Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 216/643/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, пов’язані із застосуванням Закону України ”Про захист прав споживачів”.
Надіслано для оприлюднення: 29.04.2016. Зареєстровано: 29.04.2016. Забезпечено надання загального доступу: 05.05.2016.
Дата набрання законної сили: 27.04.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                                      
		УКРАЇНА
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		                         
		       
		Справа № 216/643/16-ц                                                            Головуючий в 1-й інстанції
		Провадження № 22-ц/774/1027/К/16                                   Онопченко Ю.В.
		Категорія -30 (ІI)                                                                      Доповідач - Митрофанова Л.В.         
		У Х В А Л А
		Іменем  України
		27 квітня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
		    головуючого судді:      Митрофанової Л.В., 
		                суддів:      Братіщевої Л.А., Грищенко Н.М., 
		           за участі секретаря:   Євтодій К.С.,         
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку  ст. 197 ч. 2 ЦПК України за наявними у справі матеріалами, за відсутності осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату судового засідання, та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 21 березня 2016 року про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Богдан-авто Кривий Ріг", Товариства з обмеженою відповідальністю "Хюндай Мотор Україна", Товариства з обмеженою відповідальністю "Сетав-Авто Кривий Ріг" про стягнення неустойки та відшкодування моральної шкоди, -
		В С Т А Н О В И Л А :
		Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 21 березня 2016 року позовну заяву ОСОБА_2 до ТзОВ "Богдан-авто Кривий Ріг", ТзОВ "Хюндай Мотор Україна", ТзОВ "Сетав-Авто Кривий Ріг" про стягнення неустойки та відшкодування моральної шкоди залишено без розгляду.
		В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою відкрити провадження по справі.
		    Зокрема, на думку апелянта, судом не враховано, що відповідно до роз'яснень, викладених у п.7 Постанови Пленуму ВССУ №10 у редакції від 25.09.2015 року, ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» не містить вичерпного переліку пільг щодо сплати судового збору, тому при визначенні таких пільг слід враховувати ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів». 
		Також позивач вважає, що ЗУ «Про судовий збір» та ЗУ «Про захист прав споживачів» є спеціальними законами та рівними між собою, вони не мають колізій та лише доповнюють один одного. 
		Крім того, позивач вказує, що він, як споживач звільнений від сплати судового збору не тільки щодо позову, а й за подачу апеляційної скарги.
		Також в апеляційній скарзі позивач наполягає на тому, що його майновий стан не дозволяє сплачувати судовий збір. 
		Позивач ОСОБА_2, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, у судове засідання до суду апеляційної інстанції не з'явився, надавши клопотання про перенесення розгляду справи у звязку із незадовільним станом його здоров'я до розгляду Конституційним судом України його звернення.
		Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		Аналогічні положення закріплено й в статтях 1 - 11 ЦПК України.
		Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
		На думку колегії суддів, неявка позивача в судове засідання, належним чином повідомленого про час та місце судового розгляду справи, не є перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті, а клопотання позивача не є обґрунтованим.   
		    Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. 
		Визнаючи неподаною та повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції керувався ст.207 ЦПК України й виходив з того, що позивач у встановлений судом термін не виконав вимоги суду, а саме не надав доказів про сплату судового збору або доказів про звільнення від сплати судового збору. 
		Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
		Відповідно до ч.1 ст. 207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду якщо, провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.
		Як вбачається з матеріалів справи, 03 лютого 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаною позовною заявою, провадження по якій було відкрито ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 05 лютого 2016 року (а.с.22), проте встановивши, що позовна заява подана позивачем з порушенням вимог ч. 5 ст. 119 ЦПК України, позивачем не надано доказів, що підтверджують сплату судового збору була, судом, 02.03.2016 року, було зобов'язано позивача сплатити судовий збір у встановлений строк до 04.03.2016 року. 
		Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 21 березня 2016 року (а.с.68) позовна заява була визнана неподаною та повернута позивачу, у зв'язку з не несплатою позивачем судового збору та ненаданням доказів його скрутного майнового стану.
		Відповідно до ч. 5 ст. 119 ЦПК України до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.
		Згідно з ч. 2 ст. 79 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
		Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України від 8 липня 2011 року «Про судовий збір», який набрав чинності 1 листопада 2011 року. При цьому з 1 вересня 2015 року набули чинності зміни до вказаного Закону України щодо сплати судового збору на підставі Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VIII.
		Законодавство про судовий збір застосовується на час вчинення процесуальних дій, зокрема на час подання позовної заяви, апеляційної скарги, тощо. (ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
		Положеннями статті 5 Закону України «Про судовий збір» (в редакції Закону України № 484-VIII від 22 травня 2015 року) визначено перелік категорій осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору.
		На підставі Закону України № 484-VIII від 22 травня 2015 року частина перша статті 5 Закону України «Про судовий збір» викладена в іншій редакції, відповідно до якої положення щодо звільнення від сплати судового збору споживачів (за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав) виключено.
		Разом з тим, частиною 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
		Проте, при розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.
		Оскільки спеціальним законом, який визначає підстави для звільнення від сплати судового збору та пільги щодо його сплати є Закон України «Про судовий збір», то саме цей Закон підлягає застосуванню.
		За таких обставин, колегія суддів не може взяти до уваги доводи апеляційної скарги про те, що ЗУ «Про судовий збір» та ЗУ «Про захист прав споживачів» є спеціальними законами та рівними між собою, вони не мають колізій та лише доповнюють один одного, оскільки вони є безпідставними та не ґрунтуються на законі. 
		Виходячи з того, що статтею 5 Закону України «Про судовий збір» не передбачено звільнення споживачів від сплати судового збору, колегія суддів погоджується з правильним висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 не звільняється від сплати судового збору за подання позовної заяви про захист прав споживачів.
		Доводи апеляційної скарги про неврахування судом роз'яснень, викладених у п.7 Постанові Пленуму ВССУ №10 у редакції від 25.09.2015 року про те, що ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» не містить вичерпного переліку пільг щодо сплати судового збору, тому при визначенні таких пільг слід враховувати ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів», не беруться до уваги колегією суддів, оскільки вони спростовуються правильними висновками суду першої інстанції, які ґрунтуються на нормах ЗУ «Про судовий збір», в редакції Закону України № 484-VIII від 22 травня 2015 року, що є спеціальним законом, який визначає підстави для звільнення від сплати судового збору та пільги щодо його сплати.
		Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що він, як споживач, звільнений від сплати судового збору не тільки щодо позову, а й за подачу апеляційної скарги, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, так як вони суперечать нормам ЗУ «Про судовий збір» та спростовуються вищевказаними висновками суду.
		Зважаючи на те, що позивачем у встановлений судом строк не було виконано вимогу суду щодо сплати судового збору та не надано доказів його скрутного майнового стану, суд першої інстанції на підставі п.8 ч.1 ст.207 ЦПК України дійшов висновку про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_2
		Проте колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстнації з огляду на наступне. 
		На думку колегії суддів, заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що позивач має бути звільнений від сплати судового збору ще й на підставі того, що він має скрутний майновий стан.
		Так, згідно ч. 1, 3 ст. 82 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.
		З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх оплати.
		Ці ж самі положення закріплені у статті 8 Закону України" Про судовий збір".
		Проте Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.
		У зв'язку із цим при здійсненні правосуддя у цивільних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до ЦПК України, Закону України "Про судовий збір", а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.
		Виходячи з наведеного колегія суддів вважає, що ухвала підлягає скасуванню, оскільки в даному випадку мають бути забезпечені інтереси позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду.
		Керуючись ст.311 ЦПК України, колегія суддів,- 
		УХВАЛИЛА:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
		Ухвалу Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 21 березня 2016 року - скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає, як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.
		Головуючий:         
		                
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...