Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 911/1184/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Орендні правовідносини.
Надіслано для оприлюднення: 10.05.2016. Зареєстровано: 10.05.2016. Забезпечено надання загального доступу: 12.05.2016.

Результат оскарження 24.11.2016 Вищий господарський суд України: залишено рішення першої та апеляційної інстанції без змін
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ   ОБЛАСТІ
		01032, м. Київ - 32, вул. С. Петлюри 16                                                   тел. 235-24-26
		_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
		ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ
		Р І Ш Е Н Н Я
		"25" квітня 2016 р. Справа № 911/1184/16  
		за позовом заступника прокурора Київської області, м. Київ, в інтересах держави в особі:
		1) Міністерства економічного розвитку та торгівлі України, м. Київ,
		2) Регіонального відділення Фонду державного майна по Київській області, м. Київ,
		до відповідачатовариства з обмеженою відповідальністю Журавочка,  с. Пухівка Броварського району,
		про розірвання Договору оренди від 30.09.2008р. № 10-ЦМК та 
		стягнення 3114925,92 грн.
		представники сторін:
		прокуратури:ОСОБА_1, прокурор, посвідчення від 17.09.2014 № 028904;
		позивача 1:ОСОБА_2, уповноважена, довіреність б/н від 11.03.2016;
		ОСОБА_3, уповноважений, довіреність № 2432-03/34 від 22.01.2016;
		позивача 2: ОСОБА_4, уповноважена, довіреність № 2 від 05.01.2016;
		від відповідача:не зявились;
		СУТЬ СПОРУ:
		заступник прокурора Київської області звернувся до господарського суду Київської області з позовом № 08-402вих16 від 29.03.2016р. в інтересах держави в особі позивачів:1) Міністерства економічного розвитку та торгівлі України, 2) Регіонального відділення Фонду державного майна по Київській області до товариства з обмеженою відповідальністю Журавочка про розірвання Договору оренди від 30.09.2008р. № 10-ЦМК та стягнення 3114925,92 грн.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між Регіональним відділенням Фонду державного майна по Київській області (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю Журавочка (орендар) було укладено договір оренди цілісного майнового комплексу № 10-ЦМК від 30.09.2008р., згідно якого орендар отримав у користування цілісний майновий комплекс державного підприємства «Журавочка». У звязку із систематичним порушенням орендарем умов договору в частині сплати орендної плати прокурор просить розірвати договір оренди, зобовязати орендаря звільнити та повернути  Міністерству економічного розвитку та торгівлі України орендоване майно, та стягнути з орендаря 3114925,92 грн. боргу, в тому числі 2 274 766,67 грн. основного боргу з орендної плати, яка не сплачується орендарем з липня 2014 року, та 840 159,25 грн. пені.
		Ухвалою господарського суду Київської області від 08.04.2016р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 25.04.2016р.
		25.04.2016р. через канцелярію господарського суду Київської області надійшли пояснення позивача-1, в якому він зазначив, що підтримує позов прокурора. Водночас, позивач-1 зазначив, що вважає безпідставною вимогу про передачу спірного майна позивачу-1 за рішенням суду, оскільки це суперечить Порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди, затвердженому Наказом Фонду державного майна України № 847 від 07.08.1997р.
		В судовому засіданні 25.04.2016р. представники прокуратури, позивача-1 та позивача-2 надали свої пояснення. Представник відповідача в судове засідання не зявився.
		Відповідно до розяснень та рекомендацій Пленуму Вищого господарського суду України, викладених в підпункті 3.9.1 пункту 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час та місце розгляду справи у разі виконання судом вимог частини першої ст. 64, ст. 87 ГПК України. За змістом зазначених статей, зокрема, в разі якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
		Суд належним чином направляв відповідачу на адресу, зазначену в позовній заяві, та яка відповідає даним Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб  підприємців та громадських формувань згідно даних Спеціального витягу від 06.04.2016р. № 21846684, копію ухвали про порушення провадження рекомендованим листом з повідомленням. Зазначений лист  повернутий підприємством звязку з відміткою «за зазначеною адресою не проживає». 
		У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (підпункт 3.9.2. пункту 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції).
		Розглянувши позов заступника прокурора Київської області, м. Київ (далі  прокурор), в в інтересах держави в особі:1) Міністерства економічного розвитку та торгівлі України, м. Київ (далі по тексту - Мінекономрозвитку), 2) Регіонального відділення Фонду державного майна по Київській області, м. Київ (далі по тексту  РВ ФДМУ), до товариства з обмеженою відповідальністю Журавочка,  с. Пухівка Броварського району (далі по тексту  ТОВ «Журавочка»), всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд
		ВСТАНОВИВ:
		відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів. Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
		Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).
		30.09.2008р. між РВ ФДМУ (орендодавець) та ТОВ «Журавочка» (орендар) було укладено договір оренди цілісного майнового комплексу № 10-ЦМК (далі по тексту Договір), відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс Державного підприємства «Журавочка» (підприємство), склад і вартість якого визначено відповідно до наведених акта оцінки, протоколу про результати інвентаризації та передавального балансу підприємства складного станом на 31.07.2008р., вартість якого становить 12642,9 тис. грн., у тому числі основні фонди за залишковою вартістю 11973,2 тис. грн. Відповідно до умов Договору:
		- орендар вступає у строкове платне користування у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта прийому-передачі майна (п. 2.1 Договору).
		- договір укладено строком на 20 років, з 30.09.2008р. до 30.09.2028р. (п. 10.1 Договору);
		- орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку 52362,94 грн. нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України. Орендна плата за перший місяць оренди  жовтень 2008р., визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за вересень та жовтень 2008 року (п. 3.1 договору).
		- орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць; орендна плата перераховується до державного бюджету щомісяця не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним (пункти 3.2, 3.3 договору);
		- орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації та стягується до бюджету з врахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожен день прострочення, включаючи день оплати (пункт 3.5 Договору);
		- орендар повертає майно орендодавцю згідно чинного законодавства. Майно вважається поверненим з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі (пункт 2.4 Договору);
		- орендодавець має право виступати з ініціативою розірвання договору в разі погіршення стану орендованого майна внаслідок невиконання або неналежного виконання умов договору. Договір може бути розірвано за рішенням суду у випадках, передбачених чинним законодавством (пункти 8.2, 10.4 Договору).
		Відносини сторін за правовою природою є договором найму (оренди). Згідно частини 1 ст. 759, частини 1 ст. 761, частини 1 ст. 762 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Право передання майна у найм має власник речі, або особа, якій належать майнові права. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
		Відносини сторін даного Договору регулюються також Законом України «Про оренду державного та комунального майна», який є спеціальним законом з питань оренди державного майна та, відповідно до частин першої та другої ст. 1, регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.
		Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для  здійснення підприємницької та іншої діяльності. Згідно до ст. 5 вказаного закону, орендодавцем щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів виступає Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва 
		Згідно ч. 1 ст. 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України Про оренду державного та комунального майна передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.
		Додатком до договору оренди сторони (орендодавець, орендар та балансоутримувач ДП «Журавочка» оформили Акт приймання-передачі в оренду цілісного майнового комплексу відповідно до якого 30.09.2008р. орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: Київська обл., Броварський р-н, с. Пухівка,  з балансу державного підприємства «Журавочка». До акту доданий перелік майна, що передається в оренду.
		Відповідно до ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» термін договору оренди визначається за погодженням сторін.  Договір укладено строком на 20 років, що діє з 30.09.2008 до 30.09.2028 (п. 10.1. договору). За таких обставин орендодавець виконав свій обовязок по передачі орендованого майна орендарю.
		Укладення між сторонами договору оренди було спрямоване на отримання відповідачем права на користування цілісним майновим комплексом, розташованим за адресою: Київська обл., Броварський р-н, с. Пухівка з метою здійснення своєї господарської діяльності та отримання прибутку, що в свою чергу породжує обов'язок відповідача сплачувати обумовлену договором плату за користування орендованим державним майном.
		Відповідно до частин 1, 3 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності, строки внесення орендної плати визначаються у договорі.
		Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. 
		З матеріалів справи вбачається, що орендар неналежним чином виконував свої зобовязання зі сплати орендної плати за весь період дії договору, про що, зокрема, свідчать численні судові рішення про стягнення з орендаря заборгованості з орендної плати за даним договором, а саме у справах 9/022-11, 10/132-11, 2/019-11, 21/111-12, 24/125-12, 911/2041/13.
		Так, прокурор зазначає, що у звязку із неналежним виконанням орендарем своїх зобовязань зі сплати орендної плати за період з 12.02.2014р. по 18.01.2016р. у нього утворилась заборгованість у сумі 2274766,67 грн. З матеріалів справи вбачається, що відповідач востаннє сплатив грошові кошти в сумі 30 000,00 грн. в оплату орендної плати за договором 14.07.2014р., а отже, протягом більше ніж півтора року орендна плата відповідачем не сплачувалась взагалі.
		Згідно до ст.ст. 610,  612 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. 
		Відповідно до ст. 32, 33, 34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. За таких обставин процесуальним обовязком кожної із сторін є обовязок довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається.
		Разом із тим, згідно з частиною 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. За таких обставин, обовязок доведення належного виконання своїх зобовязань за договором оренди щодо належної сплати орендної плати закон покладає саме на відповідача. Ухвалою від 08.04.2016р. суд зобовязував відповідача подати документи, що підтверджують сплату орендної плати. Відповідач відзив на позов і витребувані документи не подав, доводів прокурора не спростував.
		Перевіривши на відповідність умовам договору та вимогам закону розрахунок заборгованості, наданий прокурором, шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, суд встановив, що основна заборгованість відповідача перед позивачем за договором складає сумі 2274766,67 грн. Враховуючи, що за умовами пункту 3.3 Договору орендна плата мала сплачуватись щомісячно не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним, строк оплати заної заборгованості за період по 18 січня 2016р. є таким, що настав.
		Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо вчасної сплати орендної плати , а відтак позовна вимога прокурора про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в сумі 2274766,67 грн. підлягає задоволенню. 
		Крім того, у звязку із простроченням оплати, прокурор просить стягнути з відповідача 840159,25 грн. пені.
		Згідно до ст. 611, ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. 
		Відповідно до частини 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
		Відповідно до частини 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.
		Згідно частини 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
		Стаття 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
		Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
		Відповідно до частини 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано. 
		Інше встановлено пунктом 3.5 Договору, згідно якого орендна плата, перерахована несвоєчасно або не у поновному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та орендодавцю у визначеному п. 3.3. співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дати нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
		Так, прокурором було нараховано відповідачу 840159,25 грн. пені помісячно за кожний місяць прострочення за сукупний період 12.02.2014р. по 18.01.2016р.
		Відповідно до пункту 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має зясовувати обставини, повязані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у звязку з порушенням грошового зобовязання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобовязання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
		Перевіривши наданий розрахунок, суд встановив, що останній є арифметично вірним, складеним відповідно до умов договору та вимог закону, а відтак вимога про стягнення з відповідача  840159,25 грн. пені є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
		Крім того, прокурор просить суд розірвати договір оренди цілісного майнового комплексу № 10-ЦМК від 30.09.2008, зобовязати орендаря звільнити та повернути  Міністерству економічного розвитку та торгівлі України орендоване майно.
		Відповідно до пункту 1) частини 1 ст. 783 ЦК України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначення речі. Відповідно до частини 3 ст. 26 Закону України Про оренду державного та комунального майна на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
		Стаття 10 Закону України Про оренду державного та комунального майна визначає орендну плату та її індексацію істотною умовою договору оренди.
		Розділом 3 договору сторони передбачили розмір, строки та порядок оплати відповідачем (орендарем) орендної плати.
		Згідно до частини 2 ст. 651 ЦК України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
		Укладаючи спірний договір оренди, орендар розраховував отримати у користування цілісний майновий комплекс, відповідно орендодавець розраховував на належну сплату відповідачем орендної плати у відповідності до умов договору.
		Відповідно до вищевикладеного, судом встановлено, що відповідач, не сплачуючи орендну плату, істотно порушує умови договору та користується орендованим приміщенням всупереч умовам розділу 3 договору, що є підставою для розірвання Договору на вимогу орендодавця відповідно до пункту 1) частини 1 ст. 783 ЦК України, частини 3 ст. 26 Закону України Про оренду державного та комунального майна.
		Відповідно до позиції Вищого господарського суду України, викладеної в пункті 6 листа Вищого арбітражного суду України від 12.04.2001р. №01-8/442 Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з орендними правовідносинами, невиконання обов'язку щодо внесення у встановлений законом строк орендної плати є підставою для розірвання договору оренди.
		Таким чином, вимога прокурора про розірвання договору оренди від 30.09.2008р. № 10-ЦМК, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна по Київській області (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю Журавочка (орендар), є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.
		Така ж позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 08.05.2012р. у справі № 5021/966/2011, у якій зазначено, що істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди державного (комунального) майна, як внесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю.
		Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. 
		Відповідно до частини 1 ст. 27 Закону України Про оренду державного та комунального майна у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
		Так, прокурор просить зобовязати орендаря звільнити та повернути  Міністерству економічного розвитку та торгівлі України орендоване майно. Суд вважає вказану вимогу такою, що підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного. 
		Так, орендодавцем за договором оренди є Регіональне відділення Фонду державного майна по Київській області, а не Мінекономрозвитку. 
		Відповідно до п. 2 Порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди (далі - Порядок), затвердженому Наказом Фонду державного майна України № 847 від 07.08.1997, цей Порядок поширюється на випадки повернення цілісних майнових комплексів державних підприємств та організацій, їх структурних підрозділів, цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів (далі - орендовані підприємства) після припинення (внаслідок закінчення строку) договору оренди, розірвання договору оренди за погодженням сторін або за рішенням суду.
		Відповідно до п.п. 4, 5 Порядку, зміст і послідовність процедур припинення або розірвання договору оренди і реорганізації орендованого підприємства визначаються цим Порядком (якщо інше не передбачено актом Кабінету Міністрів України), договором оренди та досягнутою між орендодавцем і орендарем не пізніше як за три місяці до визначеної дати припинення (розірвання) договору оренди домовленістю, яка може бути оформлена відповідною угодою. Якщо договір оренди розірвано за рішенням суду, то угода укладається протягом 5 днів після того, як це рішення набрало законну силу.
		На підставі досягнутої домовленості орендодавець своїм наказом утворює спільну комісію по розмежуванню і оцінці майна орендованого підприємства (надалі - Комісія). До складу Комісії входять представники орендодавця і орендаря. На вимогу однієї з сторін до роботи в Комісії можуть залучатися і представники органу управління відповідним державним майном.
		З наведеного вбачається, що виключно до повноважень комісії належить розмежування майна та подальша передача його на баланс державному підприємству, установі тощо. Відтак, суд доходить висновку, що суд не уповноважений на призначення балансоутримувача у випадку розірвання договору за рішенням суду.
		Водночас, оскільки Міністерство економічного розвитку та торгівлі України не є орендодавцем по договору, а передача майна належить до компетенції вищезазначеної Комісії, суд вважає вимогу про зобовязання орендаря повернути орендоване майно Міністерству економічного розвитку та торгівлі України необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. 
		Водночас, вимога про зобовязання орендаря звільнити орендоване приміщення ґрунтується на положеннях закону та підлягає задоволенню, оскільки підставою для користування відповідачем орендованим майном є договір оренди, щодо якого судом прийнято рішення про розірвання. В порядку частин 2 та 3 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобовязання сторін припиняються. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобовязання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. За таких обставин одночасно з набранням рішенням щодо розірвання договору законної сили у відповідача настає обовязок звільнити орендоване приміщення, оскільки підстава для користування ним відпала.
		Додатково суд зазначає, що в порядку ст. 121 Конституції України, ст.2 ГПК України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», з врахуванням викладеного у рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999р. № 3-рп/99, прокурор достатньо обґрунтував наявність порушення інтересів держави у даній справі та правомірно звернувся до суду в інтересах держави в особі РВ ФДМУ по Київській області. 
		Так, Регіональне відділення Фонду державного майна України, згідно Положення, затвердженого наказом Фонду державного майна від 15.05.2012р. № 678, є територіальним органом Фонду державного майна України, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, оцінки, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління;  орендований цілісний майновий комплекс є державною власністю, а орендна плата, згідно пункту 3.3 Договору оренди, сплачується до державного бюджету України.
		Таким чином, повно та ґрунтовно дослідивши наявні у справі докази, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи подані позивачем розрахунки заборгованості, суд вважає вимоги прокурора такими, що підлягають задоволенню частково, приймає рішення про: 1) стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Журавочка» на користь орендодавця  Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області 2274766,67 грн. основного боргу по орендній платі, 840159,25 грн. пені, 2) розірвання договору оренди цілісного майнового комплексу № 10-ЦМК від 30.09.2008р., та зобовязання орендаря звільнити орендоване майно.
		Оскільки спір виник в результаті неправомірних дій відповідача, суд, у відповідності до частини  другої статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору  покладає на відповідача в повному обсязі. Частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною (пункт 4.7 Постанови Пленуму ВГСУ від 21 лютого 2013 року N 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»).
		Згідно з ч 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. 
		Водночас, судом встановлено, що прокурором при поданні позову було недоплачено судовий збір за одну немайнову вимогу. Так, прокурор сплатив 48101,89 грн. (46723,89 грн. за майнову вимогу  стягнення 3114925,92 грн.; 1378,00 грн. за немайнову вимогу  розірвання договору). Відтак, неоплаченою залишилась немайнова вимога про звільнення та повернення орендованого майна, яка була частково задоволена судом. Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 мінімальної заробітної плати. 
		Якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежності від конкретних обставин справи може або зобов'язати позивача (заявника, скаржника) доплатити належну суму судового збору і подати суду відповідні докази у встановлений ним строк, або стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої - четвертої статті 49 ГПК (пункт 2.23 Постанови Пленуму ВГСУ від 21 лютого 2013 року N 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»). За таких обставин, суд покладає на відповідача сплату до державного бюджету України судового збору за ще одну немайнову вимогу в розмірі 1378,00 грн.
		З огляду на вищевикладене, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
		ВИРІШИВ:
		1.Позов заступника прокурора Київської області задовольнити частково.
		2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Журавочка (07413, Київська обл., Броварський район, село Пухівка, ДП "Журавочка", ідентифікаційний код 35843867) 
		на користь Регіонального відділення Фонду державного майна по Київській області (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 15, ідентифікаційний код 19028107)  
		2 274 766,67 грн. (два мільйони двісті сімдесят чотири тисячі сімсот шістдесят шість гривень шістдесят сім копійок ) основного боргу, 
		840 159,25 грн.  (вісімсот сорок тисяч сто пятдесят девять гривень двадцять пять копійок) пені.
		3.Розірвати договір оренди цілісного майнового комплексу № 10-ЦМК від 30.09.2008р., укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна по Київській області (код 19028107) та товариством з обмеженою відповідальністю Журавочка (код 35843867).
		4.Зобовязати товариство з обмеженою відповідальністю Журавочка (код 35843867) звільнити орендований за договором оренди цілісного майнового комплексу № 10-ЦМК від 30.09.2008р. цілісний майновий комплекс державного підприємства «Журавочка», розташований за адресою Київська область, Броварський район, село Пухівка,
		5.Стягнути з  товариства з обмеженою відповідальністю Журавочка (07413, Київська обл., Броварський район, село Пухівка, ДП "Журавочка", ідентифікаційний код 35843867) 
		на користь Прокуратури Київської області (01601, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 27/2, код 02909996)  
		48101,89 грн. (сорок вісім тисяч сто одну гривню вісімдесят девять копійок) судового збору. 
		6.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Журавочка (07413, Київська обл., Броварський район, село Пухівка, ДП "Журавочка", ідентифікаційний код 35843867) 
		на користь державного бюджету України (отримувач: ГУ ДКСУ у Київській області, код ЄДРПОУ: 37955989, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Київській області, рахунок: 31214206783001, МФО: 821018) 
		1378,00 грн. (одну тисячу триста сімдесят вісім гривень нуль копійок) судового збору.
		Накази видати після набрання рішенням законної сили.
		7.В задоволенні позовних вимог про зобовязання повернути орендований цілісний майновий комплекс на користь Міністерства економічного розвитку і торгівлі України відмовити.
		Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.
		Повний текст рішення підписано 10.05.2016р.
		 
		 
		               Суддя                         О.В. Конюх

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...