Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 810/1929/15 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Старі категорії (адм); реалізації податкового контролю.
Надіслано для оприлюднення: 29.04.2016. Зареєстровано: 30.04.2016. Забезпечено надання загального доступу: 04.05.2016.
Дата набрання законної сили: 11.05.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		           28 квітня 2016 року                                  м. Київ                              К/800/38796/15 
		Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
		Олендера І.Я. (доповідача),          Карася О.В.,                     Рибченка А.О.,
		 
		провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування наказу, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 3 червня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2015 року,
		ВСТАНОВИВ:
		У травні 2015 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_4) звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просила визнати протиправним та скасувати наказ в.о. начальника Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області «Про проведення планової перевірки» від 14.04.2015 року № 107.
		Постановою Київського окружного адміністративного суду від 3 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2015 року, адміністративний позов задоволено. 
		Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що у відповідача були відсутні правові підстави для винесення оскаржуваного наказу, а тому такий є протиправним та підлягає скасуванню.
		Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про їх скасування, як таких, що постановлені із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову. У доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що судами попередніх інстанцій залишено поза увагою той факт, що згідно Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» встановлено, податковим органам надано право на проведення перевірки без дозволу Кабінету Міністрів України та заяви платника перевірки щодо дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість.  
		Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до ст. 220-1 КАС України.
		Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.
		14.04.2015 року в.о. начальника Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київській області прийнято наказ № 107 «Про проведення планової перевірки».
		Згідно даного наказу доручено з 30.04.2015 провести терміном 10 робочих днів планову виїзну документальну перевірку ФОП ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року.
		Зі змісту вказаного наказу вбачається, що його прийнято на підставі п. 77.1              ст. 77 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та згідно затвердженого плану-графіку документальних перевірок на ІІ квартал 2015 року.
		Позивач, вважаючи, що підстави для проведення перевірки відсутні, не допустив працівників контролюючого органу до перевірки, та звернувся до суду з позовом про оскарження наказу.
		Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.
		Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.
		Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
		Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
		Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
		Згідно з п. 77.1 ст. 77 ПК України, документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.
		До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи (п. 77.2 ст. 77 ПК України).
		Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.
		Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику..
		За змістом п. 77.4 ст. 77 ПК України, про проведення документальної планової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.
		Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.
		З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що  аналізованими нормами ПК України встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних планових виїзних. Повне їх дотримання може бути належною підставою для винесення наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Невиконання вимог Конституції України, ПК України та законів України що стосуються питань оподаткування суб'єктів господарської діяльності при проведенні документальної планової виїзної перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14.04.2015 року посадовою особою відповідача прийнято наказ № 107 «Про проведення планової перевірки» відносно позивача.
		В той же час, п. 3 розд. ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» визначено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється:
		з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;
		з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених п. 27 підр. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.
		Тобто, обмеження стосовно проведення перевірок (в частині їх проведення виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України) стосуються підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців, з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній рік. Підприємства, установи та організації, фізичні особи-підприємці, у яких обсяг доходів перевищує 20 мільйонів гривень за попередній рік, не підпадають під ці обмеження. Тобто, визначальним у даному випадку є обсяг доходів за попередній рік.
		Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що зазначений пункт не є зміною або доповненням до ПК України, це положення створює цілком самостійну норму, яка поширюється на всі без винятків контролюючі органи. Винятки встановлено лише по відношенню до рівня доходу підприємств, установ та організацій. Тобто без дозволу Кабінету Міністрів України можна перевірити лише ті суб'єкти господарювання, у яких дохід за рік, що передував перевірці, перевищив 20 мільйонів гривень або ті які ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, а також перевірки щодо дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач будь-яких заяв до Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київській області щодо проведення перевірки не подавав. Докази того, що Кабінет Міністрів України надавав дозвіл відповідачу на проведення планової виїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року, в матеріалах справи відсутні та відповідачем не надано. Також, матеріали справи не містять доказів того, що оскаржуваний наказ прийнятий на підставі рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Сума загального оподатковуваного доходу, отриманого позивачем від провадження господарської діяльності, за 2013 рік становить 6648932,00 гривень, за 2014 рік - 1117678,00 гривень, тобто менше 20 мільйонів.
		З огляду на набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що  винесення контролюючим органом наказу на проведення перевірки платників податків, доходи яких за попередній рік не перевищували 20 млн. грн., вимагає від керівника зазначати в наказі, з якого саме питання призначається перевірки - повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску чи відшкодування податку на додану вартість. Зазначене правило встановлює пільговий режим для певної категорії суб'єктів господарювання, а отже захист платників податків від безпідставних та необґрунтованих перевірок, потребує конкретизації дій контролюючих органів, що унеможливлює видання наказів із «загальними» формулюваннями - щодо проведення перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, оскільки таке формулювання необґрунтовано розширює повноваження контролюючих органів, звуження яких як раз і було на меті законодавця.
		З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції вважає правильним висновки судів попередніх інстанцій, що ініціювання податковим органом документальної планової виїзної перевірки позивача у тому вигляді, в якому воно відображено в наказі від 14.04.2015 № 107, вчинено за відсутності визначених на це законом підстав, а тому відповідач, при прийнятті спірного наказу, діяв не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових  рішень.
		За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене  судом   на   підставі   повного  та  всебічного   з'ясування   обставин   в
		адміністративній   справі,   підтверджених  доказами,   дослідженими  в  судовому засіданні.
		Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 220-1, 230, 231 КАС України, суд
		УХВАЛИВ:
		Касаційну скаргу Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області відхилити, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 3 червня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2015 року у справі  № 810/1929/15 - залишити без змін.
		Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235 - 244-2 КАС України.
		 
		Судді:          І.Я. Олендер О.В. Карась 
		                                                                                                    
		                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                            А.О. Рибченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...