Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 925/180/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Відшкодування шкоди; Інший спір про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: 11.05.2016. Зареєстровано: 12.05.2016. Забезпечено надання загального доступу: 17.05.2016.
Дата набрання законної сили: 20.05.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		 
		 "05" травня 2016 р.Справа №   925/180/16
		 
		Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М. з секретарем судового засідання Волна С.В., за участю представників сторін:
		від позивача: ОСОБА_1  - за довіреністю;
		від відповідача:  ОСОБА_2 - за довіреністю;
		третя особа Державна фіскальна служба України: ОСОБА_3 - за довіреністю;
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземними інвестиціями "Еконія" до публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" про  стягнення 74 617,93 грн.
		 
		ВСТАНОВИВ: 
		 
		Заявлено позов про стягнення з відповідача 74 617,93 грн. шкоди за нереєстрацію податкових накладних за результатами виконання  договору про постачання  електричної енергії  № 24 від 05.08.2015. 
		 05.05.2016 позивач подав суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить суд врахувати  здійснене в ході розгляду справи відшкодування шкоди з боку відповідача  на суму 59 457,02 грн. та просить суд стягнути з відповідача лише залишок невідшкодованої шкоди на суму  15 160,92 грн. ПДВ за січень 2016 року.   
		Заяву про зменшення позовних вимог суд прийняв до розгляду як таку, що подана позивачем в порядку ст. 22 ГПК України. 
		 
		В судовому засіданні  представник позивача  зменшені позовні вимоги підтримав повністю та просить суд їх задовольнити. 
		Представник відповідача проти задоволення  позову заперечує і просить суд відмовити в задоволенні позову через його безпідставність. 
		Представник третьої особи підтримує точку зору відповідача у справі. 
		 
		Заслухавши доводи і пояснення представників сторін та дослідивши наявні у справі письмові докази й оцінивши їх у сукупності, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог  повністю з наступних підстав:
		 
		У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. 
		 
		З матеріалів справи  вбачається  наступне: 
		05 серпня 2015 року між публічним акціонерним товариством "Черкасиобленерго" (далі - Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю Підприємство з іноземними інвестиціями "Еконія" (далі - Споживач) було укладено договір № 24 про постачання електричної енергії (а.с. 8-12, далі - Договір), у відповідності до якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з дозволеною потужністю 1 000 кВт (одна тисяча кВт), величини якої по об'єктах Споживача визначені в п. 6 додатку "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) енергетичної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору (п. 1.1. Договору). 
		Сторони підтверджують  свій статус  платника податку на прибуток: 
		- Постачальник є  платником податку  на прибуток на загальних підставах. 
		- Споживач є  платником податку  на прибуток на загальних підставах. 
		 
		Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача шкоди, що випливає з неналежного виконання договору про постачання  електричної енергії  № 24 від 05.08.2015 та полягає у не реєстрації відповідачем (на момент звернення до суду) податкових  накладних по відпущеній позивачу електроенергії, внаслідок чого позивач не зміг використати сплачені суми ПДВ у ціні товару для оформлення податкового кредиту. Дії відповідача є порушенням правил ведення господарської діяльності та податкового обліку.
		За твердженням представника позивача, на виконання умов Договору № 24 ним, ним, як Споживачем,  протягом  жовтня 2015 року було отримано   електричну енергію  на суму 215 084,32 грн. (ПДВ - 35847,39 грн.), а протягом січня 2016 року  на суму 149 266,37 грн.(ПДВ - 38 770,55 грн.).  
		На підтвердження отримання позивачем електроенергії у вказані періоди сторонами складено акт прийняття-передавання товарної продукції за січень 2016 року ( а.с. 23) та за жовтень 2015 року ( а.с. 43). 
		За цими фактами відпуску товару позивач очікував від відповідача видачі зареєстрованих належним чином податкових накладних, які не були оформлені та видані позивачу, з чого і виник спір. 
		 
		Відповідно до п. п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
		Згідно із п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
		Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.
		 
		У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
		Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків, та моральної шкоди.
		Так, ст. 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, під збитками розуміються, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб.
		Згідно з ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
		Згідно з приписами ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
		Згідно з ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. 
		Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. 
		 
		Як зазначає представник позивача, відповідач, в порушення вимог податкового законодавства, протягом жовтня 2015 року та протягом січня 2016 року не зареєстрував податкові накладні ні за першою подією щодо оплати електроенергії на суму 364 350,69 грн., ні за другою подією щодо приймання - передачі електричної енергії на суму 447 707,63 грн., в т.ч. ПДВ, внаслідок чого Споживач втратив право на податковий кредит на суму 74 617,93 грн.
		 
		За доводами представника позивача податкові накладні на суму податкового кредиту 74 617,93 грн. на дату складання позову відповідачем не були зареєстровані. Не зареєструвавши податкові накладні відповідач порушив норми чинного законодавства України, проявив неправомірну бездіяльність, чим завдав шкоду майну Споживача на суму 74 617,93 грн., оскільки цими коштами позивач не зміг скористатися для оформлення податкового кредиту і зменшити свої податкові зобов'язання перед бюджетом.
		 
		В ході розгляду справи ПАТ "Черкасиобленерго" зареєстрував податкові накладні щодо операцій з позивачем на суму 35847,39 грн. за жовтень 2015 року та 23609,62 грн. за січень 2016 року (а.с. 117-120), що позивач вважає частковим  відшкодуванням позивачу шкоди на загальну суму 59 457,02 грн., тому позивач просить стягнути з відповідача лише 15 160,92 грн. залишку шкоди.
		Відповідач заперечив проти того, що реєстрацією в ході розгляду справи податкових накладних він відшкодовував позивачу шкоду і вважає, що у відносинах сторін не настали обставини, які б тягнули обов'язок відповідача відшкодовувати шкоду. 
		 
		Суд погоджується із позицією відповідача, виходячи з такого:
		Позивач наполягає, що він просить стягнути з відповідача саме завдану шкоду. 
		За змістом ст. 1166 ЦК України, шкода відшкодовується винною особою в повному обсязі, якщо вона завдана майну фізичної або юридичної особи, або неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи.
		Ст. 22 ЦК України про відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди встановлює, що збитками є: 
		1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 
		2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). 
		На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо). 
		Дані норми не дозволяють зробити висновок, що реєстрація податкової накладної є способом відшкодування майнової шкоди, що позивач належним чином суду не спростував. З цього випливає зворотній висновок, що у відносинах сторін  немає завданої шкоди.
		Крім того, на думку суду, зі змісту цих норм також випливає, що відшкодування шкоди у вигляді стягнення коштів, як таке, можливе лише у тому випадку, якщо позивач повністю втратив можливість відновлення  свого порушеного права іншим способом,тобто повинна настати безповоротність певної втрати, яка для позивача є підставою для нарахування шкоди. 
		 
		Така обставина на час вирішення спору між сторонами не виникла, виходячи з такого: 
		За приписами п. 14.1.178. Податкового кодексу України податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
		Згідно із пп. а, п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.
		Відповідно до п.4.1.181 ст. 181 Податкового кодексу України податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.
		Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України).
		За приписами п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
		- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
		- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
		Заприписами п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:
		а) у паперовому вигляді;
		б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.
		Згідно із п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
		При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. При цьому абзац 17 п. 201.10 Податкового Кодексу передбачає, що реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
		Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових наданих в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення видаткової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану  вартість, вказаної  в  податковій   накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
		У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в   Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону  України "Про бухгалтерський  облік та фінансову  звітність в Україні", що  підтверджують  факт отримання таких товарів/послуг.
		Однак змінами, внесеними до Податкового кодексу України вже не передбачено, що вищевказана заява із скаргою на продавця, подана платником податку разом із податковою декларацією за звітний податковий період, є підставою для включення ним сум податку до складу податкового кредиту.
		 
		Зі змісту чинних норм Податкового Кодексу України також вбачається, що у сторін ще зберігається можливість зареєструвати податкові накладні та скористатися ними для оформлення податкового кредиту, виходячи з такого: 
		Пунктом 198.6. Податкового Кодексу України  у нині  чинній редакції передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
		У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.
		Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних / розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні / розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше:
		ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних;
		для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.
		 
		Отже, норма п. 198,6  Податкового Кодексу України в даний час передбачає можливість зареєструвати із простроченням податкову накладну (для відповідача) та скористатися нею для оформлення податкового кредиту (для позивача), що може статися протягом 365 днів з дати складення податкової накладної. 
		По другому траншу отримання електроенергії за січень 2016 року, 365-денний період станом на час вирішення спору ще не завершився, а тому питання про відшкодування будь-якої завданої позивачу шкоди є передчасним. 
		З цих підстав суд відхиляє доводи позивача про те, що відповідач може ніколи не зареєструвати останню податкову накладну, що є лише його правом, а не обов'язком і шкода позивачу вже завдана. 
		 
		Відповідач також заперечив, що розмір податкового зобов'язання  по реєстрації декларації з ПДВ для відповідача складав 74617,93 грн., як вказано у позові, оскільки в зв'язку із переходом у січні 2016 року ПАТ "Черкасиобленерго" на касовий метод виписки податкових накладних, відповідач всі накладні буде правомірно виписувати не за подією відпуску електроенергії, а по її оплаті. 
		Тому відповідач вважає всі свої зобов'язання по реєстрації податкових накладних за відносинами між сторонами з поставки електроенергії у жовтні 2015 року та січні 2016 року виконаним повністю, оскільки за ці періоди вже зареєстровано податкові накладні на загальну суму 59 457,02 грн. по ПДВ (35 847,39 за жовтень 2015 та 23609,63 грн. за січень), розрахованому від фактично сплачених позивачем коштів за електроенергію. 
		Такі ж самі відомості про розмір зобов'язань відповідача по ПДВ у відносинах із позивачем за вказані періоди містяться у довідці третьої особи (ДФС України) від 06.04.2016 року (а.с. 103). 
		Представник третьої особи також підтвердив відповідність чинному законодавству дій відповідача по виписці податкових накладних в залежності від отриманих коштів за відпущену електроенергію. 
		 
		Крім того, суд враховує, що для стягнення шкоди позивач повинен довести у діях відповідача всі чотири складові -- а) Неправомірність поведінки особи б) Наявність шкоди в) Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою г) Вину завдавача шкоди.
		Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди (Ухвала Верховного Суду України (судова колегія з цивільних справ) від 21.12.2005 р.) 
		Позивач не довів суду, що саме внаслідок порушення відповідачем установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності йому було спричинено шкоду та не довів безповоротність своїх втрат, за наслідками чого може бути стягнута шкода. 
		До аналогічних висновків прийшов і Вищий господарський суд у постанові від 25 червня 2015 року по справі № 910/27436/14.
		 
		Суд також не погоджується із доводами позивача про те, що за правовим змістом сума незареєстрованих відповідачем податкових накладних є завданою позивачу шкодою з боку відповідача. 
		Як вказано вище, за змістом ст. 22 ЦК і ст. 225 ГК України до складу збитків (шкоди) входить вартість втраченого, пошкодженого чи знищеного майна, виплачені іншим особам штрафні санкції, додатково понесені витрати, неодержаний прибуток.   Неможливість скористатися податковим кредитом у певний період, при збереженні цієї можливості на майбутнє, ніяк не може розцінюватися як вже завдана позивачу  шкода, що підлягала б відшкодуванню. 
		 
		При цьому суд погоджується із запереченнями відповідача про те, що неприпустимою буде ситуація, якщо за судовим рішенням з відповідача на користь позивача буде стягнуто шкоду, а при цьому одночасно позивач зберігає право скористатися податковим кредитом за податковою накладною, яку відповідач ще може зареєструвати протягом наступних 365 днів. Представник відповідача пояснив суду, що  категоричної відмови у нереєстрації податкових накладних ПАТ "Черкасиобленерго" своїм контрагентам ніколи не висловлювало, а мало лише фінансові труднощі через  нереєстрацію таких же податкових накладних з боку Енергоринку. В даний час ситуація виправляється і всі затримані податкові накладні за попередні періоди поступово реєструються. Всі податкові накладні щодо позивача будуть зареєстровані в повному обсязі відразу після отримання всієї суми коштів за отриману в січні 2016 року електроенергію. 
		 
		Оскільки позивач не довів суду, що стягувані кошти є завданою позивачу шкодою внаслідок не реєстрації податкових накладних, то у позові слід відмовити повністю. 
		 
		На підставі ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на позивача. 
		Керуючись ст. 49, 82-85 ГПК  України, суд - 
		 
		ВИРІШИВ: 
		 
		У позові відмовити повністю. 
		 
		Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів. 
		 
		Повне рішення складено 10 травня 2016 року 
		 
		 
		Суддя Н.М. Спаських

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...