Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 911/5215/15 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Визнання договорів (правочинів) недійсними; інші договори.
Надіслано для оприлюднення: 28.04.2016. Зареєстровано: 29.04.2016. Забезпечено надання загального доступу: 05.05.2016.
Дата набрання законної сили: 12.10.2016
Результат оскарження 12.10.2016 Київський апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ   ОБЛАСТІ
		01032, м. Київ - 32, вул. С. Петлюри 16                                                   тел. 235-24-26
		_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
		ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ
		Р І Ш Е Н Н Я
		"18" квітня 2016 р.Справа № 911/5215/15  
		за позовомБроварського міжрайонного прокурора Київської області, м. Бровари,
		до відповідачів:1) Погребської сільської ради Броварського району Київської області, 
		с. Погреби,
		2) товариства з обмеженою відповідальністю Гідроекоресурс, с. Погреби,
		про визнання інвестиційного договору недійсним
		Суддя О.В. Конюх
		представники сторін:
		прокуратури:не зявились;
		відповідача 1:ОСОБА_1, сільський голова;
		відповідача 2: ОСОБА_2, уповноважений, довіреність від 29.12.2015р.;
		СУТЬ СПОРУ:
		Броварський міжрайонний прокурор Київської області звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 02.11.2015 № 5857 до відповідачів  Погребської сільської ради Броварського району Київської області та товариства з обмеженою відповідальністю Гідроекоресурс, в якому просить суд визнати недійсним інвестиційний договір №1 від 31.07.2013, укладений між відповідачами. Також прокурор просив суд відстрочити сплату судового збору за подання вказаної позовної заяви до ухвалення судового рішення у справі, що було задоволено судом в ухвалі про порушення провадження у справі від 09.12.2015. 
		Позов обґрунтований тим, що між відповідачами 31.07.2013р. було укладено Інвестиційний договір №1, предметом якого було визначено покращення санітарно-екологічного стану водойми Погребський старик 1-а черга (водовідвідний канал в заплаві річки Десна) шляхом розчистки від донних наносів, регулювання та поглиблення водовідвідного каналу (з метою екологічного оздоровлення річки, безаварійного пропуску паводкових вод, захисту прилеглих сільгоспугідь від затоплення та підтоплення під час проходження повеней та паводків, захисту берегів від руйнування). Пунктом 10.2 договору було передбачено право виконавця здійснювати доопрацювання та реалізацію деградованого ґрунтового матеріалу (який фактично є річковим піском). 
		Прокурор твердить, що даний інвестиційний договір в порядку ст. 235 ЦК України є удаваним, оскільки насправді сторони вчинили договір оренди земель водного фонду з метою видобутку та реалізації корисної копалини місцевого значення  річкового піску. Оскільки у разі встановлення факту удаваності правочину, суду слід керуватися законодавством, яке регулює правочин, який сторони насправді вчинили, прокурор стверджує, що даний договір має бути визнаний недійсним, оскільки він укладений з порушенням чинного законодавства, а саме ст. 13 Закону України Про екологічну експертизу, ст.ст. 16, 17, 18, 19 Кодексу України про надра, ст.ст. 123  125, 186-1 Земельного кодексу України, без погодження з відповідною радою питання про надання земельної ділянки для зазначених потреб, без проведення державної екологічної експертизи проекту, без отримання спеціального дозволу на користування надрами, без погодження з органом водного господарства.
		Відповідачі письмового відзиву на позов прокурора не подали. Представник відповідача 2 в усних поясненнях проти позову заперечував, та твердив, що укладення оспорюваного  договору було спрямоване на досягнення тих цілей та наслідків, які ним обумовлені, факт удаваності прокурором не доведено, а порушень закону під час укладання оспорюваного договору його сторонами не допущено, що зокрема було встановлено рішенням господарського суду Київської області від 11.02.2015р. у справі № 911/5037/14.
		Ухвалою господарського суду Київської області від 15.02.2016 позов Броварського міжрайонного прокурора Київської області у справі № 911/5215/15 залишено без розгляду.
		Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2016, ухвалу господарського суду Київської області від 15.02.2016 у справі № 911/5215/15 скасовано, матеріали справи повернуто до господарського суду Київської області для продовження розгляду справи.
		Ухвалою господарського суду Київської області від 04.04.2016 справу призначено до розгляду на 18.04.2016.
		07.04.2016 через канцелярію господарського суду Київської області прокурором було подано платіжне доручення № 471 від 25.03.2016 про сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі.
		В судовому засіданні 18.04.2016 представники відповідачів надали свої пояснення, у яких заперечували проти задоволення позову. Представник прокуратури в судове засідання не зявився.
		Вбачається, що прокурор був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, оскільки судом направлялась ухвала суду на його адресу, про що свідчить залучене до матеріалів справи рекомендоване  повідомлення про вручення поштового відправлення від 07.04.2016.
		Враховуючи те, що всі особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, що матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, справа розглянута за наявними матеріалами.   
		Розглянувши позов Броварського міжрайонного прокурора Київської області, м. Бровари, до відповідачів - Погребської сільської ради Броварського району Київської області, 
		с. Погреби (далі по тексту - Погребська сільська рада), товариства з обмеженою відповідальністю Гідроекоресурс, с. Погреби (далі по тексту - ТОВ Гідроекоресурс), всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд
		Встановив:
		відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. 
		Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).
		Рішенням Погребської сільської ради від 27.09.2012 погоджено ТОВ Гідроекоресурс видачу дозволу на проведення комплексних робіт з покращення санітарно-екоголочного стану водних обєктів, зокрема, водоймища «Побребський старик» (водовідвідний канал в заплаві річки Десна).
		КП Житомирводпроект на замовлення ТОВ Гідроекоресурс в 2012 році на підставі договору від 08.10.2012 було виготовлено робочий проект покращення санітарно-екологічного стану водоймища «Побребський старик» (водовідвідний канал в заплаві р. Десна) на території Погребської сільської ради Броварського району, 1-а черга.
		31.07.2013 між Погребською сільською радою (замовник) та ТОВ Гідроекоресурс (інвестор,виконавець) укладено інвестиційний договір за №1, за умовами п. 1.1., 2.1. якого замовник доручає, а інвестор-виконавець приймає на себе зобовязання по інвестуванню власних коштів у проведення розчистки від донних наносів, регулювання та поглиблення водойми Погребський старик (водовідвідний канал в заплаві р. Десна) Броварського району та благоустрою берегової зони, згідно проектно-кошторисної документації. Відповідно до Закону України Про затвердження Загальнодержавної цільової програми розвитку водного господарства та екологічного оздоровлення басейну річки Дніпро на період до 2021 року, фінансування заходів програми здійснюється за рахунок державних і місцевих бюджетів, а також з інших джерел, не заборонених законом. Обєкт  водойма Погребський старик (водовідвідний канал в заплаві р. Десна), що знаходиться на північний захід від с. Погреби на території Погребської сільської ради Броварського району, 1-а черга. 
		Пунктом 4.1 договору передбачено, що обєктом інвестування за даним договором є проведення розчистки від донних наносів, регулювання та поглиблення водойми Погребський старик (водовідвідний канал в заплаві р. Десна) з метою покращення санітарно-екологічного стану, безаварійного пропуску паводкових вод, захисту прилеглих сільськогосподарських угідь від затоплення та підтоплення під час проходження повеней та паводків, а також захист берегів від руйнування на водоймі Погребський старик (водовідвідний канал в заплаві р. Десна) на території Погребської сільської ради Броварського району.
		Крім того, 19.01.2015 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до інвестиційного договору, якою сторони виключили п. 2.2. договору щодо сприяння замовником інвестору-виконавцю у відшкодуванні коштів, витрачених на виготовлення проектно-кошторисної документації та на виконання робіт згідно проектно-кошторисної документації. 
		Рішеннями №1909-39-VI-1 пл. від 15.12.2014 та №1944-40-VI від 23.01.2015 Погребською сільською радою було затверджено вищезазначений договір та додаткову угоду.
		Поданий робочий проект, на реалізацію якого було направлено укладення оспорюваного інвестиційного договору, передбачав проведення підготовчих робіт (зняття рослинного ґрунту з площі намиву, влаштування первинних дамб обвалування карт намиву, влаштування водоскидних споруд (скидних колодязів з деревяними затворами та водовідвідних труб), здійснення намиву ґрунту шарами товщиною до 1  1,5 м (ділянка намиву поділена на 11 карт),  з використанням намитого ґрунту для засипки нерівностей та з нарощуванням до висоти 2,5 м. Після закінчення намиву ділянки мали плануватися та засипатися раніше знятим рослинним ґрунтом. Заплановано поглиблення каналу в межах водного дзеркала на глибину до 3,7 м. Також проектом передбачено влаштування прибережних захисних смуг вздовж русла каналу, в тому числі посів багаторічних трав (на площі 20 га) та посадка лісосмуги (верба, на площі 2,94 га, з подальшим доглядом за насадженнями протягом 3-5 років), встановлення водоохоронних знаків тощо.
		Прокурор зазначає, що відповідно до ст. 4 «Про охорону природного навколишнього природного середовища» природні ресурси України є власністю Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у межах, визначених Конституцією України, цим та іншими законами України.
		Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 827 від 12.12.1994 «Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення» пісок належить до корисних копалин місцевого значення.
		Прокурор обґрунтовує свої вимоги тим, що відповідачем-2 під виглядом виконання інвестиційного договору фактично здійснюється видобування корисних копалин місцевого значення, у звязку із чим оспорюваний договір за своєю правовою природою не є інвестиційним договором, а є прихованим договором оренди земельної ділянки водного фонду для потреб повязаних із користуванням надрами.
		Прокурор посилається на ст. 235 Цивільного кодексу України та зазначає, що до спірного договору необхідно застосовувати положення законодавства, що регулюють договори оренди земельних ділянок та користуванням надрами. Для початку користування надрами користувач має отримати спеціальний дозвіл, акт гірничого відводу, правовстановлюючі документи на земельну ділянку для складування глинопіщаної суміші тощо, що мають бути отримані на підставі рішень відповідних органів (ст.ст. 16  19 Кодексу України про надра, ст.ст. 124-125 Земельного кодексу України). Крім того, у випадку надання земельної ділянки в оренду необхідно отримати рішення про надання земельної ділянки в користування на підставі розробленого проекту землеустрою, отримати погодження відповідних органів. Прокурор зазначає, що ТОВ Гідроекоресурс вказаного не здійснено, жодних правовстановлюючих документів на користування надрами отримано не було.
		Відтак, прокурор просить визнати інвестиційний договір №13 від 31.07.2013 недійсним стверджуючи, що він в порядку ст. 235 ЦК України є удаваним, оскільки був вчинений для приховання іншого правочину  договору оренди земель водного фонду, для здійснення видобутку корисної копалини місцевого значення  піску річкового.
		Зазначена обставина прокурором жодним чином не доведена. Так, наявність робочого проекту, розробленого відповідачем відповідно до рішень Погребської сільської ради в рамках реалізації Загальнодержавної цільової програми розвитку водного господарства та екологічного оздоровлення басейну річки Дніпро на період до 2021 року спростовує твердження прокурора про наміри сторін укласти договір «про людське око».
		Відповідно до п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009  N 9, встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним. До удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені ст. 216 ЦК, можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин,  який сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний. 
		Прокурор посилається на непроведення державної екологічної експертизи проекту, як на обставину, яка свідчить про порушення сторонами закону при укладенні договору оренди земель водного фонду. Зазначені посилання є безпідставними.
		По-перше, згідно до пункту 16 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.08.2013р. №808 "Про затвердження переліку видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку" та ст. 13 Закону України «Про екологічну експертизу» проведення робіт з розчищення і днопоглиблення русла та дна річок, їх берегоукріплення, зміна і стабілізація стану русел вимагало обовязкового проведення державної екологічної експертизи. Разом із тим, на час розробки проекту та укладення договору діяв інший перелік, затверджений постановою КМУ від 27.07.1995,  № 554, який даної вимоги не містив, а вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання правочину  недійсним саме на момент його вчинення (укладення) (пункт 2.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 29 травня 2013 року N 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними»).
		По-друге, прокурор просить суд визнати договір недійсним саме як удаваний, який приховує договір оренди земель водного фонду для видобутку корисної копалини місцевого значення - піску. Пунктом 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.08.2013р. №808 передбачено, що до переліку видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, та які є обєктами державної екологічної експертизи, належить видобування корисних копалин, за винятком корисних копалин місцевого значення, які видобуваються землевласниками і землекористувачами в межах наданих їм земельних ділянок для господарських і побутових потреб. Постанова КМУ від 27.07.1995,  № 554 даної вимоги взагалі не містила.
		Прокурор посилається на нерозроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду в оренд в порядку ст.ст. 123, 134 ЗК України, відсутність рішень уповноваженого органу на розробку зазначеного проекту, про його затвердження та про надання земельної ділянки в оренду. Також прокурор посилається на  неотримання відповідачем 2 дозволу на користування надрами у відповідності до ст. 16 Кодексу України Про надра. Суду не доведено, що фактично між сторонами виникли відносини оренди земель водного фонду, а з огляду на недоведеність обставини удаваності правочину, зазначені посилання є безпідставними.
		Разом із тим, як вбачається з доданих до матеріалів справи Акту перевірки виконання природоохоронних заходів від 20.06.2014р.  01.07.2014р., Актів до Інвестиційного договору, виконавцем роботи за договором здійснюється з грубими відхиленнями від проекту, без дотримання умов договору. Так, замість запроектованого заглиблення русла до 3,7 м промірами глибин зафіксовано розчистку русла глибиною 8-10 м (пункт 5 Акту перевірки виконання природоохоронних заходів від 20.06.2014р.  01.07.2014р.), при цьому всупереч дослідницькій частині акту висновок зроблений про належне виконання природоохоронних заходів та відсутність порушень.
		Як вбачається з поданих управлінням водних ресурсів у м. Києві та Київській області Актів до інвестиційного договору, фактично відбувається не реалізація проекту, а майже виключно розробка руслового ґрунту земснарядами з розрівнюванням бульдозерами, та отримання виконавцем неправомірної вигоди від привласнення видобутого руслового грунту (наприклад, за актом від 31.07.2015р. № ПС-4(07/15)  27245,96 куб.м. собівартістю 130780,80 грн.; за Актом від 31.08.2015р. № ПС-5/08/15)  25039,40 куб.м. собівартістю 137466,31 грн., за Актом від 30.09.2015р. № 6ПС-(09/15)  20949,00 куб.м. собівартістю 115324,25 грн. тощо).
		За фактами виявлених порушень СВ Броварського МВ ГУМВС України в Київській області до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за № 12014110130001355 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 239-2 КК України.
		Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
		Суд зазначає, що прокурором не доведено факту удаваності спірного правочину,  а саме на надано суду доказів, які б свідчили про умисне приховування обома сторонами договору дійсних мотивів укладення договору, як то приховане користування надрами. Водночас, порушення інвестором умов договору, про які йшлося вище, свідчать про наявність  істотних відступів у роботі та недоліків, які не можуть бути усунені, і роблять результат непридатним для використання відповідно до мети договору. 
		Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
		Відтак, вказані обставини можуть бути підставою для розірвання договору у звязку із порушенням зобовязань виконавцем та відшкодування збитків (ст. 611, 852, частина 3 ст. 858 ЦК України), в тому числі, завданих навколишньому природному середовищу. 
		Така ж позиція викладена в пункті 2.2 Постанови Пленуму ВГСУ від 29 травня 2013 року N 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», відповідно до якої за загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним.
		Отже, судом встановлено, що прокурором невірно обрано спосіб захисту порушеного права, не доведено обставин на які він посилається, як на підставу удаваності спірного договору. Водночас, суд зазначає, що прокурор не позбавлений права звернутись до суду з позовом про розірвання договору обґрунтувавши свої вимоги відповідними нормами права. 
		Таким чином, повно та ґрунтовно дослідивши наявні у справі докази, суд вважає вимогу прокурора про визнання недійсним інвестиційного договору №13 від 31.07.2013 необґрунтованою, документально не підтвердженою та такою, що не підлягає задоволенню.
		Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на прокурора.
		З огляду на вищевикладене, керуючись статтями 2, 12, 22, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
		ВИРІШИВ:
		У задоволенні позову відмовити повністю.
		Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
		Повний текст рішення підписано 28.04.2016.
		 
		              Суддя                         О.В. Конюх

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...