Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/19222/15 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інші позадоговірні немайнові спори; Спонукання виконати певні дії, що не випливають з договірних зобов’язань.
Надіслано для оприлюднення: 05.05.2016. Зареєстровано: 06.05.2016. Забезпечено надання загального доступу: 06.05.2016.
Дата набрання законної сили: 04.05.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		04 травня 2016 року Справа № 910/19222/15 Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:
		головуючогоГубенко Н.М.суддівБарицької Т.Л. Картере В.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу   Товариства з обмеженою відповідальністю "Ініціатор-Ріелті"на рішення від та на постанову відГосподарського суду міста Києва 24.11.2015 Київського апеляційного господарського суду 23.02.2016у справі Господарського суду№ 910/19222/15 міста Києваза позовомНаціонального банку України в особі Головного управління Національного банку України по місту Києву і Київській областідоТовариства з обмеженою відповідальністю "Ініціатор-Ріелті"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача    Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит"проспонукання до виконання умов договору  у судовому засіданні взяли участь представники:- позивача  ОСОБА_4;- відповідача - третьої особи повідомлений, але не з'явився;  повідомлений, але не з'явився;ВСТАНОВИВ:
		27.07.2015 Національний банк України в особі Головного управління Національного банку України по місту Києву і Київській області звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ініціатор-Ріелті" про зобов'язання передати на зберігання, відповідно до іпотечного договору від 05.03.2009 оригінал правовстановлюючого документу на предмет іпотеки: свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1, видане 21.02.2006 Головним управлінням комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради на підставі наказу Головного управління комунальної власності міста Києва від 21.02.2006 № 211-В, яке зареєстровано Комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" 24.02.2006 і записано у реєстрову книгу № 11п-282 за реєстровим № 1623-П.
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.11.2015 у справі                № 910/19222/15 (колегія суддів у складі: Домнічева І.О. - головуючий суддя, судді Карабань Я.А., Якименко М.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 (колегія суддів у складі: Шапран В.В. - головуючий суддя, судді Андрієнко В.В.,                 Буравльов С.І.), зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Ініціатор-Ріелті" передати Національному банку України в особі Головного управління Національного банку України по місту Києву і Київській області оригінали правовстановлюючих документів на предмет іпотеки згідно із іпотечним договором, посвідченим 05.03.2009 Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Грек А.В. за реєстровим № 672, а саме: свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1, видане 21.02.2006 Головним управлінням комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради на підставі наказу Головного управління комунальної власності міста Києва від 21.02.2006 № 211-В, яке зареєстровано Комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" 24.02.2006 і записано у реєстрову книгу № 11п-282 за реєстровим № 1623-П.
		Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 у справі                       № 910/19222/15, та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.  
		Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
		29.04.2016 Національний банк України надав відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ініціатор-Ріелті" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 у справі                       № 910/19222/15 залишити без змін.
		Крім того, 04.05.2016 до Вищого господарського суду України від Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" надійшли письмові пояснення по суті спору.
		Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
		29.04.2016, через канцелярію Вищого господарського суду України від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ініціатор-Ріелті" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю з поважних причин прийняти участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції.
		Розглянувши заявлене клопотання, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для його задоволення, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Ініціатор-Ріелті" не надало доказів на підтвердження причин викладених у клопотанні; ст. ст. 69, 111-8 ГПК України обмежено строк розгляду касаційної скарги; в силу наданих ст. 1117 ГПК України повноважень, суд касаційної інстанції не має права досліджувати докази, збирати нові, тощо, а перевіряє судові рішення виключно на дотримання судами при їх прийнятті норм матеріального та процесуального права; при цьому, ухвалою Вищого господарського суду України від 20.04.2016 у справі № 910/19222/15 сторони повідомлялись, що нез'явлення їх повноважних представників у судове засідання касаційної інстанції не тягне перенесення справи на інші строки, не перешкоджає розгляду справи без їх участі.
		Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
		Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається із матеріалів справи, між Національним банком України та ВАТ "Фінанси та Кредит" (правонаступником якого є ПАТ "Фінанси та Кредит") були укладені кредитні договори від 11.02.2009 № 03/2; від 05.03.2009 № 03/6 та від 26.03.2009                № 03/10.
		З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 05.03.2009 № 03/6, між Національним банком України, ВАТ "Фінанси та Кредит" (правонаступником якого є ПАТ "Фінанси та Кредит") та ТОВ "Ініціатор-Ріелті" укладено іпотечний договір від 05.03.2009, відповідно до умов якого в забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, іпотекодавець надав в іпотеку належний йому на праві власності нежилий будинок загальною площею 2 551,60 м2, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кудрявська, 3/5.
		Відповідно до п. 1.1 договору про внесення змін від 27.01.2010 до іпотечного договору від 05.03.2009 іпотекою за цим договором забезпечуються вимоги іпотекодержателя, що випливають з кредитних договорів від 11.02.2009 № 03/2; від 05.03.2009 № 03/6 та від 26.03.2009 № 03/10.
		02.04.2014 сторонами підписано договір про внесення змін № 2 до іпотечного договору та доповнено п. 2.4 статті "Права і обов'язки сторін" іпотечного договору підпунктом 2.4.12 такого змісту: "іпотекодавець зобов'язується протягом 30 календарних днів передати за актом приймання-передачі оригінали документів, що встановлюють право власності на предмет іпотеки, іпотекодержателю на збереження до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором".
		Договір про внесення змін № 2 від 02.04.2014 набуває юридичної сили з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і нотаріального посвідчення та є невід'ємною частиною іпотечного договору              (п. 8 договору про внесення змін).
		Причиною виникнення даного спору є питання щодо наявності підстав для зобов'язання передати на збереження, відповідно до іпотечного договору від 05.03.2009 оригінал правовстановлюючого документу на предмет іпотеки: свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1, видане 21.02.2006 Головним управлінням комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради на підставі наказу Головного управління комунальної власності міста Києва від 21.02.2006 № 211-В, яке зареєстровано Комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" 24.02.2006 і записано у реєстрову книгу № 11п-282 за реєстровим № 1623-П.
		Обґрунтовуючи підстави позову позивач посилається на те, що відповідач, в порушення умов іпотечного договору та додаткової угоди до нього не передав йому на збереження оригіналів документів, що встановлюють право власності на предмет іпотеки за актом приймання-передачі.
		Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
		За приписами ст.ст. 509, 526 ЦК України, ст.ст. 173, 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
		Статтею 204 ЦК України передбачено презумпцію правомірності правочину та визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.
		Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
		Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. 
		Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (ч. 1 ст.3 Закону України "Про іпотеку").
		Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом. 
		Іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя: зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт будівлі (споруди), розташованої на земельній ділянці, що є предметом іпотеки, чи здійснювати істотні поліпшення цієї земельної ділянки; передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку; відчужувати предмет іпотеки; передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування (ч. 3 ст. 9 Закону України "Про іпотеку").
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 42 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк для забезпечення виконання покладених на нього функцій здійснює операції з надання кредитів банкам для підтримки ліквідності за ставкою не нижче ставки рефінансування Національного банку та в порядку, визначеному Національним банком.
		Згідно з п. 4.12 Технічного порядку проведення операцій з надання Національним банком України стабілізаційних кредитів банкам України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30.09.2010 № 445, банк одночасно з укладенням кредитного договору, договору застави передає до територіального управління оригінали документів, що підтверджують право власності банку/майнового поручителя на передане Національному банку забезпечення.
		Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій встановивши, що іпотечний договір від 05.03.2009 укладений в забезпечення виконання зобов'язань ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" з повернення кредиту позивачу; відповідач, укладаючи іпотечний договір з Національним банком України, погодився з усіма його умовами, що визначені в ньому та є обов'язковими для виконання сторонами, а отже зобов'язався здійснювати його виконання належним чином; беручи до уваги те, умова в іпотечному договорі про передачу позивачу на зберігання оригіналів документів, що встановлюють право власності на предмет іпотеки визначена відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України; з огляду на те, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за іпотечним договором у встановлений строк не передав іпотекодержателю на збереження оригінали правовстановлюючих документів на предмет іпотеки; дійшли правомірного висновку про наявність у Національного банку України права вимагати передачі на зберігання оригінали документів, що засвідчують право власності на предмет іпотеки, відповідно до умов іпотечного договору від 05.03.2009.
		Посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що неможливо встановити строк виконання зобов'язання, який передбачено підпунктом 2.4.12 іпотечного договору в редакції договору про внесення змін № 2 від 02.04.2014 не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки даним доводам суди попередніх інстанцій дали відповідну оцінку і правомірно зазначили, що вказаним пунктом передбачено чіткий строк - протягом 30 календарних днів іпотекодавець зобов'язується передати за актом приймання-передачі оригінали документів, тобто, перебіг вказаного строку починається з 03.04.2014 та закінчується 02.05.2014, оскільки договір про внесення змін до іпотечного договору укладено 02.04.2014. 
		Не приймаються також до уваги посилання скаржника у касаційній скарзі на необхідність пред'явлення правовстановлюючих документів в ході господарської діяльності під час планових та позапланових перевірок підприємства контролюючими органами, а також при отриманні відповідних ліцензій та дозволів, оскільки встановлений у договорі обов'язок відповідача передати позивачу оригінали правовстановлюючих документів на предмет іпотеки не створює жодних перешкод у користуванні заставленим майном, та у разі потреби передані оригінали документів можуть бути надані Національним банком України відповідачу на підставі його клопотанням для вчинення ним необхідних дій.
		Всі інші доводи викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження судів попередніх інстанцій, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судами висновків. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.
		Відповідно до ст. 1115 ГПК України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.
		Згідно з ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
		Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.
		Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ініціатор-Ріелті" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 у справі № 910/19222/15 залишити без змін.
		 
		Головуючий суддя                                                              Н.М. ГУБЕНКО
		 
		Судді                                                                                   Т.Л. БАРИЦЬКА
		 
		                                                                                                       В.І. КАРТЕРЕ

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...