Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 904/2604/14 : Господарські справи (до 01.01.2019); Справи про банкрутство; інші (СК5: п.53).
Надіслано для оприлюднення: 28.04.2016. Зареєстровано: 29.04.2016. Забезпечено надання загального доступу: 29.04.2016.
Дата набрання законної сили: 27.04.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		27 квітня 2016 року Справа № 904/2604/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
		 Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Куровського С.В.,розглянувши  касаційну скаргу гр. ОСОБА_4,  м. Дніпропетровськ на постановувід 03.12.2015 господарського суду Дніпропетровської області та постановувід 16.02.2016 Дніпропетровського апеляційного господарського суду  у справі№904/2604/14 господарського суду Дніпропетровської областіпро банкрутствоприватного підприємства "Тоджима", м. Дніпропетровськголова комітету кредиторів ліквідатор  гр. ОСОБА_5, м. Дніпропетровськ  Штельманчук М.С., м. Дніпропетровськ              в судовому засіданні взяли участь представники:
		боржникаОСОБА_7, ОСОБА_8, довір.
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2014 за результатами підготовчого засідання порушено провадження у справі №904/2604/14 про банкрутство приватного підприємства "Тоджима" (далі - ПП "Тоджима", боржник) у порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-VI). 
		Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2014 затверджено реєстр вимог кредиторів боржника, до якого, зокрема включено грошові вимоги гр. ОСОБА_4 (далі -кредитор) у сумі 400 000 грн.
		Ухвалою від 18.12.2014 введено процедуру санації боржника, призначено керуючого санацією та інше.
		Ухвалою від 18.06.2015 відхилено поданий керуючим санацією план санації боржника, продовжено строк процедури санації та повноваження керуючого санацією до 18.09.2015. Одночасно зобов'язано керуючого санацією надати суду план санації з урахуванням заперечень заставного кредитора - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль".
		Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2015 (суддя Примак С.А.) вдруге відхилено поданий план санації боржника, припинено процедуру санації; визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Штельманчука М.С., зобов'язано його вчинити певні дії та інше.
		Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.02.2016 (судді: Білецька Л.М. - головуючий, Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б.) за результатами розгляду апеляційної скарги кредитора - гр. ОСОБА_4 постанову суду першої інстанції залишено без змін. 
		Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, кредитор звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		Касаційна скарга мотивована порушенням судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме ст.  30 Закону про банкрутство, ст.ст. 43, 84 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). На думку кредитора, існує реальна можливість відновлення платоспроможності боржника у процедурі санації, що було проігноровано судами попередніх інстанцій.  
		Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
		Статтею 1 Закону про банкрутство передбачено, що банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.
		Як встановлено судами, процедура санації боржника була введена згідно ухвали від 18.12.2014, отже на момент введення ліквідаційної процедури тривала майже 12 місяців. 
		Частиною 1 статті 29 Закону про банкрутство передбачено, що протягом трьох місяців з дня винесення ухвали про санацію боржника керуючий санацією у випадках, передбачених дим Законом, зобов'язаний подати суду розроблений та схвалений комітетом кредиторів план санації боржника, оскільки реалізація процедури санації відбувається виключно на підставі плану санації, що містить відповідні заходи з відновлення платоспроможності боржника та виконання якого забезпечує фінансово-економічне оздоровлення боржника, а також запобігає визнанню боржника банкрутом і його ліквідації.
		Судами встановлено, що практично все рухоме та нерухоме майно боржника перебуває в заставі забезпеченого кредитора - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль". У такому випадку статтею 30 Закону про банкрутство встановлено обов'язкове погодження плану санації забезпеченим кредитором. 
		Проте вперше розроблений та погоджений комітетом кредиторів ще у березні 2015 року план санації боржника був відхилений ухвалою суду першої інстанції від 18.06.2015 з одночасним продовженням строку санації з підстав непогодження його умов забезпеченим кредитором.
		Категоричні заперечення забезпеченого кредитора проти затвердження плану санації мали місце і при другому зверненні до суду керуючого санацією з клопотанням про затвердження плану санації, що призвело до його повторного відхилення в оскаржуваній постанові суду першої інстанції.
		Отже, протягом річного строку процедури санації план санації так і не був затверджений судом з підстав відсутності відповідного погодження з боку забезпеченого кредитора, тобто мали місце незадовільні результати процедури санації, учасники провадження у справі не досягли згоди щодо шляхів фінансового оздоровлення боржника і мету відновлення його платоспроможності за допомогою санаційних заходів не досягнуто.
		У цій ситуації застосуванню підлягають імперативні норми частини 8 статті 29 Закону про банкрутство яка встановлює, що план санації боржника повинен бути поданий  в господарський суд на затвердження протягом шести місяців з дня винесення ухвали про санацію, оскільки у протилежному випадку господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури відповідно до цього Закону.
		При цьому в разі введення судом ліквідаційної процедури до затвердження плану санації порядок переходу до ліквідаційної процедури, встановлений ст. 36 Закону про банкрутство, не застосовується, оскільки за таких умов відсутня фактична реалізація плану санації та, відповідно самої процедури. Зокрема, відсутні підстави для дослідження судом питань неоплатності боржника, тобто недостатності його майна для задоволення вимог кредиторів. Проте в оскаржуваних судових рішеннях суди, окрім іншого, також проаналізували співвідношення активу та пасиву боржника, встановивши недостатність наявних активів для задоволення грошових вимог усіх кредиторів. 
		          Отже, враховуючи відсутність затвердженого судом плану санації та прийняття комітетом кредиторів відповідного рішення про ліквідацію боржника  (протокол від 01.12.2015) суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відкриття щодо боржника ліквідаційної процедури.
		          Таким чином, у даному випадку судами дотримано встановлений Законом про банкрутство порядок введення ліквідаційної процедури.
		Одночасно колегія суддів зазначає, що приписами ч. 2 ст. 37 Закону про банкрутство передбачено можливість введення процедури санації і після визнання боржника банкрутом за наявності обставин, передбачених цим Законом. Проте прийняттю судом такого рішення повинно передувати затвердження у встановленому порядку нового реєстру вимог кредиторів (з урахуванням вимог поточних кредиторів), формування активу боржника, а також створення у зв'язку з цим нового представницького органу кредиторів, який у подальшому не позбавлений можливості ініціювати відкриття процедури санації.
		          Відтак, доводи касаційної скарги не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, тому не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.
		Враховуючи вищевикладене, підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.
		З урахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 1, 29, 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом",  ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
		 
		ПОСТАНОВИВ: 
		 
		1.          Касаційну скаргу гр. ОСОБА_4 залишити без задоволення.
		2.          Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2015 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.02.2016 у справі №904/2604/14 залишити без змін.
		 
		Головуючий                                                                                Б.М. Поляков
		Судді                                                                                          В.М. Коваленко С.В. Куровський

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...