовласника перед Залізницею Вантажовласник сплачує Залізниці пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочки з першого дня виникнення заборгованості включаючи день сплати.
		Несвоєчасне виконання грошових зобовязань зі сплати боргу з плати за користування вагонами з боку відповідача підтверджено обставинами та доказами у справі, а наданий позивачем розрахунок пені за загальний період з 04.08.2015 року по 30.01.2016 року відповідає вимогам частини 6 статті 232 ГК України, тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 161694,37 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
		Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Оскільки мало місце прострочення виконання відповідачем зобовязань зі сплати боргу з плати за користування вагонами, позивач з посиланням на приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України просить стягнути з відповідача три проценти річних за загальний період з 04.08.2015 року по 30.01.2016 року в сумі 10996,50 грн. та інфляційні витрати за період з серпня 2015 року по січень 2016 року в сумі 28257,60 грн.
		Дослідивши наданий позивачем розрахунок трьох процентів річних, суд дійшов висновку про його перерахунок, оскільки позивачем допущена помилка в розрахунку, а саме три проценти річних розраховані від загальної суми боргу з плати за користування вагонами  743621,16 грн. за період з 04.08.2015 року по 30.01.2016 року, без врахування того, що заборгованість на загальну суму виникла на підставі декількох відомостей плати за користування вагонами, які було підписано в період з 02.08.2015 року по 29.09.2015 року, тобто вони мають різні строки оплати. Відповідно до п. 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань у  разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Відтак, з врахуванням положень вказаного пункту постанови Пленуму Вищого господарського суду України, суд з власної ініціативи здійснив перерахунок трьох процентів річних за допомогою програми Законодавство.
		Три проценти річних розраховані судом за кожною відомістю плати за користування вагонами окремо наступним чином:
		1) за відомістю плати за користування вагонами № 02080645 від 02.08.2015 року, строк оплати за якою настав 02.08.2015 року, прострочка настала з 03.08.2015 року з врахуванням заявленого позивачем періоду прострочення
		- за період з 04.08.2015 р. по 30.01.2016 р. (180 днів прострочення) від суми 4677,12 грн. три проценти річних складають 69,16 грн.;
		2) за відомістю плати за користування вагонами № 02080646 від 02.08.2015 року, строк оплати за якою настав 02.08.2015 року, прострочка настала з 03.08.2015 року з врахуванням заявленого позивачем періоду прострочення
		- за період з 04.08.2015 р. по 30.01.2016 р. (180 днів прострочення) від суми 3260,88 грн. три проценти річних складають 48,22 грн.;
		3) за відомістю плати за користування вагонами № 05080657 від 05.08.2015 року, строк оплати за якою настав 05.08.2015 року, прострочка настала з 06.08.2015 року з врахуванням заявленого позивачем періоду прострочення
		- за період з 06.08.2015 р. по 30.01.2016 р. (177 днів прострочення) від суми 57504,48 грн. три проценти річних складають 836,18 грн.;
		4) за відомістю плати за користування вагонами № 06080665 від 06.08.2015 року, строк оплати за якою настав 06.08.2015 року, прострочка настала з 07.08.2015 року з врахуванням заявленого позивачем періоду прострочення
		- за період з 08.08.2015 р. по 30.01.2016 р. (175 днів прострочення) від суми 77072,88 грн. три проценти річних складають 1108,06 грн.;
		5) за відомістю плати за користування вагонами № 10080671а від 10.08.2015 року, строк оплати за якою настав 10.08.2015 року, прострочка настала з 11.08.2015 року з врахуванням заявленого позивачем періоду прострочення
		- за період з 12.08.2015 р. по 30.01.2016 р. (172 дні прострочення) від суми 12216,96 грн. три проценти річних складають 172,63 грн.;
		6) за відомістю плати за користування вагонами № 05080676 від 10.08.2015 року, строк оплати за якою настав 10.08.2015 року, прострочка настала з 11.08.2015 року з врахуванням заявленого позивачем періоду прострочення
		- за період з 12.08.2015 р. по 30.01.2016 р. (172 дні прострочення) від суми 78738,12 грн. три проценти річних складають 1112,59 грн.;
		7) за відомістю плати за користування вагонами № 10080688 від 10.08.2015 року, строк оплати за якою настав 10.08.2015 року, прострочка настала з 11.08.2015 року з врахуванням заявленого позивачем періоду прострочення
		- за період з 12.08.2015 р. по 30.01.2016 р. (172 дні прострочення) від суми 100667,52 грн. три проценти річних складають 1422,46 грн.;
		8) за відомістю плати за користування вагонами № 11080692 від 12.08.2015 року, строк оплати за якою настав 12.08.2015 року, прострочка настала з 13.08.2015 року з врахуванням заявленого позивачем періоду прострочення
		- за період з 13.08.2015 р. по 30.01.2016 р. (171 день прострочення) від суми 33624,24 грн. три проценти річних складають 472,36 грн.;
		9) за відомістю плати за користування вагонами № 12080703 від 12.08.2015 року, строк оплати за якою настав 12.08.2015 року, прострочка настала з 13.08.2015 року з врахуванням заявленого позивачем періоду прострочення
		- за період з 14.08.2015 р. по 30.01.2016 р. (170 днів прострочення) від суми 38749,92 грн. три проценти річних складають 541,18 грн.;
		10) за відомістю плати за користування вагонами № 13080704 від 14.08.2015 року, строк оплати за якою настав 14.08.2015 року, прострочка настала з 15.08.2015 року з врахуванням заявленого позивачем періоду прострочення
		- за період з 15.08.2015 р. по 30.01.2016 р. (169 днів прострочення) від суми 27760,80 грн. три проценти річних складають 385,42 грн.;
		11) за відомістю плати за користування вагонами № 14080710 від 14.08.2015 року, строк оплати за якою настав 14.08.2015 року, прострочка настала з 15.08.2015 року з врахуванням заявленого позивачем періоду прострочення
		- за період з 16.08.2015 р. по 30.01.2016 р. (168 днів прострочення) від суми 33778,80 грн. три проценти річних складають 466,20 грн.;
		12) за відомістю плати за користування вагонами № 16080716 від 16.08.2015 року, строк оплати за якою настав 17.08.2015 року (оскільки 16.08.2015 року  вихідний день), прострочка настала з 18.08.2015 року з врахуванням заявленого позивачем періоду прострочення
		- за період з 18.08.2015 р. по 30.01.2016 р. (166 днів прострочення) від суми 23267,52 грн. три проценти річних складають 317,30 грн.;
		13) за відомістю плати за користування вагонами № 16080719 від 16.08.2015 року, строк оплати за якою настав 17.08.2015 року (оскільки 16.08.2015 року  вихідний день), прострочка настала з 18.08.2015 року з врахуванням заявленого позивачем періоду прострочення
		- за період з 18.08.2015 р. по 30.01.2016 р. (166 днів прострочення) від суми 4399,08 грн. три проценти річних складають 59,99 грн.;
		14) за відомістю плати за користування вагонами № 16080720 від 16.08.2015 року, строк оплати за якою настав 17.08.2015 року (оскільки 16.08.2015 року  вихідний день), прострочка настала з 18.08.2015 року з врахуванням заявленого позивачем періоду прострочення
		- за період з 18.08.2015 р. по 30.01.2016 р. (166 днів прострочення) від суми 5658,48 грн. три проценти річних складають 77,17 грн.;
		15) за відомістю плати за користування вагонами № 17080725 від 17.08.2015 року, строк оплати за якою настав 17.08.2015 року, прострочка настала з 18.08.2015 року з врахуванням заявленого позивачем періоду прострочення
		- за період з 18.08.2015 р. по 30.01.2016 р. (166 днів прострочення) від суми 33851,16 грн. три проценти річних складають 461,63 грн.;
		16) за відомістю плати за користування вагонами № 17080726 від 17.08.2015 року, строк оплати за якою настав 17.08.2015 року, прострочка настала з 18.08.2015 року з врахуванням заявленого позивачем періоду прострочення
		- за період з 19.08.2015 р. по 30.01.2016 р. (165 днів прострочення) від суми 5982,48 грн. три проценти річних складають 81,09 грн.;
		17) за відомістю плати за користування вагонами № 17080727 від 17.08.2015 року, строк оплати за якою настав 17.08.2015 року, прострочка настала з 18.08.2015 року з врахуванням заявленого позивачем періоду прострочення
		- за період з 19.08.2015 р. по 30.01.2016 р. (165 днів прострочення) від суми 72921,48 грн. три проценти річних складають 988,44 грн.;
		18) за відомістю плати за користування вагонами № 17080729 від 17.08.2015 року, строк оплати за якою настав 17.08.2015 року, прострочка настала з 18.08.2015 року з врахуванням заявленого позивачем періоду прострочення
		- за період з 19.08.2015 р. по 30.01.2016 р. (165 днів прострочення) від суми 75725,64 грн. три проценти річних складають 1026,05 грн.;
		19) за відомістю плати за користування вагонами № 17080733 від 17.08.2015 року, строк оплати за якою настав 17.08.2015 року, прострочка настала з 18.08.2015 року з врахуванням заявленого позивачем періоду прострочення
		- за період з 19.08.2015 р. по 30.01.2016 р. (165 днів прострочення) від суми 28612,56 грн. три проценти річних складають 387,84 грн.;
		20) за відомістю плати за користування вагонами № 19080744 від 19.08.2015 року, строк оплати за якою настав 19.08.2015 року, прострочка настала з 20.08.2015 року з врахуванням заявленого позивачем періоду прострочення
		- за період з 21.08.2015 р. по 30.01.2016 р. (163 дні прострочення) від суми 9451,44 грн. три проценти річних складають 126,56 грн.;
		21) за відомістю плати за користування вагонами № 20080747а від 20.08.2015 року, строк оплати за якою настав 20.08.2015 року, прострочка настала з 21.08.2015 року з врахуванням заявленого позивачем періоду прострочення
		- за період з 22.08.2015 р. по 30.01.2016 р. (162 дні прострочення) від суми 4399,08 грн. три проценти річних складають 58,54 грн.;
		22) за відомістю плати за користування вагонами № 15090803 від 15.09.2015 року, строк оплати за якою настав 15.09.2015 року, прострочка настала з 16.09.2015 року з врахуванням заявленого позивачем періоду прострочення
		- за період з 17.09.2015 р. по 30.01.2016 р. (136 днів прострочення) від суми 3945,72 грн. три проценти річних складають 44,08 грн.;
		23) за відомістю плати за користування вагонами № 28090835 від 28.09.2015 року, строк оплати за якою настав 28.09.2015 року, прострочка настала з 29.09.2015 року з врахуванням заявленого позивачем періоду прострочення
		- за період з 30.09.2015 р. по 30.01.2016 р. (123 дні прострочення) від суми 3032,04 грн. три проценти річних складають 30,63 грн.;
		24) за відомістю плати за користування вагонами № 29090837 від 29.09.2015 року, строк оплати за якою настав 29.09.2015 року, прострочка настала з 30.09.2015 року з врахуванням заявленого позивачем періоду прострочення
		- за період з 01.10.2015 р. по 30.01.2016 р. (122 дні прострочення) від суми 4322,76 грн. три проценти річних складають 43,32 грн.
		Так, з врахуванням викладеного, за розрахунком суду, загальна сума трьох процентів річних за прострочення оплати боргу з плати за користування вагонами становить 10337,50 грн.
		За таких обставин, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Південно-Західна залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця про стягнення з Приватного підприємства ВЄНОМЄТ МЕТАЛ трьох процентів річних підлягають задоволенню частково в сумі 10337,50 грн.
		Позивачем доведено прострочення виконання грошового зобовязання, а наданий ним розрахунок інфляційних втрат за період з серпня 2015 року по січень 2016 року здійснений у відповідності до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 28257,60 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
		Стосовно заперечень відповідача суд вважає зазначити наступне.
		Заперечення відповідача щодо помилкового застосування позивачем положень ст. 119 Статуту залізниць України до правовідносин є необґрунтованими та безпідставними, оскільки відповідач зосереджує увагу лише на ч. 2 вказаної статті Статуту залізниць України, не врахувавши при цьому положення ч. 1, в якій чітко вказано, що за користування вагонами залізниці вантажоодержувачами вноситься плата.
		Стосовно не зазначення позивачем у ОСОБА_2 загальної форми повної назви клієнта слід вказати те, що по-перше, діючі Правила користування користування вагонами і контейнерами не містять вимог щодо зазначення в актах загальної форми такої інформації, по-друге, найменування вантажовласника (ПП ВЄНОМЄТ МЕТАЛ) зазначено в актах про затримку вагонів форми ГУ-23а, памятках про подавання та забирання вагонів форми ГУ-45, по-третє, в актах загальної форми вказані номери вагонів відповідача, прізвище та ініціали прийомоздавальника залізничного цеху клієнта (ОСОБА_3А.) та міститься підпис останнього.
		Твердження відповідача про те, що плату за користування вагонами в силу умов п. 16 договору про експлуатацію залізничної підїзної колії № 899 від 05.05.2009 року сплачує саме власник колії, не ґрунтуються на матеріалах справи, оскільки відповідно до тристоронньої Угоди (заявки), підписаної 29.06.2015 року Приватним підприємством Вєномет Метал, власником колії ДП Нігинський карєр та узгодженої начальником станції Нігин, відповідач зобовязався  виконувати умови договору на експлуатацію підїзної колії № 899 від 29.04.2015 року між Південно-Західною залізницею та ДП Нігинський карєр, та погодив, що розрахунки за подачу-забирання вагонів, маневрову роботу, користування вагонами будуть проводитись власником вантажу (яким власне є відповідач) у відповідності до умов вищезазначеного договору.
		З приводу заперечень відповідача наявності у справі доказів його вини у затримці вагонів суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до приписів ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Наявність вини відповідача у затримці вагонів підтверджена наявними у справі доказами, натомість відповідач відсутність своєї вини у спричиненні затримки вагонів на станції призначення не довів. Крім того плата за користування вагонами не є мірою відповідальності, яка може застосовуватися лише за наявності вини сторони у зобовязанні. 
		Твердження відповідача щодо неповідомлення його про заміну кредитора не ґрунтуються на матеріалах справи, оскільки відповідно до наявної у справі підписаної сторонами Додаткової угоду № 1 від 03.12.2015 року до Договору від 21.08.2014 року № 2036 про організацію перевезень вантажів та проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, Приватним підприємством «Вєномєт Метал» визнано, що ПАТ «Українська залізниця», згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 року № 200 є правонаступником ДТГО «Південно - Західна залізниця» та погоджено нові реквізити і рахунки. 
		Так, відповідно до додаткової угоди № 1 від 03.12.2015 року, сторони погодилися виклали назву Договору в наступній редакції: «Договір про організацію перевезень вантажів та проведення розрахунків за перевезення та надані залізничним транспортом України послуги». Разом з тим у звязку з утворенням Публічного акціонерного товариства Українська залізниця, яке є правонаступником Укрзалізниці та підприємств і установ, реорганізованих шляхом злиття, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 року № 200 «Про утворення Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», сторони виклали преамбулу Договору в іншій редакції, зокрема зазначивши, що договір із однієї сторони укладається Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця», як Залізницею за Договором., що відповідає приписам ст. 627 ЦК України.
		Посилання відповідача на допущення позивачем порушень порядку оформлення відомостей суд не приймає до уваги у звязку з тим, що за основу складання відомості плати за користування вагонами першою береться Пам'ятка про забирання вагонів залізницею із зазначенням числа, місяця, години та хвилини, забирання навантаженого вагону, надалі, у зворотному напрямку вираховується час користування вагоном з початку затримки, з часу зазначеного у ОСОБА_2 загальної форми ГУ-23 або у ОСОБА_2 про затримку вагонів ГУ-23а, тому номери вказаних актів повторюються у декількох відомостях і це не є порушенням порядку оформлення останніх. При цьому як зазначає позивач в наданих до суду поясненнях - складання Відомостей плати за користування вагонами здійснюється в автоматизованому режимі, згідно бази даних АРМ ПЗ, а тому вказаною базою не передбачено відображення у Відомостях номерів ОСОБА_2 про затримку вагонів форми ГУ-23а, тобто складених на підходах, крім того, вказаний автоматизований режим в окремих випадках не враховує всіх зазначених у базі даних, тому виникає необхідність виправлення помилок в ручному режимі з подальшим складанням на оргтехніці окремої відомості також в ручному режимі. 
		Разом з тим, нарахована позивачем  на підставі відомостей плата за користування вагонами є однією з додаткових послуг, повязаних з перевезенням вантажів, яка надається Залізницею Вантажовласнику в рамках укладеного Договору № 2036 від 21.08.2014 року, а відтак є договірним зобовязанням Вантажовласника, яке останній повинен виконувати у відповідності з умовами Договору. 
		Витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України. 
		У судовому засіданні, яке відбулося 18.04.2016 року, згідно частини 2 статті 85 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 530, 599, 611, 625, 629, 638, 639, 908, 909 ЦК України, ст. ст. 55, 193, 230, 231, 232, 307 ГК України, ст. ст. 119, 129 Статуту залізниць України, ст. ст. 42, 43, 33, 34, ч. 1 ст. 35, 43, 44, 49, 82-84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд  
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Південно-Західна залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця до Приватного підприємства ВЄНОМЄТ МЕТАЛ задовольнити частково.
		2. Стягнути з Приватного підприємства ВЄНОМЄТ МЕТАЛ, 69071, м. Запоріжжя, вул. Чарівна, буд. 50, код ЄДРПОУ 30958428, на користь: 
		- Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Південно-Західна залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця, 01601, м. Київ-30, вул. Лисенка, буд. 6, код ЄДРПОУ 40081221, основний борг в сумі 743621 (сімсот сорок три тисячі шістсот двадцять одна) грн. 16 коп., пеню в сумі 161694 (сто шістдесят одна тисяча шістсот девяносто чотири) грн. 37 коп., три відсотка річних в сумі 10337 (десять тисяч триста тридцять сім) грн. 50 коп., інфляційні витрати в сумі 28257 (двадцять вісім тисяч двісті пятдесят сім) грн. 60 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 14158 (чотирнадцять тисяч сто пятдесят вісім) грн. 66 коп., видавши наказ.
		3. У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Південно-Західна залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця до Приватного підприємства ВЄНОМЄТ МЕТАЛ щодо стягнення з останнього трьох процентів річних в сумі 659,00 грн. - відмовити.
		 
		Повне рішення складено  25.04.2016 року 
		 
		Суддя                                                                                О.Г.Смірнов
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...