Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/9911/16-к : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 01.05.2016. Забезпечено надання загального доступу: 06.05.2016.
Дата набрання законної сили: 26.04.2016
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
		 
		 
		 
		У Х В А Л А
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		26 квітня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
		 
		 головуючого судді  ОСОБА_1 
		суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 
		з участю секретаря  ОСОБА_4 
		прокурора  ОСОБА_5 
		 представників власника майна  ОСОБА_6 , ОСОБА_7 
		 
		розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні  ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 18 березня 2016 року, - 
		 
		 ВСТАНОВИЛА:
		 Цією ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС управління спеціальних розслідувань ГСУ ГПУ ОСОБА_8 про накладення арешту на майно в рамках кримінального провадження № 42015000000001756 від 18 серпня 2015 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368-2, ч. 3 ст. 209 КК України.
		 Рішення суду мотивовано тим, що клопотання слідчого не відповідає вимогам ст. 171 КПК України, оскільки не містить належного обґрунтування викладених у ньому доводів. 
		 В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою задовольнити клопотання слідчого і накласти арешт на зазначене в ньому майно. Так, апелянт зазначає, що ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. На переконання прокурора, клопотання слідчого та додані до нього матеріали містять достатньо даних з приводу наявності підстав для накладення арешту на грошові кошти, що спростовує висновки суду першої інстанції з приводу невідповідності поданого клопотання вимогам ст. 171 КПК України. 
		 Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу і просив її задовольнити, представників власника майна, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
		 Відповідно до ст. 131 КПК України заходи кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості провадження.
		 Згідно з ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
		 Як вбачається зі змісту ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна, слідчий суддя повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення; існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; правову підставу для арешту майна, можливість використання останнього, як доказу у кримінальному провадженні або застосування, щодо нього спеціальної конфіскації, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
		 Разом з тим, відповідні дані повинні міститися і у клопотанні слідчого про арешт майна.
		 Слідчим суддею виконано вимоги вказаних норм закону.
		 Так, матеріалами справи встановлено, що Управлінням спеціальних розслідувань Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42015000000001756 від 18 серпня 2015 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368-2, ч. 3 ст. 209 КК України.
		 Як зазначено у ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпоряджання та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
		 Відповідно до ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: підстави і мету відповідно до положень ст. 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; перелік і вид майна, що належить арештувати; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
		 Як правильно встановлено слідчим суддею, в порушення наведених вимог, слідчим не доведено обставин, на які він посилається в обґрунтуванні необхідності накладення арешту. 
		 Зокрема, наданими слідчому судді матеріалами, які були досліджені й колегією суддів, жодним чином не підтверджується той факт, що ОСОБА_9 була бенефіціарним власником Компанії «Restwood Products Corporation», чи була її акціонером, службовою або іншою уповноваженою особою.
		 Так, матеріалами судового провадження № 757/9911/16-к, не спростованими в судовому засіданні слідчим та прокурором, були підтверджені наступні відомості.
		 Компанія «Restwood Products Corporation» була зареєстрована у Республіці Панама 20 лютого 2013 року із ідентифікаційним номером 795314, 2335064, із статутним капіталом 10000 доларів США, розділених на 100 звичайних акцій кожна номінальною вартістю 100 доларів США.
		 Починаючи з 08 березня 2013 року власником-бенефіціаром компанії «Restwood Products Corporation», тобто  власником повного пакету акцій даної компанії, та, відповідно, держателем сертифікату акцій № 1 став громадянин України ОСОБА_10 . 
		 Того ж дня ОСОБА_10 сам у якості власника-бенефіціара компанії «Restwood Products Corporation» уклав Бенефіціарний договір із номінальними директорами зазначеної компанії («CEO CORONA LTD», «M&S BASIC LTD», «CYP SATURN LTD»), який діє до цього часу. 
		 Таким чином, слідчим суддею цілком обґрунтовано був зроблений висновок про те, що починаючи з 08 березня 2013 року та протягом всього часу існування компанії «Restwood Products Corporation» її єдиним та незмінним власником-бенефіціаром був ОСОБА_10 , з чого слідує, що все майно компанії, в тому числі і грошові кошти на банківських рахунках компанії, належать виключно ОСОБА_10 .
		 При цьому, ні матеріалами клопотання про арешт майна, ні апеляційною скаргою прокурора не спростовуються висновки слідчого судді про відсутність у матеріалах провадження відомостей про те, що подружжя ОСОБА_11 ніколи не займали посади в зазначеній компанії, тобто не були службовими особами компанії в розумінні ст. 96-3 КК України, а також, ні установчими документами компанії, ні договорами ніколи не уповноважувалися на здійснення будь-яких дій від імені компанії «Restwood Products Corporation». 
		 Отже, слідчий суддя цілком слушно прийшов до висновку про те, що фактичні обставини не надають жодних законних підстав вважати ОСОБА_9 уповноваженою особою компанії «Restwood Products Corporation» в розумінні приписів примітки до ст. 96-3 КК України, що в свою чергу й свідчить про відсутність підстав вважати можливим застосування щодо «Restwood Products Corporation», у зв`язку з досудовим розслідуванням в кримінальному провадженні № 42015000000001756, заходів кримінально-правового характеру, в тому числі арешту майна компанії «Restwood Products Corporation». 
		 Колегія суддів також приймає до уваги, що дійсно в кримінальному провадженні № 42015000000001756 жодній особі станом на дату постановлення слідчим суддею оскаржуваної ухвали не було повідомлено про підозру у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення, в тому числі і передбаченого ст. 209 КК України. Жодна особа не була засудженою за вчинення цього злочину. Крім того, клопотання слідчого та додані до нього матеріали не містять й відомостей про здійснення у передбаченому законом порядку провадження стосовно юридичної особи, а саме компанії «Restwood Products Corporation».
		 Надані слідчому судді матеріали не спростовують твердження представників власника майна, що грошові кошти на рахунку компанії «Restwood Products Corporation» у Liechtensteinische Landesbank AG не належали та не належать ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , а є власністю громадянина України ОСОБА_10 .
		 Одночасно, колегія суддів звертає увагу на те, що вказаний факт встановлено в ухвалах Апеляційного суду м. Києва у справі № 11-сс/796/193/2016 від 14 січня 2016 року та у справі № 11-сс/796/515/2016 від 09 лютого 2016 року.
		 Так, ухвалами Апеляційного суду м. Києва у вказаних справах встановлено, що посилаючись на наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368-2 КК України, слідчий зазначив, що фінансові операції (набуття активів суб`єктом злочину) мали місце у період з липня по вересень 2014 року, тобто до набрання чинності Законом України «Про Національне антикорупційне бюро України», яким лише вперше визначено в якості кримінального злочину таку дію, як набуття особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у власність майна, вартість якого значно перевищує доходи особи, отримані із законних джерел, або передача нею такого майна близьким родичам.
		 В порушення наведених вимог ухвал апеляційної інстанції, слідчим не зазначено підстав, у зв`язку з якими потрібно здійснювати арешт, не доведено, що кошти, які знаходяться на рахунку компанії нерезидента є власністю ОСОБА_12 та/або ОСОБА_9 , що вони отримані злочинним шляхом та не надано доказів в обґрунтування зазначених підстав.
		 Враховуючи вищевикладене, а також вимоги ст. 173 КПК України, не вбачається підстав вважати доведеною необхідність накладення арешту на майно компанії «Restwood Products Corporation», а відтак, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що ухвала слідчого судді є законною і обґрунтованою, у зв`язку з чим не вбачає підстав для її скасування, а тому апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню. 
		 На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 376, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
		УХВАЛИЛА:
		 
		 
		 Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 18 березня 2016 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС управління спеціальних розслідувань ГСУ ГПУ ОСОБА_8 про накладення арешту на майно в рамках кримінального провадження № 42015000000001756, залишити без зміни, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_5 - без задоволення.
		 Ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не 
		 підлягає.
		 
		 
		 
		Судді: ОСОБА_1  ОСОБА_2  ОСОБА_3 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Справа № 11-сс/796/1123/2016 Категорія ст. 170 КПК України
		Слідчий суддя суду 1-ї інстанції  ОСОБА_13 
		Доповідач ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...