Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 805/10769/13-а : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; реалізації загальних засад оподаткування; погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами, у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: 10.05.2016. Зареєстровано: 12.05.2016. Забезпечено надання загального доступу: 12.05.2016.
Дата набрання законної сили: 13.04.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		13 квітня 2016 року                                                   м. Київ                              К/800/64715/13 
		 
		Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
		Головуючого  - Шипуліної Т.М.,
		        суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.
		        за участю: секретаря Шевчук П.О.,
		        представника позивача Кунянського С.М.,
		 
		 
		розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Калінінському районі міста Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16.10.2013 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.12.2013 у справі №805/10769/13-а за позовом Адвокатського об'єднання «Головань і Партнери» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі міста Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання податкової консультації недійсною та зобов'язання вчинити певні дії.
		 
		Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія
		В С Т А Н О В И Л А:
		Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16.10.2013, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.12.2013, позовні вимоги Адвокатського об'єднання «Головань і Партнери» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі міста Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання податкової консультації недійсною та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено. Визнано недійсною податкову консультацію, викладену у листі Державної податкової інспекції у Калінінському районі міста Донецька Донецької області Державної податкової служби від 02.07.2013 №14557/10/06-013-3. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Калінінському районі міста Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області надати Адвокатському об'єднанню «Головань і партнери» нову податкову консультацію на його звернення від 28.05.2013 №84/125 з урахуванням висновків суду.   
		Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція у Калінінському районі міста Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області 16.12.2013 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 24.12.2013 прийняв її до свого провадження.
		В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16.10.2013 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.12.2013, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
		В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, наказу Міністерства транспорту України від 10.02.1998 №43, статей 11, 69, 79, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне. 
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що Адвокатське об'єднання «Головань і Партнери» звернулося до Державної податкової інспекції у Калінінському районі міста Донецька Донецької області Державної податкової служби з листом від 28.05.2013 №84/125 про надання податкової консультації щодо практичного застосування підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України та задав такі питання:
		- чи зобов'язаний платник податку на прибуток підприємств враховувати витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів лише у межах певних норм? 
		- чи буде відповідати нормам податкового законодавства обчислення витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів виключно на підставі первинних документів, що підтверджують придбання та списання зазначених матеріалів?
		За результатами розгляду зазначеного звернення Державною податковою інспекцією у Калінінському районі міста Донецька Донецької області Державної податкової служби надано податкову консультацію від 02.07.2013 №14557/10/06-013-3, в якій податковий орган з посиланням на підпункт 14.1.127. пункту 14.1. статті14, пункт 44.1. статті 44, пункти 138.2., 138.5., підпункт 138.10.2. пункту 138.10. статті 138, підпункт 139.1.9. пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, статтю 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» та Норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998 №43, зазначив про обов'язок підприємства списувати витрати на використання паливно-мастильних матеріалів виходячи з даних про пробіг автомобіля згідно норм витрат палива і мастильних матеріалів. Також відповідач, враховуючи скасування наказом Державної служби статистики України від 19.03.2013 №95 типової форми подорожнього листа, вказав про необхідність використання платником податків в підтвердження таких витрат документу, розробленого на підприємстві.
		Відповідно до положень статті 52 Податкового кодексу України за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.
		Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію. 
		За вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі.
		Консультації надаються органом державної податкової служби, в якому платник податків перебуває на обліку, або митним органом за місцем митного оформлення товарів, або вищим органом державної податкової служби або вищим митним органом, якому такий орган адміністративно підпорядкований, а також центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері митної справи. 
		Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.
		Статтею 53 Податкового кодексу України передбачено право платника податків оскаржити податкову консультацію до суду, у разі, якщо він вважає, що вона суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору. Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.       
		Згідно з підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
		Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. 
		Згідно з пунктом 138.2. статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. 
		Відповідно до пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема витрати (пп. 138.10.2.) на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).
		Згідно з пунктом 138.5 статті 138 Податкового кодексу України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.
		Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
		Таким чином, платник податків має право на включення до складу витрат будь-яких витрати за умови їх понесення в межах господарської діяльності та при належному документальному підтвердженні відповідних витрат шляхом оформлення первинних документів відповідно до вимог законодавства. 
		Як вбачається з матеріалів справи, податковий орган, надаючи податкову консультацію, посилався на необхідність застосування при визначенні витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998 №43.
		Разом з тим, зазначені Норми призначені для планування потреби підприємств, організації та установ у паливно-мастильних матеріалах і контролю за їх витратами, ведення звітності, запровадження режиму економії та раціонального використання нафтопродуктів, а також можуть застосовуватись для розроблення питомих норм витрат палива, до того ж, зазначений наказ не пройшов державної реєстрації в Міністерстві юстиції України.
		За таких обставин, надана позивачеві податкова консультація не відповідає    нормам Податкового кодексу України.
		Враховуючи викладене, висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для скасування спірних податкових повідомлень-рішень є правильним.
		Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. 
		Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. 
		Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, та частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
		У Х В А Л И Л А:
		Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Калінінському районі міста Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області залишити без задоволення.
		Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16.10.2013 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.12.2013 у справі №805/10769/13-а залишити без змін.
		Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України. 
		                             Головуючий:  __________________ Т.М. Шипуліна
		 
		                                Судді:             __________________ Л.І. Бившева 
		 
		                                                        __________________ А.М. Лосєв

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...