Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 127/26292/13-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини); викрадення, привласнення, вимагання ВС зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пересування, військової та спеціальної техніки, а також заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем.
Надіслано для оприлюднення: 29.04.2016. Зареєстровано: 29.04.2016. Забезпечено надання загального доступу: 05.05.2016.
Дата набрання законної сили: 11.05.2016
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                                   Справа № 127/26292/13-к
		1-кп/127/90/16 
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		   08.04.2016 м. Вінниця
		                               
		Вінницький міський суд Вінницької області 
		в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
		при секретарі ОСОБА_2 ,
		за участю прокурора ОСОБА_3 ,
		обвинуваченого ОСОБА_4 ,
		захисника ОСОБА_5 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені 22 квітня 2013 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42013010420000018 за обвинуваченням:
		ОСОБА_4  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Маньківки Бершадського району Вінницької області, українця, громадянина України, одруженого, з вищою освітою, працюючого на посаді старшого інструктора (з водіння)  начальника складу пального та мастильних матеріалів господарчого взводу роти бойового та матеріально-технічного забезпечення, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 410, ч.1 ст. 366 КК України, -
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_4 , будучи старшим інструктором (з водіння)  начальником складу пально-мастильних матеріалів військової частини НОМЕР_1 та одночасно тимчасово-виконуючим обов`язки начальника служби пально-мастильних матеріалів цієї ж частини, тобто військовою службовою особою, зловживаючи адміністративно-господарськими функціями щодо організації правильного використання, зберігання та обліку пально-мастильних матеріалів, та організаційно-розпорядчими функціями щодо контролю за ощадливим використанням пально-мастильних матеріалів, діючи з єдиним умислом на викрадення майна шляхом розтрати, в особистих інтересах та інтересах третіх осіб, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, належний облік переданого підзвіт пального не вів, шляхом незаконного та бездокументального використання його на власний розсуд, в період липня 2012 року по квітень 2013 року на території військової частини НОМЕР_1 , яка дислокується в АДРЕСА_2 , викрав шляхом розтрати інше військове майно  пально-мастильні матеріали, яке належало військовій частині НОМЕР_1 у вигляді талонів на отримання пального та пально-мастильних матеріалів в натуральних показниках, а саме бензин марки А80 в кількості 9907 літрів на суму 101943,03 грн., бензин марки А92 в кількості 1427 літрів на суму 15183,28 грн., бензин марки А95 в кількості 480 літрів на суму 5280,00 грн., дизельне пальне в кількості 1734 літри на загальну суму 17461,38 грн., що призвело до нестачі пально-мастильних матеріалів у військовій частині НОМЕР_1 у цій же кількості на загальну суму 139867,69 грн., а саме вчинив викрадення шляхом розтрати військовою службовою особою іншого військового майна із зловживанням службовим становищем, що заподіяло істотну шкоду.
		Крім того, ОСОБА_4 , будучи старшим інструктором (з водіння)  начальником складу пально-мастильних матеріалів військової частини НОМЕР_1 та одночасно тимчасово-виконуючим обов`язки начальника служби пально-мастильних матеріалів цієї ж частини, тобто військовою службовою особою, зловживаючи адміністративно-господарськими функціями щодо організації правильного використання, зберігання та обліку пально-мастильних матеріалів, та організаційно розпорядчими функціями щодо контролю за ощадливим використанням пально-мастильних матеріалів, всупереч ст. 68 Конституції України, ст. ст. 11, 16, 82, 83, 96, 97 Статуту внутрішньої служби ЗС України, ст. 4 Дисциплінарного статуту ЗС України, п.п. 55, 56, 57 «Положення про військове господарство внутрішніх військ МВС України», затвердженого наказом Міністра внутрішніх справ України №72 від 20.05.1992, п.п. 2.4, 2.5, 2.6 «Інструкції з ведення бухгалтерського обліку пально-мастильних матеріалів у внутрішніх військах МВС України», затвердженої наказом Командувача внутрішній військ Міністерства внутрішніх справ України №185 від 23.04.2004, п. 1 Договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 19 липня 2011 року та обов`язків начальника служби паливо-мастильних матеріалів військової частини НОМЕР_1 , в особистих інтересах та інтересах третіх осіб, в особистих інтересах та інтересах третіх осіб, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, діючи з єдиним умислом на службове підроблення, отримавши в силу свого службового становища талони на пальне, користуючись безконтрольністю з боку командування частини, не бажаючи бути викритим у вчиненому викрадені пального, переслідуючи мету приховати дане кримінальне правопорушення, достовірно знаючи про те, що у відповідності до п. п. 2, 5 «Порядку складання Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 05.12.2012 № 1276, отримані ним під звіт талони мають бути використані за призначенням, шляхом отримання за талонами пального на автозаправних станціях для подальшої заправки ним автомобільної техніки військової частини НОМЕР_1 зі складу пального та мастильних матеріалів, у своєму службовому кабінеті на території військової частини НОМЕР_1 , яка дислокується в АДРЕСА_2 в один із днів грудня 2012 року за допомогою комп`ютерної техніки, склав завідомо неправдивий офіційний документ, передбачений ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», - фіскальний звітний чек за №0005 про нібито відпуск 25 грудня 2012 року за талоном бензину марки А80 в кількості 1640 літрів на АЗС Вінницької філії ТОВ «Золотий екватор» за адресою: Вінницька область, Вінницький район с. Зарванці, вул. Молодіжна, 29; 
		Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_4 в грудні 2012 року склав завідомо неправдивий офіційний документ, передбачений п. 1 наказу Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку бланків суворої звітності» № 67 від 11 березня 1996 року, - акт на списання використаних бланків суворої звітності №146 від 25 грудня 2012 року де вказав інформацію, що не відповідає дійсності про нібито використання за призначенням переданих йому під звіт талонів на отримання пального, та подав його на підпис членам комісії, які, будучи введеними в оману вказаними ОСОБА_4 неправдивими даними, підписали його; 
		Крім того, ОСОБА_4 в грудні 2012 року, звітуючи про витрачання виданих йому наперед (авансом) військовою частиною НОМЕР_1 бланків суворої звітності  талонів на отримання пального для виконання службового доручення по поставці пального для потреб частини, вніс до офіційного документу, передбаченого «Порядком складання Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 05 грудня 2012 року № 1276 - авансового звіту від 25 грудня 2012 року завідомо неправдиві відомості, вказавши в рядку «витрачено», в графі «сума» титульної сторінки Звіту суму «33599,50», тим самим завищивши на 13940,00 грн. суму бланків суворої звітності  талонів на пальне, які ним реально були використані за призначенням, а також на зворотній стороні Звіту, в графах «дата документу», «кому, за що і на підставі якого документу заплачено», як підтверджуючий документ використання коштів за призначенням, зазначив заздалегідь підроблений акт на списання використаних бланків суворої звітності від 25 грудня 2012 року, згідно якого талони на бензин марки А80 на суму 13940,00 грн. нібито були використані за призначенням, при цьому на підтвердження внесених завідомо неправдивих відомостей долучив до Звіту заздалегідь підроблені ним офіційні документи - фіскальний звітний чек за №0005 від 25 грудня 2012 року про нібито відпуск пального за талоном на автозаправній станції та акт на списання використаних бланків суворої звітності №146 від 25 грудня 2012 року про нібито використання талонів на пальне за призначенням. 
		Продовжуючи злочинні дії, ОСОБА_4 в грудні 2012 року за допомогою комп`ютерної техніки, склав завідомо неправдивий офіційний документ, передбачений ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» - фіскальний звітний чек за №55134 про нібито відпуск йому 27 грудня 2012 за талоном бензину марки А80 в кількості 320 літрів на АЗС №27 ТОВ «Колумбіні». Крім того, в грудні 2012 року за допомогою комп`ютерної техніки, склав завідомо неправдивий офіційний документ, передбачений ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» - фіскальний звітний чек № 1335 про нібито відпуск 27 грудня 2012 року за талоном дизельного пального в кількості 150 літрів на АЗС №1 ТОВ «Міко-5». 
		Продовжуючи свою злочинну діяльність в грудні 2012 року ОСОБА_4 склав завідомо неправдивий офіційний документ, передбачений п. 1 наказу Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку бланків суворої звітності» № 67 від 11 березня 1996 року - акт на списання використаних бланків суворої звітності №147 від 27 грудня 2012 року де вказав інформацію, що не відповідає дійсності про нібито використання за призначенням переданих під звіт талонів на отримання пального, та подав його на підпис членам комісії, які, будучи введеними в оману вказаними ОСОБА_4 неправдивими даними, підписали його. 
		В подальшому ОСОБА_4 в грудні 2012 року, звітуючи про витрачання виданих йому наперед (авансом) військовою частиною НОМЕР_1 бланків суворої звітності  талонів на отримання пального для виконання службового доручення по поставці пального для потреб частини, вніс до офіційного документу, передбаченого «Порядком складання Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 05 грудня 2012 року № 1276 - авансового звіту від 27 грудня 2012 року завідомо неправдиві відомості, вказавши в рядку «витрачено», в графі «сума» титульної сторінки Звіту суму «3929,51», тим самим завищивши на 3929,51 грн. суму бланків суворої звітності  талонів на пальне, які ним реально були використані за призначенням, а також на зворотній стороні Звіту, в графах «дата документу», «кому, за що і на підставі якого документу заплачено», як підтверджуючий документ використання коштів за призначенням, зазначив заздалегідь підроблений акт на списання використаних бланків суворої звітності від 27 грудня 2012 року, згідно якого талони на бензин марки А80 та на дизельне пальне на загальну суму 3929,51 грн. нібито були використані за призначенням, при цьому на підтвердження внесених завідомо неправдивих відомостей долучив до Звіту заздалегідь підроблені ним офіційні документи - фіскальні звітні чеки за №55134 від 27 грудня 2012 року, за № 1335 від 27 грудня 2012 року про нібито відпуск пального за талонами на автозаправних станціях та акт на списання використаних бланків суворої звітності №147 від 27 грудня 2012 року про нібито використання талонів на пальне за призначенням. 
		Крім того ОСОБА_4 в лютому 2013 року за допомогою комп`ютерної техніки, склав завідомо неправдивий офіційний документ, передбачений ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» - фіскальний звітний чек за №19093 про нібито відпуск 06 лютого 2013 року за талоном бензину марки А95 в кількості 200 літрів на АЗС Вінницької філії ТОВ «Золотий екватор» за адресою: м. Вінниця, вул. Лебединського, 4а. Крім того, ОСОБА_4 в лютому 2013 року склав завідомо неправдивий офіційний документ, передбачений п.1 наказу Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку бланків суворої звітності» № 67 від 11 березня 1996 року - акт на списання використаних бланків суворої звітності №7а від 06 березня 2013 де вказав інформацію, що не відповідає дійсності про нібито використання за призначенням переданих під звіт талонів на отримання пального, який подав на підпис членам комісії, які, будучи введеними в оману вказаними ОСОБА_4 неправдивими даними, підписали його; 
		Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_4 в лютому 2013 року, звітуючи про витрачання виданих йому наперед (авансом) військовою частиною НОМЕР_1 бланків суворої звітності  талонів на отримання пального для виконання службового доручення по поставці пального для потреб частини, вніс до офіційного документу, передбаченого «Порядком складання Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 05 грудня 2012 року № 1276 - авансового звіту від 06 лютого 2013 року завідомо неправдиві відомості, вказавши в рядку «витрачено», в графі «сума» титульної сторінки Звіту суму «1850,00», тим самим завищивши на 1850,00 грн. суму бланків суворої звітності  талонів на пальне, які ним реально були використані за призначенням, а також на зворотній стороні Звіту, в графах «дата документу», «кому, за що і на підставі якого документу заплачено», як підтверджуючий документ використання коштів за призначенням, зазначив заздалегідь підроблений акт на списання використаних бланків суворої звітності від 06 лютого 2013 року, згідно якого талони на бензин марки А95 на суму 1850,00 грн. нібито були використані за призначенням, при цьому на підтвердження внесених завідомо неправдивих відомостей долучив до Звіту заздалегідь підроблені ним офіційні документи - фіскальний звітний чек за №19093 від 06 лютого 2013 року про нібито відпуск пального за талоном на автозаправній станції та акт на списання використаних бланків суворої звітності №7а від 06 лютого 2013 року про нібито використання талонів на пальне за призначенням. Крім того ОСОБА_4 в лютому 2013 року за допомогою комп`ютерної техніки, склав завідомо неправдивий офіційний документ, передбачений ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» - фіскальний звітний чек за №55134 про нібито відпуск 12 лютого 2013 року за талоном дизельного палива в кількості 440 літрів на АЗС №27 ТОВ «Колумбіні». 
		В лютому 2013 року ОСОБА_4 склав завідомо неправдивий офіційний документ, передбачений п. 1 наказу Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку бланків суворої звітності» № 67 від 11 березня 1996 року - акт на списання використаних бланків суворої звітності №8 від 12 лютого 2013 року де вказав інформацію, що не відповідає дійсності про нібито використання за призначенням переданих під звіт талонів на отримання пального, та подав його на підпис членам комісії, які, будучи введеними в оману вказаними ОСОБА_4 неправдивими даними, підписали його. Крім того в лютому 2013 року, звітуючи про витрачання виданих йому наперед (авансом) військовою частиною НОМЕР_1 бланків суворої звітності  талонів на отримання пального для виконання службового доручення по поставці пального для потреб частини, вніс до офіційного документу, передбаченого «Порядком складання Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 05 грудня 2012 року № 1276 - авансового звіту від 12 лютого 2013 року завідомо неправдиві відомості, вказавши в рядку «витрачено», в графі «сума» титульної сторінки Звіту суму «3738,00», тим самим завищивши на 3553,00 грн. суму бланків суворої звітності  талонів на пальне, які ним реально були використані за призначенням, а також на зворотній стороні Звіту, в графах «дата документу», «кому, за що і на підставі якого документу заплачено», як підтверджуючий документ використання коштів за призначенням, зазначив заздалегідь підроблений акт на списання використаних бланків суворої звітності від 12 лютого 2013 року, згідно якого талони на дизельне пальне на суму 3553,00 грн. нібито були використані за призначенням, при цьому на підтвердження внесених завідомо неправдивих відомостей долучив до Звіту заздалегідь підроблені ним офіційні документи - фіскальний звітний чек за №55134 від 12 лютого 2013 року про нібито відпуск пального за талоном на автозаправній станції та акт на списання використаних бланків суворої звітності №8 від 12 лютого 2013 року про нібито використання талонів на пальне за призначенням. 
		Продовжуючи свою злочинну діяльність ОСОБА_4 в лютому 2013 року за допомогою комп`ютерної техніки, склав завідомо неправдивий офіційний документ, передбачений ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» - фіскальний звітний чек за №10186 про нібито відпуск 19 лютого 2013 року за талоном бензину марки А92 в кількості 300 літрів на АЗС Вінницької філії ТОВ «Золотий екватор» за адресою: м. Вінниця, вул. Келецька, 47. Крім того в лютому 2013 року ОСОБА_4 склав завідомо неправдивий офіційний документ, передбачений п.1 наказу Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку бланків суворої звітності» № 67 від 11 березня 1996 року - акт на списання використаних бланків суворої звітності №11а від 19 лютого 2013 року де вказав інформацію, що не відповідає дійсності про нібито використання за призначенням переданих під звіт талонів на отримання пального, та подав його на підпис членам комісії, які, будучи введеними в оману вказаними ОСОБА_4 неправдивими даними, підписали його. 
		В подальшому ОСОБА_4 в лютому 2013 року, звітуючи про витрачання виданих йому наперед (авансом) військовою частиною НОМЕР_1 бланків суворої звітності  талонів на отримання пального для виконання службового доручення по поставці пального для потреб частини, вніс до офіційного документу, передбаченого «Порядком складання Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 05 грудня 2012 року № 1276 - авансового звіту від 19 лютого 2013 року завідомо неправдиві відомості, вказавши в рядку «витрачено», в графі «сума» титульної сторінки Звіту суму «2677,50», тим самим завищивши на 2677,50 грн. суму бланків суворої звітності  талонів на пальне, які ним реально були використані за призначенням, а також на зворотній стороні Звіту, в графах «дата документу», «кому, за що і на підставі якого документу заплачено», як підтверджуючий документ використання коштів за призначенням, зазначив заздалегідь підроблений акт на списання використаних бланків суворої звітності від 19 лютого 2013 року, згідно якого талони на дизельне пальне на суму 2677,50 грн. нібито були використані за призначенням, при цьому на підтвердження внесених завідомо неправдивих відомостей долучив до Звіту заздалегідь підроблені ним офіційні документи - фіскальний звітний чек за №10186 від 19 лютого 2013 року про нібито відпуск пального за талоном на автозаправній станції та акт на списання використаних бланків суворої звітності №11а від 19 лютого 2013 року про нібито використання талонів на пальне за призначенням. 
		Продавжуючи свої злочинні дії ОСОБА_4 в березні 2013 року за допомогою комп`ютерної техніки, склав завідомо неправдивий офіційний документ, передбачений ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» - фіскальний звітний чек за №79533 про нібито відпуск 01 березня 2013 року за талоном бензину марки А80 в кількості 980 літрів на АЗС Вінницької філії ТОВ «Золотий екватор» за адресою: м. Вінниця, вул. Лебединського, 4а. Крім того в березні 2013 року ОСОБА_4 за допомогою комп`ютерної техніки, склав завідомо неправдивий офіційний документ, передбачений ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» - фіскальний звітний чек за №32533 про нібито відпуск 01 березня 2013 року за талоном бензину марки А92 в кількості 840 літрів на АЗС Вінницької філії ТОВ «Золотий екватор» за адресою: м. Вінниця, вул. Лебединського, 4а. 
		Продовжуючи свою злочинну діяльність в березні 2013 року ОСОБА_4 склав завідомо неправдивий офіційний документ, передбачений п.1 наказу Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку бланків суворої звітності» № 67 від 11 березня 1996 року - акт на списання використаних бланків суворої звітності №21а від 01 березня 2013 року де вказав інформацію, що не відповідає дійсності про нібито використання за призначенням переданих під звіт талонів на отримання пального, та подав його на підпис членам комісії, які, будучи введеними в оману вказаними ОСОБА_4 неправдивими даними, підписали його. 
		В подальшому ОСОБА_4 в березні 2013 року, звітуючи про витрачання виданих йому наперед (авансом) військовою частиною НОМЕР_1 бланків суворої звітності  талонів на отримання пального для виконання службового доручення по поставці пального для потреб частини, вніс до офіційного документу, передбаченого «Порядком складання Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 05 грудня 2012 року № 1276- авансового звіту від 01 березня 2013 року завідомо неправдиві відомості, вказавши в рядку «витрачено», в графі «сума» титульної сторінки Звіту суму «15827,00», тим самим завищивши на 15827,00 грн. суму бланків суворої звітності  талонів на пальне, які ним реально були використані за призначенням, а також на зворотній стороні Звіту, в графах «дата документу», «кому, за що і на підставі якого документу заплачено», як підтверджуючий документ використання коштів за призначенням, зазначив заздалегідь підроблений акт на списання використаних бланків суворої звітності від 01 березня 2013 року, згідно якого талони на бензин марки А80 та бензин марки А92 на загальну суму 15827,00 грн. нібито були використані за призначенням, при цьому на підтвердження внесених завідомо неправдивих відомостей ОСОБА_4 долучив до Звіту заздалегідь підроблені ним офіційні документи - фіскальні звітні чеки за №79533 від 01 березня 2013 року, за №32533 від 01 березня 2013 року та акт на списання використаних бланків суворої звітності №21а від 01 березня 2013 року про нібито використання талонів на пальне за призначенням. Крім того в березні 2013 року за допомогою комп`ютерної техніки, склав завідомо неправдивий офіційний документ, передбачений ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» - фіскальний звітний чек №10186 про нібито відпуск 28 березня 2013 року за талоном бензину марки А95 в кількості 340 літрів на АЗС Вінницької філії ТОВ «Золотий екватор» за адресою: м. Вінниця, вул. Келецька, 47. 
		Продовжуючи свою злочинну діяльність ОСОБА_4 в березні 2013 року склав завідомо неправдивий офіційний документ, передбачений п. 1 наказу Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку бланків суворої звітності» № 67 від 11 березня 1996 року - акт на списання використаних бланків суворої звітності №39 від 28 березня 2013 року де вказав інформацію, що не відповідає дійсності про нібито використання за призначенням переданих під звіт талонів на отримання пального, та подав його на підпис членам комісії, які, будучи введеними в оману вказаними ОСОБА_4 неправдивими даними, підписали його. Крім того ОСОБА_4 в березні 2013 року, звітуючи про витрачання виданих йому наперед (авансом) військовою частиною НОМЕР_1 бланків суворої звітності  талонів на отримання пального для виконання службового доручення по поставці пального для потреб частини, вніс до офіційного документу, передбаченого «Порядком складання Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 05 грудня 2012 року № 1276 - авансового звіту від 28 березня 2013 року завідомо неправдиві відомості, вказавши в рядку «витрачено», в графі «сума» титульної сторінки Звіту суму «5015,00», тим самим завищивши на 3145,00 грн. суму бланків суворої звітності  талонів на пальне, які ним реально були використані за призначенням, а також на зворотній стороні Звіту, в графах «дата документу», «кому, за що і на підставі якого документу заплачено», як підтверджуючий документ використання коштів за призначенням, зазначив заздалегідь підроблений акт на списання використаних бланків суворої звітності від 28 березня 2013 року, згідно якого талони на бензин марки А95 на суму 3145,00 грн. нібито були використані за призначенням, при цьому на підтвердження внесених завідомо неправдивих відомостей ОСОБА_4 долучив до Звіту заздалегідь підроблені ним офіційні документи - фіскальний звітний чек за №10186 від 28 березня 2013 року та акт на списання використаних бланків суворої звітності №39 від 28 березня 2013 року про нібито використання талонів на пальне за призначенням. 
		Протягом липня 2012 року  квітня 2013 року ОСОБА_4 подавав до фінансової служби військової частини НОМЕР_1 для списання з обліку переданого йому під звіт майна, внаслідок чого бланки суворої звітності  талони на пальне а саме: бензин марки А80 в кількості 2940 літрів на суму 30252,6 грн., бензин марки А92 в кількості 1017 літрів на суму 10820, 88 грн., бензин марки А95 в кількості 480 літрів на суму 5280 грн., дизельне пальне в кількості 499 літрів на суму 5024, 93 грн., а всього на загальну суму 51378,41 грн. були безпідставно списані з бухгалтерського обліку, чим вчинив службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, складання і видачу завідомо неправдивих документів.
		В ході судового розгляду, 08 квітня 2016 року в присутності захисника між заступником військового прокурора Вінницького гарнізону ОСОБА_3 з одного боку та ОСОБА_4 з іншого у відповідності до ст. 468, 469, 472 КПК України укладено угоду про визнання винуватості.
		Зі змісту укладеної угоди вбачається, що сторони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.2 ст. 410, ч. 1 ст. 366 КК України та призначення остаточного покарання за сукупністю злочинів у виді 2 років службового обмеження для військовослужбовців з проведенням відрахування із суми грошового забезпечення в доход держави 11 %, з позбавленням на підставі ст. 55 КК України права займати посади пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків строком на 2 роки.
		В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 зазначив, що він розуміє надані йому законом права, розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, характер пред`явленого обвинувачення та вид покарання, який до нього буде застосовний за наслідками затвердження угоди про визнання винуватості судом. 
		Обвинувачений ОСОБА_4 свою вину визнав повністю та зазначив, що угода про визнання винуватості є добровільною та наполягав на її затвердженні. По суті обвинувачення ОСОБА_4 пояснив, що він, перебуваючи на посаді начальника складу пально-мастильних матеріалів військової частини НОМЕР_1 , протягом липня 2012 року  квітня 2013 року подавав до фінансової служби військової частини НОМЕР_1 для списання з обліку переданого йому під звіт майна, а саме талонів на пальне, куди були внесені неправдиві відомості. Крім того, зазначив, що на рахунок відшкодування шкоди ним внесено в касу військової частини НОМЕР_1 3000 гривень на відшкодування коштів, про що надав копію квитанції. Просив затвердити угоду та призначити узгоджене покарання.
		Захисник обвинуваченого просив суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити узгоджене сторонами покарання.
		Прокурор ОСОБА_3 просив суд затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_4 та ухвалити вирок, яким призначити узгоджене сторонами покарання. Також просив задоволити позов у кримінальному провадженні.
		Заслухавши думку прокурора, захисника, думку та показання обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши зміст угоди про визнання винуватості, суд дійшов наступних висновків.
		Винуватість ОСОБА_4 у вчинені сукупності злочинів, що полягають у викраденні військовою службовою особою іншого військового майна із зловживанням службовим становищем, що заподіяло істотну шкоду та службовому підробленні, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, складання і видачу завідомо неправдивих документів, є доведеною та підтверджується показаннями обвинуваченого, який відповідно до угоди винуватість у вчиненні злочину визнав беззастережно та повідомив всі обставини вчинення злочинів. Показання обвинуваченого, суд вважає переконливим доказом його винуватості з підстав їх належності та допустимості. Так, ОСОБА_4  добровільно повідомив суду час, місце вчинення злочинів та з його показань вбачається те, що обвинувачений усвідомлював, що він будучи військовою особою незаконно викрадав військове майно, зловживаючи службовим становищем, незаконно вносив до офіційних документів завідомо неправдиві відомості, складав та видавав завідомо неправдиві документи. За таких обставин, суд вважає вказаний доказ достатнім для надання юридичної оцінки дій обвинуваченого та кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч.2 ст. 410 КК України, тобто викрадення військовою службовою особою іншого військового майна із зловживанням службовим становищем, що заподіяло істотну шкоду та за ч.1 ст. 366 КК України, а саме службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, складання і видачу завідомо неправдивих документів. 
		Відповідно до ч. 2, 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні, в якому бере участь потерпілий, не допускається.
		Злочин передбачений ч. 2 ст. 410 КК України, що вчинений ОСОБА_4 згідно ст. 12 КК України, відноситься до тяжких злочинів, а злочин, передбачений ч.1 ст. 366 КК України відноситься до злочинів невеликої тяжкості. Потерпілих у кримінальному провадженні не має, шкода завдана лише державним інтересам.
		Обвинувачений ОСОБА_4 вину визнав повністю, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, за місцем роботи характеризується посередньо, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, що підтверджується свідоцтвами про народження.
		Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру №35 від 08.04.2016 року, ОСОБА_4 сплатив 3000 гривень на відшкодування шкоди у вказаному провадженні.
		У судовому засіданні встановлено, що угода про визнання винуватості між заступником військового прокурора Вінницького гарнізону ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідає вимогам ст. 472 КПК України, укладена добровільно, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
		Також, судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_4 цілком розуміє положення ч. 4 ст. 474 КПК України, в тому числі і наслідки укладення та затвердження даної угоди передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення щодо якого він визнає себе винуватим, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
		Крім того, судом при вирішенні питання щодо затвердження угоди встановлено, що умови угоди не суперечать вимогам КПК України, правова кваліфікація кримінальних правопорушень, вчинених ОСОБА_4 є вірною, умови угоди не суперечать інтересам суспільства та не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб та обвинувачений може виконати взяті на себе за угодою зобов`язання.
		Враховуючи викладене, суд вважає, що угода від 08.04.2016 року, укладена між заступником військового прокурора Вінницького гарнізону ОСОБА_3  та обвинуваченим ОСОБА_4 , підлягає затвердженню з призначенням узгодженого сторонами покарання у відповідності до вимог Кримінального кодексу України.
		Так, наявність на утриманні обвинуваченого малолітніх дітей, часткове відшкодування шкоди, те, що обвинувачений вперше притягується до кримінальної відповідальності, вину визнав, розкаявся, суд оцінює як пом`якшуючі покарання обставини у справі, які дають підстави для застосування ст. 69 КК України, а саме призначення судом узгодженого сторонами більш м`якого виду основного покарання ніж передбачений санкціями ч. 2 ст. 410, ч. 1 ст. 366 КК України - службового обмеженням для військовослужбовців з проведенням відрахування із суми грошового забезпечення. Разом з тим, характер вчинених злочинів є підставою для призначення обвинуваченому обов`язкового додаткового покарання, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України у виді позбавлення права обіймати певні посади.
		Крім того, враховуючи, що ОСОБА_4 вчинено сукупність злочинів, суд вважає за необхідне застосувати положення ст. 70 КК України та призначити остаточне покарання обвинуваченому за сукупністю злочинів, яке узгоджене сторонами при затвердженні угоди.
		При вирішенні цивільного позову прокурора Вінницької прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_4 про відшкодування збитків в сумі 139867,69 гривень, суд виходить з наступного.
		Відповідно до ч.3 ст. 128 КПК України цивільний позов в інтересах держави пред`являється прокурором.
		Судом встановлено, що ОСОБА_4 вчиненням злочину завдано матеріальну шкоду в сумі 139867,69 грн. Разом з тим, з зазначеної суми ним відшкодовано 3000 гривень, що підтверджується квитанцією № 35 від 08.04.2016 року.
		Зважаючи на зазначене, враховуючи приписи п. 16 ППВСУ № 3 від 31.03.89 «Про практику застосування судами України законодавства про  відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна», згідно яких при визначенні суми, що підлягає стягненню з засудженого або з цивільного відповідача, мають бути зараховані суми, добровільно передані цивільному позивачеві до постановлення вироку, а також вартість поверненого йому майна, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову в частині відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином. 
		 Крім того, з обвинуваченого слід стягнути судові витрати у справі, які згідно із довідками та актом про витрати на проведення експертиз в кримінальному провадженні становлять8853,60 гривень.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 58, 69, 366, 410 КК України, ст. ст. 368, 369, 370, 374, 468, 470, 472, 474, 475 КПК України, суд, -
		УХВАЛИВ:
		Затвердити угоду про визнання винуватості укладену між заступником військового прокурора Вінницького гарнізону ОСОБА_3 з одного боку та ОСОБА_4 від 08 квітня 2016 року у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 22 квітня 2013 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42013010420000018.
		Визнати винуватим ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 410, ч. 1 ст. 366 КК України.
		Призначити ОСОБА_4 узгоджене сторонами покарання за ч. 2 ст. 410 КК України з застосуванням положень ст. 69 КК України, у виді двох років службового обмеженням для військовослужбовців з відрахування 11 (одинадцяти) відсотків із суми грошового забезпечення ОСОБА_4 в доход держави. 
		Призначити ОСОБА_4 узгоджене сторонами покарання за ч. 1 ст. 366 КК України з застосуванням положень ст. 69 КК України, у виді одного року службового обмеженням для військовослужбовців з відрахування 10 (десяти) відсотків із суми грошового забезпечення ОСОБА_4 в доход держави з позбавленням права обіймати посади пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно- господарських обов`язків на два роки. 
		На підставі ч.1 ст. 70 КК України визначити ОСОБА_4 остаточне покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого основного покарання більш суворим і приєднанням додаткового покарання, та призначити остаточне покарання ОСОБА_4 у виді двох років службового обмеженням для військовослужбовців з відрахування 11 (одинадцяти) відсотків із суми грошового забезпечення ОСОБА_4 в доход держави з позбавленням права обіймати посади пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків на два роки.
		Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати за проведення експертиз у кримінальному провадженні в сумі 8853,60 гривень.
		Цивільний позов прокурора Вінницької прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_4 про відшкодування збитків, завданих злочином задоволити частково.
		Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави в особі військової частини НОМЕР_1 матеріальну шкоду, завдану злочином в сумі 136867,69 гривень. 
		На вирок суду може бути подана апеляція до Апеляційного суду Вінницької області протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.
		   Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...