Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/27833/15 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з відносин публічної служби, зокрема справи щодо:; проходження служби.
Надіслано для оприлюднення: 12.05.2016. Зареєстровано: 13.05.2016. Забезпечено надання загального доступу: 17.05.2016.
Дата набрання законної сили: 20.07.2016
Результат оскарження 20.07.2016 Київський апеляційний адміністративний суд: залишено без змін ухвалу (постанову) суду першої інстанції
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		10 травня 2016 року                      № 826/27833/15
		 
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у  письмовому провадженні адміністративну справу
		за позовом Громадської організації "Український суспільно-правовий рух "Демократія через право" до  Адміністрації Президента України,   Голови Адміністрації Президента України Ложкіна Бориса Євгеновича, третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Голова Вищої ради юстиції Бенедесюк Ігор михайлович про визнання дій протиправними ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		Громадська організація «Український суспільно-правовий рух «Демократія через право» звернулась до суду з позовом до Адміністрації Президента України, Голови Адміністрації Президента України Ложкіна Бориса Євгеновича, третя особа: Голова Вищої ради юстиції Бенедесюк Ігор Михайлович про визнання протиправними дії щодо опрацювання проекту Указу Президента України від 15.12.2015 №703/2015 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди дня працівника суду» в частині нагородження Бенедесюка Ігора Михайловича відзнакою «Іменна вогнепальна зброя», визнання протиправними дій щодо подачі на підпис проекту Указу Президента України від 15.12.2015 №703/2015 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди дня працівника суду» в частині нагородження Бенедесюка Ігора Михайловича відзнакою «Іменна вогнепальна зброя».
		Позов обґрунтовано тим, що третя особа не займає посад визначених ст. 9 Закону України «Про  державні нагороди», ст. 55 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» містить пряму заборону нагородження державним нагородами суддів, отже оскаржувані дії є протиправними. 
		Відповідачі заперечували проти задоволення позову з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи, з яких вбачається, що оскаржувані дії безпосередньо не порушують права, інтереси  та не створюють додаткових обов'язків для відповідача.
		Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору також заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи, з яких вбачається, що оскаржувані дії вчинено відповідно до наданих повноважень.
		В судовому засіданні за згодою сторін відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.
		Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
		ВСТАНОВИВ:
		Указом Президента України від 15.12.2015 №703/2015 «Про відзначення державним нагородами України з нагоди Дня працівника суду», зокрема, нагороджено відзнакою «Іменна вогнепальна зброя» Голову Вищої ради юстиції Бенедесюка Ігора Михайловича.
		Державні нагороди України для відзначення громадян за особисті заслуги перед Україною визначені Законом України «Про державні нагороди України».
		Відповідно до ст. 2 згадуваного Закону законодавство про державні нагороди складається з Конституції України, цього Закону та указів Президента України, що видаються відповідно до нього.
		Статтею 3 Закону України «Про державні нагороди» державними нагородами є, зокрема,   відзнака "Іменна вогнепальна зброя"
		Відповідно до ст. 5 Закону України «Про державні нагороди» нагородження державними нагородами провадиться указом Президента України. Нагородженому вручається державна нагорода та документ, що посвідчує нагородження нею.
		Згідно ст. 9 Закону України «Про державні нагороди України» відзнака "Іменна вогнепальна зброя" встановлюється для нагородження офіцерського складу Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів Міністерства внутрішніх справ України, а також Державної спеціальної служби транспорту та державних службовців, які мають офіцерське звання, за визначні заслуги у забезпеченні обороноздатності України, недоторканності її державного кордону, підтримці високої бойової готовності військ, зміцненні національної безпеки, боротьбі зі злочинністю, захисті конституційних прав і свобод громадян, за бездоганну багаторічну службу, зразкове виконання військового та службового обов'язку, виявлені при цьому честь і доблесть.
		Відзнаку Президента України "Іменна вогнепальна зброя" засновано Указом Президента України від 29.04.2015 № 341/95, яким також затверджено Положення про відзнаку Президента України "Іменна вогнепальна зброя", опис відзнаки та зразок посвідчення про нагородження нею (далі - Положення).
		Згідно п. 1 Положення  відзнаку Президента України "Іменна вогнепальна зброя" (далі - відзнака "Іменна вогнепальна зброя") засновано для нагородження за особисті заслуги в забезпеченні обороноздатності України, недоторканності її державного кордону, підтримці високої бойової готовності військ, зміцненні національної безпеки, боротьбі зі злочинністю, захисті конституційних прав і свобод громадян, за бездоганну багаторічну службу, зразкове виконання військового та службового обов'язку, виявлені при цьому честь і доблесть.
		Відповідно до п. 3-4 Положення клопотання про нагородження відзнакою "Іменна вогнепальна зброя" порушує керівник міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, командуючий військовим формуванням. У клопотанні зазначаються заслуги особи, що стали підставою для його порушення.
		Відзнаку "Іменна вогнепальна зброя" разом із посвідченням про нагородження нею та бойовим комплектом у кількості 16 патронів вручає Президент України або за його уповноваженням керівник міністерства, іншого центрального та місцевого органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, військового формування.
		Отже, відзнака "Іменна вогнепальна зброя" проводиться за клопотанням керівника міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, командуючого військовим формуванням Указом Президента України.
		Згідно п. 1-4 Положення про Адміністрацію Президента України затвердженого Указом Президента України від 02.04.2010 № 504/2010 Адміністрація Президента України (далі - Адміністрація) є постійно діючим допоміжним органом, утвореним Президентом України відповідно до пункту 28 частини першої статті 106 Конституції України. 
		Адміністрація у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, міжнародними договорами України, укладеними в установленому порядку, цим Положенням, а також розпорядженнями Глави Адміністрації Президента України. 
		Основними завданнями Адміністрації є організаційне, правове, консультативне, інформаційне, експертно-аналітичне та інше забезпечення здійснення Президентом України визначених Конституцією України повноважень.
		Адміністрація відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: забезпечує взаємодію Президента України з Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, правоохоронними, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян (у тому числі політичними партіями, професійними спілками), підприємствами, установами, іншими організаціями, сприяє підвищенню ефективності такої взаємодії; опрацьовує і подає на підпис Президентові України проекти указів, розпоряджень Президента України, інших документів; забезпечує опрацювання та подання в установленому порядку на розгляд Президента України пропозицій щодо нагородження державними нагородами.
		З  системного аналізу викладеного вбачається, що Адміністрація Президента України наділена повноваженням щодо опрацювання та подання на підпис Президентові України проектів указів, зокрема, щодо нагородження  державними нагородами.
		Крім того, наслідком оскаржуваних дій є прийняття Указу Президента України від 15.12.2015 №703/2015 «Про відзначення державним нагородами України з нагоди Дня працівника суду», саме указ є актом індивідуальної дії, який створює правові наслідки, проте згадуваний указ не оскаржено в судовому порядку.
		Судом встановлено, що Указом Президента України від 30.04.2015 №252/2015 Бенедесюка Ігора Михайловича призначено головою Вищої ради юстиції.
		З огляду на викладене, суд погоджується з доводами позивача, що Бенедесюк Ігор Михайлович не обіймає посаду визначену ст. 9 Закону України «Про державні нагороди України» для яких встановлена відзнака «Іменна вогнепальна зброя».
		Відповідно до ст. 54 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі призначення судді членом Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України він відряджається для роботи в цих органах на постійній основі. За членами цих органів - суддями зберігаються гарантії матеріального, соціального та побутового забезпечення, передбачені законодавством для суддів.
		Суддя повинен дотримуватися вимог щодо несумісності, визначених законодавством у сфері запобігання корупції. Не вважається сумісництвом відрядження на роботу до Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України.
		Згідно з ч. 7 ст. 55 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя до звільнення з посади не може бути нагороджений державними нагородами, а також будь-якими іншими нагородами, відзнаками, грамотами. Суддя може бути нагороджений державними нагородами лише за проявлену ним особисту мужність і героїзм в умовах, пов'язаних із ризиком для життя.
		Отже, Бенедесюк Ігор Михайлович є суддею відрядженим на роботу до Вищої ради юстиції та згідно зі ст. 55 вказаного вище Закону може бути нагороджений державними нагородами лише за проявлену ним особисту мужність і героїзм в умовах, пов'язаних із ризиком для життя.
		Проте, сторони не зазначають про наявність або відсутність таких обставин, а лише вказують на порушення ст. 9 Закону України «Про державні нагороди».
		Відповідно до ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
		Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. 
		Конституційний Суд України послідовно розвивав правову позицію стосовно значущості судового захисту існуючих і відновлення порушених прав, зауважуючи, що:
		- частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку і суд не може відмовити у правосудді (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року N 9-зп);
		- правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 мотивувальної частини Рішенні від 30 січня 2003 року N 3-рп/2003);
		- звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена (абзац четвертий підпункту 5.2 пункту 5 мотивувальної частини Рішення від 22 вересня 2005 року N 5-рп/2005).
		Суд наголошує, що захист прав здійснюється у разі їх порушення. З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав, то навіть у разі, якщо дії суб'єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає. 
		Під час вирішення справи судом не встановлено порушення (звуження змісту) безпосередньо прав, свобод та інтересів або створення додаткових обов'язків для позивача оскарженими діями.
		Підсумовуючи викладене, оскаржені дії вчинено у межах наданих повноважень, такі дії безпосередньо не порушують права, свободи та інтереси позивача, отже відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
		Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. 
		Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог.
		Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 122, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - 
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		          Відмовити в задоволенні позовних вимог.
		 
		Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187                 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		 
		Суддя                                                                                                В.І. Келеберда

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...