Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 754/13763/15 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 01.05.2016. Забезпечено надання загального доступу: 10.05.2016.
Дата набрання законної сили: 20.04.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  МІСТА  КИЄВА
		 
		 
		 У Х В А Л А
		 
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		20 квітня 2016 року                                               Апеляційний суд м. Києва 
		у складі:                      
		                                                                       головуючого                          Вербової І.М.
		                                                                       суддів                         Поливач Л.Д.
		                                                                                                                      ШаховоїО.В.
		                                                                       при секретарі                        Литвиненку Р.С.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ГриняКостянтина Андрійовича в інтересах  публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 29 січня 2016 року, -
		у с т а н о в и в :
		У вересні 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
		Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 6 листопада 2015 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено: стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» суму заборгованості за кредитним договором № К3ХRFТ05010048 від 18 квітня 2008 року в розмірі 22282,23 грн. та судовий збір в розмірі 243,60 грн.
		Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 22 грудня 2015 року вказане заочне рішення скасовано і призначено справу до розгляду в загальному порядку.
		Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 29 січня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.
		В апеляційній скарзі представник ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов.
		Представник позивача, зокрема, посилається на ті обставини, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про пропущення банком строків позовної давності. Також зазначає, що позичальник частково сплачував кредитну заборгованість, що є наслідком переривання строку позовної давності.
		В суді апеляційної інстанції представник ПАТ КБ «ПриватБанк» - Олейнік Н.О. апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити.
		Відповідач ОСОБА_2, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив, у зв'язку із чим колегія суддів вважала за можливе слухати справу у його відсутність на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України.
		Перевіривши законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення виходячи з наступного.
		Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідно до умов кредитного
		_____________________________________________________
		Справа № 754/13763/15-ц
		№ апеляційного провадження 22-ц/796/5646/2016
		Головуючий у суді першої інстанції: Галась І.А.
		Доповідач у суді апеляційної інстанції: Вербова І.М.
		договору № К3ХRFТ05010048 від 18 квітня 2008 року відповідач ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 5209,89 грн. на строк 24 місяці з 18 квітня 2008 року по 18 квітня 2010 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,12 % на рік на суму залишку заборгованості.
		Відповідно до розрахунку заборгованості за договором станом на 13 серпня 2015 року, починаючи з 28 грудня 2009 року у відповідача відсутня заборгованість за кредитом та відсотками за користування кредитом (а. с. 4-5).
		Разом з тим, відповідач станом на 13 серпня 2015 року має заборгованість у розмірі 22282,23 грн., яка складається: 844,19 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 19900,79 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; а також штрафи відповідно до п. 5.3 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 1037,25 грн. - штраф (процентна складова) (а. с. 4-5).
		Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що позивачем при зверненні до суду із вказаним позовом до ОСОБА_2 був пропущений строк позовної давності, а тому, враховуючи заявлення відповідачем про застосування судом такого строку, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
		Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції законними та обґрунтованими з огляду на наступне.
		Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
		Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
		Згідно положення п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
		Згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
		З укладеного між сторонами кредитного договору вбачається, що позичальник
		ОСОБА_2 зобов'язався повернути кошти до 18 квітня 2010 року (а. с. 6, зворот). 
		В суді апеляційної інстанції вставлено, що 2 вересня 2010 року відповідач погасив тіло кредиту.
		Наведене свідчить про те, що перебіг позовної давності розпочався з наступного за цим днем, тобто з 19 квітня 2010 року.
		Таким чином, з моменту спливу строку виконання зобов'язання за кредитним договором (19 квітня 2010 року) до моменту звернення позивача до суду з відповідним позовом (17 вересня 2015 року) пройшло більше одного року.
		Згідно з частинами 3, 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
		На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, оцінивши зібрані по справі докази у відповідності до вимог ст. 212 ЦПК України, дійшов законних та обґрунтованих висновків про відмову в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості. 
		Доводи апеляційної скарги представника ПАТ КБ «ПриватБанк», що банком не пропущено строк позовної давності та мало місце переривання строку, не приймаються колегією суддів до уваги, з огляду на наступне.
		Згідно умовами кредитного договору його складовою є Умови надання споживчого кредиту фізичним особам. Пунктом 5.5 цих Умов позовну давність за вимогами про стягнення заборгованості за кредитом, процентів за користування ним, пені, штрафу сторонами встановлено тривалістю в 5 (п'ять) років.
		Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).
		Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
		Виходячи з правового аналізу вказаних норм Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), пунктом 5.5 яких установлено позовну давність тривалістю в п'ять років, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі Умови не містять підпису позичальника; не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови містили збільшений строк позовної давності в момент підписання заяви позичальника, або в подальшому такі Умови, зокрема щодо збільшення строку позовної давності, не змінювались. 
		Крім того, у заяві позичальника домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає.
		Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі № 6-16цс15, яка в силу ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися судами. Підстав для відступлення від такої правової позиції апеляційний суд не вбачає.
		Інші доводи апеляційної скарги, які зводяться до неналежної оцінки зібраних у справі доказів та необхідності задовольнити позов, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення, є безпідставними та такими, що не можуть вплинути на правильність висновків суду по суті спору.
		Підстав до скасування рішення суду, передбачених статтею 309 ЦПК України, при апеляційному розгляді не встановлено.
		З огляду на викладене та у зв'язку з тим, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, апеляційна скарга має бути відхилена на підставі п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України.
		Керуючись статтями 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
		у х в а л и л а :
		Апеляційну скаргу Гриня Костянтина Андрійовича в інтересах  публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.
		Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 29 січня 2016 року залишити без змін.
		Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з  дня набрання законної сили.
		 
		Головуючий                                                                                                        І.М. Вербова
		 
		Судді:                                                                                                                    Л.Д. Поливач
		 
		                                          О.В. Шахова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...