Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 803/113/16 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з відносин публічної служби, зокрема справи щодо:; проходження служби.
Надіслано судом: 29.04.2016. Зареєстровано: 30.04.2016. Забезпечено надання загального доступу: 06.05.2016.
Дата набрання законної сили: 26.04.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		26 квітня 2016 р.                                                                                     Справа № 876/1828/16 Львівський апеляційний адміністративний суду складі колегії суддів: 
		головуючого-судді                    Кузьмича С. М.,
		суддів                                        Улицького В. З., Гулида Р. М.,
		за участю секретаря                    Кулик Т. Б.
		представника відповідача          Цинайко Н. І.
		розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року по справі № 803/113/16 за позовом ОСОБА_2 до Прокуратури Волинської області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Позивач 2 лютого 2016 року звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просить визнати відмову Прокуратури Волинської області у виплаті належної йому заробітної плати протиправною та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити йому заробітну плату у відповідності до вимог Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року. 
		Позов мотивує вимогами частин 2, 4 статті Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року, якими встановлено, що посадовий оклад керівника місцевої прокуратури становить з 1 липня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат, а згідно з частиною 7 вказаної норми Закону прокурорам виплачується щомісячна надбавка за вислугу років понад 25 років у розмірі 40 відсотків посадового окладу. Позивач зазначає, що таким чином з 1 липня 2015 року він, як керівник районної прокуратури, мав би отримувати заробітну плату у розмірі 21 мінімальної заробітної плати на місяць, окрім премій та надбавок. Однак, заробітна плата у вказаному розмірі йому не виплачувалась.
		 
		Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року у задоволенні позову відмовлено.
		 
		Зазначену постанову в апеляційному порядку оскаржив позивач. У поданій апеляційній скарзі покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить вказану постанову скасувати та прийняти нову, якою задоволити позовні вимоги.
		У апеляційні скарзі зазначає, що відмовляючи у позові, суд першої інстанції посилається на відсутність механізму фінансування видатків на виплату заробітної плати прокурорів і відсутність коштів державного бюджету для вказаних цілей. При цьому, суд першої інстанції не зазначає про те, що позовні вимоги безпідставні або ж такі, що не відповідають положенням закону. Таким чином, на думку апелянта, підставою для відмови у позові було посилання на підзаконні акти Кабінету Міністрів України, що не розроблені на сьогоднішній день з метою виконання Закону України «Про прокуратуру». 
		Апелянт вважає, що суд першої інстанції вийшов за межі своїх повноважень, мотивувавши свою відмову у задоволені позову тим, що прокуратура Волинської області не може самостійно підвищити посадовий оклад і виплачувати відповідну заробітну плату, так як прокуратура уповноважена здійснювати виплати в межах затвердженого фонду оплати праці і не наділена правом самостійно, без правового врегулювання Кабінетом Міністрів України та фінансової можливості державного бюджету України. Апелянт вважає, що таким чином, суд першої інстанції вдався до визначення механізму виконання рішення суду за умови задоволення позову. Суд за результатами розгляду справи повинен винести мотивоване та обґрунтоване рішення, посилаючись лише на норми закону, не з'ясовуючи яким чином воно має виконуватись. Приведення до виконання рішень судів є завданням державної виконавчої служби. Обґрунтовуючи свою позицію, апелянт звертає увагу на рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Кечко проти України», у якому зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
		 
		Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
		Позивач надіслав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, в якому підтримав подану апеляційну скаргу.
		 
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін з наступних підстав.
		 
		Вивчивши матеріали справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що наказом Генерального прокурора України №831к від 4 липня 2012 року позивача призначено на посаду прокурора Луцького району Волинської області терміном на 5 років, що підтверджується записами в трудовій книжці БТ-І №3883303.
		У зв'язку з реорганізацією та скороченням кількості прокурорів органу прокуратури (пункт 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру»; пункт 1 частини 1 статті 40 КЗпП України) наказом Генерального прокурора України №1114к від 14 грудня 2015 року старшого радника юстиції ОСОБА_2 звільнено з посади прокурора Луцького району Волинської області та з органів прокуратури з 14 грудня 2015 року.
		З січня до листопада 2015 року позивачу нараховано заробітну плату у розмірі 135732,85 грн, що підтверджується довідкою про заробітну плату й інші доходи від 17 грудня 2015 року.
		У зв'язку з набранням чинності Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року позивач звернувся 13 листопада 2015 року із заявою до прокурора Волинської області з проханням провести нарахування та виплатити належну йому заробітну плату у розмірі, передбаченому Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року.
		Листом заступника прокурора Волинської області від 2 грудня 2015 року №18-205 позивачу відмовлено у такій виплаті, оскільки згідно пункту 9 статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Пунктом 9 прикінцевих положень Державного бюджету України визначено, що норми і положення частини 2 статті 81 вищезгаданого закону застосовується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного бюджету. Постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року №763 «Про внесення змін до постанови КМ України від 31 травня 2012 року №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» встановлено, що видатки пов'язані з реалізацією цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань, передбачених у Державному бюджеті України на 2015 рік для Генеральної прокуратури України.
		 
		Відповідно до частини 2 статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов'язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством. Преміювання прокурорів здійснюється в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці. 
		Згідно з частиною 3 статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат.
		Відповідно до частини 5 статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року посадовий оклад керівника регіональної прокуратури встановлюється у розмірі 1,5 посадового окладу прокурора регіональної прокуратури.
		Згідно з частиною 9 статті 81 Закону України «Про прокуратуру» фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
		Відповідно до частин 1, 2 статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
		Згідно з частиною 1 статті 22 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. 
		Відповідно до статті 89 Закону України «Про прокуратуру» фінансування прокуратури здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Генеральною прокуратурою України.
		Згідно зі статтею 90 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року Фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором України, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.
		Пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», встановлено, що норми і положення частини 2 статті 33, статті 81 Закону України «Про прокуратуру» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів.
		Пунктами 2, 6 постанови Кабінету Міністрів України №505 від 31 травня 2012 року «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» (із внесеними до неї змінами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №763 від 30 вересня 2015 року) надано право керівникам органів прокуратури у межах затвердженого фонду оплати праці установлювати працівникам органів прокуратури посадові оклади відповідно до затверджених цією постановою схем посадових окладів та інші виплати. Видатки, пов'язані з реалізацією цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на оплату праці, затверджених у кошторисах на отримання органів прокуратури. 
		Підпунктом 1 пункту 13 розділу ХІІІ Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року Кабінету Міністрів України доручено у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону: привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших відповідних центральних органів виконавчої влади України у відповідність із цим Законом.
		 
		Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що прокуратура Волинської області уповноважена здійснювати виплати лише в межах затвердженого фонду оплати праці і не наділена правом самостійно, без правового врегулювання Кабінету Міністрів України та фінансової можливості Державного Бюджету України здійснювати перерахунок заробітної плати позивачу та виплачувати її у вищому розмірі. У даному випадку Кабінетом Міністрів України не було приведено нормативно-правові акти у відповідність із Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року.
		 
		Проаналізувавши матеріали справи та наведені вище законодавчі положення, суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції і вважає за необхідне зазначити, що встановлення керівниками органів прокуратури посадових окладів та інших виплат працівникам органів прокуратури здійснюється у межах затвердженого фонду оплати праці та відповідно до схем посадових окладів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №505 від 31 травня 2012 року «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», таким чином відповідач діяв в межах покладених на нього повноважень.
		Щодо тверджень апелянта про вихід суду першої інстанції за межі своїх повноважень, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 161 КАС України при прийнятті постанови суд вирішує, зокрема: 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин. Зі змісту статті 86 КАС України зрозуміло, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
		 
		Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.
		Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -
		 
		УХВАЛИВ:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року по справі № 803/113/16- без змін.
		Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів з дати складення в повному обсязі.
		 
		Головуючий                                                                                Кузьмич С. М.
		 
		 
		Судді                                                                                          Гулид Р. М.
		 
		 
		                                                                                                    Улицький В. З.
		 
		Повний текст ухвали складено 29 квітня 2016 року

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...